Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/8058/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 07.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2021.
Дата набрання законної сили: 07.04.2021
Номер судового провадження: 22-ц/804/947/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 234/8058/20 
		Номер провадження 22-ц/804/947/21        
		 
		 
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 квітня 2021 року          
		м. Бахмут 
		 
		справа № 234/8058/20
		провадження № 22-ц/804/947/21
		 
		Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
		 
		головуючого - Тимченко О.О.,
		суддів: Халаджи О.В., Хейло Я.В.,
		за участю секретаря судового засідання - Цимбал Д.А.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет»,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут  цивільну справу №  234/8058/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» про визнання кредитного договору нікчемним та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 ,
		на рішення Краматорського  міського суду Донецької області від 11 січня 2021 року (суддя Нейло І.М.), ухваленого в приміщенні Краматорського  міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 16 січня 2021 року,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		 
		В травні 2020 року ОСОБА_1 , від імені, якого діє  ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що 14 березня 2020 року на його рахунок у  ПАТ КБ «ПриватБанк» поступило 7 000,00 грн. від ТОВ «Фінтаргет». З метою з`ясування обставин нарахування вказаних коштів він в телефонному режимі звернувся до ТОВ «Фінтаргет», де йому повідомили, що на його ім`я нібито укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 332832 від 14 березня 2020 року з сумою кредиту 7 000 грн. Для отримання тексту кредитного договору він звернувся до ТОВ «Фінтаргет» електронною поштою та отримав  електронний договір без підписів сторін та з нібито накладеним від його імені електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
		 
		Він жодних договорі не підписував та  наміру укладати кредитні договори не мав, а тому вважає, що не є обов`язковою  стороною договору.  А тому він має намір повернути відповідачу безпідставно отримані кошти у сумі 7000 грн. після встановлення нікчемності Кредитного договору у судовому порядку на виконання вимог частини 1 статті 216 ЦК України. Починаючи з березня 2020 року на його телефон та телефони його  родичів, членів сім`ї та колег по роботі постійно дзвонять невідомі люди, які різними способами погрожують завдати йому шкоду у випадку неповернення кредиту за вказаним кредитним договором.
		 
		Вважає, що крім вказаних вище порушень, кредитний договір ще є несправедливим, оскільки в п. 6 зазначається, що «Я надаю розпорядження на безпідставне/договірне списання грошових коштів з рахунку своєї банківської платіжної картки з метою погашення суми заборгованості у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань за договором щодо повернення суми отриманого кредиту та процентів користування ним». Тобто в договорі існує дисбаланс прав та обов`язків на користь ТОВ «Фінтаргет».
		 
		  Він не отримував інформацію про умови кредиту за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомлювався з внутрішніми правилами ТОВ «Фінтаргет».
		 
		Так, у кредитному договорі вказано, що він нібито ознайомлений з внутрішніми правилами надання коштів, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінтаргет», які є невід`ємною частиною кредитного договору та розміщені на веб-сайті ТОВ «Фінтаргет» (microcash.com.ua). Однак, дані правила якщо і існують, то не закріплені цим договором та можуть в односторонньому порядку бути змінені відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт.
		 
		Крім того, кредитний договір містить таке застереження у п.8., що «Я, ОСОБА_1 підтверджую, що після підписання заявки-приєднання до договору між мною та кредитодавцем було укладено договір, примірник заявки-приєднання та договір зберігаються в моєму особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця (microcash.com.ua) і мною отриманий. Таке положення Кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства та дозволяє ТОВ «Фінтаргет» в односторонньому порядку змінювати істотні умови договору.
		 
		Він не досяг згоди з ТОВ «Фінтаргет» про укладення кредитного договору, про що свідчить, зокрема, відсутність його підпису на вказаному договорі.  Укладення кредитного договору не відповідає  його внутрішній волі, оскільки він не уклав би такий несправедливий для нього кредитний договір.
		 
