Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/8757/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2021.
Дата набрання законної сили: 29.03.2021
Номер судового провадження: 61-20010ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		29 березня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 331/8757/14
		провадження № 61-20010св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року у складі судді Світлицької В. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Подліянової Г. С., Бєлки В. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя.
		Позовна заява мотивована тим, що з лютого 2005 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 . 25 жовтня 2008 року між нею і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.
		За час шлюбу, за спільні кошти, ними набуто наступне майно: автомобіль Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль Volkswagen LT-28, номерний знак НОМЕР_2 , мотоцикл Yamaha XV1700, номерний знак НОМЕР_3 , автомобіль Ford Transit, номерний знак НОМЕР_4 , причеп, номерний знак НОМЕР_5 , нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , житловий будинок на АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення ХІ першого поверху літ. А-5 на АДРЕСА_3 , яке відповідно до статей 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.
		На підставі вказаного, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 жовтня 2016 року, просила суд встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року до 25 жовтня 2008 року та у порядку поділу майна подружжя поділити вищевказане майно, що є спільною сумісною власністю, визнавши за нею право власності на нежитлове приміщення ХІ першого поверху літ. А-5 на АДРЕСА_3 , житловий будинок на АДРЕСА_2, автомобіль Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , а інше майно - залишити у власності ОСОБА_2 .
		У квітні 2015 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій, посилаючись на ті самі фактичні обставини, просив у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з лютого 2005 року до 25 жовтня 2008 року без реєстрації шлюбу.
		Визнано нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
		Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5 на АДРЕСА_3 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя, а саме: автомобіля Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_4 , автомобіля Volkswagen LT-28, номерний знак НОМЕР_2 , мотоцикла Yamaha XV1700, номерний знак НОМЕР_3 , причепа, номерний знак НОМЕР_5 .
		У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5 на АДРЕСА_3 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, а саме: автомобіля Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_4 , автомобіля Volkswagen LT-28, номерний знак НОМЕР_2 , мотоцикла Yamaha XV1700, номерний знак НОМЕР_3 , причепа, номерний знак НОМЕР_5 .
		У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 3 201,40 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 9 175,00 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі належних і допустимих доказів було встановлено, що з лютого 2005 року до 25 жовтня 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут, мали взаємні права і обов`язки, у цей період в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували, тому є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сторін у цей період однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 
		Встановивши, що подружжям за спільні кошти набуто: нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення ХІ першого поверху літ. А-5 на АДРЕСА_3 , житловий будинок на АДРЕСА_2, автомобіль Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль Ford Transit, номерний знак НОМЕР_4 , автомобіль Volkswagen LT-28, номерний знак НОМЕР_2 , мотоцикл Yamaha XV1700, номерний знак НОМЕР_3 , причеп, номерний знак НОМЕР_5 , суд вважав, що це майно відповідно до статей 60, 74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а згідно зі статтею 70 СК України їх частки у цьому майні є рівними.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , особи, яка не брала участі у цій справі, залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року залишено без змін.
		Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції 
		Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статті 60 СК України не встановив час набуття нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 і не перевірив доводів відповідача, що цей об`єкт нерухомості був створений внаслідок реконструкції житлового будинку, набутого у власність на підставі договору дарування від 02 грудня 1998 року, тобто до шлюбу і до встановленого судом факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, після проведення якої було змінено цільове призначення цього майна. Для визнання цього нежитлового приміщення спільною сумісною власністю, суд повинен встановити участь кожного з подружжя у реконструкції цього приміщення та з урахуванням цього визначити частки сторін у цьому майні.
		Встановивши, що причіп, номерний знак НОМЕР_5 , був придбаний відповідачем у 1996 році, суд визнав його об`єктом спільної сумісної власності, не звернувши увагу, що сторони у фактичних шлюбних відносинах перебувають з 2005 року.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від первісних позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині поділу - причепу, реєстраційний номер НОМЕР_6 , провадження у справі у цій частині закрито.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року у цій справі в частині поділу причепу, реєстраційний номер НОМЕР_5 та визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по Ѕ частині цього причепу, реєстраційний номер НОМЕР_5 скасовано.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , особи, яка не брала участі у цій справі, до якої приєднався ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
		В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року у цій справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без змін.
		В решті попереднє судове рішення апеляційного суду у цій справі судом касаційної інстанції не скасовувалось та апеляційним судом при новому апеляційному розгляді цієї справи не переглядалось.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі первісного та зустрічного позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій справі та поділив причеп, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який сторони у цій справі не просили поділити, визнавши за кожним із подружжя право власності на Ѕ частину на останній, та навпаки, не вирішив у цій справі первісних позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу причепу, реєстраційний номер НОМЕР_6 в цілому.
