Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 514/980/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2021. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2021.
Дата набрання законної сили: 12.09.2022
Результат оскарження 12.09.2022 Одеський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/497/7/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160430000003

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		05.04.2021 
		Справа №514/980/19 
		Провадження №1-кп/497/7/2021
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.04.2021 року Болградський районний судОдеської області у складі колегії суддів:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретар судового засідання  ОСОБА_4 ,
		за участю: прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілої ОСОБА_7 , її представника  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		захисників: адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Болградкримінальне провадження №12019160430000003 від 02.01.2019 року з обвинувальним актом відносно
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, зі слів  українську мову розуміє, має середню освіту, офіційно непрацевлаштований, працює періодично за наймом у приватних осіб, офіційно не одружений, проживає у незареєстрованому шлюбі, має трьох малолітніх дітей, батьком яких зареєстрований він, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не має судимості,
		- який обвинувачується за ч.3 ст.152 КК України,
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,громадянина України,уродженця с.ПідгірнеТарутинського районуОдеської області,зі слів  українськумову розуміє,має середню освіту, офіційно непрацевлаштований, працює періодично за наймом у приватних осіб, проживає зі співмешканкою, виховує дитину, батьківство стосовно якої він не встановлював, місце проживання його зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості,
		- який обвинувачується за ч.3 ст.152 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		   02.01.2019 року, приблизно о 30 хв. на першу годину ночі (точний час не встановлено), у кімнаті житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_4 , обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи з прямим умислом групою з двох осіб з метою задоволення статевої пристрасті, без добровільної згоди потерпілої, використовуючи перевагу у фізичній силі та долаючи її опір, скоїли зґвалтування гр. ОСОБА_7 групою осіб за наступних обставин.
		 
		Так, 01 січня 2019 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин (точний час не встановлено), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на території автостанції «Тарутине», що розташована за адресою: вул.Центральна, 63, смт Тарутине, Одеська область, зустріла там свого знайомого, обвинуваченого ОСОБА_10 , якому поскаржилася, що посварилася з матір`ю і їй не хочеться йти додому, у зв`язку з чим обвинувачений запропонував їй піти з ним та його товаришем ОСОБА_9 на квартиру, що знаходиться неподалік до їхніх знайомих випити кави, погрітися. На цю пропозицію потерпіла погодилася, оскільки обох хлопців знала досить тривалий час, разом з ними працювала на ярмарку, де вона працювала продавщицею, а ОСОБА_10  різноробочим, а також бачилася неодноразово з ними на місцевому ринку, де обидва хлопці підробляли вантажниками і різноробочими. 
		Вони втрьох: вона з ОСОБА_10 на мопеді, а ОСОБА_13  на велосипеді поїхали до домоволодіння АДРЕСА_4 , де, орендуючи житло, тимчасово проживали ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Приблизно о 23 годині (точний час не встановлено), у житловій кімнаті цього домоволодіння ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 з ОСОБА_15 почали вживати алкогольний напій  вино, вмовивши також випити вина й ОСОБА_7 , яка спочатку відмовлялася, знаючи, що вона проходила лікування і випила пігулку, але, піддавшись на вмовляння, спочатку пригубила вина, щоб підтримати компанію, але потім хлопці вчотирьох наполягли на тому, щоб вона випила майже повну склянки вина, і вона, щоб вони відчепилися, мусила випити, вирішивши потім піти додому, але їй стало погано, вона вийшла на вулицю, де її знудило і вирвало. Повернувшись назад, вона повідомила, що погано себе почуває, і ОСОБА_10 запропонував їй прилягти на ліжко та вкритися ковдрою, щоб зігрітися, оскільки її морозило. 
		Приблизно о 30 хвилині після півночі, вже 02 січня 2019 року (точний час не встановлено), ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пішли відпочивати до сусідньої кімнати у цьому ж будинку, а ОСОБА_10 залишився в кімнаті з ОСОБА_7 , де, з метою задоволення своєї статевої пристрасті без добровільної згоди потерпілої ОСОБА_7 , вимкнувши світло в кімнаті приліг на ліжко поряд з потерпілою, долаючи опір потерпілої, яка штовхала його ногами в область його грудей та черевної порожнини, розстібнув ґудзик на її штанях і зняв їх з потерпілої разом з трусами, залишивши на ній светр. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на задоволення статевої пристрасті, з метою подолання волі та опору потерпілої, покликав з сусідньої кімнати ОСОБА_9 . Потім, без перерви в часі ОСОБА_10 приліг на ліжко напівобертом до ОСОБА_16 , яка лежала на спині на ліжку та закрив своєю рукою її обличчя і рота, не даючи їй можливості покликати на допомогу, придавивши пальцем своєї руки обличчя потерпілої в області носа, спричинивши їй садно на спинці носа зліва, яке, згідно висновку експертизи, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. В цей час ОСОБА_9 , підійшовши до ліжка, де знаходилися потерпіла та ОСОБА_10 , ставши на коліна на ліжко обличчям до потерпілої ОСОБА_7 , користуючись перевагою у фізичній силі та долаючи її опір, використовуючи власні геніталії, здійснив вагінальне проникнення в потерпілу без її добровільної згоди.
		Після скоєння статевого акту ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відпустив ОСОБА_7 , повідомивши їй, що вона йому така більше не потрібна, і вона, швидко вдягнувшись, вибігла з вищезазначеного будинку в напрямку свого місця проживання. Дорогою ОСОБА_17 , наздогнавши її, наказав їй нічого нікому не розказувати, оскільки вона нічого все одно не доведе. 
		Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.152 ч.3 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вчинення дій сексуального характеру, що пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене групою осіб.
		 
		   У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не заперечуючи факт статевих зносин між ОСОБА_9 та потерпілою ОСОБА_7 , свою вину у скоєнні навмисного злочину заперечували, стверджуючи, що усе сталося за добровільною згодою між потерпілою і ОСОБА_9 , яка, маючи намір вимагати опісля з них кошти, спровокувала ОСОБА_9 на статеві зносини, а тепер їх оговорює, оскільки коштів не отримала.
		 
