Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/5026/1020/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2021. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2021.
Дата набрання законної сили: 18.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2021 року 
		 
		м. Київ
		 
		Справа №  14/5026/1020/2011 
		 
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
		Пєскова В.Г. - головуючий, суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського  О.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Погребняка  В.Я., Ткаченко Н.Г.,  
		за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;
		 
		за участю представника ОСОБА_1 - Тарасюка О.І.,
		ліквідатор Закритого акціонерного товариства «Рось», арбітражний керуючий Юдицький О.В. прийняв участь у судовому засіданні особисто,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 
		у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Копитової О.С., Грека Б.М. 
		та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019
		у складі судді Хабазні Ю.А.
		у справі за заявою Закритого акціонерного товариства «Рось» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Юдицького О.В.
		до  ОСОБА_1 ,
		за участі третіх осіб: 1) ОСОБА_2 , 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни, 3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева Ігоря Анатолійовича,
		про витребування майна із чужого незаконного володіння
		у справі за заявою Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси
		до Закритого акціонерного товариства «Рось»
		про банкрутство.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
		1.          Судами встановлено, що майно, цілісний майновий комплекс Закритого акціонерного товариства «Рось» (далі - ЗАТ «Рось»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за боржником відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради ЗАТ «Рось» на цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1 та згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 13.02.2006 за № 9822201, реєстраційний номер об`єкта 747805 (т. 13, а.с.143-144).
		2.          29.09.2006 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 10/4867 про банкрутство ЗАТ «Рось» та ухвалою суду першої інстанції від 08.11.2006 за результатами підготовчого засідання зобов`язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. 
		3.          20.10.2009 постановою Господарського суду Черкаської області у справі №  10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.
		4.          Ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Тараненко Н.Л. було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25196481 від 01.02.2010, реєстраційний номер об`єкта 747805, тип об`єкта цілісний майновий комплекс, адреса: АДРЕСА_1 , проведено оцінку майна ЦМК та отримано висновки суб`єкта оціночної діяльності СПД Передерко А.Л. про вартість майна від 05.02.2010 № 01-12 на суму 396 890 грн та від 15.03.2010 №  ПНО01-12-1 на суму 417 533 грн (разом - 814 423 грн).
		5.          Згідно з протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ «Рось» від 19.03.2010 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Тараненко Н.Л. довів до відома комітету кредиторів ті обставини: що ним після проведення оцінки майна ЦМК здійснено публікацію оголошення про продаж майна; що оцінка майна ЦМК склала 901 588 грн; що на оголошення про продаж надійшла лише одна заява на його придбання від ТОВ «Техносоюз-Д». Також згідно з цим протоколом, комітетом кредиторів прийнято рішення здійснити цільовий продаж майна ЦМК боржника безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» за ціною 902 000 грн, встановлено строк придбання майна до 01.05.2010 та надано дозвіл ліквідатору банкрута на підписання договору купівлі-продажу майна ЦМК.
		6.          27.04.2010 між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д» укладено договір купівлі-продажу № 780, за умовами якого: вартість цілісного майнового комплексу складає 814 423 грн, в т.ч. будівлі та споруди - 396 890 грн та обладнання - 417 533 грн; розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010. 
		7.          14.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. сформовано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру № 187782 на кадастровий номер земельної ділянки № 7122510100:11:021:0006, власником якої є ЗАТ «Рось», та витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру № 187783 про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 6, 2230 га власнику ЗАТ «Рось», ідентифікаційний код 14187396, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 70, а 27.04.2010 - сформовано витяг про реєстрацію договору № 780 у державному реєстру правочинів № 8482800 та отримано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №  26970850 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави.
		8.          13.05.2010 між ТОВ «Техносоюз-Д» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. У період з 19.05.2010 до 28.05.2010 нею сплачено ТОВ «Техносоюз-Д» 475 500 грн згідно з меморіальним ордером та 425 000 грн згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера.
