Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2068/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано судом: 14.04.2021. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 12.04.2021
Номер судового провадження: 591 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" квітня 2021 р.                                                                           Справа № 905/2068/20  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Тихий П.В. 
		секретар судового засідання Новікова Ю.В.
		за участю представників
		позивача - не з`явився     
		відповідача - не з`явився  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. 591 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Говорун О.В., повний текст якого складено 29.01.2021 року, у справі
		за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ,
		до: Фізичної особи - підприємця Рафович Олени Борисівни, Донецька обл.,                      м. Маріуполь,
		про стягнення 160990,85 грн.,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Акціонерне товариство "Таскомбанк" (позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рафович Олени Борисівни (відповідач ) про стягнення 160990,85  грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору банківського обслуговування №ІD5763750 від 26.12.2018, в частині не виконання своїх кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим просив суд стягнути заборгованість по тілу кредиту, заборгованість по відсоткам, заборгованість по комісії, нараховану пеню та штраф.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Рафович Олени Борисівни на користь  Акціонерного товариства "Таскомбанк" заборгованість по тілу кредиту - 114579 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн, заборгованість по відсоткам - 0 грн 05 коп., заборгованість по комісії - 39360 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят) грн 43 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 2309 (дві тисячі триста дев`ять) грн. 09 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено.
		Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати частково, у частині заборгованості по комісії (в тому числі прострочені) суму у розмірі 39360,43 грн., ухвалити нове рішення, про відмову у стягненні суми заборгованості по комісії (в тому числі прострочені) у розмірі 39360,43 грн. 
		В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що умови оспорюваного договору є несправедливими, суперечать принципам розумності й добросовісності й створюють дисбаланс договірних прав і обов`язків, оскільки комісія за обслуговування кредитного ліміту, на його думку, є незаконно нарахованою.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, учасникам справи встановити строк до 07.04.2021 року впродовж якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 12.04.2021 об 11:30. 
		01.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі № 905/2068/20 залишити без змін.
		В обгрунтування заперечень вказує на те, що умовами кредитного договору сторони встановили, що у рамках цього договору позичальнику надаються банківські та сукупні послуги, які сплачуються позичальником відповідно до детального розпису, який міститься в графіку. Обслуговування кредиту є послугою, за надання якої можливо встановлення комісії, яка встановлена умовами п.2.3.2 кредитного договору у фіксованому розмірі - 1,75% щомісячно. Відповідач був обізнаний з усіма умовами договору та погодився з ними.
		У судове засідання 12.04.2021 представник позивача не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
		Відповідач також не прибув у судове засідання, направив клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибути в судове засідання. Проте, належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості забезпечити явку свого представника в судове засідання відповідачем до зазначеної заяви не надано. Крім того, представник відповідача мав можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням технічних можливостей у суді - через систему відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		За приписами  ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
		У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів апеляційної інстанції залишає без задоволення заяву відповідача про відкладення розгляду справи. 
		Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як свідчать матеріали справи, 26.12.2018 ФОП Рафович Олена Борисівна звернулась до АТ "Таскомбанк" з заявою про приєднання до Публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та правил обслуговування корпоративних клієнтів, відповідно до якої просила відкрити поточний рахунок у гривні для здійснення господарської діяльності.
		Заява підписана ФОП Рафович О.Б. електронно-цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі.
		Підписавши вказану заяву-договір відповідач підтверджує достовірність, повноту та дійсність відомостей, відображених в заяві-договорі, та в офіційних документах наданих банку. Надані до банку документи є чинними (дійсними). Погоджується з тим, що публічна пропозиція АТ "Таскомбанк" на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombank.com.ua). Умови підключення до клієнт-банку "ТАС24". Правила обслуговування корпоративних клієнтів та тарифи банку разом з цією завою-договору становлять договір банківського обслуговування, та є його невід`ємними частинами. Під час укладення договорів і додаткових угод до них банк і клієнт допускає використання факсимільного відтворення печатки банку та підпису особи, яка уповноважується на підписання договору та додаткових угод до них від імені банку, які зроблені за допомогою засобів копіювання.
		26.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено заяву-договір № ІD5763750 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (далі - договір) відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використання на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес (а.с.9-11).
		У  п.2.1, 2.2, 2.3.1, 2.3.2 договору сторони погодили, що розмір кредиту складає 250000 грн; валюта кредиту гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом складає 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди складає 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно).
		Згідно з п.п. 2.5, 2.6  договору, термін і погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту 26.12.2020.
		Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в п.2.6 цього договору.  
		Згідно з п.4.2 договору, цей договір є договором приєднання у визначенні     статті 634 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому....
		Позивач свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.29-30).
		22.10.2020 та 23.10.2020 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення-вимоги №25206/70 та №25108/70  про сплату заборгованості за договором від 26.12.2018 у сумі 160990,85 грн (а.с.20-25).
		Відповідач відповідь на вказані повідомлення-вимоги не надав, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
		Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком, заборгованість відповідача станом на 06.10.2020 становить 160990,85 грн і складається із: заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) у розмірі 114579 грн, заборгованості по відсотках (в тому числі прострочені) у розмірі 0,05 грн, заборгованості по комісії (в тому числі прострочені) у розмірі 39360,43 грн, суми нарахованого штрафу у розмірі 2440,26 грн та суми нарахованої пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості у розмірі 4611,11 грн (а.с.26-28).
