Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3459/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2021. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2023
Результат оскарження 27.01.2023 Чернівецький апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/725/177/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018140400000031

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 725/3459/18 
		Номер провадження 1-кп/725/177/18 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.04.2021 Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурора: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		захисників: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 
		потерпілого: ОСОБА_15 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_16 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Брусниця, Кіцманського району, Чернівецької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, працюючого помічником судді Господарського суду Чернівецької області, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_16 , органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України при наступних обставинах: 
		Так, ОСОБА_16 , обвинувачується у тому, що він, будучи помічником судді Господарського суду Чернівецької області, діючи у порушення вимог ст.ст.19, 68 Конституції України, Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України №14 від 25.03.2011 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, із корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), 10.02.2018 року біля 16 год. 40 хв., перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном (грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 1400 доларів США) шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримав від ОСОБА_15 під приводом вирішення питання щодо закриття суддею районного суду м.Чернівці адміністративної справи відносно ОСОБА_17 та не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, частину вказаних грошових коштів у сумі 700 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент одержання становить 19182 грн. 90 коп. 
		Заздалегідь, маючи намір не виконувати зобов`язання щодо вирішення питання відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , з корисливих мотивів, заволодів зазначеними грошовими коштами, спричинивши ОСОБА_15 майнової шкои на вказану суму. 
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, спрямовану на заволодіння чужим майном (грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 1400 доларів США), шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_16 16.02.2018 року біля 12 год. 34 хв., діючи з тих же мотивів та метою, перебуваючи на території місця для паркування автомобілів біля кафедрального собору Святого духа, що по АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_15 під приводом вирішення питання щодо закриття суддею районного суду м.Чернівці адміністративної справи відносно ОСОБА_17 та не притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, частину вказаних грошових коштів у розмірі 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент одержання становить 13379 грн. 90 коп.
		Заздалегідь, маючи намір не виконувати зобов`язання щодо вирішення питання відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , з корисливих мотивів, заволодів зазначеними грошовими коштами, спричинивши ОСОБА_15 майнової шкоди на вказану суму. 
		Всього ОСОБА_16 заволодів коштами у сумі 1200 доларів США, завдавши ОСОБА_15 майнової шкоди на вказану суму. 
		Таким чином, ОСОБА_16 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою  шахрайство.
		Надавши можливість обвинуваченому та потерпілому дати показання, отримавши покази свідків, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не знайшла свого підтвердження та не доведена обвинуваченням.
		При цьому суд виходить з наступного. 
		Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_16 вину упред`явленому обвинуваченніне визнав.Суду показав,що обвинуваченняґрунтується наприпущеннях тане відповідаєдійсним обставинамсправи.Зазначив,що зпотерпілим єколишніми однокласникамита 18лютого останнійпросив допомогтитоваришу вирішитипитання поскладених протоколахза ст.130КУпАП,однак обвинуваченийвідмовив йому.В подальшомупотерпілий ОСОБА_15 неодноразово просивдопомогти увирішенні даногопитання,на щообвинувачений погодивсядопомогти таподивився вреєстрі вякого суддідані справи. Наступний раз обвинувачений зателефонував адвокату при потерпілому, який розмовляв з ОСОБА_18 . Після роботи обвинувачений зустрівся з адвокатом, з яким заключив угоду та заплатив гонорар, про що одразу ж повідомив потерпілого. Останній приніс 100$ на послуги адвокату та повідомив, що ОСОБА_18 буде з понеділка. В подальшому потерпілий зателефонував до обвинуваченого та попросив зустрічі, обвинувачений відкрив багажник, щоб покласти свої речі, в цей час потерпілий сів на переднє пасажирське сидіння, довго там сидів, потім вони покурили і потерпілий пішов, а обвинувачений був затриманий працівниками СБУ. Просив виправдати його у пред`явленому обвинуваченні. Вказав, що вважає, що в даному випадку має місце провокація з боку прокуратури та ОСОБА_15 . Крім того, вказував, що ОСОБА_15 вчинив дану провокацію через особисті неприязні стосунки.
		Відповідно до ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно дост. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Також саме прокурор, слідчий, згідно з вимогамист.25 КПК України, зобов`язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також відповідно до ч.2ст. 9 КПК Українивсебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК Українипокладається на прокурора., тобто, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Суд же відповідно дост.26 КПК Україниу кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Відповідно до ч.1ст.337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Відповідно до ч.3ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь підсудного.
		Згідно ч.3ст.373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 пред`явлене обвинувачення підтримав. Пояснив суду, що з ОСОБА_18 познайомився в таксі, де останній розповів про те, що він має проблеми через керування транспортним засобом у стані сп`яніння і він запропонував ОСОБА_17 допомогти у вирішенні даного питання і надати йому для цього власні кошти. Через деякий час, на зустрічі випускників запитав обвинуваченого чи може той вирішити питання щодо протоколів, складених по ст. 130 КУпАП, на що останній відповів, що подзвонить, що і зробив через декілька днів. Після того на зустрічі з обвинуваченим був присутнім і адвокат, який говорив з ОСОБА_18 по телефону і сказав, що юридично це питання не вирішиться і 500$ йде судді за такі справи. Вказував, що дав ці гроші і зрозумів, що його дурять, тому поїхав у м. Львів та написав заяву. Друга передача була біля церкви, вони підійшли до автомобіля Козмуляка і останній сказав потерпілому поставити гроші в дверки машини, після чого потерпілий пішов, а обвинувачений не закрив автомобіль. Далі відмовився давати покази та відповідати на запитання.
		Надані потерпілим ОСОБА_15 показання містять відповідну інформацію з підтвердження факту вилучення грошових коштів в ОСОБА_16 , які перед цим було оброблено препаратом «Промінь-1» співробітниками органу досудового розслідування для передачі ОСОБА_16 у якості неправомірної вигоди. Однак, ці показання взагалі не містять будь-яких об`єктивних та належних даних про обставини події, які є предметом судового розгляду та які б прямо, або опосередковано вказували на наявність вини або невинуватості ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 1ст. 190 КК України, а відтак суд не покладає їх в основу вироку та виключає з числа доказів.
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України,за клопотанням сторони обвинувачення судом були допитані наступні свідки.
		Так, свідок ОСОБА_17 суду показав, що на початку 2018 року на нього протягом одного тижня було складено два протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Згодом одну справу відносно нього було надіслано для розгляду до Шевченківського районного суду м.Чернівці, а іншу - до Першотравневого районного суду м.Чернівці. Через два тижні після цього він познайомився із ОСОБА_15 , який пообіцяв йому допомогти у вирішенні питання із вказаними протоколами за допомогою свого знайомого. ОСОБА_15 повідомив йому, що за не притягнення його до адміністративної відповідальності, він має передати кошти у розмірі 1200 доларів США. Однак, такої суми коштів у нього не було, а ОСОБА_15 запропонував надати йому кошти. Йому не було відомо чому потерпілий погодився передати власні кошти замість нього. Вимоги про повернення коштів потерпілий йому не пред`являв. ОСОБА_16 він бачив лише раз на вул.Кобилянській м.Чернівці, де в ході розмови пояснив свою проблему. Згодом його викликали до військової прокуратури в Чернівці, де він написав заяву про злочин. Через деякий час вони разом із ОСОБА_15 поїхали до м.Львів писати заяву про злочин. До м.Львів їх віз водій, знайомий потерпілого.
