Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20130/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 16.04.2021. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/953/97/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013220000000195

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 640/20130/13-к 
		н/п 1-кп/953/97/21 
		ВИРОК 
		      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		       
		16.04.2021 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		   прокурора  ОСОБА_3 
		   захисників  адвоката ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 
		    розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові в залі суду кримінальне провадження № 42013220000000195, за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, освіта вища, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення працюючого головним державним виконавцем ВДВС Московського МУЮ Харківської області, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого юрисконсультом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ледіка», раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою : АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.4 КК України,-    
		ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Куп`янськ Харківської області, громадянина України, освіта вища, фізична особа-підприємець, одружений , має двох малолітніх дітей, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч.5 - 368 ч.4 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
		Так, згідно обвинувального акту:
		   Відповідно до постанови Московського ВДВС Харківського МУ ВП № 34191957 від 05.10.2012 р. та ВП 34084475 від 16.11.2012 р. при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №2-3427/11 виданого 16.08.2012 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором №362-КМК-08 від 18.01.2008 у сумі 303037,88 грн., та при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №2-1495/11 виданого 23.04.2012 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_8 на користь ХОУ АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором №2243від 21.11.07 у сумі 229900,00 грн. в рахунок погашення заборгованості оголошено розшук майна боржника ОСОБА_8 :
		- автомобіля бетонозмішувач С Камаз, модель 5511, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
		- автомобіля бетонозмішувач С Камаз, модель 5511СБ92В1, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
		- автомобіля бетонозмішувач С Камаз, модель 5511, 1985 року випуску, номер НОМЕР_3 ;
		- автомобіля бетонозмішувач С Камаз, модель 256Б1, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
		- автомобіля ВАЗ, модель 21150, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;
		накладено арешт на квартиру ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідно до постанови Московського ВДВС Харківського МУЮ ВП №28962422 від 28.09.2011 оголошено розшук майна боржника ОСОБА_10 , а саме розшук автомобілю бетонозмішувач Камаз, 1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 .
		Відповідно до постанови Московського ВДВС Харківського МУЮ ВП 34084475 від 12.11.2012 накладено арешт на квартиру ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 .
		На початку 2013 року ОСОБА_11 , який за довіреністю представляв інтереси боржників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , у приміщенні Московського ВДВС Харківського МУЮ ознайомився з матеріалами вищезазначених виконавчих проваджень. Під час спілкування ОСОБА_11 з головним державним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_6 , останній, діючи з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи службове становище, розраховуючи на пособництво з боку свого знайомого, колишнього працівника ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_7 , який був заздалегідь повідомлений про злочинні наміри, запропонував ОСОБА_11 передати йому неправомірну вигоду у сумі еквівалентній 1000 доларів США з кожної одиниці автотранспорту за складання акту опису та арешту майна, скасування розшуку вказаного майна та передачу його на відповідальне зберігання власникам ОСОБА_10 та ОСОБА_8 для отримання у зв`язку з цим можливості користуватися майном.
		У період часу з початку 2013 року по червень 2013 року ОСОБА_6 , який діяв за пособництвом ОСОБА_7 разом з ним, періодично нагадували ОСОБА_11 про раніше висунуті йому вимоги щодо передачі їм неправомірної вигоди за вчинення вищевказаних дій.
		   25.06.2013 року ОСОБА_11 , будучи вимушений погодитись з пред`явленими вимогами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передати їм неправомірну вигоду, прибув за місцем роботи ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , де під час спілкування ОСОБА_6 , діючи за пособництвом ОСОБА_7 та у присутності останнього, продовжуючи реалізовувати умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди, запропонував ОСОБА_11 узгодити з ОСОБА_7 процедуру складання акту опису та арешту майна, скасування розшуку вказаного майна та передачу чотирьох одиниць автотранспорту на відповідальне зберігання власникам, а також узгодити з останнім передачу неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США за вчинення ОСОБА_6 з вищевказаних дій з використанням свого службового становища.
