Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/337/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 07.04.2021
Номер судового провадження: 51-4688км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040030001628

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 203/337/19
		провадження № 51-4688км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника  ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , навирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року таухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року в об`єднаному кримінальному провадженні (внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018040030001628 та №12019040030000035) за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Томськ Російської Федерації, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу вироком Самарського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року за ч.2 ст.309 Кримінального кодексу України (далі  КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 ККУкраїни.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року ОСОБА_6  засуджено за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч.2 ст.307 КК України  до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років зконфіскацією майна.
		Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначено покарання ОСОБА_6 увиді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 27 лютого 2019 року. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020року  ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше засудженим за злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, маючи не зняту інепогашену в установленому законом порядку судимість за вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, знову вчинив аналогічні злочини.
		Так, 12 липня 2018 року близько 19:00 на перехресті вул. Тітова та проспекті О.Поля вм. Дніпрі, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання ізберігання психотропної речовини без мети збуту, знайшов та підняв із землі прозорий поліетиленовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини  метамфетаміну масою 0,7065г, присвоїв собі цей психотропний наркотичний засіб, тобто повторно, незаконно придбав психотропну речовину без мети збуту.
		Після чого 12 липня 2018 року о 20:05, ОСОБА_6 повторно, продовжуючи незаконно зберігати при собі без мети збуту прозорий поліетиленовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини  метамфетаміну, прибув до будинку АДРЕСА_2 , де був зупинений працівниками ВКПДніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, через вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 Кодексу України проадміністративні правопорушення. Надалі під час складання протоколу проадміністративне правопорушення ОСОБА_6 повідомив, що вказану наркотичну речовину він зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.
		Того ж дня, в період з 20:20 по 20:35, в ході огляду місця події в присутності понятих, ОСОБА_6 добровільно надав для огляду прозорий поліетиленовий згорток зівмістом порошкоподібної речовини  метамфетаміну, масою 0,7065г, який надалі було у нього вилучено. За висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 06 серпня 2018 року, надана наекспертизу кристалічна речовина масою 0,7065г є психотропною речовиною, обіг якої обмежено,  метамфетаміном, що належить до невеликих розмірів, установлених таблицею, затвердженою наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року №188 «Прозатвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться внезаконному обігу».
		Крім того, 05 січня 2019 року близько 13:00 ОСОБА_6 будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, в супереч положень ст.4 Закону України від 08 липня 1999 року № 863 «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» (із змінами), перебуваючи поблизу магазину «АТБ», розташованого на вул. Княгині Ольги, 17 (Центральний район) ум.Дніпрі, підняв із землі два поліетиленових згортки, всередині яких містилися 16фрагментів пакетів із кристалічною речовиною білого кольору загальною масою 2,306г, яку ОСОБА_6 за зовнішнім ознаками визначив для себе як наркотичний засіб  метадон. Таким чином він незаконно придбав та надалі незаконно зберігав присобі наркотичний засіб  метадон у великих розмірах з метою збуту.
		Цього ж дня о 14:00 ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу будинку №2, розташованого на вул. Пастера у м. Дніпрі, продовжуючи незаконно зберігати при собі наркотичний засіб  метадон у великих розмірах з метою збуту наркозалежним особам, будучи зупиненим працівниками поліції за паління в громадському місці, повідомив прозберігання ним наркотичного засобу  метадону.
		В цей же день у період з 14:45 до 15:00, в ході огляду місця події поблизу будинку №104 на проспекті Д. Яворницького у м. Дніпрі, ОСОБА_6 видав працівнику СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, належні йому два поліетиленових згортки, всередині кожного з яких містилися по 8 фрагментів із полімерного матеріалу, заповнених речовиною білого кольору, які відповідно до висновку експерта від 24 січня 2019 року містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено,  метадон, загальною масою 1,7997г, що є великим розміром, встановленим таблицею, затвердженою наказом МОЗ України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, якізнаходяться в незаконному обігу».