		За результатати розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, які були складені відносно нього, його було притягнуто до адміністративної відповідальності та позбавлено права керування транспортним засобом. 
		Вказані показання, надані свідком ОСОБА_17 , суд не покладає в обґрунтування вироку як доказ, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які б прямо або опосередковано вказували на вчинення ОСОБА_16 саме шахрайських дій вони не містять. Цими показаннями лише підтверджується факт знайомства ОСОБА_17 та ОСОБА_15 та факт одноразової зустрічі з ОСОБА_16 , а також ту обставину, що ОСОБА_17 подав заяву про вчинення злочину виключно під впливом ОСОБА_15 .
		Свідок ОСОБА_19 суду показав, що працює в Шевченківському районному суді м.Чернівці. ОСОБА_16 його знайомий. У 2018 році обвинувачений зателефонував йому та поцікавився на коли призначений розгляд адміністративної справи відносно ОСОБА_17 . Він дізнався у кого на розгляді перебуває справа та дату судового розгляду, після чого повідомив цю інформацію обвинуваченому. Із потерпілим він не знайомий. Після цього ОСОБА_16 до нього не звертався.
		Свідок  ОСОБА_20 суду показав, що в 2018 році працював помічником судді Шевченківського районного суду м.Чернівці. З обвинуваченим та потерпілим він не знайомий. Він пам`ятає, що у провадженні судді перебувала справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 за ст.130 КУпАП, якого за результатами розгляду справи було притягнуто до адміністративної відповідальності. До нього за допомогою з метою закриття провадження у справі відносно ОСОБА_17 ніхто не звертався. 
		Свідок ОСОБА_21 суду показав, що у нього на розгляді перебувала справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 за ст.130 КУпАП. Вказану особу було притягнуто до адміністративної відповідальності. Будь-які особи стосовно зазначеної справи з пропозиціями та проханнями до нього не звертались. 
		Свідок ОСОБА_22 суду показав, що працює помічником судді Першотравневого районного суду м.Чернівці. З обвинуваченим ОСОБА_16 він знайомий. Останній до нього з приводу розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_17 не звертався. 
		Свідок ОСОБА_23 суду показала, що у 2018 році вона розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 за ст.130 КУпАП, за результатами розгляду якої вона винну особу притягнула до відповідальності. З ОСОБА_15 та іншими особами вона не знайома
		Показання вищевказаних свідків суд не покладає в основу даного вироку, у якості доказу винуватості ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України,оскільки надані свідками показання не містять будь-яких об`єктивних даних щодо наявності в поведінці ОСОБА_16 дій, які б свідчили про намагання заволодіння останнім чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, а тому такі показання судом також виключаються з числа доказів через їх неналежність.
		На спростування винуватості ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_24 , який суду показав, що є знайомим із обвинуваченим. Взимку 2018 року до нього зателефонував обвинувачений та просив допомогти товаришу, під час зустрічі з обвинувачений пояснив, що його товариш притягається до адміністративної відповідальності та запитав чи зможе він прийняти участь у справі як захисник. Після чого обговорили його гонорар після виграшу справи та після цієї розмови обвинувачений не звертався, потім по новинам побачив, що ОСОБА_16 затримали.
		Покази свідка ОСОБА_24 спростовують обвинувачення ОСОБА_16 у вчиненні шахраських дій щодо ОСОБА_15 та підтверджують покази ОСОБА_16 про те, що останній мав намір допомогти потерпілому, задля чого звернувся до адвоката для отримання правової допомоги. Дані обставини підтверджує і потерпілий, вказуючи про зустріч із адвокатом, яку організував ОСОБА_16 . Так, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань та знаходячись під присягою, його покази, свідчать, на переконання суду, про те, що групою слідчих під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вживалися позапроцесуальні заходи, спрямовані на штучне викривлення об`єктивних обставин події, що є предметом дослідження кримінального провадження, з метою здобуття заздалегідь недопустимих доказів та задля доведення у будь-який спосіб вини ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Окрім описаних вище доказів, пред`явлене обвинувачення прокурор доводить наступними дослідженими та проаналізованими судом письмовими доказами:
		- витягом з ЄРДР, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_25 09.02.2018 року до ЄРДР за №42018140400000031 було внесено відомості, згідно яких помічник судді Господарського суду Чернівецької області ОСОБА_16 вимагав та одержив від ОСОБА_25 неправомірну вигоду у розмірі 1200 доларів США за вплив на суддів районних судів м.Чернівці, а саме за позитивний розгляд ними адміністративних протоколів відносно малознайомого ОСОБА_17 та не притягнення останнього до адміністративної відповідальності (а.п. 1, 2, 43-44 Том 1);
		- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2018 року, відповідно до якого 09.02.2018 року о 21 год. 40 хв. в м.Львові прокурором ОСОБА_12 було прийнято від ОСОБА_15 заяву про вчинення кримінального правопорушення (а.п.3-5 Том 1);
		- Витяг з ЄРДР, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_17 до ЄРДР за №420181404000000032 від 09.02.2018 року було внесено відомості, згідно яких службова особа, діючи з корисивих мотивів вимагає та має намір одержати и для себе неправомірну вимогу від громадянина за сприяння в прийнятті компетентними органами позитивного рішення та не притягнення його до відповідальності (а.п.19 т. 1);
		- Заявою про вчинення злочину від 12.02.2020 року, поданою ОСОБА_17 , в який останній повідомив, що зі слів ОСОБА_15 йому відомо, що ОСОБА_16 за суму коштів у розмірі 1200 доларів США допоможе йому позитивно вирішити питання щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУПАП (а.п.32-33 Том 1)
		- Протоколом огляду від 17.02.2018 року, у ході проведення якого було оглянуто матеріали адміністративної справи №727/385/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП, яка перебувала на розгляді судді Шевченківського районного суду м.Чернівці (а.п.124-150 Том 1);
		- Протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 10.02.2018 року, відповідно до якого у ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із використанням грошових коштів, що належать особисто ОСОБА_15 та були надані для проведення слідчої дії в сумі 700 доларів США наступними грошовими купюрами в кількості сім штук по 100 доларів: АВ 49259205 А, КВ 70555834І, НВ 00487682L, КВ 98355806Н; LC 47800698А; HL75505382F; КН 56935819А. Зазначені купюри було оглянуто та сфотографовано (а.п.158-161 Том 1);
		- Протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 16.02.2018 року, відповідо до якого у ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із використанням грошових коштів, що належать особисто ОСОБА_15 та були ним добровільно надані для проведення слідчої дії в сумі 500 доларів США наступними грошовими купюрами в кількості чотири штуки по 100 доларів: КВ 42556577І, АВ 88899011Q, FF 53060981 C, КВ 51701169 R, а також п`ять штук номіналом по 20 доларів США: IB91769328 E;GK 31077539 B;JB 15625418 D;ML 42976817 B;MC 85630837B. Зазначені купюри було оглянуто та сфотографовано (а.п.162 -166 Том 1);
