Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/131/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2021. Зареєстровано: 18.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.
Дата набрання законної сили: 18.05.2021
Номер судового провадження: 1-кп/348/232/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020095200000242

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 348/131/21
		Провадження № 1-кп/348/232/21
		 
		16 квітня 2021 року м. Надвірна
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
		в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		секретаря - ОСОБА_2 ,
		з участю: прокурора     - ОСОБА_3 ,
		потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого     - ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження №12020095200000242 від 14.12.2020 року про обвинувачення: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, працює по тимчасових заробітках, розлученого, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, українця, громадянина України, не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_7 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Кримінальний проступок  ним вчинено при наступних обставинах:
		13.12.2020 року приблизно о 15 год. 00 хв. в приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_6 на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт, під час якого у останнього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
		Реалізовуючи свій умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання обвинувачений ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, однією рукою схопив потерпілу ОСОБА_4 за праву руку, а іншою наніс удар в область обличчя. 
		В результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя у вигляді синця та набряку, синця правої кисті, що згідно висновку судово-медичного експерта №311 від 19.12.2020 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Крім того, того ж дня, 13.12.2020 року приблизно о 15 год. 10 хв. до житлового будинку, що по АДРЕСА_1 прийшла матір потерпілої ОСОБА_4  ОСОБА_5 , яка втрутилась в конфлікт між її дочкою та зятем з метою припинення неправомірних дій останнього. В цей час обвинувачений ОСОБА_6 почав висловлюватися в її сторону нецензурними словами та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс потерпілій ОСОБА_5 удар рукою в область обличчя, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин правої орбітальної ділянки у вигляді синця та набряку, що згідно висновку судово-медичного експерта №313 від 18.12.2020 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що 13.12.2020 року в житловому будинку, в якому він проживає разом з сім`єю, що по АДРЕСА_1 між ним та його 16 річною дочкою Настею виник словесний конфлікт з приводу її поведінки. В даний конфлікт втрутилася його дружина ОСОБА_4 та стала на захист дочки, закривши її собою. В подальшому дочка пішла в свою кімнату, а його дружина ОСОБА_4 почала кричати та ображати його, а також сказала, щоб він вийшов геть з хата. Така її поведінка розлютила його і він, будучи розлючений, а також перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння схопив дружину за праву руку, а іншою наніс один удар в обличчя. В цей час їхня дочка подзвонила тещі ОСОБА_5 , яка проживає неподалік і розповіла про їхній конфлікт. Через декілька хвилин остання прийшла до них в будинок та почала кричати та виганяти його з хати. Між ними виникла словесна суперечка, в результаті якої він, в коридорі житлового будинку, наніс ОСОБА_5 один удар правою рукою в обличчя, після чого вийшов на подвір`я. Згодом приїхали працівники поліції.
		Просить його суворо не карати, у вчиненому щиро розкаюється, обіцяє, що більше такого не повториться. 
		Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. 
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вірно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України.
		При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей50,65КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме не зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 р. (справа № 148/1211/15-к).
		У постанові від 14.06.2018 р. (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначено, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуваннястатті 75КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальностіпризначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 р. (справа № 756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені устатті 65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальностіпризначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінального правопорушення якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12КК України) вчинене у конкретному випадку кримінально-протиправне діяння. Беручи до уваги те, що устатті 12КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 ч.1ст.65КК України поняття «особа винного».
		Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
		Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальні правопорушення, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого кримінального правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого кримінального правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
		Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 р. (справа №166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння кримінального правопорушення, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.
		Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 р. (справа №629/847/15-к).
		Крім того, при вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 р. (справа № 298/95/16-к) зазначено, що у частині другійстатті 65КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
		Суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке виразилось в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте у вчиненому розкаявся і активно сприяв його розкриттю, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризуються позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей.
		Отже, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, суд враховує повне визнання вини у вчиненому, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		   Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, особи похилого віку, у присутності дитини, а також те, що кримінальне правопорушення вчинене особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. 
		Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого: має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризуються позитивно, на обліку у наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, та обставини, що пом`якшують та обтяжуюють покарання, приписи статей50,65КК України, роз`яснення ВС, викладені у постанові від 17.04.2018 року, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді штрафу.
		Суд дійшов до такого висновку, оскільки метою покарання згідно з приписами ч.2ст.50КК Україниє не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд також приймає до уваги, що приписи статей53,65КК України не містять застережень щодо неможливості призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в разі відсутності доказів наявності постійного доходу. Натомість такі застереження містяться у ч.3ст.99КК України при призначенні кримінального покарання у виді штрафу неповнолітньому.
		Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Судові витрати у даному кримінальному провадженні, питання щодо яких має вирішувати суд  відсутні.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався, арешт на майно не накладався.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання  штраф у розмірі п"ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень (вісімсот п"ятдесят гривень).
		Речовий доказ: оригінал догоспітального клінічного протоколу №4137 від 13.12.2020 року виданого на ім`я ОСОБА_5 та оригінал догоспітального клінічного протоколу №4138 від 13.12.2020 року виданого на ім`я ОСОБА_4 , після вступу вироку в законну силу  залишити при матеріалах справи.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6  не обирався.
		Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6  в той самий строк з часу отримання копії вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...