Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/1042/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2021. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: 1-кп/521/965/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160470002346

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                Справа № 521/1042/21
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/965/21 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		12 квітня 2021 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 12020160470002346 від 19.10.2020 року, у відношенні:
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, не одруженого, спільно проживаючого з ОСОБА_4 , маючого середню освіту, працюючого промисловимальпіністом (виконуєвисотні роботи), зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1)18.12.2008 року Київським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 121 КК до позбавлення волі на строк 7 років, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник  адвокат ОСОБА_6 
		   інші учасники судового провадження: малолітня потерпіла ОСОБА_7 , законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		   
		   1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_3 , 11 жовтня 2020 року приблизно об 11 годині 00 хвилин знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 в ході конфлікту з ОСОБА_9 , який розпочався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи злочинний умисел направлений на заподіяння смерті ОСОБА_9 , наніс один удар ногою в область паху ОСОБА_9 в результаті чого, останній опинився у напівзігнутому положенні, після чого, ОСОБА_3 , утримуючи в правій руці ніж, наніс один удар в область шиї ОСОБА_9 .
		   Після того, як ОСОБА_9 підвівся, ОСОБА_3 , утримуючи в правій руці ніж, наніс ОСОБА_9 вказаним ножом п`ять ударів, з яких: один удар в область шиї справа, один удар в область передньої поверхні шиї справа, два удари в область передньої поверхні грудної клітки зліва по кологрудинній лінії, один удар в область передньої поверхні грудної клітки зліва між середньо-ключичною передньою паховою лініями. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці події. 
		   Своїми діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани № 1 задньої поверхні шиї справа в нижній третині, колото-різаної рани № 2 передньої поверхні шиї справа у верхній третині, колото-різаної рани № 3 передньої поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії, на рівні 1-го міжребер`я, колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по кологрудинній лінії, на рівні 3-го ребра (рана № 4), колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по кологрудинній лінії, на рівні 5-го ребра (рана № 5), колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва між середньо-ключичною і передньою паховою лініями, на рівні 2-4-го міжребер`я (умовна рана № 6).
		   Усі ушкодження, виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_9 заподіяні прижиттєво, незадовго до моменту настання смерті. 
		   Колото-різана рана № 1, яка не є проникаючою та розташована на задній поверхні шиї справа в нижній третині, колото-різана рана № 2, яка не є проникаючою, та яка розташована на передній поверхні шиї справа у верхній третині, колото-різана рана № 3, яка є не проникаючою та яка розташована на передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії, на рівні 1-го міжребер`я, як в сукупності, так і окремо, спричиняють розлад здоров`я строком понад шість днів, але не більше ніж три тижні (21 день), із критерієм , згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. 
		   Колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по кологрудинній лінії, на рівні 3-го ребра, що розташоване на висоті 148 см. Від підошовних поверхонь стоп (рана № 4), колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по кологрудинній лінії, на рівні 5-го ребра, що розташоване на висоті 140 см. Від підошовних поверхонь стоп (рана № 5), колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва між середньо-ключичною і передньою паховою лініями, на рівні 2-4-го міжребер`я, що розташоване на висоті 142-148 см. Від підошовних поверхонь стоп (умовна рана № 6), як в сукупності, так і окремо, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.1 (а) і п. 2.1.3 (й, о, п) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». 
		   Смерть ОСОБА_9 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виявленими у нього проникаючими колото-різаними пораненнями грудної клітки (рани № 4 і № 5) з ушкодженнями лівої легені і легеневого стовбура. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК, за кваліфікуючими ознаками: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		 
		   2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав, що 11 жовтня 2020 року в нього був вихідний від роботи. З ранку він на вулиці, біля свого будинку зустрів раніше знайомого ОСОБА_9 , якого він знав як особу без постійного місця мешкання. Останній попросив зайти до ОСОБА_3 додому помитись та приготувати собі їжу. Дозволивши йому зайти до себе додому, вони одразу почали розпивати спиртні напої. Спочатку між ними не було жодних конфліктів. Однак через деякий час, ОСОБА_9 почав розказувати, що він є учасником АТО, що він навчений навичками спецпризначенців, почав висловлюватись на його адресу образливо. Між ними виникла словесна сварка. Під час сварки, ОСОБА_9 намагався його вдарити кулаком руки, однак ОСОБА_3 ухилився і одразу схопив зі столу ніж та наніс ним удар в шию потерпілому ОСОБА_9 . Він наніс по ньому декілька ударів ножом. Тоді ж він зрозумів, що вбив ОСОБА_9 і почав багато пити, оскільки зрозумів, що його знову засудять до позбавлення волі. 
