Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/15227/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2021. Зареєстровано: 20.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Номер судового провадження: 11-кп/813/1108/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019161470000993

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/1108/21
		Номер справи місцевого суду: 521/15227/19 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.04.2021 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		перекладача: ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Малиновського районногосуду м.Одеси від30.11.2020рокувідносно 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 
		- 26.07.2018 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч.2 ст.190 ч.2 ст.186 КК України до п`яти років позбавлення волі, згідно ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20.02.2018 року вирок змінено та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, вирок виконаний, звільнений по відбуттю покарання 24.05.2019 року,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161470000993 від 24.07.2019 року,
		установив
		Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
		Вироком Малиновського районногосуду м.Одеси від30.11.2020рокуОСОБА_7  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років. Суд вирішив строк покарання ОСОБА_7  рахувати з 24.07.2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання. Також вироком вирішено питання речових доказів.
		Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_7  визнаний винуватий у тому, що він 23.07.2019 року, о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку № 11, провулок 2-й Розумовський, в м. Одесі, помітив раніше йому незнайомого гр. ОСОБА_10 , який в цей час проходив біля вище вказаного будинку маючи при собі чорну сумку. Побачивши ОСОБА_10 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння майном зазначеної особи.
		Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно о 23 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагачення за рахунок чужого майна, діючи відкрито, повторно, з прямим умислом, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вдарив останнього по потилиці та шляхом ривка відкрито викрав майно ОСОБА_10 , а саме: рюкзак чорного кольору в якому знаходилися светр чоловічий, грошові кошти в розмірі 1000 гривень (по 2 купюри номіналом 500 гривень), банківська карта «Ощадбанку», документи на ім`я ОСОБА_10 - паспорт громадянина України, військовий квиток, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, трудова книжка, комсомольський квиток, свідоцтво про народження.
		В подальшому ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник разом із викраденим майном, завдавши своїми злочинними діями потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 1200 гривень.
		Дії ОСОБА_7 кваліфіковано судомза ч.2ст.186КК України,за кваліфікуючимиознаками:відкрите викраденнячужого майна(грабіж),поєднаний знасильством,яке неє небезпечнимдля життята здоров`япотерпілого,вчинений повторно. 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок незаконним, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вважає, що йому потрібно інкримінувати лише ч.1 ст.186 КК України, адже з показів потерпілого та свідків неможливо зробити однозначний висновок про мотиви застосування до потерпілого фізичної сили. Також звертає увагу, що ніяких документальних підтверджень щодо суми матеріального збитку в 1200 гривень або висновків експертів про розмір збитків немає. Суд першої інстанції не взяв до уваги ті докази, які могли б вплинути на вирок. На думку обвинуваченого, судом не застосовано ч.1 ст.126, ч.1 ст.186 КК України, однак хибно застосована ч.2 ст.186 КК України, не враховано обставини, передбачені п.7 ч.1 ст.66 КК України та призначено занадто суворе покарання. На думку обвинуваченого, до нього не може бути застосована така кваліфікуюча ознака, як «повторність».
		На підставі вищевикладеного просить повторно дослідити всі докази, допитати потерпілого та свідків, вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2020 року  скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		 
		Потерпілий ОСОБА_10 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом шляхом направлення за його адресою судової повістки рекомендованим поштовим відправленням, як то передбачено ст.135 КПК України.
		Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які вважали за можливе розглянути справу за відсутності потерпілого, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності потерпілого ОСОБА_10 .
		 
		 
		 
		Позиції учасників судового розгляду.
		Заслухавши: доповідь судді-доповідача; доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити; виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
		Мотиви суду апеляційної інстанції
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
		Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. 
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, він відповідає приписам ст.370 КПК України.
