Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1577/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2021. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2021.

Результат оскарження 08.12.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"10" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1577/19Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Бездолі Д.О., судді Літвінова С.В., судді Невінгловської Ю.М.
		секретар судового засідання Овчар А.С. 
		розглянувши справу за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3)
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1) 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101) 
		про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення, - 
		за участю представників учасників справи:
		від позивача: Ганченко М.О.; 
		від відповідача: Сімоненко І.А.; 
		від третьої особи-1: не з`явився; 
		від третьої особи-2: не з`явився. 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод, в якій просило суд:
		- зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м.;
		- стягнути з відповідача на користь позивача 437879530,57 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна, а саме природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м.
		 
		Позиції учасників справи
		В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що відповідачем було безпідставно відібрано з газотранспортної системи в червні 2016 року природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м., тобто більше, ніж було погоджено поданою відповідачем номінацією від 19.05.2016 №7, про що позивачу стало відомо в межах здійснення процедури алокації. Як зазначив позивач, відбір природного газу з газотранспортної системи здійснювався з ресурсу саме позивача, яким такі обсяги природного газу подавались до газотранспортної системи в рамках здійснення фізичного балансування для забезпечення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точку входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, та який позивачем був придбаний у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ. Крім цього, позивач зазначив, що укладений між сторонами договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142, який визначав порядок врегулювання такого відбору природного газу шляхом надання позивачем послуг балансування, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки був визнаний судом неукладеним в межах розгляду господарської справи №916/2090/16.
		04.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.69-240, т.1), в якому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що: спірний природний газ у обсязі 53253,949 тис.куб.м. відповідач отримав від ТОВ «Укргаз» на підставі відповідних правочинів; станом на період відбору спірного природного газу діяв укладений між сторонами договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 24.12.2014 №1412000312, що виключає можливість застосування до спірних відносин положень ст. 1212 ЦК України; відповідач вважає необґрунтованою визначену позивачем вартість спірного майна, оскільки, як вказав відповідач, для вирішення цього спору має братися до уваги вартість, визначена постачальником  ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та станом на момент розгляду справи  липень 2019 року; відповідач наголосив, що вимоги позивача про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості є взаємовиключними. 
		15.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.1-43, т.2), в якій останній заперечив щодо доводів відповідача про отримання спірного природного газу на підставі відповідних правочинів від ТОВ «Укргаз», зазначивши, що: ТОВ «Укргаз» та відповідач не надавали позивачу як оператору ГТС місячну номінацію/реномінацію з визначенням обсягу природного газу; поданий ТОВ «Укргаз» позивачу звіт свідчить про те, що у червні 2016 ТОВ «Укргаз» не було передано відповідачу жодного обсягу природного газу; позивачу, як оператору ГТС, не було надано оригіналів актів приймання-передачі природного газу у віртуальній точці для здійснення адміністрування позивачем передачі права власності на природний газ на підставі поданих номінацій на віртуальну точку, в якій відбувається передача природного газу; відсутність обставини придбання природного газу у спірному обсязі також підтверджується змістом пояснень ТОВ «Укгаз» в межах справи №916/2090/18 та встановлено судами при розгляді вказаної справи. Крім цього, позивач заперечує посилання відповідача у відзиві на укладений між сторонами договір від 24.12.2014 №1412000312, зазначивши, що цей договір не є договором, який передбачає поставку природного газу, а фактично позивачем за цим договором було надано послуги з транспортування (перевезення) природного газу.
		02.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи  ПАТ «Одесагаз» (а.с.115-18, т.2), в яких останнє зазначило, що правовідносини сторін у цій справі не стосуються факту вимірювання обсягу споживання газу або інших технічних особливостей газорозподільної системи та пункту вимірювання газу у відповідача, а стосуються факту обчислення суми наданих послуг та їх оплати. При цьому третя особа зауважила, що факт та об`єм споживання газу у спірний період жодною зі сторін не заперечується. 
		09.09.2019 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (а.с.151-168, т.2), в яких відповідач наголосив на виконанні сторонами у період виникнення спірних відносин договору від 24.12.2014 №1412000312 та вказав, що з врахуванням умов цього договору та положень Кодексу газотранспортної системи, дії позивача у спірних відносинах, які направлені на забезпечення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точку входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точки виходу, можливо кваліфікувати як дії, направлені на здійснення фізичного та комерційного балансування. Між цим, як наголосив відповідач, в порушення вимог діючого на момент виникнення спірних відносин норм законодавства, позивач не надав суду жодного первинного документа на підтвердження факту здійснення балансування. Крім цього, у своїх поясненнях відповідач заперечив щодо долученого позивачем до матеріалів справи висновку експерта, яким визначено вартість спірного природного газу, оскільки на думку відповідача вирішення цього питання не відповідає завданням судової економічної експертизи. 