		Крім того, відсутність письмової форми кредитного договору підтверджується його власним текстом, а саме: «примірник заявки-приєдання та договір зберігаються в моєму особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця microcash.com.ua.
		 
		Зазначає, що не отримував та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. В кредитному договорі замість його підпису  вказано «підписано унікальним ідентифікатором: ww7053», що не є і не може бути його рукописним підписом, а тому зобов`язання  за кредитним договором між ним та ТОВ «Фінтаргет» не виникало.
		 
		Таким чином, у ТОВ «Фінтаргет» відсутні будь-які належні та допустимі докази, що телефон, на який приходив одноразовий ідентифікатор належить саме йому  та відповідний правочин укладено саме його особою, а не будь-якою іншою особою. 
		Отже, договір про надання  у позиву, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 332832 від 14 березня 2020 року , укладений між ТОВ «Фінтаргет» та нібито ОСОБА_1 у електронній формі, є нікчемним в силу статті 1055 ЦК України, оскільки укладений не в письмовій формі та не містить автентичних (рукописних) підписів сторін (взагалі будь-який підписів, в тому числі електронних), а також місця його укладення. Крім того, даний договір не відповідає внутрішній волі позивача, є явно несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів. А тому до цього нікчемного кредитного договору мають бути застосовані наслідки його недійсності, а позивач зобов`язується в силу частини 1 статті 216 ЦК України повернути отримані безпідставно від  ТОВ «Фінтаргет» 7000 грн.
		Просив суд встановити нікчемність договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 332882 від 14 березня 2020 року, укладеного між ТОВ «Фінтаргет» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки його недійсності; судові витрати, в тому числі у вигляді сплачених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, сформованих на день ухвалення рішення суду по суті справи, покласти на відповідача.
		В вересні 2020 року відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ТОВ «Фінтаргет» звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в обґрунтування якої  послалось на те, що позичальник - ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 7 000,00 грн. на його банківський рахунок, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» та не використав свого права на відмову в односторонньому порядку від укладеного кредитного договором протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору.
		23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , зареєструвався  на сайті ТОВ «Фінтаргет» та відкрив особистий кабінет. Для первинної реєстрації клієнт повинен пройти ідентифікацію та верифікацію, а саме: клієнт надає: свої паспортні данні,  свій ідентифікаційний код, номер телефону, адресу електронної пошти, клієнт вказує реквізити банківської картки, умови на яких він хоче отримати кредит. ТОВ «Фінтаргет»  перевіряє та звіряє надану клієнтом інформацію, шляхом надсилання електронних запитів та отримання електронних відповідей до біол. Кредитних історій та інших державних доступних ресурсів України. На підставі отриманої  інформації ТОВ «Фінтаргет» дає згоду на відкриття особистого кабінету та направляє до особистого кабінету договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та додаток № 1 - заява-приєднання до цього договору (оферту), або відмовляє клієнту у видачі кредиту (у випадку надання клієнтом недостовірної або неповної інформації). Всі ці запити та відповіді на них проводяться у електронному режимі та займають дуже мало часу.
		ОСОБА_1 не одноразово звертався до ТОВ «Фінтаргет» для отримання кредиту, що підтверджується випискою по картці НОМЕР_1 .
		Договір № 332832 від 14 березня 2020 року  та додаток №1 - заява-приєднання № 332832 від 14 березня 2020 року  підписані у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого, підписом у сфері електронної комерції є електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
		Вказаний договір  містить всі істотні умови які передбаченні частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Всю інформацію стосовно умов договору було надано ОСОБА_1 до підписання договору про що свідчить LOG правочину.
