Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/1803/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2021. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4820/198/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019240000000366

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/198/21 
		Справа № 682/1803/20 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія:ч.2ст.286КК України                Доповідач               ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		13 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		судді-доповідача         ОСОБА_2 ,
		суддів:             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря
		судового засідання     ОСОБА_5 ,
		прокурора             ОСОБА_6 ,
		захисника             ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_8 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Хмельницькомукримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань за №12019240000000366 від 31 грудня 2019 року, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, та захисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_7 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2020 року,
		в с т а н о в и л а :
		Цим вироком
		ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не має судимостей,
		визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання, встановлено іспитовий строк терміном 3 роки.
		На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в силу не обирався.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 5 230 грн 40 коп.
		Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст.100 КПК України.
		За вироком суду, 31 грудня 2019 року близько 12:30 год. ОСОБА_8 керував автомобілем «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перевозив пасажира ОСОБА_9 , рухався автодорогою Т-1804 «Корець-Славута-Антоніни» від с. Ганнопіль в напрямку м. Славута.
		На ділянці вказаної дороги, яка розташована на відстані 950 м до с. Губельці Славутського району, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, розділених між собою лінією горизонтальної дорожньої розмітки «1.1.», водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, а саме наявність зустрічного транспортного засобу, ширину проїзної частини та габарити керованого ним транспортного засобу, мокре та забруднене покриття проїзної частини, внаслідок чого не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на ділянку дороги з різними ступенями зчеплення дорожнього покриття, (здійснив виїзд правими колесами автомобіля на узбіччя, вкрите рихлим снігом), що призвело до втрати поперечної стійкості автомобіля (занос), з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «ГАЗ-22171»,р.н. НОМЕР_2 , та причепом «Турист» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в напрямку с.Ганнопіль.
		Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі  ДТП) пасажир автомобіля «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми важкого ступеня з множинними поперечними переломами кісток основи черепа, крововиливами під м`які мозкові оболонки, забійної рани лобної ділянки справа, забійної рани ділянки правого ока зовні, множинних саден шкіри обличчя, які відносяться до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті.
		Своїми діями ОСОБА_8 порушив вимоги п.п.10.1, 12.1, та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які вимагають:
		- 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		- п.12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Горизонтальна лінія дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей; Лінію 1.1 перетинати забороняється.
		Вищеперелічені порушення Правил дорожнього руху України, які допустив водій автомобіля «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної ДТП та її наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_9 .
		В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просив вирок Славутського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого через м`якість та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
		Зазначав, що місцевий суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який має підвищений ступінь суспільної небезпеки, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого. 
		Уважав, що визначені судом обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , не є винятковими і не знижують істотним чином тяжкість скоєного злочину та його наслідки у вигляді смерті особи, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що дає підстави для застосування ст.75 КК України.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_7 просив вирок Славутського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Уважав, що суд першої інстанції не звернув уваги на допущені в ході досудового розслідування істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до порушення права обвинуваченого ОСОБА_8 на захист від висунутого йому обвинувачення, та як наслідок ухвалив помилкове та незаконне судове рішення.
		Так, відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК України такі порушення, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, є істотними.
		Захисник посилався на те, що, виходячи зі змісту обвинувального акту, законних підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду не було, оскільки останній не відповідав вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, у зв`язку з чим відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягав поверненню прокурору зі стадії підготовчого провадження.
		Вимог КПК України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_8 , органом досудового розслідування та прокурором у повній мірі не було дотримано, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є неконкретними, не містять чіткого сформульованого обвинувачення, чим порушено один з основних конституційних принципів  право обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, тобто, ОСОБА_8 як обвинувачений був позбавлений права знати, у яких конкретно діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами у подальшому він мав викладати свої показання, заперечення, у тому числі, щодо прийнятих процесуальних рішень.
		Натомість, незважаючи на бланкетність норм, які сформульовані у диспозиції ст.286 КК України, зі змісту формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 , вбачається, що при його складанні органом досудового розслідування не було розкрито точного змісту тих пунктів Правил дорожнього руху України, порушення яких інкримінувалося ОСОБА_8 . 
		В обвинувальному акті, зокрема, не вказано, в яких саме його діяннях як обвинуваченого проявились наведені порушення вказаних вимог Правил.
		Так, інкримінуючи ОСОБА_8 порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, в обвинувальному акті взагалі не було зазначено, у чому ж саме виразилися порушення ним вимог цього пункту Правил, що безумовно є порушенням права обвинуваченого ОСОБА_8 на захист, оскільки висунуте йому обвинувачення за таких обставин є неконкретним.
