Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 499/1148/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2021. Зареєстровано: 09.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2021.
Дата набрання законної сили: 09.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/511/11/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160290000073

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		             Роздільнянський районний суд Одеської області
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 499/1148/18 
		Номер провадження: 1-кп/511/11/21
		 
		08 квітня 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
		головуючого судді          ОСОБА_1  ,
		секретаря - ОСОБА_2 ,    
		за участю прокурора  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		обвинувачених  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		захисників обвинувачених  адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілого  ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області кримінальне провадження №12018160290000073 від 08.03.2018 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, не працюючого, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, 
		В С Т А Н О В И В :
		Обвинувачений ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 07.03.2018 року перебували в домоволодінні ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , де на протязі дня вживали алкогольні напої.
		Приблизно о 02 год 00 хв 08.03.2018 року, ОСОБА_5 , діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, розуміючи протиправність своїх подальших дій, підійшов до ОСОБА_11 , яка в стані алкогольного сп`яніння сиділа на підлозі в приміщенні кухні та наніс кулаками рук невизначену кількість ударів в різні частини тіла. 
		В цей ж час обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розуміючи при цьому протиправність своїх дій, навмисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 , взяв металевий прут в приміщенні кухні під ліжком, де він сидів і також наніс ОСОБА_11 невизначену кількість ударів в різні частини тулуба. 
		Від даних ударів ОСОБА_11 , скрутившись від болю, лягла під грубою. Після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_6 припинили свої протиправні дії.
		Смерть ОСОБА_11 знаходиться в прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями і настала в результаті закритої травми органів грудної порожнини, у вигляді множинних двобічних осколкових переломів ребер з численними пошкодженнями пристінкової плеври, і настала від шоку, що розвився у перебігу травматичного процесу.
		Вищевказані дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисні, протиправні дії, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчинені групою осіб, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_11 .
		 
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину свою у вчиненні злочину за ч.2 ст.121 КК України не визнав та суду показав, що він не причетний до побиття та смерті ОСОБА_11 . На той час він проживав по АДРЕСА_3 один без дружини та дітей, так як незадовго до подій, які нині розглядаються в суді, він посварився з дружиною і вона поїхала від нього до м. Одеси. На початку березня 2018 року до нього додому прийшов ОСОБА_6 та залишився у нього тимчасово проживати. В ті дні він продав автомобіль, в нього були гроші від продажу автомобіля, тому він з ОСОБА_6 вирішили це відсвяткувати, придбали випивку в магазині і по дорозі додому зайшли в гості до його сусіда Почотова, у якого в той день була ОСОБА_13 . Там розпивали спиртні напої всі разом. Надія була дуже п`яна, випивала не один день, була в брудних речах, він бачив як вона п`яна падала неодноразово, від чого потім трималась руками за бік. Надвечір заснули у Почотова вдома, а вночі зібрались йти додому. ОСОБА_14 пішла слід за ними, так як ОСОБА_15 її вигнав з хати. ОСОБА_14 сказала, що їй нікуди йти і він дозволив їй залишитись ночувати у нього вдома. Це було вночі 05.03.2018 року і ОСОБА_14 з того часу знаходилась весь час у нього вдома. Також всі ці дні жив у нього і ОСОБА_6 , вони щодня вживали алкоголь, спали, їли. Так було і 07.03.2018 року, коли вранці проснулись, приготували поїсти, він дав гроші на придбання спиртного, знову з ОСОБА_6 та ОСОБА_14 пили. Ввечері, коли вони разом сиділи на кухні, ОСОБА_14 в їх присутності спорожнилася, так як була сильно п`яна. Це йому не сподобалося і він лівою рукою вдарив її по щоці два рази. Надія весь цей час сиділа навприсядки біля плити, коли вони згадали історію, як вона віддала власну дитину до притулку. За те, що ОСОБА_14 так обійшлася з власною дитиною, ОСОБА_6 взяв біля плити металевий прут та вдарив ним два рази ОСОБА_14 по правій стороні тулуба. Побачивши це, він забрав прут у ОСОБА_6 та закинув його під диван. Після цього він заснув та проснувся біля 24 години вечора. ОСОБА_16 вдома не було, а ОСОБА_14 була жива та сиділа на кухні. Через деякий час прийшов ОСОБА_6 та приніс домашнього вина і вони знову продовжували пити та курити, а потім він заснув в кухні на дивані, коли ОСОБА_14 ще розмовляла з ОСОБА_17 . Серед ночі проснувся і коли вставав з дивана, відчув, як за щось зачепився ногою та включив світло. На полу лежала мертва ОСОБА_14 . Він розбудив ОСОБА_18 , який спав на цьому ж дивані біля стіни, показав йому труп ОСОБА_14 . З переляку він запропонував ОСОБА_6 винести тіло ОСОБА_14 на вулицю так, начебто вона померла на вулиці, щоб у них не було проблем. Вони винесли тіло на узбіччя через дорогу від його будинку, поклали поряд її взуття та розкидали гроші. Самі пішли додому та лягли спати до ранку, допоки до них не приїхала поліція. 
		 
		В свою чергу обвинувачений ОСОБА_6 також не визнав свою вину у спричиненні потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, та в суді показав, що з 04.03.2018 року бачився з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 розповів, що продав машину та запропонував йому відсвяткувати це. Вони купили в магазині продукти та випивку, пішли в гості до Почотова, де вже була ОСОБА_13 . Від ОСОБА_15 прийшли до ОСОБА_19 додому 05.03.2018 року в обід, а під вечір до них прийшла ОСОБА_20 та залишилася у них. 06.03.2018 року приходили до ОСОБА_5 в гості знайомі, знову випивали і він під вечір пішов додому. 07.03.2018 року він пішов з дому на роботу, і його роботодавець дав йому вина 2 л і він по дорозі додому знову зайшов до ОСОБА_5 хаті була ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , було дуже холодно і він пішов рубати дрова. В цей день біля 15 години приходила свідок ОСОБА_21 та сварилася з ОСОБА_5 , із за ОСОБА_22 , казала щоб та прийшла до неї побілити сарай. Коли ОСОБА_21 пішла, ОСОБА_5 почав сваритися з ОСОБА_23 за те, що її рідня, дозволяє собі приходити до нього додому та сваритися, після чого вони почали штовхати один одного. Він хотів їх розборонити, а ОСОБА_5 сказав, що він тут ніхто та вигнав його з хати. Він пішов з будинку, однак ОСОБА_5 догнав його, попросив вибачення та дав 100 грн купити випивки. 
		Десь через дві години він повернувся до будинку ОСОБА_5 , і вони сіли на кухні втрьох їсти та випивати. В кухні працював телевізор, світло в кухні не горіло, а ОСОБА_14 сиділа біля плити. Він з ОСОБА_5 випивали, та він почав збиратися додому біля 22-23 години вечора. ОСОБА_24 включив світло в кухні і вони побачили, що ОСОБА_14 лежить на полу і при цьому спорожнилася під себе. ОСОБА_24 хотів йти разом з ним з хати, а тому він запропонував винести п`яну ОСОБА_14 на вулицю, щоб вона протрезвіла. Вони взяли її за руки та ноги і винесли на вулицю, при цьому стверджував, що ОСОБА_14 була жива, але сильно п`яна. Після цього прийшли назад до будинку та вирішили ще випити, а після цього він вже не пішов додому та залишився спати у ОСОБА_19 допоки, вранці не приїхали працівники поліції. Заперечував, що бив ОСОБА_14 , в тому числі і металевим прутом. 
		 
		Таким чином обвинувачені заперечували свою причетність саме до нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті ОСОБА_11 .
		 
		Між тим суд, відповідно до ст.94 КПК України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставин кримінального провадження, прийшов до висновку, що заперечуючи свою винуватість у суді, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали в суді покази, які не повністю відповідають дійсності, а їх винуватість у вчиненні даного злочину підтверджена по справі наступними доказами.
		 
		Зокрема, показами в суді потерпілого ОСОБА_10 , який показав, що 08.03.2018 року на вулиці неподалік від будинку ОСОБА_5 було знайдено тіло його матері ОСОБА_11 з численними тілесними ушкодженнями. Про смерть матері йому повідомила 08.03.2018 року по телефону мешканка села ОСОБА_25 , у якої мати проживала. Він з матір`ю до її смерті бачився рідко, стосунки в них були погані, його виховував батько після розлучення з матір`ю. Однак він інколи дзвонив ОСОБА_25 , запитати про матір, знав, що у матері не було власного житла, вона проживала у ОСОБА_25 і періодично вживала алкогольні напої. Також зазначив, що при житті його мати побоювалась саме ОСОБА_26 по невідомим йому причинам.
		 
