Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/8412/16 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Номер судового провадження: 61-6679ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		08 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 756/8412/16
		провадження № 61-6679св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: слідчий Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області Черевичний М. О., головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, прокуратура Київської області, державна казначейська служба України,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області Черевичного М. О., Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2016 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - слідчий СУ ФР ГУ ДФС України у Київській області) Черевичного М. О., Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів.
		В обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 посилався на те, що з 
		17 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року було проведено обшук на складі ПП «Укрчайпром» та незаконно вилучено майно, а саме: чай «Грузинський чай чорний та зелений», «Петро Сагайдачний», « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », «Золота чаша Гетьмана», «Чай Юсуф», чай насипом в мішках 587 шт, ящиках 4 796 шт, пакетах 376 шт, вагою від 9 до 20 кг, всього мішків, пакетів, ящиків 5 759 шт, загальною вагою 
		118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара. Усе вилучене майно було передано на зберігання ТОВ «Зорі Про».
		Вказував, що обшук проведено із численними порушеннями норм КПК України, зокрема, обшук проводився без ухвали слідчого судді, у нічний час та неуповноваженими особами, що встановлено ухвалою Апеляційного суду                м. Києва від 29 жовтня 2015 року та ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року та від 17 вересня           2015 року.
		Зберігання вилученої продукції не відповідало вимогам нормативних документів, що призвело до її псування, чим позивачу завдано значної майнової та моральної шкоди.
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок державного бюджету ДКС України на користь засновника 
		ПП «Укрчайпром» ОСОБА_1 завдану слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Черевичним М. О., ГУ ДФС у Київській області, прокуратурою Київської області майнову шкоду у розмірі 14 938 988,00 грн та моральну шкоду в розмірі 1 566 000,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 рокуу задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час розгляду справи у кримінальному провадженні за фактом введення в обіг продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності, триває досудове розслідування, а тому позивачем не доведено неправомірність дій відповідачів, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову про відшкодування майнової та моральної шкоди на користь позивача.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.
		Суд апеляційної інстанції виходив із того, що посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при здійсненні арешту та вилучення вищевказаного майна, належного ПП «Укрчайпром», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень безпосередньо щодо особи позивача, що свідчить про відсутність підстав вважати, що оскаржуваними діями органів державної влади ОСОБА_1 завдано майнової та/або моральної шкоди.
		Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 діяв безпосередньо як фізична особа, а не керівник чи засновник ПП «Укрчайпром», яке є власником вилученого майна, а тому недоведено порушення прав саме позивача. Апеляційний суд роз`яснив позивачу право звернутися до суду в інтересах приватного підприємства в порядку господарського судочинства.
		З огляду на зазначене, на думку апеляційного суду, позов не підлягає задоволенню з підстав відсутності порушеного права позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У квітні 2020 року  ОСОБА_1 через адвоката Суховія М. М.подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Оболонського районного суду м. Києва.
		У червні 2020 року справу № 756/8412/16 передано до Верховного Суду. 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року справу призначено 
		судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які входять до складу колегії.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 
		400 ЦПК України). 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення 
		 ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ПП «Укрчайпром» є унітарним підприємством, заснованим на приватній власності 
		ОСОБА_1 і саме незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури, які полягали в незаконному проведенні обшуку, арешту, виїмки та навмисному невиконанні судових рішень, ОСОБА_1 заподіяно майнову та моральну шкоду.
		Крім того, апеляційний суд не застосував норми статей 2, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». 
		Також судом не взято до уваги висновок експертного психологічного дослідження від 21 вересня 2016 року № 1-21/09, відповідно до якого обставини та наслідки проведення обшуку за участю працівників правоохоронних органів із вилученням майна на значну суму постали для ОСОБА_1 як тривало психотравмуючі, спричинили йому негативні психологічні переживання (моральні страждання).
		Разом із тим, кримінальне провадження № 32015110000000030 
		від 17 серпня 2015 року розслідувалося понад чотири роки, поза межами будь-яких розумних строків. ОСОБА_1 на цей термін позбавлено права користуватися належним йому майном, вилученим під час обшуку, зупинено діяльність ПП «Укрчайпром» та позбавлено доходів, що унеможливило ОСОБА_1 забезпечити матеріально свою сім`ю, а також спричинило моральні страждання.