		27.09.2019 позивачем було подано суду письмові пояснення (а.с.181-184, т.2), в яких позивач повторно наголосив на тому, що договір від 24.12.2014 №1412000312 визначає умови транспортування природного газу та не є підставою для набуття відповідачем у червні 2016 року спірних 53252,949 тис.куб.м. природного газу, відібраного з ресурсу позивача. Між цим позивач зазначив, що внаслідок визнання судами неукладеним договору від 17.12.2015 №1512001142, підстави для врегулювання безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу у спірному обсязі шляхом надання послуг балансування відсутні. При цьому позивач зауважив, що умовами договору від 24.12.2014 №1412000312 надання послуг балансування взагалі не передбачено. 
		При новому розгляді справи відповідачем було подано суду відзив на позов (а.с.134-152, т.5; а.с.1-16, т.6), в якому відповідач, окрім доводів, викладених при первісному розгляді справи, додатково зазначив, що: дії сторін у спірних відносинах, які мали місце у червні 2016 року, були схвалені як позивачем, так і відповідачем; послуги транспортування спірного природного газу були надані саме позивачем, який не здійснив жодних дій, направлених на зупинення відбору природного газу та не повернув сплачені відповідачем кошти за послуги транспортування; відповідач наголосив, що окрім укладених між сторонами правочинів, повноваження позивача щодо здійснення балансування природного газу також передбачені положеннями нормативно-правових актів, що виключає можливість застосування до правовідносин сторін ст.ст.1212-1214 ЦК України; відповідач вважає, що позивач належним чином не довів обставину наявності у його власності природного газу у червні 2016 року, який відібрано відповідачем. Крім цього у відзиві відповідач заявив про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності, зазначивши, що послуги з балансування системи є складовими послуг з транспортування газу, а отже до цих правовідносин має застосовуватись позовна давність в 1 рік, як це передбачено ч.3 ст.925 ЦК України. При цьому відповідач вказав, що сам позивач у відповіді на відзив при первісному розгляді справи зазначив, що не здійснював постачання природного газу для відповідача, а лише надав йому послугу з транспортування (перевезення) природного газу, в тому числі спірного. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на його подання, яке обґрунтовано наявністю обставин, які ускладнили ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, зокрема, у зв`язку з введенням на території України карантину та фактичного знаходженням представника відповідача у м. Києві. 
		30.10.2020 від позивача супровідним листом до суду надійшла заява (а.с.17-22, т.6), в якій позивач просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов та залишити відзив відповідача без розгляду. Крім цього 30.10.2020 від позивача супровідним листом надійшли письмові пояснення (а.с.32-55, т.6), водночас в подальшому вказані пояснення були відкликані представником позивача.
		Також, 30.10.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання (а.с.56-63, т.6), в якому останній просив суд призначити у цій справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання: яка вартість в Україні природного газу, що відповідає ГОСТ 5542-87 без включення послуг з транспортування та розподілу в обсязі 53253,949 тис.куб.м. у віртуальній точці 56XQ000021N13000, станом на 30.10.2020? У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, про що в судовому засіданні 08.12.2020 було постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням висновків та мотивів суду в порядку ч.10 ст.240 ГПК України. 
		14.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.24-48, т.7), в якій позивач додатково зауважив, що: на виконання договору 17.12.2015 №1512001142 позивачем були надані послуги балансування для врегулювання відбору відповідачем в червні 2016 природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м., водночас в межах справи №916/2090/16 цей договір визнано неукладеним, а тому відсутня будь-яка підстава для врегулювання безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи спірного газу; позивач вказав, що відповідачу у червні 2016 року не було подано до газотранспортної системи 53253,949 тис.куб.м. природного газу жодним постачальником, а тому відбір цього газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС. При цьому позивач вказав, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м., водночас, якщо буде встановлено відсутність у відповідача цих обсягів газу, останній має відшкодувати вартість такого майна, яка станом на 27.10.2020 за позицією позивача становить 375452588,86 грн. На підтвердження наявності у позивача права власності на спірний природний газ, останній зазначив, що в червні 2016 року позивачем було використано 53253,949 тис.куб.м. природного газу в рамках фізичного балансування для забезпечення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, внаслідок безпідставного відбору природного газу відповідачем. Як пояснив позивач, такі обсяги природного газу ним були отримані у власність від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» безпосередньо в газотранспортній системі у віртуальній торговій точці, чим відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу ТТС є точка входу/виходу в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, на якій здійснюються торгові та інші комерційні операції на ринку природного газу між оптовими продавцями та оптовими покупцями / постачальниками природного газу та відносно якої оператор газотранспортної системи здійснює адміністрування таких точок. За цих обставин позивач наполягає, що єдиним джерелом для отримання природного газу відповідачем у червні 2016 року був лише природний газ позивача, який останній придбав у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та подав до газотранспортної системи в рамках фізичного балансування, внаслідок безпідставного відбору відповідачем спірного природного газу. 