		Показаннями свідка захисту ОСОБА_25 , отриманими в суді в режимі відеоконференцзв`язку, яка показала, що ОСОБА_23 перед смертю проживала в її будинку, так як власного житла не мала. За це вона допомагала їм з чоловіком по господарству, так як вони літні люди і потребували допомоги. ОСОБА_23 при житті зловживала алкоголем, вела непристойний спосіб життя, не працювала. За тиждень до смерті вона дала ОСОБА_23 гроші і та пішла в магазин купити їй та чоловікові хліба, однак більше не повернулась. Від сусіда ОСОБА_27 їй відомо, що ОСОБА_11 з магазину прийшла до нього додому, де вони випивали, а потім він її вигнав і вона пішла до ОСОБА_5 . Вона і раніше ходила до ОСОБА_5 випивати, коли той залишився без родини. Тіло її було знайдено вранці 08.03.2018 року неподалік від будинку ОСОБА_5 і саме вона повідомила потерпілого ОСОБА_10 про смерть матері.
		 
		Показами свідка обвинувачення  ОСОБА_28 , рідної сестри потерпілої ОСОБА_23 , яка показала, що дійсно її сестра ОСОБА_14 не мала власного житла та перед смертю проживала в будинку свідка ОСОБА_25 05.03.2018 року вона бачила останній раз живою сестру ОСОБА_23 в будинку ОСОБА_5 і вважає причетними до смерті її сестри саме ОСОБА_5 . Свідок також показала, що вона дізналась в селі, що сестра вже біля неділі знаходиться у ОСОБА_5 , і зрозуміла, що вони знову там п`ють і 05.03.2018 року вона прийшла додому до ОСОБА_5 щоб забрати сестру додому. Вона знайшла ОСОБА_14 у ОСОБА_5 , зрозуміла по обстановці в будинку, що вони пиячать не перший день. Сестра лежала в ліжку, була пригнічена, в присутності ОСОБА_5 нічого не говорила, начебто боячись його, а той в свою чергу весь час сидів біля неї. Сестра відмовилась йти з нею, а тому вона пішла додому сама. 08.03.2018 року вранці їй зателефонували та повідомили що її сестру знайдено мертву. Сестру було знайдено на дорозі неподалік від будинку ОСОБА_19 , вона була побита, кров була на обличчі, біля вух та носа, розпухла рука, на тілі були синці. Коли на місце злочину приїхали поліція, вони зайшли до будинку ОСОБА_5 , де останній та ОСОБА_6 спали п`яні. Суду також повідомила, що у їх родини з сім`єю ОСОБА_26 був конфлікт, раніше ОСОБА_23 жила з його батьком. Останній час сестра постійно випивала у будинку ОСОБА_19 , ОСОБА_29 наскільки їй відомо при житті добре ставився до сестри.
		 
		Даними виписки з ЄО №575 від 08.03.2018 року, які узгоджуються з показами свідка ОСОБА_28 про те, що 08.03.218 року о 08 год 01 хв до Іванівського Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення саме від свідка ОСОБА_28 , яка повідомила, що біля будинку ОСОБА_19 виявлено труп її сестри ОСОБА_11 (а.с.213, 214 т.1)
		 
		Показами свідка захисту ОСОБА_30 , яка є матір`ю ОСОБА_5 , та показала в суді, що в березні місяці її син проживав разом з ОСОБА_6 , у будинку сина. Від нього пішла дружина і він запив. ОСОБА_23 прийшла до ОСОБА_5 , щоб пити, бо в нього були гроші, він до цього випадку тримав господарство, мав сім"ю, піклувався про них.
		 
		Даними протоколу огляду місця події від 08.03.2018 року з фототаблицями, складеного за участю понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , згідно якого по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , на узбіччі було виявлено труп жінки  ОСОБА_11 з тілесними ушкодженнями в області спини, обличчя. Поряд з тілом виявлені розкидані гроші  дві купюри по 10 грн та одна купюра 5 грн. (а.с.219-223 т.1)
		 
		Даними ще одного протоколу огляду з місця події від 08.03.2018 року з фототаблицями, складеного за участю судово-медичного експерта ОСОБА_33 , в ході якого зокрема більш детально оглянуто труп ОСОБА_11 , виявлений по вул.Центральній с.Руська Слобідка і під час огляду виявлено у потерпілої численні перелами ребер з правого та лівого боку. Під час огляду вилучені зрізи нігтів з правої та лівої руки, змиви з правої та лівої руки, одяг ОСОБА_11 (а.с.231 т. 1). 
		 
		Даними протоколуобшуку від 08.03.2018 року з фототаблицями, проведеного в будинку АДРЕСА_2 , належному ОСОБА_5 , який проводився без ухвали слідчого судді за письмовою згодою ОСОБА_5 (а.с.42 т.2) при участі понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_31 , в ході якого було виявлено та вилучено із будинку три предмети  металевий предмет округлої форми розміром 35 см, металевий прут округлої форми з ребристою поверхнею розміром 52 см, металевий предмет прут розміром 53 см, які залучені постановою від 08.03.2018 року в якості речових доказів по справі (а.с.99, 106 т.2)
		 
		Даними протоколу слідчого експерименту від 09.03.2019 року, відеозапис якого відтворено в судовому засіданні,проведеного заучастю обвинуваченого ОСОБА_6 ,в присутностійого захисника,понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_31 ,з якоговстановлено щопід часслідчого експерименту ОСОБА_6 відтворював події08.03.2018року,знаходячись вбудинку ОСОБА_5  по АДРЕСА_3 , надавав детальні пояснення щодо перебігу подій, розповів детально про послідовність дій його та ОСОБА_5 та вказав в самому будинку на місце вчинення злочину, що повністю узгоджується з пред`явленим ОСОБА_6 обвинуваченням. 
		Показав в кухні де він , ОСОБА_5 та ОСОБА_23 випивали, як сварилися ОСОБА_35 та ОСОБА_23 за корову, яку та начебто в нього вкрала. В цьому ж приміщенні показав звідки він взяв металевий прут та вдарив ОСОБА_14 металевим прутом, так як та не хотіла йти додому. Далі в цьому ж приміщенні кухні показав місце де перебувала ОСОБА_14 , показавши місце білі печі в кухні. Показав як ОСОБА_35 вставав та підходив періодично до ОСОБА_23 , сварився за корову , за свого батька та бив її кулаками. Показав, як вони в кухні після тривалого вживання алкоголю з ОСОБА_36 лягли спати, а також місце , де вночі ОСОБА_5 зацепився за тіло ОСОБА_14 , коли біля 3 години ночі встав до туалету. Також показав як вони взяли разом тіло та винесли на вулицю, а самі лягли спати. (а.с.66 т.2)
		 
		Також даними протоколу слідчого експерименту від 09.03.2019 року, відеозапис якого було відтворено в судовому, за участю обвинуваченого ОСОБА_5 , при участі понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_31 , його захисника, в ході якого також було відтворено обстановку та обставини подій, які відбулися в його будинку 08.03.2018 року. В ході слідчого експерименту ОСОБА_5 також показав у власному будинку по АДРЕСА_3 на приміщення кухні, де вони випивали з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Показав де перебувала ОСОБА_14 в кухні, коли між ними виникла сварка і показв як він вдарив ОСОБА_14 декілька разів кулаками по голові та вдарив в вухо. Також показав місце де в нього лежав кусок металевої арматури, який взяв ОСОБА_6 і наніс ним ОСОБА_14 декілька ударів по спині. Також показав місце в кухні, де він вночі зацепився за тіло ОСОБА_14 , яка була мертва, а потім показав як вони з ОСОБА_6 взяли її за руки та ноги і винесли на вулицю, розкидали гроші біля потерпілої, а після цього лягли спати. (а.с.70 т.2) 
		Відеофіксація даних експериментів, підтверджується наданими суду оптичними дисками з відеозаписами « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які були переглянуті в суді. (а.с.74,75 т.2)
		 