		   Так, ані ОСОБА_9 , ані ОСОБА_10 не заперечували, та розказали суду, що дійсно, пізнього вечора 01 січня 2019 року, на новорічні свята, опісля 21:00 години вони випадково зустрілися на автостанції «Тарутине», де також зустріли знайомого ОСОБА_18 , з яким разом працювали, та давню знайому ОСОБА_19 (потерпілу), з якою не товаришували, але кілька разів зустрічалися в смтТарутине.
		Обвинувачений ОСОБА_10  пояснив, що працював на ярмарку в серпні 2018 року різноробочим і вантажником, там також працювала ОСОБА_7 продавчинею в кафе, робила йому кілька разів каву. Грошей за це з нього не брала, оскільки він її кілька разів пригощав цигарками. Опісля ярмарку вони кілька разів бачилися на базарі також в смт Тарутине, де він, ОСОБА_10 , часто працював вантажником і різноробочим, а ОСОБА_20 (Остріогло), приходивши на базар, підходила до нього, розмовляла, він зрозумів, що вона з ним заграє, оскільки він їй подобається. В той вечір, 01 січня 2019 року біля 21-22 години він на автостанції зустрів ОСОБА_20 (Остріогло), яка повідомила, що посварилася з матір`ю і не хоче йти додому, замерзла і спитала, чи немає в нього чогось спиртного  зігрітися. Тому він, побачивши там же, на автостанції знайомого ОСОБА_9 , який також працював на базарі вантажником, та знайомого йому ОСОБА_14 , запропонував поїхати їм усім разом додому до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які орендували житло неподалік від автостанції, де можна було зігрітися. Дорогою заїхали за вином до ОСОБА_9 додому. У будинку на АДРЕСА_4 ,  який орендували його знайомі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 стався статевий акт, як він зрозумів зі слів ОСОБА_9 за добровільною згодою, оскільки ОСОБА_7 «строїла йому глазки», а коли він вийшов до магазина за водою, пішла з Проданом Вадимом. Він навіть їй дорікнув, бо думав, що вона погодилася прийти до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 заради нього.     
		Підтвердив, що на заяві про добровільне відібрання зразків для експертизи дійсно підпис його. Пояснив, що в його інтересах було добровільно здати усі зразки, оскільки не відчував себе ні в чому винним. Після відібрання в нього зразків його відпустили додому. До адвоката протягом з 03 січня до 29 березня 2019 року  до дня пред`явлення підозри 01 квітня 2019 року  доки йому не було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою,  він не звертався, не укладав угоди з адвокатом для свого захисту у даному кримінальному провадженні, вони з ОСОБА_9 лише раз звернулися до адвоката за консультацією, який виявився для них дорогим і вони угоди з ним не уклали і належної консультації не отримали. 
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_9  надав суду свідчення, аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_10 , та пояснив суду, що ОСОБА_7 , коли вони залишилися у кімнаті того будинку на АДРЕСА_4 удвох, сама сіла йому на коліна, почала цілувати і провокувати, затягла до ліжка, тобто, вмовила лягти з нею на ліжко, хоча він не бажав цього, сказавши, що в нього вдома дружина. 
		   Під час дослідження судом письмових доказів обвинувачений ОСОБА_9 на запитання суду стверджував, що йому було роз`яснено, для чого відбираються зразки і він надав на це добровільну згоду, але не просив призначити йому адвоката, вважаючи себе невинним (протокол с.з., а.с.122 зв.,т.2, о 15:50). Пізніше, в ході судового засідання, обвинувачений ОСОБА_9 заявив, що до нього працівниками поліції застосовувалися незаконні методи ведення досудового розслідування (протокол с.з., т.2 а.с.122 зв., 15:51). 
		Адвокат ОСОБА_12 підтвердив суду, що брав участь у даному кримінальному провадженні зі стадії досудового розслідування, та пояснив, що він не звертався раніше з будь-якими заявами з цього приводу, оскільки його підзахисний лише тепер вирішив про це повідомити (протокол с.з., т.2 а.с.123, 15:58). 
		   Адвокат ОСОБА_11 пояснив, що він бере участь у даному кримінальному провадженні з підготовчого судового засідання, тому йому лише тепер стало відомо від його підзахисного ОСОБА_9 про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, тому він ініціював перед судом питання перевірки цього факту шляхом направлення матеріалів до Миколаївського ДБР.
		   Ухвалою суду від 30.03.2020 року в ході судового розгляду даного кримінального провадження було задоволено клопотання захисника ОСОБА_11 (т.2 а.с.140) щодо проведення розслідування за фактом застосування стосовно обвинувачених незаконних методів ведення досудового розслідування.
		На виконання ухвали судом отримано відповідь ТУ ДБР у м.Миколаєві від 25.06.2020р. за вих.№04.14/05.14/13348 щодо результатів розслідування кримінального провадження за номером в ЄРДР 62020150000000346 від 10.04.2020 року щодо перевищення службових повноважень працівниками Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП України в Одеській області,  згідно якої розслідування було проведено, та провадження  закрито постановою слідчого від 25.06.2020 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України. Постанова слідчого ДБР про закриття провадження оскаржена захисником, скасована, розслідування, згідно відповіді слідчого ДБР, - ще триває. 
		 
		   Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що вона 01.01.2019 року приблизно о 21:00 годині вийшла з дому, оскільки посварилася зі своєю матір`ю і вирішила прогулятися, і пішла в бік автостанції, де зустріла ОСОБА_10 , який запропонував їй випити кави і вона погодилася, бо змерзла. Вони там також зустріли знайомого ОСОБА_21 (Чергуци)  на ім`я ОСОБА_13 , якого вона раніше не знала. Вона з ними трохи поспілкувалася і ОСОБА_13 запропонував піти до нього святкувати Новий Рік. Вона погодилася за умови, що не буде вживати алкогольні напої і її ніхто чіпати не буде. Вадим ОСОБА_22 запевнив її, що там буде його дружина, яка, як потім виявилася, так і не прийшла. ОСОБА_13 і ОСОБА_21 обіцяли їй, що її ніхто не образить, а вона їм довіряла, не думала, що вони були спроможні її образити. 
		Вона поїхала з ОСОБА_10 на мопеді, а ОСОБА_13  на велосипеді. Заїхали до ОСОБА_13 до дому по спиртні напої. Потім поїхали до житлового будинку біля лікарні (адреси не пам`ятає, на вул.Красна). Перед тим, як увійти, вони покурили. У будинку було брудно, не прибрано. Там був ще один хлопець, не знайомий їй. Вони усі присіли за стіл, хлопці почали вживати вино  всі з однієї й тієї ж склянки. Їй також пропонували, але вона відмовилася, пояснивши, що не може, оскільки вживає ліки, але потім трохи пригубила, щоб її не продовжували вмовляти. 
		Потім ОСОБА_21 десь вийшов, а вона, потерпіла, залишилася спілкуватися з ОСОБА_13 , який наполягав на тому, щоб вона випила склянку вина, але вона відмовлялася, тоді він почав тиснути, сказавши, що виллє вино їй за пазуху, і вона змушена була випити, щоб уникнути конфлікту. Після повернення ОСОБА_21 , їй стало погано, її стошнило, почало трусити, і хлопці принесли ковдру, запропонувавши прилягти на ліжко і вкритися. 
		Вона зняла взуття і лягла у ліжко, накрившись; ОСОБА_13 і ОСОБА_21 ( ОСОБА_10 і ОСОБА_9 ) почали до неї чіплятися, але вона сказала, що в неї є хлопець, проте вони продовжували наполягати, щоб вона їм віддалася, почали утримувати її, вона відштовхувалася, але вони її не пускали. Раніше вона думала, що ОСОБА_21 подобається. Але тепер він почав її душити ковдрою, трохи не задушив, вона почала кричати, а він став погрожувати, що якщо вона не віддастся, він викличе 10 осіб і її зґвалтують, вдарять головою, потім вивезуть і закопають (протокол с.з., т.2, а.с.175, 11:23). Надалі ОСОБА_23 покликав ОСОБА_24 і почав її роздягати. Вона благала не робити цього, але він її тримав і знімав з неї штани. В неї в той день були критичні дні, на трусах була прокладка, і вона за будь-яких обставин не погодилася би на близькість з будь-ким. Вадим зробив своє діло (здійснив статевий акт), потім ОСОБА_23 покликав ОСОБА_25  світленького хлопця. Вадим сказав йому, щоб він знімав штани, тобто, запропонував також вступити з нею у статевий зв`язок, але ОСОБА_25 не погодився. Вона, потерпіла, погодилася не чинити опір Вадиму, щоб її відпустили.
		Усім керував ОСОБА_21 , бо раніше він пропонував їй зустрічатися, але вона йому відмовила, через те, що він їй не подобався як хлопець. Після цього вона швидко вдяглася, навіть не встигла застібнути штани і не вдягла одну шкарпетку, яка так там у кімнаті і залишилася, взулася, та вибігла з будинку, і за нею, потерпілою, вибіг ОСОБА_13 . Неподалік проходила група осіб, з якими він поздоровкався, і вона злякалася, що то його знайомі і він може їх покликати, тому не кричала і не звала на допомогу. Вадим ОСОБА_22 сказав їй, потерпілій, щоб вона нікому нічого не розказувала, бо їй ніхто не повірить. 
		Вона, потерпіла, зі свого телефону набрала перший-ліпший номер, він виявився сусідчин; сусідка ОСОБА_26 зняла слухавку і сказала, що піде їй, потерпілій, назустріч. Сусідка зустріла її неподалік і провела до себе, заспокоїла, а потім відвела додому, до матері. Потім телефоном повідомила її, потерпілої брату, який й викликав поліцію. З мамою вона вранці їздила на експертизу та до відділку поліції. До відділку поліції потім привезли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яких при ній ніхто не бив.
		 
		   Свідок ОСОБА_27 (т.2 а.с.65,119, т.4 а.с.34-37) пояснила суду, що проживає з обвинуваченим ОСОБА_9 однією сім`єю, як дружина, в них троє спільних дітей, стосовно двох було встановлено батьківство, оскільки шлюб вони свого часу не зареєстрували через брак коштів на весілля, а третя дитинка народилася вже у період перебування ОСОБА_9 під вартою, тому стосовно неї вона має статус матері-одиночки. На момент цієї події вона разом з ОСОБА_9 і двома дітьми проживала в смт.Тарутине, але наразі звідти переїхали до Ізмаїльського району у с.Першотравневе, де її дід  ОСОБА_28 для неї і її родини придбав будинок. 
		Щодо подій січня 2019 року, пояснила, що 1 і 2 січня 2019 року друзі її чоловіка ОСОБА_9 святкували в них Новий Рік, вони вживали алкогольні напої. ОСОБА_9 відвіз ОСОБА_29 на її прохання до нього додому, щоб він не залишився ночувати в них, бо вона цього не дозволяє, і повернувшись, сказав, що вони трохи посидять в ОСОБА_29 вдома. Що там відбувалося, вона не знає, ОСОБА_30 повернувся додому сильно п`яний, вона навіть його спочатку не хотіла пускати додому, а вранці приїхали працівники поліції і забрали ОСОБА_13 ( ОСОБА_22 ) до відділку. При затриманні вдома його вдарили «по почках» і поклали на землю. Пізно ввечері чоловік ОСОБА_9 повернувся додому. Опісля до них неодноразово приходила потерпіла, її друзі й родичі, погрожували розправою та помстою ОСОБА_9 , а коли вона, свідок, його не пускала до них  погрози лунали на адресу дітей, каміння летіло у вікна, було побито дві шибки. Коли чоловіка ( ОСОБА_9 ) взяли під варту у квітні, до неї, свідка, переїхав тимчасово її рідний дід, щоб захищати її і дітей. Родичі потерпілої вимагали за закриття справи гроші. ЇЇ дід, злякавшись переслідувань, терміново придбав будинок в іншому  Ізмаїльському районі, наразі оформлює його і хоче подарувати їй. Вона, свідок, не зверталася до поліції з заявою про погрози та переслідування, оскільки побоювалася ще більше погроз та дій з боку родичів потерпілої, яка сама чіплялася до її, свідка, чоловіка ОСОБА_9 , і вона, свідок, це особисто бачила, навіть суворо попередила, щоб вона не чіпала ОСОБА_13 , бо в нього є дружина і діти.
		 
