Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5/573 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			24.02.2009 р. № 5/573 
			Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
			головуючого - судді Кочана В.М., суддів Арсірія Р.О., Качура І.А.,
			секретаря судового засідання Стріхи В.І., Смітюха В.М.,
			розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
			 
			ОСОБА_1
			 
			до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Конституційний Суд України  
			провизнання протиправним та скасування Указу Президента України №297/2008 від 03.04.2008р.,  
				 
			
			В С Т А Н О В И В : 
			 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 3 квітня 2008 року №297/2008 "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року № 368". 
			 Позивач та її представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і в обгрунтування позовних вимог пояснили наступне. 
			 Указом Президента України №368/2004 від 25 березня 2004 року ОСОБА_1 була призначена суддею Конституційного Суду України.
			 22 квітня 2004 року суддя Конституційного суду України ОСОБА_1. склала присягу відповідно до статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України".
			 Після складення позивачем присяги, 22 квітня 2004 року Головою Конституційного Суду України було видане Розпорядження №45/04 "Про вступ на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1", в якому зазначено: "Відповідно до статті 17 Закону України «Про Конституційний Суд України" ОСОБА_1 вважати такою, що приступила до виконання обов'язків судді Конституційного Суду України з 22 квітня 2004 року".
			 Відповідно до зазначеного Розпорядження, а не у зв'язку з виданням Президентом України Указу № 368/2004 від 25 березня 2004 року, позивач приступила до виконання службових обов'язків судді Конституційного Суду України.
			 Таким чином, на думку позивача та її представників, після видання зазначеного Розпорядження між Конституційним Судом України та суддею ОСОБА_1. виникли трудові правовідносини, суб'єктом яких не є Президент України.
			 Постановою Верховного Суду України від 25 березня 2008 року залишена в силі постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2007 року про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 370/2007 від 1 травня 2007 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України".
			 На підставі зазначеної Постанови Верховного Суду України 26 березня 2008 року Голова Конституційного Суду України видав Розпорядження № 48/08 "Про заступника Голови Конституційного Суду України ОСОБА_1.", у якому зазначено: "ОСОБА_1 вважати такою, що приступила до виконання службових обов'язків заступника Голови Конституційного Суду України з 26 березня 2008 року".
			 Указ № 294/2008 "Питання ОСОБА_1" був виданий Президентом України 2 квітня 2008 року в порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили. 
			 Даним Указом Президент України поновив ОСОБА_1 на посаді судді Конституційного суду України, керуючись частиною п'ятою статті 124 Конституції України, та у зв'язку з постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 25 березня 2008 року.
			 Таким чином, як зазначили представники позивача, ОСОБА_1 приступила до виконання повноважень судді Конституційного суду України на підставі виданого Головою Конституційного Суду України Розпорядження №48/08 від 26 березня 2008 року, а не на підставі та не на виконання Указу Президента України №294/2008 від 2 квітня 2008 року, що свідчить про відсутність трудових правовідносин між позивачем та відповідачем.
			 4 квітня 2008 року, у зв'язку з набуттям чинності Указу Президента України від 3 квітня 2008 року "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року №368 "Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного суду України", Головою Конституційного суду України було видане Розпорядження №62/08, яким ОСОБА_1 виключено 4 квітня 2008 року із складу Конституційного Суду України.
			 Позивач вважає Указ Президента України №297/2008 від 3 квітня 2008 року "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року №368" таким, що прийнятий з порушенням Конституції України та діючого законодавства, та просить його скасувати з таких підстав. 
			Позивач вважає, що вичерпний перелік повноважень Президента України стосовно призначення та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України встановлений статтями 106, 126 та 148 Конституції України та статтями 6, 17 Закону України "Про Конституційний Суд України".
			Жодна з цих підстав не мала місце під час видання відповідачем оскаржуваного Указу, у звязку із чим зазначений Указ виданий відповідачем безпідставно. 
			На переконання позивача, оскаржуваний Указ виданий відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому Конституцією України, діючим законодавством. До конституційно визначених повноважень Президента України не віднесено повноважень відповідача встановлювати порушення при вступі на посаду судді Конституційного Суду України.
