Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/13641/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2021.
Дата набрання законної сили: 05.04.2021
Номер судового провадження: 51-6339км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015160480004449

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		5 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 520/13641/15-к
		провадження № 51-6339 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції 
		виправданого ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		потерпілої  ОСОБА_8 
		представника потерпілої  ОСОБА_9 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_10 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160480004449, щодо
		ОСОБА_6 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Комінтернівського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року  ОСОБА_6 визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК та виправдано.
		Запобіжний захід не обирався.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2015 року.
		Вирішено питання про долю речових доказів.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, інкримінованого органом досудових розслідувань, зокрема у тому, що він, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, тобто виконуючи організаційно-розпорядчі функції державного органу, здійснив зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, за таких обставин. 
		24 червня 2015 року приблизно о 15 год 35 хв невстановлена особа, що діяла за попередньою згодою з ОСОБА_11 , з метою безпідставного проведення державної реєстрації права вланості на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_11 , знаходячись у приміщенні реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, надала до реєстраційної служби від імені ОСОБА_11 , який не є особою, яка відповідно до вимог ч. 7 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» може звернутись із заявою про державну реєстрацію прав, а саме, не будучи власником, правонабувачем, стороною правочину, за яким виникло право, уповноваженої ним особи вказаного об`єкту нерухомості, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), реєстраційний номер 12026644, до якої долучила наступний перелік документів, серед яких є, в тому числі, підроблені, а саме: технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 на ОСОБА_11 від 3 квітня 2015 року, виданого ПП «Діжен» з відміткою про те, що будівля побудована до 5 серпня 1992 року; завідомо підроблене розпорядження Київської районної адміністрації № 299 від 23 червня 2015 року «Про присвоєння адреси обєкту нерухомого майна: АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 », виписку із рішення виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих № 1299 від 16 листопада 1953 року «Про відвід вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», відповідно до якого ОСОБА_12 відведено земельну ділянку площею 537 кв. м.; план земельної ділянки управління головного архітектора м. Одеси на земельну ділянку площею 537 кв. м., відведеної ОСОБА_12 для індивідуального будівництва; акт визначення меж від 24 листопада 1953 року, відповідно до якого встанолені межі земельної ділянки площею 537 кв. м. ОСОБА_12 ; договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 4 червня 1954 року, укладеного між житловим управлінням виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих в особі начальника ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , відповідно до якого останньому відведено земельну ділянку площею 537 кв. м. для індивідуального будівництва житлового будинку, посвідченого нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори за реєстровим № 4-6467, що в подальшому потягло за собою правові наслідки у вигляді прийнятого рішення на його користь.
		24 червня 2015 року виконуючи обовязки начальника реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_14 проведення розгляду заяви ОСОБА_11 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2015 року та поданих до неї документів для проведення державної реїстрації прав на обєкт нерухомого майна  будинок АДРЕСА_3 було доручено державному реєстратору прав на нерухоме майно ОСОБА_6 .
		У період часу з 24 червня 2015 року по 26 червня 2015 року у ОСОБА_6 , із корисливих мотивів при розгляді заяви ОСОБА_11 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2015 року та поданих до неї документів для проведення державної реєстрації прав на обєкт нерухомого майна  будинок АДРЕСА_3 , серед яких відсутні документи, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за заявником, виник злочинний умисел на зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_11 , всупереч інтересам служби, які зобов`язували останнього діяти відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності документів, які не дають змоги відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
		26 червня 2015 року приблизно о 15 год 35 хв ОСОБА_6 , знаходячись у службовому кабінеті відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованому по АДРЕСА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, маючи на меті отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_11 , всупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання у зв`язку з цим суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом свободам та інтересам окремих громадян, діючи умисно, в порушення вимог пункту 49 Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ № 868 від 17 жовтня 2013 року, яким встановлений виключний перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, за відсутності документів, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за заявником  ОСОБА_11 , керуючись лише документами, які підтверджують виникнення речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_12 , безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492, а саме здійснив державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за суб`єктом ОСОБА_11 та видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2015 року на об`єкт нерухомого майна  житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_11 , загальною площею: 63,7 кв. м., житлова площа 37,7 кв. м., розмір частки 1/1, ринкова вартість якого станом на 26 червня 2015 року склала 2208 821 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік, чим спричинив тяжкі наслідки.