		Доводи інших учасників справи
		У червні 2020 року прокуратура Київської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення та оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		Відзив мотивовано тим, що позивач не належить до кола осіб, визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету України.
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при здійсненні арешту та вилученні майна, належного ПП «Укрчайпром», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень стосовно позивача, що свідчить про відсутність заподіяння майнової та моральної шкоди діями відповідачів ОСОБА_1 .
		Апеляційним судом повно та всебічно досліджено обставини справи, перевірено письмові докази та надано їм належну оцінку.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС у Київській області 
		здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні 
		№ 32015110000000027 за фактом незаконного виготовлення алкогольних напоїв, які при вживанні можуть становити загрозу для життя та здоров`я людей, за ознаками кримінального провадження, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України.
		Під час розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня                   2015 року (а. с. 167-168, т. 1) на території колишнього колгоспу, розташованого на вул. Ірпінській у с. Дзвінкове Васильківського району Київської області, у період з 14 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено харчову продукцію (чай) у вигляді сировини (у мішках, що мають ознаки тривалого зберігання) та готової продукції (розфасовані в прозорі ємкості, герметичні пакети), обладнання та його виготовлення, а саме: чай «Грузинський чай чорний та зелений», «Петро Сагайдачний», «Павло Полуботок», «Кирило Розумовський», «Золота чаша Гетьмана», «Чай Юсуф», чай насипом у мішках 587 шт, ящиках 
		4 796 шт, пакетах 376 шт, вагою від 9 до 20 кг, всього мішків пакетів, ящиків 
		5 759 шт, загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара.
		Будь-які документи щодо походження та обліку продукції у приміщенні, в якому проводився обшук, були відсутні.
		У зв`язку з виявленням нелегального виробництва чаю та інших товарно-матеріальних цінностей розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 32015110000000030 від 17 серпня 2015 стосовно юридичної особи ПП «Укрчайпром» СУ ФР ГУ ДФС у Київській області. 
		Постановою ГУ ДФС у Київській області від 14 вересня 2015 року визнано вилучені в ході обшуку приміщень та прилеглої до них приміщень території (колишнього колгоспу) на АДРЕСА_1 товарно-матеріальні цінності, а саме: чайну продукцію, три станки для фасування, пакувальну тару, речовими доказами (а. с. 63-64, т. 1).
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 
		29 вересня 2015 року накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку, проведеного в період із 14 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року.
		Вилучене майно передано на зберігання ТОВ «Зорі Про», яке в листі від 
		25 листопада 2015 року № 27/11-15-1-В7 повідомило про те, що вилучена продукція зберігається в умовах, які не уможливлюють її псування з дотриманням відповідної температури та вологості (а. с. 71, т. 1).
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 
		2015 (справа № 760/116902/15-к) скаргу адвоката в інтересах ПП «Укрчайпром» на бездіяльність органу досудового розслідування ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна, задоволено.
		Зобов`язано ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області повернути вилучене майно згідно з протоколом обшуку від 14 серпня 2015 року, яке належить                                          ПП «Укрчайпром» (а. с.14-15, т. 1).
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 
		2015 року про накладання арешту скасовано, в задоволенні клопотання начальника ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Павлова О. В. про накладання арешту відмовлено у накладенні арешту на чайну продукцію, а саме: чай « Грузинський чай чорний та зелений », «Петро Сагайдачний», « Павло Полуботок », «Кирило Розумовський», «Золота чаша Гетьмана», «Чай Юсуф», чай насипом в мішках 587 шт, ящиках 4 796 шт, пакетах 376 шт, вагою від 9 до 20 кг, всього мішків пакетів, ящиків 5 759 шт, загальною вагою 
		118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара 
		(а. с. 14-20, т. 1).
