Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/1380/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 07.04.2021
Номер судового провадження: 61-2069ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		                                                                                                                                    
		07 квітня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 280/1380/17
		провадження № 61-2069св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач)
		суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Коростишівська державна нотаріальна контора
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року в складі колегії суддів Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Коломієць О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
		 
		Позов мотивований тим, що 13 лютого 2015 року сторони уклали спадковий договір, згідно якого ОСОБА_1 розпорядилася після своєї смерті передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 за умови виконання відповідачем обов`язків із забезпечення позивача необхідними продуктами харчування, одягом та ліками. 
		 
		З січня 2016 року ОСОБА_2 ухиляється від виконання розпоряджень, передбачених спадковим договором, та ігнорує прохання позивачки про допомогу, посилаючись на зайнятість. 
		 
		У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору ОСОБА_1 просила суд розірвати спадковий договір від 13 лютого 2015 року.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не довела невиконання ОСОБА_2 договірних зобов`язань або наявність істотних порушень договору з боку відповідача, в зв`язку з чим відсутні підстави для розірвання спадкового договору.
		 
		Суд урахував показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які зазначили, що відповідачка турбувалася про лікування ОСОБА_1 , допомагала обробляти присадибну ділянку та майже щовихідних відвідувала позивачку.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу позивача задоволено: рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким розірвано спадковий договір від 13 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що відповідач допустила істотне порушення умов спадкового договору та не виконала розпорядження відчужувача щодо належного забезпечення харчуванням і лікуванням. За таких обставин ОСОБА_1 значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні спадкового договору, що є підставою для його розірвання. 
		 
		Дійшовши висновку про порушення відповідачкою умов договору, суд апеляційної інстанції встановив, що в період чинності спадкового договору позивачку щопонеділка та щочетверга відвідувала соціальний працівник ОСОБА_6 , яка займалася забезпеченням ОСОБА_1 ліками та продуктами харчування.
		 
		З урахуванням показань свідків апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачка нерегулярно відвідувала позивачку, а організація госпіталізації ОСОБА_1 15 червня 2016 року ОСОБА_2 не може свідчити про системне виконання останньою умов спадкового договору.
		 
		Доводи відповідачки про те, що вона купувала позивачці продукти харчування та інші товари, на підтвердження чого надала чеки й квитанції, апеляційний суд відхилив із урахуванням недоведеності того факту, що відповідні товари були придбані саме для ОСОБА_1 , оскільки чеки містять окремі види товару, які позивачка не може споживати за своїм віковим та фізіологічним станом.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року й просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Посилається на те, що висновки апеляційного суду є припущеннями, які не ґрунтуються на матеріалах справи. Уважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки показанням свідків та не дослідив подані відповідачем докази, які підтверджують виконання ОСОБА_2 обов`язків, покладених на неї спадковим договором, в частині оплати житлово-комунальних послуг та забезпечення позивачки продуктами харчування й ліками.
		 
		Зазначає, що до жовтня 2017 року сумлінно виконувала обов`язки за договором, однак після подання ОСОБА_1 позову остання відмовилася від отримання допомоги та догляду відповідачки.
		 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Посилається на те, що відповідачка неналежним чином виконувала обов`язки за спадковим договором, маючи на меті лише отримати квартиру після смерті ОСОБА_1 .
		 
		Указує, що надані ОСОБА_2 квитанції про оплату житлово-комунальних послуг не стосуються предмета доказування в цій справі, оскільки питання оплати житлово-комунальних послуг не врегульоване спадковим договором, укладеним між сторонами.
		 
		Надані відповідачкою квитанції та чеки щодо купівлі продуктів харчування та інших товарів позивач уважає неналежними доказами, оскільки чеки або датовані після припинення спілкування сторін та звернення позивачки до суду з даним позовом, або містять відомості про товари, які позивачка не могла споживати (кава, цигарки, корм для котів, горілка).
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та зупинено дію постанови Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
		 
		13 лютого 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали спадковий договір, за яким ОСОБА_1 зобов`язалася передати після своєї смерті ОСОБА_2 вказану квартиру за умови виконання набувачем розпоряджень, передбачених в пунктах 6.1, 6.2 договору.
		 
		Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору на набувача покладаються такі обов`язки:
		- забезпечення відчужувача необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок;
		- забезпечення відчужувача належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та в разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна.
		 
		Апеляційний суд установив, що впродовж дії спадкового договору ОСОБА_1 за місцем свого проживання в с. Козіївка обслуговувалась соціальним працівником ОСОБА_6 , яка відвідувала позивачку щопонеділка та щочетверга.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від              15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		У статті 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
		 
		За змістом положень статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 грудня 2020 року в справі № 607/5404/18 (провадження № 61-18654св19) дійшов висновку, що «вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».
		 
		У справі, що переглядається, предметом спору є розірвання спадкового договору з посиланням на невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, передбачених пунктами 6.1, 6.2 спадкового договору, а саме:
		- забезпечення відчужувача необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок;
		- забезпечення відчужувача належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та в разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна.
		 
		Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».
		 
		Установивши, що  ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачкою розпоряджень відчужувача за спадковим договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		 
		Та обставина, що позивачку відвідувала соціальний працівник ОСОБА_6 , сама по собі не дає підстав для висновку про невиконання ОСОБА_2 умов спадкового договору.
		 
		Апеляційний суд із порушенням принципу змагальності сторін судового процесу обґрунтував оскаржену постанову припущеннями щодо невиконання відповідачкою розпоряджень відчужувача за спадковим договором, з огляду на що скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Висновки щодо судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		ОСОБА_2 сплачено 3 200 грн судового збору за подання касаційної скарги. Водночас положеннями Закону України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору в розмірі 1 280 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку статті 141 ЦПК України підлягає стягненню сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 280 грн.
		 
		У касаційній скарзі відповідачка заявила клопотання про стягнення з позивача судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку з оплатою витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, на підтвердження чого подала договір про надання правничої допомоги від 16 січня 2019 року, підписаний акт приймання-передачі послуг від 23 січня 2019 року та копію квитанції від 17 січня 2019 року про оплату послуг з надання правничої допомоги в розмірі 4 000 грн.
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: «згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не заявляв та відповідних доказів не подавав, розмір витрат на правничу допомог не спростував. Тому є правильними висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що у зв`язку із задоволенням позову понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача».
		 
		Оскільки касаційну скаргу задоволено, позивач у відзиві на касаційну скаргу не надала своїх заперечень щодо клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а понесені відповідачем витрати підтверджуються наданими суду касаційної інстанції документами, то на ОСОБА_1 покладаються витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. 
		 
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року скасувати.
		 
		Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2018 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з 1 280 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та 4 000 грн витрат на правничу допомогу. 
		 
		Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                        Н. О. Антоненко
		Судді                                                                                   І. О. Дундар 
		                                                                                           Є. В. Краснощоков
		                                                                                          М. М. Русинчук
		                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...