		Показами в суді свідка ОСОБА_31 , яка була понятою при огляді місця події від 08.03.2018 року, і яка показала, що 08.03.2018 року вранці в селі на узбіччі дороги вул. Центральна, сусіди знайшли тіло ОСОБА_11 , жінка була вся в синцях, особливо оголена спина, що достовірно було відображеного в протоколі, в якому вона поставила свій підпис.
		Показами в суді цього ж свідка, яка також крім раніше наведених її показів, як понятої при огляді місця події від 08.03.2018 року, була також понятою при проведенні обшуку в будинку ОСОБА_5 08.03.2018 року та при проведенні слідчих експериментів за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 09.03.2018 року. Щодо обставин проведення обшуку, повідомила, що 08.03.2018 року спочатку працівники поліції провели огляд трупу ОСОБА_11 , потім залізли через вікно до будинку ОСОБА_5 , так як двері були зачинені. Під час обшуку вона була в якості понятої та стояла подвір`ї будинку, а працівники поліції з будинку винесли в пакеті металеві предмети, скільки саме їх було вона не бачила. При них упакували їх та дали їм протоколи на підпис, який вона і ОСОБА_34 підписали власноручно, вона протокол не читала.
		Щодо слідчих експериментів в свою чергу показала в суді, що в її присутності ОСОБА_5 розповідав і показував, де хто знаходився в будинку, як вони наносили удари ОСОБА_22 , ОСОБА_6 розповідав, що бив ОСОБА_11 прутом по спині, ОСОБА_5 бив її в область обличчя. Всі події фіксувались на телефон, також був присутній захисник обвинувачених. Вона також особисто підписала протокол. 
		 
		Аналогічними показами відповідно до показів ОСОБА_31 , свідка ОСОБА_37 , яка показала, що 08.03.2018 року вона була присутня на місці, де був знайдений труп ОСОБА_11 . Надія була побита з численними синцями по всьому тілі. Труп знаходилось через дорогу від будинку ОСОБА_5 , який на той час проживав сам у будинку. ОСОБА_11 власного житла не мала, проживала у ОСОБА_38 , часто пиячила. Після огляду місця події вона власноруч підписала протокол за пропозицією працівників поліції. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на місці події не було, вони спали в будинку, звідки їх в той день працівники поліції і забрали.
		 
		Показами в суді свідка ОСОБА_39 , який приймав участь в вищенаведених слідчих експериментах за участю, як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_6 в якості статиста та зображав ОСОБА_11 та який підтвердив в суді, що і ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 під час слідчого експерименту все розказували та показували добровільно, як саме спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_14 , при цьому він запам`ятав, як ОСОБА_6 розповідав, що тричі вдарив ОСОБА_14 по спині металевим прутом. ОСОБА_5 сказав, що вони дуже злякались, коли зрозуміли, що ОСОБА_11 померла, тому вони винесли її на вулицю та поклали навпроти його будинку. Також свідок показав в суді, що на напередодні - 05.03.2018 року він заходив до ОСОБА_5 , заносив квитанцію за світло, на той час бачив у будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . ОСОБА_11 лежала на ліжку, була дуже п`яна, однак тілесних ушкоджень у неї він не бачив. Після 05.03.2018 року він ще раз бачив ОСОБА_11 , вона йшла за вином. Йому відомо, що раніше ОСОБА_20 проживала з батьком ОСОБА_5 . ОСОБА_11 часто приходила до ОСОБА_5 , так як у нього були гроші на випивку. 
		 
		Показами свідка ОСОБА_34 , яка в судовому засіданні показала, що 08.03.2018 року о 7- й ранку вона побачила ОСОБА_11 , яка лежала на узбіччі. Вона підійшла до неї і побачила, що вона мертва. Останній раз вона її бачила у тітки ОСОБА_25 за тиждень до цієї події. Окрім того вона була присутньої під час проведення слідчих експериментів 09.03.2018 року та 24.04.2018 року за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які розповідали як напередодні вони випивали всі разом, потім лягли спати, а коли проснулись побачили, що ОСОБА_11 мертва.
		Також в суді показала, що під час додаткового слідчого експерименту ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розповідали, що не били ОСОБА_11 , розповідали все добровільно, фізичного та психологічного насилля до них не застосовували. Під час слідчого експерименту велась відеозйомка на телефон одного з присутніх працівників поліції. Всі протоколи за її участю підписала особисто, не читаючи їх змісту. Під час проведення обшуку в будинку ОСОБА_5 вона до будинку не заходила, а підписала протокол на вулиці, однак бачила предмети, які винесли працівники поліції з будинку ОСОБА_5 . 
		 
		Даними протоколу слідчого експерименту від 24.04.2018 року з фотофіксацією за участю обвинуваченого ОСОБА_5 в присутності його захисника, понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , в ході якого ОСОБА_5 аналогічно відтворював події 08.03.2018 року відповідно до даних першого слідчого експерименту від 09.03.2018 року .(а.с.168 т.2)
		 
		Частково даними протоколу слідчого експерименту від 18.05.2018 року з фотофіксацією за участю обвинуваченого ОСОБА_6 в присутності його захисника та понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_42 , в ході якого ОСОБА_6 відтворюючи події 08.03.2018 року, заперечував, що він наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_23 арматурним прутом, та показував як ОСОБА_14 побив кулаками ОСОБА_5 (а.с.173 т.2) 
		 
		Даними протоколу судового засідання по даній справі від 22.05.2020 року, в якому ОСОБА_5 при огляді речових доказів, зокрема вилучених предметів з його будинку під час обшуку від 08.03.2018 року, вказав предмет - металевий кілок, як на предмет, яким ОСОБА_6 наносив ОСОБА_14 тілесні ушкодження 07.03.2018 року.(а.с.103,104 т.2)
		 
		Даними висновку судово-медичної експертизи №28 від 08.03.2018 року, якими підтверджено, що смерть потерпілої ОСОБА_11 була насильницькою і настала від закритої травми органів грудної та черевної порожнини, у вигляді множинних двобічних осколкових переломів ребер з численними пошкодженням пристінкової плеври, вона була небезпечною для життя і мала ознаки тяжких тілесних ушкоджень. (п.1, 4) 
		При обстеженні трупу ОСОБА_11 експертом були виявлені 26 тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості: множині садна обличчя, синці тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, крововиливи у м`які покриви голови, масивні поширені суцільні крововиливи у м`які тканини лівої та правої бічних поверхонь грудної клітини, множинні двобічні переломи ребер.(п.2)
		Також експерт вказав, що при цьому синці тулуба і кінцівок, вогнищеві крововиливи у м`які покриви голови та обличчя, масивні поширені суцільні крововиливи у м`які тканини обох бічних поверхонь грудної клітки, множинні двобічні, прямі переломи ребер, виявлені при судово- медичному досліджені трупа ОСОБА_11 утворилися від дії - тупого предмета (тупих предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею. В свою чергу множинні садна обличчя та шиї (ушкодження №1-18) могли утворилися від ударів з ковзанням по поверхні шкіри результаті травмуючої дії тупими предметами у місці прикладання, якими могли бути - кулаки і взуті ноги в результаті множинних ударів (діянь) в області голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок.(п.2)
		Далі експерт вказав, що враховуючи характер і морфологічні особливості, множинність ушкоджень, розташування їх на різних, часто протилежних одна до одної, поверхнях, їх взаємне розташування, відсутність відповідних протиударних ушкоджень, утворення описаного комплексу ушкоджень нехарактерне для падіння на площину з положення стоячи, а є результатом багаторазової дії (ударів) в область голови, тулуба та кінцівок і при цьому взаємне розташування нападаючого і потерпілої неодноразово змінювалось.
		Ссадна лівого плеча, правого передпліччя, тильної поверхні обох кистей, що були виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 , спостерігаються при спробі захисту і могли б свідчити про можливу боротьбу і самозахист. 
		При судово-токсикологічному дослідженні зразків крові від трупа ОСОБА_11 в крові виявлено 1,73%о етилового спирту, що відповідає середньому ступеню сп`яніння.
		Смерть ОСОБА_11 полягає в прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями і настала в результаті закритої травми органів грудної порожнини, у вигляді множинних двобічних осколкових переломів ребер з численними пошкодженнями пристінкової плеври, і настала від шоку, що розвинувся у перебігу травматичного процесу. Про це свідчить множинний характер та локалізація ушкоджень, поширеність, масивність травми, переважне розташування ушкоджень у високо чутливій («шокогенній») зоні.
		Зазначені тілесні ушкодження утворилися одномоментно чи в короткий проміжок часу незадовго до смерті і є прижиттєвими. (п.10)(а.235 т.1)
		 
