Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/5281/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2021. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: 1-кп/643/955/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220000001450

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 1-кп/643/955/21 
		Справа № 643/5281/21
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.04.2021                                              м. Харків 
		 
		Московський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді:                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання:     ОСОБА_2 ,
		прокурора:                     ОСОБА_3 , 
		потерпілого:                     ОСОБА_4 , 
		представника потерпілого:             ОСОБА_5 , 
		обвинуваченої:                 ОСОБА_6 , 
		захисника:                     ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000001450 від 12.12.2018 за обвинуваченням  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм, Харківської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
		ОСОБА_6 за попередньою змовою з особою-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, у січні 2018 року скоїла умисний тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.
		Так, у 2017 році, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, між подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , який запідозрив дружину у подружній зраді, постійно виникали сварки, які супроводжувались періодичними спричиненнями тілесних ушкоджень ОСОБА_6 з боку її чоловіка, в результаті чого між ними поступово склались складні стосунки.
		Внаслідок цього ОСОБА_6 , вважаючи, що в інший спосіб усунути проблему не зможе, вирішила помститись ОСОБА_4 шляхом заподіяння тілесних ушкоджень. Усвідомлюючи, що ОСОБА_4 має значну фізичну перевагу і власноруч реалізувати свій злочинний умисел вона не зможе, ОСОБА_6 вирішила підібрати для його реалізації іншу особу.
		Враховуючи той факт, що потерпілий обережний та особисто дбає про свою безпеку, ОСОБА_6 вирішила запропонувати реалізувати її умисел особі-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, який, на її думку, по-перше, за своїми морально-діловими та фізичними якостями, здатний для вчинення таких дій, а, по-друге, не є місцевим мешканцем і її чоловік не впізнає його, що суттєво ускладнить його розшук, а також можливе викриття самої ОСОБА_6 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 , знаходячись на території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , протягом грудня 2017 року, точні дати та час не встановлені досудовим розслідуванням, стала систематично скаржитися особі-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, на неприпустиму поведінку її чоловіка, пояснюючи, що той постійно ображає, а також б`є її та дітей, бажаючи викликати у особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, враження, що між ОСОБА_6 та її чоловіком склалися вкрай неприязні стосунки, і їх необхідно вирішити шляхом заподіяння останньому тілесних ушкоджень.
		В середині січня 2018 року, точні час та дата не встановлені досудовим розслідуванням, ОСОБА_6 , знаходячись на території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою схилення особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, до вчинення противоправних дій відносно її чоловіка в черговий раз розповіла про неправомірну відносно неї поведінку ОСОБА_4 , демонструючи при цьому численні синці та садна на її руках, тим самим викликавши у особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, співчуття та впевненість, що ОСОБА_4 дійсно систематично знущається над своєю дружиною. Надалі, ОСОБА_6 запропонувала особі-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, допомогти їй помститися ОСОБА_4 шляхом побиття останнього, мовляючи для того, щоб «провчити» його, при цьому запевнила, що компенсує будь-які грошові розтрати, спрямовані на досягнення мети, а саме спричинення тілесних ушкоджень її чоловіку, але так як вона не бажає тому смерті, просила лише побити останнього. Окрім того, ОСОБА_6 пообіцяла грошову винагороду в разі, якщо її чоловіку будуть завдані тілесні ушкодження. Особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, вважаючи поведінку ОСОБА_4 неприпустимою, надав згоду на вчинення противоправних дій відносно останнього.
		Не бажаючи власноручно скоювати злочин, особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, став підбирати виконавця запланованого ним злочину і вирішив запропонувати скоїти його особі-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, який, на його думку, за своїми особистими якостями здатен для вчинення противоправних дій. Реалізацію свого злочинного умислу він запланував на 23 січня 2018 року.
		22 січня 2018 року особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження зателефонував особі-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, і запропонував йому проїхати разом до м. Харкова, на що той надав згоду. При цьому, особа-1, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження, не пояснював особі-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, дійсних підстав поїздки.
		Під час руху з м. Одеса до м. Харкова особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, розповів особі-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, про противоправні дії ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6 і про прохання останньої помститися за неї її чоловіку шляхом нанесення тілесних ушкоджень. Після цього особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, повідомив, що ОСОБА_6 пообіцяла грошову винагороду в разі, якщо її чоловіку будуть завдані тілесні ушкодження та запропонував особі-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, прийняти участь у вчиненні даного злочину, а саме безпосередньо нанести ОСОБА_4 тілесні ушкодження, на що той дав свою згоду. 
