Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/899/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2021. Зареєстровано: 19.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2021.
Дата набрання законної сили: 16.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/63000/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/899/18-а
		адміністративне провадження № К/9901/63000/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2018 року (суддя     Комар П.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (судді: Залімський І.Г. (головуючий), Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі № 802/899/18-а.
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0086291305 від 07.12.2017.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0086291305 від 07.12.2017 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0086291305 від 07.12.2017.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0086291305 від 07.12.2017 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства. Крім того, суди зазначили, що контролюючим органом протиправно застосовано до позивача ставку податку, що передбачена        п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України та донараховано відповідну суму податку за 2014 рік, оскільки кошти отримані позивачем від продажу цілісного майнового комплексу СФГ «Вид» є доходом від продажу нерухомого майна, а не інвестиційним прибутком.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Вінницькій області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 03.11.2017 по 09.11.2017 на підставі      п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області № 3171 від 20.10.2017 старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області Жевегою Вікторією Павлівною та головним державним ревізором-інспектором відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Вінницькій області Присяжнюк Іриною Іванівною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2517/13/ НОМЕР_1 від 16.11.2017.
		В ході проведення вказаної перевірки виявлено та відображено в акті порушення позивачем вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст.168, п. 170.2        ст. 170, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та не відображено інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами (кошти від продажу цілісного майнового комплексу СФГ «Вид» в сумі                             10 391 000,00 грн, які сплачено покупцем ОСОБА_1 25.12.2014). В результаті чого занижено загальний річний оподаткований дохід на суму 10 391  000,00 грн та не сплачено податок з таких доходів.
		На підставі висновків акта перевірки № 2517/13/ НОМЕР_1 від 16.11.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0086291305 від 07.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 2 207  783,00 грн, з них 1 766 226,40 грн за основним платежем та 441 556,60 грн - штрафні санкції.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу селянського фермерського господарства «Вид» від 12.01.2015, який зареєстрований приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмилою Вікторівною за № 20. Відповідно до умов даного договору предметом договору є: складений капітал господарства - 3 000 000 (три мільйони) грн; земельні ділянки; необоротні активи та пасиви господарства; майно пайового фонду господарства та сільськогосподарська техніка; трудові ресурси; земельні ділянки площею 1537,70 га, що перебувають у користуванні господарства на умовах оренди з власниками таких земельних ділянок. Відповідно до п. 2.1 Договору продаж предмету договору вчиняється за ціною           10 391  000,00 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем та отримана продавцем до підписання цього договору у безготівковій формі, що підтверджується квитанціями ПАТ «ПриватБанк» від 25.12.2014 та платіжного доручення АТ «Укрексімбанк».
		Згідно інтегрованої картки платника податків по податку на доходи фізичних осіб, яка обліковується у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ОСОБА_1 29.12.2014 сплачено податок в сумі 519  550,00 грн (5% від вартості об`єкту продажу). Тобто, позивачем внаслідок укладення вказаного договору купівлі-продажу сплачено податок з доходів фізичних осіб з коштів, які отримані як дохід від продажу нерухомого майна.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо операцій з інвестиційними активами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
		8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
		9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Підпункти 14.1.81, 14.1.90 пункту 14.1 статті 14.
		Інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу; б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку; в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій;
		корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		10.2. Пункти 167.1, 167.2 статті 167.
		Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
		Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді: процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.
		Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм  пункту 164.6 статті 164  цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
		Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із  статтями 177  і  178  цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
		Встановлені в абзацах першому та одинадцятому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті.
		Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
		10.3. Підпункти 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170.
		Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм  підпунктів 170.2.4-170.2.6  цього пункту (крім операцій з деривативами).
		При застосуванні платником податку норм  підпункту 170.2.9  цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об`єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
		Запровадження обов`язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов`язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в  підпункті 170.2.8  цього пункту.
		До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
		Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
		Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.
		До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
		Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
		Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в  абзаці першому пункту 29  підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
		10.4. Пункти 172.1 -172.8 статті 172.
		172.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121  Земельного кодексу України  залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
		Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.
		Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.
		172.2. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною  пунктом 167.2  статті 167 цього Кодексу.