		Суд апеляційної інстанції прийняв відмову позивача ОСОБА_1 від первісних позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині поділу - причепу, реєстраційний номер НОМЕР_6 , провадження у справі у цій частині закрив. Оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 не приймалось взагалі, то в апеляційного суду відсутні правові підстави для визнання його нечинним у цій частині.
		ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у цій справі у суді першої інстанції, у своїй апеляційній скарзі, до якої приєднався ОСОБА_2 , не довела факту належності станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі на праві особистої власності ОСОБА_4 чи на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 будь-якого майна, що було визнано судом першої інстанції у цій справі спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділено між ними у рівних частках з визнанням права власності по Ѕ часті за кожним.
		Доводи заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 , які виходять за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 у цій справі, апеляційним судом не приймались до нового апеляційного розгляду та не приймаються до уваги та не розглядаються у цій справі. 
		Факт проживання ОСОБА_4 однією сім`єю з ОСОБА_2 у період з лютого 2005 року до 25 жовтня 2008 року, на якому остання наголошує у своїй апеляційній скарзі, спростовується рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року у цій справі, яке у цій частині набрало законної сили.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про удаваність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного між нею - ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, який до теперішнього часу є дійсним та не визнаний за рішенням будь-якого суду за позовом будь-кого в будь-якій справі удаваним (належні та допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), ґрунтуються на припущеннях, а суд виходив із презумпції правомірності вищезазначеного правочину.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийнявши відмову від позову в частині причепу, не з`ясував, чи був цей причеп об`єктом спільної сумісної власності; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та помилково не прийняв до уваги доводи заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 ; суд не з`ясував джерела походження майна та коштів, за які воно було придбано та дійшов помилкового висновку про його поділ як спільного сумісного майна подружжя; судами не враховано, що ОСОБА_2 проведено ремонт у квартирі АДРЕСА_4 , а тому йому має належати 2/3 частки цієї квартири; нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 не може бути предметом поділу, оскільки набуто у власність на підставі договору дарування від 02 грудня 1998 року, тобто до початку проживання однією сім`єю; частка позивача ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_2 має бути зменшена, оскільки внаслідок особистих затрат та зусиль ОСОБА_2 була здійснена зміна цільового призначення цього будинку та реконструкція в належний придатний для комфортного проживання стан.
		У грудні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що 25 жовтня 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції зроблено актовий запис № 386.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. 
		Відповідно до договору дарування від 02 грудня 1998 року ОСОБА_5 набув у власність житловий будинок загальною площею 69,5 кв. м на АДРЕСА_1 .
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 вересня 2008 року серії НОМЕР_7 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 серпня 2008 року № 370/19, зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на будівлю автомийки з експрес-кафе літ. О, загальною площею 283,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на час розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться будівля автомийки з експрес-кафе літ. О-2 загальною площею 538,20 кв. м, підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності від 19 грудня 2012 року серії НОМЕР_8 , видане виконавчим комітетом Запорізької міської ради, власником є ОСОБА_2 
		ОСОБА_2 є власником: причепу, номерний знак НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06 квітня 1996 року серії НОМЕР_9 ; автомобіля Volkswagen LT-28, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 25 вересня 2008 року серії НОМЕР_10 ; автомобіля Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06 травня 2011 року серії НОМЕР_11 ; мотоцикла Yamaha XV1700, номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 25 квітня 2013 року серії НОМЕР_12 ; автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 23 травня 2013 року серії НОМЕР_13 . 
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_2 прийняв у власність нежитлове приміщення, ХІ першого поверху літ. А-5 загальною площею 148,1 кв. м на АДРЕСА_3 .
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 грудня 2014 року житловий будинок на АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 квітня 2014 року № 20098746 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною п`ятою статті 411 ЦПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд у порушення вимог статті 60 СК України не встановив час набуття подружжям нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 і не перевірив доводів відповідача, що цей об`єкт нерухомості був створений внаслідок реконструкції житлового будинку, набутого у власність на підставі договору дарування від 02 грудня 1998 року, тобто до шлюбу і до встановленого судом факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, після проведення якої було змінено цільове призначення цього майна. Для визнання цього нежитлового приміщення спільною сумісною власністю, суд повинен встановити участь кожного з подружжя у реконструкції цього приміщення та з урахуванням цього визначити частки сторін у цьому майні. Встановивши, що причіп, номерний знак НОМЕР_5 , був придбаний відповідачем у 1996 році, суд визнав його об`єктом спільної сумісної власності, не звернувши увагу, що сторони у фактичних шлюбних відносинах перебувають з 2005 року.