		 Для уникнення перешкод у експлуатації арештованого майна ОСОБА_11 вимушений був погодитися з вищезазначеною пропозицією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо передачі їм неправомірної вигоди у сумі еквівалентній 4000 доларів США за складання акту опису та арешту майна, скасування розшуку вказаного майна та передачу його на відповідальне зберігання ОСОБА_10 
		27.06.2013 року під час зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 останні, діючи за попередньою домовленістю з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи службове становище ОСОБА_6 за пособництвом ОСОБА_7 , маючи на руках виготовлену ОСОБА_6 постанову від 27.06.2013року про скасування розшуку автотранспорту: автомобіля бетонозмішувач С Камаз, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіля бетонозмішувач С Камаз, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіля бетонозмішувач С Камаз, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіля ВАЗ -21150, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , запропонували ОСОБА_11 , виїхати на місце перебування арештованого майна та здійснити його опис. У цей же день близько 11.40 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі Mersedes-Benz с 180 держ. номер НОМЕР_7 , яким володіє останній, прибули за місцем знаходження майна ОСОБА_10 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_5 , де ОСОБА_6 , виконуючи свої службові обов`язки, у присутності ОСОБА_7 та за його пособництвом, склали акт опису майна (чотирьох одиниць автотранспорту -автомобіля бетонозмішувач С Камаз, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіля бетонозмішувач С Камаз, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіля бетонозмішувач С Камаз, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіля ВАЗ-21150, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ) та не передавши власникам копію акту та повідомлення про передачу майна на відповідальне зберігання покинули вказане місце, розраховуючи на те, що ОСОБА_11 з метою отримання копії вищевказаної постанови від 27.06.2013 року та акту опису та арешту майна у якому зазначено про передачу вказаного майна на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , передасть ОСОБА_6 через ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі еквівалентній 4000 доларів США.
		    ОСОБА_7 шляхом виконання активних дій направлених на спонукання ОСОБА_11 до передачі неправомірної вигоди, приймав участь у складанні акту опису та арешту майна ОСОБА_6 , створюючи уявлення його значимості під час здійснення ОСОБА_6 виконавчих дій, виконував роль пособника в отриманні неправомірної вигоди ОСОБА_6 в сумі 4000 доларів США.
		27.06.2013 р. близько 12.30 год., ОСОБА_7 , надаючи ОСОБА_6 заздалегідь обіцяне пособництво у вчиненні кримінального правопорушення шляхом усунення перешкод в отриманні неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_6 мав вести переговори про передачу неправомірної вигоди від ОСОБА_11 через довірену йому третю особу, діючи за домовленістю з ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди шляхом вимагання, знаходячись в автомобілі Mersedes-Benz с 180 державний номер НОМЕР_7 , розташованому біля будинку 1 по вул. Артема у м. Харкові, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 32000 гривень за винесення 27.06.2013 року постанови про зняття розшуку з чотирьох одиниць автотранспорту, складання акта опису та арешту майна та передачу вказаного майна на відповідальне зберігання ОСОБА_10 після чого злочинна діяльність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була припинена працівниками правоохоронних органів.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, зазначив, що викладене в обвинувальному акті це наклеп і провокація. Пояснив, що в нього, як в державного виконавця на виконанні перебували виконавчі провадження про стягнення, на користь кількох банків. ОСОБА_10 у вказаних боргових зобов`язаннях був поручителем, у виконавчому провадженні боржником. Майно останнього (квартира та автомобілі) знаходились в заставі. На автомобілі було накладено арешт та оголошено в розшук. Автомобілі боржника в ході проведення виконавчого провадження він знайшов, так як місцезнаходження майна було повідомлене йому представником боржника. Більшість автомобілів були зламані, не пересувалися. Він провів опис майна зі складенням акта опису та арешту, та передав вказане майно на відповідальне зберігання його власнику ОСОБА_10 , якого попередив про кримінальну відповідальність за незаконні дії (розтрату чи відчуження) щодо майна, на яке накладено арешт. Після завершення дій з складання акту опису і арешту автомобілів і передачі їх на відповідальне зберігання боржнику він повернувся назад до приміщення виконавчої служби, де його вже чекали правоохоронці. З ОСОБА_7 він знайомий, колись працювали з ним разом в одному відділі державної виконавчої служби. Відносини з ОСОБА_7 мав ділові. ОСОБА_7 чи хтось інший пропозицій йому щодо отримання хабара в зв`язку з виконавчим провадженням не висував.