		29.12.2020 від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с.85-112, т.7), в яких останній додатково наголосив, що відбір природного газу здійснюється відповідачем не безпосередньо з газотранспортної системи, а через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ «Одесагаз», за цих обставин, на думку відповідача, є незрозумілим твердження позивача щодо того, що спірний обсяг природного газу був відібраний безпосередньо від позивача через газотранспортну систему. Відповідач також зауважив, що обставини наявності у відповідача у червні 2016 року постачальника природного газу, підтвердженої номінації та обізнаність позивача щодо дій відповідача зі споживання у 2016 році природного газу виключають можливість несанкціонованого відбору газу відповідачем, натомість позивач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів для врегулювання негативного місячного небалансу за наслідком споживання природного газу відповідачем у спірному періоді.
		10.03.2021 відповідачем було подано до суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що у ПАТ «Одеський припортовий завод» в червні 2016 року був наявний постачальник природного газу  ТОВ «Еско-Північ» та підтверджена номінація, що виключає можливість несанкціонованого відбору газу відповідачем та підтверджує відсутність правових підстав для звернення позивача до ПАТ «Одесагаз» про припинення розподілу газу відповідачу. 
		Крім цього, під час нового розгляду справи сторонами подавались суду письмові пояснення (а.с.106-114, т.5; а.с.81-103, т.6; а.с.138-160, т.6; а.с.189-209, т.6; а.с.120-133, т.7 ), які долучені до матеріалів справи, але не прийняті судом до розгляду, з огляду на їх невідповідність положенням ст.161 ГПК України, при цьому судом було надано можливість сторонам реалізувати свої права шляхом подання заяв по суті спору, подання яких передбачено нормами ГПК України. 
		 
		Процесуальні дії у справі
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 при первісному розгляді справи позовні вимоги Акціонерного товариства Укртрансгаз було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 266392761,62 грн вартості природного газу та 204528,87 грн судового збору.
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №916/1577/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 справу №916/1577/19 передано на розгляд судді Бездолі Д.О.
		Ухвалою суду від 15.09.2020 справу №916/1577/19 було прийнято до свого провадження суддею Бездолею Д.О. за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі було призначено на "12" жовтня 2020 о 10:00
		12.10.2020 у судовому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на « 30» жовтня 2020 о 14год.00хв.
		У судовому засіданні 30.10.2020 судом було протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на « 24» листопада 2020 о 16год.00хв.
		24.11.2020 у судовому засіданні судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на « 08» грудня 2020 о 16год.00хв.
		Протокольною ухвалою від 08.12.2020 судом було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її для розгляду по суті на « 14» грудня 2020 о 09год.30хв. 
		У судовому засіданні 14.12.2020 судом було протокольно оголошено перерву до « 22» грудня 2020 об 11год.00хв.
		22.12.2020 у судовому засіданні судом було протокольно оголошено перерву до « 13» січня 2021 о 16год.00хв.
		Протокольною ухвалою від 13.01.2021 справу №916/1577/19 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів Господарського суду Одеської області. 
		Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.01.2021 справу №916/1577/19 розподілено для розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Бездоля Д.О., суддя Лічман Л.В., суддя Літвінов С.В. 
		15.01.2021 суддею Лічманом Л.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/1577/19 на підставі п.п.1 та 5 ч.1 ст.35 ГПК України, який ухвалою суду від 15.01.2021 було задоволено. 
		У зв`язку з задоволенням заяви судді Лічмана Л.В. про відвід від розгляду справи №916/1577/19, на підставі розпорядження В.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області 15.01.2021 було здійснено автоматизований розподіл цієї справи між суддями, за результатами здійснення якого справу розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Бездоля Д.О., суддя Літвінов С.В., суддя Невінгловська Ю.М.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 справу №916/1577/19 було прийнято до свого провадження колегією суддів Господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Бездоля Д.О., суддя Літвінов С.В., суддя Невінгловська Ю.М.; ухвалено повторно розпочато розгляд справи по суті; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "09" лютого 2021 об 11:30.
		09.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до « 01» березня 2021 о 15год.00хв., а також попередньо визначено дату та час наступного судового засідання  « 10» березня 2021 о 10год.30хв.
		10.03.2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні на попередньо визначені дату та час - « 10» березня 2021 о 10год.30хв.
		Під час розгляду справи про оголошені судом протокольні ухвали про відкладення/перерви в засіданнях суду учасників справи було повідомлено у разі їх явки в засідання  безпосередньо у судовому засіданні, а неявки  шляхом направлення відповідних ухвал в порядку ст. 120 ГПК України. 
