Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/4409/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано судом: 15.04.2021. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Результат оскарження 13.10.2021 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/755/254/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015100030004484

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/4409/16-к
		Провадження №1-кп/755/254/21
		 
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"13" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		потерпілого ОСОБА_11 
		захисників             ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Бровари, Київської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітній син, 2011 р.н., зареєстрований та проживає:  АДРЕСА_1 , судимий: 14.10.1993 року Бердичівським райсудом Житомирської обл. за ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 р.) до 2 років позбавлення волі (Ухвалою Житомирського облсуду від 25.02.1994 р. вирок змінено до 1 року позбавлення волі); 10.01.1996 року Київським облсудом за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч. 2 ст. 144, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України (в редакції 1960 р.) до 7 років позбавлення волі, звільнений 29.03.2002 р. по відбуттю покарання; 29.03.2005 Дніпровським райсудом м. Києва за ч. 4 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі (08.09.2005 Апеляційним судом м. Києва вирок змінено і остаточне покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна), ?
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 345 КК України,
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Бровари,Київської обл,українця,громадянина України,з середньоюосвітою, працюючого неофіційно, одружений, зареєстрований та проживаючий: АДРЕСА_2 , судимий: 16.03.1990 року Броварським райсудом Київської обл. за ч. 1 ст. 144, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (в редакції 1960 р.) до 2 років позбавлення волі; 24.01.1991 Броварським райсудом Київської обл. за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 117 КК України (в редакції 1960 р.) до 4 років позбавлення волі; 02.07.1997 Броварським райсудом Київської обл. за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 193, ст. 42 КК України (в редакції 1960 р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 12.06.2000 Броварським райсудом Київської обл. за ч. 2 ст. 144 КК України (в редакції 1960 р.) до 4 років позбавлення волі; 19.03.2004 року Броварським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнений 19.11.2005 р. по відбуттю покарання, ?
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 345 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно обвинувального акту, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 12.06.2015 року були доставлені з Київського СІЗО до зали судових засідань № 1 Деснянського районного суду міста Києва, за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 5-В, у якості обвинувачених у підготовчому судовому засіданні, де близько 16-00 год., ОСОБА_15 , діючи групою осіб з ОСОБА_16 , умисно, протиправно, з метою впливу на прокурора ОСОБА_11 та схиляння його до прийняття рішення на його та інших обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 користь, а також недопущення належного виконання ним службових обов`язків із застосування психічного насильства щодо ОСОБА_11 , під час судового засідання висловлював погрози вбивством та насильством  заподіяння тілесних ушкоджень аж до позбавлення життя, шляхом залякування у словесній формі, а також формі міміки та жестів, на адресу прокурора ОСОБА_11 , які останній сприймав як реальні.
		Крім того, близько 18 год. 40 хв. 12.06.2015, обвинувачений ОСОБА_15 , перебуваючи у залі судових засідань № 1 Деснянського районного суду міста Києва, діючи групою осіб з ОСОБА_16 , умисно, протиправно, з метою впливу на прокурора ОСОБА_11 та схиляння його до прийняття рішення на його та інших обвинувачених користь, а також недопущення належного виконання ним службових обов`язків із застосування психічного насильства щодо ОСОБА_11 , який приймав участь у судовому засіданні, після судового засідання знову висловлював погрози вбивством та насильством  заподіяння тілесних ушкоджень аж до позбавлення життя, шляхом залякування у словесній формі, а також формі міміки та жестів, на адресу прокурора ОСОБА_11 , які останній сприймав як реальні.
