Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/6342/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2021.
Дата набрання законної сили: 31.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/17824/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 березня 2021 року 
		Київ
		справа №640/6342/19
		адміністративне провадження №К/9901/17824/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючої судді  - Блажівської Н.Є.,
		суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
		за участі:
		секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
		представників Позивача: Мініна О.А., Козленко М.С., Букуєвої О.О.,
		представника Відповідача: Цісар Г.І.,
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»
		на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року (суддя Катющенко В.П.)
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року  (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Аліменко В.О.,   Безименна Н.В.)
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»
		до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1.Короткий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (надалі також - Позивач, ТОВ  «Метро Кеш Енд Кері Україна», скаржник) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач) від 10 січня 2019 року №0000114401 про застосування штрафу в сумі 9716105,20 грн.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначав про безпідставність рішення податкового органу про застосування санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних, які фактично не надаються покупцям і не використовуються для формування останніми податкового кредиту. Звернув увагу і на те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування не належить до задекларованої мети впровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю будь-яких негативних майнових наслідків для системи електронного адміністрування податку на додану вартість та державного бюджету в цілому безпосередньо від несвоєчасної реєстрації податкових накладних та рахунків коригування.
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди визнали те, що спірні податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю), але не погодились із тим, що такі накладні складені ТОВ  «Метро Кеш Енд Кері Україна» на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою зазначивши про те, що спірні податкові накладні та розрахунки коригування до них складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. 
		1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також не врахування положень пункту 73 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що підлягали обов`язковому застосуванню, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
		2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
		Згідно з обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, 20 грудня 2018 року посадовою особою Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 200.10 статті 200 та в порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку діяльності ТОВ   «Метро Кеш Енд Кері Україна» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 2 січня 2017 року по 10 липня 2017 року, за результатом якої складено акт від 20 грудня 2018 року №4234/28-10-44-01/32049199.
		Цим актом зафіксовано порушення ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Не погодившись з висновками акта перевірки, Позивач звернувся до Відповідача з відповідними запереченнями за вих. №2382.
		За результатами розгляду заперечень, Офіс великих платників податків ДФС листом від 9 січня 2019 року №1051/10/28-10-44-01-11 повідомив ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» про внесення змін до таблиці №1 до акта перевірки від 20 грудня 2018 року №4234/28-10-44-01/32049199. 
		10 січня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000114401, яким до ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна»  застосовано штраф в загальній сумі 9 716105,20 грн, у тому числі:
		1007,06 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 10069,84 грн;
		444,19 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 2220,93 грн;
		347,55 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 1158,48 грн;
		8746183,70 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 21841543,83 грн.
		Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням Позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 28 березня 2019 року №14651/6/99-99-11-06-01-25 скаргу ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10 січня 2019 року №0000114401 - без змін.
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		У касаційній скарзі Позивач акцентує на тому, що предметом розгляду даної справи є спір щодо неправомірності застосування до Позивача штрафних санкцій, зокрема в розмірах, визначених оскаржуваним актом індивідуальної дії, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування, які не видаються покупцю. Наголошує, що такі накладні та розрахунки коригування складались Позивачем за щоденними підсумками операцій, які здійснювались із неплатниками податку на додану вартість.
		Стверджує, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин чинну на час перегляду справи в апеляційному порядку норму пункту 73 підрозділу 2 Розділу XX ПК України щодо скасування податкових повідомлень-рішень з нарахованими штрафами у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року за несвоєчасну реєстрацію визначених видів податкових накладних та розрахунків коригування, які станом на дату набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-ІХ (надалі також - Закон №466-IX), який набрав чинності з 23 травня 2020 року, що має зворотну дію в часі, залишалися неузгодженими.
		Наполягає, що на спірні правовідносини щодо визначення Позивачу штрафу за оскарженим індивідуальним актом поширюється дія пункту 73 підрозділу 2 Розділу XX ПК України, внесеного Законом №466-IX, який набрав чинності з 23 травня 2020 року, оскільки: всі зазначені в Акті перевірки податкові накладні та розрахунки коригування є такими, що не видаються Покупцю; штраф був нарахований Позивачу 10 січня 2019 року, тобто в межах вказаного законодавцем періоду; а грошові зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням на момент набуття чинності Законом №466-IX залишалися неузгодженими і несплаченими.
