Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9190/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2021. Зареєстровано: 20.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2021.
Дата набрання законної сили: 07.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		25.03.2021Справа №  910/9190/20
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
		за позовом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 
		до 1) Національної академії наук України 
		2) Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни, 
		3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ",
		4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроінж-Буд",
		про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права державної власності,
		 
		Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.03.2021,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до  Національної академії наук України (надалі - відповідач-1), Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни (надалі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ" (надалі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроінж-Буд" (надалі - відповідач-4), в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.09.2019 №48874934 на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:123:0005, площею 14, 1788 га, що знаходиться за адресою вул. Академіка Заболотного, 152 у Голосіївському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1923336080000 за відповідачем-1;
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.10.2019 №48952936 на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:123:0005, площею 14, 1788 га, що знаходиться за адресою вул. Академіка Заболотного, 152 у Голосіївському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1923336080000 за відповідачами 3 та 4.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.
		15.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/9190/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 19.08.2020.
		28.07.2020 від відповідача-3 надійшов відзив на позову заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, у задоволені позову просив відмовити.
		04.09.2020 від Виконавчого органу Київської міської ради надійшла реєстраційна справа на виконання ухвали суду.
		22.09.2020 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке судом було залишено без задоволення.
		15.12.2020 до відділу діловодства суду від відповідача-3 надійшла заява про відвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи № 910/9190/20.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі № 910/9190/20 у задоволенні заяви ТОВ "Інтербуд ТМ" про відвід судді Карабань Я.А. від участі у розгляді справи № 910/9190/20 відмовлено.
		Натомість, ухвалою суду від 15.12.2020 був задоволений самовідвід судді Карабань Я. А. від розгляду справи № 910/9190/20 та матеріали справи № 910/9190/20 передані для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
		За наслідками автоматизованого розподілу дана справа передана на розгляд судді Джарти В. В.
		Ухвалою від 21.12.2020 прийняти справу № 910/9190/20 до провадження суддею Джарти В. В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.01.2021.
		Заслухавши у судовому засіданні 20.01.2021 представників сторін суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі № 910/9190/20 на 17.02.2021 та визначив сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
		17.02.2021 канцелярією суду до початку судового засідання зареєстровано заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вступ у справу третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Також безпосередньо перед початком судового засідання канцелярією суду зареєстровано заяву журналіста видавництва "Укрмедіа" Сергія Куценка про участь у справі для висвітлення ходу справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вступ у справу третіми особами на стороні позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021.
		У судовому засіданні 11.03.2021 оголошено перерву до 25.03.2021.
		Під час судового засідання 25.03.2021 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представники відповідачів-1, 3, 4 проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзивах.
		Представник відповідача-2 до судового засідання не з`явився, однак про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
		Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		На підставі рішення від 29.07.1958 № 1283 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих Інституту ботаніки АНУРСР (база) видано акт на право користування землею від 03.01.1967, за яким відведено в постійне користування земельну ділянку площею 31,20 га по вул. Заболотного, 148 , 152 (за нинішньою назвою) під будівництво інституту та житлового будинку.
		19.02.2016 між НАН України та ТОВ «Інтербуд ТМ» укладено договір №10/1, предметом якого є будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями на земельній ділянці по вул. Академіка Заболотного, 152 у Голосіївському районі м. Київ ,
		Відповідно до пункту 1.2 вищезазначеного договору НАН України зобов`язується надати на час будівництва ТОВ «Інтербуд ТМ» земельну ділянку, необхідну дозвільну документацію на її забудову, здати разом з ТОВ «Інтербуд ТМ» об`єкт в експлуатацію, передати ТОВ «Інтербуд ТМ» функції замовника будівництва, в тому числі але не виключно: отримання дозвільної, виготовлення проектної та виконавчо-технічної документації, будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію, оформлення усіх необхідних для цього документів.
		Згідно з пунктом 1.3 договору ТОВ «Інтербуд ТМ» зобов`язується за рахунок власних та залучених коштів, власними та/або залученими силами і засобами забезпечити оформлення документації на земельну ділянку, розробку, погодження та експертизу (у разі необхідності) у встановленому порядку проектної документації на будівництво об`єкта; отримати дозвільну та виконавчо-технічну документацію на будівництво об`єкта, здійснити будівництво об`єкта та здати об`єкт в експлуатацію у визначені Договором порядку і строки.
		У свою чергу, НАН України зобов`язана сприяти ТОВ «Інтербуд ТМ» у виконанні робіт по об`єкту, надати ТОВ «Інтербуд ТМ» земельну ділянку на період будівництва, передати дозвільну та іншу документацію на право її забудови, передати функції замовника будівництва об`єкта.
