Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15011/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.09.2021
Результат оскарження 08.09.2021 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кс/755/1535/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100040006405

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №:755/15011/18
		Провадження №: 1-кс/755/1535/21
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   "05" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: 
		слідчого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040006405 від 05.07.2018 року про арешт майна,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		 
		 
		Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду із клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040006405 від 05.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України про арешт майна.
		Із тексту клопотання вбачається, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактами заволодіння невстановленими особами рядом квартир у місті Києві, які можуть належати територіальній громаді міста Києва як відумерла спадщина.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 первинно було зареєстровано 11.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири від 29.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 під №1962.
		Згідно цього договору ОСОБА_7 подарував цю квартиру ОСОБА_5 29.10.2004.
		При цьому, інформація щодо приватного нотаріуса ОСОБА_6 на цей час у Єдиному реєстрі нотаріусів відсутня.
		Згодом право власності на зазначену квартиру було зареєстровано 17.03.2021 за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2021, зареєстрованого під №90 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 .
		За змістом цього договору ОСОБА_5 як продавець продав, а ОСОБА_8 купила вказану квартиру. Від імені покупця ОСОБА_8 діяв ОСОБА_9 . Продавець квартири володів нею на підставі договору дарування квартири від 29.10.2004.
		Проте, договір дарування від 29.10.2004 має ознаки підробки та ніколи не укладався з боку померлого ОСОБА_7 з огляду на таке.
		Згідно інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.05.1993 державним комунальним підприємством «Житлофонд» Мінського району міста Києва.
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №1265 від 05.08.2014), у зв`язку з чим був виписаний з квартири, де проживав до своєї смерті; інших осіб у квартирі зареєстровано не було.
		За життя ОСОБА_7 20.02.1998 залишив заповіт на цю квартиру на ім`я своєї дружини ОСОБА_10 , яка 16 січня 2015 року подала до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини. Однак, отримати відповідні документи про право власності не змогла, оскільки померла ~ ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про смерть №10974 від 03.07.2018). Останні оплати за житлово-комунальні послуги надійшли у травні 2018 року.
		Таким чином, згідно законодавства України, ОСОБА_10 на момент своєї смерті була власницею зазначеної квартири на підставі того, що отримала її у спадок, хоч й не отримала відповідно документу про це. 
		Враховуючи те, що після смерті ОСОБА_10 ніхто спадщину не отримав, вказана квартира, згідно ст.1277 ЦК України та ст.338 ЦПК України, має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти до територіальної громади міста Києва.
		Однак, невстановлені на цей час особи незаконно заволодію нею шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на цей час зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 .
		Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 31.03.2021 вказана квартира визнана речовим доказом. 
		Прокурор у судове засідання не з`явився, клопотав про задоволення клопотання у його відсутність.
		Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.
		Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
		Згідно норми ч.1 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
		Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
		Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Крім того, п.1 ч.2 ст.170КПК України передбачено, що арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
		Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Речовими доказами, згідно ч.1 ст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Разом із тим, ч.2 ст.64-? КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
		Частиною 10 ст.170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
		Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
		На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, - 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна  задовольнити.
		Накласти арешт на майно, а саме: 
		-квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2312374180000), шляхом заборони відчуження нерухомого майна.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.
		 
		Слідчий суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...