Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 358/1827/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 15.04.2021. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.
Дата набрання законної сили: 09.11.2021
Результат оскарження 09.11.2021 Київський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/371/5/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		23.02.2021                    Єдиний унікальний № 358/1827/18 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2021 року         м. Миронівка
		 
		ЄУН 358/1827/18
		Провадження № 2/371/5/21
		 
		Миронівський районний суд Київської області в складі :
		 
		головуючого судді                Капшук Л.О.,
		за участі:
		секретаря судових засідань            Іванюка Є.В.,
		представника позивача             ОСОБА_1 ,
		представника відповідача             ОСОБА_2 ,
		представника третьої особи 
		Німченко Г.А.                Орло Ю.В.,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Комунального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний фаховий коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького» до Богуславської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору : Київська обласна рада, ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Позивач Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя  Левицького» звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що рішенням виконкому Богуславської міської ради Київської області від 16 серпня 2018 року № 102/8 ОСОБА_3 визнано квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 та зобов`язно КП БМР «Богуславська житлово-експлуатаційна контора» укласти договір найму з ОСОБА_3 . 
		 
		Рішенням виконкому Богуславської міської ради Київської області № 121/9 від 20 вересня 2018 року, квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однієї житлової кімнати житловою площею 18,2 кв.м, загальною площею 30,30 кв.м, передано у приватну власність ОСОБА_3 , Богуславський ЖЕК зобов?язано у десятиденний термін оформити свідоцтво про право власності.
		 
		Позивач вважає, що вище вказані рішення Богуславського міськвиконкому є протиправними і такими, що підлягають скасуванню з таких підстав.
		 
		18 жовтня 2012 року територіальна громада сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради вирішила передати гуртожиток АДРЕСА_3 зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава (рішення Київської обласної ради від 18 жовтня 2012 року № 482-25-УІ). Цим же рішенням Богуславську міську раду було зобов?язано залишити кімнати (квартири) АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 у статусі службового житла для працівників Коледжу, а для решти кімнат здійснити процедуру приватизації згідно із Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
		 
		30 листопада 2012 року сесія Богуславської міської ради прийняла рішення № 356-26-УІ щодо прийняття безоплатно гуртожитку № НОМЕР_1 до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава з подальшою передачею його на баланс Богуславської ЖЕК і одночасно доручила міськвиконкому створити комісію для прийому-передачі майна гуртожитку АДРЕСА_3 з урахуванням пропозицій Київської обласної ради.
		 
		Квартира АДРЕСА_6 , була включена до числа службових квартир на підставі рішення Богуславського міськвиконкому від 20 липня 2017 року № 114/7, яким внесено зміни до рішення Богуславського міськвиконкому № 76/7 від 18 травня 2016 року.
		 
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду № 810/384/18 від 25 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 , скасовано рішення Богуславського міськвиконкому в частині надання квартирі АДРЕСА_2 статусу службової. 
		 
		Рішення суд мотивував тим, що відповідно до п. 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР № 37 від 4 лютого 1988 року, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.
		 
		Позивач вважає, що оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/384/18 від 25 квітня 2018 року не були скасовані рішення Київської обласної ради №482-25-УІ від 18 жовтня 2012 року, постанова Богуславського районного суду Київської області від 29 липня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 358/728/16-а в частині надання статусу службової для працівників Коледжу кімнаті (квартирі) АДРЕСА_7 , то вказані акти на даний час є чинними і підлягають виконанню. 
		 
		Виконанню рішень перешкоджає ОСОБА_3 , яка не звільнила квартиру АДРЕСА_1 і продовжує протиправно утримувати її. При цьому, вона вже використала своє право на отримання житла, коли у складі родини своєї дочки ОСОБА_4 ще 17 серпня 2010 року отримала ордер № 027 для заселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 .
		 
		Оскільки, прийняття рішення щодо визнання особи наймачем вказаної квартири та надання дозволу на приватизацію цієї квартири можливі лише після визначення її статусу, відповідно до вимог первісного власника, позивач вважає, що спірні рішення № 102/8 від 16 серпня 2018 року та № 121/9 від 20 вересня 2018 року Богуславським міськвиконком було прийнято з перевищенням своїх повноважень. 
		 
