Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 691/1274/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2021.
Дата набрання законної сили: 18.10.2021
Результат оскарження 18.10.2021 Апеляційний суд Черкаської області: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: 2/691/182/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		справа № 691/1274/20 
		провадження № 2/691/182/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2021 року м. Городище
		 
		Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Йосипенко І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження  без виклику учасників судового процесу у судове засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дінеро»  про захист прав споживача,
		      
		                                                   в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить зобов`язати ТОВ «ФК Дінеро»  надати їй належним чином засвідчену копію кредитного договору № L3076811 від 07.03.2020 та інформацію щодо споживчого кредиту: тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її заміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки, орієнтовану реальну річну процентну ставку та орієновану загальну вартість кредиту для споживача виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Інформацію подати у доступній та зрозумілій для споживача формі.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що під час укладення кредитного договору № L3076811 від 07.03.2020 між ТОВ «ФК Дінеро» та ОСОБА_1 було порушено вимоги законодавства про захист прав споживачів, право на достовірну інформацію та своєчасну інформацію про продукцію. 17.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК Дінеро» із заявою, в якій просила надати інформацію щодо найменування та місцезнаходження кредитодавця, його структурного підрозділу, через який надавався споживчий кредит,  тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її заміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки, орієнтовану реальну річну процентну ставку та орієновану загальну вартість кредиту для споживача виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Зазначений лист був отриманий ТОВ «ФК Дінеро» 23.09.2020, однак відповіді на нього позивач не отримала. Враховуючи норми законодавства, споживач має право на отримання необхідної, доступної, достовірної  та своєчасної  інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
		ТОВ «ФК Дінеро» подало до суду відзив на позовну заяву, вказавши, що заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що договір кредитної лінії № АG 1577618 від 07.03.2020 (номер у системі L3076811) укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача в електронній формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У позовній заяві позивач підтверджує укладення договору. Позивач є постійним клієнтом ТОВ «ФК Дінеро» з 21.01.2020 та уклала вже 3 договори, виконувала всі умови договору (окрім оспорюваного), погодившись з усіма умовами, в тому числі, з відсотками за користування кредитними коштами. Оскаржуваний договір є аналогічний попереднім. Виходячи з цього, позивач була повністю ознайомлена з правилами, умовами та процедурою укладення. Спірний договір було укладено з позивачем в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Договір було укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано позивачу на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 19.03.2020 та введено позивачем у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача 07.03.2020. Процес верифікації, який проходила позивачка та сайті відповідача підтвердив, що саме позивачка, використовуючи особистий фінансовий номер телефону та власну банківську картку особисто укладала Договір. У позовній заяві не міститься заперечення позивачки щодо отримання нею грошових коштів. 
		Позивач надав на адресу суду відповідь на відзив, де зазначив, що надані відповідачем докази з відзивом на позовну заяву є неналежними та недопустимими для встановлення обставин справи. Так, копії доданих до позову доказів не засвідчені у визначеному п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», порядку.
		Надані докази та зазначені відповідачем аргументи у відзиві не стосуються предмета спору та з них неможливо встановити дату та час їх створення. На запитуєму позивачем інформацію, відповідач відомостей не надав, чим обмежив права позивача, як споживача фінансових послуг щодо одержання достовірної інформації. 
		Також позивач посилався на те, що договір кредитної лінії між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 укладений із порушенням порядку укладення такого виду договорів.
		Крім того, позивач заперечує щодо нарахування відповідачем неустойки (штрафу, пені) за договором кредитної лінії, відповідно до наданої відповідачем довідки про детальний розрахунок заборгованості, станом на 05.02.2021, оскільки виконання/невиконання/часткове виконання споживачем зобов`язань за даним договором, починаючи із 01.03.2020 є незаконним, відповідно до розділу 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування» та встановлення КМУ на всій території України дії карантину з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби  (COVID-19).
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
		Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі по тексту - Закону), законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
		Пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
		Продукцією в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону, визнається будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;
		Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Частина  1 статті 15 Закону визначає, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
		Статтями 6, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено право клієнта на доступ у тому числі до інформації щодо отриманої фінансової послуги.  
