Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17011/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2021.
Дата набрання законної сили: 01.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		03 березня 2021 року                               м. Київ                              № 640/17011/20
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук   Н.М., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О., за участю: від позивача - Лукашенко Є.О., від відповідача - Гаврилюк Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадської організації «Коло Українських Будівельників» до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.03.2021 проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ВСТАНОВИВ:
		Громадська організація «Коло Українських Будівельників» (далі - позивач, ГО   «КУБ») звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (перейменовано на Міністерство розвитку громад та територій України) (далі - Міністерство, відповідач), в якій просить суд:
		визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.04.2019 № 104 в частині затвердження абзацу 2 пункту 6.1.3 Державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», абзацу 2 пункту 6.1.31 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;
		визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджений наказом відповідача від 26.04.2019 № 104;
		визнати протиправним та нечинним абзац 2 п. 6.1.31 Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» «Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок розробки ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».
		У відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 56-65) представник відповідача стверджує про відсутність порушень положень порядку розроблення будівельних норм, а також, що ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» погоджені та прийняті відповідно до вимог Закону України «Про будівельні норми».
		Таким чином, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 123-128) представник позивача посилається на не дотримання встановленої законодавством послідовності погодження та перевірки проекту спірних ДБН, яка здійснюється після погодження з заінтересованими органами і доопрацювання проекту, а також, що проект затверджено за відсутності позитивного висновку базової організації.
		Заперечення на відповідь на відзив відповідача (т. 1 а.с. 93-99) зводяться до правомірності прийняття наказу, яким затверджено спірні положення ДБН.
		В судовому засіданні учасники підтримали свої письмові позиції.
		В судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		26.04.2019 відповідачем, відповідно до законів України «Про будівельні норми», «Про регулювання містобудівної діяльності», постанов Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 № 483 «Про затвердження Положення про центральний фонд будівельних норм та Типового положення про фонд галузевих будівельних норм» і від 30.06.2010 № 543 «Про затвердження Порядку розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність», враховуючи рішення науково-технічної ради Мінрегіону від 08.04.2019 № 6, за підписом заступника Міністра Парцхаладзе Л. прийнято наказ № 104 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (т. 1 а.с. 46, 70-71), пунктом 1 якого затверджено ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
		Наказ опублікований в Інформаційному бюлетені Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (№ 6' 2019) (т. 1 а.с. 44-45).
		Відповідно до абзацу 2 підпункту 6.1.3 пункту 6.1 «Зона житлової забудови» ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» максимально допустима висота* (поверховість) житлової забудови визначається від чисельності населення та класифікації населеного пункту, з врахуванням встановлених обмежень щодо охорони культурної спадщини, а саме:
		- сільські населені пункти чисельністю до 1 тис. осіб - виключно садибна забудова;
		- сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно);
		- селища (селища міського типу) - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 15 м (до 5 поверхів включно);
		- міста чисельністю до 50 тис. осіб включно - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 27 м (до 9 поверхів включно);
		- міста чисельністю понад 50 до 100 тис. осіб включно - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 48 м (до 16 поверхів включно);
		- міста чисельністю понад 100 тис. осіб - висотність багатоквартирної житлової забудови встановлюється містобудівною документацією;
		* Висота визначається без врахування шатрової покрівлі у разі її влаштування.
		Примітка. У разі будівництва об`єкта на складному рельєфі висота визначається з врахуванням цокольного поверху.
		Згідно з абзацом 2 підпункту 6.1.31 пункту 6.1 «Зона житлової забудови» ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається.
		Вважаючи вказаний наказ та затверджені зазначені положення ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» протиправними та такими, що порушують його права та розповсюджуються на нього, позивач звернувся до суду з позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Перш за все суд вважає за необхідне вирішити питання правової природи оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.
		Так, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
		Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		За таких умов, суд приходить до висновку, що відповідач спірними положеннями ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» встановив загальні правила регулювання, які розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.
		Отже, оскаржувані положення є складовою нормативно-правового акту (його частиною).
		Щодо наявності підстав для звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		КАС України встановлено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.
		Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		На обґрунтування підстав звернення до суду позивач зазначає, що членами громадської організації є фізичні особи, які виступають в якості замовників будівництва, фізичні особи, в яких у власності є земельні ділянки з цільовим призначенням для здійснення багатоквартирного будівництва, у тому числі в сільській місцевості, у зв`язку з чим спірні пункти ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» унеможливлюють здійснення будівництва, проектування, введення в експлуатації багатоквартирних житлових будинків вище 4-х поверхів або взагалі багатоквартирну забудову земельної ділянки.
		Відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 статуту Громадської організації «Коло Українських Будівельників» для досягнення свої мети та виконання статутних завдань Організація у встановленому чинним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах.
		Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.
		За таких обставин, суд вважає, що позивач є належним суб`єктом звернення з вказаним позовом, оскільки його члени є суб`єктами правовідносин, у яких будуть застосовані спірні положення ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
		Аналізуючи доводи позивача, заперечення відповідача, а також наявні в матеріалах справи докази, суд виходить з наступного.
		(1) Так, однією з підстав для звернення до суду стало те, що оскаржуваний наказ підписаний заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Парцхаладзе Л.Р., у той час як підписання наказів Міністерства належить до повноважень Міністра.
		Водночас, відповідачем надано суду копію наказу від 28.03.2018 № 73 «Про розподіл обов`язків та повноважень між Віце-прем`єр-міністром України - Міністром Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, першим заступником Міністра, заступниками Міністра та заступником Міністра з питань європейської інтеграції» (т. 1 а.с. 157-160).
		Відповідно до пунктів 1, 2, 11 розділу ІІ затвердженого вказаним наказом розподілу (т. 1 а.с. 160 на звороті-165) Парцхаладзе Л.Р. відповідає за забезпечення формування та реалізацію державної політики у сфері архітектури об`єктів житлового та громадського призначення, містобудування, планування і забудови територій, сталого розвитку населених пунктів, з питань збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Також Парцхаладзе Л.Р. організовує та координує, зокрема, перевірку, перегляд, скасування галузевих нормативних документів у сферах проектування, будівництва, ремонту об`єктів, а також реставрації пам`яток культури та містобудування. Крім того, Парцхаладзе Л.Р. затверджує (погоджує) будівельні норми.
		Також відповідач посилається на наказ Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.04.2018 № 87, яким уповноважено заступника Міністра Парцхаладзе Л.Р. підписувати накази Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з питань затвердження, внесення змін до державних будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність. Проте, відповідачем не надано належним чином засвідчену копію такого наказу.
		Так, згідно з частинами 1, 5 статті 10 Закону України «Про будівельні норми» розроблення, затвердження, внесення змін до державних будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Порядок розроблення, погодження, затвердження, реєстрації, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктом 20 Порядку розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 № 543 (далі - Порядок № 543), державні будівельні норми затверджуються Мінрегіоном.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197 (далі - Положення № 197), одним із основних завдань Мінрегіону є забезпечення формування та реалізація державної регіональної політики, державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, зокрема, щодо благоустрою населених пунктів.
		Відповідно до покладених на нього завдань Мінрегіон, згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення № 197, затверджує державні будівельні норми.
		При цьому, пункт 8 Положення № 197 передбачає, що Мінрегіон у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Віце-прем`єр-міністр України - Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, організовує і контролює їх виконання.
		Зазначені норми права свідчать про те, що суб`єктом затвердження державних будівельних норм є саме Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яке реалізується шляхом видачі наказу, який підписує саме Міністр.
		Отже, підписання наказів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства є власним повноваженням Міністра.
		Стосовно вказаного наказу про розподіл обов`язків слід зазначити, що сама по собі наявність такого наказу не є безумовним доказом наявності у заступника Міністра повноважень на підписання наказів Міністерства з питань затвердження, внесення змін до державних будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність.
		Обов`язковою умовою виникнення у Парцхаладзе Л.Р. такого права є видання зазначених наказів у відповідності до нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу. 
		Положення № 197 передбачає, що Міністр має першого заступника, заступників та заступника Міністра - керівника апарату, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.
		Разом з тим, зазначений нормативно-правовий акт не визначає обсяг повноважень зазначених осіб та компетенцію Міністра щодо визначення повноважень своїх заступників. 
		В свою чергу, на Міністерство поширюється дія Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
		Відповідно частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 6 названого Закону систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Міністерство очолює міністр України (далі - міністр), який є членом Кабінету Міністрів України.
		Згідно з пунктом 27 частини 2 статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр як керівник міністерства підписує накази міністерства. 
		Зазначений нормативно-правовий акт також передбачає, що міністр має першого заступника та заступників, один з яких є заступником з питань боротьби з корупцією. Перший заступник міністра, заступники міністра дають обов`язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства та його територіальних органів (у разі утворення) доручення (частини 1 та 4 статті 9).