		9.          23.06.2010 постановою Вищого господарського суду України у справі №  10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі №  10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі № 10/4867 припинено.
		10.          09.09.2010 ОСОБА_1 як установник управління, і Приватне підприємство «Терра-Граніт» як управитель уклали між собою договір управління майном ЦМК, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П та зареєстрований в реєстрі за № 1530, за яким спірне майно передано в управління ПП «Терра-Граніт». 
		11.          12.05.2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ «Рось». Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті «Голос України» від 18.06.2011.
		12.          29.11.2011 ухвалою суду першої інстанції затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15 627 170,38 грн. 
		13.          21.08.2012 постановою Господарського суду Черкаської області боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.
		14.          25.04.2013 ліквідатором банкрута подано заяву про визнання недійсним договору від 27.04.2010 № 780, про повернення майна ЦМК та про повернення покупцю коштів у сумі 701 424,48 грн. 
		15.          06.06.2013 ухвалою суду заяву ЗАТ «Рось» від 25.04.2013 № 01-34/37 задоволено повністю, однак вказана ухвала суду була скасована судом апеляційної інстанції та надалі заява ліквідатора банкрута була уточнена і неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.
		16.          19.09.2013 ухвалою Господарського суду Черкаської області повноваження арбітражного керуючого Левченка В.М., як ліквідатора банкрута припинено за його заявою, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Богомазова П.С.
		17.          19.03.2015 ухвалою Господарського суду Черкаської області арбітражного керуючого Богомазова П.С. усунуто від виконання повноважень ліквідатора банкрута за неналежне їх виконання, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Іванюка О.М.
		18.          06.02.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута від 19.11.2015 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось» від 27.04.2010, укладеного між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д», посвідченого 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. за реєстровим № 780, відмовлено повністю.
		19.          11.04.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 22.08.2017) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у цій справі скасовано і прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ЗАТ «Рось» про визнання недійсним договору задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось» від 27.04.2010 № 780, укладений між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д», посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. Судове рішення прийнято з тих підстав, що при укладенні договору ліквідатор банкрута не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).
		20.          14.12.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 925/1600/17 за позовом ЗАТ «Рось» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Іванюка О.М. до Приватного підприємства «Терра-Граніт» (далі - ПП «Терра-Граніт») про витребування майна ЦМК з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
		21.          14.03.2018 ПП «Терра-Граніт» і Таюрська Л.В. підписали договір про розірвання договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 314.
		22.          19.03.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №  925/1600/17 визнано право власності на майно ЦМК за ЗАТ «Рось» та відмовлено у витребуванні майна ЦМК з тих підстав, що ЗАТ «Рось» не надало доказів перебування майна ЦМК у володінні ПП «Терра-Граніт» після розірвання 14.03.2018 укладеного ним з ОСОБА_1 договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010. 
		23.          24.05.2018 ТОВ «Техносоюз-Д» звернулось до суду із заявою (вх. суду №  14790/18 від 24.05.2018) про застосування наслідків недійсності правочину і визнання поточних вимог кредитора на суму 829 373 грн, яку ухвалою суду від 17.08.2018 задоволено частково та визнано ТОВ «Техносоюз-Д» кредитором боржника на суму 701 424,48 грн.
		24.          Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2018 № 144976185 власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , право власності на вказане майно виникло в останньої на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ «Техносоюз-Д» від 13.05.2010, майно передано в іпотеку ОСОБА_2 згідно з договором іпотеки від 12.06.2018.
		25.          30.07.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 змінено та відмовлено в позові повністю з тих підстав, що належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , а не ПП «Терра-Граніт»; що спір щодо витребування майна у набувача - фізичної особи та, відповідно, про визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів; що відповідач (ПП «Терра-Граніт») не є належним відповідачем й щодо вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.
		26.          08.11.2018 ухвалою суду першої інстанції повноваження арбітражного керуючого Іванюка О.М., як ліквідатора банкрута, достроково припинено за його заявою, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Юдицького  О.В.
		 