		   Під час прямого та перехресного допиту, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що наніс по потерпілому декілька ударів ножом в груди та шию. Він також наніс один удар ногою по потерпілому, для того, що б він зігнувся та наніс по ньому в подальшому ножові поранення. Він дуже ясно розумів, що вбив людину. Після цього почав дуже багато пити і знаходився майже весь час в стані алкогольного сп`яніння. Після вбивства ОСОБА_9 , знаходячись у стані сильного алкогольного сп`яніння вирішив скинути труп у приміщення, яке слугувало у нього в квартирі для зберігання домашніх закруток. Фактично приміщення це було підвалом на першому поверсі, прохід у яке штучно зроблено на балконі. Далі він дійсно, під дією великої кількості алкоголю, намагався спалити відбитки пальців ОСОБА_9 всі ці події він пам`ятає дуже погано, оскільки постійно був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Обвинувачений показав, що одразу після вбивства обдумував, як позбутись трупа, однак в подальшому вирішив, що в нього нічого не вийде і фактично він тільки відтягував час свого затримання. ОСОБА_3 дійсно розказував декільком знайомим про факт вчинення вбивства ОСОБА_9 , однак йому ніхто не вірив. Також він показував труп одному чи двом знайомим. Відповідно, він вважає, що після цього про вказане вбивство дізналась поліція і затримали його. 
		   2.2.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. Окрім цього, судом досліджені докази за цивільним позовом. В межах такого дослідження була допитана законний представник малолітньої потерпілого ОСОБА_8 . При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим та потерпілою і законним представником потерпілої обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
		   2.4.Постановляючи ухвалу про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд зважав на наступні фактори. Всі учасники судового провадження висловили думку щодо можливості не дослідження наявних доказів зібраних стороною обвинувачення. Разом з тим, законний представник малолітньої потерпілої заперечувала проти не дослідження доказів. На неодноразові питання, щодо причин такої правової позиції, законний представник ОСОБА_8 жодних розумних аргументів суду не привела. Позиція її виходила лише з того, що вона вважає, що оскільки ОСОБА_3 щиро не покаявся, то відповідно підлягає дослідженню всі наявні зібрані обвинуваченням докази. 
		   2.5.Положення ч. 3 ст. 349 КПК, очевидно походять з питань, які пов`язані з презумпцією невинуватості і забезпечення доведеності вини, а також з питання ефективності судового процесу. Коли мова іде про презумпцію невинуватості, то безумовно суд зобов`язаний переконатись, що обвинувачений, який визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, є настільки щирий перед судом, що у останнього не виникає сумнівів у щирості визнання і відповідно його винуватості, а тому є законні підстави для не дослідження в судовому засіданні всіх зібраних сторонами доказів (перш за все доказів вини обвинуваченого). У іншому випадку, може скластися думка, що суд виносячи вирок міг помилитися і засудити невинну людину. Другим фактором, який очевидно спонукав законодавця встановити таку норму  це сприяння ефективному правосуддю. Проведення дослідження доказів лише задля форми такого процесу  не допускається. Фактично ця норма, є значною мірою результатом еволюції судового процесу, де досить часто форма підмінює зміст всій діяльності суду. У даному випадку, зміст превалює над формою процесу. 