			Крім того, позивач вважає, що оскаржуваний Указ виданий у спосіб, що не передбачений Конституцією України та законами України. Порушення способу видання акту індивідуальної дії позивач повязує з виданням Указу, який не обґрунтований нормами матеріального права, та з діями відповідача поза межами конституційно визначених повноважень Президента України.
			Позивач також вважає, що Указ виданий відповідачем з порушенням гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією України, Законами України "Про Конституційний Суд України", "Про статус суддів", "Про судоустрій України", без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод позивача, у звязку з чим позивач звернулася до судового захисту порушеного права.
			Представник відповідача - Президента України - проти позовних вимог заперечив і просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. 
			На думку представника відповідача, позивач не склала присяги судді Конституційного Суду України в порядку і в термін, визначений частиною третьою статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України", оскільки на засіданні Верховної Ради України 22 квітня 2004 року позивач здійснювала процедуру складення присяги судді Конституційного Суду України без участі Президента України. Відсутність Президента України Кучми Л.Д. на засіданні Верховної Ради України 22 квітня 2004 року представник відповідача вважає загальновідомим фактом. За таких обставин акт про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України втратив свою чинність і підлягав скасуванню Президентом України.
			Як вважає представник відповідача, позивачем заявлено спір з приводу проходження нею публічної служби, а тому слід застосовувати строки звернення до суду, встановлені частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
			Судом до участі у справі було залучено Конституційний Суд України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. 
			Представник Конституційного Суду України подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи. 
			Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з урахуванням наступного. 
			 Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			 При вирішенні спору суд також керується принципами адміністративного судочинства, визначениними ст.ст. 7- 9 КАС України, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові та службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України. 
			 В судовому засіданні встановлено, що Указом Президента України №368/2004 від 25 березня 2004 року ОСОБА_1 призначена суддею Конституційного Суду України.
			 22 квітня 2004 року суддя Конституційного суду України ОСОБА_1. склала присягу відповідно до статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України".
			Після складення позивачем у справі присяги, 22 квітня 2004 року Головою Конституційного Суду України було видане Розпорядження № 45/04 "Про вступ на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1", в якому зазначено: "Відповідно до статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" ОСОБА_1 вважати такою, що приступила до виконання обов'язків судді Конституційного Суду України з 22 квітня 2004 року".
			 Відповідно до зазначеного Розпорядження, а не у зв'язку з виданням Президентом України Указу №368/2004 від 25 березня 2004 року, позивач приступила до виконання службових обов'язків судді Конституційного Суду України.
			 Постановою Верховного Суду України від 25 березня 2008 року залишена в силі постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2007 року про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 370/2007 від 1 травня 2007 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України".
			 На підставі зазначеної Постанови Верховного Суду України 26 березня 2008 року Голова Конституційного Суду України видав Розпорядження №48/08 "Про заступника Голови Конституційного Суду України ОСОБА_1", у якому зазначено: "ОСОБА_1 вважати такою, що приступила до виконання службових обов'язків заступника Голови Конституційного Суду України з 26 березня 2008 року".
			 Указ № 294/2008 "Питання ОСОБА_1" був виданий Президентом України 2 квітня 2008 року в порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили. 
			 Цим Указом Президент України поновив ОСОБА_1 на посаді судді Конституційного суду України керуючись частиною п'ятою статті 124 Конституції України та у зв'язку з постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 25 березня 2008 року.
			 Таким чином, ОСОБА_1 приступила до виконання повноважень судді Конституційного суду України на підставі виданого Головою Конституційного Суду України Розпорядження №48/08 від 26 березня 2008 року, а не на виконання Указу Президента України №294/2008 від 2 квітня 2008 року, що свідчить про відсутність трудових правовідносин між відповідачем та позивачем.
			Указом Президента України №297/2008 від 3 квітня 2008 року скасовано Указ Президента України від 25 березня 2004 року "Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України" у зв"язку з порушенням процедури вступу на посаду судді Конституційного Суду України. 
			Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 297/2008 від 3 квітня 2008 року "Про скасування Указу Президента України від 25 березня №368" і інших позовних вимог позивач не заявляє.
			Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача.
