Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-942/09/1811 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 січня 2010 р.Справа № 2-а-942/09/1811
		Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Любчич Л.В.
		Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.10.2009р. по справіза позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл.про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
		ВСТАНОВИЛА:
		Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від05.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 (далі позивач) задоволені частково. 
		Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл.. Зобовязано УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл. здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Будучі незгодним з постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл. просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.10.2009 року слід залишити без змін виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
		Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп\2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України відповідач, УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл. повинен був діяти у відповідності з чинною нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі встановленому зазначеної нормою Закону. При цьому, суд зазначив, що при розмірі мінімальної пенсії за віком, яка підлягає застосуванню при розрахунку 30% доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
		Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. 
		Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
		Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
		Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		Так відповідач у 2007 році не здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни".
		Таким чином, відповідач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. 
		З 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл. з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України" та п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
		Колегія суддів зазначає, що позивачем в позові заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду з посиланнями на те, що про порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
		Суд першої інстанції вважає , що порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось після внесення змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тому не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.
		Проте, колегія суддів , не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з урахуванням положень ч.1 ст.195 та ч.1ст.196 КАС України вважає за необхідне розглянути дане клопотання та задовольнити його.
		Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
		Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. 
		Враховуючи вищенаведене, похилий вік позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду , що в свою чергу є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
		Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав.
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, застосувавши до спірних правовідносин норми Конституції України та положення ст.8 КАС України.
		Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
		Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
		За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
		З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
		Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
		Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обовязок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
		Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Липоводолинському р. Сумської обл., за місцем проживання позивача.
		Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції. 
		В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
		Інші доводи апелянта не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
		Відповідно до вимог 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області залишити без задоволення, а постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.10.2009 року - без змін.
		Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
			 
			Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В. 
			Судді(підпис)
			 (підпис)Русанова В.Б.  
				 
					Спаскін О.А.  
						ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б. 
					
					Повний текст ухвали виготовлений 08.01.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...