		   2.6.Безумовно сторони повинні мати розумний вплив на прийняття судом рішення щодо обсягу дослідження доказів. Однак, як і будь-яке право, воно не може бути необмеженим у своїй реалізації. Це суперечить в тому числі і загальним засадам кримінального провадження серед яких суд виділяє верховенство права: людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		   2.7.Переконуючись у правовій позиції обвинуваченого, судом встановлено під час допиту останнього, що ОСОБА_3 дуже чітко, послідовно та впевнено показав, як та за яких обставин він вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 . Він передав не тільки інформацію правопорушення, а і інформацію, що передувала зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , а також свій емоційний стан як під час вчинення умисного вбивства так і після нього. Деталі його показів у відношенні фактів правопорушення, відповіді на питання сторін, які можливо оцінити як досить стверджувальні за своїм характером та стрімкі за швидкістю відповіді, не залишають жодних думок на будь-який обман або недомовки. Навіть ті обставини, які ОСОБА_3 повинен пам`ятати погано у зв`язку із станом алкогольного сп`яніння, він передає так, як він їх запам`ятав у такому стані сп`яніння. Окрім того, вказані, передані ним суду покази повністю співвідносяться з обвинуваченням та доказами, які зібрані стороною обвинувачення, про що суду повідомив прокурор. Таким чином у суду не виникло жодних сумнівів і підозр щодо можливості будь-якої судової помилки по відношенню до ОСОБА_3 як особи, яка скоїла інкримінований злочин.
		   2.8.Суд окремо приділив увагу правовим позиціям професійних учасників судового провадження. Так, прокурор запевнив суд, що підстав для дослідження доказів з будь-яких фактичних підстав не має, оскільки обвинувачений надав суду вичерпні та змістовні покази щодо обставин злочину, в яких повністю підтвердив пред`явлене йому обвинувачення. Захисник запевнив суд, що обвинувачений розуміє зміст обвинувачення, надав суду щирі покази за обставинами правопорушення, щиро кається, в зв`язку з чим підстав для дослідження будь-яких доказів вони також не вбачають. 
		   2.9.Оцінюючи позицію законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , суд вважає, що остання діє занадто емоційно і фактично висловлюючи думку щодо дослідження всіх доказів сторони обвинувачення, без будь-яких аргументів, переслідує лише свою власну, її відому, мету (можливо помсти або більшого матеріального відшкодування). Суд вважає, що для визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню недостатньо просто висловити свою думку, щодо необхідності такого дослідження. Кожна правова думку повинна мати свої правові підстави, у іншому випадку така позиція є свавільне, нічим не обмежене бажання, що не може бути врахована судом. «Коли говорять, що свобода полягає взагалі в тому щоб робити все, що завгодно, то подібне уявлення свідчить про цілковиту відсутність культури думки»1. 
		   2.10.Підводячи підсумки під вирішенням вказаного питання, суд вважає, що розумних підстав для дослідження будь-яких доказів (як сторони обвинувачення, так і сторони захисту), окрім тих, які визначив суд у п. 2.2. вироку, очевидно не має. При цьому суд також враховує, що законний представник ОСОБА_8 жодних доказів надавати суду не бажала, цивільний позов підтримала за наявними, наданими нею доказами та реалізуючи своє право на висловлення позиції щодо міри покарання, виступила в судових дебатах і попросила суд призначити максимальну міру покарання обвинуваченому. Відповідно всі права потерпілої і її законного представника реалізовані. 
		   
		   3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставиною яка пом`якшує покарання обвинуваченого на думку суду є стан здоров`я обвинуваченого. Так, у ОСОБА_3 встановлений діагноз туберкульоз легень, а також ВІЛ інфекція клінічна стадія ІІІ, Рецедивуючий кандидоз (молочниця) ротової порожнини.
		   3.2.Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочинів. 
