Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/3970/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2021. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2021.
Дата набрання законної сили: 15.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/935/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 1340/3970/18
		адміністративне провадження № К/9901/935/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шевцової Н.В.,
		суддів - Данилевич Н.А., Мацедонської  В.  Е.,
		розглянувши у попередньому судовому засідання, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 1340/3970/18
		за позовом ОСОБА_1 
		до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області 
		про скасування наказу, поновлення на посаді,  
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Решоти Володимира Володимировича
		на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020  року, прийняте у складі головуючого судді Кедик М.В.,  
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020  року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Глушка  І.  В., суддів Довгої  О.  І., Матковської  З.  М.
		 
		І. Суть спору
		1.           ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просила:
		1.1          визнати протиправним і скасувати наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 липня 2018 року № 125-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації,
		1.2          поновити ОСОБА_1 на займаній посаді та стягнути на її користь заробіток за час вимушеного прогулу.
		2.          На обґрунтування позову позивач зазначила, що 30 липня 2018 року вона була неправомірно звільнена з посади оскарженим наказом, який виданий на підставі подання Золочівської місцевої прокуратури. Вказує, що заперечувала та заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Золочівського районного суду Львівської області від 30 травня 2018  року в справі № 445/706/18. 
		2.1.          Також позивач уважає, що майно, яке вона набула у власність у порядку спадкування, прийнято нею безкоштовно, а тому таке майно не є її доходом. При цьому позивач не заперечувала, що повідомлення про суттєві зміни в майновому стані на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції протягом 10 днів протягом з дня набуття у власність майна не подавала, оскільки їй не було відомо про необхідність подання такого повідомлення. Позивач звертає увагу, що наявність набутого у спадщину майна у вигляді частини житлового будинку, у якому проживала разом з померлим батьком усе своє життя від народження, відобразила в декларації за 2017 рік.    
		2.2.          Додатково позивач наголошує, що при прийнятті оскарженого наказу відповідач не врахував, що при накладенні на позивача судом адміністративного стягнення за порушення, що фактично не було пов`язано з корупцією, не було вказано про подальшу неможливість позивача виконувати посадові обов`язки. Крім того, за вчинення так званого корупційного правопорушення на позивачку накладено штраф, за що наказом відповідача від 07 червня 2018 року № 80-К її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Відтак, на її думку, відсутні підстави для звільнення, оскільки наявні ознаки подвійного притягнення до відповідальності за одне і теж саме правопорушення, що на думку позивачки є неприпустимим.
		3.          Відповідач, проти позову заперечував, зазначивши, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою 2  статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. 07 червня 2020 року управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації видало наказ № 80-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким на підставі протоколу засідання дисциплінарної комісії управління соціального захисту населення райдержадміністрації від 07 червня 2018 року № 3 ОСОБА_1 оголошено догану відповідно до статей 64, 66 Закону України «Про державну службу», статті 65 Закону України «Про запобігання корупції». 06 липня 2018 року Золочівська місцева прокуратура скерувала Золочівській районній державній адміністрації подання № 05-47/884 вих.18 в порядку 65 Закону України «Про запобігання корупції». 30 липня 2018 року управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації видало наказ № 125-К «Про звільнення ОСОБА_1 », а наказ від 07 травня 2018 року № 80-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » вважати таким, що втратив чинність. Проте ОСОБА_1 вчинила корупційне правопорушення встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили. Це є достатньою правовою підставою для її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу». Таким чином, наказ управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації від 30 липня 2018 року № 125-К «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий правомірно.
		 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4.           ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.
		5.          25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-6 КУпАП, оскільки остання не повідомила про суттєві зміни у своєму майновому стані шляхом подання повідомлення на офіційний сайт НАЗК протягом 10 днів з дня набуття у власність майна, а саме: частини житлового будинку вартістю 198145,00 грн, яке вона набула у власність 28 лютого 2017 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину.
		6.          Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.
		7.          07 червня 2018 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області прийняло наказ № 80-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", яким на підставі протоколу засідання дисциплінарної комісії управління соціального захисту населення райдержадміністрації від 07 червня 2018 року № 3 ОСОБА_1 оголошено догану відповідно до статей  64,  66 Закону України "Про державну службу", статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".
		8.          06 липня 2018 року Золочівська місцева прокуратура скерувала Золочівській районній державній адміністрації подання № 05-47/884 вих.18 в порядку статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".
		9.          30 липня 2018 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області прийняло наказ № 125-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", статті 24 Закону України "Про відпустки", яким наказ від 07 червня 2018 року № 80-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " вважати таким, що втратив чинність; звільнено ОСОБА_1 завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації, 31 липня 2018 року у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження; відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення райдержадміністрації доручено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2016 року по 31 травня 2017 року, за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року, за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2018 року по 03 липня 2018 року за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2017 рік та за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2018 рік.
		2.1.          Підстава: подання Золочівської місцевої прокуратури від 06 липня 2018 року № 05-47/884 вих.18.
		10.          Не погодившись з наказом від 30 липня 2018 року № 125-к, позивач звернулася до суду з цим позовом.
		 