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 03 липня 2020 року апеляційні скаргиобвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, авирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року стосовно  ОСОБА_6  без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вказанісудові рішення змінити, дії  ОСОБА_6  перекваліфікувати з ч.2 ст.307на ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання в межах санкції статті цього Кодексу. Вважає, що кількість вилученого в обвинуваченого наркотичного засобу, спосіб його пакування, факт перебування на обліку в лікарянарколога, не може свідчити пронаявність у діях  ОСОБА_6  складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
		При цьому зазначає, що ОСОБА_6 є наркозалежною особою та раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Стверджує, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанції не було спростовано доводи сторони захисту щодо придбання і зберігання обвинуваченим наркотичного засобу з метою його особистого вживання. Також посилається на те, щопід час досудового розслідування не було призначено дактилоскопічної експертизи для встановлення причетності інших осіб щодо фасування наркотичної речовини таневжито заходів для з`ясування джерела виникнення придбаних ОСОБА_6 наркотичних засобів.Суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_6 неврахував пом`якшуючі покарання обставини а також дані, які характеризують особу засудженого. Вказує, що рішення судів першої й апеляційної інстанції не відповідають вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПКУкраїни).
		Позиції інших учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 та його захисник  ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу іпросили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника  ОСОБА_7 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення. При цьому просив судові рішення змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 із ч.2 ст. 309 КК України на ч.1 ст.309 КК України, за якою призначити йому покарання у виді арешту на строк 6місяців, за ч.2 ст.307 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі настрок 6 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі настрок 6 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеного за вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року, остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. У іншій частині судові рішення просив залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касацій на скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність; невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
		Так, положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.
		Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції сторона захисту подала апеляційні скарги, у яких посилалася на недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України. При цьому захисник ОСОБА_7 у скарзі не оспорюючи встановлені і досліджені судом першої інстанції докази у кримінальному провадженні, також вказувала на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, порушувала перед апеляційним судом питання про зміну вироку суду першої інстанції, перекваліфікації дій ОСОБА_6 ізч.2 ст.307 на ч.2 ст.309 КК України та призначення покарання в межах санкції вказаної статті.
		При цьому захисник зазначала, що встановлені докази у кримінальному провадженні підтверджують лише факт придбання і зберігання ОСОБА_6 наркотичних засобів, а їх кількість та характер пакування не свідчать, що в діях обвинуваченого є умисел назбут цих речовин. Вказувала, що органами досудового розслідування не було вжито жодних заходів для встановлення джерела виникнення наркотичних засобів тапричетності інших осіб щодо їх фасування. Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції також не були враховані пояснення обвинуваченого про те, що наркотичні засоби він придбав і зберігав лише з метою особистого вживання.
		За наслідками апеляційного розгляду суд визнав подані апеляційні скарги сторони захисту такими, що задоволенню не підлягають, оскільки викладені у них доводи незнайшли свого підтвердження.
		Так, відповідно до ст. 419 КПКУкраїни суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог беззадоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
		Згідно із положеннями ст.412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінальногопроцесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, якіперешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
		Погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині встановлення спрямованості умислу та мети вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суд апеляційної інстанції посилаючись на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від26квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», врахував розмір та кількість вилученого наркотичного засобу, спосіб упакування і розфасування та дійшов висновку про необґрунтованість доводів захисника щодо відсутності у діях ОСОБА_6 умислу на збут наркотичного засобу.
		Апеляційний суд погоджуючись також із висновками суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання, послався на те, що відповідно до положень ст. 12 КК України, вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких та злочинів середньої тяжкості та зазначив, що ОСОБА_6 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, непрацевлаштований і веде дозвільний спосіб життя, під диспансерним наглядом улікарянарколога і на обліку у лікаряпсихіатра не перебуває, позитивно характеризується, а також те, що відсутні пом`якшуючі покарання обставини, аленаявна обтяжуюча покарання обставина  рецидив злочину.
		При цьому, на думку Суду, апеляційний суд залишив поза увагою те, що мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК України є однією з обставин, якапідлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чиїх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала цізасоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їхрозмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє тазберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, тоу такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає увідповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
		Разом з тим, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, якунадало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі №195/1563/16-к, від 21січня 2020року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі №760/23459/17).
		Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, якіобґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщосуд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву увинуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, якіґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить проіснування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою увчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину небуде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, атакож на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться наїїкористь.
		Зокрема, як вбачається із вироку суду першої інстанції, 05 січня 2019 року, близько 13:00 ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу магазину «АТБ», розташованого навул.Княгині Ольги, 17 (Центральний район) у м.Дніпрі, підняв із землі два поліетиленових згортки, всередині яких містилися 16 фрагментів пакетів із вмістом кристалічної речовини білого кольору, які в період з 14:45 до 15:00, в ході огляду місця події поблизу будинку №104 на проспекті Д. Яворницького у м.Дніпрі, видав працівнику СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, які відповідно до висновку експерта від 24 січня 2019 року містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено,  метадон, загальною масою в речовині 1,7997 г, що є великим розміром.