		 
		Допитаний в судовому засіданні  ОСОБА_15  винуу вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушенняне визнавта пояснив,що потерпілого ОСОБА_11 , знає, оскільки той був прокурором на засіданні по його справі. Взаємовідносин з ним ніяких немає. 12.06.2015 року, його, разом з іншими обвинуваченими - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 доставили до суду конвоєм. Цього дня закінчувався термін обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На 16:00 год. було призначено судове засідання, їх доставили в 15:30 год., в цей час у обвинуваченого ОСОБА_16 піднявся тиск, викликали «швидку», а його - ОСОБА_15 першого завели до зали судових засідань. Приблизно через півгодини на «носилках» занесли ОСОБА_16 та затягнули до клітки. Наступним завели ОСОБА_17 , який порізав собі вени та він був у крові, після того як не вдалося затягти його до клітки, його кинули у центрі зали. В цей час до зали забігли працівники конвою та нацгвардії. В залі судових засідань було близько 50 чоловік. Дійсно, в залі були крики, але з потерпілим ОСОБА_11 у нього не було ніякої перепалки. У нього була перепалка з працівниками нацгвардії, спец призначенцями через, те що вони тягли ОСОБА_17 , можливо там був і ОСОБА_11 . Поза залом судових засідань потерпілого ОСОБА_11 не бачив, не може пояснити причину його заяви. У нього не було можливості завдати шкоди потерпілому ОСОБА_11 , оскільки відстань від клітки до місця, де сидів прокурор близько 10 метрів, крім того клітка виготовлена із броньованого скала, через отвори зверху неможливо навіть просунути палець, тому ОСОБА_15 , спростовує слова потерпілого ОСОБА_11 про те, що він в нього плював. Додав, що він не просив своїх родичів погрожувати прокурору, з огляду на те, що він має досвід притягнення до кримінальної відповідальності та розуміє наслідки погроз прокурору, тому категорично заперечує інкриміновані йому дії. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні  ОСОБА_16  вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що з потерпілим ОСОБА_11 познайомився у залі судових засідань, особистих відносин з ним немає. Вважає, що справа повністю сфабрикована. 12.06.2015 року, розглядалось питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 . Близько 17:00-17:30 год. його на носилках занесли до зали судових засідань, оскільки йому було погано. В залі було багато людей  адвокати, депутати, конвой, нацгвардія. При цьому прокурора ОСОБА_11 він не бачив, так як йому було дуже погано, він лежав, і тому у нього фізично не було можливості бачити прокурора. Побачивши стан обвинувачених, судді відмовились проводити судове засідання. До залу зайшли працівники УБОП, а прокурор - потерпілий ОСОБА_11 вийшов з залу, після чого він ще повертався до залу судових засідань. Вівся аудіозапис судового засідання, з якого зрозуміло, що відбувалось. Єдине, що говорив він - ОСОБА_16 , що їх всіх чекає «люстрація», але це висловлювання було сказано не особисто прокурору. Він сварився з працівниками «Соколу», в тому числі, висловлювався і нецензурно, в їх сторону, коли його тягнули до зали судових засідань, але нецензурні слова були не погрозою, оскільки він знає про відповідальність за погрози. Після закінчення судового засідання, він та інші учасники справи, перебували в боксі з 18:00 до 22:00 год., після чого обвинувачених перевезли до Київського СІЗО та о 24:00 год. випустили. Але одразу біля Київського СІЗО затримали та доставили до КПЗ на Подолі. 
		На ранок наступного дня слідчі прийшли з показаннями ОСОБА_11 та працівників конвою про погрози, після чого відносно нього та ОСОБА_15 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що не просив своїх родичів чи знайомих погрожувати потерпілому ОСОБА_11 . Вважає, що потерпілий ОСОБА_11 звернувся з заявою про погрози, оскільки стороні обвинувачення не вдалося продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але у нього немає доказів свого припущення.