		Також зазначив про те, що під час розгляду в апеляційній інстанції питання поширення дії пункту 73 підрозділу 2 Розділу XX ПК України щодо спірного штрафу Відповідачем не заперечувалося. Натомість Позивач наголошував, що статус спірного податкового повідомлення-рішення як скасованого в силу положень Закону №466 є ключовою обставиною в спорі для повного та об`єктивного розгляду даної справи в апеляційній інстанції, правильного її вирішення та забезпечення ефективного захисту прав Позивача у спорі із суб`єктом владних повноважень. Попри наведене, судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин норми чинного на час апеляційного перегляду Закону №466-IX.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
		Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
		- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
		- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
		У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, визначеному цією статтею.
		У ході судового розгляду Позивач акцентував на тому, що податковим органом застосовано штраф за нормою цієї статті за податковими накладними, які не видаються покупцю, оскільки такі не є платниками податку на додану вартість. 
		Оцінюючи наведені доводи скаржника суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, помилково виходили з того, що спірні податкові накладні/розрахунки коригування складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість при цьому посилаючись на норми Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (надалі також - Порядок №1307) в частині заповнення коду пільги з податку на додану вартість.
		Так, зазначеним Порядком затверджено форму податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної. Досліджуючи зміст та реквізити спірних податкових накладних/розрахунків коригування суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з пунктом 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, « 02 - Складена на постачання неплатнику податку». У пункті 12 цього ж Порядку №1307 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000».
		У ході судового розгляду Відповідач не стверджував, як і не містить таких посилань й акт перевірки, щодо порушень заповнення або невідповідності форми та змісту перелічених у акті перевірки податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
		Разом з тим, вирішуючи спір у цій справі насамперед слід врахувати, що Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (Закон №466-ІХ), який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу…».
		Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73.
		Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», в редакції Закону №466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
		Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
		Пізніше, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (надалі також - Закон №786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».
		Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, слідує правовий висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 1201.2 статті 120 ПК України, у випадках та за відповідності умовам, наведеним у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
		Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції визнає, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу «доброго врядування» і «належної адміністрації» в світлі практики ЄСПЛ.
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).
		Поряд із цим, аналізуючи правильність застосування судом першої інстанції  наведених вище норм податкового законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та незастосування судом апеляційної інстанції внесених Законом №466-ІХ змін, колегія суддів зауважує, що цей суд помилково виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем 10 січня 2019 року, а зміна законодавства відбулась лише 23 травня 2020 року, тому відповідні норми Закону №466-ІХ не можуть впливати на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Такі висновки не ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні нововведених положень Закону №466-ІХ. Вирішуючи спір у цій справі не було враховано, що Законом №466-ІХ (у редакції на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) було чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції на час апеляційного перегляду) підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов. У такий спосіб законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.
		Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
		Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві за наведених у цій же нормі умов.
		Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
		Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.
		В Законі ж №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
		Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань.      Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена.
		Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.
		Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
		Згідно з частиною першою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.
		При цьому, Суд повторно акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.
		За наведеного, судом апеляційної інстанції неправильно протлумачено введені Законом №466-ІХ новели податкового законодавства, що регулюють спірні у справі правовідносини щодо відповідальності платника податку за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, та зроблено помилкові висновки  щодо непоширення норм пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини у цій справі, як і не враховано того, що грошові зобов`язання за оскарженим податковим повідомленням-рішенням у розумінні цієї норми є неузгодженими (податкове повідомлення-рішення знаходиться в процедурі судового оскарження та грошові зобов`язання за ним не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»). 
		Разом з тим, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.
		Водночас, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.
		У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
		Враховуючи внесення змін до податкового регулювання спірних правовідносин з набранням з 23 травня 2020 року чинності Законом №466-ІХ, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
		Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0000114401 не відповідає легальній меті державного регулювання спірних правовідносин згідно зі введеними змінами Законом №466-ІХ та є непослідовним у контексті положень цього Закону як таке, що покладає безпідставний податковий тягар на платника, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірний акт індивідуальної дії.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин першої, другої та третьої   статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України   судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття   2   та частина четверта статті   242 Кодексу адміністративного судочинства України   встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
		Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.
		Пункт 3 частини першої   статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Положеннями частин першої, другої, третьої   статті 351 названого Кодексу   визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		4.3.Судові витрати
		Відповідно до частини першої   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України   при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При цьому згідно з частиною шостою   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України   якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь Позивача судового збору у розмірі 38420 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 14 липня 2020 року.
		Керуючись статтями   3,   139,   345,   349,   353,   359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10 січня 2019 року №0000114401.
		Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код ВП 44082145, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 32049199, 02140, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 43) сплачений судовий збір у сумі 38420 грн (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень). 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуюча суддя                                                               Н.Є. Блажівська   
		Судді                                                                                                                                      О.В. Білоус
		                                                                                 І.Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...