		У відповідності LOGу правочину 14 березня 2020 року о 11:49:20 годині ОСОБА_1 сам надав свої дані для ідентифікації споживача в ІТС відповідача. 14 березня 2020 року о 11:49:30 годині направив запит(заяву) фінансовій установі щодо можливості отримання кредиту з інформацією про бажані параметри кредиту.
		14 березня 2020 року  о 11:50:20 годині ОСОБА_1 направив до ТОВ «Фінтаргет»  електронне повідомлення або заповнену заявку (формуляр) про прийняття оферти фінансової установи (акцент), та  підписав вищезазначений договір унікальним одноразовим ідентифікатором, який  ТОВ «Фінтаргет» відправив на телефон НОМЕР_2 зареєстрований ОСОБА_1 у особистому кабінеті як фінансовий телефон з наступним текстом: «Кредит 7000 грн. Код підтвердження: НОМЕР_3 . Нікому не називайте цей код. Цей унікальний одноразовий ідентифікатор було зазначено ОСОБА_1 у нижній частині договору тобто ним було підтверджено укладення Договору про надання коштів на суму 7000,00 грн. 
		Відповідно до п.4.6 додатку № 1 до заяви-приєднання ОСОБА_1 повинен був повернути основну суму боргу у розмірі 7 000 грн. та нараховані відсотки в розмірі 3570,00 грн. Відповідно до п.4.3.1 додатку № 1 до заяви-приєднання проценти нараховуються на суму кредиту (а у разі часткового погашення - на непогашену частину) та встановлюються у розмірі 1.7 процента в день, але не менше 357 грн. Відповідно до п.4.2 додатку № 1 до заяви-приєднання, строк надання кредиту з 14 березня 2020 по 13 квітня 2020 року на 30 календарних днів,  також  у відповідності до 4.6. ОСОБА_1 погодився на автоматичне продовження договору на тих самих умовах: наявність  автоматичного продовження кредиту. Тобто 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 пролонговує дію договору №332832 від 14 березня 2020 року ще на 30 днів  до 13 травня 2020 року на тих самих умовах.  У подальшому ОСОБА_1 скористався  пролонгацією ще декілька разів, а саме: 14 травня 2020 року по 12 червня 2020 року; 13 червня 2020 року по 12 липня 2020 року; 13 липня 2020 року по 11 серпня 2020 року;12 серпня 2020 року по 03 вересня 2020 року, всього 173 дня. Отже він користується наданими коштами  й по цей день. Враховуючи вищезазначене сума заборгованості ОСОБА_1 за цим договором становить: 7 000 грн. - тіло кредиту;  20 587,00 грн. - відсотки за користування кредитом, а всього: 27 587,00 грн.
		Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтаргет» суму в розмірі 29 689,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - тіло кредиту; 20587,00 грн. - відсотки за користування кредитом; 2102,00 грн. - судовий збір.
		Судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які будуть сформовані на день ухвалення рішення суду по суті справи, покласти на ОСОБА_1 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 
		Рішенням Краматорського  міського суду Донецької області від 11 січня 2021 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргет» про визнання кредитного договору нікчемним, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтаргет» заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2020 року в розмірі 7000,00 грн. основного боргу, 3570 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, 750,51 грн. витрат зі сплати судового збору та 3885,7 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи. У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Фінтаргет» до ОСОБА_1 , відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргет» про визнання кредитного договору нікчемним, суд першої інстанції виходив з того, що заявою за № 332832 від 14 березня 2020 року ОСОБА_1 ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, телефон, e-mail, данні паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про е-комерцію, підписав зазначену заяву. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 звертався до відповідних установ про використання його персональних даних іншою особою, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору нікчемним.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином умови договору та позику не виконав, в строк не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27587 грн., яка складається з 7000,00 грн. - основного боргу, 20 587 грн. - заборгованість за відсотками, однак ТОВ «Фінтаргет» не доведено належними доказами продовження договірних відносин, а тому проценти за користування позикою нараховуються в межах дії договору по 13 квітня 2020 року, розмір відсотків, які підлягають стягненню складає - 3 570,00 грн.
		 
		Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтаргет» витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір, суд першої інстанції виходив з принципу пропорційності задоволених вимог та того, що ТОВ «Фінтаргет» підтверджено належними та допустимими доказами витрат на правничу допомогу.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		В апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 посилається на  неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права,  просить  скасувати  повністю рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргет» про встановлення нікчемності договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 332832 від 14 березня 2020 року та застосування наслідків його недійсності задовольнити повністю, визнати договір надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 332832 від 14 березня 2020 року нікчемним та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтаргет» безпідставно отримані грошові кошти у сумі 7 000 грн.; у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Фінтаргет» відмовити повністю; судові витрати, в тому числі у вигляді сплачених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката, сформованих на день ухвалення рішення суду по суті справи, покласти на відповідача.
		 
		УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що він не підписував  договір не особисто не за допомогою електронного підпису, в тому числі одноразовим ідентифікатором, та не мав  наміру укладати цей кредитний договір, а тому цей правочин не може вважатися таким, що укладений та в тому числі у письмовій (електронній) формі. Він не отримував  та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор (смс-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінтаргет», а тому зобов`язання за договором позики між ним  та ТОВ «Фінтаргет» не виникло.
		 
		Висновки суду, що реєстрація на веб-сайті ТОВ «Фінтаргет» відбулася та він  нібито здійснив покрокові дії для укладання кредитного договору,  не підтвердженні належними і допустимими доказами. ТОВ «Фінтаргет» не доведено, що мобільний телефон за допомогою якого здійснено ідентифікацію клієнта належить саме йому, оскільки сім-карти мобільних операторів можна придбати без обов`язкової прив`язки до паспорта або ідентифікаційного коду фізичної особи. Будь-яка особа, маючи його  паспортні дані, в тому числі його родичі могли без його відома та дозволу вчинити дії, направлені на отримання кредиту у ТОВ «Фінтаргет». Факт отримання ним кредитних коштів не підтверджено жодним доказом.  Факт зарахування коштів  у розмірі 7000 грн. на його  рахунок ще не є однозначним доказом того, що грошові кошти отримані саме за оспорюваним  договором  та за його згодою. Вважає, що гроші могли бути зараховані без його дозволу, оскільки відсутній механізм заборони зарахування коштів на картку (попереднє погодження перед зарахуванням).
		 
		Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи,  як наслідок судом істотно порушено вимоги матеріального закону.
		 
		Висновки суду щодо невід`ємної частини кредитного договору - внутрішніх правил надання грошових коштів у позиву, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінтаргет» ґрунтуються лише на припущеннях, а не на положеннях чинного законодавства або правових висновках Верховного Суду.
		 
		Судом не враховано, що у  пункті 6.1. кредитного договору, міститься таке застереження у п.8., що «Я, ОСОБА_1 підтверджую, що після підписання заявки-приєднання та договір між мною та кредитодавцем було укладено договір, примірних заявки-приєднання та договір зберігається в моєму особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця (microcash.com.ua) і мною отриманий. Таке положення Кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства та дозволяє ТОВ «Фінтаргет» в односторонньому порядку змінювати істотні умови договору.
		 
		Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
		 
		Судом першої інстанції неповне з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, не враховано, що внутрішні правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінтаргет» відповідно до кредитного договору, по-перше є невід`ємною частиною даного договору, а по-друге, мають вищу силу у разі розбіжностей із ним. Вказані обставини є суттєвими при вирішенні даного спору, оскільки законодавством про захист прав споживачів заборонена нечесна підприємницька діяльність, а також умови договорів, які є явно несправедливими.
		 
		Проценти (плата за користування кредитом) можуть нараховуватися виключно в  межах визначеного договором строку кредитування, а тому після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12).
		 
		ТОВ «Фінтаргет» включивши до кредитного договору умову, відповідно до якої після строку надання кредиту продовжують нараховуватися проценти, порушив вимоги  справедливості умов договору в розумінні частини 5 пункту 3 статті 18  Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позовні вимоги ТОВ «Фінтаргет» про стягнення  заборгованості у сумі 20 587,00 грн. за нарахованими відсотками є необґрунтованою та такою, що не може бути задоволеною згідно із чинним законодавством.
		 