		Крім цього ухвалами суду 08.10.2020, 26.10.2020, 30.10.2020, 09.12.2020, 16.12.2020 та від 22.12.2020 судом було забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 04.02.2021 представнику позивача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено. 
		У судовому засіданні 10.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Обставини справи
		24.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» (замовник) було укладено договір №1412000312 (а.с.164-172, т.1), згідно з п.1.1. якого газотранспортне підприємство зобов`язалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору.
		Відповідно до п.2.1. договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі підтверджені обсяги).
		Згідно з п.п.2.3., 2.4. договору при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ. Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.
		Відповідно до п.2.8. договору обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.
		За умовами п/п 6.3.9. п.6.3. договору замовник, який замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, зобов`язується, зокрема, здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу. У разі відбору споживачами замовника в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу замовника до магістральних трубопроводів, останній до дванадцятого числа місяця, наступного за звітним, зобов`язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам.
		Згідно з п.8.1. договору газотранспортне підприємство має право обмежити або припинити транспортування газу замовнику або його споживачам згідно з договором та визначеним законодавством порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, у випадках, зокрема, недотримання замовником та/або його споживачами договору, у тому числі перевищення обсягу споживання природного газу понад закуплений обсяг за відповідний період. 
		Відповідно до п.11.1. договору він набирає чинності з 01.01.2015 та укладається на строк до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		17.12.2015 між ПАТ «Укртрансгаз» (оператор) та ПАТ «Одеський припортовий завод» (замовник) був підписаний договір транспортування природного газу №1512001142 (а.с.25-35, т.1), згідно з п.2.1. якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
		Відповідно до п.2.3. договору послуги, які можуть бути надані змовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
		Згідно з п.п.9.1.-9.5. договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за визначеною в договорі формулою. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора.
		Відповідно до п.17.1. договору він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		19.05.2016 ПАТ «Одеський припортовий завод» супровідним листом за вих. № 2026 подав позивачу місячну номінацію від 19.05.2016 №7 на здійснення транспортування природного газу у обсязі 100,000 тис.куб.м. (а.с.36-38, т.1). Згідно з цією номінацією обсяг природного газу у червні 2016 року відповідач придбав у віртуальній точці газотранспортної системи від постачальника - ТОВ «Еско-Північ». Вказана номінація не містить інформації про спірний об`єм природного газу. 
		Водночас, як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту ПАТ «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу газу по постачальниках за червень 2016 року, який є додатком до алокації за звітний місяць (а.с.23, т.1), у червні 2016 року відповідачем було фактично відібрано природний газ у обсязі 53353,949 тис.куб.м. при підтвердженому обсязі номінацій  100,000 тис.куб.м., в тому числі з мереж ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» в обсязі 53353,949 тис.куб.м.
		Крім цього, згідно з актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубами від 30.06.2016 №06-16-1412000312 (а.с.187, т.1), відповідно до договору від 24.12.2014 №1412000312 ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» надало, а ПАТ «Одеський припортовий завод» отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у червні 2016 року в обсязі 53353,949 тис.куб.м. На підтвердження здійснення оплати наданих позивачем послуг транспортування природного газу в червні 2016 року відповідачем долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення про здійснення оплати на загальну суму 25238552,04 грн (а.с.176-180, т.1). 
		Також з наявного у справі акту наданих послуг з розподілу природного газу від 30.06.2016 до договору №009136 вбачається (а.с.188, т.1), що відповідачем було прийнято у ПАТ «Одесагаз» послуги з розподілу природного газу у червні 2016 року в обсязі 53353,949 тис.куб.м., що також підтверджується актом від 30.06.2016, складеним між відповідачем та ПАТ «Одесагаз» (а.с.185, т,1).
		Відповідачем обставина щодо здійснення відбору природного газу у червні 2016 року в обсязі 53353,949 тис.куб.м. не заперечується, водночас, при первісному розгляді справи відповідач наполягав на тому, що природний газ в обсязі 52353,949 тис.куб.м., який не був підтверджений номінацією, був набутий відповідачем на підставі укладеного договору з ТОВ ГК «Укргаз», на підтвердження чого відповідачем було долучено до матеріалів справи: 
		- договори купівлі-продажу природного газу від 30.06.2016 №20/СН-248 та від 30.06.2016 №20/СН-249, укладені між ТОВ ГК «Укргаз» (продавець) та ПАТ «Одеський припортовий завод» (покупець), п.1.1. яких передбачає, що продавець зобов`язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі (а.с.141-148, т.1); додаткові угоди до цих договорів (а.с.173-174, т.1); 
		- договір доручення про надання брокерських послуг від 24.06.2016 №20/СН-242, укладений між ПП «Укрбізнесконсалтінг» (брокер) та ПАТ «Одеський припортовий завод» (клієнт) з додатками (а.с.153-159, т.1); довіреність від 04.05.2016 (а.с.160, т.1); договір оренди біржового місця від 27.01.2016 №601271 (а.с.162-163, т.1); протоколи проведення біржових торгів у формі електронного аукціону на Українській універсальній біржі від 30.06.2016 (а.с.189-190, т.1); біржові свідоцтва (а.с.191-192, т.1). 
