Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/1576/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.04.2021
Номер судового провадження: 61-7603ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		06 квітня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/1576/19
		провадження № 61-7603св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С.,             Зайцева А. Ю.,                     
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід», 
		третя особа - Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2019 року у складі судді                                Вийванка О. М., постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Щавурська Н. Б., Костів О. З., Сташків Б. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (далі - ТОВ «Будова-Захід»), третя особа - Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання договору, стягнення грошових коштів, неустойки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2012 року між ним та ТОВ «Будова-Захід» укладено договір про виконання робіт (будівельного підряду), за яким відповідач зобов`язався здійснити (завершити) розпочате будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Планове закінчення будівництва та здача 9-ти поверхового будинку в експлуатацію визначено ІІ квартал 2014 року. 
		 
		На виконання умов договору ОСОБА_1   сплатив відповідачу кошти в сумі 147 842 грн, проте відповідач до будівництва будинку не приступив, а готовність незавершеного будівництва за вказаною адресою становить 3 %. 
		 
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просиврозірвати договір; стягнути з товариства сплачені на виконання умов договору кошти та встановлену Закону України «Про захист прав споживачів» пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що становить 7 340 355, 40 грн.
		 
		У лютому 2019 року ТОВ «Будова-Захід» подало до  суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про розірвання договору.
		 
		Зустрічний позов мотивовано тим, що пунктом 5.9 договору передбачено обов`язок передачі товариству документів, які підтверджують відступлене право вимоги (договору, укладеного між ним і Приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник» (далі -  ПП «ТФ «Будівельник»)) та квитанцій, які підтверджують часткову оплату. 
		 
		Таким чином, вважає, що саме ОСОБА_1 порушив істотні умови договору, укладеного із ТОВ «Будова-Захід», що є підставою для розірвання цього правочину.
		 
		Враховуючи викладене ТОВ «Будова-Захід» просило розірвати договір, укладений від 18 лютого 2012 року між ТОВ «Будова-Захід» та                                  ОСОБА_1 , з підстав істотного порушення умов договору ОСОБА_1 .
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області                       від 26 вересня 2019 року первісний позов задоволено частково.
		 
		Розірвано договір від 18 лютого 2012 року № 278/02/12 Ті, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Будова-Захід».
		 
		Стягнуто з ТОВ «Будова-Захід» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором платежі в розмірі 82 000 грн, пеню за прострочення виконання в розмірі 30 000 грн.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано  тим, що ОСОБА_1 належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, а ТОВ «Будова-Захід» порушило умови договору щодо обов`язку збудувати та по закінченню будівництва передати позивачу у власність спірну квартиру, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання зі стягненням на користь первісного позивача сплачених ним коштів за цим договором в сумі 82 000 грн та пені.
		 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, виходив із того, що саме TOB «Будова-Захід» істотно порушило умови договору та не виконало зобов`язання.
		 
		Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, TOB «Будова-Захід»  подало апеляційну скаргу.
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені змінено з урахуванням мотивів, викладених у тексті даної постанови.
		 
		В іншій частині рішення залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначення вихідної величини для обрахунку пені, є вартість невиконаної роботи (послуги), а не внесена позивачем на рахунок відповідача сума на виконання умов договору, у зв`язку із чим змінив  рішення місцевого суду шляхом викладенням його мотивувальної частини, що стосується розрахунку розміру пені в редакції даної постанови.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У травні 2020 року  ТОВ «Будова-Захід» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. 
		 
		Зазначає, що судами застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
		 
		Також заявнику у касаційній скарзі посилається на необхідність застосування строку позовної давності, чого суди попередніх інстанцій не зробили.
		 
		Судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції                                   у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		29 травня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 18 лютого 2012 року між ТОВ «Будова-Захід» та ОСОБА_1 укладено договір № 278/02/12-Ті про виконання робіт (будівельного підряду), згідно з умовами якого відповідач зобов`язався здійснити (завершити розпочате) будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з пунктом 1.2 цього договору викуплена вартість 16,88 кв. м вказаної квартири становить 65 842 грн і є незмінною до кінця будівництва.                                    Не викуплені 28,47 кв. м проектної загальної площі квартири становлять                    132 300,09 грн, які ОСОБА_1 зобов`язався внести в період з березня до листопада 2012 року включно.
		 
		Пунктом 1.3 договору  передбачено початок будівництва - ІІ квартал 2012 року. Планове закінчення будівництва та здача 9-ти поверхового житлового будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2014 року.
		 
		Відповідно до пункту 2.5 договору сторони домовились про відступлення права вимоги ОСОБА_1 ТОВ «Будова-Захід» за договором                                         від 09 березня 2010 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «ТФ «Будівельник», за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання здійснити дольове інвестування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 , а організація взяла на себе зобов`язання збудувати та по закінченні будівництва передати ОСОБА_1 частину новозбудованих приміщень, а саме квартиру АДРЕСА_3 .
		 
		Відповідно до пункту 2.6 договору вартість права вимоги до ПП «ТФ «Будівельник», що передається ОСОБА_1 ТОВ «Будова-Захід», за домовленістю між останніми становить 85 265, 39 грн. 
		 