		Також судом не враховано, що ОСОБА_1 згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, а суд безпідставно стягнув з нього на користь ТОВ «Фінтаргет» судовий збір у розмірі 750,51 грн.
		 
		УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		29 березня 2021 року від представника ТОВ «Фінтаргет» - Грібінюкова І.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , в якому  просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
		 
		В обґрунтування відзиву зазначає, що посилання скаржника на порушення ТОВ «Фінтаргет» Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставним оскільки цей кредит не є споживчим кредитом та не регулюється цим законом. Цей договір є договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та регулюється Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а норми цього закону ТОВ «Фінтаргет» виконало у повному обсязі, своєчасно та сумлінно.
		 
		Враховуючи, що згідно частині 9 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач апріорі має визнаватися таким, що не має спеціальних знань щодо предмету договору. ТОВ «Фінтаргет» надає для своїх клієнтів інформацію у найширшому та максимально доступному обсязі. На сайті компанії у вільному доступі знаходяться всі ліцензії, дозволи, виписки, правила, договори у суворій відповідності до норм п.9-1, ч.1, ст.6, п.2, ст.12 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг». Саме ця інформація надає клієнту можливість отримати, детально вивчити їх,проконсультуватись з фахівцями до замовлення послуг та прийняти зважене рішення.
		 
		Інші пояснення (доводи) відзиву на апеляційну скаргу є ідентичним тим, що викладені в зустрічній позовній заяві.
		 
		Представник  ОСОБА_4 ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
		 
		Представник ТОВ «Фінтаргет» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі. (а.с.216,217).
		 
		Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372  ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		 
		ТОВ «Фінтаргет» зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 07 серпня 2018 року № 1389. Основним видом діяльності позивача є інші види кредитування, що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінтаргет» було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (електронній формі) № 332832 на підставі подання заяви - приєднання № 332832, яку ОСОБА_1 направив за допомогою електронного повідомлення використовуючи одноразовий ідентифікатор, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000 грн. та зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 13 квітня 2020 року. У договорі визначено процентну ставку за користування кредитом, сукупну вартість кредиту, порядок його повернення та порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором. (а.с.10-12).
		 
		Умови кредитування відповідача вказані в заявці № 332832 від 14 березня 2020 року, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором «ww7053» і є наступними: строк кредиту 30 днів, сума кредиту 7 000 гривень, процентна ставка - 1,7 % за один день від суми позики, сукупна вартість кредиту по процентам - 3570 грн., загальна сума до повернення - 10570 грн.
		 
		     В заяві, ОСОБА_1 вказав свої паспортні дані, номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, електронної пошти та номер карткового рахунку у банку, на який ТОВ «Фінтаргет» мав зарахувати суму кредитних коштів, що підтверджується інформаційною довідкою від 25 серпня 2020 року про перерахування на картковий рахунок відповідача на суму 7000 грн.
		 
		З виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 , вбачається, що  ОСОБА_1 14 березня 2021 року отримав переказ в розмірі 7000,00 грн. (а.с.13).
		 
		З логу дій за кредитом договором № 332832 вбачається, що 14 березня 2021 року о 11:49:20 годині відбулась ідентифікація споживача в ІТС; о 11:49:30 годині  відбулось направлення споживачем (клієнтом) запиту (заяви) фінансовій установі щодо можливості отримання кредиту з інформацією про бажані параметри кредиту (якщо така направлялась); о 11:49:45 годині відбулось направлення  фінансовою установою в ІТС споживачу оферти, яка містить істотні умови договору (зміст оферти додати); о 11:49:50 годині відбулось направлення фінансовою установою споживачу одноразового ідентифікатора; о 11:50:20 годині відбулось направлення споживачем електронного повідомлення або заповнення заявки (формуляра) про прийняття оферти фінансової установи (акцент), та підписання її одноразовим ідентифікатором або електронним підписом; о 11;51:19 годині відбулось направлення фінансовою установою споживачу підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа (а.с.81).
		 