		Також відповідачем до матеріалів справи було долучено копії актів приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 №163 та №173, підписані між ТОВ ГК «Укргаз» та ПАТ «Одеський припортовий завод» (а.с.181-182, т.1), в яких значиться, що ТОВ ГК «Укргаз» передало, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22000,000 тис.куб.м. та 31253,949 тис.куб.м. на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу природного газу. 
		Крім цього відповідачем було долучено до матеріалів справи копії тристоронніх актів прийому-передачі природного газу від 30.06.2016 №1, які містять підписи і печатки від ТОВ ГК «Укргаз» та ПАТ «Одеський припортовий завод» і в яких зазначено, що ТОВ ГК «Укргаз» передало, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22000,000 тис.куб.м. та 31253,949 тис.куб.м.; прийом-передача природного газу в газотранспортній системі здійснювалось у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу. Водночас вказані акти не були узгоджені позивачем, про що свідчить відсутність підпису уповноваженого представника позивача та печатки, а також визнається сторонами. 
		Під час нового розгляду справи відповідач змінив свою позицію щодо обставини набуття ним права власності на спірний обсяг природного газу, зазначивши про його отримання у власність від постачальника  ТОВ «Еско-Північ», разом з цим, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цієї обставини відповідач суду не подав, відповідно особу постачальника спірного об`єму газу доказами не підтвердив.
		При цьому в матеріалах справи наявний звіт замовника послуг транспортування  ТОВ ГК «Укргаз» про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування від 30.06.2016 №1 (а.с.7, т.2), з якого вбачається, що у період з 01.06.2016 по 30.06.2016 обсяг природного газу, який був переданий ТОВ ГК «Укргаз згідно підтверджених номінацій для відповідача у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу, становить 0,000 тис.куб.м. 
		За позицією позивача спірний природний газ у обсязі 52353,949 тис.куб.м., який не був підтверджений номінацією, фактично був відібраний відповідачем з обсягів природного газу позивача, придбаного останнім за результатами проведення публічних закупівель та поданий до газотранспортної системи на виконання функцій позивача як оператора ГТС. 
		На підтвердження обставини щодо набуття позивачем права власності на спірний природний газ, останнім надав суду, зокрема, договір про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, укладений між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (покупець), (а.с.16-20, т.1).
		Згідно з п.п.1.1., 1.2. договору продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у травні-грудні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.
		Відповідно до п.3.1. договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до його зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
		Пунктом 3.3. договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. 
		Згідно з актами приймання-передачі від 30.06.2016 до вищевказаного договору (а.с.21-22, т.1), НАК «Нафтогаз України» передав, а ПАТ «Укртрансгаз» прийняв у червні 2016 року імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» для забезпечення балансування, в обсязі 75266,749 тис.куб.м. та 72206,799 тис.куб.м. В актах зазначено, що передача-приймання природного газу здійснюється в підземних сховищах газу ПАТ «Укртрансгаз». Під час розгляду справи з пояснень позивача судом було встановлено, що вказані акти були датовані 30.06.2016, оскільки складені щодо поставленого природного газу протягом всього місяця постачання. Обставину придбання позивачем вказаного природного газу у НАК «Нафтогаз України» відповідач не заперечив.
		Далі, з матеріалів справи вбачається (а.с.83-86, т.2), що позивач на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 здійснив розрахунок вартості послуг балансування природного газу, наданих відповідачу в червні 2016 року на підставі даних про негативний місячний небаланс  53253,949 тис.куб.м., згідно з яким вартість послуг балансування за червень 2016 року позивачем була визначена у розмірі 434040985,93 грн. Вказаний розрахунок разом з одностороннім актом надання послуг балансування обсягів природного газу від 30.06.2016 №06-16-1512001142-Баланс та рахунком позивачем було направлено на адресу відповідача супровідним листом від 15.07.2016 №10085/12.
		Відповідач визначену позивачем вартість наданих у червні 2016 року послуг балансування обсягів природного газу по договору від 17.12.2015 №1512001142 в розмірі 434040985,93 грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, який розглядався в межах справи №916/2090/16. Водночас, в межах справи №916/2090/16 відповідачем було заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142.