		Доповнюють даний висновок і дані висновку додаткової судовомедичної експертизи №28Д від 25.04.2018 року, яким було підтверджено враховуючи характерні особливості ушкоджень, що були виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 , можливість спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень від дії (ударів) як монтажною лопаткою, так і кілком, вилучених під час обшуку у будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 .
		Також судмедексперт зазначив, що потерпіла, після заподіяння їй описаних ушкоджень, могла здійснювати будь-які активні, цілеспрямовані дії нетривалий, невизначено короткий проміжок часу. Враховуючи морфологічні особливості, масивність травми, розташування ушкоджень, при такого роду травмі, смертельний результат, як показує практика, без надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, як правило настає в нетривалий, відносно короткий проміжок часу, від розладу життєво-важливих функцій організму, який може розвиватися, як в момент після заподіяння ушкоджень, так і в випадках коли потерпілий живе багато годин.
		Крім цього, експерт зазначив, що ушкодження лівої половини грудної клітини у вигляді перелому 5-11 лівих ребер, приймаючи їх характерні особливості та локалізацію, могли бути утворені від багаторазової дії (ударів ) кулаком. (а.с.180 т.2)
		 
		Показами, отриманими в суді під час допиту експерта ОСОБА_43 , який був допитаний за клопотанням захисту, підтвердив в суді надані ним висновки по даному кримінальному провадженню та показав, що 08.03.2018 року він робив розтин трупу ОСОБА_11 , зафіксував тілесні ушкодження. Причина смерті  пошкодження у грудній клітині у виді переламів ребер. Оболонка покриває легені, її пошкодження діє на нервові закінчення, що викликає шок. Вразливе місце для нанесення тілесних ушкоджень, що може викликати смерть людини. Всі виявлені перелами ребер були заподіяні в один час, виключає заподіяння такого комплексу тілесних ушкоджень за декілька днів до настання смерті. Стан сп`яніння ОСОБА_11 був середнім. Ударів нанесених ОСОБА_11 було мінімум 26. Удари наносились по різним частинам тіла, тіло переміщалось. Багато ушкоджень було на шиї та кінцівках. Отримання зазначених тілесних ушкоджень від падіння виключено. Проводячи експертизу, факсиміле не використовував, діяв на підставі Наказу МОЗ, направляючи об`єкти на дослідження інших працівників експертної установи, за межі експертного висновку та повноважень під час проведення експертизи не виходив. 
		При додатковому допиті також пояснив, що деякі тілесні ушкодження у виді синців, саднів потерпіла могла отримати при падінні, однак смерть від них виключається. Також вказав, що заподіяти тяжкі тілесні ушкодження сидячи на стільці безпосердньо біля потерпілої , неможливо.
		Також суд вважає, що не спростовують дані, встановлені судом із досліджених доказів і висновки проведених по справі експертиз №150 від 20.03.2018 року (а.с.49 т.2), №149 від 16.03.2018 року (а.с.56 т.2), №148 від 14.03.2018 року (а.с.63 т.2), якими при дослідження відібраних біологічних зразків крові, нігтів потерпілої та обвинувачених не встановлено слідів злочину у обвинувачених. 
		 
		Відповідно, проаналізувавши вищенаведені докази по справі, суд також прийшов до висновку, що покази обох обвинувачених в суді, в яких вони заперечували свою винуватість у вчинені інкримінованого їм злочину, є неправдивими, так як вони протирічать встановленим судом фактичним обставинам справи.
		Не визнання обвинуваченими своєї провини, та їх посилання на непричетність до скоєння злочину, а саме покази обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він лише кілька разів вдарив потерпілу рукою по обличчю та покази обвинуваченого ОСОБА_6 , який показав суду, що взагалі не бив потерпілу, суд розцінює як спосіб захисту обраний обвинуваченими з ціллю уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. 
		Така захисна позиція обвинувачених, на думку суду викликані бажанням кожного з них покращити своє становище по даному кримінальному провадженню, так як в суді кожний із обвинувачених фактично винуватив у вчиненні цього злочину іншого, даючи при цьому нелогічні та непереконливі покази, які жодним чином не пояснюють встановлені в кримінальному провадженні об`єктивні факти. 
		При цьому кожен із обвинувачених переконував суд у відсутності у нього мотивів для заподіяння такого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій, заперечували наявність такої кількості тілесних ушкоджень у потерпілої, які підтвердив експерт, замовчували їх походження.
		Між тим в судовому засіданні встановлено,що умисел на спричинення ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень у обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник під час тривалого сумісного вживання алкогольних напоїв, під час якого виникали конфлікти між обвинуваченими та потерпілою, ці конфлікти виникали по незначним приводам, що обвинувачені підтвердили в своїх показах в суді.
		В судовому засіданні не спростовано будь якими доказами причетність обвинувачених до заподіяння потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, від яких в подальшому настала її смерть.
		При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усвідомлювали свої дії та керували ними, оскільки після вчинення кримінального правопорушення обвинувачені не залишили місце події, натомість, виявивши в кімнаті труп потерпілої ОСОБА_11 , вчинили всі дії, необхідні для прикриття злочину, витягли тіло потерпілої на вулицю, інсценували її природну смерть на вулиці, вочевидь намагаючись уникнути відповідальності за вчинений злочин.
		Також неспроможноює версіязахисту проможливе отриманняпотерпілою ОСОБА_11 тяжких тілеснихушкоджень задекілька днівдо смерті тав іншомумісці,ніж те,яке встановленоорганами досудовогорозслідування. Цяверсія спростованависновками судово-медичнихекспертиз №28та №28дта поясненнямиексперта ОСОБА_44 в суді,якими підтвердженоприжиттєвість отриманнята заподіяннятяжких тілеснихушкоджень потерпілійу видічисленних переламівребер задекілька годиндо смертіі виключеноспричинення такоїтравми врезультаті падінняз висотивласного зросту.Виходячи звстановлених обставинсправи тапоказів обвинуваченихв суді,з 05.03.2018року подень смерті ОСОБА_11  останні дні свого життя провела в оточенні саме обох обвинувачених. Інших осіб, причетних до її побиття в ході судового слідства також не встановлено. 
		Ніяк не виправдовує дій обвинувачених поведінка потерпілої ОСОБА_11 при житті, яка із за прихильності до алкогольних напоїв не мала власного житла, заробітку, сім`ї.
		 
		Відтак суд, оцінивши всі вищенаведені докази в сукупності на предмет їх законності, допустимості та належності, які всвоїй сукупностіповно відтворюютькартину подій, прийшов до висновку, що всі вони зібрані відповідно до норм КПК, докази є належними та допустимими, а також такими що в своїй сукупності повністю підтверджують вину обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 , від яких настала смерть останньої, ці докази доповнюють один одного та у своїй сукупності разом з іншими доказами є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення «поза розумним сумнівом».
		 
		Вмотивовуючи своє рішення вищенаведеними доказами суд врахував, що відповідно до рішення Конституційного суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнавати допустимими та використовувати як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення права і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		 
		При цьому Європейський суд з прав людини ,ухвалюючи рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
		 
		Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази , отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України , міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також будь які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свободи людини.
		 
		Відтак правила ст.87 КПК до наданих сторонами доказів щодо визнання доказів недопустими можуть бути застосовані не за будь-кого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.
		 
		Якщо суд визнає недопустимим доказ з посиланням на частину першу статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції або міжнародних договорів , якими гарантуються ці прав та свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.
		 
		Визнання недопустими похідних доказів виходячи з тлумачення частини першої статті 87 КПК призводить до висновку, що це правило може бути застосовано до похідних доказів лише у разі, якщо первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1-3 статті 87 КПК. 
		 
		Між тим, під час розгляду даного кримінального провадження, захисники обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 наполягали на тому, що зібрані по справі докази отримані органами досудового розслідування внаслідок порушення вимог кримінального процесуального закону, а також прав та свобод людини, а тому є неналежними та недопустими у зв`язку з чим просили виправдати засуджених з підстав не доведення, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими. 
		 
		Дані доводи захисту були ретельно досліджені судом і по кожному з ним суд прийшов до наступних висновків. 
		 