		Внаслідок прийняття оспорюваних рішень, Богуславським міськвиконкомом порушено право позивача на отримання в якості службової квартири АДРЕСА_2 , яке йому було надано рішенням обласної ради і підтверджено судовими рішеннями у справі № 358/728/16-а, що і стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав.
		 
		Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
		 
		Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у справі.
		 
		Ухвалою судді Богусласького районного суду Кіхтенка С.О. від 10 грудня 2018 року, заяву КВНЗ КОР «Богуславський гуманітраний коледж імені І.С. Нечуя  Левицького» від 30 листопада 2018 року про забезпечення позову задоволено повністю, зупинено дію рішень виконавчого комітету Богуславської міської ради №102/8 від 16 серпня 2018 року та № 121/9 від 20 вересня 2018 року; заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 , заборонено реєстрацію у вказаній квартирі.
		 
		Ухвалою судді Богусласького районного суду від 6 лютого 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Кіхтенка С.О., справу передано для визначення іншого складу суду.
		 
		Ухвалою судді Богусласького районного суду Корбута В.М. від 12 лютого 2019 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.
		 
		Ухвалою судді Богусласького районного суду Корбута В.М. від 6 березня 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Корбута В.М., справу передано для повторного автоматизованого розподілу між суддями.
		 
		Ухвалою судді Богусласького районного суду Тітова М.Б. від 11 березня 2019 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.
		 
		Ухвалою судді Богусласького районного суду Тітова М.Б. від 21 березня 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_5 , справу передано для визначення іншого судді використовуючи автоматизовану систему документообігу суду.
		 
		Розпорядженням голови Богуславського районного суду ОСОБА_5 № 358/1827/18/655/19 від 22 березня 2019 року, відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2019 року, справу не розподілено, в зв?язку з чим матеріали справи направлено до Миронівського районного суду Київської області, як найбільш територіально наближеного суду.
		 
		Ухвалою судді Миронівського районного суду Капшук Л.О. від 10 травня 2019 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання.
		 
		Ухвалою судді Миронівського районного суду Капшук Л.О. від 10 липня 2019 року провадження у справі закрито.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 11 черевня 2019 року ухвалу Миронівського районного суду від 10 липня 2019 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Ухвалою судді Миронівського районного суду Капшук Л.О. від 10 серпня 2020 року задоволено клопотання позивача, залучено Комунальний заклад Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний фаховий коледж ім.І.С. Нечуя  Левицького» до участі у цивільній справі, як правонаступника позивача Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького».
		 
		Ухвалою судді Миронівського районного суду Капшук Л.О. від 10 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		17 січня 2019 року третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 подала до суду пояснення щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Богуславської міської ради № 102/8 від 16 серпня 2018 року та № 121/9 від 20 вересня 2018 року. Зазначила, що позовні вимоги задоволенню не підлягають та просила відмовити у їх задоволенні. 
		 
		Свою позицію обґрунтувала тим, що відповідно до рішення Київської обласної ради від 18 жовтня 2012 року № 482-25-УІ гуртожиток № 2 було передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава. Вказаним рішенням Богуславську міську раду зобов?язано залишити кімнати (квартири) АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 у статусі службового житла для працівників коледжу, а для решти кімнат здійснити процедуру приватизації згідно із Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
		 
		Рішенням Богуславської міської ради № 536-26-ІУ від 30 листопада 2012 року, було прийнято безоплатно до комунальної власності - у власність територіальної громади міста Богуслава, з послідуючою передачею на баланс Богуславської житлово - експлуатаційної контори, житлову споруду АДРЕСА_9 , яка знаходиться на балансі педагогічного закладу та належить територіальній громаді міст, сіл, селищ Київської області.
		 
		16 вересня 2015 року житлову споруду АДРЕСА_9 було передано безоплатно до комунальної власності міста комісією з приводу передачі нерухомого майна по акту приймання  передачі. 
		 