		У п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України, справа № 1-26/2011 від 10.11.2011 № 15-рп/2011 зазначено, що Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило,  об`єктивно бракує знань, необхідних  для  здійснення  правильного вибору товарів (робіт,  послуг)  із  запропонованих на ринку,  а також для оцінки договорів щодо їх придбання,  які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК). Отже, для споживача існує ризик помилково чи  навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш  слабкого суб`єкта  економічних відносин,  а також фактичну,  а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних   правовідносин   у   сфері   споживчого кредитування  та  обмеження  дії   принципу   свободи   цивільного договору.  Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту,  їх оспорювання, контролю  за  змістом  та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує  добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів. 
		Пунктом 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України передбачено, що закон регулює відносини між споживачами  товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів  споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту  2 статті  19  Закону  України  «Про  фінансові  послуги  та державне регулювання ринків фінансових  послуг»  від  12  липня  2001  року № 2664-III (2664-14). 
		Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживачем вважається фізична  особа,  яка  придбаває, замовляє, використовує   або   має   намір  придбати  чи замовити продукцію для особистих  потреб,  безпосередньо  не  пов`язаних  з підприємницькою  діяльністю  або  виконанням  обов`язків найманого працівника. Споживчий   кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем  (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
		За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого  кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання  продукції  у  розмірі  та   на   умовах,   встановлених договором,  а  споживач  зобов`язується  повернути  їх   разом з нарахованими відсотками. 
		Частиною другою статті 11  Закону України «Про захист прав споживачів» та  абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону про фінансові  послуги врегульовуються  питання   щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею  56  Закону  України  «Про  банки  і банківську діяльність» від 7 грудня  2000  року  N  2121-III, щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу. 
		У частині третій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено правила збору та використання  інформації  щодо  споживача  як  на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання. 
		Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку,  що положення  Закону України «Про захист прав споживачів», які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані  на  захист  прав  споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав  з  іншими  суспільними цінностями, що захищаються  публічною  владою.  Тому  в  аспекті конституційного звернення  положення  пунктів  22,  23  статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42  Конституції  України  слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та  позичальником  (споживачем)  за  договором  про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. 
		Після відкриття провадження у справі, відповідач надіслав до суду, а також надав докази надіслання на адресу позивача відзиву на позовну заяву, до якого додав загальні умови Договору кредитної лінії № АG 1577618 (номер у системі L3076811), паспорт споживчого кредиту, роздруківку з інформацією щодо транзакцій системи, що підтверджують підписання Договору одноразовим ідентифікатором та відправку примірника Договору позивачу, порядок верифікації на сайті відповідача, розрахунок заборгованості.
		У той же час, надані до суду документи не відповідають порядку засвідчення копій документів, визначеному п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
		До відзиву додано копію довіреності ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» на представництво їх інтересів Сєдовим Георгієм Юрійовичем . Однак дана копія довіреності не є завіреною товариством. Зразок підпису Сєдова Г.Ю. в довіреності повністю відрізняється від підписів, що виконані на підписання відзиву, підписання Порядку верифікації. Розрахунок заборгованості складений ОСОБА_3 , однак доказів її повноважень суду не надано. Інші документи, про які йшла мова вище та які долучені до відзиву, взагалі не засвідчені у встановленому порядку. Відзив є прошитий та пронумерований, однак засвідчувальний підпис особи відрізняється від підпису, виконаному в довіреності.
		Тому суд вважає недопустимими докази, що надані відповідачем та долучені до відзиву, що перелічені вище.
		Суд також зауважує, що надання детального розрахунку в тому вигляді, який надав відповідач, не можна вважати необхідною, доступною та достовірною інформацією про продукцію, оскільки наданий відповідачем розрахунок містить лише загальну суму нарахувань по кожному з платежів, але не містить інформації порядок обчислення, період нарахувань, індекси та проценти, що застосовувалися до кожного нарахування тощо.  
		На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов слід задоволити в повному обсязі.
		Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 - 282 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд
		 
		                                                    в и р і ш и в:
		 
		Позов задовольнити.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дінеро» (код 41350844, м. Київ, вул. Сурикова, 3а) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчену копію кредитного договору № АG 1577618 (номер у системі L3076811) від 07.03.2020 та надати у доступній та зрозумілій для споживача формі інформацію щодо споживчого кредиту, із зазначенням відомостей про: тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її заміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки; орієнтовану реальну річну процентну ставку та орієновану загальну вартість кредиту для споживача виходячи з обраних споживачем умов кредитування. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя        Л. В. Подорога

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...