		Згідно  з пунктом 5.9 до підписання договору ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Будова-Захід»  прийняло документи, що підтверджують відступлене право вимоги ТОВ «Будова-Захід» до організації за основним договором, а саме: договір від 09 березня 2010 року та квитанції. 
		 
		Відповідно до пункту 2.1 договору ТОВ «Будова-Захід» зобов`язується забезпечити належне виконання умов договору та покладених обов`язків; передати ОСОБА_1 квадратні метри незавершеної будівництвом квартири 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з врахуванням повної оплати за викуплені квадратні метри площі квартири, які сплачені, згідно платіжних документів ПП «ТФ «Будівельник»; завершити виконання всіх будівель-монтажних робіт, включаючи цементну стяжку під підлогу, штукатурку стін (крім стель), пластикові вікна, вхідні двері, лічильники електроенергії, води, газу, ліфт, та забезпечити якість будівельно-монтажних робіт відповідно до ДБН України; після здачі будинку в експлуатацію видати ОСОБА_1 всі необхідні документи для оформлення права власності на вказану в договорі квартиру.
		 
		Відповідно до пункту 4.2 розірвання договору можливе з ініціативи сторін договору. ОСОБА_1 може достроково розірвати договір з власної ініціативи не пізніше ніж за 2 місяці до терміну здачі об`єкту в експлуатацію, попередивши про це іншу сторону рекомендованим листом, яка протягом                   10 календарних днів з моменту отримання повідомлення надсилає                       ОСОБА_1 відповідь з визначеними умовами взаєморозрахунків та після укладення відповідного договору на об`єкт договору із іншою стороною, повертає ОСОБА_1 внесену ним частину коштів за вирахуванням витрат, понесених стороною на тримання готівки в установі банку без її індексації.
		 
		07.11.2012 року, 17.04.2013 року, 20.09.2012 року, 03.12.2012 року                          ОСОБА_1 оплатив ТОВ «Будова-Захід» кошти на загальну суму 82 000 грн.
		 
		Готовність незавершеного будівництва 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 становить 3 %.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У справі, яка переглядається установлено, що відповідно до вимог укладеного інвестиційного договору позивач за первісним позовом виконав зобов`язання та сплатив вартість об`єкта інвестування у встановлений строк, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач свої зобов`язання не виконав.
		За змістом частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Статями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Під час вирішення питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Підставою для розірвання договору стало те, що ОСОБА_1   належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за спірним договором, а ТОВ «Будова-Захід» було допущено порушення умов договору щодо обов`язку збудувати та по закінченні будівництва передати позивачу у власність спірну квартиру, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив істотне порушення відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що міг розраховувати за такими договором, а саме - отримання завершеної будівництвом квартири в 9-типоверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		За змістом статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
		Установивши, що ОСОБА_1   належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за спірним договором, а ТОВ «Будова-Захід» допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, чим позбавило його права розраховувати на закінчення будівництва і отримання житла за внесенні кошти, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Будова-Захід» на користь позивача суми, сплачених ним внесків.
		Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 607/5403/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 607/1585/19, від 30 грудня 2020 року у справі №607/5404/18 (провадження №61-18654св19), від 04 лютого 2021 року у справі №607/1579/19 (провадження №61-13761св20).
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).
		Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		Установивши, що ОСОБА_1 виконав умови договору, а ТОВ «Будова-Захід» допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, на час розгляду справи готовність незавершеного будівництва становить 3 %, при тому, що планове завершення будівництва встановлено - ІІ квартал 2014 року, суд, дійшов правильного висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності (частина друга статті 258 ЦК України). При цьому, при розрахунку суми пені судом обґрунтовано застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України.
		Доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування строку позовної давності є необґрунтованими з наступних підстав.
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
		Встановлено, що розділі 5 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання  та закінчується повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
		Частиною 1 статті 264 ЦПК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3 статті 264 ЦК України).
		Статтею 264 ЦК України визначено випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, частина перша вказаної статті передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частиною ж третьою цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Установивши, що відповідач вчиняв дії, які свідчать про переривання позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не пропустив строк позовної давності.
		Доводи касаційної скарги про необхідність зміни рішень судів попередніх інстанцій в частині обґрунтування підстав стягнення коштів в сумі 82 000 грн та визнання цих коштів безпідставно набутим відповідачем майном, за положеннями статті 1212 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки                  ОСОБА_1 не заявляв позов з цих підстав і такими обставинами вимоги не обґрунтовував.
		Крім того, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
		У зв`язку з наведеним, є необґрунтованими посилання у касаційній скарзі на пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
		Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суди попередніх інстанцій переглянули судове рішення відповідно до таких висновків.
		 
		При таких обставинах  Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення,у незмінений частині,   - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Враховуючи те, що касаційна скарга ТОВ «Будова-Захід», підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області                           від 26 вересня 2019 року у незмінений частині,  постанову Тернопільського апеляційного суду  від 11 лютого 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. 
		 
		Поновити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		 
		 
		  В. С. Жданова
		 
		 
		  А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...