Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/2105/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 12.04.2021. Зареєстровано: 13.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2021.
Дата набрання законної сили: 05.04.2021
Номер судового провадження: 11-сс/803/425/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021041650000026

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-сс/803/425/21 Справа № 201/2105/21   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 квітня 2021 року                            м. Дніпро
		   Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		   головуючого судді          ОСОБА_2 
		   суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		   за участю секретаря 
		судового засідання         ОСОБА_5 
		   прокурора                 ОСОБА_6 
		   підозрюваного             ОСОБА_7 
		захисника     ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
		  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, не маючого дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 296 КК України, -
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від02березня 2021року відмовленов задоволенні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.
		Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування.
		Вказує, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування\суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, а тому підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
		Також зазначає, що доведеним є ризик можливих спроб підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на підтвердження наявності якого вказує той факт, що на даний час органом досудового розслідування не встановлені анкетні дані та місцезнаходження інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, а тому є підстави вважати, що підозрюваний може шляхом своїх активних дій, у томі числі, порад і вказівок, перешкоджати органу досудового розслідування встановити цих осіб.
		Недоведеним під час розгляду клопотання є наявність ризику визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих та свідків з підстав його необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження його існування, особливо ураховуючи і позицію представника потерпілого  ОСОБА_9 , яка у судовому засіданні зазначила, що підозрюваний ОСОБА_7 приніс свої вибачення ОСОБА_10 і той не має жодних претензій до підозрюваного і не хвилюється за себе.
		Також вказує, що прокурором не доведені відповідними належними доказами обставини, які б свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою і, у свою чергу, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання можливим ризикам, в той час, коли сукупність інших обставин, таких, як наявність у підозрюваного ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання, відсутність судимостей та фактів притягнення останнього до кримінальної відповідальності, позиція представника потерпілого, яка підтвердила, що підозрюваний ОСОБА_7 вибачився за свої дії перед потерпілим ОСОБА_10 і не наполягала на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є тими аргументами, які свідчать не на користь застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до семи років та наявність ризиків можливих спроб підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування\суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також, оцінивши, сукупність встановлених обставин, наведених вище, наявні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який здатний запобігти існуючим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
		В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого суді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підозрюваному ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Вказує, що висновки суду, щодо недоведеності необхідності застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтовані, оскільки в клопотанні слідчого, з урахуванням ст.ст. 184, 178 КПК України, вказані також інші підстави для обрання запобіжного заходу, їх наявність обґрунтована матеріалами кримінального провадження, які долучені до матеріалів щодо обрання запобіжного заходу.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
		Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважали безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просили залишити її без змін. 
		 
		Мотиви апеляційного суду.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
		За вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Слідчим суддею дотриманий порядок застосування запобіжного заходу, передбачений ст. 194 КПК України, де зазначені підстави та обставини, які повинен враховувати слідчий суддя при вирішенні цього питання.
		Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.
		У відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
		Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала слідчого судді в повій мірі відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
		Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
		В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, враховано наявність обґрунтованої підозри, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про:
		- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, відомостей про його особу, міцність соціальних зв`язків, наявності постійного місця проживання, обставини досудового розслідування, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж тримання під вартою (про який клопотав прокурор), у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, що може забезпечити дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.
		При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 слідчий суддя дійшов висновку, який колегія суддів вважає обґрунтованим і таким, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідає практиці Європейського суду з прав людини, адже він оцінив всі обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення.
		З такими висновками слідчого судді погоджується колегія суддів і вважає, що на час звернення до слідчого судді, прокурор у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не довів обставини, які безперечно виправдовують обмеження права ОСОБА_7 на свободу.
		Доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора жодним чином не спростовують правильність висновків слідчого судді.
		Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено обставин, які б свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді, тому колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора.
		Колегія суддів вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід, зможе в повній мірі запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, слід зауважити, що підозрюваний, після застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту прибув в судове засідання під час апеляційного перегляду провадження. Відсутні будь-які відомості про тиск з боку підозрюваного на свідків, потерпілого, допущення ним порушень чи недотримання належної процесуальної поведінки, чи іншим чином перешкоджання кримінальному провадженню. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
		Отже, вирішуючи питання, поставлене прокурором у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя дотримався вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомості наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчинені ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, тяжкості покарання що загрожує, наявності постійного місця проживання, вік підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, слідчий суддя дійшов висновку про недоцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, внаслідок чого відмовив в задоволенні клопотання та обґрунтовано обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: зі змісту п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018, в якому суд вказав, що «До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого», «…. Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними». Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано».
		Й оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, слідчий суддя має оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Вказане вбачається не лише зі змісту відповідної норми, але й практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «… Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
		Крім того, у п. п. 85, 86 рішення у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018 ЄСПЛ вказав, що « … Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення», «…Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними». Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано».
		А в п. 62 у справі «Боротюк проти України» (Borotyuk v. Ukraine) ЄСПЛ вказав, що «У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
		У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора правильність висновків слідчого судді не спростовують.
		Колегія суддів доходить висновку, що рішення слідчого суді є законним та обґрунтованим.
		Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2  залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2021 року щодо  ОСОБА_7 - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :
		 
		        ОСОБА_2      ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...