		Відповідно інформаційної довідки №218/08 від 25 серпня 2020 року вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн», як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомляє, що 14 березня 2020 року на сайті microcash.com.ua через платіжний сервіс «Platon» було проведена успішна транзакція в розмірі - 7000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 (а.с.138).
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		 
		Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		 
		Апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
		 
		МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
		 
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. 
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргет» про визнання кредитного договору нікчемним, суд першої інстанції виходив з того, що заявою за № 332832 від 14 березня 2020 року ОСОБА_1 ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, телефон, e-mail, данні паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про е-комерцію, підписав зазначену заяву. Крім того в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 звертався до відповідних установ про використання його персональних даних іншою особою, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору нікчемним.
		 
		Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Як встановлено статтями 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
		 
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		 
		Стаття 627 ЦК України та стаття  6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
		 
		Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
		 
		У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 5, статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		 
		Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		 
		Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
		 
		Положенням статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		 
		Частиною 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що  у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , було заповнено заяву-приєднання № 332832 в електронному вигляді на отримання кредиту в сумі 7000,00 грн. Зі змісту цієї заяви-приєднання вбачається, що ОСОБА_1 зазначено інформацію щодо особистих даних, а саме: Прізвище, Ім`я та по - батькові,  реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону, електрону пошту. (а.с.10-12).
		 
		Посилання позивача на те, що його особисті данні могли бути внесенні в заяву приєднання іншою особо не підтверджені жодним належним та допустимим  доказом, а ґрунтуються лише на припущеннях. Крім того, ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення у нього його мобільного телефону та кредитних карток «ПриватБанку», а також не повідомляв АТ КБ «ПриватБанк» про незаконний рух коштів на його рахунку, доводи апеляційної скарги в цій частині ж не обґрунтованими. 
		 
		Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, щодо неналежної форми оскаржуваного правочину, як підставу для визнання його недійсним. 
		 
		Приписами статті 12 наведеного Закону України  «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
		 
		Згідно з п. 4 Заяви-приєднання № 332832 вбачається, що підписання договору і додатків до нього у відповідності до положень частини шостої статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». (а.с.10-12).
		 
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. 
		 
		Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. 
		 
		Згідно зі статті 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
		 
		Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 1 Заяви-приєднання № 332832 встановлено, що ОСОБА_1 надав свою згоду на приєднання до внутрішніх правил, Договору Кредитодавця, форма яких опублікована на веб-сайті кредитодавця, за адресою microcash.com.ua.
		 
		З пункту 8 Заяви-приєднання № 332832 вбачається, що ОСОБА_1 підтверджує, що після підписання заяви-приєднання до договору мін ним та кредитодавцем було укладено Договір, примірник заявки-приєднання та договір зберігаються в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця microcash.com.ua і ним отриманий.
		 
		В пункті 4 Заяви-приєднання № 332832 зазначені умови договору, а саме: сума кредиту - 7000,00 грн.; строк надання кредиту - з 14 березня 2020 року по 13 квітня 2020 року на 30 календарних днів; проценти (процентна ставка) за користування кредитом - у розмірі 1.7 % в день, але не менше 357 грн., додаткові проценти за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 1.7% в день; повернення кредиту - 13 квітня 2020 року; грейс-період - 3 дні; наявність автоматичного продовження кредиту; графік платежів.
		 
		Із змісту оспорюваного договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 332832 від 14 березня 2020 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. ОСОБА_1 погодився на укладення такого договору и на таких умовах, про що свідчить його заявка-приєднання до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у ТОВ «Фінтаргет» та підписання договору  за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: ww7053.
		 
		Зазначений договір є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статтей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		 
		Положеннями частини 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.
		 