		 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 , суду показав, що працює прокурором прокуратури м. Києва. Знайомий з обвинуваченими, так як підтримував обвинувачення в суді стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Особистих стосунків з ними немає. 12 червня 2015 року в Деснянському районному суді м. Києва розглядалось кримінальне провадження відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , де він підтримував обвинувачення. 12.06.2015 року закінчувався строк тримання під вартою щодо обвинувачених. Засідання розпочалося після 14.00 год., коли були доставлені обвинувачені. Судом ставилось на обговорення питання про можливість розгляду справи за відсутності одного з обвинувачених на що він заперечив, однак заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки вважав, що без обвинуваченого неможливо продовжити розгляд кримінального провадження. Після чого обвинувачені почали кричати, висловлювалися нецензурно, ображати суд та його. ОСОБА_16 погрожував «порвати собі горло і порізати вени». Обвинувачені плювали в його сторону, на зауваження суду не реагували. Зала судового засідання була заповнена родичами обвинувачених, які все знімали на відео. Коли судді видалились до нарадчої кімнати для розгляду відводу, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 почали висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою у зв`язку з чим він був змушений вийти з зали судового засідання. Коли він проходив біля кабіни підсудних і ОСОБА_16 і ОСОБА_15 продовжували обзивати його та висловлювались : «Прокурор, тобі кінець» та додали щоб він готувався, але до чого готувався не уточнили. На думку ОСОБА_11 , готуватись, він мав, до того, що за його позицію під час судового засідання, до ОСОБА_11 будуть застосовані погрози та насильство. Він вийшов в коридор і не сприймав погрози як реальні, оскільки обвинувачені знаходились під охороною. Після оголошення ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про відвід колегії суддів, суд поставив на обговорення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона захисту була проти. Після чого судове засідання перенесли на 15.06.2015. О 18.00 год., коли суд вийшов із зали судових засідань, він також зібрав документи і виходив, в цей час обвинувачені - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , і присутні, сипали образи на його адресу. При цьому ОСОБА_15 повторив йому : «Прокурор  готуйся!» та продовжив насмішки разом з погрозами. 
		Коли вийшов з приміщення суду, попрямував до Деснянської районної прокуратури. За ним вийшло декілька чоловік, яких він не знає, та висловили бажання з ним «розібратися». Він - ОСОБА_11 зателефонував своєму керівнику і доповів про ситуацію. На запропоновану охорону  відмовився, та звернувся до Деснянського райуправління міліції із заявою, де написав, що йому погрожували обвинувачені ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . 
		Його допитали, близько 23.00 год. і він поїхав додому. Ще раз був допитаний слідчим у слідчому управлінні, в інших слідчих діях участі не приймав. 
		Допитаний всудовому засіданнісвідкок ОСОБА_18 , суду показав,що працюєзаступником командирабатальйону конвойноїслужби.Обвинувачених знає,особистих відносинз ниминемає.Пам`ятає,що влітку 2015 року, перебуваючи на посаді заступника командира роти, брав участь у доставленні до Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Близько обіду обвинувачених завели до зали судових засідань, де було багато незадоволених людей, близько 20 чоловік, за межами зали судових засідань було багато співробітників міліції. Перебуваючи за дверима зали суду, він - ОСОБА_18 чув, що в залі голосно розмовляли та висловлювались нецензурно, але він не зрозумів до кого звертались нецензурно. Після закінчення судового засідання підсудних завели до конвойного приміщення, і хтось повідомив, що обвинувачені ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 погрожували прокурору, але він не звернув на це уваги. На наступний день, зранку, його допитали. Надавши правдиві покази, прочитавши їх він підписав. 
		Допитаний в судовому засіданні свідкок ОСОБА_19 , суду показав, що обвинувачених ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 бачив в судовому засіданні Деснянського районного суду м. Києва 12.06.2015 р., перебуваючи на посаді командира взводу СБ «Грифон», до обов`язків, якого вхолила охорона установ, які беруть участь у кримінальному судочинстві, його підрозділ в той день забезпечував охорону громадського порядку. Це була резонансна справа, і тому в судовому засіданні відбувалось протистояння сторони обвинувачення та сторони захисту. Точних обставин не пам`ятає, але може сказати, що була сварка між обвинуваченими та прокурором. В бік прокурора чув нецензурну лайку з боку обвинувачених. Не пам`ятає, хто конкретно з обвинувачених висловлювався, також не пам`ятає, щоб ОСОБА_16 намагався плюнути в бік потерпілого ОСОБА_20 .