		17.09.2019 НАН України зверталася до суб`єктів державної реєстрації з листом № 16/607-М щодо реєстрації відповідно до норм законодавства України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. А. Заболотного, 152, кадастровий номер 8000000000:79:122:0005, загальною площею 14,1788 га.
		26.09.2019 державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Поліщук В.М. прийнято рішення № 48874934 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 1000000000:79:122:0005 площею 14,1788 га, що знаходиться за адресою: вул. Академіка Заболотного, 152 у Голосіївському районі м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1923336080000 за НАН України. 
		З метою реалізації договору №10/1 від 19.02.2016 між НАН України та ТОВ "Гідроінж-Буд" укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 27.09.2019 (надалі - договір суперфіцію).
		Відповідно до п.1.1. договору суперфіцію Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає в строкове користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, 152 кадастровий номер 8000000000:79:122:0005, цільове призначення: Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово- розважальної та ринкової інфраструктури, площею - 7,7 га., що є частиною від загальної площі 14,1788 га, що належить Суперфіціару (далі - Земельна ділянка), для реалізації Суперфіціарієм свого права на забудову.
		Відповідно до п.1.3. договору суперфіцію, земельна ділянка не вилучається у Суперфіціара, а Суперфіціарій отримує лише право на користування нею для будівництва, експлуатації та обслуговування Об`єктів нерухомості. Площа та межі Земельної ділянки залишаються без змін.
		У зв`язку з цим, 01.10.2019 державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Поліщук В.М. прийнято рішення № 48952936 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 1000000000:79:122:0005 площею 14,1788 га, що знаходиться за адресою: вул. Академіка Заболотного, 152 у Голосіївському районі м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1923336080000 за ТОВ «Інтербуд ТМ» та ТОВ "Гідроінж-Буд".
		Надалі, 18.11.2019 наказом № 1468 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нового будівництва по вул. А. Заболотного, 152, у Голосіївському р-ні, кадастровий номер 8000000000:79:122:0005, землекористувачем якої виступає НАН України.
		Звернувшись з даним позовом до суду, Виконавчий орган КМР (КМДА) просив визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 1000000000:79:122:0005 за НАН України та ТОВ «Інтербуд ТМ», ТОВ "Гідроінж-Буд", оскільки позивач вважає, що саме КМДА у межах своєї території передає земельні ділянки з земель державної власності, а відтак НАН України не мала права звертатися з заявами про державну реєстрацію права на спірну земельну ділянку.
		Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував, зазначивши про те, що спірна земельна ділянка передана йому в постійне користування ще в 1967 році, що виключає виключну компетенцію позивача на розпорядження такою земельною ділянкою. Поряд із цим, за положеннями чинного законодавства право на управління та розпорядження наявним у користуванні відповідача-1 нерухомим майном належить саме відповідачу-1. Крім того, неодноразово під час судового розгляду представник відповідача-1 зазначала, що форма власності спірної земельної ділянки змінена не була.
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-3 у відзиві зауважив, що спірна земельна ділянка належить відповідачу-1 на праві постійного користування, у зв`язку з чим останній має всі права щодо розпорядження нею. У той же час, позивачем не пред`явлено жодних позовних вимог до відповідача-3 та не зазначено, яким чином відповідач-3 порушив права позивача. 
		У відзиві на позовну заяву відповідач-4 зазначив, що прийняття ним у строкове користування спірної земельної ділянки здійснено на підставі укладеного з відповідачем-1 договору, який наразі є чинним. Одночасно, виходячи з норм чинного законодавства, відповідач-1 має право використовувати належне йому майно - земельну ділянку, для участі в цивільних відносинах, а відтак у позивача відсутні повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
		За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.
		Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
		Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.
		За приписами статті 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності. 
		Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди.
		Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
		- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;
		- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
		- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.
		Якщо право постійного користування виникло в суб`єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим Земельним кодексом України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.
		Згідно з розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
		Пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
		Таким чином, акт від 03.01.1967 на право постійного користування землею, виданий виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих для Інституту НАН України, є належною підставою для реєстрації права постійного користування землею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Отже, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:123:0005 у відповідності до чинного на той час законодавства передана у постійне користування Інституту ботаніки НАН України під будівництво інституту та житлового будинку.
		Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Відповідно до статті 2 вказаного Закону об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;
		Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до суб`єктів управління об`єктами державної власності відноситься, серед інших, Національна академія наук України, галузеві академії наук.
		Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.