		Положення пункту 21 частини 2 статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» також передбачають, що міністр як керівник міністерства визначає обов`язки першого заступника міністра, заступників міністра, розподіл повноважень міністра між першим заступником міністра та заступниками міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності.
		Вказана норма права передбачає, що міністр визначає обов`язки першого заступника міністра, заступників міністра, які ними здійснюються на постійній основі незалежно від наявності чи відсутності Міністра.
		Окремо пункт 21 частини 2 статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділяє міністра повноваженнями щодо розподілу власних повноважень між першим заступником міністра та заступниками міністра на період своєї відсутності.
		З системного аналізу наведених норм вбачається, що функції, які законом прямо визначені як повноваження міністра - можуть бути передані першому заступнику міністра та заступникам міністра виключно у разі відсутності міністра.
		Отже, повноваження з підписання наказів Міністерства про затвердження будівельних норм могли бути делеговані заступнику Міністра Парцхаладзе Л.Р. виключно на період відсутності Міністра.
		Будь-яких доказів на підтвердження того, що Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не перебував на роботі та не здійснював свої повноваження відповідно до закону на момент прийняття спірних наказу та ДБН, відповідачем суду не надано, натомість останній обумовлює підписання спірного наказу заступником Міністра Парцхаладзе Л.Р. виключно дією наказів від 28.03.2018 № 73 та від 11.04.2018 № 87.
		З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо можливості підписання наказу про затвердження ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» виключно Віце-прем`єр-міністр України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що наказ від 26.04.2019 № 104 підписаний від імені Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства не уповноваженою на те особою.
		Крім того, судом також враховуються твердження представника позивача, що підписання Парцхаладзе Л.Р. спірного наказу відбулось за наявності потенційного конфлікту інтересів, оскільки останній був президентом Конфедерації будівельників України з 2011 року по 2016 рік, а в подальшому, після звільнення з посади заступника міністра, знову став президентом Конфедерації будівельників України, яка і була ініціатором внесення пункту 6.1.3 до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що не заперечувалось представником відповідача.
		(2) Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку № 543, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, будівельні норми розробляються центральними органами виконавчої влади, до повноважень яких належать питання нормування у будівництві (далі - суб`єкти нормування), відповідно до планів робіт з нормування у будівництві. Виконавцями робіт з нормування у будівництві є базові організації, які провадять науково-технічну діяльність у будівництві і визначаються суб`єктом нормування відповідно до переліку, затвердженого Мінрегіоном (далі - організація-розробник).
		За змістом пункту 13 Порядку № 543 суб`єктом нормування забезпечується встановлення відповідності проекту будівельних норм вимогам законодавства, забезпечення їх взаємоузгодженості з іншими будівельними нормами та актуалізації. У разі розроблення нових будівельних норм або будівельних норм на заміну чинних проект будівельних норм також підлягає перевірці базовою організацією з науково-технічної діяльності у будівництві за відповідним напрямом (далі - базова організація) на відповідність вимогам законодавства та інших будівельних норм. Базова організація визначається суб`єктом нормування відповідно до переліку, затвердженого Мінрегіоном.
		З матеріалів справи видно, що організацією-розробником ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» є ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДіпромістО» ім. Ю.М. Білоконя», а базовою організацією - ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва» (перейменовано на ДП «УкрНДПІцивільбуд») (т. 1 а.с. 147д-147е).
		При цьому, листом від 03.04.2019 № 7/14.3/5597-19 (т. 1 а.с. 81) відповідачем направлено ДП «УкрНДПІцивільбуд» проект ДБН для проведення перевірки, за результатами проведення якої останнім складено висновок (т. 1 а.с. 93-87) та направлено за належністю листом від 05.04.2019 № 170 (т. 1 а.с. 82).
		Відповідно до пункту 3 Положення про базову організацію з науково-технічної діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2010 № 589 (далі - Положення № 589), базові організації визначаються із числа науково-дослідних або науково-технічних (проектних) організацій, що можуть провадити науково-технічну діяльність у будівництві за визначеними напрямами.
		Згідно з пунктом 5 Положення № 589 напрями науково-технічної діяльності у будівництві (далі - напрями діяльності) визначаються за: групами будівель та споруд (код згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000); основними вимогами до споруд відповідно до Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1764; умовами та технологіями будівництва; плануванням та забудовою населених пунктів і територій; групою будівельних матеріалів і виробів (код згідно з Українським класифікатором нормативних документів ДК 004:2008); організацією та економікою будівництва; інформаційно-аналітичним забезпеченням будівельної галузі.