		Тим самим 26 червня 2015 року головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 , будучи державним реєстратором прав на нерухоме майно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_11 , незаконно здійснив державну реєстрацію права власності за останнім на домоволодіння АДРЕСА_3 , яке в свою чергу на праві приватної власності належить ОСОБА_15 та померлій ОСОБА_16 , чим спричинив останнім майнову шкоду, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності стороною обвинувачення суб`єктивної сторони злочину у діях ОСОБА_6 , наявності тяжких наслідків. Апеляційним судом, на думку прокурора, не надано оцінку як доказу щодо визначення збитків звіту про оцінку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
		Прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що судом першої інстанції не досліджені надані стороною обвинувачення письмові докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та підтвердження факту відсутності підстав для проведення державної реєстрації, а також на підтвердження права власності потерпілої ОСОБА_15 та ОСОБА_8 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Прокурор зазначає, що судом не надано оцінку доказу  листу першого заступника міністра юстиції України № 23591-0-26-15/19.2 від 30 жовтня 2015 року.
		Апеляційний суд, на думку прокурора, залишив поза увагою порушення судом першої інстанції вимог пункту 1 ч. 3 ст. 374 КПК щодо обґрунтованості вироку.
		На думку прокурора, апеляційним судом порушено вимоги ч. 2 ст. 376 КПК під час оголошення резолютивної частини ухвали, не було зазначено, коли саме буде проголошено її повний текст, і суд не оголосив повного тексту судового рішення.
		Прокурор вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки її мотивувальна частина фактично містить повторення виправдувального вироку суду першої інстанції замість встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 не підтримала касаційну скаргу прокурора і просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
		Потерпіла ОСОБА_8 надіслала письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Виправданий ОСОБА_6 надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду - без зміни.
		Виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції  без зміни.
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 та представник потерпілої  ОСОБА_9 підтримали касаційну скаргу прокурора.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі необхідно проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати прийняття рішення по кожному із них.
		Відповідно до ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачяться на її користь.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПКпередбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно із п. 1 ч. 3 ст. 374 КПКповинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
		Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбачених ч. 2 ст. 364КК, виходив з того, що не було доведено вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачувався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, дотримався вищезазначених вимог закону.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, ґрунтовно дослідив докази, надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
		При цьому докази винуватості ОСОБА_6 , на які посилалася сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
		Для кваліфікації злочину за ст. 364 КК необхідно встановити характер, зміст та обсяг повноважень, а також коло службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами.
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК, є вчинення його всупереч інтересам служби. Ця ознака вказує на те, що при вчиненні цього злочину завжди порушуються певні інтереси, яких службова особа повинна дотримуватись і охороняти.
		Службове зловживання є злочином із матеріальним складом, об`єктивна сторона якого включає істотну шкоду або тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
		Тяжкі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинного зв`язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) та настанням зазначених наслідків. Для наявності цього зв`язку необхідно встановити: які саме службові обов`язки, покладені на особу; чи передували ці порушення заподіянню тяжких наслідків; чи створювали вони реальну можливість заподіяння цих наслідків; чи виявилися ці порушення необхідною умовою настання таких наслідків і чи викликали їх із неминучістю в конкретних умовах.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відносяться до тих обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. А обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 92 КПК).
		Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи) та корисливий мотив. Такий мотив полягає у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Разом із цим суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, зокрема постанову про призначення проведення незалежної оцінки (визначення ринкової вартості) об`єкта нерухомості від 27 серпня 2015 року та звіт ПП «Дельта-Консалтінг» про оцінку домоволодіння на земельній ділянці дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено у передбачений КПК спосіб наявність тяжких наслідків, що є обов`язковою умовою для кваліфікацій дій за ч.2 ст. 364 КПК. На переконання суду першої інстанції, вказаний звіт не є доказом у розумінні ст. 84 КПК та не передбачений в переліку джерел доказів за кримінальним провадженням. 