		Фактично суд визнав ОСОБА_8 винним та засудив за порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, однак, при цьому у вироку взагалі не зазначив, якими конкретно своїми діяннями обвинувачений порушив вимоги цього пункту Правил.
		Крім того, захисник вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на численні та очевидні процесуальні порушення органу досудового розслідування при збиранні доказів, фіксуванні обставин кримінального провадження у визначений КПК України спосіб та наступному призначенні судових експертиз.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали свою апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів та в заперечення апеляційної скарги прокурора; заперечення прокурора ОСОБА_11 проти апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого та пояснення на підтримання апеляційної скарги прокурора, який брав участь у суді першої інстанції; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
		Апеляційним судом установлено, що 31 грудня 2019 року близько 12:30 год. ОСОБА_8 керував автомобілем «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перевозив пасажира ОСОБА_9 , рухався автодорогою Т-1804 «Корець-Славута-Антоніни» від с. Ганнопіль у напрямку м. Славута.
		На ділянці вказаної дороги, яка розташована на відстані 950 м до с. Губельці Славутського району, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, розділених між собою лінією горизонтальної дорожньої розмітки «1.1.», водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, а саме наявність зустрічного транспортного засобу, ширину проїзної частини та габарити керованого ним транспортного засобу, мокре та забруднене покриття проїзної частини, внаслідок чого не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на ділянку дороги з різними ступенями зчеплення дорожнього покриття, (здійснив виїзд правими колесами автомобіля на узбіччя, вкрите рихлим снігом), що призвело до втрати поперечної стійкості автомобіля (занос), з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «ГАЗ-22171»,р.н. НОМЕР_2 , та причепом «Турист» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в напрямку с.Ганнопіль.
		Унаслідок ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми важкого ступеня з множинними поперечними переломами кісток основи черепа, крововиливами під м`які мозкові оболонки, забійної рани лобної ділянки справа, забійної рани ділянки правого ока зовні, множинних саден шкіри обличчя, які відносяться до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті.
		Своїми діями ОСОБА_8 порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1, та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які вимагають:
		- 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		- п.12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Горизонтальна лінія дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей; Лінію 1.1 перетинати забороняється.
		Вищеперелічені порушення Правил дорожнього руху України, які допустив водій автомобіля «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної ДТП та її наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_9 .
		Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, ОСОБА_8 , учинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду та яким суд першої інстанції дав належну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
		Дії ОСОБА_8 суд першої інстанції правомірно кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_8 у суді першої інстанції свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав та підтвердив обставини вчиненої ним ДТП.
		Пояснив, що 31 грудня 2020 року близько 12 год 30хв керував власним автомобілем ВАЗ 2105 та рухався із села Ганнопіль у напрямку міста Славута зі швидкістю близько 80 км/год посередині своєї смуги. На передньому пасажирському сидінні перебував його друг ОСОБА_9 . Автомобіль перебував у справному стані, сам себе добре почував. На момент ДТП була світла пора доби, опадів не було. Проїзна частина була підмерзлою, на обочинах лежав сніг. У певний період побачив, що назустріч рухався мікроавтобус з причепом. Для зручного роз`їзду прийняв праворуч. Коли відстань між автомобілями склала 35-40 м відчув, що автомобіль починає заносити та розвертати ліворуч. Будь-якого маневру не вчиняв, на гальма не тиснув, кермом не крутив. Припускає, що автомобіль міг потрапити на слизьку ділянку дорогу, яку не помітив, або ж на частину дороги з пошкодженим покриттям. Зіткнення відбулося на зустрічній смузі руху, по якій рухався автомобіль «ГАЗ». Його автомобіль отримав удар у передню праву частину, де знаходився потерпілий ОСОБА_9 , який отримав травми, несумісні із життям. Коли він ( ОСОБА_8 ) прийшов до свідомості, то на місці події знаходилися працівники лікарні та поліція. Вину визнає, у скоєному розкаюється, адже через його необережність загинув його товариш і те, що трапилося, непокоїть його й до сьогодні.
		Такі ж показання обвинувачений дав і під час апеляційного розгляду.
		Суд першої інстанції повною мірою перевірив такі твердження обвинуваченого ОСОБА_8 і обґрунтував свої висновки щодо встановлення фактичних обставин провадження й іншими доказами.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що того дня рухався разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_13 на автомобілі «ГАЗ» із причепом із міста Славута у сторону села Ганнопіль. Побачили автомобіль «ВАЗ», який їхав назустріч. У певний момент автомобіль «ВАЗ» занесло і він виїхав на смугу зустрічного руху, після чого відбулося зіткнення. Дорога була мокра, але слизько не було.
