Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 800/22/17(800/267/16) : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2021.
Дата набрання законної сили: 04.02.2021
Номер судового провадження: 11-1122заі19

винні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРЮ про те, що зазначені грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1 , порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя і були правильно кваліфіковані як порушення присяги. Стягнення у виді внесення подання ВРЮ про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з огляду на негативні наслідки, зумовлені невиконанням суддею вимог процесуального закону.
		Окремо Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що обставини незаконного тримання під вартою учасників Революції Гідності були предметом дослідження ЄСПЛ, зокрема, у справах «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunovand Others v. Ukraine, заяви № 15367/14 та 13 інших), «Луценко та Вербицький проти України» (Lutsenko and Verbytskyy v. Ukraine, заяви № 12482/14 та № 39800/14), «Кадура та Смалій проти України» (Kadura and Smaliy v. Ukraine, заяви № 42753/14 та № 43860/14), «Дубовцев та інші проти України» (Dubovtsev and Others v. Ukraine, заяви № 21429/14 та 9 інших) та «Воронцов та інші проти України» (Vorontsov and Others v. Ukraine, заяви № 58925/14 та 4 інших), у котрих ЄСПЛ 21 січня 2021 року постановив, одноголосно, що мала місце низка порушень: статті 3 (заборона катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції, пунктів 1 і 3 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканість), статті 11 (свобода зібрань та об`єднань), статті 2 (право на життя), та статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
		У зазначених справах ЄСПЛ зауважив, що багато з рішень про тримання під вартою були свавільними. Він дійшов висновку, що владні органи умисно намагались завадити початково мирним протестам, використовуючи для цього надмірне насильство та незаконні затримання. Загалом ЄСПЛ виявив ознаки того, що встановлені порушення були частиною певної стратегії владних органів. 
		Зокрема, у справі «Шморгунов та інші проти України» щодо заявника ОСОБА_16 (заява № 36299/14 від 28 квітня 2014 року), участь у розгляді справи щодо якого брала суддя ОСОБА_1, ЄСПЛ встановив порушення вимог статті 3 Конвенції внаслідок жорстокого з ним поводження зі сторони силовиків без належного ефективного розслідування з боку держави. Крім того, ЄСПЛ прямо зазначає, що ОСОБА_16 у порушення статті 5 Конвенції було незаконно затримано у період з 23 січня 2014 року до 14 лютого 2014 року, тобто і після ухвали суду апеляційної інстанції, у постановленні якої брала участь позивачка. Також ЄСПЛ констатував порушення права ОСОБА_16 на свободу мирних зібрань внаслідок усіх зазначених дій держави.
		ЄСПЛ встановив, що зловживання щодо ОСОБА_16 становили частину свідомої стратегії влади стосовно припинення протестів. 
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши всі аргументи та доводи представників позивачки та відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРЮ про те, що ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не забезпечила всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону.
		З огляду на це спірне рішення ВРЮ про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги є правомірним.
		Не знайшли свого підтвердження й висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що суддя апеляційного суду, який у складі колегії суддів прийняв судове рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не може бути суб`єктом відповідальності у розумінні положень пунктів 2, 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.
		Аналіз норм пунктів 2, 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII свідчить, що судді апеляційних судів мають нести відповідальність за дії щодо ухвалення рішення про залишення без змін судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У цьому Законі не визначено, що перевірка проводиться тільки щодо рішень слідчих суддів про обрання запобіжних заходів стосовно підсудних та рішень таких суддів про залишення без змін обраних запобіжних заходів. Причини ухвалення Закону № 1188-VII, цілі введеного цим Законом тимчасового посиленого заходу - спеціальної перевірки суддів загальної юрисдикції з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності та справедливості, свідчать про те, що суб`єктом відповідальності у розумінні положень пунктів 2, 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII є судді загальних судів, які у визначені законом період та умови одноособово або у складі колегій розглядали справи щодо застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, незалежно від того, чи це слідчі судді, які обирали запобіжний захід, чи судді суду апеляційної інстанції, які входили до складу суду, який переглядав такі судові рішення в апеляційному порядку.
		Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи позивачки про те, що ТСК та ВРЮ порушили принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. А також доводи про те, що в оскаржуваному рішенні відповідача не міститься розмежування, які саме дії того чи іншого судді містять ознаки порушення присяги та в чому вони проявились, а також те, що ВРЮ всупереч вимогам законодавства ототожнила порушення присяги з порушенням норм КПК.
		Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів. Судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду, у нарадчій кімнаті. Відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Судове рішення підписують усі судді. У разі якщо суддя зі складу суду не погоджується із судовим рішенням, він має право викласти письмово окрему думку.
		Той факт, що спірне рішення ВРЮ стосується розгляду питання про наявність у діях ще 4 суддів ознак порушення присяги та відсутні оформлені щодо кожного судді окремі рішення, не свідчить про порушення принципу індивідуальної відповідальності. Навіть у практиці ЄСПЛ є рішення, ухвалені щодо кількох відповідачів і за декількома зверненнями, поданими різними заявниками й об`єднаними в одне провадження відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту цього Суду.
		Так, дії судді ОСОБА_1 , зазначені у висновку ТСК, що розглядався ВРЮ, вчинені під час прийняття судових рішень судом апеляційної інстанції, до складу якого входила суддя ОСОБА_1 та інші судді, щодо яких ТСК також ухвалила висновки про визнання в їх діях порушення присяги судді, а ВРЮ обґрунтовано у своєму рішенні надала оцінку діям кожного із суддів, які входили до складу колегії, зокрема й судді ОСОБА_1, зважаючи на факти, установлені щодо кожної з кримінальних справ. Тому встановлення у спірному рішенні вини у порушенні присяги кожним з 5 суддів, яких це рішення стосується, не призвело до порушення принципу індивідуальної юридичної відповідальності.
		Реалізація принципу індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений у статті 61 Конституції України, забезпечується положенням частини другої статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час здійснення дисциплінарного провадження), за яким під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		ВРЮ дійшла висновків про порушення суддею ОСОБА_1 присяги у результаті дій, що оцінені як такі, що завдали істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.
		Порушення суддею присяги єдиним наслідком передбачає звільнення судді з посади на підставі пункту 5 частини п`ятої статі 126 Конституції України, тому особа судді, її позитивна характеристика, відсутність дисциплінарних стягнень, значний стаж роботи на посаді судді, наявність нагород і заохочень не дають підстав для застосування більш м`якого дисциплінарного стягнення, а отже, не дають підстав вважати, що ВРЮ порушила принцип пропорційності застосування дисциплінарного стягнення.
		Щодо аргументів позивачки про порушення ВРЮ принципу, за яким суддя не може нести відповідальність за ухвалене рішення, внаслідок чого фактично переглянуто судові рішення, що суперечить нормам Конституції та законів України, слід зазначити таке.
		Як вказано у Висновку № 1 (2001) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 23 листопада 2001 року, незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів судді, а для забезпечення верховенства права та в інтересах тих осіб, які прагнуть та очікують правосуддя.
		Суди та судді у своїй діяльності не завжди керуються виключно Конституцією та законами України, піддаються протиправному впливу посадових осіб органів державної влади, суб`єктів політичної діяльності, допускають безкарне втручання у вирішення судових справ, що завдає істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.
		Також судом було враховано приписи Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріоні, Хорватія), якими закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону, та положення Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, які наводять визначення об`єктивності судді як принципу: «Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
		Крім того, стаття 6 Конвенції встановлює, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Наведене свідчить, що ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не забезпечила всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону. А отже, встановлені в ході дисциплінарного провадження факти підтверджують недотримання позивачкою присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, зокрема, невстановлення суддею обставин, які підлягали обов`язковому з`ясуванню при розгляді справ, та порушення прав осіб, які притягувалися до відповідальності. ВРЮ не втручалась у суть постановлених судових рішень, а лише констатувала факт недотримання ОСОБА_1 присяги судді.
