Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/12446/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2021.
Дата набрання законної сили: 12.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		 Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		    
		     07 квітня 2021 р.                                                             Справа№200/12446/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1
		          
		Донецький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Бабаш Г.П.,
		при секретарі - Оголь В.К.
		за участю
		представника позивача - Чайкіної К.О. (довіреність від 27.10.2020 року №01.02-18/8236),
		представника відповідача - Єгорова А.Є. (згідно Витягу з ЄРЮОФОП), 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (ЄДРПОУ 00191158, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 43968079, 49600, пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2019 року №0002574706,-                                                  
		                                                   В С Т А Н О В И В :
		Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2019 року №0002574706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 215  679  742 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 107  839  871 грн.
		Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 року №0002574706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 215  679  742 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 107  839  871 грн. є безпідставними. Оскаржуване рішення ґрунтуються на висновках щодо порушень, які позивач не вчиняв, а також на невірному застосуванні відповідачем норм податкового законодавства.
		Стосовно порушень, які призвели до заниження бази оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, що є нижчими її собівартості, позивач наголошує, що розрахунок бази оподаткування сум такого перевищення для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ зроблено безпідставно методом, не передбаченим нормами Податкового кодексу.
		Стосовно порушень в частині завищення товариством задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 17 081 315 грн. позивач зазначає, що в нього наявні всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснених з контрагентами операцій. Висновки в акті перевірки щодо відсутності у позивача права віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по поставках від контрагентів, щодо яких контролюючий орган не може підтвердити реальність операцій з придбання товарів та послуг по ланцюгу, позивач вважає неправомірними. Оскільки внаслідок такого висновку на покупця покладається відповідальність за невиконання вимог податкового законодавства постачальниками.
		Стосовно порушення щодо завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 104 128 993 грн. Згідно висновків податкового органу, перевіркою частково не підтверджено факт оплати від`ємного значення різниці між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту суми ПДВ. Проте позивач наголошує, що діяв на підставі приписів Податкового кодексу, яким зокрема не встановлено норм щодо заявлення до бюджетного відшкодування суми від`ємного значення ПДВ в розмірі фактичної сплати суми податку за поставки тільки звітного періоду.
		Ухвалою суду від 24.10.2019 року відкрито провадження за правилами загального судового провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2019 року.
		12.11.2019 року розгляд справи відкладено на 28.11.2019 року  у зв`язку із клопотанням відповідача.
		Ухвалою суду від 25.11.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
		28.11.2019 року розгляд справи відкладено на 12.12.2019 року у зв`язку із клопотанням позивача.
		12.12.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до  24.12.2014 року  для ознайомлення відповідача з клопотанням та підготування пояснень.
		Ухвалою суду від 24.12.2019 року призначено судово-економічну експертизу.
		04.02.2021 року від судового експерта надійшов висновок експерта №235/26 про результати проведення судової економічної експертизи, розгляд справи призначено на 25.02.2021 року.
		Ухвалою суду від 18.02.2021 року задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 19.02.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 25.02.2021 року поновлено провадження у справі.          
		Ухвалою суду від 25.02.2021 року відкладено  підготовче судове засідання до 11.03.2021 року. Замінено відповідача по справі з Офісу великих платників податків ДФС на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків
		Ухвалою суду від 11.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 23.03.2021 року.
		23.03.2021 року судове засідання відкладено у зв`язку з відсутністю належних документів для підтвердження повноважень представника відповідача.
		25.03.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07.04.2021 року.
		Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, та зазначив, що висновки акту про встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства є обґрунтованими.
		При проведенні контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що в порушення п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14. п.188.1 ст.188 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого накази Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зі змінами та доповненнями, пп.1, пп.2 п.3 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» занижено базу оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, нижчими за собівартість реалізованої продукції, в результаті чого занижено податок на додану вартість та відповідно завищено суму ПДВ, заявлену до бюджету відшкодування на загальну суму 94 469 434 грн.
		ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям придбання товарів/послуг на території України згідно податкових декларацій за період з 2018 року  - березень 2019 року від контрагентів-постачальників ТОВ «АРХІНФОРМ ПРОЕКТ», ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ», ТОВ «ЮГСЕРВІС», ТОВ «ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС-ІНВЕСТ» на загальну суму 17 081 315,00 грн. 
		Перевіркою встановлено порушення п.200.4 ст.200, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, пп.4, пп.5 п.5 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 104 128 993,00 грн.