		   Свідок ОСОБА_28  (а.с.66,119, т.4, а.с.37зв.-38)  дідусь ОСОБА_27 надав суду пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_27 , підтвердивши наявність фактів погроз з боку незнайомих йому осіб на адресу його онучки ОСОБА_27 і її дітей, повідомивши суду, що, навіть коли його зять ( ОСОБА_9 ) вже утримувався під вартою, погрози продовжувалися, і саме тому він вирішив перевезти онучку з родиною до іншого села. Зять в нього хороший  як чоловік і батько для дітей, працьовитий, бере участь в утримуванні родини.
		 
		   Свідок ОСОБА_14  суду пояснив, що з потерпілою раніше не був знайомий, а обвинувачених обох  ОСОБА_9 і ОСОБА_10  знає, разом працювали. Він, свідок, разом зі своїм братом ОСОБА_31 орендували в смтТарутине будинок на АДРЕСА_4 (з яким в них спільна лише мати, а батьки  різні, і тому прізвища різні). Події того дня пам`ятає погано, оскільки багато вживав спиртних напоїв, проте точно пригадує, що в той день  02 січня 2019 року він був зі своїм братом ОСОБА_31 вдома, де вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_23 і ОСОБА_32 запросили ОСОБА_20 в гості до них з братом. Всі вживали спиртні напої, ОСОБА_20 вживала добровільно, її ніхто не змушував, він, свідок, невдовзі пішов спати до другої кімнати. Потім вночі він прокинувся, вийшов до першої кімнати, побачив, що світло вимкнуте, але працює телевізор, всі вже розійшлися, ОСОБА_20 сиділа на ліжку і плакала, в неї були спущені до колін штани, поряд з нею сидів ОСОБА_23 і заспокоював її; вона про допомогу не просила. Брат ОСОБА_33 не виходив, бо спав п`яний. Він, свідок, спитав, чи все добре, отримав від ОСОБА_21 відповідь, що все добре і вийшов на ганок покурити. Через деякий час вибігла ОСОБА_20 , і, ще через деякий час за нею вийшов ОСОБА_21 . На його, свідка, думку, ОСОБА_20 тікала від ОСОБА_21  бо так це виглядало на його погляд. О шостій ранку приїхала поліція і їх з братом відвезли до відділку, запросили сісти в автомобіль і вони сіли. Вночі він, свідок, нічого не чув, оскільки двері були закриті та голосно працював телевізор. Синців в ОСОБА_9 він не бачив. Також на запитання суду свідок ОСОБА_14 стверджував, що не бачив нікого з обвинувачених у поліції в кайданках. І дійсно нічого вночі він не чув, бо міцно спав, але стверджує, що в ОСОБА_20 не було прихильності до будь-кого з хлопців і вона не показувала, що готова до інтимних стосунків. В поліції ніхто тиску на них чотирьох не чинив.
		 
		   Свідок ОСОБА_15 надав суду свідчення, аналогічні поясненням ОСОБА_14 , та пояснив, що знає ОСОБА_24 три роки, ОСОБА_34  приблизно 2,5 роки. Він, свідок, разом з братом ОСОБА_35 орендує квартиру на АДРЕСА_3 . В той вечір ніхто нікого не змушував вживати алкогольні напої, потерпілу у тому числі; усі були добряче сп`янілими. Працівники поліції нікого не били, коли привезли до відділку усіх чотирьох  його, свідка, з братом ОСОБА_14 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а потерпіла була вже у відділку з її братом і матір`ю, вона відразу вказала на ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Він, свідок, вночі того дня міцно спав і нічого не чув, про зґвалтування дізнався від працівників поліції. 
		 
		Свідок ОСОБА_36 , що була допитана в режимі відеоконференції, пояснила суду, що вона дійсно є сусідкою потерпілої ОСОБА_37 , яка в ту ніч телефонувала їй, свідку, щоби вона, свідок, зустріла її, вона, свідок, відчинивши хвіртку на подвір`ї, її зустріла, та, повідомивши, що боїться матір, яка буде її сварити,  побігла додому. Вона, свідок, не телефонувала брату ОСОБА_20 і не запрошувала до себе додому, оскільки в неї була хвора матір і дитина. Більше нічого не пам`ятає.
		Потерпіла ОСОБА_7 на запитання прокурора пояснила, що не розуміє, чому свідок ОСОБА_36 не підтвердила, що зустріла її, відвела додому і телефонувала її, потерпілої, брату  можливо тому, що у селищі всі вважають, що вона, потерпіла, оговорила обвинувачених для отримання з них грошей, навіть, чула, що в церкві для них на адвоката збирали гроші; проте це не правда  вона, потерпіла, дуже страждає від усієї цієї ситуації, їй соромно, але вважає, що обвинувачені мають бути покарані, їй від них нічого не потрібно.
		 
		   Свідок ОСОБА_38  братпотерпілої ОСОБА_7  пояснив суду, що про зґвалтування своєї сестри він дізнався від сусідки т.Люди ( ОСОБА_39 ), яка в ту ніч зателефонувала йому на мобільний. Він той новий рік зустрічав в зятя, й там залишився ночувати. Спочатку йому телефонувала його й потерпілої мати, але він не взяв слухавку через те, що посварився з нею напередодні. Сусідка ОСОБА_26 повідомила, що їй зателефонувала ОСОБА_40 (потерпіла), яка плакала у слухавку, коли біжала додому і повідомила, що її зґвалтували. Він, свідок, викликав поліцію і пішов додому до матері та сестри (потерпілої ОСОБА_7 ). Разом з Машею і матір`ю він поїхав до відділку поліції, де ОСОБА_20 усе розповіла, а коли привезли обвинувачених  вона підтвердила, що то вони  ОСОБА_13 ґвалтував, а ОСОБА_21 тримав, ОСОБА_13 просив пробачення, бо мати почала їх стидати. Наразі в матері було два інсульти з-за цих усіх переживань і вона без сторонньої допомоги не залишається. Маша плакала, в неї був стрес  вона тремтіла, одяг був неакуратний, однієї шкарпетки і шарфу не було. Він, свідок, впевнений, що його сестра сказала правду, оскільки вона не буде без причини комусь завдавати неприємностей  тим більш, оговорювати у скоєнні такого тяжкого злочину. Марії потім телефонували і надсилали СМС з погрозами  щоб вона забрала заяву, потім зателефонували йому, свідку, щоб поговорити, і відразу після того він відчув, що справа десь губиться, тому вони змушені були звернутися до адвоката. Він, свідок, впевнений, що ОСОБА_20 не гроші потрібні, а покарання злочину  вона тяжко переживає усе, що з нею сталося. Сам він, свідок, також ніколи не вимагав в обвинувачених і його рідних ніяких грошей  навпаки, вони самі пропонували зустрітися і вирішити питання грошима, але він відповідав їм, що усе залежить від ОСОБА_41 , а вона, переживши весь жах зґвалтування бажає покарання винних.
		   З постанови слідчого ДБР про закриття кримінального провадження, що було внесено до ЄРДР за №62020150000000346 від 10.04.2020р. за ухвалою колегії суддів Болградського районного суду Одеської області від 30.03.2020р.,  за ст.365ч.2 КК України,  вбачається, що в ході перевірки повідомлень у судовому засіданні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про застосування щодо них незаконних методів в ході досудового розслідування  перевищення влади або службових повноважень працівниками Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, що виразилося у незаконному затриманні, погрозах, та нанесенні тілесних ушкоджень,  застосування неправомірні дій стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не підтверджено поясненнями начальника СВ ОСОБА_42 , а також слідчих ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , крім того, журнал обліку доставлених містить запис самих обвинувачених, що претензій до працівників поліції вони не мають.
		   На початку судового засідання обвинувачені пояснювали, що вони дійсно добровільно погодилися на проведення експертиз, оскільки вважали, що не винуваті і висновки експерта це підтвердять. З цієї ж підстави не вимагали адвоката, а коли їх відпустили з відділку поліції пізнього вечора  протягом трьох місяців, перебуваючи на волі, зі скаргами на дії працівників поліції не зверталися, а до адвоката звернулися лише одного разу, проте послуги адвоката для них виявилися дорогими, вони після розмови з ним вирішили, що хвилюватися нема чого, оскільки вони ніяких протизаконних дій не вчиняли, доказів немає, тому спокійно собі вели звичайний спосіб життя. Лише докучали погрозами родичі ОСОБА_7  які погрожували ОСОБА_9 та його дружині, а також надокучали вимаганням коштів.
		 