		Обвинувачений ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні, винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Повідомив, що він знайомий з ОСОБА_10 з 2009 року. До нього звернувся ОСОБА_10 , повідомив про певні складнощі з його адвокатом, та що він має потребу вирішення питання з його майном. Попросив допомогти, надати юридичний супровід. На зауваження ОСОБА_7 з приводу необхідності документального підтвердження повноважень як представника боржника ОСОБА_10 вказав, що формальні повноваження є у його нинішнього представника ОСОБА_11 , який буде сприяти ОСОБА_7 . Попередньо узгодили з ОСОБА_10 орієнтовний розмір витрат, які потрібно буде понести з врахуванням витрат на оцінку майна, інших супутніх витрат, а також вартості послуг ОСОБА_7 як юриста. Потім з ОСОБА_7 зв`язався ОСОБА_11 , який підключився до правового супроводу інтересів ОСОБА_10 , по необхідності виконував завдання, які отримував. В день затримання ОСОБА_11 поклав гроші на заднє сидіння автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_7 , в руки ОСОБА_7 гроші не брав, не перераховував. Суму з ОСОБА_12 він не обговорював, вважав, що грошові кошти йому ОСОБА_11 передав від ОСОБА_10 за дорученням останнього за юридичні послуги. З вказаних грошових коштів він мав оплатити проведення оцінки арештованого майна, чеки за проведення оцінки передати до матеріалів виконавчого провадження, після реалізації майна боржника з публічних торгів витрати виконавчого провадження мали бути компенсовані в першу чергу. Державним виконавцем він не працював з 2009 року, на момент подій 2013 року працював юристом в підприємстві «Будівельні технології». Від кого отримував постанови державного виконавця, ОСОБА_7 точно не пам`ятає, станом на той час постанови візувались керівником відділу державної виконавчої служби. Міг отримати їх в канцелярії. Про передачу будь-яких грошових коштів ОСОБА_6 він з останнім не домовлявся. Гроші, які він очікував отримати від ОСОБА_10 , планувалось витратити частково на оплату витрат на оцінку майна та супутні витрати, частково залишити в розпорядженні самого ОСОБА_7 . Після того, як ОСОБА_11 поклав кошти на сидіння його автомобіля та вийшов з авто, через одну- дві секунди його затримали співробітники спецпідрозділу, притиснувши ліктем до керма автомобіля. Певний час його контролювали, залишивши сидіти в автомобілі, потім через деякий час з автомобіля витягли. Автомобіль не оглядали. Хвилин через десять після цього прийшов слідчий прокуратури, потім вже він витяг гроші з машини. Грошей ОСОБА_7 не торкався. З цих причин вважає, що його руки не могли світитись люмінесцентною речовиною. Орієнтовна сума, яку він очікував отримати від ОСОБА_10 , мала бути 32000 гривень.
		 
		Суд у відповідності до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному , повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст. 373 ч.3 КПК України, відповідно до яких , обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, прийшов до висновку , що обставини обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , викладені у обвинувальному акті не знайшли свого об`єктивного підтвердження, їх вина в інкримінованому кримінальному правопорушенні не доведена, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають виправданню виходячи з наступного.
		Допитані в судовому засіданні свідки з боку обвинувачення повідомили: 
		- ОСОБА_10  пояснив, що він звертався до ОСОБА_7 з проханням допомогти йому з правовим супроводом виконавчого провадження як юриста, тобто надати юридичні послуги. Коштів у вигляді неправомірної вигоди в нього ніхто не вимагав. З двох обвинувачених він розмовляв лише з ОСОБА_7 , якого планував залучити до надання юридичних послуг замість ОСОБА_11 , якістю роботи якого був невдоволений. Вказівок щодо ведення переговорів про надання будь-кому неправомірної вимоги не давав. Грошових коштів для передання їх в якості неправомірної вигоди нікому не надавав. Жодних розмов з ОСОБА_6 про надання останньому будь-яких коштів не мав. На запитання прокурора про те, чи було таке, що ОСОБА_10 начебто давав в ході досудового розслідування пояснення про те, що він начебто знімав грошові кошти і передавав їх якимось третім особам для використання таких коштів в якості неправомірної винагороди, ОСОБА_10 повідомив, що таких свідчень під час досудового розслідування він не давав, подібне могли писати "особи, які займались всією тою оборудкою". В нього ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_7 хабар не вимагали. Кошти ОСОБА_11 для передачі будь-кому в якості хабара він не надавав. Показань щодо обвинувачених в прокуратурі Харківської області він не надавав, підписів в протоколах з цього приводу не ставив.
		 
		- ОСОБА_11 пояснив суду, що обставин подій 2013 року він в основному не пам`ятає. При цьому зазначив, що неправомірну вигоду в нього обвинувачені вимагали, однак хто саме з них її вимагав, та в якому конкретно розмірі, він не пам`ятає. Повідомив, що гроші він передавав ОСОБА_7 . Кошти, які він передавав, були надані йому працівниками поліції. В ході судового розгляду походження коштів, тобто де та ким грошові кошти були отримані для подальшого їх передання спочатку йому, а потім ним в подальшому були використані для їх передачі при проведенні негласної слідчої дії "контроль за вчиненням злочину - спеціальний слідчий експеримент" встановлено не було.