		Статтею 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» визначено, що Національна академія наук України (надалі - НАН України та/або Національна академія), здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Одночасно суд зауважує, що частиною 2 статті 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлено, що закони України та інші нормативно-правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово - господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
		Стаття 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлює, що НАН України: виступає орендодавцем цілісних , майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України; надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надає дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України; здійснює інші повноваження з управління, передбачені законодавством України, щодо об`єктів державної власності, які належать до майнового комплексу Національної академії наук України.
		Абзац 2 статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» передбачає, що НАН України, національні галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.
		Відповідно до абзацу 1 статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.
		Згідно з пункту 2.2. Статуту Національної академії наук України, затвердженого постановою Загальних зборів Національної академії наук України від 14.04.2016 № 2 (надалі - Статут), НАН України відповідно до основних завдань: 2.2.18. Здійснює відповідно до законодавства та цього Статуту повноваження з управління об`єктами майнового комплексу НАН України; 2.2.25. Веде будівництво об`єктів наукового, житлового та іншого соціального призначення.
		Відповідно до пункту 8.9. Статуту майновий комплекс НАН України складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах НАН України та організацій, віднесених до її відання, і які закріплені державою за НАН України в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
		Пунктом 8.17. Статуту передбачено, що Президія НАН України, здійснюючи передбачені законом повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Відповідно до пункту 8.10. Статуту НАН України та організації, що перебувають у віданні НАН України, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, будівництва об`єктів наукового та соціального призначення відповідно до цілей їх утворення та в межах цивільної правоздатності.
		Отже, вищезазначені приписи чинного законодавства та положення Статуту НАН України передбачають наявність у НАН України повноважень на здійснення управління та розпорядження об`єктами майнового комплексу НАН України, до яких належать, зокрема, земельні ділянки, що перебувають у користуванні Інституту ботаніки НАН України.
		У зв`язку з наведеним, системний аналіз норм Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та положень Статуту Національної академії наук України дає підстави для висновку про те, що НАН України законодавчо визначена суб`єктом реалізації прав держави, як власника об`єктів державної власності, які передані в її безстрокове безоплатне користування, тобто виконує функції держави, як власника цих об`єктів, пов`язані з ефективним використанням та розпорядженням ними в межах, визначених законодавством, з метою задоволення суспільних потреб.
		Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, до Державного реєстру речових прав вносяться відомості про власника об`єкта нерухомості, а у випадку, якщо власником є держава - повне найменування суб`єкта, що здійснює управління (розпорядженням) нерухомим майном.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державу реєстрації речових прав на нерухоме майно» державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, у тому числі право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
		Згідно з вимогами частини 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» у разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувана, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
		Частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачено, що у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
		Ураховуючи, що суб`єктом управління земельними ділянками державної власності, що перебувають у користуванні НАН України та/або підпорядкованих їй установ, підприємств і організацій, є виключно НАН України, то внесення 26.09.2019 під час реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:79:123:0005 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про власника цієї земельної ділянки - Держави, та органом управління - НАН України, здійснено у відповідності до чинного законодавства. Також, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державу реєстрації речових прав на нерухоме майно», є законодавчо правомірною державна реєстрація 01.10.2019 прав забудови земельної ділянки (суперфіцій) за ТОВ «Інтербуд ТМ», ТОВ "Гідроінж-Буд", як суперфіціаріями відповідно до укладених з НАН України правочинів.
		Більш того, приписи статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачають, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із ст. 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не   опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України  завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно  статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність його порушеного права та охоронюваного законом інтересу оспорюваними в справі рішеннями державного реєстратора про реєстрацію права державної власності на спірну земельну ділянку за НАН України та в подальшому реєстрацію права забудови за суперфіціаріями ТОВ «Інтербуд ТМ» і ТОВ "Гідроінж-Буд", ураховуючи що позивач у справі не є власником спірної земельної ділянки. 
		Беручи до уваги, що за положеннями Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» усі повноваження власника (тобто держави) щодо управління та розпорядженням земельними ділянками, які перебувають у постійному користування у НАН України та/або у підпорядкованих їй організації, установ, підприємств надано саме НАН України, то в даному випадку виключна компетенція Київської міської державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності на території міста Києва на спірну земельну ділянку не розповсюджується.
		З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
		Разом з тим, інші доводи та заперечення сторін, надані до суду документи, не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). 
		Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.
		Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Національної академії наук України, Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроінж-Буд" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права державної власності відмовити повністю.
		2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складене 16.04.2021
		 
		 
		СУДДЯ                                                                                                      В. В. ДЖАРТИ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...