		Подання до суду заяви про витребування майна.
		27.          27.12.2018 боржником в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. подано заяву № 02-01/14298/1020-2011 з вимогою витребувати у ОСОБА_1 та повернути ЗАТ «Рось» в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Юдицького  О.В. цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		28.          Заява ліквідатора мотивована тим, що після того як розгляд спору про визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу майна від 27.04.2010 № 780, укладеного між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д», завершено постановою суду касаційної інстанції від 22.08.2017, у ЗАТ «Рось» виникло право на витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 як останнього набувача майна. Ліквідатор вказує, що в постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2017 у цій справі встановлені обставини, які вказують, що спірне майно вибуло з володіння ЗАТ «Рось» не з його волі, а шляхом вчинення протиправних дій з порушенням закону та зловживанням ліквідатором Тараненко Н.Л. посадовим становищем, а також нотаріусом, який посвідчив цей договір. 
		 
		Розгляд справи судами.
		29.          16.05.2019 ухвалою Господарського суду Черкаської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, у справі № 14/5026/1020/2011 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. Заяву боржника в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Юдицького  О.В. задоволено повністю та витребувано у ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось», розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено інші процесуальні питання. 
		30.          Судові рішення мотивовано тим, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 13.01.2016 у справі № 3-1165гс15, від 03.02.2016 у справі № 6-2026цс15, від 24.06.2015 у справі № 826/19838/14, від 25.05.2016 у справі № 6-2858цс15, від 22.06.2016 у справі № 6-1562цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-2026цс15, та Верховного Суду у постанові від 10.11.2018 у справі № 910/24550/13, про те, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а також у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15, згідно з яким майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Тому суди дійшли висновку про те, що скасована ухвала суду від 08.11.2006 у справі про банкрутство не породжує у ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Тараненко Н.Л. прав на продаж майна ЗАТ «Рось» і укладення договору від 27.04.2010 № 780, а визнання судовим рішенням недійсним договору від 27.04.2010 № 780 свідчить про відсутність волі ЗАТ «Рось» на відчуження майна ЦМК.
		Крім того, зазначено, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності. Статтею 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника у зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.
		Відтак, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, однак майно ЦМК вибуло із власності ЗАТ «Рось» поза його волею, тому воно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, у зв`язку з чим вимога ліквідатора банкрута підлягає задоволенню.
		Судами вказано, що не вбачається у цій справі порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.
		Апеляційний господарський суд додатково послався на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2018 у справі № 922/1667/17, відповідно до якої всі судові рішення та процесуальні дії, в т.ч. постанова місцевого господарського суду (про припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), які були прийняті та вчинені внаслідок передчасного порушення провадження у справі про банкрутство товариства (підготовче засідання), не є діючими, не мають будь-якої юридичної сили та не тягнуть будь-яких правових наслідків.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
		А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу. 
		31.          20.07.2020 ОСОБА_1 безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі № 14/5026/1020/2011, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви боржника ЗАТ «Рось» в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 27.12.2018 № 02-01/14298/1020-2011 про витребування та повернення майна.
		32.          У касаційній скарзі за вх. № 5372/2020 підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України та вказує про необхідність відступлення у цій справі від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України) у подібних правовідносинах та застосованих апеляційним судом у цій справі (п. 3.2-3.4 та 3.6 цієї касаційної скарги), що полягає у такому:
		- наслідки скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі № 10/4867, яка стала приводом для наступного продажу майна боржника, повинні визначатись, виходячи із суті самого юридичного факту скасування такого судового рішення. Адже це рішення є незаконним і є помилкою суду. Принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (практика ЄСПЛ, що описана в касаційній скарзі, та постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 294/220/14-ц). При цьому шкода, завдана боржнику незаконним судовим рішенням, може підлягати відшкодуванню на підставах визначених законом;
		- усунення через 13 (2006-2019) років наслідків незаконної ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі № 10/4867 не повинно здійснюватися через непропорційне втручання у право власності скаржниці як добросовісного набувача, і держава не повинна перекладати відповідальність за незаконне судове рішення, як помилку суду, виключно і повністю на скаржницю. При застосуванні наслідків незаконності згаданої ухвали потрібно брати до уваги характер допущення судом такої помилки та тривалість строків її усунення (детально описано у п. 4.11-4.19 цієї касаційної скарги);
		- витребування спірного майна від скаржниці, як добросовісного набувача, із-за незаконного судового рішення та помилки суду покладає на скаржницю індивідуальний та надмірний тягар, і при цьому не досягається справедливий баланс між вимогами суспільних інтересів і боржника з одного боку, та правом скаржниці на мирне користування своїм майном з іншого боку. Це є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, який є частиною національного законодавства України. Саме таке застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України здійснено Верховним Судом у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц.
		 
