Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 155/457/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2021.
Дата набрання законної сили: 31.03.2021
Номер судового провадження: 51-349км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030070000065

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		31 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 155/457/20 
		провадження № 51-349 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12020030070000065, щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався утому, що він 
		18 лютого 2020 року о 20:30 за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 під час сварки зі своєю дружиною 
		ОСОБА_7 на ґрунті ревнощів та раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав їй декількох ударів кулаками по тілу, заподіявши легких тілесних ушкоджень.
		У підготовчому засіданні 29 липня 2020 року Горохівський районний суд Волинської області закрив кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення стосовно  ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК)у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
		Волинський апеляційний суд ухвалою від 12 листопада 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без зміни ухвалу суду першої інстанції, який, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст.125КК на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, не врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 рокута не взяв до уваги правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК, оскільки цей суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпних та переконливих відповідей. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.
		Питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
		Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, щодо своєї дружини ОСОБА_7 тобто злочин пов`язаний з домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст.284КПК кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Також прокурор звертає увагу на те, що обставиною, яка обтяжує покарання було визнано вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, тобто ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов`язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою і він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.
		Щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) згідно з якими злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство  це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Одночасно згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII фізичне насильство  форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VІІІ доповнено ч. 1 ст. 67 КК п. 6-1 відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_7 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
		Тобто ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов`язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.
		За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої 
		ОСОБА_7 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі і що залишилося поза увагою суду.
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд при закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
		Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпних та переконливих відповідей. 
		З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції є такою, щоне відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, із урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задовольнити. 
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.  
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...