		- Протоколом огляду від 16.02.2018 року, у ході якого було оглянуто територію місця для паркування автомобілів Кафедрального собору Святого Духа, що знаходиться за адресою м.Чернівці вул.Кафедральна, 86. У вказаному місці біля автомобіля марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_1 перебував ОСОБА_16 . У ході огляду зазначеного громадянина ним добровільно було видано наступне майно та речі: посвідчення водія на ім`я ОСОБА_16 серії НОМЕР_2 , технічний талон на автомобіль марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_1 , грошові кошти в іноземній валюті в сумі 560 євро та 1050 доларів США, серед яких було виявлено купюру номіналом 100 доларів США LC 47800698 А, яка була ідентифікована згідно протоколу від 10.02.2019 року (а.п.167-173 Том 1);
		- Протоколом обшуку від 16.02.2018 року, у ході якого було проведено обшук автомобіля марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_1 , припаркованого за адресою м.Чернівці вул.Кафедральна, 86. Під час обшуку автомобіля у речовому ящику (бардачку), який розташований на передній панелі, було виявлено грошові кошти у сумі 500 доларів США. Зазначені грошові кошти відповідають купюрам ідентифікованим на підставі протоколу огляду від 16.02.2018 року (а.с.174-179 Том 1)
		- Протоколом огляду від 17.02.2018 року, у ході проведення якого було оглянуто предмети, цінності та документи, вилучені 16.02.2018 року на території місця для паркування автомобілів біля кафедрального собору Святого Духа, що по вул. Кафедральна, 86 м.Чернівці, а саме: мобільний телефон марки «AppleIphone 6s» із сім-карткою оператора Вадафон; посвідчення водія НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_16 , посвідчення помічника Господарського суду Чернівецької області, видане на ім`я ОСОБА_16 , №926/039; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_1 , копії паспортів громадянина України та для виїзду за кордон, виданих на ім`я ОСОБА_16 ; в`язку з десятьма ключами та електронним ключем від домофону; грошові кошти у сумі 500 доларів США (а.п.1-3 Том 2);
		- Висновком експерта №2081 від 25.04.2018 року, відповідно до якого надані на дослідження купюри в сумі 500 Доларів США з серійними номерами: КВ 42556577І, АВ 88899011Q, FF 53060981 C, КВ 51701169 R, IB91769328 E; GK 31077539 B; JB 15625418 D; ML 42976817 B; MC 85630837B  є банкнотами, виготовленими та випущеними в обіг Федеральною резервною системою США в 1996 році (а.п.105-108 Том 2); 
		- Висновком експерта №2084 від 06.06.2018 року, відповідно до якого надана на дослідження купюра в сумі 100 Доларів США з серійним номерам LC 47800698 А є банкнотою, виготовленою та випущеною в обіг Федеральною резервною системою США, зразка 2009 року (а.п.113-117 Том 2); 
		- Висновком експерта №2086 від 24.04.2018 року, відповідно до якого на поверхнях чотирьох банкнот, номінальною вартістю по 100 доларів США з серійними номерамиКВ 42556577І, АВ 88899011Q, FF 53060981 C, КВ 51701169 R та п`яти банкнот, номінальною вартістю по 20 доларів США з серійними номерами IB91769328 E; GK 31077539 B; JB 15625418 D; ML 42976817 B; MC 85630837B  є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією. Спеціальна хімічна речовина із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлено на поверхнях зазначених банкнот, має спільні родові ознаки між собою та із зразком спеціальної хімічної речовини, наданим на дослідження на поверхнях аркуша паперу білого кольору формату А4 (а.п.123-124 Том 2);
		- Протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2018 року за участю свідка ОСОБА_15 , у ході проведення якого останній розповів про обставини передання ним неправомірної вигоди помічнику судді Господарського суду Чернівецької області ОСОБА_16 (а.п.153-171 Том 2);
		- Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.03.2018 року у справі №727/385/18, згідно якої ОСОБА_17 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.п.200-201 Том 2);
		- Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14.03.2018 року у справі №725/293/18, згідно якої ОСОБА_17 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.п.203-204 Том 2);.
		- Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.05.2018 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді від 25.04.2018 року, Першотравневим районним судом м.Чернівці було надано доступ до матеріалів справи про адміністративне правопорушення №725/293/18 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_17 та вилучено їх (а.п.10-13 Том 3);
		- Протоколом огляду від 18.05.2018 року, у ході проведення якого було оглянуто справу про адміністративне правопорушення №725/293/18 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_17 (а.п.14-16 Том 3);
		- Матеріалами справи про адміністративне правопорушення №725/293/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП, за результатами розгляду якої Першотравневим районним судом м.Чернівці 07.03.2018 року винесено постанову та притягнуто ОСОБА_17 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.п.19-89 Том 3);
		- Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.05.2018 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді від 25.04.2018 року, Шевченківським районним судом м.Чернівці було надано доступ до матеріалів справи про адміністративне правопорушення №727/385/18 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_17 та вилучено їх (а.п.98-103 Том 3);
		- Протоколом огляду від 18.05.2018 року, у ході проведення якого було оглянуто справу про адміністративне правопорушення №727/385/18 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_17 (а.п.104-110 Том 3);
		- Матеріалами справи про адміністративне правопорушення №727/385/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП, за результатами розгляду якої Шевченківським районним судом м.Чернівці 14.03.2018 року винесено постанову та притягнуто ОСОБА_17 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.п.113-176 Том 3);
		- Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.06.2018 року, згідно якого на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 23.05.2018 року було одержано доступ до відомостей по абонентських номерах операторів мобільного зв`язку ПрАТ ВФ «Україна» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 за період часу з 00:00 год. 04.02.2018 року по 00:00 год. 17.02.2018 року, зокрема інформації про зв`язки, їх дату, час та тривалість, маршрут передавання з вказівкою базових станції (а.п.190-193 Том 3);
		- Протоколом огляду від 11.06.2018 року, у ході проведення якого було оглянуто оптичний носій інформації, на якому присутні рукописні написи «GD-18-05452/RI від 06.06.2018 року вх.12802, ВФ Україна» та наявний файл формату «MicrosoftExcel» із назвою « НОМЕР_6 ». У вказаному файлі міститься інформація про вхідні та вихідні дзвінки з привязкою до до місцевості абонентських номерів операторів мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна»: № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання (а.п.194-250 Том 3)
		- Постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.02.2018 року, відповідно до якої прокурором було вирішено здійснити упродовж двох місяців, починаючи з 10.02.2018 року по 10.04.2018 року контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту, спостереження за особою: ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , аудіо-, відео контроль осіб (а.п. 1-3 Том 4); 
		- Ухвалами Апеляційного суду Тернопільської області від 10.02.2018 року, якими надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні (а.п.8,13, 18, Том 4);
		- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії «Аудіо-, відео контроль особи» від 20.02.2018 року, згідно якого зазначену негласну слідчу дію було проведено відносно ОСОБА_16 10.02.2018 року, 14.02.2018 року, 16.02.2018 року та зафіксовано його розмови з ОСОБА_15 (а.п.27-36 Том 4); 
		- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» від 20.02.2018 року, згідно якого зазначену негласну слідчу дію було проведено відносно ОСОБА_16 13.02.2018 року, 15.02.2018 року, 16.02.2018 року та зафіксовано його розмови з ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 (а.п.37-49 Том 4); 
		- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії «Спостереження за особою» від 20.02.2018 року, у відповідності до якого вівся негласний візуальний контроль за ОСОБА_16 протягом 10.02.2018 року, 12.02.2018 року, 13.02.2018 року, 14.02.2018 року, 16.02.2018 року. У вказані дні ОСОБА_16 зустрічався з різними особами, в тому числі з ОСОБА_15 (а.п.50-57 Том 4);
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Аудіо-відео контроль особи» від 20.02.2018 року, згідно якого зазначену негласну слідчу дію було проведено відносно ОСОБА_15 10.02.2018 року, 14.02.2018 року, 16.02.2018 року та зафіксовано його розмови з ОСОБА_16 (а.п. 58-67 Том 4); 
		- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» від 20.02.2018 року відносно ОСОБА_15 за номером мобільного телефону НОМЕР_3 . У ході проведення зазначеної негласної слідчої дії було зафіксовано розмови ОСОБА_15 з ОСОБА_16 13.02.2018 року, 14.02.2018 року, 16.02.2018 року(а.п.68-75 Том 4); 
		- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії «Спостереження за особою» від 20.02.2018 року, у відповідності до якого вівся негласний візуальний контроль за ОСОБА_16 протягом 10.02.2018 року (а.п.76-78 Том 40);
		- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» від 20.02.2018 року відносно ОСОБА_17 за номером мобільного телефону НОМЕР_4 . У ході проведення зазначеної негласної слідчої дії було зафіксовано розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_16 13.02.2018 року(а.п.79-82 Том 4); 
		- Протоколом про хід і результати проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 20.02.2018 року, у ході проведення якого було оглянуто грошові кошти у розмірі 700 доларів США та проведено інструктаж із ОСОБА_15 щодо поведінки під час передачі коштів у якості неправомірної вигоди. Після цього, приблизно о 16 год. 28 хв.10.02.2020 року відбулася зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під час якої ОСОБА_15 передав кошти ОСОБА_16 . Процесуальну дію було продовжено 16.02.2020 року о 11 год. 35 хв. в приміщенні УСБУ в Чернівецькій області, де оглянуто грошові кошти у розмірі 500 доларів США. Купюри оброблено спеціальною невидимою речовиною аерозолю препарату «Промінь -1». У подальшому, проведено інструктаж із ОСОБА_15 щодо поведінки під час передачі коштів у якості неправомірної вигоди. Після цього, приблизно о 12 год. 31 хв. 16.02.2020 року відбулася зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під час якої ОСОБА_15 передав кошти ОСОБА_16 (а.п.85-88 Том 4); 
		Що стосується доказу наданого стороною обвинувачення, а саме протоколу огляду від 16.02.2018 року суд приходить до наступного.
		В протоколі огляду від 16.02.2018 року, зазначено, що о 12:44 год. прокурор відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_27 , в присутності трьох оперативних працівників УСБУ у Чернівецькій області ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , в присутності ОСОБА_16 та за участі понятих ОСОБА_31 і ОСОБА_32 на території місця для паркування автомобілів Кафедрального собору Святого Духа по вул.Кафедральній,86 у м.Чернівці провів огляд, де у вказаній території біля автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 перебував громадянин, який представився ОСОБА_16 та повідомив, що даний автомобіль належить його батькові і перебуває у нього в користуванні. 
		З дослідженого в судовому засіданні відеозапису огляду, який відбувся 16.02.2018 року на території місця для паркування автомобілів Кафедрального собору Святого Духа по вул. Кафедральній, 86 у м.Чернівці вбачається, що ОСОБА_16 ще до моменту повідомлення про проведення огляду місця події, вже був затриманий двома оперативними працівниками УСБУ Чернівецької області, які силою утримували ОСОБА_16 за руки, утримуючи у визначеному цими співробітниками місці.
		Всупереч вимогам ст. 209 КПК України, в протоколі затримання зафіксовано час затримання ОСОБА_16 о 20 год. 30 хв. 16.02.2018 року, що суперечить відомостям, які місяться в відеозаписі протоколу огляду від 16.02.2018 року. В протоколі огляду зазначено, що ОСОБА_16 добровільно видав прокурору з особистої сумки та з наявного в ній гаманця такі речі, як посвідчення водія на власне ім`я, технічний талон на автомобіль «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , а також особисті грошові кошти в іноземній валюті, а саме: 12 купюр номіналом в 50 Євро та 1 купюру номіналом 10 Євро, що становить 610 Євро (в протоколі огляду та в описі тимчасово вилученого майна зазначено суму в 560 Євро), 10 купюр номіналом 100 доларів США та 1 купюру номіналом 50 доларів США на суму 1050 доларів США.
		Відповідно до відеозапису слідчої дії від 16.02.2018 року даний обшук особи розпочався і включав в себе виключно пошук в особистих речах: службового посвідчення, мобільного телефону, ключів від приміщень та грошових коштів. Застосований прокурором метод і порядок проведення даної слідчої дії, на переконання суду, доводять фактичне проведення прокурором за участю оперативних працівників УСБУ не санкціонованого особистого обшуку. При цьому, на момент проведення прокурором 16.02.2018 року слідчої дії ОСОБА_16 формально не був затриманий, адже з протоколу затримання вбачається, що затримання ОСОБА_16 відбулося о 20:30 год. 16.02.2018 року. Дана обставина і процесуальний статус ОСОБА_16 , який на той момент не вважався ні затриманим, ні підозрюваним, позбавляла прокурора повноважень проведення особистого обшуку ОСОБА_16 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 208 КПК України без попереднього отримання дозволу на обшук від слідчого судді. При цьому проведення особистого огляду особи не передбачено КПК України, а в силу ч.2 ст. 237 КПК України огляд житла та іншого володіння особи проводиться за правилами цього кодексу для обшуку, які передбачають отримання дозволу слідчого судді на проведення таких слідчих дій і тільки при наявності такого дозволу наділяють правом провести обшук наявної в приміщенні чи іншому володінні особи за рішенням слідчого чи прокурора, які проводять обшук цього житла чи іншого володіння.
		Проте, всупереч вимогам, передбаченим ст. 208 КПК, було проведено обшук ОСОБА_16 , його речей і документів, без присутності заявленого останнім адвоката та без згоди ОСОБА_16 .
		З даного приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду упостанові від 13 лютого 2020 року у справі 755/6685/17зазначив, що обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (з урахуванням положень ч. 3 ст. 208, ч. 7 ст. 223, ст. 236 України), а тому при проведенні обшуку, за рішенням слідчого чи прокурора, може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Однак при проведенні огляду, за відсутності відповідного протоколу затримання особи, складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК України, проведення обшуку особи відбувається всупереч вимогам закону.
		Ці дії відносно ОСОБА_16 здійснені з примусом особи обвинуваченого, без його згоди та явно і є обшуком особи який, в силу ст.ст. 233, 234 та 235 КПК України, потребує отримання дозволу від слідчого судді на проведення цієї слідчої дії. 