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
		11.          Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		11.1.          Визнано протиправним і скасовано наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 липня 2018 року № 125-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.
		11.2.          Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.
		11.3.          Стягнуто з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 80357,05 грн.
		11.4.          Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 11168,27 грн підлягає негайному виконанню.
		12.          Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
		13.          Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зауважив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки аргументам відповідача, що звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби через втрату права на державну службу не може розглядатися наслідком притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, що виключає повторність притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення у контексті статті 61 Конституції України.  
		13.1.          Окремо суд касаційної інстанції зауважив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 року № 140-IX, який набрав чинності 18 жовтня 2019 року, до пункту 3 частини першої статті 84  Закону № 889-VIІI внесені зміни, відповідно до яких такий наслідок, як припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу, настає для державного службовця, зокрема, у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
		14.          Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
		15.          Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством, яким врегульовано спірні правовідносини. 
		15.1.          При ухваленні рішення судом першої інстанції ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 липня 2019 року у справі №140/1966/18, згідно яких наявність такої підстави втрати права на державну службу як набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення не надає суб`єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає, винятково, звільнення, згідно з вимогами статті 84 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
		 
		IV. Касаційне оскарження  
		16.          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 11 січня 2021 року.
		17.          У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.
		18.          На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення питання правових наслідків пропущення суб`єктом призначення імперативно встановленого законодавцем триденного строку на звільнення, встановленого статтею 84  Закону України «Про державну службу» та судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки щодо пропущення суб`єктом призначення імперативно встановленого законодавцем триденного строку на звільнення, а також не надано оцінку тому, що наказ від 30 липня 2018 року № 125-к підписано не начальником Управління, а заступником, коло повноважень якого не регламентовано Положенням «Про управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області» від 07 березня 2018 року № 1.
		18.1.          Крім того, заявник касаційної скарги зауважує, що судом апеляційної інстанції, на його думку, в порушення статті 313 КАС України, не розглянуто заяву адвоката Кузьми О.М. від 26 жовтня 2020 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із виїздом на похорон дружини рідного брата, яка померла від короновірусної інфекції COVID-19.
		18.2.          Додатково представник позивача звертає увагу на той факт, що підставою для звільнення позивача відповідач у оскаржуваному наказі зазначив не рішення суду, а саме подання органів прокуратури.
		18.3.          Також заявник касаційної скарги наголошує на тому, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 року № 140-IX, який набрав чинності 18 жовтня 2019 року, до пункту 3 частини першої статті 84  Закону № 889-VIІI внесені зміни, відповідно до яких такий наслідок, як припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу, настає для державного службовця, зокрема, у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
		19.          11 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Уханенка С.А. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 1340/3970/18 із Львівського окружного адміністративного суду.
		20.          23 лютого 2021 року справа № 1340/3970/18 надійшла до Верховного Суду.
		21.          26 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви відповідачів на касаційну скаргу представника позивача, в яких відповідачі спростовуючи її доводи просять відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.
		22.          13 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 15 квітня 2021 року.
		23.          13 квітня 2021 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року № 654/0/78-21 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, призначених на 15 квітня 2021 року у зв`язку з відпусткою судді Уханенка  С.  А., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.
		24.          Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.  В., суддів Данилевич Н.  А., Мацедонську В.  Е.
		 