		Враховуючи встановлені судом обставини вчиненого кримінального правопорушення, з моменту придбання ОСОБА_6 наркотичного засобу шляхом знахідки домоменту видачі його працівникам поліції минув фактично незначний проміжок часу. Тому для об`єктивного висновку про умисел засудженого на збут наркотичного засобу необхідним є дослідження обставин придбання та зберігання наркотичної речовини, атакож встановлення моменту виникнення відповідного умислу, враховуючи, щонаркотичний засіб у вказаному розмірі та фасуванні ОСОБА_6 зберігав незначний проміжок часу після того, як його знайшов. Однак вказані обставини неотримали жодної оцінки в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції.
		З огляду на зазначене, висновки суду першої та апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_6 знайшовши 05 січня 2019 року наркотичний засіб  метадон, мавумисел на його незаконний збут, без підтвердження такого висновку іншими доказами, окрім великого розміру наркотичної речовини та її розфасування, колегія суддів вважає передчасним.
		Отже, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, зазначені доводи в апеляційній скарзі захисника, зокрема в частині не вжиття жодних заходів органами досудового розслідування для встановлення джерела виникнення наркотичних засобів тапричетності інших осіб щодо фасування наркотичної речовини апеляційний суд належним чином не перевірив, вичерпних відповідей не надав, своїх висновків немотивував, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням продоведеність винуватості ОСОБА_6 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України.
		Водночас із матеріалів провадження вбачається, що сторона захисту доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.309ККУкраїни не оспорювала в апеляційному порядку та не вказує про це і в касаційній скарзі.
		Разом з тим станом на час розгляду справи касаційним судом набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набув чинності з 01 липня 2020 року тавідповідно до якого внесені зміни до диспозиції ч.2 ст.309 КК України, зокрема йвиключено кваліфікуючу ознаку «повторність».
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, щоскасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, алемають судимість.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, оскаржувана ухвала судом апеляційної інстанції була постановлена 03 липня 2020 року. Разом з тим, зазначені зміни до положень ч. 2 ст. 309 КК України набрали чинності з 01 липня 2020 року, нащоапеляційний суд не звернув уваги та не перевірив правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за епізодом від 12 липня 2018 року щодо незаконного ним придбання і зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчиненого повторно.
		Вказане також залишилось без уваги суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі таособливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Як вбачається зі змісту обвинувального акта і рішень судів першої й апеляційної інстанцій, наявність умислу в діях обвинуваченого саме з корисливим мотивом нанезаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичної речовини у великих розмірах ОСОБА_6 не інкримінувалося та не було встановлено належних ідопустимих доказів у цій частині, а тому, на думку Суду, застосування у цьому випадку додаткової міри покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді конфіскації майна навіть заумови, що це передбачено санкціями цієї статті як обов`язкове, є необґрунтованим.
		Водночас ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності йобґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, іповинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
		Однак зазначених вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження небуло дотримано, оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу захисника, не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їхнеперевірив, не надав відповіді на всі викладені в апеляційній скарзі доводи інемотивував належним чином свого рішення про залишення останньої беззадоволення.
		Таким чином, апеляційний суд під час розгляду провадження в апеляційному порядку порушив вимоги ст. 419 КПК України, що перешкодило постановленню законного таобґрунтованого рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України єпідставою для його скасування.
		У зв'язку з викладеним Суд визнає обґрунтованими доводи захисника в касаційній скарзі в частині істотного порушення норм кримінального процесуального закону таневідповідності, в тому числі, й ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст.370, ч.2ст.419 КПК України.
		Однак, з огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й на те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів пов`язано з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки у ході касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі захисника, зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Якщо під час нового розгляду суд апеляційної інстанції повторно дійде висновку пронаявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, то слід врахувати зазначені вище висновки Суду в частині відсутності встановлених у цьому кримінальному провадженні обставин напідтвердження того, що в діях ОСОБА_6 наявний корисливий мотив.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вирішення питання Дніпровським апеляційним судом щодо обрання запобіжного заходу, залишити під вартою, але на строк не більше ніж 60 днів.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1     ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...