Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 10/47-08 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2021. Зареєстровано: 16.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  10/47-08 
		 
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М., 
		за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.,
		 
		учасники справи:
		боржник - Державне підприємство «Тростянецький спиртовий завод»,
		представник боржника - Кучерява І.П., адвокат (Ордер ВН №121879 від 22.01.2007, в режимі відеоконференції),
		арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна - особисто (в режимі відеоконференції),
		заявник касаційної скарги  ОСОБА_1 - особисто (в режимі відеоконференції), 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу (в режимі відеоконференції)
		ОСОБА_1 ,
		на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020,
		у складі судді: Лабунської Т.І.,
		та постанову  Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020,
		у складі колегії суддів: Юрчук М.І. (головуючий), Тимошенко О.М., Коломис В.В.
		 
		у справі за заявою
		Державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод»
		про визнання банкрутом,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст вимог
		 
		1. 21.03.2008 Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/47-08 про визнання Державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» (далі - ДП «Тростянецький спиртовий завод», боржник) банкрутом.
		 
		2. 03.06.2008 в газеті «Голос України» опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Тростянецький спиртовий завод».
		 
		3. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.08.2008 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ДП «Тростянецький спиртовий завод» в такому вигляді : 
		- Тростянецької ОДПІ (смт. Тростянець, вул. Леніна, 27) з сумою вимог 3 967 067,76 грн., з них обов`язкові платежі 3 826 589,56 грн. - третя черга, неустойка 140 478,20 грн. - шоста черга;
		- Фізичної особи - підприємця Поліщука С. В. ( АДРЕСА_1 ) з сумою вимог 429 344,38 грн. - четверта черга;
		- ДП «Бершадський спиртовий завод» (м. Бершадь, вул. Чкалова,1) з сумою вимог 20340,40 грн. - четверта черга;
		- ТОВ «Тетій» (Київська область м. Тетій, вул. К. Маркса, 156) з сумою вимог 1487906,90 грн. з них не забезпечені заставою 1379734,90 грн. - четверта черга, неустойка 108172,00 грн. - шоста черга;
		- ТОВ «Амілан» (м. Ладижен, вул. Промислова, 8а) з сумою вимог 53 103,38 грн. - четверта черга;
		- Акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС - БАНК» (м. Київ, вул. Кловський узвіз,9/2) з сумою вимог 905 361,40 грн., з них обов`язкові платежі 773 113,84 грн. - перша черга, неустойка 132 247,56 грн. - перша черга;
		- Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) з сумою вимог 128504,46 грн., з них обов`язкові платежі 121374,84 грн. - перша черга, неустойка 7129,62 грн. - перша черга.
		Ухвалено:
		«Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Демець Л. В. на протязі десяти днів провести збори кредиторів та засідання комітету кредиторів за адресою боржника - надавши протоколи до суду.
		Кредиторам та арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Демець Л. В. виконати вимоги ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
		Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, вважаються погашеними.».
		 
		4. 05.03.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 № б/н від 27.02.2020 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 10/47-08 у розмірі   25 523 755,44 грн.
		Ця заява мотивована тим, що в 2005 - 2006 ОСОБА_1 на прохання посадових осіб ДП «Тростянецький спиртовий завод», спиртооб`єднання «Поділляспирт» надав для здійснення поточних витрат поворотну цільову фінансову допомогу готівкою в гривні та доларах США для закупівлі сировини та допоміжних ТМЦ, паливно - мастильних матеріалів, на ремонтні роботи для запуску виробничого процесу спирт заводу сезонів 2005-2006, 2006 - 2007 років в загальній сумі витрат кредитора понад 800 тисяч доларів США, які за умов договорів від 27.01.2006, № 01/1-05 від 17.11.2005, № 22 від 05.12.2005 та інших, за погодженням від 17.03.2006  № 1/01, конвертувалися в гривню юридичною особою разом з повіреними та уповноваженими за дорученням юридичної особи особами в її інтересах за виробничою необхідністю та з особливостями звітних періодів.
		За твердженням заявника, ним повністю було виконано свої зобов`язання перед боржником впродовж 2005 - 2007 роках у відповідності до укладених правочинів, договорів. Натомість боржником прийнята позиція не повертати ОСОБА_1 грошові кошти за будь - яких обставин.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		5. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 № б/н від 27.02.2020 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 10/47-08 у розмірі 20   343   863,70 грн.;
		відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 № б/н від 20.07.2020 про витребування доказів;
		відмовлено в задоволенні заяви ДП «Тростянецький спиртовий завод» № б/н від 12.06.2020 про застосування позовної давності при розгляді заяви ОСОБА_1 № б/н від 27.02.2020 про грошові та майнові вимоги до боржника;
		задоволено клопотання ОСОБА_1 № б/н від 24.06.2020 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
		 
		6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Заява ОСОБА_1 № б/н від 27.02.2020 про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 25   523   755,44 грн. подана до господарського суду з пропуском встановленого частиною першої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) більш, ніж на 11 років, який є граничним та поновленню не підлягає.
		Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Тростянецький спиртовий завод» опубліковано 03.06.2008, відтак граничною датою для пред`явлення заяв з конкурсними вимогами кредиторів було 04.07.2008.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної  інстанції
		 
		7. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 10.08.2020 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 у справі № 10/47-08 залишено без змін. 
		 
