Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1060/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2021. Зареєстровано: 07.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/26581/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа №813/1060/16
		адміністративне провадження №К/9901/26581/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/1060/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 (головуючий суддя Ліщинський А.М., судді: Каралюс В.М., Запотічний І.І.), 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2016 року №881-17/Т.
		 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його у касаційному порядку.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення суду апеляційної інстанції у справі №813/1060/16.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/1060/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.04.2021.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що позивач є платником транспортного податку. У свою чергу, з 1 січня 2015 року об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають  об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Відтак спірне рішення вважає прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Як вважає позивач, касаційна скарга податкового органу не містить нормативного обґрунтування, наведені висновки ДПІ не базуються на фактичних обставинах справи, не відповідають вимогам правових актів України.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автомобіля марки Lexus RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456, датою первинної реєстрації в Україні є 10.09.2010.
		 
		ДПІ згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України 22.01.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №881-17/Т, яким визначено суму грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 18750грн.
		 
		Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову та скасування рішення податкового органу.
		 
		Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою позов задоволено, посилаючись на те, що рішення місцевої ради про запровадження транспортного податку було прийнято у 2015 році, оскільки цього року місцеві ради набули повноважень і обов`язку встановити транспортний податок. Плановим роком є 2016 рік, тому в 2015 році місцеві ради могли встановити транспортний податок виключно на 2016 рік. Відповідно, якщо протягом 2015 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення транспортного податку, то виключно з 2016 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Крім того, судом зауважено, що автомобіль позивача випущений у 2010 році, а тому у 2015 році він не є об`єктом оподаткування транспортним податком відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, оскільки враховуються календарні роки: 2010, 2011, 2012, 2013, 2014. 
		 
		Переглядаючи постанову суду постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з транспортного податку, податку на майно, відмінного від земельної ділянки та плати за землю.
		 
		Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
		 
		Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		 
		Згідно з пунктом 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		 
		Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		 
		Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		 
		Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		 
		При цьому, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
		 
		З аналізу зазначеного пункту вбачається, що абзацом першим урегульовано питання щодо прийняття та оприлюднення рішення щодо встановлення у 2015 році транспортного податку, проте про застосування цього податку вже у 2015 році не йдеться.
		 
		Положення абзацу другого 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII стосуються порядку прийняття регуляторних актів та не звільняють місцеві ради від обов`язку оприлюднювати акт, що встановлює місцевий податок, у встановленому законодавством порядку.
		 
		Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 ПК України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.
		 
		Разом з тим, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		 
		Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
		 
		Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		 
		Транспортний податок був встановлений Законом №71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку.
		 
		З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, прийняте Львівською міською радою рішення від 19.01.2015 №4263, яким затверджено Положення про транспортний податок, не могло бути застосовано в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.
		 
		Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
		 
		Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
		 
		У випадку прийняття місцевою радою рішення про встановлення місцевого податку, зокрема транспортного, оприлюднення такого рішення є передумовою застосування відповідного податку до громадян, оскільки наведені вище положення ПК України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		 
		За таких обставин, висновок суду апеляційної про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати транспортного податку за 2015 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
		 
		Крім цього, апеляційним судом зазначено, що розрахунок використання легкового автомобіля протягом 5 років здійснюється з часу випуску, а не з часу володіння таким автомобілем.
		 
		Оскільки автомобіль позивача випущений у 2010 році, а тому у 2015 році він не є об`єктом оподаткування транспортним податком відповідно до статті 267 ПК України.
		 
		В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні нараховано податок за період, який виходить за межі 5-ти базових податкових періодів, як слідує, автомобіль позивача, дата випуску 2015 рік - не є об`єктом оподаткування, що є також підставою вважати рішення податкового органу протиправним та таким, що підлягає до скасування.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 у справі №813/1060/16 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...