		На підтвердження позовних вимог позивач надав копії відповідної заяви-договору, анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю від 20.12.2018, договір про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 26.12.2018 та витяг з "Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" Продукт: Кредит на розвиток бізнесу, банківські виписки з рахунку відповідача.
		Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з приписами ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). 
		Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		У ч.1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.     
		За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Статтею ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		При дослідженні матеріалів справи встановлено, що Фізична особа-підприємець Рафович Олена Борисівна 26.12.2018 скористалась правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинила правочин, підписавши Заяву-договір №Ш5763750 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату та відображенням ЕЦП на самому Договорі.
		Кошти за договором відповідачем було отримано у передбачений кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в п.1.2 кредитного договору та заяві від 26.12.2018, що підтверджується відповідною випискою.
		Проте, в порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач отримані від позивача грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом в розмірі 114579 грн, процентами в сумі 0,05 грн та комісією в розмірі 39364,43 грн.
		У апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти заборгованості перед позивачем за кредитом в розмірі 114579 грн та процентами в сумі 0,05 грн, проте, не згоден з нарахуванням комісії в розмірі 39364,43 грн.
		При цьому посилається на те, що умови оспорюваного договору є несправедливими, суперечать принципам розумності й добросовісності й створюють дисбаланс договірних прав і обов`язків, оскільки комісія за обслуговування кредитного ліміту, на його думку, є незаконно нарахованою.
		Колегія суддів ставиться критично до таких тверджень відповідача з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).
		Так, перед підписанням кредитного договору, позичальнику була надана інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту, з урахуванням процентної ставки та вартості всіх послуг пов`язаних з одержанням кредиту, укладанням та виконанням кредитного договору. З детального розпису вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки, повідомлення про умови кредитування за програмою кредитування на поточні потреби без забезпечення та попереднього розрахунку за кредитом вбачається, що позичальник належним чином був повідомлений Банком про умови кредитування, зокрема, сплату банку щомісячної комісії за управління кредитом, та погодився з ними.
		Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
		Умовами кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує своє приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб розміщеної на офіційному веб-сайті АТ «ТАСКОМБАНК», з якою він ознайомився та погодився. При цьому, у кредитному договорі зазначено, що Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб доступна для ознайомлення на сайті. При цьому, умовами Кредитного договору сторони встановили, що у рамках цього договору позичальнику надаються банківські та супутні послуги, які сплачуються позичальником відповідно до детального розпису, який міститься в Графіку.
		Обслуговування кредиту - є супутньою послугою, за надання якої можливо встановлення комісії.
		Таким чином, оскільки умовами п. 2.3.2. Кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту у фіксованому розмірі - 1,75% щомісячно, дані умови не суперечать як положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, так і затвердженому сторонами Графіку платежів.
		Слід зазначити, що відповідач протягом значного періоду часу сплачував Банку платежі, передбачені Кредитним договором, в тому числі комісійну  винагороду, підтверджуючи тим самим наявність між сторонами договірних правовідносин.
		Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Основу доктрини «заборони суперечливої поведінки», становить принцип добросовісності. Так, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Доктрина «заборони суперечливої поведінки», базується ще на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини «заборони суперечливої поведінки» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту - 114579,00 грн, заборгованості по відсоткам - 0,05 грн, заборгованості по комісії - 39360,43 грн. 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення пені нарахованої на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту та на суму простроченої заборгованості по комісії за період з 06.04.2020 по 05.10.2020 у загальному розмірі 4611,11 грн та штрафу нарахованого за період з 06.04.2020 по 05.10.2020 у розмірі 2440,26 грн за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором колегія суддів зазначає наступне.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 4   ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Сторони в п.3.3 договору погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен календарний день прострочення.
		Відповідно до п.18.2.1.5 Правил, у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п.18.2.1.2, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
		Згідно з п.18.2.5.2 Правил, нарахування неустойки та/або штрафу, який визначений в цінових параметрах, за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом. У випадку порушення цільового використання кредиту клієнт сплачує банку штраф у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку порушення зобов`язань, вказаних у п.18.2.2.2.7, 18.2.2.2.9 цього розділу правил, клієнт сплачує штраф у розмірі 2% (два відсотки) від розмірі кредиту, діючого на момент застосування штрафу.
		Перевіривши розрахунок нарахування пені та штрафу за період з 06.04.2020 по 05.10.2020, суд вважає його вірним, проте погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови в позові в цій частині з таких підстав.
		Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
		Згідно з постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020  № 211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" (зі змінами) та, зокрема, постанови від 9 грудня 2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 11.03.2020 до 28.02.2021 на території України встановлено карантин.
		Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу. 
		З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
		Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі № 905/2068/20.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі № 905/2068/20 покладаються на заявника.
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - 
		 
		                                              ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі № 905/2068/20 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі № 905/2068/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 14.04.2021. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    В.І. Сіверін
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.І. Терещенко 
		 
		 
		Суддя                                                                                           П.В. Тихий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...