		Вступивши таким чином у злочинну змову з особою-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, спрямовану на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , особа-1, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження, зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що вони їдуть до м. Харкова, щоб виконати її прохання та «розібратись» з її чоловіком.
		Протягом 22 та 23 січня 2018 року під час телефонних розмов ОСОБА_6 і особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, прийняли рішення про те, що для забезпечення реалізації їх домовленості напад на ОСОБА_4 слід зробити в під`їзді, коли вони будуть повертатися додому. При цьому ОСОБА_6 розрахувала період часу знаходження її та ОСОБА_4 в ресторані «Watson», за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 56, що розташований поблизу місця фактичного проживання сім`ї ОСОБА_8 , при цьому періодично координуючи та сповіщаючи про їх переміщення шляхом телефонних з`єднань із особою-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження. 
		Для входу в під`їзд ОСОБА_6 пообіцяла залишити ключ від магнітного замка вхідних дверей на землі в певному обумовленому місці з метою безперешкодного потрапляння у приміщення під`їзду, а також повідомити в який саме час вони повертатимуться з ресторану додому. Про розроблений із ОСОБА_6 план особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, повідомив особу-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження. 
		Таким чином, ОСОБА_6 виконала свої функції організатору злочину, які полягали у: організації вчинення злочину шляхом підбирання безпосереднього його виконавця; розробки плану його реалізації; керування його підготовкою та подальшого вчинення.
		Окрім цього, ОСОБА_6 виконала свої функції пособника злочину, які полягали у: сприянні вчиненню злочину порадами, вказівками шляхом надання інформації щодо найбільш прийнятний спосіб вчинення злочину, а також місця, часу, обставин та об`єктивної обстановки його вчинення; наданні іншим співучасникам засобу вчинення злочину; сприянні усунення перешкоди вчиненню злочину іншими співучасниками.
		23 січня 2018 року біля 17.00 год. особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, з метою реалізації їх злочинного умислу прибули до будинку АДРЕСА_3 , де чекали на повідомлення ОСОБА_9 про прибуття до під`їзду разом із потерпілим.
		Діючи в межах розробленого плану, ОСОБА_6 біля 22.04 год. того ж дня зателефонувала особі-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та повідомила, що разом із ОСОБА_4 прямує до будинку, про що той повідомив особу-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження.
		Особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, діючи відповідно до відведеної йому ролі, відчинив двері під`їзду ключем, залишеним ОСОБА_6 в обумовленому місці, та пройшов на сходову площадку, на якій знаходиться квартира АДРЕСА_4 і став чекати на потерпілого на площадці між поверхами. З метою унеможливлення впізнання його потерпілим, особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, одягнув на голову шапку та закрив нижню частину обличчя невстановленим предметом одягу, дістав ніж, який заздалегідь приготував для реалізації свого злочинного умислу.
		Біля 22.15 год. того ж дня ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прибули на поверх, де розташована їх квартира, і остання стала відкривати вхідні двері ключем. ОСОБА_4 , не підозрюючи про небезпеку, знаходився поруч із нею. Вважаючи, що настав зручний момент, особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, спустився на поверхову площадку та наблизився до ОСОБА_4 . У цей момент особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, розуміючи, що вони перебувають у громадському місці, а саме у під`їзді, та потерпілий може чинити опір, покликати на допомогу, чим завадить його злочинному умислу та протиправні дії особи-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, будуть викриті зайвими очевидцями, а саме мешканцями під`їзду, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_4 .
		Далі, особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті потерпілого, усвідомлюючи протиправність та суспільно - небезпечний характер своїх дій, що призведуть до негативних наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_4 став наносити удари ножом в життєве важливі органи, а саме в область серця та грудної клітини ОСОБА_4 , тим самим своїми діями вийшов за межі домовленості з особою-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, яка полягала у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень з метою помсти.
		ОСОБА_4 , побоюючись за свої життя та здоров`я, став закриватись руками від ударів особи-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та відштовхувати останнього чим чинив опір. Особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, маючи фізичну над потерпілим перевагу, обумовлену наявністю у останнього кровотечі, наніс ще один удар ножом по обличчю ОСОБА_4 , від якого той став осідати на підлогу. Особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, вважаючи, що ним виконані усі дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_4 , залишив місце події.