		- ОСОБА_13 в судовомузасіданні повідомила,що працює у Державній виконавчій службі Московського району м.Харкова. Влітку 2013 року вона була присутня при обшуку у кабінеті, де працює ОСОБА_6 . Працює вона з ОСОБА_6 з 2008 року і характеризує його лише з позитивної сторони, як професіонала. Ніяких конфліктів у ОСОБА_6 з керівництвом не було. Вона знає ОСОБА_7 , але не так добре, як ОСОБА_6 , може охарактеризувати ОСОБА_7 лише з позитивного боку. При огляді документів, які були передані ОСОБА_7 для ОСОБА_11 , вона надавала висновок, що при описі та арешті майна боржник не має права користуватись майном. Після складання таких документів проводиться експертиза та майно передається на реалізацію. Вона пам`ятає, що до обшуку ОСОБА_7 приходив до ОСОБА_6 з невідомим молодим чоловіком до кабінету під час прийому громадян;
		- ОСОБА_14  в судовому засіданні пояснив, що він є начальником відділу ДВС, пам`ятає як працівники УБОЗу проводили виїмку виконавчих проваджень та затримання ОСОБА_6 . Працівники поліції проводили обшук у його квартирі для виявлення факсимільного підпису, печатки та журналу «Форбс». В результаті обшуку у квартирі не було знайдено зазначених предметів. Після цього, обшук було проведено у його кабінеті і там було виявлено та вилучено журнал «Форбс», у якому невідомо ким були зроблені записи номерів транспортних засобів та були вилучені провадження з кабінету ОСОБА_6 . Внаслідок проведеної внутрішньої перевірки, дії ОСОБА_6 в рамках виконавчого провадження були визнані законними. Виконавче провадження за справою ОСОБА_10 було закінчено і майно було передано ОСОБА_10 
		- ОСОБА_15  в судовому засіданні пояснив, що наприкінці червня 2013 року він прийняв участь в якості понятого на прохання працівників поліції , в кабінеті УБОЗу в його присутності гроші були помічені порошком , складено протокол , який він і ще одна понята підписали. Потім поїхали до центра міста, разом з поліціантами , сиділи близько 15 хвилин у машині та були після цього запрошені пройти 100-150 метрів до місця події. Там знаходився автомобіль іноземного виробництва червоного кольору, на задньому сидінні автомобіля знаходилися гроші, стосовно яких водій давав пояснення, що гроші йому не належать і їх походження йому невідоме. Він бачив як за допомогою вати робилися змиви з рук та запаковували до целофанових пакетів. Гроші та руки світилися під випромінюванням спеціальної лампи. Після цього ним і другою понятою було підписано протокол. Далі він разом з другою понятою проїхати до офісу державної виконавчої служби, де співробітниками поліції були оглянуті та вилучені якісь документи та системний блок комп`ютеру;
		 
		Інші докази , які зібрані органом досудового слідства та надані прокурором в судовому засіданні , і досліджені в судовому засіданні, а саме: 
		- протокол заяви ОСОБА_11 від 26.06.2013 року про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 32000 гривень (т.1. а.с.13);
		- протокол огляду помітки та вручення грошових коштів, в ході якого ідентифіковано шляхом відображення копій та помітки спеціальною люмінесцентною речовиною грошові кошти у сумі 32000 гривень (т.1 а.с. 21-68);
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 27.06.2013, в ході якого оперативним працівником УБОЗ проведено контроль за вчиненням злочину спеціальний слідчий експеримент (т. 1 а.с. 69-70);
		- протоколи огляду місця події від 27.06.2013, в ході яких вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, використані в ході проведення контролю за вчиненням злочину, а також вилучено оригінали документів, копії матеріалів виконавчих проваджень, системний блок персонального комп`ютера (т. 1 а.с. 71-79);
		- постанова головного державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ ОСОБА_6 про скасування розшуку майна  4 автомобілей, акт опису та арешту майна вказаних автомобілей (т.1 а.с. 85-87);
		-висновок судово-криміналістичної експертизи грошових коштів №254 від 06.08.2013 р., згідно з якого грошові кошти вилучені в ході огляду місця події відповідають грошовій одиниці гривні, яка міститься в обігу(т.3 а.с.56-62);
		-висновок судово-хімічної експертизи № 97 від 16.07.2013 р., згідно якого на поверхні грошових купюр сумою 32000 грн., на двох ватних тампонах зі змивами з долоней рук ОСОБА_7 , на аркуші паперу, який представлено у якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, що люмінесціює яскраво-зеленим кольором. На поверхні контрольного ватного тампону нашарувань спеціальної хімічної речовини не має. Спеціальна хімічна речовина, що виявлена на поверхні грошових купюр сумою 32000 грн., спеціальна хімічна речовина, що виявлена на поверхні двох ватних тампонів зі змивами з долоней рук ОСОБА_7 , мають спільну родову належність між собою, а також зі спеціальною хімічною речовиною, представленою у якості зразка помітки грошових копюр на поверхні аркуша поперу білого кольору(т.3 а.с.48-51); 