		Допитаний всудовому засіданнісвідкок ОСОБА_21 , суду показав, що обвинувачених ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 бачив в судовому засіданні в 2015 році, точну дату не пам`ятає, при виконанні своїх службових обов`язків в Деснянському районному суді м. Києва. Він супроводжував суддів до нарадчої кімнати та до зали судових засідань. Після супроводу залишався за межами зали, біля вхідних дверей. Біля відкритих дверей не міг спостерігати обстановку судовго засідання, з огляду на велику кількість людей у залі. Прокурора він не знав, погроз на його адресу з боку обвинувачених не чув. В залі було шумно, але хто здіймав галас йому не відомо, тому що в залі були присутні так звані «активісти».
		Допитаний всудовому засіданнісвідкок ОСОБА_22  суду показав, що обвинувачених ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 знає, у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, оскільки в червні 2015 року працював на посаді заступника командира взводу конвойної служби, в обов`язки якого входило доставка в суд обвинувачених та охорона. Особистих взаємовідносин немає. На протязі 2014-2015 років доставляв обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у судові засідання, заводив до залу судових засідань, оскільки вони були від вартою. Точно сказати не зміг, але можливо в червні 2015 року також міг доставляти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судове засідання. Пам`ятає, що його допитували в Деснянському районному відділі поліції м. Києва, однак у зв`язку з чим не пам`ятає, оскільки минуло багато часу. Показання свої він не читав, однак довіряючи слідчому їх підписав. Оголошені прокурором показання, отримані під час досудового розслідування він спростував, підтвердивши при цьому, що засвідчений підпис на показах належить йому. Показав, що не чув погроз в бік прокурора.
		 
		Досліджені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_22 , суд не приймає як належні та допустимі докази, враховуючи положенняст. 95 КПК України, яка передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу.Суд невправі обґрунтовуватисудові рішенняпоказаннями,наданими слідчому,прокурору,або посилатисяна них. Разом з тим, суд має право дати оцінку цим показанням. Зазначені показання які свідок давав під час досудового розслідування, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК України), не узгоджуються з показами в судовому засіданні. Разом з тим, чи були вони правдивими, в рамках даного кримінального провадження, суд не визначає.
		 
		Вище наведені показання свідків обвинувачення, суд оцінюєяк такі,що недоводять,вчинення обвинуваченимикримінального правопорушення,оскільки вонине підтвердилифакт погрозобвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо потерпілого.
		 
		На підтвердження вини ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого злочину стороною обвинувачення надані наступні докази, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні:
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.06.2015 року, згідно якого 12.06.2015 року приблизно о 19-00 год. виходячи з залу судових засідань №6 по пр-ту Маяковського, 5 В, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 погрожували фізичною розправою ОСОБА_11 , під час виконання ним службових обов`язків (т.2 а.с 111); 
		-копію постанови про зміну складу групи прокурорів від 12.04.2015 р. (т.2 а.с.112-113);
		-протоколі огляду від 30.07.2015 року, згідно якого проведено огляд компакт-диску, який наданий Деснянським районним судом м. Києва з матеріалами аудіофіксацій судових засідань кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які відбулися 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року(т.2 а.с. 115-116);
		-компакт-диск з аудіозаписом судових засідань (т.2 а.с.117);
		-журнал судового засідання Деснянського районного суду м. Києва по справі №1-кп/754/436/15 від 12.06.2015 року (т.2 а.с. 118-129);
