Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/8544/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/33587/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/8544/20
		адміністративне провадження № К/9901/33587/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка   Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., 
		за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,
		представника позивача Андрійчук Л.І.,
		представника відповідача Чернюка О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом дочірнього підприємства «Пропан» 
		до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії 
		за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області 
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Липи В.А. від 18 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Драчук   Т.О., Ватаманюка Р.В., Полотнянка Ю.П. від 20 жовтня 2020 року, 
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2020 року дочірнє підприємство «Пропан» (далі - ДП «Пропан», позивач) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 15 травня 2020 року № 153 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
		- зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області видати ДП «Пропан» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним відповідно до поданої заяви вх. ГУ ДПС № К/5722 від 30 квітня 2020 року.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що при зверненні до відповідача із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним надав всі необхідні документи, передбачені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а тому вважає рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 15 травня 2020 року № 153 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним протиправним.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 15 травня 2020 року № 153 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; зобов`язано ГУ ДПС у Житомирській області повторно розглянути заяву ДП «Пропан» щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Промислова, 62, разом із поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем на виконання вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» при зверненні із заявою до ГУ ДПС у Житомирській області щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним було надано всі необхідні, визначені законодавством копії документів, а тому відмова ГУ ДПС у Житомирській області у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є безпідставною та необґрунтованою, адже позивачем дотримано всіх встановлених законодавством вимог для отримання такої ліцензії.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ГУ ДПС у Житомирській області звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 7 грудня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 240/8544/20, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ ДПС у Житомирській області.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року справу № 240/8544/20 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 6 квітня 2021 року.
		Скаржником подано клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі - Порядок № 1107).
		Зокрема, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не врахували наявну правову колізію щодо документів, які подаються для отримання ліцензії, між положеннями статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та Порядком № 1107. Вважає, що оскільки відповідно до статті 18 цього Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону, то мають застосовуватися саме положення Закону. 
		Від ДП «Пропан» надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Житомирській області, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильного висновку про те, що використання у господарській діяльності автомобільних газових заправних пунктів, позивач має здійснювати на підставі відповідної декларації; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що у квітні 2020 року ДП «Пропан» звернулося із заявою до ГУ ДПС у Житомирській області щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
		Рішенням ГУ ДПС у Житомирській області від 15 травня 2020 року № 153 відмовлено ДП «Пропан» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
		Підставою для відмови у видачі ліцензії слугувало порушення заявником статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: до заяви на видачу ліцензії долучено не всі документи, зокрема, не наданий дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Промислова, 62.
		Листом від 15 травня 2020 року ГУ ДПС у Житомирській області повідомило позивача про прийняття вищезазначеного рішення.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Повноваження ГУ ДПС у Житомирській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
		Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
		Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
		Частиною тридцятою статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років
		Згідно частин тридцять другої - тридцять п`ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
		Відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
		- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
		- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
		- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини сорокової статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
		Згідно частини сорок п`ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У цьому переліку, крім іншого, визначено дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ДП «Пропан» звернулося до відповідача із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з поданими до заяви документами, а саме:
		- декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці № 162-20 від 22 квітня 2020 року;
		- дозвіл № 514.18.18 від 20 липня 2018 року про виконання робіт підвищеної безпеки з терміном дії до 20 липня 2023 року;
		- Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-20-25 № 10 від 15 серпня 2016 року;
		- договір № 19АZh1464-18 оренди основних засобів та малоцінних активів від 3 січня 2018 року;
		- декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія ЖТ № 14311022982 від 1 серпня 2011 року;
		- рішення Олевської міської ради «Про затвердження назв топонімічних об`єктів у м. Олевськ» № 583 від 28 березня 2008 року;
		- протокол № 23/09-2014 засідання наглядової ради ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз»;
		- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз»;
		- акт приймання-передачі від 22 грудня 2011 року;
		- статут АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» 2019 року;
		- Положення «Про Коростенське управління газового господарства ПАТ «Житомиргаз».
		Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, ГУ ДПС у Житомирській області рішенням від 15 травня 2020 року № 153 відмовлено ДП «Пропан» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з тієї підстави, що до заяви на видачу ліцензії не долучено дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Промислова, 62.
		З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частин п`ятої та десятої статті 21 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		На виконання цієї норми Закону Кабінетом Міністрів України 26 жовтня 2011 року затверджено Порядок № 1107 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		3 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 207 «Про внесення змін до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», яка набрала чинності 12 березня 2020 року (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Постанова № 207).