		-висновок судово-криміналістичної експертизи №7955 від 11.09.2013 р., згідно з якою при дослідженні матеріалів, отриманих внаслідок оперативно-розшукової діяльності ознак монтажу не виявлено, відомості у вигляді слів, які мають значення для кримінального провадження записаних на фрагментах № 1-10,13 вимовлені ОСОБА_6 , на фрагментах № 1-3, 6-8,11-14 висловлені ОСОБА_7 (т.3 а.с.90-98);
		- протоколи про результати здійснення оперативно-технічних заходів від 08.07.2013р. та 31.07.2013р. (т.3 а.с.65- 84, 194-195);
		- постанова про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 10.09.2013 р, згідно якої визнані в якості речових доказів грошові кошти 32000 грн., які зберігаються в філії ХОУ ВАТ «Ощадбанк», постанова про скасування розшуку майна від 27.06.2013, акт опису та арешту майна від 27.06.2013 (т.3 а.с.183);
		    - речовий доказ , який оглянуто судом а саме: грошові кошти у сумі 32000 гривень, які використані в ході проведення контролю за вчиненням злочину та вилучені в ході огляду на місці вчинення кримінального правопорушення.
		 
		 
		 
		Норми ст.22КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.
		За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6(mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
		Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Частиною 1ст. 94 КПК Українивизначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Заслухавши показання обвинувачених, свідків , думку прокурора , захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження та докази , аналізуючи їх в сукупності, суд приходить до того, що вони не дозволяють зробити висновок про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тому суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_6 , обвинувачення за ст. 368 ч.4 КК України, а ОСОБА_7 за ст. 27 ч.5 - ст. 368 ч.4 КК України не знайшло свого підтвердження та обвинувачені підлягають виправданню у зв`язку із недоведеністю вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні з наступних підстав.
		Відповідно дост. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		В силу вимог частин 1, 3ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.
		Стаття 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» від23.02.2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
		Пункт 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі«Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		   
		Відповідно до ч.2,3 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. 
		Оперативно-технічний захід за оперативно-розшуковою справою, може проводитись лише у разі внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженою на те особою - слідчим або оперативним працівником лише при наявності відповідного доручення на це слідчого, прокурора.
		Положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в частині можливості використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні мають тлумачитись через призму базових норм КПК України, в тому числі у даному випадку ст. ст. 86, 271 КПК України та лише за умови їх неухильного дотримання.
		Стороною обвинувачення суду не надано ухвал слідчого судді апеляційного суду Харківської області № 13-2840цт від 21.06.2013 року, № 13-2844 цт від 26.06.13, ухвалених в рамках кримінального провадження № 42013220000000195 від 26.06.13року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2013 року із визначенням строку їх дії. 
		   За таких обставин у суду відсутня можливість перевірки законності проведення НСРД, за результатами яких були складені    протоколи про результати здійснення оперативно-технічних заходів, в ході яких зафіксовано протиправну діяльність обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з додатками до них - флешкарток, а відтак вказані докази є недопустимими, так як вони отримані, не в порядку, встановленому КПК України. 
		   Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься принцип законності, який поміж іншого визначає, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати Кримінальному процесуальному кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому кодексу (ст. ст.7, 9 КПК України).
		Відповідно до ст.271 КПК України, контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин та проводиться у тому числі у формі оперативної закупки. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
		Згідно з ч.4 ст.246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Таке рішення відповідно до вимог ст.251 КПК України приймається у формі постанови. Одним з обов`язкових реквізитів постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії є найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, як це передбачено п.1 ч.1ст.251 КПК України.
		Водночас ч.6 ст.246 КПК України визначено, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ.