		Так, встановивши вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі та пояснив, що точну дату та час пригадати не може у зв`язку з тим що з моменту події минув значний проміжок часу. Разом з цим, ОСОБА_7 пояснив суду, що приблизно о 9  10 годині вечора, він проходив по провулку Розумовського в м. Одесі де помітив в клумбі сумку, а неподалік від неї, в кількох метрах, лежав чоловік, який на його думку спав. Він підійшов до сумки та взяв її, в цей момент він відчув що від чоловіка який лежав поруч з зазначеною сумкою, сильно несло алкоголем. Після чого він взяв зазначену сумку і направився далі. Пройшовши провулок, можливо на вул. Разумовській, до нього підійшли співробітники поліції, які попросили його представитися та запитали що у нього за сумка і чи належить вона йому. На що він їм повідомив, що сумка йому не належить і він знайшов. Після чого його затримали. Декілька осіб залишилися на місці разом з ним, а інші поліцейські направилися в сторону того місця, яке він їм повідомив, а саме де він знайшов зазначену сумку. Через невеликий проміжок часу, зазначені співробітники поліції повернулися зі ще однією особою, як виявилося це був потерпілий. Співробітники поліції в присутності потерпілого оглянули вміст сумки, в ході якого потерпілий впізнав свої речі. Після чого його затримали та відвезли до райвідділу поліції. Обвинувачений також пояснив суду, що вважає що потерпілий його оговорює, оскільки він перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Разом з цим пояснив, що з потерпілим він до зазначених подій раніше знайомий не був. 
		Не зважаючи на повне не визнання вини ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вина обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч.2ст.186 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, отриманих в порядку ст.84-86,91-93 КПК України, а саме:
		- показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 який пояснив, що 23.07.2019 року, близько 23 години, можливо пізніше, він повертався з роботи додому. Перебуваючи на вул. Середньої провулок Розумовського, до нього підбіг чоловік та почав виривати сумку яка була при ньому одягнена через плече. У цей момент він почав чинити опір нападнику, внаслідок чого отримав два удари в область голови та обличчя. Після отриманих ударів, він впав на землю і пошкодив лікті рук, а нападник вирвав у нього сумку і побіг в сторону вул. Розумовської. Він піднявся і побіг вслід за нападником. Переслідуючи зазначену особу, в кінці вулиці Разумовського, він побачив як особу, що на нього напала та заволоділа його сумкою, затримали. Потерпілий категорично в ході судового засідання заявив, що саме ОСОБА_7 , який перебуває під вартою в залі суду, вирвав у нього сумку та наніс йому при цьому два удари по голові і обличчю. Також потерпілий окремо відзначив, що з моменту нападу на нього та заволодіння його сумкою і до моменту затримання особи, він не втрачав зоровий контакт з нападником, оскільки біг за ним слідом та намагався його наздогнати. Також потерпілий заявив, що добре запам`ятав лице особи нападника, оскільки місце злочину було достатньо освітленим. Особу запам`ятав за короткою стрижкою та овалом обличчя. Щодо вживання алкоголю у той день, потерпілий пояснив, що дійсно він після роботи вживав алкоголь, але взагалі не вважає що він був п`яним, оскільки у той вечір він випив лише одну пляшку пива. З обвинуваченим до зазначених подій знайомим не був.
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , співробітника батальйону особливого призначення УМВС України на час події, який пояснив, що літом 2019 року, в нічний час доби, в районі 22-23 години, можливо пізніше, в ході несення служби на вул. Разумовського в м. Одесі, ним та іншими співробітниками які входили до складу патруля, був затриманий громадянин, який зараз перебуває під вартою в залі суду. В ході огляду зазначеного громадянина у нього була вилучена сумка, яку опізнав потерпілий, який через незначний проміжок часу після затримання зазначеного громадянина підійшов до них. У зв`язку з чим затримали зазначену особу ( ОСОБА_7 ), на даний час пригадати не може, оскільки з моменту подій пройшов значний проміжок часу. Чи було повідомлення про скоєний злочин від чергового та орієнта\ування, чи вони просто затримали підозрілу особу, на даний час пригадати також не зміг. Пам`ятає що затримана особа бігла, а коли побачила співробітників поліції, перейшла на спокійний рух, сумка була одягнена через шию на перевіс. Крім того, свідок пояснив, що перед затриманням, вони розділилися, частина співробітників пересувалася на автомобілі, частина рухалася по вулиці пішим ходом. Інших деталей не пригадав. В обвинуваченому чітко впізнає особу, яку вони затримали з викраденою сумкою та на якого вказав потерпілий.