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		25.          Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		26.          Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		26.1.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		27.          Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28.          Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI (далі - Закон № 889-VIІI; у редакції станом на момент прийняття оскаржуваного наказу).
		29.          Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина перша статті 3 Закону № 889-VIІI).
		30.          Пунктом 1 частини першої статті 83 Закону № 889-VIІI передбачає, що державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (статті 84 цього Закону).
		31.          Згідно з пунктом 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
		32.          Частиною другою статті 84 Закону № 889-VIІI передбачає, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини 1 цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
		33.          Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закону № 1700-VII) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		34.          Главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, до яких належить порушення вимог фінансового контролю у вигляді несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина перша статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
		35.          Згідно із частиною другою статті 65 Закону № 1700-VII особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		 
		VI. Позиція Верховного Суду
		36.          Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		37.          З огляду на вищенаведене правове регулювання Верховний Суд зазначає, що вчинення особою правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили та яким його притягнуто до адміністративної відповідальності, є самостійною і достатньою правовою підставою для звільнення державного службовця згідно з пунктом 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI.
		38.          Верховний Суд зазначає, що статтею 84 Закону № 889-VIІI чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що, згідно із вимогами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, унеможливлює подальше перебування на державній службі.
		39.          Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 140/1966/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №  813/933/18, і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від них.
		40.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.
		41.          07 червня 2018 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області прийняло наказ № 80-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", яким на підставі протоколу засідання дисциплінарної комісії управління соціального захисту населення райдержадміністрації від 07 червня 2018 року № 3 ОСОБА_1 оголошено догану відповідно до статей  64,  66 Закону України "Про державну службу",  статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".
		42.          06 липня 2018 року Золочівська місцева прокуратура скерувала Золочівській районній державній адміністрації подання № 05-47/884 вих.18 в порядку статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".
		43.          30 липня 2018 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області прийняло наказ № 125-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", статті 24 Закону України "Про відпустки", яким наказ від 07 червня 2018 року № 80-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " вважається таким, що втратив чинність; звільнено ОСОБА_1 завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації, 31 липня 2018 року у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження.
		43.1.          Підстава: подання Золочівської місцевої прокуратури від 06 липня 2018  року № 05-47/884 вих.18.
		44.          На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення питання правових наслідків пропущення суб`єктом призначення імперативно встановленого законодавцем триденного строку на звільнення, встановленого статтею 84 Закону України «Про державну службу». Крім того, заявник касаційної скарги зауважує, що відповідачем порушеного вказаний строк на звільнення позивача.
		45.          Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
		46.          Частиною другою статті 84 Закону № 889-VIІI установлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини 1 цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
		47.          Верховний Суд зауважує, що приписи вказаної норми права передбачають строк протягом якого суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити особу у випадках визначених нормами статті 84 Закону № 889-VIІI. У той же час порушення цього строку є лише підставою для виникнення можливої відповідальності для суб`єкта призначення за недотримання вказаного строку. Проте, порушення цього строку не є підставою для звільнення такого суб`єкта призначення від обов`язку виконати вимоги частини другої статті 84 Закону №  889-VIІI, а саме реалізувати факт звільнення державного службовця із займаної посади.
		48.          Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством, чинним на момент виникнення правовідносин. 
		49.          Доводи касаційної скарги стосовно підписання наказу Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 липня 2018 року № 125-к «Про звільнення ОСОБА_1 » не начальником управління, а його заступником, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки вказаний наказ підписано саме начальником управління Уличним  І.  З.
		50.          Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що судом апеляційної інстанції, на думку позивача, не розглянуто заяву адвоката Кузьми О.М. від 26  жовтня 2020 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із виїздом на похорон дружини рідного брата, яка померла від короновірусної інфекції COVID-19, Верховний Суд зауважує таке.
		51.          Відповідно до частини першої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
		52.          26 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява адвоката Кузьми  О.  М. про перенесення розгляду справи, призначеної на 26 жовтня 2020  року.
		53.          Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року судом апеляційної інстанції розглянуто вказане клопотання адвоката Кузьми О.М. та постановлено відмовити у його задоволенні.
		54.          Посилання заявника касаційної скарги на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 року № 140-IX, який набрав чинності 18 жовтня 2019 року, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки вказаний закон був прийнятий вже після реалізації суб`єктом призначення обов`язку, визначеного статтею 84 Закону № 889-VIІI, а саме звільнення державного службовця із займаної посади.
		55.          Верховний Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №    63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		56.          Ураховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи представника позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.
		57.          Нормами статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		57.1.          Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		58.          Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		 
		VІІ. Судові витрати
		 
		59.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		 
		 
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Решоти Володимира Володимировича залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020  року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26  жовтня 2020 року в справі № 1340/3970/18 залишити без змін.
		 
		3. Судові витрати не розподіляються.
		 
		Постанова набирає законної  сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                      Н.  В.  Шевцова
		          
		Судді:                                                                                          Н.  А.  Данилевич 
		 
		                                                                                                    В.  Е.  Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...