		Особистий обшук ОСОБА_16 був проведений 16.02.2018 року без наявності попередньо отриманого дозволу суду, слідчого судді на здійснення цієї процесуальної дії, без подальшого отримання від слідчого судді, суду дозволу на його проведення в порядку частини 3 статті 233 КПК України, що є істотним порушенням вимог КПК України та прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. За результатами проведення даної процесуальної дії було складено протокол огляду та вилучені у ОСОБА_16 його особисті речі та грошові кошти. Крім того, особистий обшук ОСОБА_16 не зважаючи на його заяву про проведення процесуальних дій в присутності його адвоката, були проведені без захисника, що є порушенням ч.3 ст. 236 КПК України. Згідно зі статтею 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, а також у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії єнедопустимими, на які не може посилатися суд при ухваленні судового рішення в силу ч.2 ст. 86 КПК України. 
		Таким чином, враховуючи зазначені вимоги ст. 87 КПК України, протокол огляду від 16.02.2018 року та вилучені при проведенні даної слідчої дії речі і документи визнаються судом недопустимими доказами.
		Щодо доказу наданого стороною обвинуваченого, а саме протоколу обшуку автомобіля від 16.02.2018 року суд приходить до наступного.
		Зі змісту та з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що на момент проведення зазначеної слідчої дії ОСОБА_16 із застосуванням до нього фізичної сили примусово утримується за руки оперативним працівниками УСБУ і старший уповноважений ВБКОЗ УСБУ у Чернівецькій області майора ОСОБА_28 вилучає з рук ОСОБА_16 ключі від належного йому автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 .
		Після пропозиції ОСОБА_16 добровільно надати для огляду автомобіль «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , останній відповів, що ключі від даного автомобіля з початку проведення слідчої даної дії перебувають у володінні оперативних працівників УСБУ і прокурора, з чим останні погодилися. 
		Таким чином, відповідно до відеозапису слідчої дії, ключі від автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 були вилучені оперативними працівниками УСБУ у ОСОБА_16 при його фактичному затриманні 16.02.2018 року об 12:44 год. Дані ключі з моменту їх вилучення і до моменту проведення о 13:40 год. 16.02.2018 року обшуку автомобіля перебували у старшого уповноваженого ВБКОЗ УСБУ у Чернівецькій області майора ОСОБА_28 . Вилучення ключів від автомобіля в момент затримання ОСОБА_16 перед оглядом не було задокументовано і ключі від автомобіля протягом проведення даної слідчої дії до початку обшуку автомобіля перебували у володінні оперативних працівників УСБУ. Тому в даний проміжок часу до автомобіля був безперешкодний доступ. Факт того, що ОСОБА_16 залишив автомобіль у відкритому стані, підтвердив і потерпілий ОСОБА_15 .
		Крім того, судом констатовано, що при відео фіксації слідчої дії  обшуку автомобіля, з моменту початку до 09 хв. 12 с. відсутнє зображення автомобіля, а після 09 хв. 12 с. наявне відображення тільки частини автомобіля, що є грубим порушення проведення зазначеної слідчої дії.
		Таким чином, зазначені порушення, допущені під час фіксування перебігу обшуку та у процесі оформлення його матеріалів, у своїй сукупності ставлять під сумнів достовірність джерела походження його результатів, зокрема - предметів, вилучених під час його проведення.
		В той же час, відповідно до ч. 1ст. 86 Кримінального процесуального кодексу Українитільки доказ, отриманий у встановленому законом порядку та достовірність джерела походження якого може бути перевіреною та є підтвердженою внаслідок перевірки у суді, є допустимим.
		У рішенні від 30 червня 2008 р. по справі«Гефген проти Німеччини» (скарга № 22978/05) Європейський суд з прав людини вперше застосував вироблену Верховним Судом США доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		У вказаній нормі знайшло своє втілення «правило плодів отруйного дерева», згідно з яким не є допустимим доказ, отриманий з використанням іншого недопустимого доказу.
		Окрім того, згідно з п.2 ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень
		Як наслідок, у відповідності до ч.2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		За таких обставин, Протокол огляду від 17.02.2018 року, Висновок експерта №2081 від 25.04.2018 року, Висновок експерта №2084 від 06.06.2018 року, Висновок експерта №2086 від 24.04.2018 року, визнаютьс судом недопустимими, оскільки отримані як похідні від недопустимих доказів, а саме - протоколу обшуку від 16.02.2018 року та протоколу огляду від 16.02.2018 року, які визнано недопустимими доказами.
		Що стосуєтьсядоказів наданихстороною обвинувачення,які булиотримані вході проведеннянегласних (розшукових)слідчих дій,а саме: 
		- Протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 10.02.2018 року;
		- Протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 16.02.2018 року;
		- Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.02.2018 року; 
		- Ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 10.02.2018 року; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Аудіо-, відео контроль особи» від 20.02.2018 року; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» від 20.02.2018 року; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Спостереження за особою» від 20.02.2018 року; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Аудіо-відео контроль особи» від 20.02.2018 року; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» від 20.02.2018 року відносно ОСОБА_15 за номером мобільного телефону НОМЕР_3 ; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Спостереження за особою» від 20.02.2018 року; 
		- Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» від 20.02.2018 року відносно ОСОБА_17 за номером мобільного телефону НОМЕР_4 ; 
		- Протокол про хід і результати проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 20.02.2018 року. Вони не можуть бути визнані судом належними та допустими доказами у розумінністатей 85-86 КПК України, оскільки, у відповідності дост. 246 КПК України, негласні слідчі дії проводяться виключно у кримінальних провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
		Оскільки ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України,не відноситься до тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а відтак вищевказані докази визначаються судом недопустимими, так як вони здобуті внаслідок істотного порушення вимог кримінально процесуального законодавства щодо збирання доказів.
		Також, судом не можуть бути взяти до уваги, докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
		- витяг з ЄРДР, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_25 09.02.2018 року до ЄРДР за №42018140400000031 було внесено відомості;
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2018 року;
		- Витяг з ЄРДР, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_17 до ЄРДР за №420181404000000032 від 09.02.2018 року було внесено відомості;
		- Заява про вчинення злочину від 12.02.2020 року, поданою ОСОБА_17 ;
		- Протокол огляду від 17.02.2018 року;
		- Протокол проведення слідчого експерименту від 16.04.2018 року;
		- Постанова Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.03.2018 року;
		- Постанова Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14.03.2018 року;
		- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.05.2018 року;
		- Протокол огляду від 18.05.2018 року;
		- Матеріали справи про адміністративне правопорушення №725/293/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП;
		- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.05.2018 року;
		- Протокол огляду від 18.05.2018 року;
		- Матеріали справи про адміністративне правопорушення №727/385/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП, 
		- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08.06.2018 року, 
		- Протокол огляду від 11.06.2018 року, оскільки не підтверджують обставини, на які посилається сторона обвинувачення про те, що ОСОБА_16 саме шляхом вчинення шахрайства заволодів грошовими коштами ОСОБА_15 .
