Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 757/25242/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.
Дата набрання законної сили: 15.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

ержавної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вони набули право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах. 
		ОСОБА_1 , посилаючись на норму статті 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо воно оспорюється або не визнається іншою особою та   ту обставину, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки, просить захистити його право в судовому порядку.
		Рішенням Обухівського районного суду  Київської області від 15 січня 2014 року у справі №372/3377/13-ц, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ,    ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , третя особа: Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про визнання права власності та визнання добросовісним набувачем - залишено без задоволення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/36803342).
		Отже, станом на 15 січня 2014 року ОСОБА_1 достовірно було відомо, що ОСОБА_5 , у якого ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку,  незаконно здійснив її повторний продаж.  
		Не зважаючи на це, 13 травня 2014 року ОСОБА_1 разом з                   ОСОБА_2 було розпочато демонтажні роботи - вирубка 20-річних плодоносних та інших дерев і знесення недобудованого 3-поверхового будинку на спірній земельній ділянці.
		Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
		Відповідно до частини 1, 2 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.  При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що такі дії відповідачів не відповідають критеріям правомірності та добросовісності.
		Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1   стосовно того, що договір купівлі-продажу від 20 червня 2013 року, укладений між                        ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 і ОСОБА_1 , недійсним не визнаний, то колегія апеляційного суду звертає увагу на таке.
		У Постанові  Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, касаційний суд звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16
		Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про звернення до суду в межах в межах строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, оскільки знесення недобудованого будинку мало місце у травні 2014 року (12 травня 2014 року зафіксовано виклик позивачами поліції на земельну ділянку), а до суду позивачі звернулись з цим позовом 05 травня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.
		Відповідно до положень  статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. 
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
		Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила та позивачами доведено, що у травні  2014 року  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було організовано та здійснено знесення недобудованого 3-поверхового будинку і вирубку 20-річних плодоносних та інших дерев на земельній ділянці позивачів за кадастровим номером 3223151000:04:065:0130, внаслідок чого позивачам було завдано шкоди у розмірі 456 354 грн.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сацюка Віталія Валерійовича та представника ОСОБА_2 - адвоката Пархоменко Олени Олегівни залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 рокув частині задоволених позовних вимог  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 , - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                     Г.І. Мостова
		 
		Судді                                                                                              Є.М. Суханова
		 
		                                                                                                                  Т.А. Слюсар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...