		Прокурор, підтримавши обвинувачення у судовому засіданні, зазначив, що вина обох обвинувачених у вчиненні дій сексуального характеру, що пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене групою осіб,  доведена в ході судового засідання в повному обсязі належними і достатніми доказами, та дії ОСОБА_9 і ОСОБА_10 кваліфіковані правильно за ч.3ст.152 КК України, оскільки підтверджуються належними і допустимими доказами, зібраними в ході досудового та судового розслідування. 
		 
		   Захисники обвинувачених  адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підтримали позиції своїх підзахисних, та, посилаючись на презумпцію невинуватості стверджують, в діях ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відсутня вина, оскільки потерпіла пішла з ними в той вечір добровільно, статевий контакт між нею та ОСОБА_9 відбувся за її згодою, ОСОБА_45 взагалі поряд не було в той момент, просили виправдати їх.
		 
		   Окрім доводів прокурора, показів потерпілої ОСОБА_7 , та її представника адвоката ОСОБА_8 , які вважають доведеною вину обвинувачених, а також показів обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , та позиції захисту  адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які вважають відсутність вини в діях обох обвинувачених у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів, пояснень свідків, суд дослідив у судовому засіданні письмові докази, що надані прокурором:    
		 
		- заяву потерпілої ОСОБА_7 від 02.01.2019 року, згідно якої вона стверджувала, що 02.01.2019 року у період часу з 00:30 до 00:45 години стосовно неї скоєно злочин  зґвалтування і вона просить визнати її потерпілою, про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивої заяви їй відомо (т.3 а.с.1,8);
		- постанову від 02.01.2019 року про визнання ОСОБА_7 потерпілою, та була ознайомлена з правами і обов`язками потерпілого (т.3 а.с.9,10);
		- протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2019р., згідно яких потерпіла ОСОБА_7 упізнала на фотокартках ОСОБА_46 та ОСОБА_47 (т.3, а.с.15,16);
		- протокол огляду місця події з фототаблицею домоволодіння АДРЕСА_4 , з дозволу власниці ОСОБА_48 (а.с.17-28) згідно якого 02.01.2019 року працівниками поліції з 10.57 до 12.04 години було оглянуто житло, яке орендували ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , звідки в ході огляду були вилучені півковдра білого кольору з візерунками фіолетового кольору, прострирадло чорного кольору, клаптик тканини з плямами бурого кольору, ще одну півковдру білого кольору, півковдру червоного кольору з чорними символами, ще одну півковдру чорного кольору з червоними квітами, жіноча шкарпетка з нашаруванням бруду; дії під час огляду були зафіксовані на цифровий відеоносій, відеозапис з якого було оглянуто судом у судовому засіданні; обстановка у кімнатах будинку відповідає обстановці, описаній потерпілою у судовому засіданні;
		- протокол слідчого експерименту від 03.04.2019р. з його фіксацією на цифровому носії за участю потерпілої ОСОБА_7 на місці злочину  у домоволодінні АДРЕСА_4 , з дозволу потерпілої та власниці домоволодіння ОСОБА_48 (т.3, а.с.31);
		- протоколи тимчасового вилучення майна потерпілої ОСОБА_7 та протокол огляду вилученого майна від 02.01.2019р. (т.3, а.с.34);
		- заяву ОСОБА_9 від 02.01.2019р., згідно якої від добровільно видав свої речі: светр сірого кольору, джинсові брюки, чорні черевики, труси синього кольору та протоколи огляду цих речей і тимчасового вилучення (т.3, а.с.36-39);
		- заяву ОСОБА_10 від 02.01.2019р., згідно якої він добровільно видав свої речі: зимню куртку темно-синього кольору, спортивну кофту бордового та синього кольору, спортивні штани чорного кольору з білими смугами, кросівки синього кольору з білими смугами, труси сірого кольору, протоколи тимчасового вилучення та протокол огляду цих речей (т.3, а.с.40-41, 44-45);
		- постанову про залучення до кримінального провадження речових доказів  речей, вилучених під час огляду місця злочину (т.3, а.с.46-48);
		- ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, вилучене в ході досудового розслідування (т.3, а.с.49-51);
		- протокол від 22.01.2019р. пред`явлення свідку ОСОБА_14 для впізнання фотокарток осіб жіночої статі, серед яких він упізнав на фото №2 потерпілу (т.3, а.с.52);
		- протокол від 22.01.2019р. пред`явлення свідку ОСОБА_15 для впізнання фотокарток осіб жіночої статі, серед яких він упізнав на фото №2 потерпілу (т.3, а.с.53);
		- постанову прокурора від 02.01.2019р. про відібрання біологічних зразків в потерпілої (т.3, а.с.54);
		- добровільну згоду потерпілої на відібрання в неї біологічних зразків (т.3, а.с.55); 
		- протоколи отримання біологічних зразків потерпілої від 02.01.2019р. (т.3, а.с.56-58);
		- постанову прокурора про відібрання біологічних зразків в ОСОБА_9 та його заява про добровільну згоду на це (т.3, а.с.59,60);
		- протоколи отримання біологічних зразків від обвинуваченого ОСОБА_9 від 02.01 та 04.01.2019р. (т.3, а.с.61,62);
		- постанову прокурора про відібрання біологічних зразків в ОСОБА_45 та його заява про добровільну згоду на це (т.3, а.с.63,64);
		- протоколи отримання біологічних зразків від обвинуваченого ОСОБА_9 від 02.01 та 04.01.2019р. (т.3, а.с.65,66);
		- висновок експерта №21 від 10.01.2019р., згідно якого в потерпілої ОСОБА_7 виявлене легке тілесне ушкодження  садно на спинці носа зліва, яке могло утворитися 02.01.2019р. від притискання та тертя пальцем руки обличчя потерпілої (т.3, а.с.67-68);
		- висновок експерта №9 від 10.01.2019р., згідно якого в обвинуваченого ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у виді синця на передній поверхні правого плеча та верхній повіці лівого ока, які моглиутворитися 02.01.2019р. (т.3, а.с.69-70);
		- висновок експерта №10 від 09.01.2019р., згідно якого в обвинуваченого ОСОБА_45 виявлені легкі тілесні ушкодження у виді садна по верхнє-задній поверхні правого плечового суглобу, п`ять саден по тильній поверхні правої кисті, множинні дрібні садна по тильній поверхні лівої кисті, які моглиутворитися 02.01.2019р. (т.3, а.с.71-72);
		- висновок експерта №69 від 11.01.2019р., згідно якого на простирадлі чорного кольору, що вилучене з місця події, виявлені сперматозоїди без домішок крові, а на фрагменті тканини наволочки  виявлена кров людини без домішок сперматозоїдів (т.3, а.с.73-75);
		- висновок експерта №68 від 11.01.2019р., згідно якого на трьох ватних тампонах з піхви потерпілої ОСОБА_7 знайдені сперматозоїди без домішок крові, на гігієнічній прокладці трусів потерпілої  кров людини з домішками сперматозоїдів (т.3, а.с.76-78);
		- висновок експерта №108 від 16.01.2019р., згідно якого на джинсових брюках ОСОБА_9 , вилучених в ході досудового розслідування, знайдена кров людини в об`єкті №6 розмірами 05,х0,7см. (т.3 а.с.79-81);
		- висновок експерта №109 від 16.01.2019р., згідно якого на трусах, зимовій куртці, спортивній кофті, спортивних брюках, що були вилучені в обвинуваченого ОСОБА_10 , знайдено кров людини (т.3, а.с.83-85);
		- висновок експерта №27 від 11.01.2019р., згідно якого в піднігтьовомувмісті зрізів нігтьових пластинокобох рукгр. ОСОБА_9  знайдено ядровмісні епіталіальні клітини людини жіночої статі, але без визначення регіональної приналежності (т.3, а.с.86-88);
		- висновок експерта №26 від 11.01.2019р., згідно якого в піднігтьовомувмісті зрізівнігтьових пластинокобох рукгр. ОСОБА_10  знайдено: правої руки  білок людини та клітини, схожі на клітини глибоких шарів епідермісу, а лівої руки  кров, дає можливість припускати травматичних характер походження цих клітин, при визначенні групової належності піднігтьового вмісту виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, відносно антигену В отримані нечіткі результати дослідження (т.3, а.с.88-92);
		- висновок експерта №97 від 11.01.2019р., згідно якого на вилучених у ОСОБА_9 трусах виявлені сперматозоїдита голівкисперматозоїдів (т.3, а.с.97-99);
		- висновок експерта №96 від 11.01.2019р., згідно якого на вилучених у ОСОБА_10 кофті темно-червоно-коричневого кольору виявлено численні голівкисперматозоїдів (т.3, а.с.102-104);
		- відповідно до висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ №129 від 20.03.2019р., генетичні ознаки сперми без домішок крові на тампоні з вмістом піхви ОСОБА_7 та сперми з домішками крові на трусах з гігієнічною прокладкою збігаються міжсобою,та згенетичними зразкамикрові ОСОБА_9  (т.3, а.с.107-130);
		- відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №156 від 22.05.2019р., потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страждає на хронічне психічне захворювання F20/035, повна ремісія, в неї збережана потенціальна здатність та актуальна можливість давати пояснення по справі у даному кримінальному провадженні, за своїм психічним станом здатна правильно сприймати й запам`ятовувати факти, що мають значення для справи, може брати участь в слідчих діях та у судовому засіданні, хвороба не пов`язана зі скоєнням проти неї протиправних дій, які не призвели до загострення або інших ускладнення наявного в неї психічного захворювання, у період скоєння щодо неї протиправних дій була здатна усвідомлювати їх характер, була здатна правильно сприймати та запам`ятовувати факти, що мають значення для справи (т.3, 165-171);
		- відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №176 від 07.05.2019р., обвинувачений ОСОБА_9 був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може предстати перед слідством та судом (т.3, 172-176);
		- відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №174 від 07.05.2019р., обвинувачений ОСОБА_10 був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може предстати перед слідством та судом (т.3, 177-181);
		- та інші докази, що були досліджені у судовому засіданні і долучені до матеріалів судової справи.
		 