		Після удару вийшов, підійшов до автомобіля «ВАЗ», допоміг вийти водію, а його брат ОСОБА_13 підійшов до пасажира автомобіля «ВАЗ» та виявив, що у того відсутній пульс. У подальшому приїхали працівники поліції та медичної допомоги.
		Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції показав, що він разом зі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 рухалися на автомобілі «ГАЗ» з причепом з міста Славути. За селом Губельці побачив, що з повороту виїхав автомобіль «ВАЗ», який рухався назустріч з швидкістю більше 100 км/год. Дорога була мокра, проте не слизька, на обочинах лежав сніг. У певний момент автомобіль «ВАЗ» правою стороною зачепив обочину, заїхавши на неї на 30-40 см. Після чого машина пішла в занос, її викинуло їм назустріч, після чого відбувся удар. Уникнути ДТП не було можливості, оскільки відстань між машинами була невеликою. Від удару автомобілі розвернуло в протилежні боки. Водій автомобіля «ВАЗ» був живий, а пасажир мертвий, оскільки не було пульсу. Після того як приїхали працівники медичної допомоги, всіх учасників ДТП забрали до лікарні для огляду та надання допомоги.
		Крім визнання вини у скоєному обвинуваченим, показань свідків, винуватість ОСОБА_8 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, підтверджена дослідженими у судовому засіданні такими доказами:
		- протоколом огляду ДТП від 31 грудня 2019 року з доданими схемами ДТП та фототаблицями, якими зафіксовано місце вчинення ДТП, стан дорожнього полотна розташування автомобілів. Зокрема, протоколом зафіксовано, що ДТП відбулася на дорозі із асфальто-бетонним покриттям, яке було мокрим та забрудненим. Кожна смуга руху становить 3,5 м, на проїжджій частині нанесена лінія повздовжньої горизонтальної розмітки 1.1. До дороги примикають узбіччя, засніжені рихлим снігом. Регулювання руху на цій ділянці здійснюються за допомогою дорожніх знаків 1.13 з табличкою 7.12, 7.11 «5км» в обох напрямках руху;
		- згідно з довідкою Хмельницького обласного центру з гідрометереології від 04 березня 2020 року за даними спостереженнями аерологічної станції Шепетівка, найближче розташованої до ділянки автодороги Т-1804 між селами Губельці та Хоросток Славутського району Хмельницької області, погодні умови станом на 31 грудня 2019 року були: середньодобова температура повітря  1.6 тепла, висота снігового покриву по стаціонарній рейці на 8 год. ранку  7 см, хмарно;
		- висновком судово-медичного експерта №1 від 12.02.2020 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми важкого ступеня у вигляді переломів кісток основи черепа та крововиливами під оболонку головного мозку. Відповідно до проявів трупних змін, ОСОБА_9 помер в межах 24 годин до проведення дослідження трупа в морзі. Виявлені в нього тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвого виникнення та виникнення незадовго чи безпосередньо під час настання смерті і відповідно до вимог Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», черепно-мозкова травма з переломами кісток основи черепа, крововиливи під оболонки головного мозку, забійні рани лобної ділянки лобу справа та ділянки правого ока, за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин ДТП, перебуваючи в салоні легкового автомобіля на передньому пасажирському сидінні, за умов фронтального чи наближеного до нього зіткнення транспортних засобів;
		- протоколами проведення слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 від 21 січня 2020 року з доданими схемами та фототаблицями. Відповідно до них свідки, які їхали автомобілем «ГАЗ», показали, що рухались в напрямку села Ганнопіль і побачили автомобіль ВАЗ, який під час зближення потрапив у занос, виїхав на смугу руху автомобіля, в якому вони перебували, після чого відразу відбулося зіткнення між передніми частинами автомобілів. Крім того, свідки вказали на розміщення автомобілів у момент, коли вони помітили занос автомобіля ВАЗ та вказали на місце, де відбулося зіткнення;
		- висновком експерта №10.2-0209:20 від 16 червня 2020 року, відповідно до якого проведено огляд автомобіля «ГАЗ-22171», д.н.з. НОМЕР_2 , та встановлено наступне: на момент огляду провести діагностування працездатності робочої гальмівної системи автомобіля «ГАЗ» в повному обсязі з отриманням основних вихідних параметрів шляхом проведення ходових або стендових випробувань не представилося можливим через аварійні пошкодження транспортного засобу та відсутності повного доступу до елементів системи з боку правого переднього колеса. Застосованими методами дослідження встановлено, що на момент огляду робоча гальмівна система з боку переднього лівого колеса та коліс задньої осі перебувала в працездатному стані. Встановлені під час експертного огляду несправності (пошкодження) рульового керування досліджуваного автомобіля полягають у деформації (згині) правої рульової тяги та механічному пошкодженні (згині та скручуванні площини поперечного перерізу) важеля поворотної цапфи правого переднього колеса автомобіля. Застосованими методами дослідження встановлено, що несправності (пошкодження) рульового керування автомобіля «ГАЗ-22171» д.