		-постанову про визнання речовим доказом компакт-диску з матеріалами аудіофіксацій судових засідань кримінального провадження ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року (т.2 а.с. 130);
		-відповідь на запит ВГО «Об`єднання Богдана Хмельницького» №570/04-08-15 від 04.08.2015 року про надання змонтованого відео репортажу судового засідання відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (т.2 а.с.131);
		-постанову про визнання речового доказу від 04.08.2015 року компакт-диску DVD-R «Verbatim» наданого ВГО «Об`єднання Богдана Хмельницького» з матеріалами відеозапису фіксації судових засідань розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року (т.2 а.с. 132);
		- компакт-диск з відеозаписами ВГО «Об`єднання Богдана Хмельницького» (т.2 а.с.133);
		-дані, які містяться у протоколі огляду від 04.08.2015 року компакт-диску DVD-R «Verbatim», який наданий ВГО «Об`єднання Богдана Хмельницького» з матеріалами відеозапису фіксації судових засідань розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інш. 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року (т.2 а.с.134-143);
		- дані, які містяться у протоколі огляду від 17.07.2015 мережі Інтернет щодо інформації про проведення судових засідань з розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (т.2 а.с.144-147);
		-характеристика зКиївського СІЗОна ОСОБА_15  (т.2 а.с. 149); 
		-довідка про заохочення і стягнення ув`язненого ОСОБА_15 (т.2 а.с.150);
		-характеристикою з Київського СІЗО на ув`язненого ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 151);
		-довідка про заохочення і стягнення ув`язненого ОСОБА_16 (т.2 а.с.152);
		-копія довідки «форма 1» відносно ОСОБА_15 (т.2 а.с.153-154);
		-копією вимоги УІАЗ ГУ МВС України в м. Києві відносно ОСОБА_15 (т.2 а.с.155-157);
		-копія довідки з Броварської ЦРЛ відносно ОСОБА_15 , що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра (т.2 ас.158);
		-копія довідки з Броварської ЦРЛ відносно ОСОБА_15 , що він не перебуває на обліку у лікаря-нарколога (т.2 ас.159);
		-копія вироку Бердичівського міського суду від 14.10.1993 року відносно ОСОБА_15 (т.2 а.с. 164-168);
		-копія вироку Київського обласного суду від 10.01.1996 року щодо ОСОБА_15 (т.2 а.с.169-185);
		- копія вироку Дніпровського райсуду м. Києва від 29.03.2005 року щодо ОСОБА_15 (т.2 а.с.186-195);
		-копія вироку Апеляційного суду м. Києва від 08.09.2005 року відносно ОСОБА_15 , яким вирок Дніпровського райсуду м. Києва від 29.03.2005 року змінено (т.2 а.с.196-200);
		- копія довідки про звільнення ОСОБА_15 від 03.09.2010 року (т.2 а.с. 201);
		- копія постанови Єнакиївського міського суду Донецької області від 27.08.2010 року про встановлення відносно ОСОБА_15 адміністративного нагляду (т.2 а.с. 202);
		- копія довідки «форма 1» відносно ОСОБА_16 (т.2 а.с.203-204);
		- копія вимоги УІАЗ ГУ МВС України в м. Києві щодо ОСОБА_16 (т.2 а.с.205-207);
		-копія довідки, що ОСОБА_16 на обліку психіатра в Броварській поліклініці не перебуває ( том 2 а.с.208);
		-копія довідки, що ОСОБА_16 на обліку у лікаря  нарколога в Броварській поліклініці не перебуває ( том 2 а.с.209);
		-повідомлення Броварського міського підрозділу МРВ КВІ УДДУПВП в м. Києві та Київській області, про те що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на обліку не перебувають (том 2 а.с.210)
		-копія вироку Броварського районного суду Київської області від 02.07.1997 року, відносно ОСОБА_16 (т.2 а.с. 211-224);
		-копія вироку Броварського районного суду Київської області від 12.06.2000 року, відносно ОСОБА_16 (т.2 а.с. 225-236);
		-копія вироку Броварського міськсуду Київської області від 19.03.2004 щодо ОСОБА_16 (т.2 а.с. 237-239);
		-копія характеристики з ТОВ «Меркурій-пласт» відносно ОСОБА_16 (том 2 а.с.240);
		-копія акту ЖЕК №201, щодо проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с.241);
		-копія довідки КП «Центр комунального сервісу» сервісний центр Дарницького району про місце реєстрації ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 (том 2 а.с.242);
		-копія паспорту ОСОБА_15 ( том 3 а.с.38).