		Рішеннями № 25/2 від 17 лютого 2016 року, № 75/7 від 18 травня 2016 року виконкомом Богуславської міської ради Київської області було відмовлено у задоволенні клопотання про надання статусу службових квартирам №№ 38,40,46.
		 
		Вказане рішення було оскаржено КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького» до Богуславського районного суду. 
		 
		Постановою Богуславського районного суду Київської області від 29 липня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позовні вимоги Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького» було задоволено частково.
		 
		Вказаним судовим рішенням визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області № 25/2 від 17 лютого 2016 року в частині відмови комунальному вищому навчальному закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя-Левицького» у визнанні службовими закладу квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 , рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області № 75/7 від 18 травня 2016 року, яким залишено без змін рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 25/2 від 17 лютого 2016 року, та зобов?язано виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області повторно розглянути клопотання адміністрації та профспілкового комітету комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя-Левицького» про визнання службовими закладу квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 , та прийняти відповідне законне рішення, керуючись при цьому Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 року № 37.
		 
		На виконання постанови Богуславського районного суду Київської області від 29 липня 2016 року, виконавчим комітетом Богуславської міської ради було прийнято рішення № 76/7 від 18 травня 2016 року та рішення №114/7 від 20 липня 2017 року, якими квартиру АДРЕСА_2 було включено до числа службових для працівників комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя -Левицького». 
		 
		При цьому не було враховано вимоги суду щодо надання квартирам статусу службових, керуючись при цьому Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української PCP від 4 лютого 1988 року № 37. В зв?язку з цим, ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом про визнання рішень виконкому Богуславської міської ради протиправними та їх скасування.
		 
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року було визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 76/7 від 18 травня 2016 року та рішення № 114/7 від 20 липня 2017 року в частині надання квартирі АДРЕСА_1 статусу службової. 
		 
		Як підставу до задоволення позовних вимог суд зазначив, що, відповідно до пункту 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування в Українській PCP, затвердженого Постановою Ради міністрів УРСР № 37 від 4 лютого 1988 року, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі. Тобто, включення квартири, у якій проживає і зареєстрована ОСОБА_3 , до числа службових суперечить вимогам Конституції України, Житлового кодексу України, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування в Українській PCP, затвердженого Постановою Ради міністрів УРСР № 37 від 4 лютого 1988 року. Оскільки згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 12 жовтня 2015 року, 26 серпня 2016 року, 16 січня 2018 року, 16 січня 2019 року ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . 
		 
		Посилаючись на правила статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ОСОБА_3 вважає, що має право на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, оскільки відноситься до категорії громадян, на яких поширюється сфера дії цього закону. Зокрема громадян, які не мають власного житла, більше 5-ти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.
		 
		21 січня 2019 року третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Київською обласною радою через свого представника У.Т. Бершлягу було подано до суду пояснення щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Богуславської міської ради № 102/8 від 16 серпня 2018 року та № 121/9 від 20 вересня 2018 року.
		 
		В поданих поясненнях представник третьої особи позовні вимоги вважає обґрунтованими, а оспорювані рішення протиправними. 
		 
		На обґрунтування такої позиції зазначила, що, приймаючи у власність гуртожиток АДРЕСА_11 , Богуславська міська рада зобов?язалася залишити кімнати (квартири) АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_12 у статусі службового житла, тому прийняті оспорювані рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради порушили права територіальних громад, сіл, селищ, міст Київської області, в особі Київської обласної ради.
		 
		На момент прийняття оспорюваних рішень, гуртожиток № 2, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, належав на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області, в особі Київської обласної ради, та на праві оперативного управління - КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя  Левицького». 
		 
		Посилаючись на правила частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вважає, що Богуславська міська рада не набула право комунальної власності на гуртожиток № 2, внаслідок чого не мала права розпоряджатися вказаним майном та надавати дозвіл ОСОБА_3 на приватизацію квартири в гуртожитку (а.с.78-83 том 1).
		 
		Відповідач Виконавчий комітет Богуславської міської ради своїм правом на подання відзиву не скористався.
		 