		Крім того, представником відповідача надані пояснення щодо судової економічної експертизи. Відповідач зазначив, що питання, вирішення яких необхідно для розгляду даного спору, носять правовий характер та мають бути вирішені судом. 
		Разом з цим відповідач зазначив, що не заперечує, що господарські операції між ПрАТ «Азовсталь» та його контрагентами оформлені відповідними первинними документами. Проте одним з принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності. Отже первинний документ може бути підставою для бухгалтерського обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості.
		Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням висновку експерту.
		Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з огляду на обґрунтованість прийнятого рішення порушеннями, виявленими під час перевірки позивача та відображеними у відповідному акті.
		Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
		ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» зареєстровано 01.10.1996 року Виконавчим комітетом  Маріупольської міської ради, реєстраційний №12741050040000396, здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, код ЄДРПОУ 00191158. Види діяльності: виробництво чавуну сталі та феросплавів; виробництво коксу та коксопродуктів; виробництво чавуну сталі та феросплавів; виробництво коксу та коксопродуктів; виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; лиття сталі, інш. 
		ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби 04.10.1996 року за 3835, станом на 11.04.2019 року перебувало на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС. За витягом з Єдиного державного реєстру платників податків на додану вартість від 16.05.2016 року №1628034500095, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку МГУ ДФС, індивідуальний податковий номер 001911505191, зареєстровано  платником ПДВ з 17.07.1997 року по теперішній час.
		Офісом великих платників податків ДФС з 28.05.2018 року по 18.06.2019 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатам якої складено акт від 20.06.2019 року №72/28-10-47-06/00191158 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» з питань декларування суми від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за березень 2019 року» та встановлено наступні порушення:
		Перевіркою встановлено, що ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» занижена база оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, що є нижчими її собівартості, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 94 853 360 грн.
		Оскільки перевіркою встановлено юридичну залежність/пов`язаність позивача та ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Метінвест холдинг», ПрАТ «Запоріжкокс», ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ», ПрАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА», ТОВ «Метінвест-Шіппінг», ПрАТ «АКХЗ»,  ПрАТ «ІНГЗК» (засновником усіх є Metinvest B.V. (Нідерланди), ТОВ «ОПТИМАЛ ТРЕЙД» (підприємство безпосередньо пов`язане з холдингом «Метінвест», оскільки є посередником між підприємствами цього холдингу), тому відповідач дійшов висновку, що застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін в даних фінансово-господарських операціях між позивачем та вказаними контрагентами-покупцями суперечить вимогам пп.14.1.71 пп.14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
		З урахуванням виявлених порушень в частині заниження податкових зобов`язань у зв`язку з реалізацією продукції власного виробництва по території України за цінами, що є нижчими ніж її собівартість, ПрАТ «Азовсталь» порушено п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, а саме не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього на суму ПДВ 94 853 360 грн., в тому числі по періодах: листопад 2018 року - 35 631 956 грн., грудень 2018 року - 19 947 100 грн., січень 2019 року - 3 237 211 грн., лютий 2019 року - 10 157 791 грн., березень 2019 року - 25 879 302 грн. 
		В ході перевірки встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів/ на суму 17 081 315 грн.
		Контролюючий орган в цій частині виходив з того, що серед постачальників ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» виявлені суб`єкти господарювання, які здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами. Вказане підтверджується:
		по ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ» - відсутність у нього та його контрагентів постачальників (по всьому ланцюгу постачання) трудових та матеріальних ресурсів для виробництва продукції, зазначеної в податкових накладних.
		по ТОВ «ЮГСЕРВІС» - надані до перевірки ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» первинні документи не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами. Відсутні документи, які б підтверджували виробника придбаних ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» товарів.
		по ТОВ «АРХІНФОРМ ПРОЕКТ» - до перевірки не надано документів, які підтверджують згоду ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» на залучення субпідрядних організацій, а вказаний контрагент не мав в штаті необхідної кількості працівників. 
		по ТОВ «ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ» - до перевірки не надано документів (паспорт, сертифікат якості, тощо), що підтверджують джерело походження продукції, постачальником якої визначено даного контрагента. Отже у нього та його контрагентів (по всьому ланцюгу постачання) відсутні трудові та матеріальні ресурси для виробництва продукції.
		по ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС-ІНВЕСТ» - відсутня достатня кількість трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт з капітального ремонту в адресу ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ». 
		За результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку  бюджетного відшкодування ПДВ встановлено, що частково не підтверджено факт оплати від`ємного значення різниці між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту:
		по постачальнику ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» за лютий 2019 року на суму ПДВ 35 240 472 грн.