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про те, що останній діяв в межах повноважень, встановлених ч.1 ст. 20 Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.
		Врахувавши наведене, ретельно дослідивши та проаналізувавши докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК. оскільки письмові докази та документи надані стороною обвинувачення, суд оцінив як такі, що за своїм змістом та суттю не є достатніми для доведення наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК в діях ОСОБА_6 .
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказав на порушення, допущені, на його думку, судом першої інстанції при ухваленні вироку суду першої інстанції.
		У касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованим.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано не вбачав, що ОСОБА_6 використав службове становище з мотивів отримання ОСОБА_11 або іншою особою неправомірної вигоди та дійшов правильного висновку, що причетність ОСОБА_6 до скоєння злочину, поза розумним сумнівом не доведена.
		З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів Верховного Суду, зокрема, щодо недоведеності стороною обвинувачення суб`єктивної сторони злочину у діях ОСОБА_6 , а саме наявності в його діях корисливого мотиву, інших особистих інтересів, інтересів третіх осіб, а також недоведеності стороною обвинувачення у передбачений КПК спосіб наявності тяжких наслідків, що є обов`язковою умовою для кваліфікації за ч. 2 ст. 364 КК.
		Доводи прокурора про те, що судом не було надано оцінку доказів обвинувачення колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження й вимогах закону.
		Зокрема доводи прокурора про те, що судом не надано судом оцінку доказу  листу першого заступника міністра юстиції України № 23591-0-26-15/19.2 від 30 жовтня 2015 року аналогічними доводам його апеляційної скарги та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Судом досліджено зазначений доказ та обґрунтовано не взято його до уваги як доказ.
		Касаційний суд не знаходить порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального закону щодо оцінки як доказу відповіді Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2015 року за №23591-0-26-15/19.2, відповідно до якого ОСОБА_11 не було подано всіх необхідних документів, відповідно до вимог п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
		Так, встановивши, що ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 26 червня 2015 року на будинок АДРЕСА_3 , при цьому останній не перереєстровував право власності не земельну ділянку, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_11 повинен був надати державному реєстратору документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку саме за ОСОБА_11 є безпідставним. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року містить обов`язок надання документу що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку на особу при реєстрації земельної ділянки на вказану особу.
		Крім того, лист Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2015 року за №23591-0-26-15/19.2 має лише інформативний характер та не встановлює норм права.
		Посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора щодо незаконного виправдання ОСОБА_6 , порушив вимоги ч. 2 ст. 376 КПК під час оголошення резолютивної частини ухвали, не зазначивши коли саме буде проголошено її повний текст, і не оголосив взагалі повного тексту судового рішення, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		Колегією суддів Верховного Суду встановлено, що під час оголошення резолютивної частини ухвали, судом апеляційної інстанції зазначено, коли її повний текст буде проголошено, а саме 2 жовтня 2020 року о 9 год, про що свідчить аудіозапис судового засідання від 30 вересня 2020 року. Разом з тим, за матеріалами кримінального провадження встановлено, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК технічна фіксація оголошення повного тексту ухвали 2 жовтня 2020 року не здійснювалась у зв`язку неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
		Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив викладені в ній доводи й ухвалив умотивоване рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК, а тому доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.
		Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів в апеляційній скарзі прокурора послався на те, що місцевим судом детально досліджено та проаналізовано всі докази, надані стороною обвинувачення, на підставі яких  ОСОБА_6 було висунуто обвинувачення, з дотриманням вимог ст. 94 КПК оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності та правильно дійшов висновку про виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК.
		З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачяться на її користь, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину і навів у вироку належні й достатні мотиви ухваленого рішення, з яким погоджується колегія суддів.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався за вимогами кримінального процесуального закону.
		Ухвала апеляційного суду є мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність Суд не встановив.
		За змістом положень ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
		Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey, п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 .
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...