		Тобто, контроль за вчиненням злочину може проводитись лише у разі внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за постановою прокурора, уповноваженою на те особою слідчим або оперативним працівником лише при наявності відповідного доручення на це слідчого.
		Виходячи з вимог ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Як вбачається з наданих суду матеріалів, відповідного рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину прокурором у даному кримінальному провадженні прийнято не було. Посилання сторони обвинувачення на наявність відповідного рішення суд відповідно до ч. 5 ст. 364 КПК України є необґрунтованим, оскільки останнє не було предметом дослідження в судовому засіданні. Крім того, сторона захисту посилалась на ту обставину, що дане рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину відповідно до положень ст. 290 КПК України стороні захисту відкрита не була. Таким чином, суд вважає що згідно з ч. 12 ст. 290 та ч. 5 ст. 364 КПК України сторона обвинувачення не вправі здійснювати посилання на наявність даного документу в матеріалах кримінального провадження.
		Окрім цього, суд враховує, що відповідного судового рішення, на підставі якого було здійснено аудіо, відео контроль особи , стороною обвинувачення надано не було. Натомість представник сторони обвинувачення в судовому засіданні послався на наявність ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області № 13-2840цт від 21.06.2013 року, № 13-2844 цт від 26.06.13 р. Відомостей, які б свідчили про виконання вимог ч. 1 ст. 251 КПК України в частині вказівки початку, тривалості негласної слідчої (розшукової) дії, а також вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться, сторонами кримінального провадження суду надано не було, а тому відповідно до ч. 12 ст. 290 та ч. 5 ст. 364 КПК України сторона обвинувачення не вправі здійснювати посилання на наявність даних документів у матеріалах кримінального провадження. Сторона обвинувачення не надала постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та доручення слідчого на проведення негласних слідчих (розшукові) дій оперативним співробітникам УБОЗ ГУМВС України у Харківській області.
		 
		Оцінюючи протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 27.06.2013 року (т. 1 а.с. 21).,суд визнає цей доказ недопустимим , оскільки вказаний протокол був складений о/у УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_16 у присутності заявника ОСОБА_17 , понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , без доручення на такі дії слідчого, тобто особою, що діяла без належних повноважень.
		Протокол прорезультати контролюза вчиненнязлочину увигляді спеціальногослідчого експериментувід 27.06.2013року, складенийоперуповноваженим УБОЗГУМВС Українив Харківськійобласті ОСОБА_16 .Підставою дляпроведення даноїНСРД,як проце зазначеноу протоколі,була постановастаршого прокуроравідділу прокуратуриХарківської області ОСОБА_19 від 26.06.2013.Вказаний доказвизнається такожнедопустимим ізз підставвідсутності постановипрокурора пропроведення такоїнегласної слідчої(розшукової)дії,як контрольза вчиненнямзлочину,а протоколскладений особою,що діялабез належнихповноважень та не є уповноваженою особою на вчинення даної слідчої дії. 
		Протоколи прорезультати здійсненняоперативно-технічнихзаходів здодатками до них-флешкартки , зтих самихпідстав судвизнає недопустимимидоказами,як такіщо отриманіу результаті здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу. Враховуючи викладене, здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		Згідно з ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		   Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування відомості до нього про кримінальне правопорушення були внесені 26.06.2013 на підставі заяви ОСОБА_11 про вимагання у нього неправомірної винагороди.
		Таким чином, недопустимими є і речові докази  додатки до протоколу про результати здійснення ОТЗ відео та аудіо записи, дослідженні у судовому засіданні, при цьому записи на флешнакопичувачі № 268, 269 від 25.06.2013 є недопустимим доказом, на флешкартці № 273 з поміткою УБОЗ ОРС 20.06.2013 1012038 ухвала № 132834-цт 21.06.13 оскільки вказані записи зроблені до внесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
		Оцінюючи висновок судово-хімічної експертизи НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області від 16.07.2013 року № 97 , суд визнає даний доказ недопустимім з огляду на істотні порушення прав людини і основоположних свобод при здійсненні процесуальних дій, допущені стороною обвинувачення при його отриманні (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України)виходячи з наступного: 
		Предметами дослідження вказаної судово-хімічної експертизи були грошові купюри сумою 32000 грн., ватні тампони зі змивами з долоней рук ОСОБА_7 , аркуш паперу, представленого у якості зразка помітки помітки грошових купюр, частина доказів наданих на експертне дослідження, була отримана в результаті проведення НСРД, за результатами якої був складений протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 27.06.2013 року, де вказано що при проведенні даної процесуальної дії, зі спеціального невидимого люмінесцентного барвника «Світлячок» ватним тампоном взятий зразок порошку та поміщений у аркуш паперу, а частина отримана в результаті огляду місця події, за результатами яких були складені відповідні протоколи від 27.06.2013 року.