		   3.3.Суд не визнає як обставину яка пом`якшує покарання, щире каяття, з наступних підстав. Так, судом під час допиту обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин проти особи, виключно, в зв`язку з відсутністю розуміння цінності життя. При передачі обставин, що передували злочину, а також обставин, самого умисного вбивства, суд не побачив у висловлюваннях обвинуваченого критичної самооцінки своїх жахливих дій. Не достатньо повідомити суду голий факт каяття. Суд вважає, що будь-яке каяття щонайменше повинно бути виражено у розумній оцінці таких наслідків, яке в свою чергу повинно бути донесене до суду у такий спосіб, щоб не виникало сумніву, у щирості таких висловлювань. Безумовно, іноді людина не здатна висловитись в силу як обмежень інтелектуально-вольових так і емоційних. Не добавляє впевненості і публічність, а також сама зала судового засідання. Натомість у будь-якому випадку, людина, яка допустила порушення закону, наслідком якого є непоправне зло по відношенню до іншої людини, повинна перебувати у такому пригніченому душевному стані, яке буде мати вираз навіть у мовчанні. Таке моральне хвилювання, яке пов`язано з позбавленням життя іншої людини не можна приховати. Суд у діях, емоціях і висловлюваннях ОСОБА_3 не побачив такого морального стану, яке б могло призвести стороннього спостерігача до думки про щире каяття. 
		 
		   4.Мотиви призначення покарання.    
		   4.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   4.2.Призначаючи покарання ОСОБА_3 , та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. 
		   4.3.Судом встановлено, що ОСОБА_3 своєї сім`ї не створив, офіційно не одружений. За вказаною адресою спільно проживав з ОСОБА_4 , дітей не має. Рідних братів і сестер не має. Батьки померли. Має лише середню освіту. До затримання неофіційно працював промисловим альпіністом. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме був засуджений 18.12.2008 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 121 КК до позбавлення волі на строк 7 років. Звільнився з місць позбавлення волі 18.12.2014 року. Відомостей про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду прокурором не надано. 
		   4.4.Дії обвинуваченого у даному випадку є очевидним нехтуванням загальнолюдських цінностей. Оскільки ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти життя та здоров`я особи, можливо зробити висновок, про відсутність в свідомості останнього не тільки розумного бажання до співіснування але й про звірині та тваринні інстинкти, які керують особою як засобом знищення.
		   4.5.Суд вважає, що обвинувачений вказане правопорушення вчинив виключно в зв`язку з відсутністю виховання та освіти, як соціального інституту який характеризується не тільки отриманням знань, а й генерування, зберігання культури суспільства. Не розуміння значення життя людини, неповага до оточуючих людей і не здатність співіснування з іншими, привели обвинуваченого до вчинення такого особливо тяжкого правопорушення і смерті людини. 
		   4.6.Є очевидним, що вчинення однорідних злочинів незалежно від проміжку часу свідчить про нахили до системного скоєння правопорушень проти особи. 
		   4.7.Враховуючи обставини правопорушення та особистість обвинуваченого, а також обставини які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі.
		   4.8.У даному випадку та за даною кваліфікацією правопорушення, судом взагалі не розглядається питання застосування положень ст. 75 КК, в тому числі враховуючи обставини, які викладені судом вище у вироку. Самі властивості злочину свідчать про неможливість застосування такого інституту, як звільнення від відбування покарання з випробуванням. Наявність у обвинуваченого тяжких захворювань, судом враховується, однак вказаний стан здоров`я не нівелює вчиненого особливо тяжкого злочину. Він лише сприяє у пом`якшені покарання, а саме строку покарання.
		   4.9.Разом з тим, суд вважає, що строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 повинен бути призначений більше ніж оголошено в промові прокурором (9 років). Така правова позиція суду є не тільки частиною дискреційних повноважень, але й перш за все наскільки це можливо розумною відповіддю держави на порушення суспільних відносин у сфері охорони життя кожної людини. «Думка не може нам вказати, якому саме покаранню має бути піддана особа, яка вчинила той чи інший злочин, для цього необхідні позитивні визначення»2. Такими позитивними визначеннями, суд вважає самі властивості злочину, їх наслідки, певну холоднокровність обвинуваченого при вчиненні вбивства. Так як ми відповідаємо на злочин, має серйозні наслідки для нашого майбутнього. Як зазначено вище, ОСОБА_3 мав у своєму житті досвід порушення суспільних відносин пов`язаних із охороною життя і здоров`я людини. Очевидно він не зробив всіх належних висновків для себе після минулого покарання. Відповідно суд вважає, що покарання повинно бути не марною жорстокістю, а розумною карою, яке дійсно зможе в майбутньому запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим ОСОБА_3 так і іншими особами. 