		В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, в поясненнях послався на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що вважає оспорювані рішення протиправними, оскільки Богуславська територіальна громада не набула права на квартиру АДРЕСА_1 , так як не провела державну реєстрацію права власності на вказану квартиру. 
		 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на правила статті 334 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 
		 
		Вважає, що під час прийняття оспорюваних рішень відповідачем не було враховано рішення Київської обласної ради № 482-25-УІ від 18 жовтня 2012 року щодо залишення у статусі службової квартири АДРЕСА_1 . 
		 
		На запитання представника третьої особи пояснив, що квартира АДРЕСА_1 на момент прийняття оспорюваних рішень не була у статусі службової та згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності перебувала у власності Київської обласної ради в особі Коледжу. Чи передавалася інформація про реєстрацію ОСОБА_3 у вказаній квартирі на момент прийняття рішення Київською обласною радою № 482-25-УІ від 18 жовтня 2012 року пояснити не зміг. Рішення від 30 листопада 2012 року сесія Богуславської міської ради № 356-26-УІ щодо прийняття безоплатно гуртожитку № 2 до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава Коледжем не оскаржувалось, оскільки вказане рішення не порушувало прав Коледжу.
		 
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю. 
		 
		По суті справи пояснила, що, відповідно до рішення від 18 жовтня 2012 року № 482-25-УІ територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради було передано гуртожиток № 2 зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава. Одночасно цим самим рішенням було зобов?язано Богуславську міську раду залишити кімнати (квартири) АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 у статусі службового житла для працівників Коледжу.
		 
		При прийнятті цього рішення не було враховано ту обставину, що ОСОБА_3 вже протягом восьми років проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 порушила п. 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування в Українській PCP, затвердженого Постановою Ради міністрів УРСР № 37 від 4 лютого 1988 року. 
		 
		Оспорювані рішення № 102/8 від 16 серпня 2018 року та № 121/9 від 20 вересня 2018 року були прийняті виконавчим комітетом Богуславської міської ради з врахуванням вимог законодавства та висновків, викладених у постанові Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 810/384/18 за позовом ОСОБА_3 до Богуславської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішень. 
		 
		На запитання представника позивача пояснила, що процедуру державної реєстрації права власності територіальною громадою на вказане приміщення проведено не було, рішення Київської обласної ради від 18 жовтня 2012 року не скасоване. Проте вважає, що оскільки Богуславською територіальною громадою було повністю дотримано процедуру щодо передачі приміщення АДРЕСА_9 у відповідності до вимог Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування в Українській PCP, прийняті оспорювані рішення є законними. 
		 
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 адвокат Орло Ю.В. в судовому засіданні підтримала аргументи, викладені в поясненнях ОСОБА_3 щодо позовних вимог. Додатково пояснила, що ОСОБА_3 зареєстрована в житловому приміщенні  квартирі АДРЕСА_1 з 2003 року. Вважає, що у відповідності до статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» ОСОБА_3 , мала право на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, оскільки відноситься до категорії громадян, на яких поширюється сфера дії цього закону. Зазначила, що процедура передачі приміщення АДРЕСА_9 , в тому числі і щодо квартири АДРЕСА_2 , була дотримана. В зв?язку з чим відповідач мав право на передачу у власність ОСОБА_3 вказаної квартири. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		Представник третої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Київської обласної ради, ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилася, до суду представник подала заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи у її відсутності. 
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини. 
		 
		Київською обласною радою шостого скликання 18 жовтня 2012 року № 482-25-УІ було прийнято рішення про передачу гуртожитку АДРЕСА_11 , та перебуває на балансі Богуславського гуманітарного колежду ім. І.С. Нечуя  Левицького зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава.
		 
		Пунктом 2 вказаного рішення Богуславську міську раду зобов?язано залишити кімнати № 38, № 40, № 46 гуртожитку у статусі службового житла для працівників Коледжу, а для решти кімнат здійснити процедуру приватизації згідно із Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». (а.с. 85-87, том 1).
		 