		Так, за результатом розгляду справи №916/2090/16 рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2018 позов ПАТ «Укртрансгаз» було задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Одеський припортовий завод» було відмовлено. Водночас, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №916/2090/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25.06.2019, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ПАТ «Укртрансгаз» було скасовано та відмовлено у задоволенні первісного позову. В межах справи №916/2090/16 апеляційною інстанцією було визнано/встановлено обставину неукладення сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142, оскільки останні не погодили предмет договору транспортування.
		Оскільки в межах справи №916/2090/16 договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 визнано неукладеним позивач вважає, що правові підстави для врегулювання небалансу, внаслідок відбору відповідачем з газотранспортної системи спірного газу у червні 2016 року, відсутні, а тому відібраний відповідачем природний газ у більшому обсязі, ніж було підтверджено номінацією, є таким, що безпідставно отриманий відповідачем з обсягів природного газу позивача та підлягає поверненню.
		Як було встановлено судом при новому розгляді справи з пояснень представника відповідача та визнано сторонами, природний газ у обсязі 53253,949 тис.куб.м. у відповідача фактично відсутній та у відповідача відсутня наразі фактична можливість повернути позивачу спірний природний газ в натурі. На підтвердження іншого матеріали справи жодного доказу не містять. 
		Так, неповернення відповідачем позивачу спірного обсягу газу у розмірі 53253,949 тис.куб.м., відібраного відповідачем з газотранспортної системи у червні 2016 року, та некомпенсація відповідачем позивачу вартості відібраного газу у спірному обсязі при наявності обставини неукладення сторонами договору від 17.12.2015 №1512001142 та відсутності у позивача обов`язку надати відповідачу послуги з балансування за договором від 24.12.2014 №1412000312, стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення 437879530,57 грн на підставі статей 1212  1213 ЦК України.
		На підтвердження вартості спірного майна (обсягу відібраного відповідачем у червні 2016 року природного газу у розмірі 53253,949 тис.куб.м.) позивач надав до суду висновок експерта від 02.09.2019 №ГС150801 (а.с.121-125, т.2), яким встановлено, що вартість в Україні 1 тис.куб.м. природного газу з ПДВ станом на 30.08.2019 становила 5002,31 грн; вартість природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м. станом на 30.08.2019 становила 266392761,622 грн з ПДВ. Крім цього, поданий позивачем висновок експерта містить застереження, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку згідно з ст. 384 КК України та щодо того, що у відповідності до ч.5 ст.101 ГПК України висновок підготовлено для подання до суду.
		Інших належних і допустимих доказів, враховуючи, що оцінка вартості майна потребує спеціальних знань в сфері, іншій ніж право, сторонами надано не було.
		 
		Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
		За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно з ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. 
		Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців.
		Відповідно до ст.32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками. Оператор газотранспортної системи зобов`язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.
		Пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі  Кодекс), визначає, що терміни, які використовуються в цьому Кодексі, зокрема, мають такі значення: 
		- алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу;
		- балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
		- віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, в якій об`єднуються одна чи більше фізичних точок з фізичним розташуванням;
		віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу, - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, на якій відбувається передача природного газу;
		- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);
		- комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації;
		- місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
		- небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;
		- несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
		- номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
		- підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
		- підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника;
		- фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
		Згідно з п.1 глави 3 розділу 1 Кодексу (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
		Відповідно до п.2 глави 1 розділу IV Кодексу правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування газотранспортної системи, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.
		Главою 1 розділу VIII Кодексу визначено порядок укладення договору транспортування природного газу. Так, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу. Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
		Відповідно до п.1 глави 1 розділу Х Кодексу оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках: 1) визнання аварійним стану систем газопостачання; 2) невідповідності якості природного газу на точці входу; 3) несанкціонованого відбору природного газу; 4) відсутності номінації на точці виходу; 5) направлення замовником послуг транспортування повідомлення про припинення транспортування природного газу до точки виходу, в якій споживач, що порушує умови договору на постачання, одержує природний газ; 6) недостатності фінансового забезпечення у замовника послуг транспортування, невиконання умов договору транспортування природного газу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством.
		Згідно з п.п. 1, 15 глави 1 розділу ХІ Кодексу для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку. У номінації, місячній номінації або реномінації замовника послуг транспортування загальний обсяг природного газу, який подається до газотранспортної системи в точці (точках) входу, повинен відповідати загальному обсягу природного газу, який відбирається з газотранспортної системи в точці (точках) виходу. Оператор газотранспортної системи не приймає номінацію, місячну номінацію або реномінації замовника послуг транспортування, в якій загальний обсяг природного газу, який подається до газотранспортної системи в точці (точках) входу, не відповідає загальному обсягу природного газу, який відбирається з газотранспортної системи в точці/точках виходу. У такому випадку оператор газотранспортної системи в одноденний строк повідомляє про це замовника транспортних послуг.