		   З тих же підстав недопустимим доказом є висновок судово-відеофоноскопічної експертизи ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.09.2013 року № 7955 , оскільки об`єктами дослідження були відео, аудіо записи, отримані не в спосіб, передбачений КПК України.
		 
		Речовий доказ  грошові кошти, оглянуті у судовому засіданні у сумі 32000 гривень суд визнає недопустимім доказом, оскільки цей доказ отриманий в результаті негласної слідчої дії - контролю за вчинення злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 27.06.2013 року за відсутності постанови прокурора про проведення такої негласної слідчої, протокол за результатами якої від 27.06.2013 року визнаний судом недопустимім доказом. 
		    Таким чином, обвинувачення ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_11 , однак і в них відсутні свідчення про те, що він надавав неправомірну вигоду ОСОБА_6 або ж свідчення про те, що ОСОБА_6 вступив в попередню змову з ОСОБА_7 задля отримання неправомірної вигоди, або ж будь-які докази того, що ОСОБА_11 передавав частину коштів ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_10 не уповноважував ОСОБА_11 на передачу хабара або іншої неправомірної винагороди нікому, і гроші на це не надавав. 
		Відповідно до п. 2,9 Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання предметів, товарів і речовин, в тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності, затверджених наказом МВС,СБУ та ДПА України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5
		Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні для проведення оперативної закупівлі використовуються кошти МВС,СБУ, податкової міліції ДПА України, тобто законом забороняється використовувати кошти фізичних осіб, як було зроблено в даному випадку.
		  Вказаніобставини підтверджуютьсятакож тим,що рішення уформі ухвал, постанови прокурора про проведення таких негласних слідчих (розшукових) дії, як контроль за вчиненням злочину, аудіо, відеоконтроль особи не зазначені в переліку прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень, що міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту. Також в матеріалах кримінального провадження відсутні позначення про видалення зазначених процесуальних рішень із вказаних матеріалів, відповідно до вимог ч. 5 ст. 290 КПК України.
		Тобто,клопотання пронадання дозволута ухвалислідчого суддіпро дозвілна проведеннянегласних слідчихдій:аудіо-,відеоконтролю заособою таспостереження заособою, постанови прокурора про проведення таких негласних слідчих (розшукових) дії, як контроль за вчиненням злочину не зазначені, згідно з ч. 5 ст. 290 КПК України, як відомості чи документи, які не можуть бути розголошені під час судового розгляду. Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, відповідно до положень ст. 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Згідно із частинами 1, 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння- здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		На підставі ч. 1, 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати такі діяння істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а докази отримані внаслідок такого порушення недопустимими.
		Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України на недопустимий доказ не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України /в редакції закону станом від 09.06.2013 року/, а саме: одержання службовою особою для себе неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії, з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої неправомірної вигоди.        
		ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: пособництво в одержанні службовою особою для себе неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії, з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої неправомірної вигоди.
		Кримінальний кодекс України не містить редакції закону станом від 09.06.2013 року; при цьому, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, а часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Оскільки інкриміновані обвинуваченим діяння, відповідно до обвинувального акту, мають вказівку про їх вчинення обвинуваченими 27.06.2013 року, а редакції кримінального закону станом від 09.06.2013 року, за якими обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взагалі не існує, обвинувачення є неконкретним, таким , що порушує право обвинувачених на захист від конкретного обвинувачення.
		Відповідно до об`єму обвинувачення, кваліфікуючою ознакою вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суспільно небезпечних діянь, було вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
		Судом встановлено і не оспорюється учасниками справи та обставина, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 27.06.2013 року працював головним державним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ (був службовою особою - спеціальним суб`єктом), а ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 27.06.2013 року, працював юристом ТОВ «Будівельна технологія» (не був службовою особою - не був спеціальним суб`єктом).
		Відповідно до п. 16 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 року № 5 частиною 2 ст. 28 КК України хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання). Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара як вчиненого за попередньою змовою групою осіб не мас значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати дії, обумовлені з тим, хто дав хабар, чи усвідомлював він, що в одержанні хабара беруть участь декілька службових осіб.