		На момент прийняття Київською обласною радою рішення від 18 жовтня 2012 року № 482-25-УІ, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_13 , з 13 червня 2003 року. Вказана обставина підтверджується даними картки реєстрації особи (а.с.71), довідки № 276 від 2 лютого 2018 року (а.с.72, том 1), довідки виконавчого комітету Богуславської міської ради № 10 від 15 червня 2016 року (а.с. 77, том 1).
		 
		Актами обстеження житлово  побутових умов проживання від 12 жовтня 2015 року, 26 серпня 2016 року, 16 січня 2018 року, 16 січня 2019 року, складеними комісією за участі представника органу місцевого самоврядування та сусідів, підтверджено факт проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.73-76, том 1).
		 
		Рішенням Богуславської міської ради від 30 листопада 2012 року сесія № 356-26-УІ гуртожиток №2 за адресою : АДРЕСА_9 , прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Богуслава (а.с.70, том 1).
		 
		За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, право власності на гуртожиток АДРЕСА_11 , станом на 26 грудня 2018 року, зареєстровано за територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області, в особі Київської обласної ради на праві оперативного управління КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя  Левицького». 
		 
		Вказана обставина підтверджується Інформацією № 151167776 від 26 грудня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна (а.с. 91, том 1).
		 
		Рішеннями № 25/2 від 17 лютого 2016 року, № 75/7 від 18 травня 2016 року виконкомом Богуславської міської ради Київської області було відмовлено у задоволенні клопотання про надання статусу службових квартирам № 38,40,46.
		 
		Рішенням Богуславського районного суду Київської області 29 липня 2016 року, за результатами розгляду адміністративної справи № 358/728/16-а, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області № 25/2 від 17 лютого 2016 року в частині відмови Коледжу у визнанні службовими закладу квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 ; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області № 75/7 від 18 травня 2016 року, яким залишено без змін рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 25/2 від 17 лютого 2016 року; зобов?язано виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області повторно розглянути клопотання адміністрації та профспілкового комітету Коледжу про визнання службовими квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 , та прийняти відповідне законне рішення, керуючись при ньому Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними з Українській PCP, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української PCР від  4 лютого1988 року № 37 (а.с.12-15, том 1).
		 
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року вищевказану постанову Богуславського районного суду залишено без змін (а.с.16-18, том 1).
		 
		Виконуючи рішення Богуславського районного суду Київської області 29 липня 2016 року, виконавчим комітетом Богуславської міської ради було прийнято рішення № 76/7 від 18 травня 2016 року та рішення № 114/7 від 20 липня 2017 року, якими квартиру АДРЕСА_2 було включено до числа службових для працівників комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя -Левицького». 
		 
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 810/384/18, за позовом ОСОБА_3 до Богуславської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішень, визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради від 18 травня 2016 року № 76/7 від 20 липня 2017 року та № 114/7 в частині надання квартирі АДРЕСА_1 статусу службової (а.с.19-21, том 1).
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Богуславської міської ради № 101/8 від 16 серпня 2018 року визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 76/7 від 18 травня 2016 року та № 114/7 в частині надання квартирі статусу службової (а.с. 8, том 1).
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Богуславської міської ради № 102/8 від 16 серпня 2018 року вирішено визнати ОСОБА_3 квартиронаймачем та зобов?язано укласти з нею договір найму (а.с. 7, том 1).
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Богуславської міської ради № 121/9 від 20 вересня 2018 року передано квартиронаймачу ОСОБА_3 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8, том 1).
		 
		27 вересня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Богуславської міської ради (номер запису про право власності 28195100).
		 
		Такі обставини підтверджені даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 139988016 від 3 жовтня 2028 року (а.с. 86 т. 2).
		 
		Мотиви суду та застосовані норми права
		 
		Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		 
		Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		 
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		 
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		 
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.
		 
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України).
		 
		Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
		 
		Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
		 
		Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		 
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
		 
		Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		 
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору, способу захисту є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. 
		 
		Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.
		 
		Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
		 
		ОСОБА_3 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку приватизації. Право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2018 року. 
		 
		Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Право власності є одним із видів речового права.
		 
		Таким чином, з моменту державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 набула статусу власника вказаного нерухомого майна.
		 