		Щодо отримання доказів внаслідок застосування до обвинувачених недозволених методів ведення досудового розслідування.
		Так відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за обставин та згідно з практикою ЄСПЧЛ допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до сумніву в справедливості судового рішення. ( постанова ВС від 25.02.2020 року у справі №569/3673/17) 
		Оскільки під час судового розгляду обвинувачені не визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину, та зазначили, що під час досудового розслідування оперативні працівники Іванівського ВП ГУНП в Одеській області чинили на них психологічний та фізичний тиск з метою надання ними зізнавальних показів у вчиненні злочину, то судом відповідно було винесено ухвалу від 21.02.2019 року про повідомлення прокурора про вчинення злочину відносно обвинувачених під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018160290000075 та про проведення перевірки щодо повідомлення про застосування до обвинувачених недозволених методів ведення досудового розслідування зі сторони працівників Іванівського ВП ГУНП в Одеській області. (а.с.)
		04.03.2020 року прокурором внесені відомості до ЄРДР за фактом можливого незаконного впливу з боку співробітників Іванівського ВП ГУНП в Одеській області на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 18.03.2020 року та визначено підсудність даного кримінального провадження за ТУ ДБР в м. Миколаєві. Таким чином судом виконані вимоги закону щодо проведення перевірки повідомлення про злочин. 
		Натомість на теперішній час і на час винесення вироку триває перевірка, яка проводиться слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Миколаїв, де розслідується кримінальне провадження №1201816029000007. Попередні ухвали слідчого про закриття даного кримінального провадження від 30.09.2020 року, 31.12.2020 року скасовано.
		Відтак, на час винесення вироку даних, які б свідчили про застосування до обвинувачених недозволених методів досудового розслідування з боку оперативних працівників Іванівського ВП ГУНП в Одеській області, не встановлено.
		 
		Щодо порушення прав обвинувачених на захист.
		 
		Також судом ретельно було перевірено доводи захисту щодо порушення права обох обвинувачених на захист на стадії досудового розслідування і недопустимість всіх доказів, отриманих з порушенням цього права. 
		Зокрема захисник ОСОБА_7 зазначив, що на стадії досудового розслідування захист обох обвинувачених здійснював один захисник, тоді як у обвинувачених були різні захисні позиції, що є неприпустимим, а також правова допомога надавалась ОСОБА_5 неповно. 
		Суд вважає, що доводи захисту та твердження засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про неефективність їх захисту на стадії досудового розслідування внаслідок неналежного виконання їх захисниками на стадії судового розслідування своїх обов`язків не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.
		Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
		Як видно з матеріалів справи, під час досудового розслідування захист ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснював один захисник (а.с.44,45 т.2) ОСОБА_45 , захисник обвинуваченим був призначений на підставі постанови слідчого від 08.03.2018 року (а.с.43 т.2) в день затримання. В цей же день обвинувачені мали конфіденційні бесіди з захисником, що підтверджується відповідними протоколами. (а.с.183,189 т.2)
		Під час досудового розслідування обвинувачені від послуг цього адвоката не відмовлялись, на якість юридичних послуг не скаржилися і не порушували перед органами досудового розслідування питання про залучення іншого адвоката для здійснення їх захисту.
		Щодо доводів захисника ОСОБА_7 щодо різних захисник позицій обвинувачених на початковій стадії досудового слідства, то ці доводи спростовані даними протоколів слідчих експериментів від 09.03.2018 року, які ретельно досліджені в судовому засіданні, де обоє обвинувачених не мали протиріч в своїх позиціях, відтворюючи події того дня, не заявляв про наявність суперечливих позицій обох овинувачених і адвокат ОСОБА_46 .
		В свою чергу захистом не надано суду інших доказів, які можуть свідчити про неналежне виконання захисником ОСОБА_45 свої процесуальних обов`язків щодо захисту обвинувачених.
		Далі, з 24.04.2018 року захист обвинуваченого ОСОБА_5 здійснював адвокат ОСОБА_47 згідно ордеру та постанови слідчого (а.с.184,186 т.2), а захист обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_48 , і відповідно вже різні адвокати приймали участь у слідчих експериментах згідно протоколів слідчих експериментів від 18.05.2018 року та 24.04.2018 року, під час яких ОСОБА_5 аналогічно відтворив події того дня, а ОСОБА_6 свою участь в побитті ОСОБА_11 заперечував. 
		Об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків зазначеними адвокатами, яке б могло призвести до істотного обмеження або порушення прав обвинувачених, передбачених частиною третьою статті 6 Конвенції, статтею 59 Конституції України, статтею 20, частинами третьою статті 412 КПК України, у матеріалах справи не міститься.
		Оскільки суд вважає, що одне із фундаментальних прав обвинувачених  право на захист на стадії досудового розслідування порушено не було, у обвинувачених з моменту затримання були захисники, відтак у суду не має жодного сумніву щодо законності та допустимості всіх доказів, як були зібрані під час слідчих дій за участю вказаних захисників по справі з причин порушення правил на захист. 
		Крім цього суд вважає, що відібрання зразків зрізів нігтів у обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі постанов прокурора (а.с.246, 247, 248 т.1) без участі захисника не є тою обставиною, що зумовлює недопустимість висновку судово-медичних експертиз, проведених по цим біологічним зразкам, через порушення права на захист, оскільки ці зразки містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. (відповідний висновок викладений в постанові ВС від 25.06.2019 року по справі №423/1766/16)
		 
		Щодо проведення досудового розслідування не уповноваженими особами. 
		Сторона захисту вважає, що розслідування даного кримінального провадження здійснювалось не уповноваженим складом СВ Іванівського РВ ГУНП в Одеській області, тому зібрані докази під час досудового розслідування є недопустимими, а засуджений не набув статусу підозрюваного і обвинуваченого, крім цього йому не було пред`явлено підозру. В обґрунтування доводів посилається на те, що лише одному слідчому СВ Іванівського ВП ОСОБА_49 було надано доручення заступником начальника СВ Іванівського ВП ОСОБА_50 на проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню (а.с.209 т.1), а далі інші слідчі були лише включені до складу слідчої групи постановою ОСОБА_51 від 08.03.2018 року.(а.с.212 т.1)
		Однак суд не може погодитись з доводами захисту про те, що інші слідчі не мали повноважень приймати участь у досудовому розслідування по даному кримінальному провадженню з огляду на таке.
		Виходячи з аналізу норм КПК, можна зробити висновок, що для участі в розслідуванні справи закон не вимагає надання доручення керівником слідчого відділу на проведення досудового розслідування кожному із слідчих, які включені до слідчої групи на підставі постанови керівника слідчого відділу, відтак слідчі СВ Іванівського РВ , включені на підставі постанови заступника начальника СВ Іванівського ВП ОСОБА_50 від 08.03.2018 року мали право приймати участь у розслідування даного кримінального провадження. 
		Крім цього, відповідно до міркувань та позиції, висловленої в постанові ВС від 19.05.2020 року по справі №490/10025/17 Верховний суд зазначив, що виходячи також з аналізу норм КПК, визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає обов`язкового винесення навіть такого процесуального документу як постанова виходячи з змісту ч.3 ст.110 КПК України (постанова виноситься слідчим або прокурором у випадках, передбачених цим Кодексом або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне)
		Вирішальним на думку суду при перевірці повноважень органу досудового розслідування є саме та обставина, що відомості про те, які слідчі ведуть дане кримінальне провадження і прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво, були внесені до ЄРДР, що захистом по даному провадженню не спростовано.
		 
		Щодо неналежності та недопустимості доказів обвинувачення.
		Так суд вважає належним та допустимими доказом повідомлення про вчинення злочину сестрою потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_21 , на підставі якого було порушено кримінальне провадження і внесено відомості в ЄРДР, такий порядок порушення кримінального провадження відповідає вимогам ст.214 КПК України. Доводи захисту, що вчиненим злочином не порушено права заявника ОСОБА_28 , рідної сестри потрепілої, а відтак вона не могла ініціювати порушення кримінального провадження, не ґрунтуються на законі.
		 