		   Висновком судово-психіатричних експертів №156 підтверджено, що потерпіла ОСОБА_49 на момент події злочину була здатна запам`ятовувати факти та сприймати події, що мають значення по справі. Потерпіла не виявляє ознак психіки, які могли б справити вплив на її поведінку під час кримінальної ситуації. Зважаючи на психічний стан потерпілої, з урахуванням вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_50 могла правильно сприймати події та надавали посильний опір. ОСОБА_50 перебувала в момент події злочину у стані виразної емоційної напруги, фрустрації, відчувала афект страху, приниження людської гідності, що також суттєво знижувало її здатність до опору.
		   Висновком судово-психіатричних експертів №174 підтверджено, що ОСОБА_10 в повній мірі усвідомлював свої дії та був здатний керувати ними, а також розумів їх наслідки. Дії ОСОБА_10 під час інкримінованого йому злочину носили цілеспрямований характер, відзначались певною спланованістю, повною усвідомленістю та цинічністю до того, що відбувалось, носили характер формального сприйняття морально-етичних компоненту досліджуваного злочину, з прагненням самоствердження за рахунок приниження слабкої людини.
		   Відповідно до Висновку судово-психіатричних експертів №176 ОСОБА_9 в повній мірі усвідомлював свої дії та був здатний керувати ними, а також розумів їх наслідки. Дії ОСОБА_51 під час інкримінованого йому злочину носили цілеспрямований характер, відзначались певною спланованістю, повною усвідомленістю та цинічністю до того, що відбувалось, носили характер формального сприйняття морально-етичних компоненту досліджуваного злочину, з прагненням самоствердження за рахунок приниження слабкої людини.
		   У судовому засіданні було оглянуто відеозапис слідчого експерименту, проведеного з Потерпілою, з метою уточнення показань, під час якого вона показала місце вчинення злочину, відтворила спосіб та обставини вчинення злочину.
		   Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили факт спільного відпочинку в компанії обвинувачених та потерпілої у домоволодінні за адресою АДРЕСА_4 , факт вживання алкогольних напоїв усіма особами з їх компанії. ОСОБА_52 підтвердив, що приблизно о 00.30 він з ОСОБА_53 пішов до сусідньої кімнати. Потерпіла та обвинувачені запишись в кімнаті в трьох, а вже через 15 хвилин він вийшов з кімнати та побачив ОСОБА_50 у верхній одежі з приспущеними штанами нижче колін, вона була дуже схвильована, плакала. Поруч з нею сидів ОСОБА_54 . ОСОБА_14 також зазначив, що ОСОБА_10 пропонував йому вступити в статевий акт з Потерпілою, на що вона категорично відмовилась. Він також підтвердив, що ОСОБА_50 самостійно вийшла з будинку, а ОСОБА_55 пішов за нею.
		   В поясненнях суду Потерпіла детально повідомила про обставини злочину, незважаючи на сильні душевні хвилювання, ясно та чітко відповідала на запитання суду та учасників процесу щодо обставин події. Вона неодноразово зазначала, що до події не мала близьких відносин ані з ОСОБА_10 , ані ОСОБА_9 та не бажала їх настання. Згоди на статевий акт з ОСОБА_56 вона не надавала. Потерпіла повідомила, що саме ОСОБА_57 її тримав в момент вчинення злочину, чим заподіяв тілесні ушкодження  ссадна на спинці носа з ліва.
		   З огляду на наведені речові докази та показання, беззаперечними фактами є: знаходження Потерпілої та обвинувачених в кімнаті втрьох, факт статевого акту Потерпілої ОСОБА_50 та обвинуваченого ОСОБА_51 без добровільної згоди, та застосування до Потерпілої обвинуваченими фізичної сили, внаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження, а також участь ОСОБА_58 у злочині та застосування ним насилля, як фізичного так і психологічного (погрози), до потерпілої.
		   Виходячи з досліджених матеріалів, жодних доказів, які би підтверджували невинуватість обвинувачених, немає.
		   Показання обвинувачених ОСОБА_51 та ОСОБА_59 про непричетність до вчинення інкримінованих їм злочину не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами кримінальної справи та дослідженими в ході судового слідства доказами, які узгоджуються між собою.
		   Пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його цивільної дружини ОСОБА_27 про те, що нібито ОСОБА_60 упадала за ОСОБА_13 та хотіла мати з ним близькі стосунки, не заслуговують на увагу. Окрім зацікавленої сторони ОСОБА_51 та ОСОБА_61 такі пояснення нічим та ніким не підтверджено, що викликає сумнів у їх правдивості.
		   Не заслуговують на увагу пояснення обвинуваченого ОСОБА_59 , з яких він нібито вийшов в момент статевого акту Потерпілої та ОСОБА_51 в магазин. Його показання також не підтверджено ані доказами, ані показаннями свідків та розцінюються судом як неправдиві відомості про обставини вчинення злочину та намагання уникнути кримінальної відповідальності.
		   Свідок ОСОБА_52 підтвердив, що потерпіла залишилась у кімнаті з ОСОБА_62 та ОСОБА_56 після того, як він вийшов до сусідньої кімнати. Коли ж він повернувся до кімнати, то знову потерпіла вже роздягнута та у сльозах знаходилась в присутності обвинуваченого ОСОБА_63 .    
		   Наявність тілесних ушкоджень на потерпілій у виді ссаден на спинці носа зліва свідчать, що в момент скоєння щодо неї насильницьких дій ОСОБА_55 був у кімнаті та брав активну участь  тримав Потерпілу, коли ОСОБА_64 ґвалтував її.
		   Крім того, потерпіла і її представник стверджують, що обвинувачені надали суду неправдиві свідчення, які спростовуються наявними в матеріалах доказами та не заслуговують на увагу суду.
		   Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази, є належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		   Прокурор, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини в справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року, зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Поряд з цим, без позбавлення волі обвинувачені можуть становити небезпеку для суспільства, відсутні підстави для застосування ст.75 КК України. Моральна шкода потерпілій не відшкодована, тому завлений нею цивільний позов до обвинувачених про стягнення компенсації моральної шкоди у сумі 1000000 (один мільйон) гривень, а також витрат на правову допомогу у розмірі 20000грн., витрат, пов`язаних із прибуттям представника до місця судового провадження в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, на думку прокурора, підлягає задоволенню. 
		 