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада                2015 року (справа № 760/16582/15-к) зобов`язано ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області повернути тимчасово вилучене майно в ході обшуку, проведеного з 14 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року, яке належить ПП «Укрчайпром», чайну продукцію: а саме чай «Грузинський чай чорний та зелений», «Петро Сагайдачний», «Павло Полуботок», «Кирило Розумовський», «Золота чаша Гетьмана», «Чай Юсуф», чай насипом в мішках 587 шт, ящиках 4 796 шт, пакетах 376 шт, вагою від 9 до 20 кг, всього мішків пакетів, ящиків 
		5 759 шт, загальною вагою 118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара (а. с. 21-23 том 1).
		Згідно з експертним висновком від 11 січня 2016 року № 014620 д.к./15 досліджень установлено, що окремі зразки вилученої чайної продукції « Грузинський час зелений байховий » за змістом радіонуклідів не відповідає вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України від 03 травня 
		2006 року № 256 (а. с.11-21, т. 2).
		31 травня 2016 року СУ ФР ГУ ДФС України у Київській області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 227 КК України, та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016110000000023.
		Кримінальне провадження № 32016110000000023 об`єднано з кримінальним провадженням № 32015110000000030.
		Судами встановлено, що у кримінальному провадженні 
		№ 3201511000000000030 за фактом введення в обіг продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності, на час розгляду справи тривало досудове розслідування.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Пунктом 1-1 статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
		Згідно з пунктами 2 та 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягають відшкодуванню (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; та моральна шкода.
		Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 266/94-ВР майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.
		В абзацах 1, 2, 16 пункту 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення про застосування Закону № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до частини другої статті 4 Закону майно, зазначене в пункті 2 статті 3 Закону (конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.
		Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
		Таким чином, із вимогою про повернення майна, що було конфісковане, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майна, на яке накладено арешт, власник такого майна безпосередньо звертається із відповідною заявою до установи чи органу, в якому воно знаходиться. У випадку, якщо така вимога не задоволена, власник майна не позбавлений права звернутися до суду.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 201/18305/17-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/13211/15-ц. 
		У справі, що переглядається, встановлено, що під час розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року на території колишнього колгоспу, розташованого на вул. Ірпінській у с. Дзвінкове  Васильківського району Київської області,  у період з 14 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року проведено обшук,  у ході якого виявлено та вилучено харчову продукцію (чай) у вигляді сировини (у мішках, що мають ознаки тривалого зберігання) та готової продукції (розфасовані в прозорі ємкості, герметичні пакети), обладнання та його виготовлення, а саме: чай «Грузинський чай чорний та зелений», «Петро Сагайдачний», «Павло Полуботок», «Кирило Розумовський», «Золота чаша Гетьмана», «Чай Юсуф», чай насипом в мішках 587 шт, ящиках 4 796 шт, пакетах 376 шт, вагою від 
		9 до 20 кг, всього мішків пакетів, ящиків 5 759 шт, загальною вагою 
		118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара.
		Вилучене майно, що належить ПП «Укрчайпром», визнано речовими доказами та передано на зберігання ТОВ «Зорі Про».
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 
		29 вересня 2015 року накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку, проведеного в період із 14 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року.
		Разом із тим, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва 
		від 29 вересня 2015 року про накладання арешту скасовано, в задоволенні клопотання начальника ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Павлова О. В. про накладання арешту на чайну продукцію відмовлено.
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 
		2015 (справа № 760/116902/15-к) скаргу адвоката в інтересах 
		ПП «Укрчайпром» на бездіяльність органу досудового розслідування ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна, задоволено.
		Зобов`язано ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області повернути вилучене майно згідно з протоколом обшуку від 14 серпня 2015 року, яке належить 
		ПП «Укрчайпром».
		Також ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада                2015 року (справа № 760/16582/15-к) зобов`язано ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області повернути тимчасово вилучене майно в ході обшуку, проведеного з 14 серпня 2015 року до 14 вересня 2015 року, яке належить ПП «Укрчайпром», чайну продукцію.