н. НОМЕР_2 , які були виявлені на момент дослідження, носять аварійний характер і їх виникнення пов`язується із дією ударних навантажень, що діяли на елементи конструкції автомобіля в момент ДТП. Питання в частині того, чи міг водій виявити до ДТП, встановлені під час експертного огляду несправності досліджуваних систем, не вирішувалося, оскільки провести діагностику працездатності в повному обсязі робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля «ГАЗ» не представилося можливим через аварійні несправності (пошкодження) даного транспортного засобу, які виникли а процесі ДТП, а ознак, які б свідчили про технічні несправності досліджуваних систем автомобіля до ДТП, не виявлено;
		- висновком експерта від 17 червня 2020 року №10.2-0207:20, відповідно до якого провести діагностику працездатності робочої гальмівної системи автомобіля «ВАЗ 2105» в повному обсязі з отриманням основних вихідних параметрів шляхом проведення ходових або стендових випробувань не представилося можливим через аварійні пошкодження транспортного засобу та відсутність повного доступу до елементів системи з боку правого переднього колеса. Застосованими методами дослідження встановлено, що на момент огляду робоча гальмівна система з боку переднього лівого колеса та коліс задньої осі перебувала в працездатному стані. Встановлені під час огляду експертні несправності (пошкодження) рульового керування досліджуваного автомобіля полягають у пошкодженні рульового колеса (деформація площини в осьовому та радіальному напрямках), зміщенні з місця свого штатного розташування рульової колонки, руйнуванні шарнірного з`єднання нижньої частини рульового валу з проміжним валом рульового механізму, пошкодженні маятникового важеля (злам корпусу в області його кріплення до кузову автомобіля), деформації (згині) середньої рульової тяги. Застосованими методами дослідження встановлено, що несправності (пошкодження) рульового керування «ВАЗ 2105», д.н. НОМЕР_1 , які були виявлені на момент дослідження, носять аварійний характер і їх виникнення пов`язується із дією ударних навантажень, що діяли на елементи конструкції автомобіля в момент ДТП. Питання в частині того, чи міг водій виявити до ДТП , встановлені під час експертного огляду несправності досліджуваних систем, не вирішувалося, оскільки провести діагностику працездатності в повному обсязі робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля не представилося можливим через аварійні несправності (пошкодження) даного транспортного засобу, які виникли а процесі ДТП, а ознак, які б свідчили про технічні несправності досліджуваних систем автомобіля до ДТП, не виявлено;
		-висновком експертавід 09.04.2020№10.4-4-0056:20,згідно якоговідповідно до відповідно до локалізації механічних пошкоджень, які зафіксовані в матеріалах кримінального провадження, між транспортними засобами «ВАЗ-2105» та «ГАЗ-22171» могло відбутися зустрічне перехресне зіткнення, під час якого автомобіль «ГАЗ-22171» своєю передньою частиною контактував із передньою правою частиною автомобіля «ВАЗ-2105». Відповідно до локалізації слідової інформації , що містяться у вихідних даних постанови про призначення даної експертизи та матеріалах кримінального провадження  зіткнення між транспортними засобами «ВАЗ-2105» та «ГАЗ-22171» могло відбутися на смузі руху у напрямку с. Ганнопіль, тобто, на смузі руху автомобіля марки «ГАЗ-22171», в районі розташування уламків транспортних засобів. У заданій обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2105» ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 12.1, 12.6(г) та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР. При заданих слідством обставинах розвитку ДТП та вихідних даних, водій автомобіля «ГАЗ-22171» не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2105», з моменту виникнення небезпеки. При заданому комплексі вихідних даних та за відсутності причин виїзду автомобіля «ВАЗ-2105» на смугу зустрічного руху технічного характеру, причиною виникнення даної ДТП, з технічної точку зору, могли стати дії водія автомобіля «ВАЗ-2105» ОСОБА_8 , пов`язані із створенням небезпеки для руху водію автомобіля «ГАЗ-22171», що рухався у зустрічному напрямку, на такій відстані, якої було недостатньо для того, щоб водій «ГАЗ-22171» ОСОБА_10 , своїми односторонніми діями міг запобігти зіткненню.
		Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази в їх сукупності з точки зору достатності, допустимості та достовірності давали суду першої інстанції підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за який його засуджено.