		Науково-дослідна або науково-технічна (проектна) організація, що отримала статус базової організації включається до переліку базових організацій, який формується Мінрегіоном та оприлюднюється на його веб-сайті (пункт 9 Положення № 589).
		Згідно з Переліком базових організацій з науково-технічної діяльності у будівництві (т. 1 а.с. 198-211), що оприлюднений на веб-сайті Мінрегіону (https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/building/tech-reg/normuvannia/bazovi_organizatsii/), ДП «УкрНДПІцивільбуд» є базовою організацією за напрямом науково-технічної діяльності - «науково-технічне, дослідне, нормативно-методичне та інформаційне забезпечення з питань проектування житлових будівель, планування сільських територій», а згідно з наказом Мінрегіону від 03.05.2020 № 193 (т. 1 а.с. 80) напрямом діяльності також є забезпечення функціонування ПК 2 «Планування сільських територій», ТК 314 «Планування територій та населених пунктів».
		Натомість базовою організацією з напрямом діяльності «науково-технічне, дослідне, нормативно-методичне та інформаційне забезпечення з питань планування та забудови територій і населених пунктів; забезпечення функціонування ТК 314 «Планування територій та населених пунктів» є ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», що виступило організацією-розробником та ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування «НДПІмістобудування» з напрямом діяльності «науково-дослідне та інформаційно-технічне забезпечення з питань планування та забудови територій і населених пунктів».
		Згідно з частиною 3 статті 10 Закону України «Про будівельні норми», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавцями робіт з нормування у будівництві є базові організації з науково-технічної діяльності у будівництві.
		За змістом вказаної норми права, а також пункту 5 Порядку № 543 та пункту 8 Положення № 589 «базова організація з науково-технічної діяльності у будівництві» є загальною назвою, що надається Мінрегіоном науково-дослідним або науково-технічним (проектним) організаціям, які можуть бути виконавцями робіт з нормування у будівництві.
		У свою чергу пунктом 13 Порядку № 543 передбачено, що перевірку будівельних норм має проводити не будь-яка базова організацією з науково-технічної діяльності у будівництві, а лише та, що здійснює діяльність за відповідним напрямом.
		Зазначене у своїй сукупності вказує на те, що планування і забудова територій є одним із визначених пунктом 5 Положення № 589 напрямів науково-технічної діяльності у будівництві.
		До Переліку базових організацій з науково-технічної діяльності у будівництві включені дві базовані організації (ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» та ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування «НДПІмістобудування»), які здійснюють науково-технічну діяльність у будівництві за вказаним напрямом - планування та забудова територій.
		Таким чином, належною базовою організацією для перевірки зазначених державних будівельних норм на відповідність вимогам законодавства та інших будівельних норм є ДП   «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування «НДПІмістобудування», а не ДП «УкрНДПІцивільбуд», яка не здійснює науково-технічної діяльності у будівництві за зазначеним напрямом - планування та забудова територій.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку про невірне визначення базової організації для перевірки ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» на відповідність науково-технічному рівню та державним стандартам, будівельним нормам, міжнародним і регіональним нормативним документам, до яких приєдналася Україна, технічному завданню.
		(4) У відповідності до пункту 7 Порядку № 543 проект будівельних норм разом з пояснювальною запискою до нього організація-розробник оприлюднює шляхом розміщення на офіційному веб-сайті.
		Відповідачем надано суду роздруківку (т. 1 а.с. 166) як доказ розміщення двох проектів з пояснювальними записками до них, а також остаточної затвердженої редакції ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» на офіційному веб-сайті організації-розробника ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя».
		Проте, з вказаного доказу неможливо встановити дату та час розміщення таких проектів, у тому числі їх послідовне розміщення (перша, друга редакція та зрештою остаточна), що вказує на те, що такий доказ не є належним, достовірним та достатнім, у зв`язку з чим не може бути прийнятий судом до уваги.
		За вказаних умов, суд вважає, що відповідачем не доведено виконання вимог пункту 7 Порядку № 543.