		Досліджені судом докази узгоджуються між собою та з поясненнями потерпілої щодо скоєння стосовно неї обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дій, які згідно КК України кваліфікуються як вчинення дій сексуального характеру, що пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене групою осіб, оскільки підтверджують факт статевих зносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в ніч з 01 на 02 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 , за участю ОСОБА_10 , який тримав потерпілу та погрожував їй, і цього факту у судовому засіданні нічим не спростовано.
		Щодо заперечень обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоєння цих дій у насильницький спосіб, суд розцінює їх як спосіб захисту, на що вони мають право відповідно до ст.63 Конституції України «не свідчити проти себе».
		Проте, характер і послідовність усіх доказів, досліджених судом, свідчать про наявність в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 саме навмисних дій насильницького характеру.
		Так, потерпіла послідовно, детально і впевнено розповіла суду про події та факти тієї ночі з 01 на 02 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 , де була зґвалтована, детально описала у судовому засіданні зухвалу поведінку обвинувачених, і її свідчення про опір підтверджуються доказами щодо обстановки і подій, які підтверджені протоколом огляду місця події, а також травмами на потерпілих, які вони намагаються видати за тілесні ушкодження, отримані ними начебто від працівників поліції. Так, подряпини обох кістей рук обвинуваченого ОСОБА_45 , що, згідно висновку експерта №10 від 09.01.2019р. були у виді садна по верхнє-задній поверхні правого плечового суглобу, п`ять саден по тильній поверхні правої кисті, множинні дрібні садна по тильній поверхні лівої кисті, які могли утворитися 02.01.2019р. (т.3, а.с.71-72), не можуть утворитися від побиття  ударів, здійснених працівниками поліції під час запрошення до відділку поліції на які посилається обвинувачений, оскільки з його слів та слів свідка ОСОБА_27 , працівники поліції вдарили його «по почкам» та по ногах.
		Тим більш, згідно пояснень його дружини, його вдарили «по почках», а за його свідченнями  дубинкою по ногах, а характер травм, виявлених в нього, свідчить про те, що він отримав їх від дій з переду.
		Також твердження обвинувачених про насильницьке їх утримання у відділку поліції і застосування щодо них незаконних методів ведення розслідування спростовуються вищевказаним висновком ДБР про розслідування цих фактів та закриття кримінальної справи за відсутністю в діях працівників поліції порушень стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відомості про те, що кримінальна справа за повідомленнями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 триває  не спростовує тверджень потерпілої та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що до обвинувачених не застосовувалося працівниками поліції незаконних методів ведення слідства. Крім того, в разі потерпання обвинувачених від дій працівників поліції та наклепу у скоєнні злочину, вони мали можливість протягом з 03.01.2019 до 01 квітня 2019р., коли їм було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, звернутися по юридичну допомогу та зі скаргою до ДБР особисто. Тим більш, що в обвинувачених ще в ході досудового розслідування були призначені захисники, які також мали таку можливість. 
		Таку ж можливість мала і дружина ОСОБА_9  свідок ОСОБА_27 , яка вдень 02.01.2019 року приходила до відділку поліції  приносила чоловіку ( ОСОБА_9 одяг взамін того, що був вилучений для експертного дослідження, - як пояснив суду сам обвинувачений ОСОБА_9 . 
		Також були послідовні і нічим не спростовані й дії потерпілої ОСОБА_7 після подій тієї ночі: відразу на ранок вона з родичами звернулася з відповідною заявою до відділку поліції, була налякана, про що свідчить також, у тому числі, й шкарпетка, яку вона забула на місці злочину, що свідчить про поспішність її втечі, яку підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_14 , який пояснив суду, що ОСОБА_20 (Остріогло) не просто пішла з будинку, а втікала налякана, була заплакана.
		Таким чином, твердження обвинувачених щодо добровільної згоди потерпілої ОСОБА_7 на статевий акт з ОСОБА_9 , не підтверджується дослідженими судом доказами та суперечать поясненням і доказам, наданими суду учасниками кримінального провадження та свідками. 
		 
		Суд, з`ясувавши думки учасників судового засідання, долучив до матеріалів судової справи письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування кримінального провадження, та надані прокурором, ОСОБА_9 та його захисник, а також ОСОБА_10 та його захисник просили суд визнати неналежними докази, зібрані в ході досудового розслідування у той час, до поки обвинуваченим не було пред`явлено підозру, стверджуючи, що ці докази зібрані з порушенням вимог КРК України, проте ці твердження спростовуються наявними та наданими суду прокурором заявами обвинувачених про їхню добровільну згоду на відібрання в них біологічних зразків, і вони обидва у судовому засіданні підтверджували, що не заперечували проти експертизи їх біологічних зразків, вважаючи себе не винними, але суд вважає, що обвинувачені, вважаючи, що протиправність їх дій не буде доведена в ході досудового та судового розслідування з огляду на відсутність свідків-сторонніх осіб, вводили суд в оману своїми показами.
		Щодо визнання недопустимими доказів, зібраних під час досудового розслідування, про що сторона захисту надала клопотання під час судового розгляду, суд виходить з наступного.
		Відповідно до засадничих конституційних приписів частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. На розвиток наведених конституційних норм у частині третій статті 17 КПК України також передбачено, що підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. За визначенням статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при ухваленні процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Європейський суд з прав людини, практику якого суд застосовує як джерело права (статті 8, 9 КПК України, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (зокрема, рішення ЄСПЛ від 09.06.1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», від 19.02.2009 р. у справі «Шабельника проти України»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом,  має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла тощо. Європейський суд з прав людини також вказував на можливість використання в судовому розгляді навіть доказу, отриманого з порушенням названої Конвенції, за умови, якщо процес по справі в цілому і загалом був справедливий (рішення ЄСПЛ від 12.05.2000 р. у справі «Султан Хан проти Сполученого Королівства», від 10.03.2010 р. у справі «Биков проти Росії»).
		Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення наведеного вище положення частини третьої статті 62 Конституції України, виходив з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних в результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, в яких Основний Закон України допускає такі обмеження, дійшовши на підставі аналізу конституційних висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 р. № 12-рп/2011).
		Зважаючи на такі наведені позиції Європейського суду з прав людини та тлумачення Конституційного Суду України, виходячи з встановлених судом обставин, колегія суддів дійшла висновку, що окремі недоліки процесуального оформлення слідчих дій, проведених у відповідності з вимогами КПК України, не впливає в цілому і загалом на справедливість кримінального провадження, оскільки в ході судового розгляду не встановлено порушення конституційних прав обвинувачених, а також не встановлено перешкод у реалізації їх процесуальних прав, про що зазначено вище.
		Відтак, невизнання вини обвинуваченими суд розцінює як намагання уникнути покарання за вчинений злочин, оскільки їх вина доведена сукупністю наведених вище доказів, які узгоджуються між собою. 
		 
		Вислухавши у судовому засіданні потерпілу її представника, обвинувачених та прокурора, оцінивши у сукупності вищезазначені їх пояснення та вищевказані докази, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 доведена в повному обсязі дослідженими у судовому засіданні доказами, які повністю узгоджуються між собою незважаючи на заперечення очевидних фактів обома обвинуваченими. Зокрема, твердження обвинувачених про те, що статевий акт між потерпілою і ОСОБА_9 стався за бажанням потерпілої, спростовуються логічними і послідовними неодноразовими поясненнями потерпілої щодо обставин і фактів, які узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом. 
		Так, судом встановлено місце і час вчинення злочину, спосіб вчинення насильства (примушення потерпілої до вживання алкогольного напою, застосування щодо неї погроз, які потерпіла сприймала як реальні з огляду на присутність чотирьох осіб чоловічої статі, дії кожного з обох обвинувачених: насильницьке утримання її ОСОБА_65 , придушенням ковдрою, та безпосереднім проникненням в цей час ОСОБА_66 своїм статевим органом до піхви потерпілої)  за наявності реального опору, який намагалася чинити потерпіла.
		 