			Згідно зі статтею 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
			Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є визначальним щодо субєктного складу розгляду адміністративної справи та строків звернення до адміністративного суду. 
			У спірних правовідносинах субєкт владних повноважень уповноважений вирішувати питання про призначення громадян на публічну службу (Президент України), не співпадає в особі з органом судової влади (Конституційний Суд України), де позивач перебуває на публічній посаді, що є ознакою відсутності між сторонами у справі трудових правовідносин. Зазначені обставини сторонами у справі не заперечуються.
			Як вже зазначалось вище, 4 квітня 2008 року, у звязку з набуттям чинності Указу Президента України від 3 квітня 2008 року "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року № 368", Головою Конституційного Суду України видане Розпорядження №62/08, яким ОСОБА_1 виключено 4 квітня 2008 року із складу Конституційного Суду України. 
			Нормами діючого законодавства України не передбачено такої підстави для звільнення, як "виключення із складу", що унеможливлює звернення позивача за судовим захистом з позовом про поновлення на публічній службі.
			Трудова книжка позивача, яку оглянуто у судовому засіданні, не містить запису про звільнення або припинення повноважень судді Конституційного Суду України відповідно до зазначеного Розпорядження. 
			Поясненнями позивача та матеріалами справи - листом Секретаріату Конституційного Суду України від 2 лютого 2009 року за вих. №05-14/41 підтверджується, що трудову книжку позивач отримала для ознайомлення 7 травня 2007 року, а не у звязку із виданням Головою Конституційного Суду України 4 квітня 2008 року Розпорядження №62/08, яке, крім того, до особистого відома позивача не було доведено.
			Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
			 Як встановлено в судовому засіданні, позивач та відповідач не перебували в трудових стосунках, наказу про звільнення позивача з роботи з будь-яких підстав, передбачених нормами законодавства про працю чи про державну службу, не видавалось. 
			 Правовідносини, що виникли регулюються виключно нормами Конституції України, Закону України "Про Конституційний Суд України", Закону України "Про статус суддів".
			 Отже, спірні правовідносини є публічно-правовими, а спір щодо таких правовідносин підлягаює вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
			Звідси, твердження представника відповідача про наявність між сторонами трудового спору та застосування положень Закону щодо місячного строку звернення до суду, на увагу не заслуговує, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позову з мотивів пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. 
			Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
			Указ №297/2008 було видано відповідачем 3 квітня 2008 року.
			Позивач звернулася до суду із позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного Указу 11 грудня 2008 року. 
			З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач звернулася за судовим захистом порушеного права в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України. 
			Статус судді Конституційного Суду України визначається Конституцією України та Законами України "Про Конституційний Суд України", "Про судоустрій України" і "Про статус суддів".
			В оскаржуваному Указі Президента України зазначено, що підставою для скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року №368 "Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України" є порушення процедури вступу на посаду судді Конституційного Суду України. 
			Законодавство України не містить визначення терміну "процедура вступу на посаду судді". 
			Крім того, жодною нормою законодавства не передбачено підстави щодо скасування Указу Президента України про призначення судді на посаду у звязку із порушенням процедури вступу на посаду.
			Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про Конституційний Суд України" призначеною на посаду судді Конституційного Суду України вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України. 
			Отже, з моменту видання Указу Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України - з 25 березня 2004 року - позивач є суддею Конституційного Суду України та має відповідний статус судді.
			Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України. 
			Вступ на посаду судді Конституційного Суду України передбачений частиною першою статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України". 
			Частина перша статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" повязує вступ судді на посаду з днем складення ним присяги. 
			Частиною другою зазначеної статті визначений зміст присяги. 
			Частина третя статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" містить церемоніальні умови щодо участі державних посадових осіб у проведенні відкритого засідання Верховної Ради України. 
			Проте, діючим законодавством не передбачено наслідків, які настають у разі недотримання вищезазначеної норми.
			Відповідно до пункту другого частини другої статті 88 Конституції України в редакції станом на 22 квітня 2004 року організація підготовки питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України віднесено до повноважень Голови Верховної Ради України. 
			Отже, забезпечення участі осіб, в присутності яких суддя Конституційного Суду України має скласти присягу, на засіданні парламенту віднесено до повноважень Голови Верховної Ради України. 