		по постачальникам ПРАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА», ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», ТОВ «ОНВІ», АТ «ЗФЗ», ТОВ «МЄГАСТРОЙ», ТОВ «КОНТАКТЕНЕРГО», ТОВ «АЗОВТЕХГАЗ» за березень 2019 року на суму 68 888 521 грн.
		В акті зроблено загальний висновок про порушення позивачем (з урахуванням розглянутих заперечень до акту перевірки):
		1) п. п. 14.1.71 п. 14.1 ст.14, п.188.1 ст.188 , п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.. 194, п.200.1, абз "б" п. 200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.3, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, пп. 1, пп.2 п.З, пп. 1 пп.5 п.4 , пп. 4, пп.5 п. 5 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 79 091 597,00 грн.;
		- занижено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 2 603 475 грн.;
		- завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 215 679 742 грн.;
		- занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р 21) на суму ПДВ 104 128 993 грн.;
		2) п. 201.1, 201.10 статті 201 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зі змінами та доповненнями, ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього на суму ПДВ 94 853 360 грн., в тому числі по періодам:
		- за листопад 2019 року у сумі 35 631 956 грн.
		-          грудень 2019 року у сумі 19 947 100 грн.
		-          за січень 2019 року у сумі 3 237 211 грн.
		-          за лютий 2019 року у сумі 10 157 791 грн.
		-          за березень 2019 року у сумі 25 879 302 грн.
		3) п. 12, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Мінфіну від 31.12.2015, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», в частині невірного зазначення обов`язкового реквізиту в податкових накладних складених на експорті операції з реалізації.
		На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.07.2019 року №0002574706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 215 679 742 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 107 839 871 грн.
		ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» оскаржено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 року №0002574706 в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга  №02-3048 від 31.07.2019 року).
		Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.09.2019 року №3944/6/99-09-08-05-02 про результати розгляду скарги ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» залишено без змін рішення Офісу великих платників податків ДФС від 19.07.2019 року №0002574706, а скаргу ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» без задоволення.
		Статтею 72 КАС України  визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.          
		Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
		Згідно зі  ст.101 КАС України  висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.    Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		Статтею 108 встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими  ст.90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
		На вирішення експертизи ухвалою суду були поставлені питання: чи підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті №72/28-10-47-06/00191158 від 20.06.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за березень 2019 року, яке становить більше 100 тис. гривень (рядок 19 - 602 637 769) (з врахуванням результатів адміністративного оскарження), про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 19 липня 2019 року №0002574706?
		- чи підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті №72/28-10-47-06/00191158 від 20.06.2019р., відносно реалізації ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» в перевіряємому періоді продукції власного виробництва за цінами, що нижче звичайних цін?
		- чи підтверджується документально обсяги господарських операцій, в тому числі первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку, по взаємовідносинам ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» з контрагентами, зазначеними в акті документальної позапланової виїзної перевірки №72/28-10-47-06/00191158 від 20.06.2019 року?
		Згідно з висновком експерта №235/26 від 29.01.2021 року за результатами проведеного дослідження в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста висновок податкового органу, викладений в акті №72/28-10/47-06/00191158 від 20.06.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за березень 2019 року, яке становить більше 100 тис. гривень (рядок 19-602 637 769) (з врахуванням результатів адміністративного оскарження) в частині порушень ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» вимог п.п.14.1.71, абз. «б» п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.3, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями , пп.1, пп.2, п.3, пп.1 пп.25 пп.4, пп.5 п.5 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. №21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:
		- завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 79 091 597 грн., в тому числі по періодах:
		Листопад 2018 р. - 40 202 398 грн.
		Грудень 2018 р. - 23 078 590 грн.
		Січень 2019 р. - 3 125 930 грн.
		Лютий 2019- 12 684 679 грн.
		- занижено суму від ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 2 603 475 грн. в тому числі по періодах:
		Березень 2019 р. - 2 781 320 грн.
		- завищено суму від ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 215 679 742 грн., в тому числі по періодах:
		Листопад 2018 р. - 40 202 398 грн.
		Грудень 2018 р. - 23 078 590 грн.
		Січень 2019 р. - 3 125 930 грн.
		Лютий 2019 - 47 925 151 грн.
		Березень 2019 р. - 101 347 673 грн.
		- занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21) на суму ПДВ 104 128 993 грн. в т. ч. по періодах- Лютий 2019-35 240 472 грн.          '
		Березень 2019 р. -104 128 993 грн. (в т. ч. перенесено з лютого 2019р. 35 240 472 грн.), про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 19 липня 2019року №0002574706, документально не підтверджується.
		Відносно реалізації ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» в перевіряємому періоді продукції власного виробництва за цінами, що нижче звичайних цін документально не підтверджується.
		Обсяги господарських операцій, по взаємовідносинам ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» з контрагентами, зазначеними в акті документальної позапланової виїзної перевірки №72/28-10-47-06/00191158 від 20.06.2019 року, а саме з ТОВ «Архінформ Проект» ЗАТ «Промважмаш», ТОВ «ТРІАДА - ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС-ІНВЕСТ», ТОВ «ЮГСЕРВІС» підтверджуються первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано  Податковим кодексом України.
		Відповідно до пункту  85.2  статті  85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		Згідно з пунктом  44.1  статті  44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Підпунктом  44.3  статті  44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		Відповідно до пункту  44.6  статті  44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу  державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Відповідно до пункту 44.7 статті 44, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
		Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
		Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
		Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: 
		а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; 
		б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; 
		в) ввезення товарів на митну територію України;
		г) вивезення товарів за межі митної території України;
		е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:
		а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);
		б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
		в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
		Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).
		Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.
		Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: 
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
		ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
		дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
		ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Стосовно завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів/ на суму 17 081 315 грн. суд зазначає наступне.
		Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
		Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами. 
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. 
		На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані необхідні документи.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.
		Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений  Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		Позивач сформував податковий кредит, щодо якого відповідач дійшов висновку про його завищення, на підставі господарський операцій за наслідками реєстрації податкових накладних наступними контрагентами:
		ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ» - № 2 від 07.11.2018 року на суму 1077480,00 грн., в т.ч. ПДВ 179580,00 грн.; № 3 від 07.11.2018 року на суму 111672,00 грн., в т.ч. ПДВ 18612,00 грн.; № 4 від 09.11.2018 року на суму 359160,00 грн., в т.ч. ПДВ 59860,00 грн.; № 5 від 09.11.2018 року на суму 55836,00 грн., в т.ч. ПДВ 9306,00 грн.;.
		ТОВ «ЮГСЕРВІС» - № 11 від 06.12.2018 року на суму 472500,00 грн., в т.ч. ПДВ 78750,00 грн.
		ТОВ «АРХІНФОРМ ПРОЕКТ»: № 23 від 30.11.2018 року на суму 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ 150000,00 грн.;           № 19 від 30.11.2018          року на суму 3741027,60 грн., в т.ч. ПДВ 623504,60 грн.; № 20 від 30.11.2018 року на суму 6425511,60 грн., в т.ч. ПДВ 1070918,60 грн.; № 21 від 30.11.2018 року на суму 2843954,40 грн., в т.ч. ПДВ 473992,40 грн.; № 22 від 30.11.2018 року на суму 72661,20 грн., в т.ч. ПДВ 12110,20 грн.; № 26 від 30.11.2018 року на суму 2547116,40 грн., в т.ч. ПДВ 424519,40 грн.; № 27 від 30.11.2018 року на суму 644070,00 грн., в т.ч. ПДВ   107345,00 грн.; № 28 від 30.11.2018 року          на суму 3941379,60 грн., в т.ч. ПДВ 656896,60 грн.; № 29 від 30.11.2018          року на суму 34743,60 грн., в т.ч. ПДВ 5790,60 грн.; № 31 від 30.11.2018 року на суму 2961931,20 грн., в т.ч. ПДВ 493655,20 грн.; № 32 від 30.11.2018 року          на суму 2800966,80 грн., в т.ч. ПДВ 466827,80 грн.; № 33 від 30.11.2018 року на суму 1971499,20 грн., в т.ч. ПДВ 328583,20 грн.; № 44 від 30.11.2018 року на суму 3327956,40 грн., в т.ч. ПДВ   554659,40 грн.; № 34 від 30.11.2018 року          на суму 252716,40 грн., в т.ч. ПДВ 42119,40 грн.; № 35 від 30.11.2018 року на суму 2658332,40 грн., в т.ч. ПДВ 443055,40 грн.; № 36 від 30.11.2018 року на суму 3204138,00 грн., в т.ч. ПДВ 534023,00 грн.; № 37 від 30.11.2018 року на суму 2218164,00 грн., в т.ч. ПДВ 369694,00 грн. Всього за листопад 2018 року на суму 40546 168,80 грн., в т.ч. ПДВ 6757694,80 грн. 