		Судами також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що директор ПП «Укрчайпром» Дімов Є. І. в інтересах підприємства неодноразово звертався до слідчого СУ ФР ГУ ДФС України у Київській області Черевичного М. О. та процесуального керівника Коваля Р. В. з клопотаннями щодо повернення тимчасово вилученого майна 
		ПП «Укрчайпром» (а. с. 155-166, т. 1).
		Також в інтересах ПП «Укрчайпром» звертався адвокат Суховій М. М. до керівника органу досудового розслідування СУ ФР ГУ ДФС України у Київській області з клопотанням про зобов`язання повернути незаконно вилучене майно (а. с. 151-154, т. 1).
		Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної та майнової шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що безпосередньо йому незаконними діями органу досудового розслідування заподіяно майнової та моральної шкоди, оскільки під час незаконних, на думку позивача, обшуків безпідставно та незаконно вилучено майно ПП «Укрчайпром».
		Як встановлено судами з матеріалів кримінальної справи, майно, яке було вилучено та передано на зберігання підприємству «Зорі Про», а саме: чай « Грузинський чай чорний та зелений », «Петро Сагайдачний», « Павло Полуботок », « Кирило Розумовський », «Золота чаша Гетьмана», «Чай Юсуф», чай насипом в мішках 587 шт, ящиках 4 796 шт, пакетах 376 шт, вагою від 
		9 до 20 кг, всього мішків, пакетів, ящиків 5 759 шт, загальною вагою                                  118 059 кг, три станки для фасування чайної продукції, пакувальна тара, належало юридичній особі ПП «Укрчайпром».
		Отже, дії щодо арешту, вилучення та передачі на зберігання ТОВ «Зорі Про» майна, вчинені посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури відносно ПП «Укрчайпром», як власника вказаного майна.
		Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
		Згідно із частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Спеціального закону, який регулював би діяльність приватних підприємств, немає. Тому слід виходити із загальних норм ЦК України, ГК України, інших законів і положень статуту підприємства.
		Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		Зокрема, підприємство є унітарним, яке створене одним засновником і засноване на його приватній власності (частина четверта статті 63 ГК України).
		Частиною четвертою статті 128 ГК України передбачено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов`язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов`язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.
		Отже, норми ГК України передбачають право вибору засновником приватного підприємства: управляти ним самостійно чи через найманого директора.
		Відповідно до витягу зі статуту ПП «Укрчайпром» підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю відповідно до ЦК України. Підприємство має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи. Підприємство може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді. Підприємство не несе відповідальності по зобов`язаннях власника. Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном. Власник несе відповідальність по зобов`язаннях підприємства в межах вартості частки в Статутному капіталі. Підприємство має право придбати майно, передавати частину свого майна філіям, представництвам і дочірнім підприємствам, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати в користування юридичним та фізичним особам належне йому рухоме майно (пункти статуту 4,1, 4,2, 4,3, 4,6, 4,8).
		Судами встановлено, що наказом ПП «Укрчайпром» від 21 жовтня 2014 року         № 1 на виконання протоколу № 20/10 власника ПП «Укрчайпром»                          від 20 жовтня 2014 року було призначено на посаду директора                                            ПП «Укрчайпром» Дімова Є. І. , який вступив на відповідну посаду з 20 жовтня 2014 року.
		Проте ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як окрема фізична особа, а не керівник або засновник ПП «Укрчайпром», тобто не в інтересах підприємства, яке є власником вилученого майна.
		Чинним законодавством передбачено, що право на відшкодування шкоди мають як фізичні, так і юридичні особи (статті 1166, 1167 ЦК України).
		Апеляційний суд встановив, що посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при здійсненні арешту та вилучення вищевказаного майна, належного ПП «Укрчайпром», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень відносно безпосередньо особи позивача.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі норм статей 80, 92, 1166, 1167 ЦК України, статті 128 ГК України, а також взявши до уваги положення статуту ПП «Укрчайпром», дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено завдання йому майнової та моральної шкоди як фізичній особі діями відповідачів, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав відсутності порушень прав позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги.
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України 
		(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної 
		інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     А. А. Калараш
		 
		Є. В. Петров
		 
		О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...