		 
		Досліджені судом письмові докази суд оцінює у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
		 
		Суд вважає, що наведені досліджені судом письмові докази не доводять поза розумним сумнівом факт, що під час судового засідання ОСОБА_16 та ОСОБА_15 висловлювали погрози вбивством та насильством  заподіяння тілесних ушкоджень аж до позбавлення життя, шляхом залякування у словесні й формі, а також у формі міміки та жестів, на адресу прокурора ОСОБА_11 , які останні сприймав як реальні.
		 
		Згідно протоколу огляду від 30.07.2015, компакт-диску, який наданий Деснянським районним судом м. Києва з матеріалами аудіофіксацій судових засідань кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які відбувалися 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015, - «При прослуховуванні аудіозаписів за допомогою програмного забезпечення «audacity» встановлено, що вони розбиті на 10 файлів. Зокрема, у записі «20150417-114543» з 11.00 хв. починають лунати слова нецензурною лексикою, крики «На тварь», «На тобі кров». При прослуховуванні аудіозаписів за допомогою програмного забезпечення «audacity» встановлено, що вони розбиті на 5 файлів. Дані аудіозаписи зафіксовані на судовому засіданні, яке відбувалося 12.06.2015. Зокрема, у записі «20150612-163823» з 01.44 хв., після того як прокурор ОСОБА_11 починає висловлювати свою думку щодо обрання міри запобіжного заходу обвинуваченим, починають лунати слова нецензурною лексикою, заперечення обвинувачених щодо клопотання та крики, розрізнити окремі слова яких не представляється можливим, у подальшому у даному ж файлі лунають крики, нецензурна лексика, та вигуки «щоб ти здох». При прослуховуванні аудіозаписів за допомогою програмного забезпечення «audacity» встановлено, що вони розбиті на 6 файлів. Дані аудіозаписи зафіксовані на судовому засіданні, яке відбувалося 15.06.2015. Зокрема, у записі «20150615-131616» з 26.20 хв. починають лунати наступні слова, нецензурною лексикою: «Що відбувається, я кажу Вам! Вам треба, сука, горло перерізати!». 
		Зазначений протокол, на переконання суду не містить прямих і достатніх доказів, що підтверджують факт погрози з боку обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо потерпілого ОСОБА_11 . Так як самі по собі образливі висловлювання та нецензурна лайка, на думку суду не може вважатися погрозою вбивством та насильством. При цьому нічим не спростовані показання обвинуваченого ОСОБА_16 , про те, що він сварився із працівниками спецпідрозділу «Сокол», в тому числі, висловлювався нецензурно, в їх бік, коли його тягнули до залу судових засідань. Ці показання узгоджуються також із показаннями ОСОБА_15 про словесну перепалку із працівниками нацгвардії та спецпризначенцями через, те що вони тягнули до залу обвинуваченого ОСОБА_17 .
		Крім того, дані обставини узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що в залі суду обвинувачені кричали, висловлювалися нецензурно, ображати суд та його, плювали в його сторону, на зауваження суду не реагували. ОСОБА_16 погрожував «порвати собі горло і порізати вени». Коли судді видалились до нарадчої кімнати для розгляду відводу, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 почали висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою у зв`язку з чим він був змушений вийти з зали судового засідання. Коли він проходив біля кабіни підсудних і ОСОБА_16 і ОСОБА_15 продовжували обзивати його та висловлювались: «Прокурор, тобі кінець» та додали щоб він готувався, але до чого готувався не уточнили. 
		О 18-00 год., коли він також зібрав документи і виходив, в цей час обвинувачені - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , і присутні, сипали образи на його адресу. При цьому ОСОБА_15 повторив йому : «Прокурор  готуйся!» та продовжив насмішки разом з погрозами. 