		З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що вказаний спір є спором про порушення цивільного права позивача на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Вказаний спір має приватноправовий характер та пов`язаний з порушенням прав позивача на нерухоме майно особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо цього нерухомого майна.
		 
		Таким чином, належним відповідачем у цій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 
		 
		За правилами статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		 
		Особа, яка вважає, що майно вибуло з її власності незаконно, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).
		 
		Так, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
		 
		Таким чином, оспорювання рішень виконкому Богуславської міської ради від 16 серпня 2018 року № 102/8, та № 121/9 від 20 вересня 2018 року не відповідає змісту порушеного права та не призводить до відновлення порушеного права власності позивача на спірне нерухоме майно у вигляді квартири, а тому такий спосіб захисту порушених прав не є ефективним.
		 
		Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відбулося порушення права позивача на використання квартири АДРЕСА_1 . Вказане право порушено як оспорюваними рішеннями Виконавчого комітету Богуславської міської ради, так і ОСОБА_3 , яка не звільнила і продовжує утримувати до цього часу вказану квартиру.
		 
		В підготовчому засіданні, під час визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, було з`ясовано про проведення за ОСОБА_3 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 . 
		 
		З урахуванням вказаної обставини, судом було роз`яснено представнику позивача право на внесення клопотання про залучення у справу співвідповідачем особи, яка має статус власника нерухомого майна чи заміну неналежного відповідача належним, а також про обрання способу захисту, який відповідав би змісту порушеного права та забезпечив би реальне поновлення прав у випадку задоволення позову.
		 
		Представник позивача, в підготовчому засіданні, не скористався своїм правом на заявлення клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, чи обрання іншого способу захисту своїх прав, наполягав на визначеному в позовній заяві способі захисту.
		 
		Як зазначено у висновках, викладених в пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Судувід 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. 
		 
		Виходячи із диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та вирішити спір, який пред`явлений до неналежного відповідача, та застосувати інші, ніж заявлені позивачем, правові підстави позову.
		 
		Висновки за результатами розгляду
		 
		Згідно правилстатті 263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		 
		Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		За приписами статті 13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Відповідно до частини 1 та частини 6 статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		 
		Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
		 
		За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
		 
		Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права. 
		 
		Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
		 
		Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що всі обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню. 
		 
		Позивач не обґрунтував, яким чином оспорювані рішення виконкому Богуславської міської ради, на момент звернення з позовною заявою до суду та на час розгляду справи, порушують права позивача, як власника спірного нерухомого майна та не довів порушення чи оспорення його прав саме виконкомом Богуславської міської ради. Також позивачем не доведено, що скасування оспорюваних рішень виконкому Богуславської міської ради призведе до відновлення його порушеного права.
		 
		З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3524 гривні. 
		 
		Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		У задоволенні позову Комунального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний фаховий коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького» до Богуславської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору : Київська обласна рада, ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Богуславської міської ради № 102/8 від 16 серпня 2018 року «Про визнання громадян квартиронаймачами житлових приміщень» та № 121/9 від 20 вересня 2018 року «Про приватизацію квартир державного житлового фонду» відмовити повністю.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції. 
		 
		Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ«Перехідні положення» ЦПК Українив новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: 
		 
		Комунальний закладКиївської обласноїради «Богуславськийгуманітарний фаховийколедж ім.І.С.Нечуя-Левицького»,код ЄДРПОУ02139630,адреса місцезнаходження : будинок під номером 17, вулиця Інтернаціональна, місто Богуслав, Київська область.
		 
		Відповідач: 
		 
		Богуславська міська рада, код ЄДРПОУ 05408830, адреса місцезнаходження : будинок під номером 40, вулиця Шевченка, місто Богуслав, Київська область.
		 
		Треті особи : 
		 
		Київська обласна рада, код ЄДРПОУ 24572267, адреса місцезнаходження : будинок під номером 1, площа Лесі Українки, місто Київ.
		 
		ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_13 .
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя         підпис Л.О. Капшук
		Згідно з оригіналом
		Суддя         Л.О. Капшук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...