		Сторона захисту також вважають недопустимими доказами - два протоколи огляду місця події від 08.03.2018 року, яким було виявлено тіло загиблої ОСОБА_11 , так як вони проведені без належної фіксації, а також під сумнів захисником ОСОБА_7 поставлено питання участі у огляді трупу експерта ОСОБА_52 . 
		Однак суд не погоджується з даними доводами суд огляду на таке. 
		Відповідно до ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. За ч.7 ст.237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням спеціаліст мають право проводити в тому числі фотографування.
		Також ст.238 КПК України передбачено проведення огляду трупа, який відповідно до частини першої, другої вказаної статті проводиться за обов`язковою участю судово-медичного експерта або лікаря і він може здійснюватися одночасно з оглядом місця події. 
		У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей в ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована в певній процесуальній формі. 
		Як вбачається із матеріалів справи 08.03.2018 року поступило повідомлення від сестри ОСОБА_11 - ОСОБА_21 , в цей же день - 08.03.2018 року о 9 годині було проведено огляд місця події, відповідно о 14 год 35 хв було внесено відомості про злочин в ЄРДР.
		Суд вважає, що оскільки місце виявлення трупа вважається місцем події, незалежно від того, де настала смерть людини, його огляд є невідкладною слідчою дією, яка не потребує дозволу слідчого судді, даний огляд місця події був проведений у відповідності до вимог процесуального закону, і відповідно до закону було виявлено та вилучено труп ОСОБА_11 (аналогічний по даним обставинам висновок викладений в постанові ВС від 05.09.2019 у справі №518/203/17)
		Доводи захисту, щодо проведення огляду трупа без участі експерта ОСОБА_43 голослівні і спростовані в суді даними протоколу огляду від 08.03.2018 року та поясненнями експерта ОСОБА_53 в суді, де від зазначив, що приймав участь в огляді трупу безпосередньо під час його виявлення. 
		Крім цього суд вважає, що у законний спосіб здійснювалась фіксація даної слідчої дії фотоапаратом «Кенон» інв. номер 101482763, який перебував на балансі Іванівського ВП ГУНП в Одеській області. (а.с.9 т.3)
		 
		Також захисникобвинуваченого ОСОБА_5 авдвокат ОСОБА_7 та захисникобвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9  просили визнатинедопустимим доказом  протоколу обшуку від 08.03.2018 року з фототаблицями, будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , який проводився без ухвали слідчого судді за письмовою згодою ОСОБА_5 (а.с.42 т.2) Захист вважає, що ця процесуальна дія вчинена без попереднього дозволу суду, порушено порядок його проведення, без відеофіксації даної слідчої дії та без понятих.
		Ці доводи також судом відхилено з огляду на таке. 
		Так відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.. Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Частиною 3 ст. 233 КПК країни визначено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		Так відповідно докази, отримані під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених у ч.2 ст.234, ч.2 ст.237, ч.3 ст.233 КПК України , а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустими ( постанова ВС від 23 травня 2018 року по справі №159/451/16-к)
		Так обшук житла ОСОБА_5 був проведений 08.03.2018 року, тобто в день виявлення трупу ОСОБА_23 , що свідчить про його нагальність в розкритті злочину і після його проведення в установлені ч.2 ст.233 КПК України строки слідчий звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з клопотаннямпро проведеннятакого обшукуі відповіднойого клопотаннябуло задоволеноухвалою слідчогосудді  від 09.03.2019 року в порядку,встановленому ст.224КПК (а.с.17т.2), що свідчить про законність проведення обшуку житла, а відтак підстав визнавати його недопустими у суду по цій підставі не має.
		Крім цього, відповідно до ч.7 ст.223 КПК України обшук житла проводиться з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Обшук був проведений з дотриманням вказаних вимог за участю понятих, якими були зокрема ОСОБА_54 та ОСОБА_55 . Той факт, що поняті не змогли детально розповісти щодо послідовності обшуку, предметів, які були виявлені при обшуку, обставини обшуку в будинку, не свідчать про незаконність даної слідчої дії, так як для її законності важлива саме присутність понятих та наявність їх підписів в протоколі.
		Також суд вважає, що в даному випадку відсутність відео фіксації даної слідчої дії не свідчить про недопустимість даного доказу виходячи з наступного.
		Так відповідно до ч. 10 ст.236 КПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року за №2147, обшук житла або іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
		Відповідно Закон України№2147від 03.10.2017року  набрав чинності - 15.12.2017 року, а відповідно до п.п.15пункту 7 § 1, яким ч.10 ст.236 КПК України викладено в такій редакції, набрала чинності через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
		Таким чином дана норма п.10 ст.236 КПК України набрала чинності - з 16.03.2018 року, тоді як обшук житла та огляд місця події по даному кримінальному провадженню проводився 08.03.2018 року і відтак обов`язкове фіксування даної слідчої дії закон не вимагав.
		Крім цього, оскільки даний обшук проводився в порядку, встановленому ч.3 ст.233 КПК України як невідкладний без ухвали слідчого судді, то відповідно його відео фіксація не здійснювалась і це не є порушенням порядку проведення обшуку. 
		 
		Оскільки згідно ст.263 КПК України питання щодо присутності підозрюваного під час проведення обшуку вирішується за розсудом слідчого, підстав вважати протокол обшуку, проведеного за відсутності підозрюваного, недопустимим доказом відсутні.
		Відповідно, оскільки судом визнано належним та допустим протокол обшуку від 08.03.2018 року будинку ОСОБА_5 , то відповідно і вилучені під час його проведення речові докази  металеві предмети є належними та допустимими доказами по даному кримінальному провадженню і відповідно для суду підстав застосовувати по даній справи доктрину «плодів отруйного дерева» не має. 
		 
		Щодо неналежності та недопустимості висновків судово-медичних експертиз.
		Також захист обвинуваченого ОСОБА_5 вважає, що недопустимими доказами по справі є висновки судово-медичної експертизи №28 від 08.03.2018 року та додатковий висновок додаткової судовомедичної експертизи №28Д від 25.04.2018 року, якими було встановлено причини смерті ОСОБА_11 ..
		Захист обґрунтовує це тим, що експертна установа, як надала суду висновки, на має права здійснювати експертну діяльність в Україні, оскільки не є державною установою. Крім цього, при проведенні судово-медичної експертизи експерт ОСОБА_56 вийшов за межі наданих йому повноважень, допустивши до проведення експертизи інших спеціалістів, які не попереджені про кримінальну відповідальність за неправдивий експертний висновок. Також висновки експерта ОСОБА_43 належним чином на думку захисту не оформлені, так як підписані факсиміле.
		Однак суд відхиляє дані доводи захисту з огляду на таке.
		Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
		Цим же Законом встановлено, що до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України.
		Відповідно до висновку, викладеного в постанові ККС ВС від 30.03.2020 року по справі №462/3998/19 щодо проведення експертиз, Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводить експертизу і є державною у сенсіст. 7 Закону «Про судову експертизу», слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а із сфери управління її діяльністю та організації державного контролю.
		Так експертизи по даному кримінальному провадженню проводились Одеським обласним бюро СМЕ, КП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», які є установами Міністерства охорони здоров`я України, а відтак це установи, які віднесені до державних спеціалізованих установ та відповідно здійснюють експертну діяльність в Україні, а відтак правомочні надавати відповідні висновки по кримінальним провадженням.
		 
		Щодо перевірки повноважень експертів при проведенні експертизи, то суд вважає, що в даному випадку належить керуватися Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ N6 від 17.01.1995 року, згідно яких судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами.
		П. 4.1. Правил передбачає, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта (акті судово-медичного обстеження - надалі акт). Керівники і лікарі лікувальних закладів зобов`язані подавати судово-медичному експерту при виконанні судово-медичної експертизи допомогу в проведенні клінічного обстеження і консультацій, здійснюванні лабораторних аналізів. При проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. В необхідних випадках судово-медичний експерт може використовувати відомості досліджень, що проводяться із залученням відповідних спеціалістів, не обстежуючи потерпілого особисто. 
		Згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95р. N6 проведення судово-медичної експертизи здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України. 
		Коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні судово-медичних лабораторних досліджень, судово-медичний експерт має право надіслати всі необхідні матеріали на ці дослідження. Порядок, організація та вид лабораторного дослідження визначаються правилами проведення окремих видів експертиз, затверджених наказом МОЗ України N 6 ( z0257-95 ) від 17 січня 1995 року.
		Суд вважає, що експерт ОСОБА_56 при складанні висновків судово-медичної експерти №28 та №28д , отримавши акти медичних досліджень та поклавши їх в основку наданого експертного висновку, діяв в межах закону та процесуальних документів, які регламентують його експертну діяльність, за межі наданих йому повноважень при проведенні експертизи не вийшов, а тому підстав вважати недопустимими висновк експертизи та додатків до неї під цим підставам не має. 
		Крім цього, судом не встановлено в ході розгляду справи, що експертом використовувалось факсиміле при оформленні висновків, сам експерт ОСОБА_57 в суді заперечував наявність у нього факсиміле, та повідомив суду, що в двох експертних висновках, які містяться в матеріалах справи, наявні його особисті підписи, що в суді не спростовано.
		 