		Всього особою-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, було нанесено не менше 7 ударів ножом по тілу ОСОБА_4 , внаслідок чого, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 878-Ая/18 від 22.02.2018, йому спричинені наступні тілесні ушкодження;
		-    проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч по передній поверхні в лівій пахвовій ділянці на рівні 2 міжребер`я, що є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя;
		-    непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч, що розташоване на 3 см нижче рани, що описана вище, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;
		-    проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч по передній поверхні в верхнє-середньому відділі із ушкодженням лівої легені, що є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя;
		-    непроникаюче, колото-різане поранення грудної клітини ліворуч по передній поверхні в середньому відділі, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;
		-    проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч по передній поверхні в нижнє-середньому відділі, раньовий канал якого продовжується у черевну порожнину із формуванням проникаючого ушкодження шлунку, що є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя;
		-    різана рана носа із ушкодженням хрящу, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;
		-    колото-різана рана зовнішньої поверхні правої кісті, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Смерть ОСОБА_4 не настала за підстав, що не належали від волі особи-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження. 
		Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, тобто організація та пособництво вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження групою осіб на замовлення. 
		2.Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
		05 квітня 2021 року у даному кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 за участю її захисника ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості.
		Відповідно до вказаної угоди ОСОБА_6 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України та зобов`язувалася: - беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину в обсязі, викладеному в повідомленні про підозру; - сприяти у викритті у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України особою-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України особою-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження;
		   - своїми свідченнями повністю викривати злочинну діяльність особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та особи-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, щодо обставин вчинення ними кримінальних правопорушень, про які їй відомо, а саме щодо вчинення злочинів проти життя та здоров`я ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12018220470000449 від 24.01.2018.
		В угоді сторони узгодили покарання обвинуваченій за ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням на неї зобов`язань відповідно до вимог ст. 76 КК України.
		Потерпілий у кримінальному провадженні надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченою ОСОБА_6 .
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам Кримінально-процесуального законодавства, тому може бути затверджена і обвинуваченій слід призначити узгоджене в угоді покарання. 
		Обвинувачена та її захисник у підготовчому судовому засіданні просили суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами угоди покарання з мінімальним іспитовим строком. 
		Потерпілий та його представник у підготовчому судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами угоди покарання з мінімальним іспитовим строком.
		3.Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Статтею 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.
		Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
		1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
		2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
		3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості визначено у ст. 472 КПК України. В угоді мають бути зазначені її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, та наслідки невиконання угоди.
		За змістом статей 474, 475 КПК України суд зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляд суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 , згідно якої остання беззастережно визнала вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, погодилась з призначенням узгодженого сторонами покарання та зобов`язалась беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину в обсязі, викладеному в повідомленні про підозру; сприяти у викритті у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України особою-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та ч. 3 ст. 27 ч.2 ст. 121 КК України особою-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження; своїми свідченнями повністю викривати злочинну діяльність особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та особи-2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, щодо обставин вчинення ними кримінальних правопорушень, про які їй відомо, а саме щодо вчинення злочинів проти життя та здоров`я ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12018220470000449 від 24.01.2018.
		Також прокурором отримано письмову згоду потерпілого на укладення угоди.
		Злочин, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_6 визнала себе винуватою, віднесений до категорії тяжких злочинів. 
		Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ч. 4 ст. 474 КПК України, суд з`ясував у обвинуваченої чи цілком вона розуміє: що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а також вона має такі права: - мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; - мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; - допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
		Судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
		При цьому обвинувачена підтвердила свою згоду на застосування узгодженого в угоді виду та розміру покарання.
		Також обвинувачена у судовому засіданні надала суду показання, згідно яких в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні вказаного вище злочину, щиро розкаялася та підтвердила вчинення нею злочину за вищевказаних обставин. Крім того, на уточнююче запитання суду обвинувачена пояснила, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого нею злочину. Пояснила, що після закінчення досудового розслідування в повному обсязі ознайомилася з його матеріалами і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані органом досудового розслідування. Показала, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до неї не застосовувалось.
		Крім того, на уточнююче запитання суду обвинувачена та захисник, кожен окремо, пояснили, що не заперечують правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
		Обвинуваченій роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України. 
		Судом встановлено, що умови угоди жодним чином не порушують права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, оскільки потерпілий ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на укладення даної угоди про визнання винуватості.
		Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що надав письмову згоду від 05.04.2021 року на укладення угоди про визнання винуватості. Крім того, в судовому засіданні потерпілий на уточнююче запитання суду пояснив, що будь-яких претензій до обвинуваченої не має, зміст угоди про визнання винуватості йому повністю зрозумілий та він надає згоду на її укладення. Також, потерпілий у судовому засіданні зазначив, що саме обвинувачена вчинила дії, завдяки яким врятувала йому життя. 
		Обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, у суду не має.
		Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань немає.
		При цьому, суд зазначає, що перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. Разом з тим, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав - ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК України. 
