Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/374/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2021. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		13 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  909/374/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:         Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області
		 
		на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020, у  справі
		 
		за позовом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРС ЛТД" 
		про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 68   979,95 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 у справі №  909/374/20, подана 16.03.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.
		 
		Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
		 
		За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а)  касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України  для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2)  справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
		 
		Предметом позову у цій справі є стягнення 68 979,95 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2021 - 227 000,00 грн).
		 
		У касаційній скарзі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень. 
		 
		При цьому у поданій касаційній скарзі не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.
		 
		Суд зазначає, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. 
		 
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 у справі №  909/374/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 у справі №  909/374/20.
		 
		2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі платіжне доручення від 12.03.2021 № 256 про сплату судового збору на суму 4 204, 00 грн, повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не  підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                          Т. Б. Дроботова  
		 
		 
		                                                                                                                    Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...