		Щодо належності та допустимості протоколів слідчих експериментів.
		Сторона захисту просила визнати наявні в матеріалах - протоколи слідчих експериментів від 09.03.2018 року, проведених за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також протоколи додаткових слідчих експериментів від 24.04.2018 року та 18.05.2018 року недопустимими, так як вони не повні, не містять опису даної слідчої дії в протоколі, і при цьому відсутній оригінал запису даної слідчої дії.(а.с.66, 70, 74, 76, 168, 173, 177 т.2)
		Відповідно дозмісту ч.1,2,3ст.104КПК Україниу випадках,передбачених цимКодексом,хід ірезультати проведенняпроцесуальної діїфіксуються упротоколі.  У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу.
		Із протоколів слідчих експериментів встановлено, що жоден з них не містить опису безпосереднього відтворення подій обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тобто змісту їх повідомлень про обставини вчинення злочину, між тим дана інформація як зазначено в самих протоколах, наявна на наданих до протоколів дисках відеофіксації даних слідчих дій. Відеофіксація здійснювалась на мобільні телефони працівників поліції по кожному слідчому експерименту, про що вказано в протоколах, згідно відповіді Іванівського ВП ГУНП в Одеській області на той час в розпорядженні райвідділу відеокамери не було. При записів відеофіксації було встановлено, що дані відеофіксації містять на оптичних дисках, які були виготовлені слідчими, опечатані та приєднані до матеріалів справи. 
		Відповідно суд вважає, що до змісту ст.104 КПК України невнесення даних показів обвинувачених під час слідчого експерименту до протоколу не є порушенням фіксації слідчого експерименту. 
		Далі, суд давши оцінку доводам сторони по справі, приходить до висновку , що надані до протоколів диски є належним та допустимими доказом проведення даної слідчої дії і можуть бути прийняті в якості доказу з огляду на практику розгляду данрих питань Верховнис судом.
		Так згідно постанови ВС від 15.01.2020 року у справі № 161/5306/16-к (провадження № 51-3498км19) Верховний суд зазначив, що враховуючи, що під документом як джерелом доказів законодавець розуміє спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), складені в порядку, передбаченому КПК, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, (ч. 1, п. 2, 3 ч. 2 ст. 99 КПК), не має жодних перепон у можливості надання до суду дублікатів протоколів процесуальних дій, а також матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації (у тому числі електронних), виготовлених слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, які визнаються судом як оригінал документа. 
		Очевидно, що сторона захисту в разі незгоди з наданими суду прокурорм відеозаписами слідчих експериментів, на підставі принципу змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, мала право заявити клопотання про проведення експертизи відеозаписів на предмет їх фальсифікації, але таким своїм правом не скористалась.
		Крім цього суд вважає, що незнаходження пристроїв, за допомогою яких здійснюється фіксування слідчих дій за відсутності ознак фальсифікації доказу не є фундаментальним порушенням прав обвинувачених і не тягне як підставу визнання доказу недопустимими.
		 
		Щодо повторного допиту свідка. 
		Сторона захисту - адвокат ОСОБА_7 вважає, що не допитавши своєчасно повторно в суді свідка ОСОБА_25 , суд допустив неповноту судового слідства, так як остання мала намір повідомити суду інформацію важливу для розслідування даного кримінального провадження, проте не була завчасно допитана та померла. 
		Так суд зазначає, що повторне дослідження доказів по справі є правом, а не обов`язком суду. 
		Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
		Таксвідок ОСОБА_25 не булабезпосереднім очевидцемзаподіяння тілеснихушкоджень потерпілій ОСОБА_23 ,в судовомузасіданні булаопитана всімаучасниками справи,повідомила судулише проспосіб життя ОСОБА_11 ,так якбачила їїостанній разза неділюдо смерті. Суд не встановив конкретної ролі цих показань у визнання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винним або в їх виправданні, вони не були безумовно єдиним доказом проти обвинувачених. Нічого також не вказує на те, що вони були «вирішальними» для результатів розгляду справи. Той факт, що суд відмовився повторно допитувати свідка, не може сприйматися як порушення права людини на справедливий суд (справа «Ламатік» проти України»)
		 
		Щодо пред`явлення обвинуваченому ОСОБА_5 некоректного обвинувачення. 
		Також захистом обвинуваченого ОСОБА_5 . однією із підстав виправдання його підзахисного зазначав пред`явленням ОСОБА_5 органами досудового розслідування некоректного та неконкретного обвинувачення. Так на думку захисту, в обвинувальному акті повинно бути розмежовано дії обох обвинувачених щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 , з зазначенням їх ступеня тяжкості. Невиконання цих вимог органами досудового слідства призвело до неправильної кваліфікації дій його підзахисного і порушення його права захищатися від конкретно висунутого йому обвинувачення.
		Суд не погоджується з доводами захисника з огляду та таке.
		Так враховуючи положення ч.1 ст.91 КПК України про необхідність доказування в кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, а саме часу, місця, способу та інших обставин кримінального правопорушення, в обвинувальному акті обов`язково повинні бути зазначені такі відомості.
		Також під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Суд вважає, що висунуте обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є конкретним, обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення, в якому стисло викладено порушення, яке інкримінується обвинуваченим і в ньому зазначено час, місце, спосіб і та інші обставини скоєного правопорушення.
		Крім цього висновок суду по даному питання вочевидь підтверджується позицією апеляційної інстанції, яка викладені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 13.09.2018 року (а.с.43 т.1) щодо конкретності висунутого обвинувачення в нині розглядуваному судом обвинувальному акті та відсутністю підстав для повернення обвинувального акту по цій підставі.
		 