		При новому апеляційному перегляді цієї справи у вищезазначеній частині, зокрема щодо нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , апеляційним судом враховано вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції та встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться окремо: житловий будинок площею 69,5 кв. м (літ. А), який ОСОБА_2 дійсно отримав в дар на підставі договору дарування 02 грудня 1998 року (т. 1 а. с. 203-204) та ще до спільного сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з лютого 2005 року до 25 жовтня 2008 року без реєстрації шлюбу, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , який досі існує за вказаною адресою окремо (технічний паспорт від 25 листопада 2011 року, т. 4 а. с. 198-205), що також підтверджується висновком Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради про надання ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 для розташування автомийки з експрес-кафе за рахунок зменшення території домоволодіння АДРЕСА_1 , частка якого належить йому на праві власності (а. с. 233 т. 4) та відносно якого первісний позивач ОСОБА_1 у цій справі будь-яких позовних вимог не заявляла взагалі; належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні; та нежитлове приміщення площею 283,30 кв. м (будівля автомийки з експрес-кафе, літ. О-2, рік побудови 2006-2009 т. 4 а. с. 200, технічний паспорт від 25 листопада 2011 року), саме яке й було предметом первісних позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі та право власності на який було оформлено на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_8 , виданого 19 грудня 2012 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради (т. 1 а. с. 34, 227), тобто у період зареєстрованого шлюбу сторін у цій справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 жовтня 2008 року (свідоцтво про шлюб, т. 1 а. с. 8) до 15 травня 2015 року (рішення суду про розірвання шлюбу, т. 1 а. с. 76), від якого сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження, т. 1 а. с. 7), побудовано ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя.
		Встановивши, що нежитлове приміщення площею 283,30 кв. м (будівля автомийки з експрес-кафе, літ. О-2) є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання за кожним права власності на Ѕ частину нежитлового приміщення.
		Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суд першої інстанції у цій справі визнав право власності за ОСОБА_1 лише на Ѕ частину нежитлового приміщення площею 283,30 кв. м (будівля автомийки з експрес-кафе, літ. О-2) без урахування житлового будинку літ. А, що підтверджується ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2017 року про виправлення описки (т. 3 а. с. 163), яка підлягає окремому оскарженню від рішення суду першої інстанції та яка не була предметом апеляційного оскарження та перегляду у цій справі взагалі.
		Встановивши, що суд першої інстанції вийшов за межі первісного та зустрічного позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій справі та поділив причеп, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який сторони у цій справі не просили поділити взагалі, визнавши за кожним із подружжя право власності на Ѕ частину на останній, та навпаки, не вирішив у цій справі взагалі первісних позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу причепу, реєстраційний номер НОМЕР_6 в цілому, суд апеляційної інстанції прийняв відмову позивача ОСОБА_1 від первісних позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині поділу - причепу, реєстраційний номер НОМЕР_6 , провадження у справі у цій частині закрив. Оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 не приймалось взагалі, то в апеляційного суду були відсутні правові підстави для визнання його нечинним у цій частині.
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у цій справі у суді першої інстанції, у своїй апеляційній скарзі, до якої приєднався ОСОБА_2 , не довела факту належності станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі 13 грудня 2016 року на праві особистої власності ОСОБА_4 чи на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 будь-якого майна, що було визнано судом першої інстанції у цій справі спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділено між ними у рівних частках з визнанням права власності по Ѕ частині за кожним.
		Судами правильно встановлено, що у період придбання спірного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали, мали відповідний дохід, та не має значення, що у ОСОБА_2 у період придбання майна дохід був більший, ніж у ОСОБА_1 , оскільки остання деякий час займалась доглядом за дитиною, веденням домашнього господарства тощо та не могла мати чи не мала самостійного заробітку.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що зазначене у позові майно в силу вимог статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, а тому на підставі частини першої статті 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, оскільки у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Доводи заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 , які виходять за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 у цій справі, апеляційним судом не приймались до нового апеляційного розгляду, та не розглядаються у цій справі.
		Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що  рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині поділу майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не могло бути і не вирішувалось питання про права ОСОБА_4 , а суд першої інстанції розглянув справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (за виключенням частини рішення суду першої інстанції щодо поділу причепу, реєстраційний номер НОМЕР_5 та визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по Ѕ частині цього причепу, реєстраційний номер НОМЕР_5 ) з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.
		Доводи касаційної скарги про те, що суд не з`ясував джерела походження майна та коштів, за які воно було придбано та дійшов помилкового висновку про його поділ як спільного сумісного майна подружжя; судами не враховано, що ОСОБА_2 проведено ремонт у квартирі АДРЕСА_4 , а тому йому має належати 2/3 частки цієї квартири; нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 не може бути предметом поділу, оскільки було набуто у власність на підставі договору дарування від 02 грудня 1998 року, тобто до початку проживання однією сім`єю; частка позивача ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_2 має бути зменшена, оскільки внаслідок особистих затрат та зусиль ОСОБА_2 була здійснена зміна цільового призначення цього будинку та реконструкція в належний придатний для комфортного проживання стан, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
		При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Мартєв
		 
		С. О. Карпенко
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...