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , співробітника батальйону особливого призначення НП України на час події, який пояснив суду, що 23.07.2019 року, близько 23-24 години, він у ході несення служби разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 затримали на вул. Разумовського громадянина, який на даний час перебуває під вартою в залі суду. Докладні обставини затримання пригадати не зміг, оскільки з тих подій пройшов значний проміжок часу. Разом з цим пояснив, що після затримання даної особи ( ОСОБА_7 ) до них підійшов чоловік, який повідомив, що затримана особа здійснила на нього напад і заволоділа його сумкою. На питання учасників повідомив, що він разом з напарником пересувався пішим ходом. Частина його колег пересувалася на патрульному автомобілі. На затриманому висіла чорна сумка, одягнена через плече. Потерпілий опізнав зазначену особу одразу. Коли оглянули вміст сумки, там були виявлені речі та документи потерпілого. Чи був потерпілий в стані алкогольного сп`яніння стверджувально повідомити не зміг, але потерпілий поводив себе нормально, явних ознак сп`яніння у нього не було.
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , який пояснив суду, що точної дати та часу він не пам`ятає, в нічний час доби, в ході патрулювання старшому екіпажу подзвонив черговий з КПП і повідомив, що бачив як підозріла особа бігла з другого Разумовського провулку в сторону вулиці Разумовського. Вони під`їхали на зазначену адресу де побачили схожу з оріентуванням особу  невеликий зріст, темна одежа, та зупинили її. Після чого розпочали з затриманою особою бесіду в ході якої до них підійшов чоловік та повідомив, що зазначена особа викрала у нього сумку з особистими речами. В ході бесіди затримання особа поводила себе зухвало, нервувала та повідомила їм, що у них немає підстав для його затримання та вони перевищують свої службові повноваження. Після чого у зазначеної особи була вилучена сумка, в якої знаходилися речі потерпілого, були якісь кошти та документи. Також свідок пояснив, що пам`ятає, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки він чув відповідний запах та потерпілий повідомляв їм що вживав напередодні пиво. В ході судового засідання свідок категорично вказав на обвинуваченого як на особу, яку він затримував і в якої була вилучена сумка з особистими речами потерпілого.
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що ймовірно 23.07.2019 року, в нічний час доби, він у складі автопатруля ніс службу в районі автовокзалу. Він був водієм службового автомобіля. В ході несення служби їм надходили від чергового різні виклики та повідомлення, в ході одного з яких вони під`їхали на адресу, яку він на даний час пригадати не зміг, де затримали особу, яка на даний час перебуває в залі суду під вартою. Самого затримання він не бачив, оскільки перебував в автомобілі. Пам`ятає, що в ході зазначених подій до нього підходив потерпілий та розповідав про те, що дана особа викрала у нього сумку. Щодо перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, нічого пояснити не зміг, оскільки не пам`ятає даних обставин.
		Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими підтверджується вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме:
		- протокол огляду місця події від 24.07.2019 року з додатками у вигляді фото таблиці, згідно якого, в присутності понятих, потерпілого та затриманого було оглянуто ділянку місцевості розташовану в АДРЕСА_3 , в 7 метрах від обочини проїжджої частини. Предметом огляду були дві особи, які представилися як ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .. В ході огляду було встановлено, що на ОСОБА_18 була одягнена сумка чорного кольору. Як пояснив останній, він взяв зазначену сумку у учасника огляду ОСОБА_10 , який лежав у стані алкогольного сп`яніння. Також в ході огляду був оглянутий вміст сумки з відповідним описом речей;
		- висновок судово-медичного експерта №2181 від 15.08.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець голови, садна шиї, садна в області лівого та правого ліктьових суглобів. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, тертя. Враховуючи дані медичної документації та морфологічні особливості ушкоджень (синець  блідо-жовтого кольору, садна  під переважно відшарованими бурими кірками) слід вважати, що вони виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 23-24.07.2019 року. Синець голови, садна шиї, області лівого та правого ліктьових суглобів, як кожне окремо, так і в сукупності, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Діагноз «Струс головного мозку», не може бути врахований при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки не підлягає медичній оцінці, передбаченій п. 4.9. Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень;
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями від 28.08.2019 року, згідно якого ОСОБА_10 упізнав особу під № 2 ( ОСОБА_7 ), як особу, яка скоїла у відношенні нього злочин;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 28.08.2019 року, в ході якого потерпілий, в присутності понятих, на місці докладно показав як у відношенні нього був вчинений злочин. Також потерпілий пояснив механізм завдання йому тілесних ушкоджень та повідомив маршрут руху особи, яка здійснила на нього напад.
		Суд першої інстанції вірно визнав додаток до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.08.2019 року, а саме: СД диск з відео файлом зазначеної процесуальної дії, як очевидно недопустимий доказ і не залучав його до основи доказової бази по даному кримінальному провадженню, оскільки відтворити зазначений диск в ході судового засідання не надалося можливим з технічних причин. При цьому суд вірно вважав, що відсутні підстави для визнання всього протоколу проведення слідчого експерименту від 28.08.2019 року недопустимим доказом і визнав його належним і допустимим оскільки він отриманий в порядку передбаченому КПК України.
		Також суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до позиції обвинуваченого щодо повного не визнання вини та його пояснення про непричетність до нападу на потерпілого та сприйняв таку позицію як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності за скоєння тяжкого злочину, оскільки доводи обвинуваченого повністю спростовуються отриманими в ході судового розгляду показами потерпілого ОСОБА_10 , який категорично заявив, що саме обвинувачений ОСОБА_7 вирвав у нього сумку та наніс йому при цьому два удари по голові і обличчю, і якого з моменту нападу та заволодіння його сумкою та до моменту затримання, він не втрачав з поля зору, оскільки біг за ним слідом та намагався його наздогнати. Також потерпілий заявив, що добре запам`ятав лице особи нападника, оскільки місце злочину було достатньо освітленим. Суд вірно вважав, що зазначені обставини беззаперечно та прямо вказують на причетність до вчиненого злочину саме обвинуваченого ОСОБА_7 , тобто є прямими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Даючи оцінку показам потерпілого, судом вірно встановлено, що вказані покази є достатньо ґрунтовними, послідовними та такими, які не тільки підтверджуються обставинами встановленими під час судового розгляду, однак і повністю співвідносяться між собою, та матеріалами судового провадження, в яких послідовно, на протязі всього досудового слідства та розгляду справи в суді висвітлювалися обставини події, які достовірно були встановлені судом. При цьому суд також враховав, що обставини події мали місце ще у 2019 році, але потерпілий досить докладно передав зовнішню обстановку подій які з ним відбулись та обставини вчинення злочину аж до затримання нападника.
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який визнав покази потерпілого достовірними і належними, оскільки покази надані невимушено, без стороннього тиску, викладені потерпілим зі своїми особливостями, але з урахуванням деталей і даних, які могли бути відомі лише учаснику події, які повністю співвідносяться з обставинами, встановленими в ході судового розгляду та залученими письмовими доказами.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що як обвинувачений, так і потерпілий наголошували на тому, що вони не були знайомі один з одним, потерпілий був попереджений про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення і підстав оговорювати обвинуваченого у нього суд не встановив, тому вірно розцінив таку позицію обвинуваченого як спробу уникнути відповідальності за вчинений ним злочин.
		Оцінюючи досліджені судом докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження.
		Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який з`ясувавши обставини кримінального провадження та давши належну оцінку зібраним та дослідженим доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений повторно. 
		Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що з показівпотерпілого тасвідків неможливозробити однозначнийвисновок промотиви застосуваннядо потерпілогофізичної сили,оскільки усвоїх показахпотерпілий зазначав,що обвинуваченийпочав виривати сумку яка була при ньому одягнена через плече, та після здійснення опору з боку потерпілого, обвинувачений наніс йому два удари в область голови та обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю і пошкодив лікті рук, а нападник вирвав у нього сумку і побіг. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що метою застосування насильства до потерпілого було саме вилучення його майна та у цьому випадку застосування насильства передувало вилученню майна. 
		Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і в цьому випадку застосовуватися після вилучення майна, а тому посилання обвинуваченого на те, що способом заволодіння майном потерпілого було виривання у нього сумки, а насильство обвинувачений застосував у зв`язку з здійсненням опору з боку потерпілого, у даному випадку не має правового значення для застосування кваліфікуючої ознаки грабежу, передбаченої ч.2 ст.186 КК України: «поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого». 
		Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності розміру матеріального збитку, завданому злочином, оскільки розмір завданого матеріального збитку для кваліфікації дій обвинуваченого ч.2 ст.186 КК України не має правового значення, так як диспозиція складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди. 
		Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого що до нього не може бути застосована така кваліфікуюча ознака, як «повторність», оскільки інкримінований йому злочин обвинувачений вчинив, маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 та186 КК України, що у відповідності до примітки ст.185 КК України свідчить про повторність вчинення злочину. 
		В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та виклав версію обставин подій, яку він наголошував у суді першої інстанції та якої була надана належна оцінка судом при ухваленні вироку. Крім того, така версія обвинуваченого суперечить поданої ним апеляційної скарги, у якій він визнає факт скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 КК України. 
		Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано судом за ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений повторно. 
		Таким чином, версія обвинуваченого щодо обставин подій та невинуватості його у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діянь.
		Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання обвинуваченого про повторне дослідження доказів, оскільки ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду обвинувачений не навів жодних обставин для їх повторного дослідження, передбачених ч.3 ст.404 КПК України.
		При обранні виду та міри кримінального покарання обвинуваченому суд першої інстанції враховав ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за скоєння корисливих злочинів із застосуванням насилля, його вік, стан здоров?я, характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та обґрунтовано вважав за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.
		Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції обставин, передбачених п.7 ч.1 ст.66 КК України, оскільки жодних підстав для цього під час апеляційного розгляду не встановлено. 
		Також апеляційний суд відхиляє доводи обвинуваченого що судом призначено занадто суворе покарання, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що  ОСОБА_7 раніше був неодноразово засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, знову вчинив корисливий злочин менше чим через два місяці після звільнення у зв`язку з відбуттям строку покарання за попереднім вироком, що в свою чергу свідчить про недостатність перевиховання обвинуваченого в місцях позбавлення волі та відсутність сформованої психологічної готовності до життя в нових соціальних умовах. 
		Крім того апеляційний суд враховую відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого, оскільки він не працює, не одружений, у нього немає утриманців. 
		Таким чином, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого, характер умисного злочину, наслідки вчинення злочину, особу обвинуваченого, враховуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, та вважає вірним призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.186 КК України, що буде відповідати загальним засадам призначення покарання, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними та необґрунтованими, адже вони спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведений вище. 
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про скасування вироку та призначення нового судового розгляду, обвинувачений не навів жодних правових підстав для цього, передбачених ч.1 ст.415 КПК України.
		За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що аналіз доказів кримінального провадження свідчить про відсутність передбачених законом підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення.
		Відповідно до припису п.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
		Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532КПК України, апеляційний суд
		постановив
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		Вирок Малиновського районногосуду м.Одеси від30.11.2020рокувідносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою  з моменту отримання ним копії ухвали.
		 
		 
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2              ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...