Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/6762/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: 51-6322км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		іменем України 
		13 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 621/6762/18
		провадження № 51- 6322 км 19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2019року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160470000032, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25 травня 2017 року вироком Татарбунарського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі  КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_6 покарання приєднано частково невідбуте покарання, призначене за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року у виді чотирьох років позбавлення волі та остаточно призначено йому покарання за сукупністю вироків у виді дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 1416527 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з невстановленими особами, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, під приводом продажу «Біткоїнів» 4 січня 2018 року орендував квартиру АДРЕСА_2 та в цей же день об 11 годині під час телефонної розмови запросив ОСОБА_8 для здійснення продажу «Біткоїнів» за 50000 доларів США.
		Відповідно до вказаної домовленості ОСОБА_8 о 17 год. 30 хв. за вищевказаною адресою зустрівся з обвинуваченим та, зайшовши до квартири, отримав погрози від невстановленої особи предметом, який він сприймав як пістолет, й удар по голові вказаним предметом, а від інших присутніх  удари руками та ногами в область голови, тулуба, рук і ніг. У результаті вказаних дій ОСОБА_6 та невстановлені особи відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 1416527 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 17, п. 2 ч. 3 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судом не доведено поза розумним сумнівом його винуватість у вчиненні злочину, за який його засуджено. Вказує, що суд, зазначаючи формулювання обвинувачення, виклав ознаки його співучасті як пособника у скоєнні злочину, не надаючи відповідну правову оцінку відповідно до вимог ст. 27 та ст. 29 КК. При цьому зазначає, що висновки суду щодо його винуватості, викладені в судовому рішенні, ґрунтуються на показанням потерпілого і свідків, в яких містяться суперечливі дані. Вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК та складений виключно на припущеннях, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Зазначає, що суд першої інстанції у вироку навів надані стороною обвинувачення докази, проте не проаналізував кожен із них з точки зору належності та допустимості, й не зазначив, що саме доводять ці докази у пред`явленому йому обвинуваченні. Просить визнати недопустимим доказом висновок експерта № 54 від 4 січня 2018року, оскільки він був отриманий з порушенням встановленого законом порядку. Вказує, що всупереч положенням ст. 97 КПК суд безпідставно визнав показання з чужих слів свідка ОСОБА_9 належними та допустимими доказами, оскільки вона свідком подій не була, а про обставини знає зі слів потерпілого ОСОБА_8 . Зазначає, що при огляді місця події від 4січня 2018 року брав участь понятий ОСОБА_10 , який, на його думку, є зацікавленою особою, оскільки є сусідом потерпілого. Також посилається на порушення судами приписів п. 6 ч.2 ст. 242 КПК щодо обов`язкового встановлення шкоди експертним шляхом. Вказує, що судом першої інстанції було призначено підготовче судове засідання з порушенням вимог ст.314 КПК. Зазначає, що судами не доказано його участь у даному кримінальному провадженні, попередню змову із невстановленими особами, їх домовленості та рольову участь кожного. Вказує, що апеляційний розгляд проводився без участі потерпілого, що, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також стверджує, що апеляційний розгляд відбувся за участю прокурора ОСОБА_11 , але у нього відсутні повноваження на підтримання державного обвинувачення в судах першої та апеляційної інстанцій і постанова про призначення прокурорів у матеріалах справи відсутня. Також зазначає, що у порушення вимог ч. 3 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції повторно не дослідив обставини події, не провів повної перевірки доказів. Окрім того, стверджує про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК, оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Засуджений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах. 
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу. Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК) чинним законом не передбачена.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
		Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Наведені вимоги кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій в цілому було дотримано.
		Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, окрім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яку визначено у статтях 409 та 411 КПК як підставу для скасування або зміни судового рішення, і фактично просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. 
		Водночас, твердження засудженого ОСОБА_6 про недоведеність його вини у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому за попередньою змовою групою осіб і спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах, є безпідставними.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань потерпілого ОСОБА_8 про те, що йому запропонували купити біткоїни, 4 січня 2018 року о 16 годині йому повідомили куди потрібно приїхати, він приїхав на місце зустрічі на автомобілі, де окрім нього знаходилася ОСОБА_9 , через 20хвилин до нього підійшов ОСОБА_6 і вони разом пішли до квартири; він зайшов до квартири перший та побачив п`ятьох людей у балаклавах, йому приставили до голови пістолет і він відчув удар ззаду, після чого в нього забрали гроші та майно; удар нанесений ззаду скоріш за все завдав ОСОБА_6 , його продовжували бити та погрожували; потім, коли він прикинувся що знепритомнів, вони пішли з квартири, після чого він також вийшов із квартири та повідомив співмешканку про злочин.