		ТОВ «ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ» - № 4 від 07.11.2018 року на суму 1587013,69 грн., в т.ч. ПДВ 264502,28 грн. У акті перевірки зазначено, що по взаємовідносинам з ТОВ «Тріада - Енерджі» за результатами перевірки завищено податковий кредит за вищенаведеною операцією в сумі 1322512грн., тоді як згідно документів бухгалтерського та податкового обліку зазначена сума є обсягом поставки без урахування ПДВ, а сума ПДВ складає 264 502,28 грн. Розбіжність даних в експертному дослідження з даними Акту перевірки щодо задекларованих ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» сум ПДВ у складі податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ» складає до зменшення задекларованого показника за вищенаведеною операцією на суму 1058009,72грн. (264 502,28 - 1 322 512), що не відповідає вимогам щодо оформлення актів перевірок.
		ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС-ІНВЕСТ»:
		Жовтень 2018 року на суму ПДВ 4 326 244,60 грн. - № 140 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 141,80 грн.; № 141 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 464,00 грн.; № 142 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 30934,20 грн.; № 143 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 32573,20 грн.; № 144 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 32357,00 грн.; № 145 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 39560,20 грн.; № 146 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 279735,20 грн.; № 147 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 190000,00 грн.; № 148 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 35000,00 грн.; № 149 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 76000,00 грн.; № 150 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 71288,00 грн.; № 151 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 1122466,40 грн.; № 152 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 6000,00 грн.; № 153 від 26.10.2018 року на суму ПДВ 2409724,60 грн.
		Листопад 2018 року на суму ПДВ 3 089 438,80 грн. - № 156 від 21.11.2018 року на суму ПДВ 12000,00 грн.; № 157 від 21.11.2018 року на суму ПДВ 160000,00 грн.; № 158 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 170000,00 грн.; № 159 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 658000,00 грн.; № 160 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 813733,60 грн.; № 169 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 7266,80 грн.; № 162 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 98463,60 грн.; № 163 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 20009,60 грн.; № 164 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 43952,80 грн.; № 165 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 32573,20 грн.; № 166 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 32357,00 грн.; № 167 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 31082,20 грн.; № 168 від 26.11.2018 року на суму ПДВ 1010000,00 грн.
		Січень 2019 року на суму ПДВ 1 239 316,20 грн. - № 26 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 464,80 грн.; № 27 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 647,80 грн.; № 28 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 3549,20 грн.; № 29 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 5436,00 грн.; № 30 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1688,00 грн.; № 31 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1200,60 грн.; № 32 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1513,20 грн.; № 33 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 2733,80 грн.; № 34 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1684,60 грн.; № 35 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1750,20 грн.; № 10 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 36610,20 грн.; № 3 від 25.01.2019 року на суму ПДВ 795378,20 грн.; № 4 від 25.01.2019 року на суму ПДВ 20767,80 грн.; № 5 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 11927,60 грн.; № 6 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 33873,60 грн.; № 7 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 68993,00 грн.; № 8 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 28773,00 грн.; № 9 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 56336,60 грн.; № 36 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 12988,00 грн.; № 37 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 924,60 грн.; № 38 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 2021,20 грн.; № 39 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 3796,80 грн.; № 40 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 8179,40 грн.; № 41 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1515,20 грн.; № 42 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 502,60 грн.; № 43 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1464,40 грн.; № 11 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 18707,80 грн.; № 12 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 6420,60 грн.; № 17 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 12226,00 грн.; № 13 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 6396,60 грн.; № 14 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 10204,20 грн.; № 15 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 18973,00 грн.; № 16 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 2003,80 грн.; № 18 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 3948,20 грн.; № 19 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 4551,40 грн.; № 20 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 12497,60 грн.; № 21 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 11509,40 грн.; № 22 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 11509,40 грн.; № 23 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 11509,40 грн.; № 24 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 2187,20 грн.; № 25 від 31.01.2019 року на суму ПДВ 1951,20 грн. 
		Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та висновком експертизи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку. 
		Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.
		Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема згоди на залучення його контрагентами-підрядниками субпідрядних організацій, тощо не спростовує реальність господарських операцій. Тим більше, що така письмова згода замовником надається підрядникам, і позивач як замовник не зобов`язаний зберігати її копію у себе.
		Сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 в справі №813/123/16.
		Законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
		Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
		В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.
		Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагентів позивача (або контрагентів контрагентів позивача) матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року в справі №810/4391/16.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
		Отже, контрагенти-підрядники, в тому числі і субпідрядники, не позбавлені права для виконання відповідних робіт залучати інших осіб ніж працевлаштовані працівники, в тому числі шляхом укладення нових субпідрядних договорів з іншими підприємствами, фізичними особами-підприємцями, тощо.
		Таке право надано укладеними позивачем як замовником з його контрагентами-підрядниками договорів.
		Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. 
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.
		Податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.
		Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентами позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
		Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.
		Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.
		Також суд вважає безпідставним висновок податкового органу щодо неможливості здійснення господарських операцій ТОВ «Архінформ-проект» з виконання капітального ремонту в адресу позивача, оскільки по ТОВ «Архінформ-проект» наявне кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків та за фактом фіктивного підприємництва. 
		Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності вироку суду по даним обставинам.
		Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.
		Суд звертає увагу, що факт умисного ухилення одного з учасників господарської операції від сплати податків не може спростовувати факт реальності самої операції. Крім того відповідальність за фіктивне підприємництво була визначена статтею 205 Кримінального кодексу України. Проте Законом України № 101-IX від 18.09.2019 року її виключено, а отже дану діяльність декриміналізовано. Відтак це не може бути підставою сумнівів в господарській діяльності позивача.
		Суд звертає увагу на те, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
		За вказаних обставин суд зазначає, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо завищення ПрАТ «МК «Азовсталь» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів/ на суму 17 081 315 грн.
		Стосовно заниження ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» бази оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, нижчими за собівартість реалізованої продукції, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 94 469 434 грн. суд зазначає наступне.
		Згідно акту перевірки при співставленні показника, задекларованого в рядку 1 декларацій з ПДВ, первинних документів на реалізацію (податкові накладні, видаткові накладні, договори зі специфікаціями, рахунки, платіжні документи, тощо) та даних бухгалтерського обліку ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» за листопад, грудень 2018 року, січень, лютий та березень 2019 року встановлено реалізацію окремих видів продукції підприємства за цінами, що є нижчими її собівартості, зокрема, наступним контрагентам - покупцям:
		Березень 2019 року:                    
		ПрАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 50797683,44 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 10 159 536,69 грн.
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - лист, профіль, швелер, рельси, балка - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 31 545 566,85 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 6 309 113,37 грн.
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 28 673 523,66 грн.,          сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 5 734 704,73 грн.
		ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС»  - смола кам`яновугільна - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 15 338 685,58 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 3 067 737,12 грн.
		ПрАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 2905499,25 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 581 099,85 грн.
		ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" - лист - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 135 550,27 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 27 110,05 грн.
		Лютий 2019 року:                    
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - лист, профіль, швелер, шари, балка, кутик - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 31562844,67 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 6 312 568,93 грн.
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 17 582 794,41 грн.,          сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 3 516 558,88 грн.
		ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" - лист, суміш рудна - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 1 016 863,06 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 203 372,61 грн.
		ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» - смола кам`яновугільна - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 626 450,57 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 125 290,11 грн.
		Січень 2019 року:
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - лист, профіль, швелер, балка, кутик - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 15 058 804,12 грн.,          сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 3 011 760,82 грн.
		ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" - непогашене вапно, окаток залізорудний - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 570 848,06 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 114 169,61 грн.
		ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» - смола кам`яновугільна - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 556 403,07 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 111 280,61 грн.
		Грудень 2018 року:
		ПрАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 274 539,72 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 54 907,94 грн.
		ПРАТ "АКХЗ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 53 732 287,48 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 10 746 517,50 грн.
		ПРАТ "ІНГЗК" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 24 501 251,25 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 4 900 250,30 грн.
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - лист, профіль, швелер, балка, кутик - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 20 357 287,27 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 4 071 457,45 грн.
		ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" - блюм - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 869 833,53 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 173 966,71 грн.
		Листопад 2018          року:          
		ПРАТ "АКХЗ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 75 653 872,27 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 15 130 774,45 грн.
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" - сляби - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції          - 77 119 599,95 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 15 423 919,99 грн.
		ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - лист, профіль, швелер, балка, кутик, плита, прокат - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 22 750 888,87 грн., сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 4550 177,77 грн.
		ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" - блюм - Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 2 635 419,30 грн.,          сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних - 527 083,86 грн.
		Всього:          Перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 474 266 996,63 грн.,          сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 94 853 359,35 грн.
		Суд вважає, що відповідач помилково при встановлені вищенаведених фактичних даних зазначив «перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції», оскільки як порушення ним визначено навпаки перевищення собівартості реалізованої продукції над її вартістю, та відноситься до цього як до описки. 