		Твердження ж апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо фактичних обставин вчинення злочину та доводи того, що формулювання обвинувачення є неконкретним, не містить чіткого сформульованого обвинувачення, чим порушено один з основних конституційних принципів  право обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, щодо недопустимості доказів, зокрема, висновків експертиз, були предметом розгляду в суді першої інстанції і не знайшли свого підтвердження, оскільки суперечать сукупності зібраних та досліджених судом першої інстанції доказів, які спростовують такі твердження апелянта.
		Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в обвинувальному акті викладені всі його складові частини відповідно до вимог ст.291 КПК України, детально викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які є встановленими, сформульовано обвинувачення та зазначено правову кваліфікацію правопорушення, що давало можливість здійснити належний судовий розгляд провадження.
		Водночас у ст.291 КПК України не міститься жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об`єму, відповідності підозрі тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення в такий спосіб, який вважав доцільним у кожному конкретному випадку за умови визнання зібраних доказів достатніми.
		Разом з тим, вимоги щодо конкретизованості таповноти обвинувачення КПК України взагалі не містить.
		При апеляційному перегляді не виявлено істотних процесуальних порушень, як на досудовому розслідуванні під час збирання доказів, фіксуванні обставин кримінального провадження, призначенні судових експертиз, так і під час судового розгляду, які були б безумовним підставами для скасування судового рішення.
		Водночас колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
		Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а відповідно до ч.2 ст.409 КПК України  невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягав застосуванню.
		Згідно зі ст.414КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Відповідно до вимог статей 50, 65КК Україниособі,яка вчинилазлочин,має бутипризначене покарання,необхідне ідостатнє дляїї виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Згідно приписів ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		За змістом оскаржуваного вироку, при призначенні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд визнав щире каяття у вчиненому, обставиною, що його пом`якшує.
		Водночас судурахував,що обвинувачений раніше несудимий, є особою молодого віку, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, на момент розгляду справи офіційно працевлаштований столяром у ТОВ «Меблева фабрика «Крона» з 07.09.2020. Також суд узяв до уваги думку ОСОБА_14 , висловлену в заяві від 18.08.2020, яка була колишнім опікуном ОСОБА_9 , та яка жодних претензій матеріального чи морального характеру не має, матеріальні витрати пов`язані із похованням, ОСОБА_8 відшкодовані.
		Відтак, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, що йому інкримінована, а з урахуванням установлених пом`якшуючих обставин, особи обвинуваченого, думки опікуна потерпілого ОСОБА_9 , обставин, за яких вчинено злочин,  про можливість виправлення обвинуваченого та досягнення цілей покарання без ізоляції його від суспільства, встановивши останньому максимальний розмір іспитового строку з покладенням обов`язків, визначених у ст.76 КК України.
		Однак, застосовуючи положення ст.75 КК України до основного покарання, місцевий суд не зважив на усталену судову практику у справахпро злочинипроти безпекидорожнього рухута експлуатаціїтранспорту. Відповідно до неї при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Так, при прийнятті рішення щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд, окрім іншого, зазначив про наявність обставини, що пом`якшує покарання  щирого каяття.
		У даному кримінальному провадженні хоча і визнано обставиною, яка пом`якшує покарання засудженого, його щире каяття у вчинених злочинних діях, проте суд досить формально віднісся до визначення щирості каяття, фактично ототожнив його з визнанням вини. 
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілих осіб, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. 
		Однак, у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_8 відсутні дані на підтвердження цього.
		Воднораз, характер порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України свідчить про те, що в момент вчинення злочину його дії являли собою потенційну небезпеку для життя та здоров`я інших осіб.
		Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку визначені судом першої інстанції обставини не знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, а лише характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 і не можуть бути враховані судом при застосуванні до нього положень ст.75 КК України.
		Отже, висновок суду у вироку щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого інституту умовного звільнення відповідно до ст.75КК України було зроблено без урахування всіх обставин, які мають правове значення при вирішенні питання щодо порядку відбування призначеного судом покарання.
		Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості.
		За таких обставин колегія суддів уважає, що допущені порушення закону тягнуть за собою скасування вироку з ухваленням нового вироку відповідно до положень ст.420 КПК України і призначення реального мінімального основного покарання ОСОБА_8 , необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з урахуванням санкції кримінального закону, за яким кваліфіковані його злочинні дії, та вимог ст.65 КК України.
		Керуючись ст.ст.407, 409, 420, 418, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
		у х в а л и л а:
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Славутського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року щодо  ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_8  призначити покарання за ч.2 ст.286КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з часу звернення вироку до виконання.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення.
		На вирок може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		                       Судді:
		ОСОБА_2              ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...