Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/30095/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 квітня 2021 року місто Київ.
		Справа 757/30095/20-ц
		    Апеляційне провадження № 22-ц/824/6243/2021
		Київський апеляційний суд  у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого                                Желепи О.В., 
		суддів:                                          Мазурик О.Ф., Шкоріна О.І.
		при секретарі                             Міщенко Н.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року (ухвалене в складі судді Волкової С.Я.,  повний текст рішення складено 12.02.2021 року )
		в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа: Київська міська прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства, прокуратури,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		16.07.2020 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: Київська міська прокуратура, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка у сумі 1 800 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснювалось досудове розслідування злочину, передбаченого частиною третьою статті 268 КК України у кримінальному провадженні № 42019100000000110 від 15.02.2019 р., одним із підозрюваних у даному кримінальному провадженні був він, 22.02.2019 р. у приміщенні офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Брок сервіс», директором якого є він, був проведений обшук, 23.02.2019 р. йому оголошено про затримання, доставлено до приміщення Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, того ж дня о 18:05 год. повідомлено про підозру, 25.02.2019 р. Печерським районним судом м. Києва обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, одночасно визначено заставу для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, в розмірі 150 000,00 грн, 26.02.2019 р. його було звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави, 22.04.2019 р., 22.06.2019 р. та 19.07.2019 р. строк досудового розслідування у кримінальній справі було продовжено, останній раз - до шести місяців, тобто до 23.08.2019 р., а 23.08.2019 р. прокурором кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, таким чином його кримінальне переслідування тривало повних шість місяців.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року у позов - задоволено частково.
		Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_2 36 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 16 000,00 грн. судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням,  ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 10.03.2021 року відповідно до поштової відмітки звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати частково оскаржуване рішення  в частині позовних вимог в задоволенні. яких позивачу було відмовлено, і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_2 1 800 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		Вважає, оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції не в повній мірі надана оцінка незаконним діям і рішенням прокурора, слідчого, що завдали Позивачу моральних страждань, призвели до погіршення його психологічного стану, оскільки через кримінальне переслідування він не міг працювати та забезпечувати свою сім`ю матеріально. У зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням Позивач був змушений вживати додаткових заходів для захисту від обвинувачення, доводити свою невинуватість, на що витрачати значний час та сили, це відволікало Позивача від звичайних занять, звичайного способу життя.
		 
		Також, скаржник переконаний в тому,  що розмір гарантованого мінімуму за час перебування під арештом, потім, впродовж тривалого часу, під дією запобіжного заходу у вигляді застави, проведення відносно Позивача слідчих дій, у тому числі і НСРД, не в повному обсязі компенсує завдану Позивачу шкоду. Право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми якої, згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом національного права.
		Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного суду викладені в постанові від 22.04.2019 року,  справа № 236/893/17, постанові від 20 вересня 2018 року справа № 686/23731/15-ц, Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, постанові від 25.03.2019р. по справі № 642/5234/16-ц та на Правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно немайнової шкоди.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року відкрито у даній справі апеляційне провадження та надано учасникам 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали для подачі відзиву.
		 
		Відзиву на апеляційну скаргу в строк визначений судом подано не було.
		Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		У суді апеляційної інстанції представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
		Представник  третьої особи: Київської міської прокуратури просила  відмовити в задоволенні скарги.
		Представник відповідача до суду не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.
		Відповідно до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у  відсутності відповідача.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи , вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
		Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		У частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Згідно вимог ч.1, ч.2, ч.7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Судом встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019100000000110 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 268 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 268 КК України; відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.20219 р. на підставі матеріалів ГВ БКОЗ Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
		Надані суду документи свідчать про те, що позивача ОСОБА_2 було затримано 23.02.2019 р. о 01:00 год. на підставі пункту 2 частини першої статті 208 КПК України, цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 268 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2019 р. задоволено клопотання слідчого Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, одночасно визначено ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, в розмірі 150 000,00 грн, роз`яснено порядок внесення коштів на відповідний рахунок, роз`яснено його обов`язки.
		Постановою прокурора третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Апреленка О.І. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019100000000110 від 15.02.20219 р. за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 268 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 268 КК України, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей для їх отримання.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ст. 23 ЦК України про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи; у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Тлумачення стітті 42 ЦПУК України, дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.
		Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.
		З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. 
		   Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
		    Такий правовий висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 14-515кс19  
		Відповідно до ст. 367 ЦПК України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Частинами 3, 4 ст. 376 ЦПК України, передбачено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		З огляду на те, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, який не порушував жодних прав позивача, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке є незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, які дають підстави суду вийти за межі доводів апеляційної скарги.
		Недоліки позову не можуть бути усунуті на стадії апеляційного розгляду, а тому в задоволенні позовних вимог, заявлених до неналежного відповідача необхідно відмовити, роз`яснивши позивачу право на повторне звернення до суду з позовом до Держави в особі державних органів, дії чи бездіяльність яких призвели до порушення прав позивача.
		 Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволені позову , судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року - скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа: Київська міська прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства, прокуратури - відмовити.
		Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Повний текст постанови  складено 14 квітня 2021 року.
		Головуючий:                                                                                         О.В. Желепа 
		 
		                                                                               
		Судді:                                                                                                      О.І. Шкоріна 
		 
		                                                                              
		                                                                                                                 О.Ф. Мазурик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...