		Дії обвинувачених правильно кваліфіковані за ст.152ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками: вчинення дій сексуального характеру, що пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене групою осіб. 
		Крім того суд визнає ступінь вини кожного з обвинувачених рівним, оскільки дії обох  як ОСОБА_67 , так і ОСОБА_68 були умисними, узгодженими, направленими на здійснення саме згвалтування  приниження честі і статевої свободи потерпілої з одночасною метою отримання морального і фізичного задоволення обох обвинувачених, що підтверджується вищевказаними висновками експертів.
		 
		Оцінюючи всі докази, надані стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі « Федорченко та Лозенко проти України»).
		Достовірність та об`єктивність вищенаведених доказів у колегії суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в межах пред`явленого обвинувачення доведена і підстави для перекваліфікації їх дій відсутні.
		Так, в судовому засіданні потерпіла впевнено вказувала на обвинувачених, як на осіб, які відносно неї вчинили злочин за обставин, вказаних у вироку. Даних, які б давали підстави вважати показання потерпілої не правдивими, судом не встановлено. Потерпіла раніше, до подій вказаних у вироку, була знайома з одним з обвинувачених і не знайома з другим, не перебувала з ними у неприязних стосунках, спілкувалася перед вчиненням злочинних дій нетривалий час, тому суд вважає, що підстав оговорювати обвинувачених в неї немає. Зазначені показання потерпілої є послідовними та підтверджуються сукупністю усіх інших зібраних і досліджених у справі доказів.
		Відповідно до ч.1ст.28 КК України, кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілько (два або більше)виконавцівбез попередньої змови між собою.
		Згідно правових позицій, що викладені у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», злочин, передбачений ст.152 чист.153 КК Українивизнається вчиненим групою осіб, якщо в ньому брали участь декілька (два або більше)виконавців (співвиконавців).При цьому виконавці (співвиконавці) діють узгоджено, з єдиним умислом і кожен з нихбезпосередньовиконує діяння, що утворюють повністю чи частковооб`єктивну сторону складу злочину.
		Отже, для визнання груповим згвалтуванням… слід встановити, що кожний з учасників повністю виконує склад злочину або тільки будь-які дії, що складають об`єктивну сторону злочину.
		Виконавцем згвалтування є як особа з числа двох або більше осіб, якабезпосередньо здійснює насильницький статевий акт, так і той, хто застосовуєфізичне насильство або погрози з метою змуситипотерпілу вступити до статевого акту з будь-ким іншим з учасників групи, абодовела потерпілу особу до безпорадного станушляхом уведення у її організм проти її волі наркотичних засобів, інших речовин …з метою її згвалтування».
		   Ззгідно п.58 рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2016 року Суд вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
		   Обставини події не дають наразі зробити висновок про бажання ОСОБА_7 вступити в половий акт з ОСОБА_9 та її добровільну згоду.
		   Показання обвинувачених ОСОБА_51 та ОСОБА_59 про непричетність до вчинення інкримінованих їм злочину не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами кримінальної справи та здобутими стороною обвинувачення доказами, які узгоджуються між собою.
		   Пояснення обвинуваченого та його цивільної дружини ОСОБА_27 про те, що нібито ОСОБА_60 упадала за ОСОБА_13 та хотіла мати з ним близькі стосунки, не заслуговують на увагу. Окрім зацікавленої сторони ОСОБА_51 та ОСОБА_61 такі пояснення нічим та ніким не підтверджено, що викликає сумнів у їх правдивості.
		   Не заслуговують на увагу пояснення обвинуваченого ОСОБА_59 , з яких він нібито вийшов в момент статевого акту Потерпілої та ОСОБА_51 в магазин. Його показання також не підтверджено ані доказами (наприклад фіскальні чеки з магазину або записи камер відеоспостережень), ані показаннями свідків ОСОБА_69 та ОСОБА_70 . Сул вважає, що ОСОБА_71 , з метою уникнути кримінальної відповідальності повідомив неправдиві відомості про обставини вчинення злочину.
		   Свідок ОСОБА_52 підтвердив, що потерпіла залишилась у кімнаті з ОСОБА_62 та ОСОБА_56 після того, як він вийшов до сусідньої кімнати. Коли ж він повернувся до кімнати, то знову потерпіла вже роздягнута та у сльозах знаходилася удвох з ОСОБА_72 . Наявність тілесних ушкоджень на потерпілій у вигляді ссаден на спинці носа зліва свідчать, що в момент скоєння щодо неї насильницьких дій ОСОБА_55 був у кімнаті та брав активну участь - тримав Потерпілу, коли ОСОБА_64 ґвалтував її.
		   На думку сторони потерпілої пояснення Обвинувачених, які вони давали в судовому засіданні, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не заслуговують на увагу суду. Також не заслуговують на увагу суду клопотання обвинувачених, щодо вчинення тиску та застосування до них фізичного насильства співробітниками поліції, оскільки про такі порушення вони заявили тільки на судовому розгляді справи, через 8 місяців з моменту повідомлення про підозру та нібито протиправних дій в їх адресу, докази нанесення тілесних ушкоджень ані суду, ані сторонам надано не було (наприклад, звернення до лікарні за медичну допомогу, показання свідків тощо). Обвинуваченими добровільно надано слідству особисті речі та надали біологічні зразки для проведення експертиз.
		Обвинуваченими не визнано вину у вчиненому злочині, не висловлено слів каяття та співчуття до потерпілої, не здійснено компенсацію Потерпілій спричиненої моральної шкоди. Навпаки протягом всього судового процесу вони поводились зухвало та намагались перекласти тягар вини за вчинений злочин на потерпілу. Під час досудового слідства та протягом судового розгляду справи стороною захисту не надано підтвердження наявності обставин, які пом`якшують покарання. Проте обставини, які обтяжують покарання для обвинувачених наявні - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння (факт вживання алкогольних напоїв підтверджено самими обвинуваченими).
		Таким чином, аналіз та оцінка доказів, які суд вважає належними та допустимими, свідчать про те, що даний злочин скоєно саме обвинуваченими ОСОБА_9 ОСОБА_10 , а їх показання суду не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими.
		 
		   Питання про призначення обвинуваченим покарання суд вирішує, керуючись вимогами насамперед статей 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з подальшими змінами), виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, враховуючи характер суспільної небезпечності і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Так, при визначенні виду й мірипокарання обвинуваченим, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненогозлочину, їх особи, характеристики, те, що вони не перебувають на «Д» обліку у лікарів нарколога і психіатра, та їх позицію і ставлення щодо вчиненого ним злочину. 
		   Суд не вбачає обставин, що пом`якшують відповідальність, які передбачені ст.66 КК України, оскільки визнання вини та щирого каяття від обвинувачених не вбачається незважаючи на їх сприяння в розкритті злочину, добровільну згоду на проведення експертних досліджень, оскільки вважає, що обвинувачені сподівалися на відсутність доказів, які встановили експерти, змінивши свою позицію з залякування потерпілої щодо відсутності взагалі статевого акту на скоєння статевих зносин добровільно, за згодою потерпілої.
		Обставиною, що обтяжує покарання, в силу ст.67 КК України, суд визнає перебування обвинувачених в момент вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина підтверджується дослідженими і наведеними вище доказами, зокрема показами учасників подій.
		Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		       З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід призначити покарання в умовах ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінованої їм статті у виді позбавлення волі, більш м`яке покарання не відповідатиме тяжкості та наслідкам скоєного та не буде достатнім для перевиховання обвинувачених. 
		Визначаючи міру покарання обвинуваченим, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.
		 
		Потерпілою ОСОБА_7 подано цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , згідно якого вона просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є цивільними відповідачами: моральну шкоду в розмірі 1000000 гривень, судові витрати на правову допомогу в розмірі 20000 гривень, 10000 гривень судових витрат, витрачених для прибуття до місця досудового та судового розслідування, - надавши в якості доказів: розрахунок гонорару адвокату та квитанції про сплату коштів на три і п`ять тисяч гривень, розрахунок витрат на 2247,67 гривень  витрати на пальне, та квитанції з АЗС на пальне для автомобіля, стверджуючи, що для прибування потерпілої з представником до суду було витрачено: на 309,90 грн., 599,67 грн.,737,30 грн., 652,70 грн., (а.с.2-25, т.2).
		   Відзивом на цивільний позов ОСОБА_9 (т.2, а.с.106)  просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на існування граничного обсягу витрат на правову допомогу, встановлений КМУ, а також, що квитанції на придбання пального не підтверджують фактичних витрат; крім того, стверджуючи, що не вчиняв злочину а також, що його родичи не спілкувалися з потерпілою ОСОБА_7 і не здійснювали на неї тиск, тому вважає відсутніми в потерпілої моральних страждань.
		   У судовому засіданні потерпіла та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі. Обвинувачені та захисники заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.
		Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок … суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
		Відшкодування шкоди  один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Частинами 1-3 cт.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Моральна шкода полягає: 
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Колегія суддів вважає ґрунтовними та переконливими доводи потерпілої  цивільного позивача про те, що злочинними діями обвинувачених їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, спричинених протиправними діями обвинувачених, у зв`язку з пережитим емоційним стресом, внаслідок чого було порушено звичайний спосіб її життя.
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування, колегія суддів враховує характер та обсяг душевних страждань потерпілої, які викликані зміною нормального укладу життя.
		 