		Щодо обов`язковості розмежування дій кожного обвинуваченого та наслідків від їх дій, які настали у висунутому обвинуваченні, то суд також ввжажає, що дані доводи захисту належить відхилити з огляду на таке.
		Такв  диспозиції ч.2 ст.121 КК України передбачено відповідальність за спричинення тяжких тілесних ушкоджень особі, від яких настала смерть і мова йдеться саме про групу осіб, утворену без попередньої змови. 
		Обвинуваченим інкримінується вчинення злочину саме групою осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 28 КК України, злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. 
		Взаємодія учасників виникає у момент початку скоєння злочину або під час його вчинення. При цьому необов`язково, щоб тілесні ушкодження були заподіяні кожним із них (наприклад, один з учасників групи пригнічує опір потерпілого, тоді як інший заподіює ушкодження). У цих випадках, як правило, співучасник приєднується до виконавця, що вже почав виконувати об`єктивну сторону злочину. Їхні дії мають бути погоджені щодо суб`єкта та об`єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату.
		Аналізуючи всі зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , завдаючи чисельних ударів і область голови, шиї, тулуба та кінцівок потерпілій ОСОБА_11 та завдаючи таким чином останній чисельні тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, мали спільний умисел саме на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.
		Судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_23 було заподіяно тілесні ушкодження незадовго до смерті у невеличкому приміщенні  кухні будинку обвинуваченого ОСОБА_19 , кожен з обвинувачених мав змогу бачити та усвідомлювати дії іншого співучасника, погоджувався з ними та продовжував свої протиправні дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій. 
		Як встановлено судом ОСОБА_5 , в ході слідчого експерименту показував, що наносячи тілесні ушкодження потерпілій, карав її за крадіжку корови в минулому, в суді пояснив, що вона випорожнилася в їх присутності, а ОСОБА_6 за те, що потерпіла не хотіла йти додому, відтак суд вважає, що в даному випадку мало місце ситуативне об`єднання зусиль обох обвинувачених саме із незначних приводів для досягнення загального злочинного результату .
		При цьому ці дії були погоджені обвинуваченими стосовно об`єкта та об`єктивної сторони злочину, а тому обвинувачені повинні були усвідомлювати з огляду на обставини справи, що діють для досягнення єдиного злочинного результату  заподіяння тілесних ушкоджень одній особі  ОСОБА_58 .
		На користь такого висновку суду свідчить зокрема висновок експертизи, яким підтверджено, що у потерпілої ОСОБА_11 , як результат зламано не менше половини ребер, на тілі виявлено не менше 26 тілесних ушкоджень, усі тілесні ушкодження були прижиттєві, саме побиття тривало протягом певного періоду часу.
		Тому суд вважає, що виходячи з встановлених обставин справа, доводи захисту ОСОБА_5 про те, що в обвинувальному акті не було розмежовано хто і які тілесні ушкодження завдав потерпілій та ступінь їх тяжкості, то і діям обох обвинувачених дана неправильна оцінка і неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, не беруться судом до уваги, так як обвинувачені виконували спільні дії, направлені на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, виконували ці дії одночасно ,а тому при такій ситуації не потребує розмежування  хто, скільки і в які частини тіла потерпілій наносив удари, що зокрема відповідає правовій позиції ВС від 07.10.2020 року по справі №589/2313/18 щодо кваліфікації дій осіб, які вчинили злочин у співучасті. 
		Позиція захисту, що обвинувачений ОСОБА_5 повинен нести відповідальність лише за заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, так як з самого початку зайняв в однакову позицію і давав правдиві свідчення про те, що він лише декілька разів вдарив потерпілу по обличчю долонею, і згідно висновку експертизи тілесні ушкодження, які виявлені експертом в області обличчя відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, спростована дослідженими судом матеріалами справи.
		Так обвинувачений стверджував, що в його присутності ОСОБА_6 наніс тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 у виді переламів ребер, так як вдарив потерпілу по спині арматурою два чи три рази.
		Між тим, за висновком судово-медичної експертизи №28 смерть потерпілої ОСОБА_11 перебувала в причинному зв`язку з наявними ушкодженнями і настала в результаті закритої травми органів грудної порожнини, у вигляді множинних двобічних осколкових переломів ребер з численними пошкодженнями пристінкової плеври, і настала від шоку, що розвинувся у перебігу травматичного процесу.
		Так відповідно до висновку експерта №28 масивні поширені суцільні крововиливи у м`які тканини обох бічних поверхонь грудної клітки, множинні двобічні, прямі переломи ребер, виявлені при судово- медичному досліджені трупа утворилися від дії - тупого предмета (тупих предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, а відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №28д ушкодження лівої половини грудної клітини у вигляді перелому 5-11 лівих ребер, приймаючи їх характерні особливості та локалізацію, могли бути утворені від багаторазової дії (ударів ) кулаком.
		Тобто дані висновки експертиз вочевидь доводять неспроможність версії захисту щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій лише за допомогою предмету з обмеженою контактуючою поверхнею у виді кілка і відповідно лише обвинуваченим ОСОБА_6 .
		Такожматеріалами справипідтверджено,що данийзлочин обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили встані алкогольногосп`яніння,в деньвчинення злочинувживали алкогольсумісно з ОСОБА_11 ,що саміобвинувачені підтвердилив своїхпоказах усуді. Доводи захисту, що дані обставини не знайшли свого підтвердження в суді суд відхиляє з огляду на таке.
		Норми кримінального процесуального законодавства України не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів (постанова ККС ВС від 11.02.2020 року у справі № 643/20474/15-к).
		 
		Таким чином,розглянувши повноі всебічнокримінальне провадження,проаналізувавши таоцінивши кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказівз точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення,у томучислі перевірившиі оцінившиусі доводиучасників судовогопровадження,суд приходитьдо висновкупро доведеністьвини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, а їх дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.121 КК України, як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб, в результаті яких настала смерть ОСОБА_11 .
		 
		Призначаючи обвинуваченим покарання за вчинений злочини суд, враховує, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має не меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.65-67 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом`якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання, наслідки злочину.
		Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин в стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною відповідно до ст.67 КК України, що обтяжує покарання за скоєний ними злочин для кожного.
		Обставини, що пом`якшують покарання обом обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлені.
		Між тим суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 задовільно характеризується по місцю проживання, хоч і суду надано дві протилежні характеристики стороною обвинувачення та захисту. 
		Судом під час розгляду справи встановлено, що прокурором надана характеристика на ОСОБА_5 на час вчинення злочину, а характеристика, надана стороною захисту за більш тривалий проміжок часу до вчинення злочину, коли обвинувачений вів інший спосіб життя , проживав з сім`єю , мав доходи, забезпечував сім`ю.(а.с.123 т.1) Обвинувачений має чотирьох дітей, двоє з яких неповнолітні (а.с.206 т.2). Доказів зайняття обвинуваченим перед затриманням фермерством суду не надано, а тому суд вважажє, що до затримання обвинувачений не працював. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 негативно характеризувавсяна часвчинення злочину(а.с.101т.1),надав судусвідоцтва пронародження йогоп`яти неповнолітніхдітей (а.с.98-102),біологічним батькомяких вінявляється,однак батьківствовідносно цихдітей унього у встановленомузаконом порядкуне підтверджено. Намомент вчиненнязлочину непрацював,суспільно-корисноюпрацею незаймався . 
		Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №163 від 05.04.2018 року ОСОБА_6 на час який відноситься до вчинення злочину та на час проведення з ним слідчих дій після вчинення злочину будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки, в тому числі хронічним алкоголізмом не страждав, в період який відноситься до вчинення інкримінованих йому дій, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, за своїм психічним станом був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а в подальшому міг приймати участь у слідчих діях та стати перед судом.(а.с.129 т.2)
		В свою чергу згідно висновку судово-психіатричної експертизи №164 від 05.04.2018 року,  ОСОБА_5 на час, якийвідноситься довчинення злочину та на час проведення з ним слідчих дій, будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки в тому числі хронічним алкоголізмом не страждав, в період який відноситься до вчинення інкримінованих йому дій, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп`яніння, за своїм: психічним станом був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а в подальшому міг приймати участь у слідчих діях та стати перед судом. (а.с.134 т.2)
		Тому при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я, що є найвищою соціальною цінністю, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, і вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливі без ізоляції від суспільства, тому вважає, що обвинуваченому належить обрати покарання , передбачене санкцією ст.ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям в місцях позбавлення волі .
		При призначенні покарання ОСОБА_6 суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, і вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливі без ізоляції від суспільства, тому вважає, що обвинуваченому належить обрати покарання , передбачене санкцією .ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи для реального відбуття покарання.
		Суд вважає, що призначення обвинуваченим такого виду покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення обвинуваченими нових злочинів.
		Цивільний позов по справі не заявлявся, судові витрати відсутні. Згідно протоколів затримання обвинувачені утримуються під вартою по даному кримінальному провадженню з 8 березня 2018 року , а тому строк відбування покарання за даним вироком вказаним особам належить відраховувати з дати затримання.(а.с.32, 37 т.2)
		Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.
		Строк відбуванняпокарання засудженому ОСОБА_5  обчислювати з - 8 березня 2018 року.
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді 8(восьми) років 6(шести)місяців позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.
		Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з - 8 березня 2018 року.
		Залишити запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу. 
		Речові докази (а.с.106 т.2) - целофановий пакет чорного кольору з речами вилученими при огляді трупа в Іванівському бюро CMЄ: тряпчані жіночі штани чорного кольору; куртка жіноча рожевого кольору; жіночий светр чорного кольору, жіноча хустка блакитного кольору з червоними квітами, жіноча кофта синтетична чорного кольору; бейстболка білого кольору; шкарпетки в`язані, жіночі; сапоги жіночі з коже замінювача чорного кольору, жіночі труси червоного кольору знищити після набрання вироком законної сили; - конверт білого кольору з речами вилученими при огляді трупа за адресою: АДРЕСА_2 грошові купюри: 10 гривнева купюра серійний № ХА2221780; друга 10 гривнева купюра серійний № МЕ6874588 та 5 гривнева купюра серійний № УИ3240318, після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалалх справи.; - картонна коробка з речами вилученими при обшуку садиби по  АДРЕСА_2 - монтировка довжиною 53 см, арматура довжиною 52 см, пакіл довжиною 35 см, - знищити після набрання вироком законної сили; - конверт зі зрізами нігтів з рук підозрюваного ОСОБА_5 ; - конверт зі зрізами нігтів з рук підозрюваного ОСОБА_6 , - знищити після набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.  Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому і прокурору. 
		 
		Суддя:                                  ОСОБА_1 .
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Вирок набрав законної сили _____  ________ 2014 року
		Суддя ______________ ОСОБА_1 
		 
		Оригінал рішення знаходиться в суді
		у справі за _______________,
		провадження _______________
		Голова Роздільнянського районного суду
		Одеської області ___________________ ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...