		   4.10.Що стосується думки законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 про необхідність призначення обвинуваченому максимального строку покарання, суд вважає, що така думка випливає виключно із бажання помсти, про що об`єктивно свідчать всі емоційні висловлювання останньої у залі судового засідання. Даючи відповідь на таку думку законного представника потерпілої, не можна не звернути увагу на вислів ОСОБА_10 у його праці «Філософія права»: «Суддя не є месником; помста також є здійснення справедливості, але вона пов`язана з інтересами, з певними почуттями і приватними інтересами, від цього залежить здійснення справедливості, яке довільне і може виявитися несправедливим. Суддя повинен бути холодний, його серце і душа повинні мовчати, його інтерес повинен полягати тільки в тому, щоб був дотриманий закон»3. Суд вважає, що покарання яке буде призначено судом ОСОБА_3 , є саме тим балансом інтересів, між сторонами, яке зможе призвести до думки, про дотримання судом формальних вимог закону та людської справедливості. 
		   
		   5.Підстави для задоволення цивільного позову.
		   5.1.При вирішенні цивільного позову законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_11 суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1192, ст. ст. 1200-1202 ЦК.
		   5.2.За загальними правилами Цивільного Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,яка завдалашкоди,звільняється відїї відшкодування,якщо вонадоведе,що шкодизавдано нез їївини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом /ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1166 ЦК/.
		   5.3.Судом встановлено та жодної зі сторін не оспорюється, що смерть потерпілого настала виключно в зв`язку з умисними діями ОСОБА_3 , який вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 . 
		   5.4.Малолітня потерпіла ОСОБА_7 16.04.2010 року є рідною дочкою потерпілого. Цивільний Кодекс окрім загальних вимог, встановлює і регулює правила відшкодування шкоди непрацездатним особам, які мали на день смерті такої особи право на одержання від нього утримання, серед іншого на таке відшкодування має право дитина  до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту  до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років) /п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК/. У даному випадку малолітня ОСОБА_7 очевидно є особою, яка має право на відшкодування шкоди завданою смертю потерпілого. При цьому суд вважає, що не має жодних перешкод для такого відшкодування навіть у випадку не проживання такої дитини спільно із загиблим, оскільки ОСОБА_9 не позбавлений батьківських прав по відношенню до своєї дитини і на ньому відповідно до закону лежить обов`язок матеріального утримання такої дитини. 
		   5.5.В судовому засіданні, обвинувачений фактично повністю визнав матеріальні претензії з боку представника малолітньої потерпілої, не погодився лише з сумами на поминальний обід. 
		   5.6.З наданих суду доказів матеріальних витрат, які були пов`язані виключно із похованням ОСОБА_9 , судом встановлено, що документально підтверджено витрати на проведення ритуалу у сумі 13425 грн.; послуги кладовища у сумах 1675 грн. + 536 грн. = 2211 гривень; послуги моргу 1500 гривень. 
		   5.7.Не підтверджено будь-якими документальним доказами суми пов`язані з поминальним обідом 15000 гривень та вінками і іншими атрибутами у сумі 2000 гривень. 
		   5.8.Оскільки особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання ці витрати, суд вважає за необхідне задовольнити позов законного представника малолітньої потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди частково, в сумі яка об`єктивно підтверджується наданими доказами, а саме 17136 гривень.
		   5.9.Вирішуючи питання цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.
		   5.10.Підставами відповідальності за завдану моральну шкоду, є серед іншого, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК завдання фізичній особі неправомірними діями такої шкоди. Відшкодування шкоди здійснюється за наявності вини особи, яка її завдала. 
		   5.11.Як зазначено вище у вироку, вина ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 безсумнівно доведена під час судового розгляду, в тому числі визнана самим обвинуваченим, в зв`язку з чим докази зібрані стороною обвинувачення не досліджувались на підставі ч. 3 ст. 349 КПК.