		Б.           Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
		33.          25.08.2020 до Верховного Суду від ліквідатора ЗАТ «Рось», арбітражного керуючого Юдицького О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому арбітражний керуючий просить Суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011 без задоволення, а судові рішення - без змін.
		34.          ЗАТ «Рось» вважає, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем майна, оскільки, наданими суду доказами заявник доводив, що:
		- ОСОБА_1 мала можливість дізнатись, що ТОВ «Техносоюз-Д» придбав спірне майно з порушенням умов, встановлених комітетом кредиторів ЗАТ «Рось» у справі № 10/4867;
		- Договір купівлі-продажу спірного майна між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Техносоюз-Д» (продавець) було укладено до повного виконання ТОВ «Техносоюз- Д» умов Договору купівлі-продажу майна між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д»;
		- ОСОБА_1 перебуває у родинних стосунках із власником ТОВ «Техносоюз-Д». Так, ліквідатор вважає, що продавець (ТОВ «Техносоюз-Д») і покупець ( ОСОБА_1 ) є заінтересованими особами, які діяли спільно для досягнення спільної мети - заволодіння майновим комплексом ЗАТ «Рось» та утрудненням наступного витребування майна із чужого незаконного володіння;
		- право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно лише у 2018 році;
		- за весь час після укладення Договору купівлі-продажу майна з ТОВ «Техносоюз-Д» ОСОБА_1 не здійснила оформлення права на користування земельною ділянкою та жодного разу не сплатила земельного податку.
		35.          Ліквідатор ЗАТ «Рось», арбітражний керуючий Юдицький О.В. вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ.
		36.          Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  14/5026/1020/2011 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л. Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2020.
		37.          10.08.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В.Г. (головуючого), Васьковський О.В., Катеринчук Л.Й.) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі № 14/5026/1020/2011; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №  14/5026/1020/2011 та призначено її розгляд на 03.09.2020 об 11:15. Витребувано з Господарського суду Черкаської області та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №  14/5026/1020/2011 за заявою ЗАТ «Рось» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького О.В. до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб: 1) ОСОБА_2 , 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни, 3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева Ігоря Анатолійовича, про витребування майна із чужого незаконного володіння у справі за заявою Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси до ЗАТ «Рось» про банкрутство. Зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №  14/5026/1020/2011 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
		38.          У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 14/5026/1020/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.08.2020.
		39.          01.09.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В.Г., Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.) прийнято справу №  14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. №    5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 до провадження.
		40.          03.09.2020 ухвалою Верховного Суду справу № 14/5026/1020/2011 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		41.          У зв`язку з відпустками суддів Білоуса В.В., Васьковського О.В. та Ткаченко  Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 14/5026/1020/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О, Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.09.2020.
		42.          10.09.2020 ухвалою Верховного Суду справу № 14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено її розгляд на 01.10.2020 об 11:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.  Копиленка, 6 в залі судових засідань № 203.
		43.          У зв`язку з виходом з відпустки суддів Васьковського О.В., Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 14/5026/1020/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Погребняк  В.Я., Ткаченко  Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.09.2020.
		44.          29.09.2020 ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков  С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Погребняк В.Я., Ткаченко Н.Г. справу №  14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. №  5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 прийнято до провадження.
		45.          У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №   14/5026/1020/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., судді: Банасько  О.О, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков  С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.09.2020.
		46.          01.10.2020 ухвалами Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: головуючий суддя - Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г. прийнято справу №  14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 до провадження, а також зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 від 12.09.2019 у справі №  14/5026/1020/2011 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наукового висновку фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо порушених у справі №  14/5026/1020/2011 правових питань.
		47.          Станом на 20.01.2021 на адресу Верховного Суду від фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді надійшли наукові висновки з поставлених питань. 
		48.          Зокрема, надійшли наукові висновки від:
		доктора юридичних наук, професора ОСОБА_4 та кандидата юридичних наук ОСОБА_5 , 
		доктора юридичних наук, старшого дослідника, члена-кореспондента НАПрН України ОСОБА_6 ,
		проректора ПВНЗ «Харківський інститут кадрів управління», кандидата юридичних наук ОСОБА_7 .   
		49.          У зв`язку з виходом з відпустки судді Погребняка В.Я. та обранням судді Катеринчук Л.Й. суддею Великої Палати Верховного Суду, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  14/5026/1020/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков  С.В., Огороднік К.М., Погребняк В.Я., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.01.2021.
		50.          21.01.2021 ухвалою Верховного Суду прийнято зазначеним вище складом судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справу №  14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 до провадження; поновлено касаційне провадження у справі № 14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 і призначено цю касаційну скаргу до розгляду на 18.02.2021.
		 