		Відповідно до п.п. 1, 2, 9-11 розділу ХІІІ Кодексу замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій. Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій. З метою забезпечення безпечності функціонування та цілісності газотранспортної системи, у тому числі балансування газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи управляє потоками природного газу, які закачуються та відбираються до/з газосховища, що є в управлінні оператора газотранспортної системи, а також частиною газосховищ відповідно до пункту 3 цього розділу. Оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах. Оператор газотранспортної системи, здійснюючи балансування газотранспортної системи, бере до уваги очікуваний результат від використання тих чи інших заходів балансування з огляду на забезпечення стабільного рівня функціонування газотранспортної системи, а також час, необхідний для їх впровадження.
		Згідно з главою 1 розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи. 
		За змістом глави 3 розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів. У разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. У разі підтвердження достатніх обсягів газу для покриття місячного небалансу у замовника послуг транспортування оператор газосховища здійснює балансуючу алокацію та надсилає її до оператора газотранспортної системи 12-го числа наступного місяця. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.
		Згідно з п.п.1-4 глави 4 розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.
		Згідно з п.4 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених законодавством України.
		Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно з ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Позиція суду
		Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача з вимогами про повернення в натурі безпідставно набутого майна у виді природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м. та стягнення 437879530,57 грн, що є вартістю цього майна, на підставі статей 1212  1213 ЦК України. 
		Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову позивача наголошує, зокрема, на тому, що спірні відносини сторін у червні 2016 року були врегульовані договором від 24.12.2014 №1412000312, при цьому повноваження позивача щодо здійснення балансування природного газу також передбачені положеннями нормативно-правових актів, що виключає можливість застосування до цих відносин ст.ст.1212-1213 ЦК України. 
		З огляду на зміст предмету позову, доводів сторін та висновків Верховного Суду, викладених при первісному розгляді цієї справи, суд вважає необхідним перш за все вирішити питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, з урахуванням чого суд зазначає про таке.
		Так загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
		Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
		Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 у справі № 539/3403/17.
		Отже, як було встановлено судом під час розгляду справи, 24.12.2014 між сторонами було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубами №1412000312, яким сторони погодили умови щодо надання позивачем відповідачу послуг транспортування природного газу магістральними трубами. За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг та не містить умов щодо постачання, купівлі-продажу природного газу, передачі його власність від однієї сторони іншій тощо. 
		Більш того, вищевказаний договір від 24.12.2014 №1412000312 не містить умов щодо покладення на позивача обов?язку з балансування обсягів природного газу, а визначений п.6.3.9. договору обов?язок з врегулювання небалансу (позитивного та негативного) покладено на ПАТ «Одеський припортовий завод», яке замовляє послугу для транспортування газу, а не на позивача, про що наголосив Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 у цій справі, вказавши при цьому, про не підтвердження висновків суду апеляційної інстанції щодо існування у позивача обов?язку з балансування обсягів природного газу станом на червень 2016 року.
		Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Положення Кодексу встановлюють, що надання послуг балансування системи є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
		Між сторонами 17.12.2015 був підписаний договір транспортування природного газу №1512001142, який містив умови щодо визначення вартості балансування та порядок розрахунків за них, водночас, ухвалюючи рішення у справі №916/2090/16 апеляційний господарський суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що вказаний договір не є укладеним.
		Приймаючи до уваги, що судом було встановлено обставину не укладення сторонами договору від 17.12.2015 №1512001142, відповідно права та обов`язки сторін за цим правочином не набуті, а правовідносини за ним є такими, що не виникли. 
		Оскільки законодавчий акт у сфері відносин з функціонування газотранспортної системи України імперативно визначає можливість здійснення послуг балансування, як складової послуги транспортування природного газу, виключно на підставі договору, натомість у спірних правовідносинах питання надання послуг балансування жодним договором сторонами не урегульований, а тому станом на червень 2016 року у позивача не існувало обов`язку з балансування обсягів природного газу, про що було зазначено Верховним Судом у даній справі.
		Отже, оскільки обов`язок позивача у спірних відносинах щодо здійснення балансування обсягів природного газу був відсутній, тому суд вважає, що відібраний відповідачем з ресурсів позивача у червні 2016 року природний газ понад погоджену номінацію у обсязі 53253,949 тис.куб.м. був отриманий відповідачем безпідставно та поза межами договірних відносин сторін, при цьому такий відбір не ґрунтується на прямій вказівці закону. Таким чином, встановлений судом факт безпідставності отримання відповідачем спірного майна  природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м. кореспондує обов`язок відповідача повернути це майно позивачу.