		(5) Згідно з пунктами 8-10 Порядку № 543 суб`єкт нормування надсилає копії проекту будівельних норм, пояснювальної записки та протоколу погодження позицій центральним органам виконавчої влади, які відповідно до компетенції беруть участь у погодженні проекту будівельних норм (далі - заінтересовані органи). Заінтересований орган вивчає проект будівельних норм і не пізніше ніж протягом 15 робочих днів після його надходження надсилає листа, в якому висловлює свою позицію щодо проекту, за підписом керівника. У разі коли до проекту будівельних норм заінтересований орган висловив зауваження, проект погоджується із зауваженнями.
		З наданих відповідачем листів про необхідність погодження (т. 1 а.с. 167-175) проекту ДБН видно, що відповідач звертався до Міністерства культури України, Міністерства молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а також Міністерства екології та природних ресурсів України.
		Натомість, доказів на підтвердження погодження вказаними органами центральної виконавчої влади проекту ДБН, окрім Міністерства культури України (т. 1 а.с. 176), відповідачем суду не надано.
		При цьому, вказаний лист Міністерства культури України від 01.04.2019 № 964/10-1/14-19 щодо погодження проекту ДБН з зауваженнями (т. 1 а.с. 177-183) підписано не керівником, як того вимагає пункт 9 Порядку № 543, а заступником.
		В свою чергу, листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.2018 № 7/14.3/3317-19 (т. 1 а.с. 184) за підписом керівника повторно розглянуто проект ДБН та погоджено його без зауважень.
		Згідно з пунктом 12 Порядку № 543 у разі погодження проекту будівельних норм із зауваженнями, складається протокол погодження позицій з наведенням неврегульованих розбіжностей і відповідним обґрунтуванням та/або врахованих зауважень і способом їх врахування, який додається до проекту будівельних норм.
		З матеріалів справи видно, що такий протокол складено (т. 1 а.с. 185-197).
		Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що встановлені в межах даної справи обставини вказують на те, що проект ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» розроблений з порушенням встановленого порядку, а наказ про його затвердження підписала не уповноважена на те особа, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.
		За наведених умов, суд не вбачає доцільності у дослідженні будь-яких інших обставин та підстав протиправності спірних наказу та ДБН.
		Згідно з частиною 9 статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив та заперечення, і не довів правомірності прийняття наказу та ДБН у спірній частині.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
		Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 139, 241-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовну заяву громадської організації «Коло Українських Будівельників» - задовольнити у повному обсязі.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104 в частині затвердження абзацу 2 пункту 6.1.3 Державних Будівельних Норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме «Максимально допустима висота* (поверховість) житлової забудови визначається від чисельності населення та класифікації населеного пункту:
		- сільські населені пункти чисельністю до 1 тис. осіб - виключно садибна забудова;
		- сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно);
		- селища міського типу - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 15 м (до 5 поверхів включно);
		- міста чисельністю до 50 тис. осіб включно - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 27м (до 9 поверхів включно);
		- міста чисельністю понад 50 до 100 тис. осіб включно - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 48 м (до 16 поверхів включно);
		- міста чисельністю понад 100 тис. осіб - висотність багатоквартирної житлової забудови встановлюється документацією з просторового планування;
		* Висота визначається без врахування шатрової покрівлі у разі її влаштування. 
		Примітка. У разі будівництва об`єкта на складному рельєфі висота визначається з врахуванням цокольного поверху.
		Багатоквартирна забудова».
		Абзац 2 пункту ДБН 6.1.31 Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» «Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається».
		3. Визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.3 Державних Будівельних Норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, а саме: «Максимально допустима висота (поверховість) житлової забудови визначається від чисельності населення та класифікації населеного пункту:
		- сільські населені пункти чисельністю до 1 тис. осіб - виключно садибна забудова;
		- сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно);
		- селища міського типу - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 15 м (до 5 поверхів включно);
		- міста чисельністю до 50 тис. осіб включно - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 27м (до 9 поверхів включно);
		- міста чисельністю понад 50 до 100 тис. осіб включно - садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 48 м (до 16 поверхів включно);
		- міста чисельністю понад 100 тис. осіб - висотність багатоквартирної житлової забудови встановлюється документацією з просторового планування;
		* Висота визначається без врахування шатрової покрівлі у разі її влаштування. 
		Примітка. У разі будівництва об`єкта на складному рельєфі висота визначається з врахуванням цокольного поверху.».
		4. Визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» «Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається».
		5. Стягнути на користь Громадської організації «Коло Українських Будівельників» судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку громад та територій України.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в  редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повний текст рішення складено 31.03.2021.
		 
		Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...