		Також суд поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_9 про те, що вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_8 , 4 січня 2018 року приблизно о 18 год. 20 хв. останній пішов на зустріч, оскільки на той час займався обміном електронних грошей та йому потрібно було купити біткоїни, а повернувся весь побитий та тяжко дихав і розповів їй, що йому нанесли удар пістолетом та викрали у нього гроші, мобільний телефон та золотий виріб; того дня ОСОБА_8 мав при собі 53 тисячі доларів США, які отримав він продажу бізнесу; показання свідка ОСОБА_12 про те, що 4 січня 2018 року вранці вона здала квартиру ОСОБА_6 , який попередньо їй зателефонував, оскільки він забув документи, то вона його сфотографувала, взяла гроші та дала ключ, а ввечері їй зателефонували та повідомили, що в квартирі проводять огляд; а також свідка ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_6 запитував у нього інформацію про біткоїни.
		Як убачається із вироку суду першої інстанції, показанням потерпілого і свідків, допитаних у судовому засіданні, суд дав оцінку, визнавши їх належними та допустимими і такими, що узгоджуються з іншими доказами, зібраними у справі.
		Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги обставини, які передували скоєнню злочину, а саме те, що ОСОБА_6 попередньо орендував житло, що встановлено за показаннями свідка ОСОБА_14 , та наполягав на зустрічі саме у квартирі, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_8 , й визнано такими, що свідчать про те, що ОСОБА_6 заздалегідь готувався до скоєння злочину.
		Також суд першої інстанції дав належну оцінку діям ОСОБА_6 після скоєння злочину, а саме продажу ним ноутбука та телефону, який був здійснений нібито з мотивів побоювання погроз від осіб, які скоїли злочин, у зв`язку з викриттям останніх. При цьому хибність вказаного посилання підтверджена тим, що ОСОБА_6 в суді так і не надав жодних відомостей для викриття цих осіб.
		До того ж, суд критично поставився до показань ОСОБА_6 про те, що він не знав про наявність інших людей у квартирі, оскільки вони спростовуються даними протоколу огляду місця події від 4 січня 2018 року з фототаблицею, відповідно до якого було отримано підтвердження того, що в квартирі знаходилося багато осіб, які перебували там протягом значного періоду часу.
		Також висновок про винуватість  ОСОБА_6 у вчиненні злочину ґрунтується на даних, що містяться в протоколі огляду місця події з фототаблицею від 4 січня 2018 року за адресою АДРЕСА_3 ; заяві ОСОБА_14 з фотографією від 4 січня 2018 року, яка добровільно видала співробітникам поліції фотографію чоловіка, на якій зображено ОСОБА_6 , котрий з 4 по 6 січня 2018 року винайняв у неї житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколі огляду місця події з фототаблицею від 4 січня 2018 року, відповідно до якого оглянуто місце події біля будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , в ході якого виявлено та вилучено барсетку чорного кольору всередині якої знаходилось дві банківські картки «Приватбанк», грошові кошти у сумі 3000 доларів США купюрами по 100 доларів США, дві тканинні рукавиці чорного кольору; висновку експерта № 54 від 4 січня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження; висновку експерта № 142 від 14 січня 2018 року, відповідно до якого на фрагменті липкої стрічки, марлевому тампоні зі змивом з підлоги, вилучених за адресою: АДРЕСА_3 виявлена кров, яка відноситься до групи А, що не виключає її походження від особи-носія даної групової приналежності, у тому числі, від потерпілого ОСОБА_8 .
		Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
		Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст.187 КК.
		Водночас судом першої інстанції перевірялись доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій, а саме кваліфікацію його дій без посилання на ст. 29 КК, які були визнані такими, що не ґрунтуються на встановлених обставинах справи.
		Зокрема, у вироку суду обґрунтовано зазначено, що ОСОБА_6 інкримінувалось співвиконання у скоєнні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 187 КК, та вказана кваліфікація була доведена стороною обвинувачення. Відповідно до вимог КК співвиконавець підлягає, в даному випадку, кримінальній відповідальності за ч. 4 ст. 187 КК і тут діє загальне правило щодо підстав кримінальної відповідальності і кваліфікації вчиненого злочину. Отже, посилатися при цьому на ч. 1 ст. 29 чи ч. 2 ст. 27 КК немає необхідності. Обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_6 не містить посилань на наявність, окрім співвиконавців, організатора, підбурювача або пособника. При цьому між співвиконавцями може бути і розподіл ролей у виконанні злочинну та в даному випадку він має «технічний» характер  в межах виконання об`єктивної сторони ч. 4 ст. 187 КК. При розбої виконавцем злочину є не лише той, хто шляхом нападу протиправно заволодів чужим майном, а й той, хто позбавляв можливості потерпілого пручатися або залишити місце злочину. Отже, співвиконавцем визнається особа, яка своїми діями разом з іншими співучасниками безпосередньо, навіть частково, виконала склад злочину, передбачений ч. 4 ст.187 КК.
		А тому доводи засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними й такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Колегія суддів також не може погодитися з доводами касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про призначення підготовчого судового засідання з порушенням вимог ст. 314 КПК.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 надійшов до Малиновського районного суду м.Одеси 20 квітня 2018 року. А 25 квітня 2018 року, відповідно до вимог ст. 314 КПК, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було призначено підготовче судове засідання на 4 травня 2018 року. 