		Як вже було зазначено, перевіркою встановлено юридичну залежність/пов`язаність позивача та ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Метінвест холдинг», ПрАТ «Запоріжкокс», ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ», ПрАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА», ТОВ «Метінвест-Шіппінг», ПрАТ «АКХЗ»,  ПрАТ «ІНГЗК», ТОВ «ОПТИМАЛ ТРЕЙД». Позивач цей факт не спростовував. 
		Відповідно до пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишковоі?) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
		Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
		Відповідно до пп. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як:
		одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;
		одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
		кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.
		Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства (постанова Верховного Суду від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18- а).
		Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до ст. 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
		Стосовно заниження позивачем бази оподаткування операцій з постачання продукції за цінами, що є нижчими за її собівартість суд зазначає, що пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України був доповнений новим абзацом згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014 року:
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Проте дана норма зобов`язувала платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості лише до 31.12.2015 року.
		Відповідно до Закону № 909-VIII від 24.12.2015 року вказана норми викладена в редакції, яка пов`язує базу оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг із звичайними цінами.
		У зв`язку з чим, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2019 року у справі № 200/12345/18-а.
		Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію.
		Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
		З`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 року в справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року в справі № 815/527/14. 
		Так, в постанові від 12.09.2019 року в справі № 815/527/14 Верховний Суд зазначив, що податковим органом у порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни (…) не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився.
		Відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеноі? процедури з`ясування рівня звичайних цін. 
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.08.2018 року в справі № 2а-3564/09/1970.
		Крім того суд звертає увагу, що податковий орган при встановлені даного порушення взагалі не проводив порівняльного аналізу цін при реалізації ПрАТ «МК «Азовсталь» продукції власного виробництва, а тільки виходив з собівартості такої продукції. 
		Згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
		Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Відповідач зазначає, що економічно обґрунтованою звичайною ціню у підприємств виробників є фактична собівартість.
		Проте суд не вважає такий висновок однозначним, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.
		При цьому матеріали справи містять лист державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 03.03.2020 року № 458, згідно аналізу якого щодо відповідності цін на продукцію позивача ринковим цінам на аналогічну продукцію за період листопад 2018 року - березень 2019 року, вбачається, що ціни позивача не були нижчими кон`юнктури ринку на відповідні періоди.
		З співставлення цін ПрАТ «МК «Азовсталь» на металургійну продукцію з даними середнього розрахункового рівня цін виробників ДП «Укрпромзовнішекспертиза», яке зроблено судовим експертом та відображено в Додатку № 3 висновку № 235/26, вбачається, що ціни ПрАТ «МК «Азовсталь» є вищими за середній розрахунковий рівень цін по всій номенклатурі товарів. 
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства висновок відповідача про заниження ПрАТ «МК «Азовсталь» податку на додану вартість на загальну суму 94 469 434 грн. 
		Стосовно завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, судом встановлено наступне.
		За висновками акту перевірки частково не підтверджено факт оплати від`ємного значення різниці між сумами податкових зобов`язань та  податкового кредиту:
		по  постачальнику ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», наведеному у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019р., на суму ПДВ  35 240 472,00 грн.;
		та  в розмірі  68 888 521 грн., у зв`язку з відсутністю факту сплати по податковим накладним,  відображеним у складі податкового кредиту березня 2019р. по наступним постачальникам:
		-          ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» (код ЄДРПОУ 191129) на суму ПДВ 35 500 000,00 грн.
		-          ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 34093721) на суму ПДВ  32 572 322,13 грн.
		-          ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34561966) на суму ПДВ  26 035,69 грн.
		-          ТОВ «ОНВІ» (код ЄДРПОУ 24705171) на суму ПДВ 760 048,47 грн.
		-          АТ «ЗФЗ» (код ЄДРПОУ 186542) на суму ПДВ 9 350,75 грн.
		-          ТОВ «МЄГАСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 35129030) на суму ПДВ  9 581,74 грн.
		-          ТОВ «КОНТАКТЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34014744) на суму ПДВ  9 013 грн.
		-          ТОВ «АЗОВТЕХГАЗ» (код ЄДРПОУ 37884929) на суму ПДВ  2 169,12 грн.
		Контролюючий орган визначив, що по розрахункам з вищенаведеними контрагентами на початок звітного періоду у ПрАТ «МК «Азовсталь» рахується кредиторська заборгованість. 