		Розгляд клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		51.          До початку судового засідання представником ОСОБА_1 , адвокатом Тарасюком О.І. заявлено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності виключної правової проблеми у цій справі та відступлення від висновків щодо застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, викладених Касаційним цивільним судом у постановах від 18.03.2020 у справі №  199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц.
		52.          У відповідь на це клопотання судова палата зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		53.          За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.  
		54.          Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України Суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає Суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		55.          Верховний Суд, оцінивши мотиви клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Тарасюка О.І. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і така передача не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки особливістю цієї справи є питання витребування майна у набувача в порядку статей 387, 388 ЦК України саме в межах справи про банкрутство, а кількісних/якісних показників стосовно вирішення віндикаційного позову саме в межах справи про банкрутство заявником не наведено.
		56.          Стосовно доводів клопотання про можливе відступлення від висновків щодо застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, викладених Касаційним цивільним судом у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, судова палата зауважує, що не бачить підстав для відступу від висновків у зазначених вище справах, про що буде відображено далі.
		Окрім того, як вже зазначалося, ця справа має особливість - розгляд віндикаційного позову саме в межах справи про банкрутство, чого не мало місця при розгляді справ №№ 199/7375/16-ц, 199/8047/16-ц. Тобто обставини цих справ є різними, що не зумовлює подібності правовідносин, як умови для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначеної частиною третьою статті 302 ГПК України.     
		57.          У зв`язку з викладеним судова палата відмовляє у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Тарасюка О.І. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.      
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
		А.             Щодо суті касаційної скарги.
		58.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		59.          Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, надавши оцінку науковим висновкам, судова палата дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		60.          Як зазначено вище, предметом касаційного розгляду у цій справі є питання витребування майна боржником (статті 387, 388 ЦК України) у процедурах банкрутства.
		61.          У цій справі боржником в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. подано заяву з вимогою витребувати у ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось» у порядку статей 387, 388 ЦК України та повернути його ЗАТ «Рось». 
		62.          Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив цю заяву та витребував спірне майно у ОСОБА_1 . 
		63.          Одним із питань, яке стало підставою для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, стало визначення критерію «пропорційності» втручання в право власності у разі віндикації майна боржником від набувача цього майна. 
		64.          Із цього приводу судова палата зазначає таке.
		65.          Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		66.          Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.
		67.          Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		68.          Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
		69.          При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
		          Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
		          Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. 
		          Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
		70.          В оскаржених судових рішеннях суди зазначили, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, однак майно ЦМК вибуло із власності ЗАТ «Рось» поза його волею, тому воно підлягає витребуванню від набувача відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, у зв`язку з чим вимога ліквідатора банкрута підлягає задоволенню.
		71.          Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		72.          У рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном вказано, що у даному випадку господарський суд не вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.
		73.          Із цього приводу судова палата зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
		74.          Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
		75.          Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		76.          Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
		77.          При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.  