		   5.12.Моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується (серед іншого) дітям /ч. 2 ст. 1168 ЦК/.
		   5.13.Судом вже встановлено, що малолітня ОСОБА_7 , являючись рідною донькою загиблого потерпілого, має право на відшкодування матеріальної шкоди. Відповідно до зазначеної норми, малолітня потерпіла має право також і на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах встановлених Цивільним Законом. 
		   5.14.Моральна шкода, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів /ч. 2 ст. 1168/. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед. 
		   5.15.Встановленням особистості ОСОБА_3 судом встановлено, що останній не є особою, яка має значний фінансовий достаток. Засоби для існування в нього був неофіційна робота промисловим альпіністом на будівельних майданчиках в м. Одесі. Очевидно зловживав алкогольними напоями, що перешкоджало його професійному та моральну росту задля досягнення кращих умов життя.
		   5.16.Тобто казати про можливість будь-якої розумної фінансової можливості для відшкодування моральної шкоди очевидно не можливо.
		   5.17.Натомість, матеріальне положення особи, може лише частково вплинути на вирішення цивільного позову судом, оскільки не можна позбавити права людини на відшкодування завданої їй шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення лише в зв`язку із неплатоспроможністю особи, яка завдала таку шкоду. 
		   5.18.Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, що передбачає право суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках, суд вважає за необхідне позов в частині стягнення завданої моральної шкоди у сумі 1000000 гривень задовольнити частково, стягнувши одноразово з особи яка завдала моральної шкоди певну суму грошових коштів. 
		   5.19.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає, відповідно до вимог ст. 23 ЦК, з урахуванням рекомендацій встановлених Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, (п.п. 3, 9) залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості. 
		   5.20.Так, дійсно навіть якщо врахувати, що малолітня ОСОБА_7 не проживала останні роки з загиблим батьком, він для дівчинки був людиною, яка разом з матір`ю уособлювала сім`ю. Де б і з ким не знаходився батько, для дитини, він завжди буде зразком мужності і рішучості. Кожна дитина потребує виховання та любові обох батьків. І навіть не проживання однією сім`єю не позбавляє дитину можливості спілкування з батьком, отримання від нього любові і ласки, порад у повсякденному житті. Є очевидним, що дитина пережила значні душевні страждання внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 по відношенню до свого батька. Є також очевидним, що звичайна людина отримавши звістку про вбивство своєї близької людини може відчути нестерпне хвилювання та відчай. Емоційний стан такої людини можливо охарактеризувати як пригніченість та приголомшення. Коли ж мова у таких випадка іде про дитину, розмір відповідно таких хвилювань не може бути розумно оцінений, оскільки невідомо, як такі жахливі події у її житті, можуть вплинути в подальшому на розвиток дитини. 
		Душевні страждання, які перенесла дитина і які важко визначити за звичайними правилами матеріального права, є у даному випадку, критерієм який судом враховується при задоволенні позову.
		   5.21.Розмір грошового стягнення моральної шкоди малолітній потерпілій ОСОБА_7 суд встановлює у сумі 500000 гривен і таким чином позов в частині стягнення моральної шкоди задовольняє частково. Вказана сума моральної шкоди на думку суду є достатньою та об`єктивної, яка лише частково компенсує страждання потерпілої особи.
		   5.22.При вирішенні цивільного позову, суд також враховує, що обвинувачений об`єктивно розуміє всі негативні наслідки, які ним спричиненні вбивством ОСОБА_9 , а також ту обставину, що сторона захисту не доводила в судовому засіданні, що шкода завдана не з вини обвинуваченого. Відповідно суд розцінює таку поведінку, як часткове погодження з претензіями матеріального та морального характеру.
		 
		   6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   6.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		   6.2.Речові докази, а саме: 1)6 ножів з приміщення кухні; куртка чорного кольору із сірим коміром; 2 футболки чорного кольору; кросівки; джинси синього кольору, які належать ОСОБА_3 ; 2)футболка чорного кольору з елементами червоного кольору; джинси синього кольору, які належать ОСОБА_9 ; 3)зріз ковдри, на якій було пошкодження у вигляді обвуглення; зіскоб речовини бурого кольору з підлоги; зріз з плямами речовини бурого кольору зі шпалери; змив речовини бурого кольору з підлоги; зріз з лінолеуму зі слідом взуття, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК  підлягають знищенню.