		Також колегія суддів не може залишити поза увагою невідворотність наслідків події, яка спричинила моральні страждання позивачу, їх глибину і тривалість, також колегія суддів бере до уваги, що шкода спричинена внаслідок умисного злочину та матеріальну можливість відповідача відшкодувати заподіяну шкоду, а тому суд приходить висновку, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу, яка підлягає відшкодуванню, слід визначити у грошовому еквіваленті в розмірі 50000 гривень, що буде відповідати принципу розумності, виваженості, справедливості, та не має на меті збагачення за рахунок порушення чужого права.
		Так, згідно судової практики, а саме, Постанови від17 березня 2021 року у справі №420/239/20 (провадження №К/9901/1771/21) Верховний Суд ТАКОЖ зазначив, що «Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005)».
		За змістом п.1 ч.1 ст.118 КПК України, до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
		У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.48 постанови № 10 Пленуму ВССУ від 17 січня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Главою 8 КПК України визначено процесуальні витрати у кримінальному провадженні, ст.120 КПК України до них віднесено витрати на правову допомогу, частиною 2 даної статті передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.
		В разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Так, до складу витрат на правову допомогу входять дії адвоката або фахівця з права, які, в тому числі вчинені ним поза судовим засіданням. Такими діями, наприклад, є надання консультацій, складання позовної заяви, оформлення та копіювання додатків. Проте, такі витрати є предметом доказування у справі і повинні бути підтверджені документами. Такими документами, як правило, є: договір про надання правової допомоги, доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки, посвідчення про відрядження, квитки на поїзд, тощо).
		На підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу потерпілою ОСОБА_7 , та її представником ОСОБА_8 надано акт виконаних робіт щодо надання правової допомоги за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_8 на досудовому слідстві, підготовка та подача позовної заяви до суду адвокатом, участь в судовому розгляді кримінального провадження до дня постановлення вироку.
		Відтак, колегія суддів вважає, що витрати потерпілої ОСОБА_7 на правову допомогу, надану їй адвокатом ОСОБА_8 , підтверджуються документально відповідними квитанціями, наданими суду і які долучені до матеріалів кримінального провадження (а.с.2-25, т.2), а тому підлягають відшкодуванню обвинуваченими в повному обсязі: 24547,24грн. (20000грн. + 2247,67грн. + 309,90грн. + 599,67грн. + 737,30грн. + 652,70грн.)  в якості підтверджених судових витрат, у тому числі  оплату за правову допомогу, та 50000 гривень в якості моральної шкоди, що загалом дорівнює 74547,24 гривень (порівну з кожного: по 12273,62грн. - судових витрат та по 25000грн. - моральної шкоди.
		   Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані на підставі ухвали слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 03.01.2019 про накладення арешту на майно, вилучене в ході огляду місця події від 02.01.2019р.  підлягають скасуванню.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України:
		- півковдра білого кольору з візерунками фіолетового кольору, прострирадло чорного кольору, клаптик тканини з плямами бурого кольору, одна півковдра білого кольору, півковдра червоного кольору з чорними символами, одна півковдра чорного кольору з червоними квітами (а.с.17-28)  підлягають поверненню власниці ОСОБА_48 ;
		- майно потерпілої ОСОБА_7 , що вилучені згідно протоколу огляду вилученого майна від 02.01.2019 року, а саме: шарф жіночій білого кольору, джинсові брюки темно-синього кольору, трикотажний светр білого кольору (т.3, а.с.34)  слід повернути власниці  потерпілій ОСОБА_7 ;
		- светр сірого кольору, джинсові брюки, чорні черевики, труси синього кольору, що були вилучені в ОСОБА_9 згідно протоколу огляду від 02.01.2019 року (т.3, а.с.36-39) повернути власнику ОСОБА_9 ;
		- зимову куртку темно-синього кольору, спортивну кофту бордового та синього кольору, спортивні штани чорного кольору з білими смугами, кросівки синього кольору з білими смугами, труси сірого кольору, що були вилучені в ОСОБА_10 згідно протоколу від 02.01.2019 року (т.3, а.с.40-41, 44-45)  повернути власнику ОСОБА_10 ;
		- жіноча шкарпетка з нашаруванням бруду  підлягає знищенню.
		 
		Відповідно доч.2ст.124КПК Українипроцесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 38278,95грн. підлягають стягненню з засуджених в дохід держави в рівних частинах з кожного (в розмірі вартості проведених експертиз, у загальному розмірі 38278,95грн., тобто, з кожного засудженого окремо - по 19139,48грн. 
		 
		   Запобіжний захід щодо обвинувачених в ході судового розгляду обирався у виді тримання під вартою, був змінений на домашній арешт, але, з огляду на санкцію статті КК України, за якою вони визнані судом, та їхнє ставлення до скоєного і особи потерпілої, до якої вони не виявили в ході судового розгляду навіть ані поваги, ані співчуття, суд дійшов висновку, що інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а тому щодо них підлягає застосуванню запобіжний захід у виді взяття під варту в залі суду з огляду на ризики, які існують: можливість виникнення наміру переховуватися від суду та відбування покарання з огляду на санкцію статті КК України, за якими їх визнав винними суд.
		   Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.152ч.3 КК України, ст.ст.1-3,368-371,373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд   
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.152 ч.3 КК України, і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.  
		Обрати запобіжний захід ОСОБА_9 - у виді тримання під вартою.    Строк відбування покарання рахувати з дня взяття під варту в залі суду  з 05.04.2021 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк його попереднього утримання під вартою з 01.04.2019 року до 13.05.2020 року день за день.
		Взяти засудженого ОСОБА_9 під варту в залі суду негайно після проголошення даного вироку.
		 
		ОСОБА_10  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.152 ч.3 КК України, і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
		Обрати запобіжний захід  ОСОБА_10 -у виді тримання під вартою.    Строк відбування покарання рахувати з дня взяття під варту  з 05.04.2021 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк його попереднього утримання його під вартою з 01.04.2019 року до 13.05.2020 року день за день.
		Взяти засудженого ОСОБА_10 під варту в залі суду негайно після проголошення даного вироку.
		 
		Копію вироку направити до Болградського РВ НП ГУНП в Одеській області та ДУ "Ізмаїльський слідчий ізолятор № 22" - для виконання в частині запобіжного заходу.
		 
		   Скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалами слідчого судді, та після набрання даним вироком законної сили речові докази:
		- півковдру білого кольору з візерунками фіолетового кольору, прострирадло чорного кольору, клаптик тканини з плямами бурого кольору, одну півковдру білого кольору, півковдру червоного кольору з чорними символами, одну півковдру чорного кольору з червоними квітами  повернути власниці ОСОБА_48 ;
		- шарф жіночій білого кольору, джинсові брюки темно-синього кольору, трикотажний светр білого кольору  повернути потерпілій ОСОБА_7 ;
		- светр сірого кольору, джинсові брюки, чорні черевики, труси синього кольору  повернути власнику ОСОБА_9 ;
		- зимову куртку темно-синього кольору, спортивну кофту бордового та синього кольору, спортивні штани чорного кольору з білими смугами, кросівки синього кольору з білими смугами, труси сірого кольору  повернути власнику ОСОБА_10 ;
		- жіночу шкарпетку з нашаруванням бруду  знищити.
		 
		       Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, судові витрати  задовольнити частково. 
		Стягнути на користь потерпілої ОСОБА_7 :
		- 1) з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  12273,62грн. - судових витрат та 25000грн. - моральної шкоди;
		- 2) з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  12273,62грн. - судових витрат та 25000грн. - моральної шкоди.
		    У задоволенні решти вимоги щодо відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		 
		   Стягнути з засуджених ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  38278,95грн. процесуальних витрат на користь держави в розмірі вартості проведених експертиз, тобто, з кожного засудженого окремо  по 19139 (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 48коп.
		 
		   Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.    
		   
		   Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.
		 
		   Головуючий суддя            _________         ОСОБА_1 
		 
		   Судді:                    _________         ОСОБА_2 
		 
		                       ________         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...