		Згідно висновку експерта № 235/26 від 29.01.2021 року при дослідженні Реєстру та копії виписок банку по поточному рахунку ПрАТ «МК «Азовсталь» в АТ «ПУМБ» встановлено, що сума фактичної оплати податку на додану вартість постачальникам відповідає задекларованому показнику оплати в загальній сумі 234 845 669,91грн., в т.ч. за лютий 2019 року в сумі 52 576 029,01грн., за березень 2019 року у сумі 182 269 640,90грн.
		За нормами п. 44.1 ст. 44 ПКУ, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами бухгалтерського обліку.
		Відповідно до статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон України № 996-XIV),   Бухгалтерський облік є  обов`язковим  видом  обліку,  який ведеться підприємством.  Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник,  ґрунтуються  на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» від 05.04.2001 №2346-III, із змінами і доповненнями (далі Закон № 2346-III), платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
		За п.62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту».
		Таким чином,  надані на дослідження виписки банку ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», документально підтверджують проведення оплати по господарським операціям ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» за переліком постачальників, по яких заявлено бюджетне відшкодування ПДВ, у попередніх та звітному (податкових) періоді на загальну суму ПДВ 234 845 669,91грн., а саме: за лютий 2019 року в сумі 52 576 029,01 грн., за березень 2019 року у сумі 182 269 640,90грн.
		Згідно з пп.«б» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації…
		Таким чином, для проведення розрахунку суми бюджетного відшкодування  мають бути дотримані одночасно дві умови, які висуває пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України: 
		- не перевищення реєстраційного ліміту на момент подання декларації до контролюючого органу;
		- фактична сплата сума податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх і звітному податкових періодах або до держбюджету (у разі імпорту).
		Тобто, норми пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не встановлено жодних вимог щодо заявлення до бюджетного відшкодування суми від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі фактичної сплати суми податку за поставки (продаж) товарів, послуг тільки звітного податкового періоду.
		Експертом, в ході дослідження проведено також співставлення даних Додатків 3 «Розрахунок сум бюджетного відшкодування» податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-лютий 2019 року за переліком вищенаведених підприємств-контрагентів щодо врахування сум фактичної сплати податку на додану вартість постачальникам товарів/послуг. За результатами співставлення даних експертом не встановлено подвійне зарахування сум фактичної сплати податку на додану вартість постачальникам товарів/послуг у попередніх і звітному податкових періодах.
		Виходячи з вищенаведеного, висновки Акту перевірки стосовно не підтвердження факту оплати від`ємного значення різниці між сумами податкових зобов`язань та  податкового кредиту в загальній сумі 104 128 992, 90 грн. (у т.ч. за лютий 2019 року в сумі  35 240 472,00грн., за березень 2019р. в сумі 68 888 520,90грн.) внаслідок недотримання вимог  п.200.4 ст.200, ПКУ, п.п.4, п.п.5 п.5 Порядку № 21, законодавчо не обґрунтовані.
		У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
		Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 № 0002574706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 215  679  742 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 107  839  871 грн. підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 19210 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Також позивач просив відшкодувати на його користь витрати на проведення судово-економічної експертизи від 29.01.2021 року № 235/26.
		Ухвалою суду від 24.12.2019 року призначено судово-економічну експертизу.
		Відповідно до п.3 ч.3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експерти.
		Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		23.03.2021 представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат на проведення експертизи. До заяви позивачем наданий рахунок-фактура № СФ-235/26 від 21.02.2020 року, виписаний експертом Кузнецовою Г.О. ПП «Галаексперт», та платіжне доручення №4500025009 від 17.03.2018 року на суму 130752,00 грн., яким підтверджується проведення оплати за судово-економічну експертизу № 235/26 по даній справі.
		Враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються докази понесення позивачем витрат, суд вважає необхідним стягнути з відповідача витрати на проведення економічної експертизи в сумі 130752,00 грн.
		На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
		                                                           ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (ЄДРПОУ 00191158, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 43968079, 49600, пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2019 року №0002574706 задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 19.07.2019 року №0002574706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 215 679 742 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 107  839  871 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 43968079, 49600, пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" судовий збір у розмірі 19210,00 гривень, сплачений платіжним дорученням від 11.10.2019 року №4500071852, витрати пов`язані із проведенням судової експертизи в сумі 130752,00 гривні.
		Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07 квітня 2021 року.
		Повний текст рішення складено 07 квітня 2021 року.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.     
		 
		Суддя                                                                                   Г.П. Бабаш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...