		8. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає зворотної дії в часі положень частини 1, 2 статті 14 Закону про банкрутство, відтак вони не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		9. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 та постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, ОСОБА_1  звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове рішення, яким задовольнити фінансові та майнові претензії ОСОБА_1 до боржника в загальній сумі 10   449   193,58грн.
		 
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                      № 10/47-08 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2020.
		 
		11. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/47-08 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020.
		 
		12. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
		 
		13. 19.01.2021 на адресу Касаційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги щодо визначення підстав з яких подано касаційну скаргу.
		 
		14. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2021 Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено;
		поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження;
		відкрито касаційне провадження у справі № 10/47-08 Господарського суду Вінницької області за касаційною скаргою ОСОБА_1 ;
		судове засідання призначено на 06.04.2021. 
		 
		15. 23.03.2021 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від арбітражного керуючого Гонти О.А. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		 
		16. 30.03.2021 до Верховного Суду від ДП «Тростянецький спиртовий завод» надійшов Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
		 
		17. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2021 Клопотання арбітражного керуючого Гонти О.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
		Доручено Вінницькому апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 06.04.2021 о  11:00   у приміщенні Вінницького апеляційного суду за адресою: 21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 6.
		 
		18. 06.04.2021 до Суду від ОСОБА_1 надійшла Відповідь на відзив ДП «Тростянецький спиртовий завод».
		 
		19. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 10/47-08 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. 
		 
		20. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (06.04.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 06.04.2021.
		 
		21. ОСОБА_1 в засіданні суду (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у цій справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити фінансові та майнові претензії ОСОБА_1 до боржника в загальній сумі 10   449   193, 58грн.
		 
		22. Представник ДП «Тростянецький спиртовий завод» проти вимог та доводів скаржника заперечила з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу, просила Суд ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 10/47-08 залишити без змін.
		 
		23. Арбітражний керуючий Гонта О.А. проти вимог та доводів скаржника заперечила, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просила Суд ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 10/47-08 залишити без змін.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника
		( ОСОБА_1 )
		 
		24. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення без врахування правових висновків викладених Верховним Судом у справах № 151/701/17, № 151/979/18 № 6-63цс13, № 6-50цс16, № 61-16914ск19, №6-2073св15 та №6-136цс16.
		 
		25. На переконання скаржника суди попередніх інстанцій, під час прийняття оскаржених судових рішень:
		- не перевірили та не оцінили у сукупності досліджених доказів;
		- проявили упередженість при розгляді заяви та тенденційність до заявника;
		- не убачили явних порушень прав ОСОБА_1 ;
		- не прийняли до уваги доводи, аргументи та обґрунтування правової позиції та мотиви ОСОБА_1 щодо наявності обставин непереборної сили (форс-мажору);
		- допустили порушення норм матеріального та процесуального права
		- чим не забезпечили дотримання засад судочинства (добросовісність, розумність та справедливість). 
		 
		Доводи боржника
		(ДП «Тростянецький спиртовий завод»)
		26. Боржник доводить: 
		 
		- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.02.2021 закрито провадження у справі № 10/47-08, відтак, на час касаційного провадження, відсутній предмет спору;
		 
		- в силу приписів частини 2 статті 14 Закону про банкрутство конкурсні вимоги ОСОБА_1 є погашеними з 03.07.2008;
		 
		- правові позиції, викладені у справах на які посилається скаржник, як на підставу касаційного оскарження (№ 151/701/17, № 151/979/18 № 6-63цс13, № 6-50цс16, № 61-16914ск19, №6-2073св15 та №6-136цс16), не стоються предмету спору у цій справі;
		 
		- ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду цієї справи у судовому засіданні, призначеному на 24.07.2020.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		27. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Враховуючи дату подачі касаційної скарги у цій справі, розгляд здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 15.01.2020 N 460-IX.
		 
