Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/379/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2021. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: 22-ц/803/2279/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2279/21 Справа № 209/379/18   Суддя у 1-й інстанції - Байбара Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова  М. Ю.
		Категорія 31 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 квітня 2021 року                                    м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  Петешенкової М.Ю.,
		суддів  Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
		за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК»
		на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК», ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-210700-20», номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль ВАЗ 210700-20, державний номер НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження, внаслідок чого, згідно висновку автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріальної шкоди від 15 вересня 2014 року, було завдано матеріальних збитків в розмірі 36989,00 грн.
		Також в дорожньо-транспортній пригоді позивач отримав забій грудної клітини зліва, садну грудної клітини зліва з ускладненням у вигляді пневмотораксу зліва, та йому було зроблено операцію торакоцентез, дренування плевральної порожнини. Під час дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «ВАЗ 210700» перебували: його онук ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_7 , які також отримали тілесні ушкодження.
		Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. З відповідача ТОВ «ЮНІК» на його користь стягнуто 35089,00 грн. матеріальної шкоди, 20000,00 грн. моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на правову допомогу та експертне дослідження, а всього 56489,00 грн. 
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову, і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок суду залишено без змін.
		У зв`язку з викладеним, просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 35089,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 700 грн. та витрати на експертне дослідження в сумі 700,00 грн. Також просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «ЮНІК», ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 300000 грн., по 100000 грн. з кожного.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
		Стягнуто з ТОВ «ЮНІК» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн.
		В іншій частині позову відмовлено. 
		Вирішено питання про судові витрати.
		Рішення суду мотивовано тим, що оскільки на час дорожньо-транспортноїпригоди відповідач ОСОБА_3 не володіла джерелом підвищеної небезпеки, а відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з володільцем транспортного засобу, то саме у ТОВ «ЮНІК», яке не застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, як володілець джерела підвищеної небезпеки, водій якого визнаний винним у порушенні ПДР України під час виконання своїх трудових обов`язків, виник обов`язок відшкодувати позивачу завдану йому моральну шкоду.
		Не погодившись з рішенням суду ТОВ «ЮНІК» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що спочатку позивач був зобов`язаний звернутися у позасудовому порядку за відшкодуванням до страхової компанії, а потім вже лише у тому випадку, якщо у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, мав право на звернення до суду із відповідним позовом. Суд першої інстанції належним чином не повідомив ТОВ «ЮНІК» про розгляд справи.
		Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «ВАЗ-210700-20», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та автобуса марки «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
		Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016року встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-210700-20», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України. Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
		Вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з інспитовим строком на 3 роки (т. 1 а.с. 37-40).
		Також вироком суду з ТОВ «ЮНІК» на користь цивільного позивача ОСОБА_4 стягнуто 35089,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на правову допомогу та за експертне дослідження.
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (т. 1 а.с. 41-46).
		Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року набрав законної сили 31 травня 2017 року.
		Належність автомобіля «ВАЗ-210700-20», державний номер НОМЕР_2 , позивачу ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (т.1 а.с.6).
		Згідно висновку експертного дослідження № 0065/09 від 15 вересня 2014 року пошкодженням автомобіля ВАЗ«ВАЗ-210700-20», державний номер НОМЕР_2 , його власнику ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди на суму 36989,00 грн. (т.1 а.с.10-20).
		Згідно виписки № 2588 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 23 квітня 2014 року поступив до КЗ «ДМЛШД» ДОР» із скаргами на болі у грудній клітині зліва, садна грудної клітини зліва після автодорожньої травми, і йому було встановлено діагноз: забій грудної клітини зліва, садна грудної клітини зліва з ускладненням у вигляді пневмотораксу зліва, та 23 квітня 2014 року проведена операція: торакоцентез, дренування плевральної порожнини по Бюлау (т.1 а.с.29).
		Під час дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «ВАЗ 210700-20» також перебували пасажири: онук позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сестра позивача - ОСОБА_7 , які також отримали тілесні ушкодження.
		Отримання пасажирами автомобіля «ВАЗ 210700-20» тілесних ушкоджень підтверджується вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України.
		Також вироком суду встановлено, що згідно ліцензійної картки серії АА № 814064, транспортний засіб «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ «ЮНІК», а відповідач ОСОБА_2 , згідно наказу № 208/к від 17 вересня 2013 року, працював водієм в ТОВ «ЮНІК» з 18 вересня 2013 року, та був звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 92/к від 05 травня 2014 року.
		Відповідно довідки Територіального сервісного центру № 1244 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 23 лютого 2019 року № року №1/4-1244-256, згідно єдиного державного реєстру транспортних засобів автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, Y7FA07914С0010150, НОМЕР_1 , з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2016 року (та відповідно станом на 23 квітня 2014 року) було зареєстровано за актом приймання  передачі (первинна реєстрація) на ОСОБА_3 , співвласником вказано ТОВ «ЮНІК», ЄДРПОУ 20245028. 06 листопада 2014 року на вказаний транспортний засіб було видано тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ «ЮНІК». 19 квітня 2016 року цей транспортний засіб було переоформлено на «ТРАНС-ЕКІПАЖ» МКП, ЄДРПОУ 31487801 (т.1 а.с.113).
		Згідно договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року, ОСОБА_3 передала транспортний засіб «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , в оренду ТОВ «ЮНІК» на строк з 03 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року для здійснення підприємницької діяльності з перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 у м. Дніпродзержинську (т.2 а.с.9-10).
		Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЮНІК», сформованої 05 квітня 2019 року (т.2 а.с.17), дата державної реєстрації: 08 серпня 1996 року, 20 грудня 2006 року; основний видом економічної діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код 49.31).
		Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23 квітня 2014 року, автобус «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , перебував у володінні ТОВ «ЮНІК», який використовував його для здійснення підприємницької діяльності, керував транспортним засобом водій ОСОБА_2 , який перебував з ТОВ «ЮНІК» у трудових відносинах та перевозив пасажирів по регулярному міському маршруту №24, а тому саме на ТОВ «ЮНІК» покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану вказаним джерелом підвищеної небезпеки.
		Частинами першоюта другоюстатті 1187ЦК Українипередбачено,що джереломпідвищеної небезпекиє діяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Згідно частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		В пункті 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
		В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
		Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Таким чином, врахувавши, що в результаті ДТП позивач ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та був прооперований, члени його сім`ї, які знаходилися у салоні його автомобіля, у тому числі неповнолітня дитина, також отримали тілесні ушкодження, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що у ТОВ «ЮНІК», як володільця джерела підвищеної небезпеки, водія якого визнаний винним у порушенні ПДР України під час виконання своїх трудових обов`язків, виник обов`язок відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду, розмір якої визначено судом з урахуванням засад розумності, поміркованості та справедливості.
		Доводи апеляційної скарги з приводу необґрунтованості позову, оскільки позивач спочатку був зобов`язаний у позасудовому порядку звернутися за відшкодуванням до страхової компанії, а вже потім до володільця джерела підвищеної небезпеки, колегією суддів не приймаються, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «ЮНІК» на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , який був би чинним на дату дорожньо-транспортноїпригоди  23 квітня 2014 року.
		Доводи апеляційної скарги щодо не повідомлення належним чином ТОВ «ЮНІК» про дату, час і місце розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, у тому числі повідомленням про судове засідання призначене на 17 вересня 2020 року (т.2 а.с.175).
		Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
		Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК»  залишити без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий:                                М.Ю. Петешенкова
		 
		Судді:                                    В.С. Городнича
		 
		                                       О.В. Лаченкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...