		Крім вищезазначеного, суд прийшов до наступного.
		Відповідно до ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Згідно ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченомупараграфом 4глави 24 цього Кодексу. 
		Положеннями ст. 294 КПК України передбачено, що якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений упункті 4частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановленихпунктами 2і3частини четвертої статті 219 цього Кодексу:
		1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;
		2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
		3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.
		Клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п`яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленогостаттею 219цього Кодексу.
		Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
		Відповідно до ст. 295-1 КПК України у випадках, передбаченихстаттею 294цього Кодексу,продовження строкудосудового розслідуванняздійснюється напідставі ухвалислідчого судді,постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.
		Нормами розділу 3 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення визначенно, щодату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри вноситься до Реєстру досудових розслідувань невідкладно; продовження строків розслідування (статті 219,294,296КПК України) вноситься протягом 24 годин з моменту задоволення прокурором клопотання з цих питань.
		Статтею 290 КПК України визначено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою першого заступника війського прокурора про продовження строку досудового розслідування від 15.05.2018 року, всупереч вимогам ст. 294, 295-1 КПК України, досудове розслідування продовжено до 4 місяців, а саме 16.06.2018 року(а.п. 214-125, т. 2 )
		11.06.2018 року обвинуваченому ОСОБА_16 та захиснику оголошено повідомлення про завершення досудового розслідування та повідомлення про виконання вимог ст. 290 КПК України, а також повідомлення про завершення досудового розслідування (а. п.108-111, т. 4)
		14.06.2018 року обвинуваченим ОСОБА_16 та захисником підписано протокол ознайомлення із матеріалами справи (а.п. 113-114, 117-118, т.4)
		Так, 23.06.2018 року постановою прокурора ОСОБА_8 зупинено виконання вимог ст. 290 КПК України та продовжено досудове розслідування (а. п. 120-121, т.4)
		В матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_15 від 23.06.2018 року про залучення його як потерілого (а.п. 122, т.4), повідомлення та постанова прокурора про залучення ОСОБА_15 як потерпілого від 23.06.2018 року (а.п.123-125, т.4)
		Відповідно до протоколу допиту потерпілого, допит ОСОБА_15 був здійснений в проміжок часу з 13 год.00хв. 23.06.2018 року по 13 год.20 хв. 23.06.2018 року.(а.п.129-131, т.4)
		Також, повідомлення про зміну підозри з ст. 368-2 ч. 3 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_16 вручено 23.06.2018 року о 16 год. 00 хв.(а.п. 136-143, т.4).
		В подальшому його допит, відповідно до протоколу допиту підозрюваного, було здійснено з 16 год. 15 хв. до 16 год. 30 хв. 23.06.2018 року.(а. п.144-147, т.4).
		Також, повідомлення про завершення досудового розслідування та протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування винесено та вручено 23.06.2018 року (а.п.156-161, т.4).
		Обвинувальний акт та Реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_16 вручено 23.06.2018 року. (а.п.1-22, т.5).
		Однак, як вбачається із Відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2018 року продовжено строки досудового розслідування до 16.06.2018 року, в подальшому 11.06.2018 року відбулося відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, що свідчить про завершення досудового розслідування.
		Також, відповідно до інформації з вищевказаних Відомостей 23.06.2018 року о 19 год. 28 хв. прокурором ОСОБА_8 відновлено провадження після відкриття матеріалів. Так, 23.06.2018 року о 19 год. 49 хв. внесено відомості про зміну підозри, та 23.06.2018 року внесено відомості про відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. Таким чином, досудове розслідування, яке завершилося 14.06.2018 року, відновлене всупереч вимогам КПК України, після закінчення строку досудового розслідування, оскільки в матеріалах провадження відсутня ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування, так як і постанова прокурора про продовження  відновлення досудового розслідування, на піставі якої прокурор протягом 24 годин повинен був би внести відомості до ЄРДР.
		Так, відповідно до вищевикладеної інформації, відомості про відновлення досудового розслідування внесені 23.06.2018 року о 19 год. 28 хв., однак як вбачається з протоколу допиту потерпілого, його допит в якості потерпілого був здійснений 23.06.2018 року з 13 год. 00 хв. до 13 год. 20 хв., тобто як і його заява та постанова прокурора про визнання його потерпілим, оскільки можуть бути подані та винесені до проведення допиту, прийняті та проведені до відновлення досудового розслідування.
		Також, повідомлення про зміну підозри від 23.06.2018 року, яке вручене ОСОБА_16 16 год. 00 хв. та внесене до ЄРДР, з порушенням норм вищевказаного Положення, о 19 год. 49 хв.; протокол допиту підозрюваного, відповідно до якого допит був здійснений 23.06.2018 року з 16 год. 15 хв. до 16 год. 30 хв. та обвинувальний акт від 23.06.2018 року, прийняті та проведені до відновлення досудового розслідування, тобто після закінчення строку досудового розслідування.
		Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що залучення ОСОБА_15 в якості потерпілого в кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 190 КК України, а також повідомлення про зміну обвинувачення ОСОБА_16 з ч. 3 ст. 369-3 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України та винесення обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 190 КК України відбулося після закінчення досудового розслідування, оскільки відповідно до вимог КПК України, досудове розслідування до 6 місяців продовжується за ухвалою слідчого судді, однак в матеріалах остання відсутня, а відновлення досудового розслідування після його завершення та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення КПК України не передбачено.
		Таким чином, процесуальні документи винесені після закінчення строку досудового розслідування, а саме:
		- Постанова про визнання ОСОБА_15 потерпілим від 23.06.2018 року (а.п.124-128, т.4);
		- Повідомлення про зміну підозри ОСОБА_16 від 23.06.2018 року (а.п. 136-143, т.4);
		- Обвинувальний акт та Реєстр матеріалів досудового розслідування від 23.06.2018 року (а.п. 1-22, т.5) суд визначає недопустимими доказами в силу ст. 87 КПК України.
		ОСОБА_16 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
		Однак, стороною обвинувачення не надано суду переконливих доказів заволодіння ОСОБА_16 грошовими коштами ОСОБА_15 шляхом обману.
		Так, для правильної кваліфікації діяння особи як шахрайства необхідними є наступні ознаки:
		1) предмет злочину  майно або права на майно; 
		2) потерпілий - особа яка є власником майна (суб`єктом прав на майно) або особа у віданні чи користуванні якої таке майно (права на майно) перебуває на законних підставах;
		3) винна особа, яка є загальним суб`єктом злочину, передбаченого ст. 190;
		4) протизаконний психічний вплив на таку особу у формі обману або зловживання довірою, внаслідок чого дана особа вводиться в оману і має спотворене уявлення про обставини, в яких вона передає предмет злочину винній особі.
		Таким чином, з об`єктивної сторони злочин у даному випадку характеризується вчиненням дії у формі обману та зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
		За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
		Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
		Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер.
		Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. 
		Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість провигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. 
		У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року роз`яснено, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
		Таким чином, при вчиненні шахрайства як шляхом обману, так і зловживанням довірою, потерпілий знаходиться у стані добросовісного переконання правильності власних дій та правомірності дій суб`єкту злочину. А тому, щоб кваліфікувати дії суб`єкта злочину як шахрайство, необхідна наявність психічного впливу суб`єкта злочину на потерпілого шляхом обману або зловживання довірою, що має своїм наслідком добровільне передання коштів.