		28. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України (у визначеній редакції), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		29. Предметом цього судового розгляду є грошові вимоги  ОСОБА_1 у розмірі 25   523   755,44 грн. за заявою № б/н від 27.02.2020, що надійшла до суду 05.03.2020, у справі № 10/47-08  про банкрутство ДП «Тростянецький спиртовий завод».
		 
		30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі № 10/47-08 про банкрутство ДП «Тростянецький спиртовий завод» порушено ухвалою Господарського суду Вінницької області 21.03.2008 за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.
		 
		31. Реєстр вимог кредиторів ДП «Тростянецький спиртовий завод» затверджено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.08.2008.
		32. Згідно з пунктом 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство у редакції з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.
		 
		33. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
		З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).
		Перехід від регулювання, передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
		 
		34. За змістом рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. 
		Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Нормативно-правові акти можуть регулювати правові відносини, які хоча і почалися в минулому, але тривали на момент прийняття відповідних актів.
		 
		35. Тобто, в цій справі,  щодо заявлених ОСОБА_1 конкурсних кредиторських вимог до боржника - ДП «Тростянецький спиртовий завод», враховуючи  дату порушення щодо боржника справи про банкрутство (пункт 28-29 цієї Постанови), слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.
		Така ж правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин відповідної редакції Закону про банкрутство викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11.
		 
		36. На дату порушення провадження у справі про банкрутство порядок та умови виявлення кредиторів були регламентовані статтею 14 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013, відповідно до частин 1 та 2 якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
		Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
		Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
		 
		37. За приписами статті 1 Закону про банкрутство (у визначеній редакції) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
		 
		38. Грошові вимоги ОСОБА_1 , як встановлено судами попередніх інстанцій, є конкурсними, оскільки виникли до дня порушення справи про банкрутство, а саме до 21.03.2008, а не поточними, як про це вказує заявник.
		 
		39. Враховуючи, що оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ДП «Тростянецький спиртовий завод» здійснено 03.06.2008, ОСОБА_1 , як конкурсний кредитор, повинен був звернутися з вимогами до боржника у строк до 04.07.2008 включно. 
		Натомість відповідна заява була подана до суду лише 03.03.2020, тобто с пропуском встановленого строку майже на 12 років, а відтак вищезгадані вимоги конкурсного кредитора на момент подання заяви є погашеними відповідно до статті 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.
		Також, судами встановлено, що починаючи з 2008 жодним чином та у будь-який спосіб ОСОБА_1 не звертався ні до господарського суду ні до боржника з будь-якими заявами, вимогами, претензіями про повернення грошових коштів чи меляси в натурі.
		 
		40. Юридичний аналіз приписів частин 1, 2 статті 14 Закону про банкрутство, в редакції на період здійснення процедури розпорядження майном щодо боржника у цій справі, який завершився затвердженням реєстру вимог кредиторів, дозволяє зробити висновок про те, що конкурсний кредитор, який пропустив 30-денний строк на заявлення своїх вимог у справу про банкрутство втрачає таке право, оскільки такий строк є присічним та в силу зазначеної норми закону припиняє існування грошового зобов`язання, за яким може бути заявлена така грошова вимога. 
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.05.2018 у справі № 27/58б, від 28.01.2020 у справі № 1-7/158-09-3124, від 30.01.2020 у справі № 01/5026/333/2011. Означена судова практика є сталою та підстави для її відступлення відсутні.
		 
		41. Звертаючись до суду з заявою про визнання грошових вимог та включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів, останній посилається на норми Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), зокрема на статті 39, 41, 45, 61.
		 
		42. Водночас, суд не може застосовувати зміни у законодавстві про банкрутство з метою захисту прав кредитора та на користь останнього у випадку, якщо на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором в силу закону.
		 
		Звернення особи із заявою про визнання вимог конкурсного кредитора до боржника, які є погашеними в силу статті 14 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013, що підлягав застосуванню та був чинний у період часу, коли заявник мав вчинити процесуальні дії по заявленню до боржника вимог конкурсного кредитора, не є обґрунтованим, оскільки матиме наслідком визнання і включення до реєстру вже погашених вимог кредитора, а відтак порушення прав боржника та інших кредиторів.
		 
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 та судова колегія не вбачає підстав від її відступлення.
		43. Основним завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів, у зв`язку з чим провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів. Тобто, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
		 
		44. Погашення вимог особи в силу Закону, як конкурсного кредитора, виключає право на судовий захист у справі про банкрутство, у тому числі шляхом звернення з кредиторськими вимогами під час дії нового законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (КУзПБ).
		 
		45. Щодо втручання у право власності.
		 