		Крім того, згідно з аудіозаписом судового засідання від 4 травня 2018 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_15 не заявляли клопотань про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК та не заперечували проти призначення судового розгляду, а підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК для повернення обвинувального акта прокурору, суд не вбачав.
		Також необґрунтованими є доводи засудженого про порушення вимог п.6 ч. 2 ст.242 КПК з огляду на те, що завдану кримінальним правопорушенням шкоду не було встановлено експертним шляхом. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст. 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
		Водночас, згідно з висновком щодо застосування норм права, який міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 420/1667/18, імперативність ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України у редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VIIщодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
		Натомість, ОСОБА_6 обвинувачувався та був засуджений за напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), у т.ч. й спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, а саме грошима в сумі 50000 доларів США, що за курсом НБУ (за даними довідки складеної згідно з офіційним сайтом «Голос Столиці») становить відповідно 1394524 грн, а також 4000 грн та 18 0000 грн, таким чином  на загальну суму 1416527 грн.
		А тому у цьому випадку для встановлення розміру викраденого майна, предметом якого були гроші, не було потреби у спеціальних знаннях, а достатньо було загальновідомої інформації та нескладних арифметичних розрахунків.
		Крім того, в суді першої інстанції розмір шкоди від злочину був доведений показаннями потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_9 , а також частково й показаннями самого ОСОБА_6 про те, що потерпілий прибув на місце скоєння злочину саме для купівлі біткоїнів.
		Поряд з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи засудженого про недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи № 54 від 4 січня 2018 року.
		У ході проведеної перевірки за матеріалами кримінального провадження встановлено, що зазначений висновок експерта був зроблений на підставі постанови слідчого Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 та складений із дотриманням вимог ст. ст. 101, 102 КПК, при цьому саме дослідження було здійснено з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертиз. 
		Також є безпідставними й доводи засудженого про проведення огляду місця події від 4 січня 2018 року за участю понятого ОСОБА_10 з порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що він є сусідом потерпілого ОСОБА_8 . 
		На думку колегії суддів касаційної інстанції, з урахуванням положень ч. 7 ст. 223 КПК вказана обставина сама по собі ще не доводить будь-якої заінтересованості понятого ОСОБА_10 у результатах даного кримінального провадження, як і не вбачається у цьому факті передбаченої КПК прямої заборони щодо його участі у якості понятого.
		Не вказує на наявність порушень вимог кримінального процесуального закону й проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
		Зокрема, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК, вказані доводи слід розглядати саме в аспекті того, чи призвела відсутність потерпілого в апеляційному суді до порушення інтересів засудженого.
		Натомість, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме на 16вересня 2019року та 21 жовтня 2019 року, потерпілий ОСОБА_8 був повідомлений належним чином, а клопотань про відкладення апеляційного розгляду в зв`язку з поважними причинами свого неприбуття він не заявляв.
		Крім того, у суді апеляційної інстанції учасники судового провадження не заявляли клопотань про повторний допит потерпілого ОСОБА_8 . До того ж, здійснення апеляційного розгляду без участі потерпілого не порушило й права обвинуваченого та його захисників на висловлення своєї позиції в суді апеляційної інстанції.
		Виходячи з наведеного та з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК, колегія суддів вважає вказані доводи засудженого безпідставними.
		Також не можна погодитись із доводами засудженого  ОСОБА_6 про відсутність повноважень на участь в апеляційному розгляді прокурора ОСОБА_11 , який, як стверджує засуджений, не надавав документи на підтвердження повноважень прокурора та постанови про призначення прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні.
		Так, за змістом норм, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 36 КПК, поняття «прокурор» охоплює певну посадову особу, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст.37 КПК, та прокурорів вищого рівня, визначених у ч.4 ст. 36 КПК (Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники). А згідно з положеннями абз.3 ч. 4 ст. 36 КПК у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.
		Водночас, як убачається із звукозапису судового засідання від 21 жовтня 2019року та матеріалів провадження, наявність процесуальних повноважень прокурора ОСОБА_11 на участь в апеляційному розгляді не викликала сумнівів у суду апеляційної інстанції, як і стороною захисту не заявлялось про будь-які обставини, які б унеможливлювали участь цього прокурора в розгляді провадження апеляційним судом.
		Безпідставними є й доводи в касаційній скарзі засудженого про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив обставини подій та не провів повної перевірки доказів.
		Частиною ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. 
		При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їх обов`язкового повторного дослідження.
		Проте, як убачається із матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судових засідань, ні засуджений, ні захисники в суді апеляційної інстанції жодних клопотань про повторне дослідження доказів не заявляли.
		До того ж, суд апеляційної інстанції, погодившись із оцінкою досліджених у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції доказів, не надавав їм іншої оцінки. 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, навівши докладні мотиви й підстави ухваленого рішення, з якими погоджується й колегія суддів касаційної інстанції.
		Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, не встановлено.
		Таким чином, касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441,442 КПК України, Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого 
		ОСОБА_6  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...