			Питання організації засідання Верховної Ради України, в тому числі й того, на якому складають присягу судді Конституційного Суду України, згідно з вимогами чинного законодавства віднесено до повноважень самої Верховної Ради України.
			 Частиною другою статті 3.9.1 та частиною другою статті 3.9.2 Регламенту Верховної Ради України, що був чинним станом на 22 квітня 2004 року, визначено зміст інформації, що повинна міститися в стенограмі та протоколі засідання парламенту, проте внесення до них записів про присутність будь-яких запрошених осіб не передбачено. 
			 Таким чином, з урахуванням положень статті 88 Конституції України, положень Регламенту Верховної Ради України у сукупності з положеннями частини 3 статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України", суд дійшов висновку про те, що участь запрошених посадових осіб у відкритому засіданні парламенту - Верховної Ради України відноситься до організації діяльності Верховної Ради України, а отже відсутність будь-кого із запрошених осіб не є підставою визнання процедури складення присяги суддею недійсною. 
			Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. 
			 Оскільки оскаржуваний Указ Президента України від 3 квітня 2008 року №297 "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року № 368" не містить жодної правової підстави для скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року № 368, передбаченої Конституцією та законами України, то цей акт є таким, що прийнятий необґрунтовано на порушення пункту 3 частини 3 статті 2 КАС України. 
			Повноваження Президента України визначені положеннями статті 106 Конституції України. 
			Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням Вищої Ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України" (справа про звільнення судді з адміністративної посади) від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, укази і розпорядження Президента України можуть бути видані лише в межах повноважень, передбачених Основним Законом (розділ 6 мотивувальної частини). 
			Пунктом 22 статті 106 Конституції України встановлені повноваження відповідача призначати на посади та звільняти з посади третину складу Конституційного Суду України. 
			Підстави припинення повноважень судді Конституційного Суду України встановлені статтею 149 та частиною 5 статті 126 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" і є вичерпними. 
			В Указі №297/2008 від 3 квітня 2008 року зазначено про скасування іншого Указу Президента України про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України. 
			Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України видає укази і розпорядження на основі та на виконання Конституції та законів України. 
			Конституцією України та спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про Конституційний Суд України", не передбачено повноважень Президента України щодо видання Указу про скасування Указу про призначення суддів Конституційного Суду України з підстави порушення процедури вступу на посаду.
			 Таким чином, відповідач видав Указ №297/2008 від 3 квітня 2008 року поза межами повноважень, визначених Конституцією та законами України.
			Суд враховує те, що Указом Президента України №370/2007 від 1 травня 2007 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Конституційного Суду України саме у звязку із порушенням присяги.
			Матеріалами справи підтверджується, що обставини виконання ОСОБА_1 посадових обовязків після складення присяги досліджувалися, зокрема у справі №2а-936/2007 Шевченківського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним, скасування Указу Президента України від 01.05.2007 № 370/2007 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України".
			Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва №2а-936/2997 від 18 лютого 2007 року, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 25 березня 2008 року, встановлені обставини належного виконання ОСОБА_1 професійних обовязків судді Конституційного Суду України з 22 квітня 2004 року, а обставини щодо порушення нею присяги суддею Конституційного Суду України не встановлені.
			Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
			Внаслідок видання оскаржуваного Указу були порушені права ОСОБА_1, оскільки було звужено обсяг конституційних гарантованих прав та обовязків позивача. Зокрема, оспорюваний Указ не встановлює правові аспекти діяльності судді Конституційного Суду України ОСОБА_1. з 2004 року до 2008 року.
			Обовязок щодо доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
			Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду належних доказів щодо обґрунтованості видання Указу з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення. 
			Отже, Указ Президента України від 3 квітня 2008 року № 297/2008 "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року № 368" слід визнати протиправним і скасувати.
			 Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
			П О С Т А Н О В И В:
			Адміністративний позов задовольнити.
			 Визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 3 квітня 2008 року №297/2008 "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року №368".
			 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. 
			 Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 
			 Головуючий - суддя Кочан В.М. 
			 судді Арсірій Р.О.
			 Качур І.А.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...