		Також суд зазначає, що право обвинуваченої на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано нею відповідно до принципу диспозитивності. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка у розумінні ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		При ухваленні вироку на підставі угоди про винуватість суд не встановлює обставини, вчиненого кримінального правопорушення, не досліджує докази і не надає їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, не вирішує питання про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, а тільки затверджує угоду, яку було досягнуто між прокурором та обвинуваченою.
		Разом з тим, суд повинен з`ясувати обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачена усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.
		За таких обставин, наведення у вироку суду формулювання обвинувачення, висунутого обвинуваченій, не має преюдиціального значення щодо інших співучасників кримінального правопорушення.
		Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням наявних кваліфікуючих ознак.
		Зазначення в обвинувальному акті конкретних осіб, які є співучасниками злочину відповідає вимогам національного законодавства щодо конкретності пред`явленого обвинувачення та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, стосовно права обвинуваченого бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
		Суд вважає, що вчинення злочину у співучасті є важливою обставиною, яка підлягає обов`язковому зазначенню в формулюванні обвинувачення, оскільки дозволяє встановити характер дій обвинуваченого та ступінь його участі у вчиненні злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину та дозволяє надати правильну правову оцінку діям обвинуваченого.
		Відсутність конкретних даних про співучасників кримінального правопорушення при формулюванні обвинувачення порушує вимоги щодо конкретності обвинувачення, оскільки обвинувачений не має можливості бути детально проінформованим про істотні обставини обвинувачення щодо конкретних осіб, які приймали участь у вчиненні кримінального правопорушення разом з обвинуваченим та організувати ефективний захист своїх інтересів.
		Відповідно до вимог ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначається формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини.
		Таким чином, зазначення в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості конкретних осіб, які є співучасниками вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскільки стосується безпосередньо обвинуваченої і не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень стосовно інших співучасників злочину.
		З огляду на вищевикладене, оскільки зміст зазначеної угоди про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, укладання угоди сторонами є добровільним, а підстави для відмови в затвердженні угоди, які визначені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні, суд, керуючись засадами диспозитивності кримінального провадження, вважає за можливе затвердити угоду.
		4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно п. п. 1, 2-1 ст. 66 КК України, є щире каяття та надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , відповідно п. 6-1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
		5.Мотиви призначення судом покарання.
		Досліджуючи особу обвинуваченої судом встановлено, що вона є працездатною, не судимою, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину. 
		Судом з`ясовано, що узгоджене сторонами угоди покарання відповідає вимогам Кримінального кодексу України, які діяли на час вчинення злочину. При визначенні узгодженого покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченої. 
		Так, статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. 
		В даному випадку, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 69 КК України, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання а саме щире каяття та надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, які знаходитися в причинному зв`язку з цілями та мотивами злочину, поведінкою обвинуваченої після вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та небезпечність обвинуваченої, а також враховуючи дані про особу ОСОБА_6 , яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, позицію потерпілого, який не має жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої. 
		За таких обставин суд вважає що ОСОБА_6 слід призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі.
		Як вбачається з умов угоди, сторонами узгоджено застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченою злочину, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, дані про особу обвинуваченої, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання.
		За таких обставин суд вважає умови угоди в частині звільнення обвинуваченої від відбування покарання такими, що не суперечать положенням КК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		При цьому у повній відповідності з усталеною судовою практикою застосування кримінально-процесуальних норм щодо угод в названій угоді про визнання винуватості не було визначено конкретний термін іспитового строку, який необхідно було застосувати до обвинуваченої у випадку затвердження угоди, оскільки вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду в межах, визначених ст. 75 КК України.
		Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України визначення тривалості іспитового строку відноситься до компетенції суду, суд, враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченою злочину, особу обвинуваченої та інші, викладені вище, обставини справи, вважає за необхідне встановити обвинуваченій іспитовий строк тривалістю 2 роки.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є в тому числі забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.
		Укладення угоди спрятиме виконанню завдань кримінального провадження, а саме забезпеченню швидкого та повного судового розгляду, а відтак - відповідатиме суспільному інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження. 
		Таким чином, оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
		6.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керується суд.
		Запобіжний захід не обирався. 
		Цивільний позов не заявлявся.
		Процесуальні витрати судом відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченої не стягуються у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи документального підтвердження їх розміру.
		На підставі наведеного, керуючись ст. 314, 468, 469, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду від 05 квітня 2021 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченою ОСОБА_6 , за участю її захисника ОСОБА_7 , за згодою потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000001450 від 12.12.2018, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
		ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. 
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід не обирався. 
		Цивільний позов не заявлявся.
		Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...