		   6.3.Речові докази, а саме: 1)CD-R диск сірого кольору, марки «Verbatim»; 2)флеш-носій чорного кольору, марки «Kingston» (16 Gb), на підставі ч. ч. 2, 5 ст. 100 КПК зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		   6.4.Враховуючи вид покарання, а також наявні обставини обраного заходу забезпечення кримінального провадження, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили  залишити без змін, як гарантію виконання вироку.
		   6.5.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		   РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. ч. 1 ст. 115 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років. 
		   1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту набрання законної сили вироком суду.
		   1.3.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду за цим кримінальним провадженням з 20.10.2020 року по день набрання законної сили вироком суду.
		   1.4.Цивільний позов законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_11 її матері ОСОБА_8  задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 , 17136 (сімнадцять тисяч сто тридцять шість) гривень матеріальної шкоди та 500000 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовити, з підстав які викладені в Розділі 5. мотивувальної частини вироку.
		   1.5.З урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 374, ч. 1 ст. 534 КПК, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, у вигляді тримання під вартою  вважати продовженим. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.
		   1.6.На підставі ч. 2 ст. 534 КПК, вирок суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному та безумовному виконанню.
		   1.7.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року, а саме з: 1)6 ножів з приміщення кухні; куртка чорного кольору із сірим коміром; 2-х футболок чорного кольору; кросівок; джинсів синього кольору, які належать ОСОБА_3 ; 2)футболки чорного кольору з елементами червоного кольору; джинсів синього кольору, які належать ОСОБА_9 ; 3)зрізу ковдри, на якій було пошкодження у вигляді обвуглення; зіскобу речовини бурого кольору з підлоги; зрізу з плямами речовини бурого кольору зі шпалери; змиву речовини бурого кольору з підлоги; зрізу з лінолеуму зі слідом взуття.
		   1.8.Скасувати заборону накладену ухвалою слідчого судді у вигляді заборони розпоряджатись та користуватись вказаним майном.
		   1.9.Речові докази  1)6 ножів з приміщення кухні; куртка чорного кольору із сірим коміром; 2 футболки чорного кольору; кросівки; джинси синього кольору, які належать ОСОБА_3 ; 2)футболка чорного кольору з елементами червоного кольору; джинси синього кольору, які належать ОСОБА_9 ; 3)зріз ковдри, на якій було пошкодження у вигляді обвуглення; зіскоб речовини бурого кольору з підлоги; зріз з плямами речовини бурого кольору зі шпалери; змив речовини бурого кольору з підлоги; зріз з лінолеуму зі слідом взуття, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК  знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використано.
		   1.10.Речові докази, а саме: 1)CD-R диск сірого кольору, марки «Verbatim»; 2)флеш-носій чорного кольору, марки «Kingston» (16 Gb), на підставі ч. ч. 2, 5 ст. 100 КПК зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		   1.11.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.12.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.13.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
		   1.14.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1] ОСОБА_12 «Філософія права» 1820 р., Вступ, параграф 15, а. 80; Видавництво «Думка» 1990 р.
		[2] Гегель Г.В.Ф. «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво «Думка» 1990 р.
		[3]Гегель Г.В.Ф. «Філософія права» 1820 р., Додаток (Нові джерела по «Філософії права»), до параграфу 219, а. 445; Видавництво «Думка» 1990 р.
		 
		 
		 
		 
		1 Гегель Г.В.Ф. «Філософія права» 1820 р., Вступ, параграф 15, а. 80; Видавництво «Думка» 1990 р.
		2 Гегель Г.В.Ф. «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво «Думка» 1990 р.
		3 Гегель Г.В.Ф. «Філософія права» 1820 р., Додаток (Нові джерела по «Філософії права»), до параграфу 219, а. 445; Видавництво «Думка» 1990 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...