		При цьому, відповідно до вимог частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Тобто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину,  що спростовує доводи апеляційної  скарги у цій частині.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);  від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження  № 61-7203 св 20). 
		Доводи апеляційної скарги, щодо ненадання  ТОВ «Фінтаргет» повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні оспорюваного договору і нечесну підприємницьку практику є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
		Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не підписував оспорюваний  договор є не обґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
		Доводи апеляційної скарги, щодо необхідності застосування правового висновку  Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не заслуговують на увагу оскільки цей висновок стосується інших кредитних правовідносин.
		Таким чином, суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних про визнання кредитного договору нікчемним, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином умови договору та позику не виконав, в строк не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27587 грн., яка складається з 7000,00 грн. - основного боргу, 20587 грн. - заборгованість за відсотками, однак ТОВ «Фінтаргет» не доведено належними доказами продовження договірних відносин, а тому проценти за користування позикою нараховуються в межах дії договору по 13 квітня 2020 року, розмір відсотків, які підлягають стягненню складає - 3570,00 грн.
		Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Зобов`язання припиняється частково або  в повному обсязі на підставах, встановлених договором  або законом (частина 1 стаття 598 ЦК України).
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).  
		За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		 
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		 
		За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).
		 
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що  до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		 
		Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		 
		Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Пред`являючи зустрічний позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, заяву-приєднання №332832 до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, картку позичальника, лог дій за кредитним договором №332832 (а.с.75-79,80,81)
		 
		В  пункті 4 Заяви-приєднання № 332832 зазначені умови договору, а саме: сума кредиту - 7000,00 грн.; строк надання кредиту - з 14 березня 2020 року по 13 квітня 2020 року на 30 календарних днів; проценти (процентна ставка) за користування кредитом - у розмірі 1.7 % в день, але не менше 357 грн., додаткові проценти за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 1.7% в день; повернення кредиту - 13 квітня 2020 року; грейс-період - 3 дні; наявність автоматичного продовження кредиту; графік платежів.
		 
		Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінтаргет» укладено договір позики.
		 
		Оскільки, ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору та грошові кошти в строк визначений договором не повернув, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором, доводи  апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
		 
		Згідно п.4.2  строк надання кредиту з 14 березня 2020 року по 13 квітня 2020 року на 30 календарних днів.
		 
		Згідно п.4.3.1 проценти нараховуються на суму кредиту та встановлюються у розмірі 1.7% в день, але не менше 357 грн.
		 
		Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Фінтаргет» має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 14 березня 2020 року по 13 квітня 2020 року  у в розмірі 3 570 грн., доводи апеляційної скаргі в цій частині є необґрунтованими, оскільки нарахування відсотків передбачено умовами договору  надання коштів у позику,  в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
		 
		Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не додержано вимог статей 1046, 1048 ЦК України та безпідставно стягнуто заборгованість за нарахованими відсотками за межами строку кредитування, оскільки заборгованість по відсоткам в розмірі  3 570 грн., стягнута саме за користування кредитом за період з 14 березня 2020 року по 13 квітня 2020 року, що відповідає п.4.2  заяви-приєднання № 332832.
		 
		Інші, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог чинного законодавства України перевірив їх та спростував відповідними висновками. 
		 
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		 
		Суд першої інстанції правильно вирішив позов по суті, однак при розподілі судових було порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення в цій частині. 
		 
		РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
		 
		Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
		 
		Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору. 
		 
		Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
		 
		Суд першої інстанції при розподілі судових витрат не врахував зазначенні норми, та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтаргет» судових витрат по сплаті судового збору в сумі 750,51 грн., тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. 
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 750,51 грн. понесені ТОВ «Фінтаргет» з розглядом справи в суді першої інстанції, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Враховуючи те, що апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, виключно в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтаргет» у розмірі 750,51 грн., підстав розподілу судових пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції відсутні.
		 
		Судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -   
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Краматорського  міського суду Донецької області від 11 січня 2021 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» в сумі 750,51 гривень, скасувати.
		 
		Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» за рахунок держави судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень 51 копійок.
		 
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий                             О.О.Тимченко
		 
		Судді:                       О.В. Халаджи
		 
		             Я.В. Хейло
		 
		Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року
		 
		Головуючий         О.О.Тимченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...