		У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об`єкта незавершеного будівництва.
		172.3. Дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
		При обміні об`єкта нерухомості на інший (інші) дохід платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого майна, визначеного:
		а) у абзаці першому пункту 172.1 цієї статті, - не оподатковується;
		б) у пункті 172.2 цієї статті, - оподатковується за ставкою, визначеною  пунктом 167.2  статті 167 цього Кодексу.
		172.4. Під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
		172.5. Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
		а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
		б) особою, у власності якої перебував об`єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов`язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
		172.6. У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.
		172.7. Одночасно з дією  пункту 172.4  цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).
		172.8. Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
		11. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Стаття 66.
		Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
		11.2. Стаття 114.
		Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.
		Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
		Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також  законом про фермерське господарство, іншими законами.
		12.   Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV:
		12.1. Стаття 22.
		Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. 
		За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс  може бути  відчужене на підставі  цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
		Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського  господарства на державну реєстрацію.
		12.2. Частина перша статті 23.
		Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
		14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у  запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
		15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0086291305 від 07.12.2017, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
		Колегія суддів зазначає, що доводи контролюючого органу щодо отримання згідно договору купівлі-продажу від 12.01.2015 позивачем інвестиційний прибуток від продажу іншій фізичній особі корпоративних прав у вигляді часток статутного капіталу чи паїв у господарському товаристві, у зв`язку з чим позивач зобов`язаний подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік в якій відобразити інвестиційний прибуток від продажу цілісного майнового комплексу СФГ «Вид» в сумі 10 391  000,00 грн та з коштів отриманих згідно вказаного договору купівлі-продажу сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою, яка визначена в п.167.1 ст.167 ПК України є безпідставними та необґрунтованими відповідними положеннями чинного законодавства, виходячи з наступного.
		Згідно з положеннями статті 114 Господарського кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також  законом про фермерське господарство, іншими законами. Таким законом є Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV в статті 1 якого встановлено, що фермерське    господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які  виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення  фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене   одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Таким чином фермерське господарство є особливою формою підприємництва громадян зі специфічним суб`єктним складом, а також окремим правовим регулюванням його діяльності відмінним від інших видів підприємств визначених Господарським кодексом України, з урахуванням положень вказаного спеціального закону.
		Положеннями Розділу VI (Відчуження майна фермерського господарства) Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV встановлено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (стаття 22), а також - порядок відчуження майна фермерського господарства, зокрема, передбачено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс  може бути  відчужене  на  підставі  цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (стаття 22), або фермерське господарство (цілісний майновий комплекс) може бути успадковане відповідно до закону.
		Згідно з положеннями статті 66 Господарського кодексу України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
		Таким чином, враховуючи положення Господарського кодексу України, а також положення Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV прийнятого відповідно до нього, цілісний майновий комплекс фермерського господарства (майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання) є нерухомістю і може бути відчужене  на  підставі  цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між позивачем (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу селянського фермерського господарства «Вид» (договір нотаріально посвідчений та зареєстрований) згідно п. 2.1 якого, продаж предмету договору вчиняється за ціною - 10 391  000,00 грн. Вказана сума повністю сплачена покупцем та отримана продавцем у безготівковій формі, що підтверджено квитанціями ПАТ «ПриватБанк» від 25.12.2014 та платіжного доручення АТ «Укрексімбанк». Згідно змісту інтегрованої картки платника податків по податку на доходи фізичних осіб, яка обліковується у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ОСОБА_1 29.12.2014 сплачено податок в сумі 519  550,00 грн (5% від вартості об`єкту продажу). Таким чином, для цілей оподаткування, дохід отриманий позивачем від продажу цілісного майнового комплексу СФГ «Вид» в сумі                     10 391  000,00 грн є доходом від продажу нерухомого майна та підлягає оподаткуванню за ставкою 5% (сума податку 519  550,00 грн) у відповідності до вказаних положень чинного податкового законодавства.
		Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі та запереченням на адміністративний позов, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.
		16. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до  статті 8 Конституції України,  статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України  та частини першої  статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну  відповідь  на  кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року слід залишити без задоволення.
		18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі  № 802/899/18-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...