		Постановою № 207 внесено зміни до Порядку № 1107, зокрема:
		- зменшено перелік видів робіт підвищеної небезпеки (до 6 позицій) та перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (до 4 позицій), виконання/експлуатація яких здійснюється на підставі дозволу,
		- збільшено перелік видів робіт підвищеної небезпеки (до 27 позицій) та перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які виконуються/експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
		Також Постановою № 207 встановлено, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані до набрання чинності цією постановою, є дійсними до закінчення строку їх дії.
		Відповідно до пункту 7 Порядку № 1107 дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видається територіальним органом Держпраці за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
		Додатками №№ 6 та 7 до Порядку № 1107 визначено перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, відповідно.
		Згідно пункту 21 Порядку № 1107 виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 7, здійснюються роботодавцем, виробником або постачальником на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
		Декларація за формою згідно з додатком 8 подається роботодавцем, виробником або постачальником не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
		Декларація подається роботодавцем, виробником або постачальником, уповноваженою ним особою або надсилається поштою до територіального органу Держпраці або адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці.
		Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання.
		Відмова в реєстрації декларації не допускається.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Закон України «Про охорону праці» допускає можливість виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. При цьому перелік таких робіт та устаткування визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Висновок про необхідність розмежування видів робіт підвищеної небезпеки та устаткування підвищеної небезпеки, виконання та експлуатація яких здійснюється на підставі дозволу та декларації про відповідність, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 806/3023/16.
		Відповідно до пункту 4 Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці (додаток № 7 до Порядку № 1107 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до такого устаткування відноситься технологічне устатковання та його елементи магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів), систем газопостачання природного та зрідженого газу суб`єктам господарювання та до населених пунктів, систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу, об`єктів нафтогазовидобувної промисловості, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 0,1 МВт.
		Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у господарській діяльності здійснює експлуатацію автомобільних газових заправних пунктів, що на момент виникнення спірних правовідносин охоплювався переліком, наведеним у пункті 4 додатку № 7 до Порядку № 1107, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що для отримання ліцензії позивач мав подати декларацію про відповідність матеріально-технічної бази.
		При цьому судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 22 квітня 2020 року за вх.№ 162-20 у журналі обліку суб`єктів господарювання в Управлінні Держпраці Житомирської області зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці надана ДП «Пропан», яка була приєднана позивачем до заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. 
		Стосовно доводів скаржника про наявність правової колізії між статтею 15 статті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та Порядком № 1107, а також про доцільність застосування до спірних правовідносин саме положень Закону, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Слід зазначити, що порядок та підстави видачі дозволу, надання якого вимагається статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», не урегульовано положеннями зазначеного Закону. Натомість такий порядок визначається статтею 21 Закону України «Про охорону праці» та Порядку № 1107. 
		У свою чергу, як з`ясовано вище, стаття 21 Закону України «Про охорону праці» допускають можливість виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази за умови, якщо такі роботи та устаткування віднесені до переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, аналіз положень абзацу четвертого частини тридцять восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у системному зв`язку зі статтею 21 Закону України «Про охорону праці» та пунктом 21 Порядку № 1107 дає підстави дійти висновку про те, що поняття «дозвіл», яке застосовано у статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», охоплює всі документи дозвільного характеру, які передбачені статтею 21 Закону України «Про охорону праці» та Порядком № 1107, видані уповноваженим органом з дотриманням встановленого порядку. 
		З огляду на зазначене, колегія суддів доходить до висновку про помилковість доводів скаржника про те, що Закон України «Про охорону праці» та Порядок № 1107 суперечать положенням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
		Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги лист Управління Держпраці у Житомирській області від 27 квітня 2020 року № 1478, в якому надається роз`яснення, що ДП «Пропан» на підставі декларації № 162-20 від 22 квітня 2020 року, чинність якої підтверджено, може експлуатувати машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки наведені у цій декларації.
		На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що правова колізія, яка наразі має місце, виникла не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій суб`єкта господарювання, оскільки останній діяв в межах вимог законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», «Про охорону праці» та Порядку № 1107.
		Крім того, Верховний Суд бере до уваги те, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертої статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача від 15 травня 2020 року № 153 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем подано всі документи, визначені статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зокрема, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № 514.18.18 від 20 липня 2018 року та декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці № 162-20 від 22 квітня 2020 року.
		Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
		Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає без змін постанови судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                                    І.В. Желєзний
		                                                                                                                                     Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...