		78.          На переконання судової палати, для розкриття критерію «пропорційності» вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.
		79.          Так, Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод». 
		80.          У касаційній скарзі представником ОСОБА_1 , адвокатом Василишиним С.А., зазначено, що суд апеляційної інстанції взагалі поза увагою залишив аргументи скаржника про відсутність суспільного інтересу та недопустимості покладання на ОСОБА_1 надмірного тягаря, пов`язаного із позбавленням права власності, що порушує баланс інтересів саме у цій справі. Без правового аналізу залишилася і практика ЄСПЛ із цього питання, на яку посилалася скаржниця, хоча положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод є частиною національного законодавства України.
		81.          Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.
		82.          Дійсно, із цього приводу суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією того, що якщо певне рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в подальшому національними судами при розгляді інших спорів, то сам по собі результат вирішення справи Європейським Судом з прав людини, окремі його висновки в конкретній справі, вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, не повинні бути формальним приводом для аналогічного результату вирішення спору. Аналізу практики ЄСПЛ, на яку було зроблено посилання скаржником, не було зроблено та не відображено в постанові.
		83.          Також судова палата відзначає, що суди попередніх інстанцій взагалі не навели мотиви, за яких вони дійшли висновку про добросовісність ОСОБА_1 , а лише «зафіксували» у судових рішеннях, що «отже, в даному випадку ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна».
		84.          Судова палата наголошує, що з`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна.
		85.          Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
		86.          Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону станом на час набуття ОСОБА_1 майна) визначав у статті 1 термін «заінтересована особа стосовно боржника» - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.
		87.          У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» міститься поняття контролю ? це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.
		88.          З`ясування «заінтересованості», «контролю», «пов`язаності» набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача та, на переконання суддів, повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами.  
		89.          Так, у матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу ТОВ «Техносюз-Д», де вказано, що ці повідомлення отримані Таюрською (т.  28, а.с. 224, 240).
		          Однак, суди попередніх інстанцій ці обставини залишили без аналізу, хоча їх перевірка впливатиме на вирішення пов`язаності ОСОБА_1 та ТОВ «Техносюз-Д».  
		90.          З огляду на зазначене, судова палата вважає, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
		 
		Б.           Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		91.          У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з передачею на новий розгляд до суду першої інстанції.
		92.          Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги зазначене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, з`ясувати питання добросовісності/недобросовісності набувача, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства, навівши відповідні мотиви в  обґрунтування прийнятих висновків та рішення. 
		 
		В.          Розподіл судових витрат.
		93.          Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у цій справі скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315, 317 ГПК України Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 
		          
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		 
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 5372/2020 задовольнити частково.
		 
		 
		2.          Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №  14/5026/1020/2011 скасувати, справу № 14/5026/1020/2011 у частині позову ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Рось», арбітражного керуючого Юдицького О.В. до  ОСОБА_1 про витребування майна передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
		 
		 
		 
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В. Пєсков
		Судді                                                                                          О. Банасько
		                                                                                          В. Білоус
		                                                                                          О. Васьковський
		                                                                                          С. Жуков
		                                                                                          К. Огороднік
		                                                                                          В. Погребняк
		                                                                                          Н. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...