Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/2063/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них; медико-соціальної експертизи.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2021. Зареєстровано: 09.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/34033/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 825/2063/16
		адміністративне провадження № К/9901/34033/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В., 
		суддів Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М. 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження справу
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
		у справі №825/2063/16
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України,
		третя особа: Міністерство оборони України,
		про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
		I. ПРОЦЕДУРА
		1.  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просив суд:
		 визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 8 червня 2016 року №3498 щодо відмови позивачу у встановленні причинного зв`язку поранень, закритої черепно-мозкової травми  контузії головного мозку 27 серпня 1991 року при безпосередньому виконанні обов`язків військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 на території Грузії, у період проходження строкової військової служби;
		 зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути на засіданні комісії заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку отриманої ним травми 27 серпня 1991 року під час проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 на території Грузії, у період проходження строкової військової служби, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, та за наслідками розгляду прийняти відповідний висновок.
		2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 по встановленню причинного зв`язку поранень  черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою в армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року; зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку поранень  черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
		5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		6. 5 березня 2018 року вказана касаційна скарга передана до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
		7. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року справу №825/2063/16 прийнято до провадження, закінчено підготовку та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 19 березня 2021 року.
		8. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року задоволено заяви суддів Коваленко Н.В., Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М. про самовідвід. Відведено цих суддів від участі у розгляді справи №825/2063/16, а справу передано для визначення складу суду.
		9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2021 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Білак М.В. (головуючий суддя), Калашнікова О.В., Мельник-Томенко Ж.М.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		10.Судами попередніх інстанцій установлено, що у червні 2016 року позивачем на адресу відповідача скеровано заяву про встановлення причинного зв`язку поранень  черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року. До заяви позивачем були додані відповідні медичні та військово-облікові документи.
		11.Листом від 8 червня 2016 року №3498 позивачу було відмолено в задоволенні заяви, у зв`язку із тим, що у наданих ним документах відсутні первинні медичні документи за отриманими травмами у 1991 та 1996 роках. Крім того вказано, що згідно з наданими документами анамнестично зазначено, що у 1991 році з приводу закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, епідуральною гематомою позивачу проводилась операція  трепанація черепа з видаленням епідуральної гематоми, за наслідками якого останній повинен був бути оглянутий військово-лікарською комісією та визнаний непридатним до військової служби, але позивач відслужив повний строк служби. Також листом ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до військового комісаріату з метою розшуку архівних документів, що підтверджують факт і обставини отримання травми.
		12.Вважаючи таке рішення, дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
		13.Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції відповідно до статті 11 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду судами справи), з метою повного захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо відмови в розгляді заяви позивача. При цьому суд першої інстанції послався на те, що відповідач не розглянув вказане звернення позивача, не прийняв відповідного рішення, як це передбачено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі  Положення №402; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причин захворювання із проходженням військової служби є прийняття відповідної постанови.
		14.Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, виходив з того, що наслідком розгляду військовою лікарською комісією (далі  ВЛК) питання про причинний зв`язок захворювання (поранення), як то за скаргою чи заявою колишнього військовослужбовця, може бути як рішення, про яке останній повідомляється ВЛК, так і постанова ВЛК. З цих підстав суд апеляційної інстанції зробив висновок, що твердження суду першої інстанції стосовно винесення комісією за результатами розгляду питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) лише постанови, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже, є передчасним.
		15.Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідь на звернення позивача Чернігівський об`єднаний міський військовий комісаріат у своєму листі від 9 березня 2016 року №871 повідомив, що направленню військовим комісаром для огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі) підлягають громадяни: за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців, учасників бойових дій, зокрема, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень, а оскільки у заявника посвідчення учасника бойових дій немає, відсутні й підстави для видачі направлення на судово-медичну експертизу.
		16.Крім того суд указав, що існує можливість на встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва у позивача та їх наслідків зі службою в армії з 23 червня 1990 року по 29 червня 1992 року, однак за певних умов, передбачених Положенням № 402, які відсутні в позивача.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		17. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, водночас вважає правильними висновки суду першої інстанції та погоджується з рішенням останнього.
		18.Серед іншого, стверджує, що в позові він зазначав, що не має інших документів, підтверджуючих отримання травми під час проходження ним військової служби, а також те, що він звертався до лікарів протягом 10 років з приводу отриманих травм.
		19.Позивач наголошує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». І оскільки документів, що можуть підтримати підтвердити факт його поранення не зберіглось, тільки відповідач може встановити факт отримання позивачем травми 27 серпня 1991 року при безпосередньому виконанні обов`язків військової служби у складі в/ч 70461 на території Грузії в період проходження військової служби, однак відповідач через свою бездіяльність подані документи не розглянув.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20.Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		21.Спір між сторонами виник з приводу правомірності/протиправності дій Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України під час розгляду звернення з додатками ОСОБА_1 .
		22.Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення №402).
		23.Згідно з пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		24.Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі  ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
		25.Приписами пункту 2.2 та 2.3 глави 2 Розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належить, зокрема, Центральна військово-лікарська комісія (далі  ЦВЛК), яка є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
		26.Порядок установлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 21 Розділу 2 Положення №402.
		27.Так, згідно з пунктом 21.3 глави 21 Розділу 2 Положення №402 причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
		28.Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені в пункті 21.5 глави 21 Розділу 2 Положення №402. І ці постанови приймаються колегіально, більшістю голосів згідно з пунктом 20.1 глави 20 Розділу 2 Положення №402.
		29.За такого нормативного регулювання правильним є висновок суду першої інстанції, що результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби є винесення останньою рішення у вигляді постанови.
		30.Надана ЦВЛК ОСОБА_1 відповідь, що оформлена листом від 8 червня 2016 року №3498, не має обов`язкового характеру і не встановлює для позивача правових наслідків, а тому такий лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції на час вирішення цього спору судами попередніх інстанцій).
		31.Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем постанова про наявність або відсутність причинного захворювання поранення ОСОБА_1  черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року не виносилась і така обставина не спростована в суді апеляційної інстанції.
		32.Таким чином, варто погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що для належного способу захисту, необхідного для поновлення прав позивача, слід зобов`язати ЦВЛК прийняти та розглянути заяву позивача по суті щодо встановлення причинного зв`язку поранень (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року на території Грузії.
		33.Аналогічних за своєю суттю висновків дійшов Верховний Суд у справі №823/334/17 (постанова від 23 грудня 2020 року) і підстави вважати інакше відсутні.
		34.Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позову. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
		35.Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		36.З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 352, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року в справі №825/2063/16 скасувати, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		СуддіМ.В. Білак  О.В. Калашнікова  Ж.М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...