		45.1. Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		45.2. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		 
		45.3. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».
		Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		 
		45.4. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
		 
		45.5. Відповідно до Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013 обов`язок конкурсних кредиторів щодо подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника у встановлений строк, відлік якого починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, має імперативний характер, оскільки цей строк є граничним і поновленню не підлягає згідно з частиною 2 статті 14. 
		 
		Тобто обмеження строку щодо звернення конкурсних кредиторів з вимогами до боржника в межах справи про банкрутство встановлені Законом.
		 
		45.6. Такі обмеження введені законодавцем з метою створення балансу реалізації прав та законних інтересів учасників справи та дотримання конкурсного процесу, що  є суттю процедури банкрутства.
		 
		45.7. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18). 
		На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia) рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom) [ВП], заява № 32555/96, п. 117, ECHR   2005?X та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia,) заява №   36500/05, п. 132, від 13 жовтня 2009 року).
		 
		45.8. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). 
		Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. там же; див. також серед багатьох інших джерел рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).
		 
		45.9. ЄСПЛ, розглядаючи особливості застосування Конвенції та Першого протоколу у розрізі банкрутства, наголошує на необхідності розуміння «конкуруючих приватних інтересів у горизонтальних відносинах», що виникають у межах банкрутства між боржником та кредиторами (Рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії» від 03.04.2012, п.131).
		 
		У цьому ж рішенні (Рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії» від 03.04.2012): 
		«.. Суд повторює, що свобода розсуду, доступна в законодавстві для реалізації соціальної й економічної політики, має бути широкою (див., серед багатьох інших документів, рішення в справі «Ян та інші проти Німеччини» («Jahn and Others v. Germany» [ВП], заяви №46720/99, 72203/01 і 72552/01, п. 91, ЄКПЛ 2005-VI), особливо в ситуації, коли як і в цій справі, держава повинна враховувати суперечливі приватні інтереси в горизонтальних відносинах у такій сфері, як провадження про банкрутство. 
		132. У підсумку, закон передбачав «відтермінований» компенсаційний засіб правового захисту, але заявник не скористався ним, коли він став доступним. З огляду на те, що неможливість вимагати компенсації від ліквідатора в суді мала обмежену тривалість та існувала лише, поки тривала процедура банкрутства, а також за відсутності аргументів від заявника щодо того, чому це могло бути надмірним за цих обставин, Суд вважає, що таке обмеження не впливало на суть прав заявника за статтею 1 Першого протоколу й залишалося в межах розсуду держави. 
		133. Звідси випливає, що законодавча база, передбачена державою, пропонувала заявнику механізм захисту його прав згідно зі статтею 1 Першого протоколу. Як наслідок, Суд вважає, що держава виконала свої позитивні зобов`язання за цим положенням. З огляду на наведене вище, немає потреби окремо розглядати попереднє заперечення Уряду.».
		 
		46. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з застосуванням норм спеціального Закону, імперативність яких встановлена «в межах розсуду держави», за наявності механізму захисту прав кредитора у встановленому Законом порядку; процедура та суть прийнятих судами рішень не вказують на те, що  втручання у право власності заявника було незаконним, чи був відсутній «суспільний», «публічний» інтерес та що таке втручання у право на мирне володіння майном явно непропорційне визначеним цілям.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги
		 
		47. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження та, в більшості своїй, зводяться до переоцінки доказів.
		 
		48. Водночас наведені у касаційній скарзі аргументи ОСОБА_1 зводяться до обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із грошовими вимогами до боржника, однак з огляду на положення статті 14 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013)  строк на заявлення кредиторами грошових вимог до боржника є присічним і поновленню не підлягає, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості оцінювати поважність причин пропуску цього строку. 
		 
		49. Щодо доводів скаржника про неврахування, під час прийняття оскаржених судових рішень, правових висновків викладених Верховним Судом у справах № 151/701/17,  № 151/979/18 № 6-63цс13, № 6-50цс16, № 61-16914ск19, №6-2073св15 та №6-136цс16, колегія суддів зазначає наступне:
		 
		49.1. Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		49.2. За змістом положень пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		49.3. Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19).
		 
		49.4. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанов Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
		 
		49.5. При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).
		 
		49.6. Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		49.7. Посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах № 151/701/17, № 151/979/18 № 6-63цс13, № 6-50цс16, № 61-16914ск19, №6-2073св15 та №6-136цс16 колегія суддів відхиляє, оскільки підстави позовів у даній справі та у вказаних справах, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах. 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		50. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		51. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
		 
		52. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 10/47-08 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та  процесуального права.
		 
		Судові витрати
		 
		53. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		                    
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу   ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 10/47-08 залишити без змін.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		 
		 
		Судді                                                                                          О.В. Васьковський   
		 
		 
		                                                                                          К.М. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...