		Щодо подій, які відбувались після судового засідання, потерпілий показав, що вийшовши з приміщення суду, попрямував до Деснянської районної прокуратури. За ним вийшло декілька чоловік, яких він не знає, та висловили бажання з ним «розібратися».
		Доказів того, що обвинувачені знаходячись під вартою підбурювали інших осіб до вчинення насильства щодо потерпілого, стороною обвинувачення суду також не надано.
		Досліджений журнал судового засідання Деснянського районного суду м. Києва по справі №1-кп/754/436/15 від 12.06.2015, доданий стороною обвинувачення, не містить доказів на підтвердження погроз ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в бік потерпілого ОСОБА_11 .
		Даними, які містяться у протоколі огляду від 04.08.2015 р., згідно якого проведено огляд компакт-диску DVD-R «Verbatim», наданого ВГО «Об`єднання Богдана Хмельницького» з матеріалами відеозапису фіксації судових засідань розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які відбулися 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року, не підтверджено факт висловлювання погроз ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в бік потерпілого ОСОБА_11 .
		Додані в якості доказів стороною обвинувачення характеризуючі матеріали на обвинувачених підтверджують факт, що обвинувачені раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, та можуть бути враховані судом при призначенні покарання, однак не підтверджують факт вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Крім того, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 р. зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.
		Вирішуючипитання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах "Хан проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України (№2)".
		Згідно із ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннямист. 6 Конвенції.
		У основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005 року.
		У справі " Барбера , Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" від 25 січня 1996 року).
		 Також Європейський суд з прав людини в своїй практиці встановив порушення презумпції невинуватості у зв`язку з неврахуванням конкретних, суттєвих і важливих аргументів, наведених захистом, у вироку, на підставі якого засуджено особу (рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року).
		Відповідно до ч.1статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами, внесеними протоколом № 11 нікого не може бути визнано винним у вчинені будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
		Згідно із ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 Водночас частиною 1 цієї ж статті встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 Таким чином суд, оцінивши кожний із доказів, наданих стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1ст. 345 КК України.
		Досліджені судом докази не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 інкримінованого їм злочинуі сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Всі сумніви суд тлумачить на користь обвинуваченого, тому вони підлягають визнанню невинуватими з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.
		На підставі викладеного та виходячи з положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини(ст.62 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист праві основоположних свобод,ст.17 КПК України), за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи,суд дійшовдовисновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 28 ч. 1ст. 345 КК Українивчинене ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , у зв`язку з чим вони підлягають виправданню на підставі п. 2 ч.1ст.373 КПК України.
		Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
		Запобіжний захід до ОСОБА_15 та ОСОБА_16 судом не обирався.
		Цивільний позов не заявлявся.
		У кримінальному провадженні судових витрат немає.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись статтями100,129,203,368-371,373-376КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_15 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 28 ч. 1ст. 345 КК Українита виправдати у зв`язку з недоведеністю, вчинення кримінального правопорушення.
		ОСОБА_16 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 28 ч. 1ст. 345 КК Українита виправдати у зв`язку з недоведеністю, вчинення кримінального правопорушення.
		Речові докази: компакт-диск білого кольору з малим гербом України та написом «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві», який наданий Деснянським районним судом м. Києва з матеріалами аудіофіксацій судових засідань кримінального провадження №12015100000000047 від 26.01.2015 відносно ОСОБА_23 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ст. 257 КК України, які відбулися 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року, який постановою від 30.07.2015 року визнано речовим доказом; компакт-диск DVD-R «Verbatim» сірого кольору який наданий Всеукраїнською громадською організацією «Об`єднання Богдана Хмельницького» з матеріалами відеозапису фіксації судових засідань розгляду кримінального провадження №12015100000000047 від 26.01.2015 відносно ОСОБА_23 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ст. 257 КК України, які відбулися 17.04.2015, 12.06.2015, 15.06.2015 року, який постановою від04.08.2015року визнаноречовим доказом - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженими з моменту отримання копії вироку. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...