		З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження №42018140400000031 було розпочато 09 лютого 2018 року за ч. 3 ст. 369-2 КК за фактом виявлення правоохоронними органами вимагання неправомірної вигоди за зловживання впливом за сприяння у вирішенні питання ОСОБА_17 (а. п. 1, т.1).
		Так, 17 лютого 2018 року ОСОБА_16 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК, тобто одержані вигоди для себе за вплив на прийняття рішення відносно ОСОБА_17 (а.п.212, т.1).
		Таким чином, обізнаність потерпілого про те, що він передає кошти у вигляді неправомірної вигоди цілком очевидна, що виключає його обман або ж зловживання довірою.
		Також обвинувачення не визначило яким же способом відбулось заволодіння коштами шляхом обману чи зловживанням довірою. 
		ОСОБА_15 точно знав і не мав спотвореного уявлення про те, яким чином він намагається «вирішити» питання, а тому говорити про його обман не можливо.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №265/3626/16-к при кваліфікації шахрайства слід враховувати, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише у тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. 
		Суб`єкт злочину шахрайства загальний.
		Із суб`єктивної сторони, інкримінований ОСОБА_16 , злочин характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.
		Таким чином, при вчиненні шахрайства як шляхом обману, так і зловживанням довірою, потерпілий знаходиться у стані добросовісного переконання правильності власних дій та правомірності дій суб`єкту злочину. А тому, щоб кваліфікувати дії суб`єкта злочину як шахрайство, необхідна наявність психічного впливу суб`єкта злочину на потерпілого шляхом обману або зловживання довірою, що має своїм наслідком добровільне передання коштів.
		Разом з тим, стороною обвинувачення не надано суду будь-яких допустимих та належних доказів про перебування ОСОБА_15 у такому стані.
		Натомість, як встановлено судом ОСОБА_15 стверджував, що у нього з ОСОБА_16 виникли домовленості і він розцінював їх як вимагання неправомірної вигоди. При цьому, ОСОБА_15 ніяким чином не вважає, що його, зокрема обвинувачений вводить в оману, оскільки він сам розумів, що надає грошові кошти саме за надання допомоги у вирішенні питань, а ОСОБА_16 в свою чергу не повідомляв ОСОБА_15 неправдивої інформації, яка б склала у останнього хибне сприйняття інформації чи викликала довіру, а відтак воля ОСОБА_15 та зовнішнє волевиявлення перебували поза обманом.
		Також судом не встановлено доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_15 добровільно передавав своє майно, зокрема грошові кошти, внаслідок введення його в оману обвинуваченим, а й вимушеності ОСОБА_15 вчинити дії по передачі грошових коштів через будь-яку залежність останнього від ОСОБА_16 .
		Крім того, наявність потерпілого є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченогост. 190 КК України, оскільки саме на волю та свідомість потерпілого здійснюється протизаконний вплив у формі обману.
		При цьому, як встановлено судом, стороною обвинувачення ОСОБА_15 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, після закінчення строку досудового розслідування.
		За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність вказаних трьох обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченогост. 190 КК України, а саме: 1) відсутність обману ОСОБА_15 зі сторони обвинуваченого ОСОБА_16 ; 2) відсутність добровільності у діях ОСОБА_15 ; 3) відсутність потерпілого та свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 190 КК України, яке органом досудового розслідування інкримінується ОСОБА_16 .
		Окрім того,під чассудового розглядусторона захисту та обвинувачений неодноразово посилалась на здійснення провокації злочину правоохоронним органом та потерпілим ОСОБА_15 .
		Згідно ч. 3ст. 271 КПК Українипід час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Європейський судз правлюдини (далі - ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні «секретних агентів», необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах «Баннікова проти Російської Федерації», «Романаускас проти Литви»).
		Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
		В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Худобін проти Російської Федерації», «Ваньян проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви»).
		Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі «Раманаускас проти Литви»).
		Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі «Люді проти Швейцарії»), однак застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Як встановлено під час судового розгляду, злочин, який органом досудового слідства інкримінований обвинуваченому ОСОБА_16 , був викритий внаслідок проведення оперативних заходів, вчинених працівниками правоохоронних органів із участю громадянина ОСОБА_15 , який діяв за вказівками працівників поліції, з ними тісно співпрацював. Дані обставини не були спростовані прокурором жодним доказом.
		На підтвердженнявищезазначеного,суд прийнявдо уваги те,що ОСОБА_15 приймав участьв іншомукримінальному провадженнів якостіособи,яка передаваланеправомірну вигодуобвинуваченому,по обвинуваченню ОСОБА_33 зач.1ст.190,ч.2ст.15,ч.1ст.190, ч.2ст.190,ч.2ст.15,ч.4ст.27,ч.1ст.369,ч.2ст.15,ч.4ст.27,ч.2ст.369КК України,якого вирокомКіцманського районногосуду Чернівецькоїобласті від19.07.2019року булозасуджено зазач.1ст.190,ч.2ст.15,ч.1ст.190, ч.2ст.190,ч.2ст.15,ч.4ст.27,ч.1ст.369,ч.2ст.15,ч.4ст.27,ч.2ст.369КК України. 
		Також, як вбачається із відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань, отриманих з Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_15 є заявником у кримінальних провадженнях:
		від 17.11.2017 року за ч. 1 ст. 190 КК України, яке закрито за ч.1 ст. 284 КПК України;
		від 10.04.2017 року за ст. 15 ч.2, ст. 27 ч. 4, ст. 369 ч.1 ККУкраїни;
		від 27.04.2017 року за ст. 15 ч.2, ст. 27 ч. 4, ст. 369 ч. 2 ККУкраїни.
		Крім того, суд приймає до уваги докази, надані стороною захисту, які характеризують особу потерпілого ОСОБА_15 , а саме те, що ОСОБА_15 09.09.2007 року вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області засуджено за ч. 2 ст. 296, ст. 69 КК України (а.п.117, т.5), 16.10.2009 року засуджений вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 1 ст. 122 КК України, 24.04.2015 року вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України.
		 
		Під час судового розгляду прокурор будь-яких доказів на спростування доводів захисту не подавав, не вживав будь-яких дій, направлених на перевірку заяви про провокацію, посилаючись на власну думку про необґрунтованість таких заяв, тому суд оцінює відповідні доводи на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.
		У рішенні по справі «Баннікова проти Російської Федерації» Європейським судом з прав людини розроблено два критерії перевірки заяв про наявність провокацій (підбурювання) до вчинення злочину із сторони працівників правоохоронних органів. Відповідно до критерію, який полягає у перевірці обґрунтованих заяв про підбурювання, суд повинен з`ясувати питання чи вчиняли працівники поліції чи особи, які діяли за їх завданням, дії, які вимусили чи спонукали засудженого до вчинення злочину, хто був ініціатором вчинення дій щодо підготовки злочину, поставленого у вину обвинувачену, на якій стадії злочину працівниками поліції почали застосовуватись оперативні заходи із метою подальшого викриття злочину.
		Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації», «Весєлов та інші проти Російської Федерації» визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину. Відповідно до вищезазначеного переліку дій ОСОБА_15 , який був ініціатором спілкування, телефонних розмов, зустрічей, ініціатором передачі грошей за відсутності ініціативи самого ОСОБА_16 свідчать про наявність провокації на вчинення злочину.
		Окрім того, як вбачається з показів як самого потерпілого ОСОБА_15 так і свідка ОСОБА_17 , потерпілий познайомився зі свідком за два тижні до подання заяви про вчинення злочину, надав свої власні кошти у сумі 1200 доларів США, що свідчить про його провокативну поведінку та зацікавленість в результаті даної справи.
		Отже, підсумовуючи всі вищевказані положення ЄСПЛ, суд стосовно обставин даного кримінального провадження зазначає наступне.
		Перевіряючи заяву про провокацію, суд приймає до уваги, наведені дані в підтвердження репутації ОСОБА_15 , те, що він є особою, яка тричі притягалася до кримінальної відповідальності, виступає заявником та потерпілим у кримінальних провадженнях з обвинуваченням низки осіб у вчиненні кримінальних правопорушень при схожих обставинах, ці дані дають суду підстави для висновків про підконтрольність ОСОБА_15 правоохоронним органам і такі обставини не спростовані в суді прокурором. Факт того, що ОСОБА_15 співпрацював з правоохоронними органами з метою підбурювання іншої особи до вчинення злочинів знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
		Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, а саме: умисне цілеспрямоване звернення ОСОБА_15 безпосередньо до ОСОБА_16 , наполегливі зустрічі та переконання у необхідності вчинення злочину, пропонування власних грошових коштів для вирішення питання сторонній особі, пряме підтвердження неодноразовості вчинення відповідних активних дій потерпілого, дають підстави суду вважати, що стороною обвинувачення не доведено, що не було факту підбурювання у частині шахрайства.
		Враховуючи ті обставини, що потерпілий ОСОБА_15 , як встановлено в судовому засіданні був сам ініціатором передачі коштів обвинуваченому, був ініціатором телефонних розмов, зустрічей, по його заявах та діях, які аналогічні діям, які були предметом розгляду в даному кримінальному провадженні, порушені інші кримінальні провадження стосовно інших громадян України за ч.1 ст. 190, ч. 3ст. 368 КК України, де гр. ОСОБА_15 є потерпілим, суд вважає, що в даному випадку в діях потерпілого ОСОБА_15 мала місце провокація, так як потерпілий ОСОБА_15 , за підтримки правоохоронних органів, впливав на обвинуваченого ОСОБА_16 шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов, а тому суд вважає, що даного кримінального провадження не було б в разі відсутності такої особи для правоохоронних органів, як ОСОБА_15 . 
		Суд вважає, що в даному випадку дії ОСОБА_15 були спрямовані на підбурювання до злочину, який передбачено ч. 3ст. 368 КК України, а тому у суд приходить до переконання, що дане кримінальне провадження не існувало б без дій потерпілого ОСОБА_15 , а тому дії потерпілого ОСОБА_15 суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.
		При вирішенні даного кримінального провадження по суті враховано також, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя»визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		Така позиціятакож знаходитьсвоє відображенняі впостанові ПленумуВерховного СудуУкраїни від29червня 1990року №5«Про виконаннясудами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		За змістом ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Згідно зіст. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до вимогст. 84 КПКдоказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Частиною 2статті 94 КПКвизначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК.
		Принцип законності, який відноситься до загальних засад кримінального провадження та закріплений уст. 9 КПК, встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Оцінюючи при цьому матеріали судового провадження щодо ОСОБА_16 , суд за своїм внутрішнім переконанням, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності, аналізуючи їх у сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, з урахуванням процедури отримання таких доказів, дійшов стійкого переконання, що належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК Українив рамках розгляду даного судового провадження не надано.
		Тобто, прокурором не доведено, що дії ОСОБА_16 несуть кримінально караний характер та не спростовано доводи сторони захисту щодо непричетності останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність у суду підстав для притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
		Відповідно достатті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення
		Отже, суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положеньст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи питання, що винесені на його розгляд сторонами, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_16 на підставі п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України.
		Таким чином, з урахуванням викладеного вище, при проведенні судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що висунуте ОСОБА_16 обвинувачення за ч. 1ст. 190 КК України, не знайшло свого підтвердження, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленого уст. 62 Конституції України, виправдати ОСОБА_16 .
		Долю речових доказів необхідно вирішити у порядкуст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_16 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України  невинуватим і по суду виправданим. 
		Речові докази: мобільний телефон марки «Apple Iphone 6s» із сім-карткою оператора Вадафон; службове посвідчення помічника Господарського суду Чернівецької області, видане на ім`я ОСОБА_16 , №926/039, в`язку з десятьма ключами та електронним ключем від домофону, які передані на зберігання до Шевченківського ВП ГУНП в Чернівецькій області  повернути власнику ОСОБА_16 .
		Речові докази:грошові коштив сумі600доларів США,які переданіна зберіганнядо ЗахідногоГРУ ПАТКБ «Приватбанк»- повернути ОСОБА_15 . 
		Речові докази: грошові кошти всумі 950доларів СШАта 560Євро,які переданіна зберіганнядо ЗахідногоГРУ ПАТКБ «Приватбанк» - повернути власнику ОСОБА_16 .
		Речові докази: копію паспорта громадянина України НОМЕР_7 , виданого на ім`я ОСОБА_16 , копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_8 , виданого на ім`я ОСОБА_16 , які зберігаються у матеріалах кримінального провадження  повернути ОСОБА_16 .
		Речові докази: посвідчення водія НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_16 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «Volkswagen» д.н. НОМЕР_9 , які передані на забергіання ОСОБА_16  залишити за останнім. 
		Речовий доказ: справу про адміністративне правопорушення №725/293/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП, яка зберігається у матеріалах кримінального провадження  повернути до Першотравневого районного суду м.Чернівці. 
		Речовий доказ: справу про адміністративне правопорушення №727/385/18 відносно ОСОБА_17 за ст.130 ч.1 КУпАП, яка зберігається у матеріалах кримінального провадження  повернути до Шевченківського районного суду м.Чернівці. 
		Речовий доказ: оптичний носій інформації, на якому присутні рукописні написи «GD-18-05452/RI від 06.06.2018 року вх.12802, ВФ Україна», який зберігається у матеріалах кримінального провадження  залишити у матеріалах кримінального провадження. 
		Речові докази: протоколи за результатами проведення негласних слідчих дій, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження  залишити у матеріалах кримінального провадження. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 22.02.2018 року, на грошові кошти у розмірі 1050 доларів США та 560 Євро, службове посвідчення помічникаГосподарського судуЧернівецької області,видане наім`я ОСОБА_16 ,№926/039,в`язку здесятьма ключамита електроннимключем віддомофону,мобільний телефонмарки «AppleIphone6s»із сім-карткоюоператора Вадафон скасувати.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя Першотравневого
		   районного суду м.Чернівці                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...