		Таким чином, обвинувачення щодо кваліфікації дій обвинувачених, містить суперечності, а саме, дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.4 ст.368 КК України ( в редакції 09 червня 2013 року) як одержання неправомірної винагороди за попередньою змовою групою осіб, тобто з співучасником ОСОБА_7 . В той же час дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані не як співвиконавця злочину, а як пособника вчинення цього злочину за ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України. 
		Предметом даного злочину є неправомірна вигода, а об`єктивна сторона в даному інкримінованому кримінальному правопорушенні полягає в одержанні неправомірної вигоди. Вказаний злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо в його вчиненні як співвиконавці брали участь дві і більше особи, які заздалегідь, тобто до його початку, домовилися про це. Домовленість ( змова) при вчиненні цього злочину - це передусім згода на спільне з іншими службовими особами використання наданої влади чи службового становища для одержання однієї або декількох форм ( предметів) неправомірної вигоди. 
		  У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 18 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Частиною 4 цієї статті Кодексу встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Таким чином, стороноюобвинувачення недоведено позарозумним сумнівомвинуватість обвинувачених ОСОБА_6  у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.368КК України, ОСОБА_7 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку.
		 
		Відповідно до положень ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Приписами ч.3 ст.271 КПК України, які носять імперативний характер, встановлено, що під час підготовки та проведення заходів контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Такий висновок випливає також із правових позицій, викладених в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах: Веселов та інші проти Росії від 02 жовтня 2012 року; Банніков проти Росії від 04 листопада 2010 року; Раманаускас проти Литви від 05 лютого 2008 року,
		Докази отримані внаслідок провокації, є недопустимими.
		У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		В ході судового розгляду джерело походження грошових коштів, зазначених в обвинувальному акті як речові докази судом не встановлено, а прокурор взагалі не довів джерело їх походження. 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєїПостанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституціїпринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силуст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ч.3ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь підсудного.
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини заст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положенняст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вважає, що ОСОБА_6 за ст. 368 ч.4 КК України та ОСОБА_7 за ст.. 27 ч.5  368 ч.4 КК України необхідно виправдати через недоведеність вчинення ними інкримінованого кримінального правопорушення.
		Всі докази, надані прокурором, були досліджені, свідки зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування та заявлені прокурором допитані, при цьому судом пропонувалось прокурору скористуватися своїм правом передбаченим ст.ст. 338-341 КПК України, але прокурор не вважав це за доцільно. 
		ОСОБА_6 є осудною особою, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працює, характеризується позитивно.
		ОСОБА_7 є осудною особою, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є самозайнятою особою  займається підприємницькою діяльністю як фізична особа - підприємець, характеризується позитивно.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України 
		   Судові витрати за проведення експертизи слід віднести за рахунок держави.
		   Міру запобіжного заходу у вигляді застави слід скасувати, а суму застави повернути заставодавцям. 
		Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 368 ч.4 КК України, визнати невинним та по суду виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
		ОСОБА_7 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, визнати невинним та по суду виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
		Речові докази у кримінальному провадженні : флеш накопичувачі  зберігати в матеріалах справи; грошові кошти в сумі 32000 грн 00 коп. звернути в дохід держави. 
		   Судові витрати за проведення експертизи віднести за рахунок держави.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді застави  скасувати.
		Повернути ОСОБА_6 ,що фактичномешкає заадресою заадресою: АДРЕСА_1 сплачений розмірзастави всумі 68820грн.00коп.(шістдесят вісімтисяч вісімсотдвадцять грн.00коп.),які згідноухвали Червонозаводського районногосуду м.Харковавід 28.06.2013року булизараховані надепозитний рахунок:рахунок отримувачаN37318008000164отримувач коштів ТУ ДСА України в Харківській області код ЄДРПОУ 26281249 банк отримувача ГУ Державна казначейська служби України у Харківській області, код банку отримувача МФО 851011 призначення платежу: застава у справі №646/5951/13-к, н/п 1 кс/646/1283/2013, згідно квитанції № 50/1 від 29 червня 2013 року.
		Повернути ОСОБА_20 сплачений розмір застави в сумі 65379 грн. ( шістдесят п`ять тисяч триста сімдесят дев`ять) 00 коп., які згідно ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28.06.2013 року були зараховані на депозитний рахунок: рахунок отримувача N 37318008000164 отримувач коштів ТУ ДСА України в Харківській області код ЄДРПОУ 26281249 банк отримувача ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області, код банку отримувача МФО 851011 призначення платежу: застава у справі №646/5951/13-к, н/п 1 кс/646/1283/2013, згідно квитанції № від 01 липня 2013 року.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...