		Стосовно доводів ОСОБА_1 про наявність у ВРЮ підстав для залишення без розгляду висновку ТСК, оскільки, на її думку, до ТСК з відповідними заявами звернулися особи, які не є суб`єктами такого звернення, визначеними у частині другій статті 2 Закону № 1188-VII; ТСК прийняла висновок поза межами дії своїх повноважень; дисциплінарне провадження не могло порушуватися за заявою ОСОБА_6 , яка подана поза межами спеціально визначеного строку для подання таких заяв, - слід зазначити таке.
		Аналіз норм Закону № 1188-VII, яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції, свідчить, що ТСК, яка утворена з метою реалізації цього Закону, зокрема задля проведення перевірки суддів суду загальної юрисдикції з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової влади, відновлення законності і справедливості, є державним тимчасовим спеціальним органом, що здійснює свою діяльність на підставі цього Закону, відповідно до Регламенту ТСК. За результатами проведення перевірки суддів ТСК ухвалює обґрунтований висновок.
		Аналіз норм Закону № 22/98-ВР, Закону № 2453-VI, Регламенту ВРЮ, затвердженого її рішенням від 30 серпня 2015 року № 355/0/15-15, якими визначено процедуру звільнення суддів, а також Закону № 1188-VII свідчить, що повноваження щодо перевірки заяв на відповідність вимогам, установленим Законом № 1188-VII, має ТСК, яка наділена правом, у разі виявлення невідповідності заяви вимогам цього Закону, повернути заяву заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 2 зазначеного Закону. Направлений ТСК до ВРЮ висновок є обов`язковим для розгляду ВРЮ, яка не мала повноважень залишати такий висновок без розгляду.
		Не погоджується Велика Палата Верховного Суду й з аргументами ОСОБА_1 про неправильне, на її думку, застосування ВРЮ строків притягнення її до відповідальності.
		Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 2453-VI(у редакції, чинній на час розгляду судом апеляційної інстанції, до складу якого входила ОСОБА_1 , зазначених вище справ) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
		Статтею 88 цього Закону в зазначеній редакції передбачено дисциплінарне стягнення стосовно судді та порядок його зняття.
		Так, частиною першою цієї статті було передбачено єдине дисциплінарне стягнення - у виді догани.
		Передбачена статтею 105 цього Закону (у зазначеній редакції) відповідальність за порушення присяги у виді звільнення судді з посади не була визначена в ньому як дисциплінарне стягнення.
		Таким чином, строк, визначений у частині четвертій статті 87 Закону № 2453-VI у зазначеній редакції, поширювався тільки на дисциплінарне стягнення у виді догани. До набрання чинності змінами до Закону № 22-98-ВР, Закону № 2453-VI, внесеними Законом № 192-VIII, законодавство України не передбачало строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді, і тільки з 27 лютого 2015 року - дня набрання чинності зазначеними змінами у частині другій статті 32 Закону № 22-98-ВР було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами й у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
		Правила і строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження, визначені у Законі № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII).
		Стаття 96 цього Закону визначає порядок прийняття рішення у дисциплінарній справі стосовно судді. Зокрема, у частині четвертій вказаної статті визначено строк застосування дисциплінарного стягнення - не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
		Отже, строком для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді є три роки з дня порушення присяги без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРЮ повно встановила факти та надала їм обґрунтовану оцінку, за результатами якої дійшла висновку про недотримання позивачкою присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя. ВРЮ не втручалась у суть постановлених судових рішень, а надала оцінку діям судді та встановила факт порушення суддею присяги.
		Оскільки, приймаючи Спірне рішення, ВРЮ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, зважаючи на права судді на участь у процесі прийняття рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про  задоволення апеляційної скарги ВРП.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 117 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.
		Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про його скасування та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя задовольнити.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                    В. С. Князєв
		Суддя-доповідач                                                                                       Т. О. Анцупова
		Судді:                                    В. В. Британчук                                           К. М. Пільков
		Ю. Л. Власов                                                О. Б. Прокопенко
		І. В. Григор`єва                                            В. В. Пророк
		М. І. Гриців                                                   Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                              О. М. Ситнік
		О. С. Золотніков                                         В. М. Сімоненко
		Л. Й. Катеринчук                                        І. В. Ткач
		                                    Г. Р. Крет                                                      С. П. Штелик
		                                    Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...