		При цьому суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач не заперечив обставину відбору природного газу у обсязі, що перевищує підтверджену номінацію, натомість доводи відповідача щодо отримання спірного природного газу на підставі правочинів з ТОВ ГК «Укргаз» на знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, враховуючи, зокрема, відомості, викладені ТОВ ГК «Укргаз» у звіті про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за червень 2016 року (а.с.7, т.2), а також не узгодження ПАТ «Укртрансгаз» актів приймання-передачі природного газу (а.с.183-184, т.1), що також було встановлено судом при розгляді справи №916/2090/16. Водночас, викладені відповідачем під час нового розгляду справи доводи щодо отримання спірного природного газу від постачальника ТОВ «Еско-Північ» взагалі жодним доказом не підтверджуються.
		Між цим, за сукупності доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем належним чином не спростовано, що спірний природний газ, який безпідставно був відібраний відповідачем, належав позивачу, оскільки вказане підтверджується наявними в матеріалах справи договором про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, укладеним між позивачем та ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а також актами приймання-передачі природного газу, які підписані на підставі цього договору. При цьому під час розгляду справи з пояснень позивача судом було встановлено, що вказані акти були датовані 30.06.2016, оскільки складені щодо поставленого природного газу протягом всього місяця постачання.
		Крім цього, відображені ПАТ «Одесагаз» відомості у звіті про фактичні обсяги розподілу природного газу, який є додатком до алокації (а.с.23, т.1), свідчать про здійснення відповідачем фактичного відбору у червні 2016 року природного газу в загальному обсязі 53353,949 тис.куб.м. з мереж ПАТ «Укртрасгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз».
		Як було встановлено судом при новому розгляді справи з пояснень представника відповідача, природний газ у обсязі 53253,949 тис.куб.м. у відповідача фактично відсутній та відповідач позбавлений можливості повернути його позивачу в натурі, що не спростовується матеріалами справи, а тому позов позивача в частині вимог про повернення спірного природного газу задоволенню не підлягає. 
		Водночас, оскільки з пояснень відповідача не вбачається можливості повернути позивачу безпідставно набуте майно в натурі, суд вважає, що в цьому випадку права позивача мають бути захищені за рахунок відшкодування відповідачем вартості цього майна, визначеної на момент розгляду судом цієї справи. 
		Приймаючи до уваги, що дослідження питань ринку природного газу є специфічним та визначення вартості природного газу потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а також зважаючи, що згідно з Правилами постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, суд вважає, що в матеріалах справи наявний лише один належний доказ, з якого можливо встановити вартість спірного природного газу, визначеного на момент розгляду судом справи про повернення майна, а саме висновок судового експерта, поданий позивачем (а.с.121-125, т.1), який визначає вартість спірного майна  природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м., станом на 30.08.2019 (тобто на момент розгляду справи), в розмірі 266392761,62 грн. При цьому суд відзначає, що відповідачем належним чином вказаний висновок не спростовано, більш того відповідач не був позбавлений права подати суду висновок експерта, складений на його замовлення. 
		При цьому суд відзначає, що обізнаність позивача щодо здійснення відповідачем відбору природного газу в обсязі більшому, ніж погоджено номінацією, не має вирішального значення для вирішення спору в силу положень ч.2 ст.1212 ЦК України. 
		Також суд наголошує, що умови Кодексу та п.8.1. договору від 24.12.2014 №1412000312 наділяють позивача правом, а не обов`язком обмежувати або припиняти транспортування природного газу відповідачу або його споживачам внаслідок, зокрема, перевищення обсягу споживання природного газу понад закуплений обсяг за відповідний період.
		Доводи відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача суд до уваги не приймає, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на обставині безпідставного набуття відповідачем належного позивачу майна, щодо яких між сторонами договір перевезення не укладався та законом встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
		З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов АТ «Уктрансгаз» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача доведену позивачем належними доказами вартість безпідставно збереженого майна в розмірі 266392761,62 грн. 
		 
		Розподіл судових витрат
		Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а отже з відповідача слід стягнути на користь позивача 204528,87 грн судового збору. 
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 1. Позов задовольнити частково.
		2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод (вул. Заводська, 3, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 266392761 /двісті шістдесят шість мільйонів триста дев`яносто дві тисячі сімсот шістдесят одну/грн 62 коп безпідставно збереженого майна та 204528 /двісті чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім/ грн 87 коп судового збору.
		3. В іншій частині позову відмовити. 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
		У зв`язку з перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному з 18.03.2021 по 06.04.2021 включно, повний текст рішення підписано 07 квітня 2021 р.
		 
		Головуючий суддя Д.О. Бездоля
		 
		Суддя С.В. Літвінов
		 
		Суддя Ю.М. Невінгловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...