Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/1526/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2021. Зареєстровано: 20.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Номер судового провадження: 2/569/367/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 569/1526/20
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 квітня 2021 року м.Рівне
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
		головуючого судді Гордійчук І.О.
		секретар судового засідання Семенюк Ю.О.
		за участю позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		представника відповідача Безпалов А.В. 
		представника відповідача Мельничук Л.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом   ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду та стягнення витрат на правову допомогу.
		Позовні вимоги мотивував тим, що 14.12.2011 року його було затримано в порядку ст.115 КПК України. За результатами досудового слідства 14.12.2011 року заступником Генерального прокурора України порушено кримінальну справу щодо судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_5 і прокурора Ківерцівської районної прокуратури Волинської області ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України. 21.12.2011 року йому пред"явлено обвинувачення у вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України. В подальшому, 06.02.2013 року Рівненським міським судом змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. 09.02.2016 року Рівненським міським судом постановлено обвинувальний вирок, взято під варту з зали суду. 03.06.2016 року Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області вирок Рівненського міського суду від 06.02.2016 року скасовано, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. Вироком Рівненського міського суду від 21.05.2019 року у справі №1715/6764/12 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину. Запобіжний захід у вигляді застави скасовано. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31.10.2019 року вирок Рівненського міського суду від 21.05.2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Протягом 2012-2019 років він незаконно перебував під слідством та судом. Внаслідок даних подій зазнав моральних переживань, було порушено звичайний уклад його життя та нормальні життєві зв"язки, члени сімї відчували постійне пригнічення, його позбавили пенсійного забезпечення, чинили тиск та залякування з боку державних органів. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, обрання щодо нього запобіжного заходу, тривалого розгляду кримінальної справи, суттєво погіршився його стан здоров"я, він зазнав моральних переживань, було порушено звичайний уклад його життя та нормальні життєві зв"язки. У зв`язку з порушенням відносно нього кримінальної справи, він користуватися послугами декількох адвокатів. З огляду на викладене, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 10000000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 700000,00 грн. витрат на правову допомогу.
		 
		03.07.2020 року та 11.08.2020 року представник відповідача Офісу Генерального прокурора подав до суду відзив на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 14.12.2011 по 31.10.2019, що може бути підстаною для проведення відповідних розрахунків. Однак, позивачем визначено розмір моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн, що більш ніж 22,5 рази перевищує законодавчо встановлений розмір без належного обгрунтування. Позивачем не надано будь-яких доказів щодо необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв"язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв"язків, а також що саме внаслідок переслідування з боку правоохоронних органів погіршилося його здоров"я та його родини. Зазначає, що Офіс Генерального прокурора є неналежним відповідачам у цій справі. Завдання позивачу матеріальної шкоди наданими доказами не підтверджено. Щодо стягнення правничої допомоги, то розмір гонорару є завищеним, а тому не відповідає критерію реальності та розумності його розміру. Просить в позові відмовити. 
		01.06.2020 року представник відповідача Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не довів, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду завдали моральної втрати позивачу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення його стану здоров`я саме з розглядом кримінальної справи, а тому він не має права на відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Також 26.11.2020 року подано заперечення на відповідь на відзив та заяву про збільшення позовних вимог. Зазначає, що позивач не надав належних доказів на підтердження реальності, необхідності та розумності розміру витрат, які ймовірно були ним понесені на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи. Зазначає, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Просить в позові відмовити. 
		Ухвалою суду від 24.02.2020 року відкрито загальне провадження у справі.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 р. справу передано на розгляд судді Гордійчук І.О. на підставі розпорядження керівника апарату суду №299 від 29.09.2020 р.
		Ухвалою суду від 30.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 30.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
		В судовому засіданні позивач та його предстаник позовні вимоги, з врахуванням їх збільшення підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, які наведені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник відповідача Офісу Генерального прокурора просив у задоволенні позову відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.
		В судовому засіданні представник відповідача Державної казначейської служби України просила у задоволенні позову відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що є дружиною позивача, була свідком всіх подій, коли позивач був звільнений з роботи, чинився моральний тиск. В школі дітям розказували, що їхній батько ніхто, старший син відмовився ходити до школи. Меншому синові не розказували, де був батько, оберігали його від стресів. Вказані події змінили життя повністю, внаслідок постійних стресів погіршився стан здоров"я чоловіка, він став інвалідом другої групи, закрився в собі, змінилася поведінка, характер. Він був позбавлений пенсійного забезпечення, допомагали лише знайомі та родина, колеги відвернулися від нього.
		Заслухавши вступне слово представників сторін, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
		Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Судом встановлено, що 14.12.2011 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.115 КПК України. 
		16.12.2011 року Печерським районним судом м.Києва продовжено строк затримання підозрюваного ОСОБА_1 до 8 діб, тобто до 22.12.2011 року.
		21.12.2011 року ОСОБА_1 пред"явлено обвинувачення у вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 22.12.2011 року Печерським районним судом м.Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - взяття під варту.
		17.02.2012 року ОСОБА_1 пред"явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.(а.с.47-48)
		06.02.2013 року Рівненським міським судом змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу.
		09.02.2016 року Рівненським міським судом постановлено обвинувальний вирок, взято під варту з зали суду. 03.06.2016 року Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області вирок Рівненського міського суду від 06.02.2016 року скасовано, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу.
		Вироком Рівненського міського суду від 21.05.2019 року у справі №1715/6764/12 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину. Запобіжний захід у вигляді застави скасовано. (а.с.25-46)
		Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31.10.2019 року вирок Рівненського міського суду від 21.05.2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. (а.с.17-24) .
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
		ОСОБА_1  незаконно перебував під слідством та судом з14 грудня 2011 року по 31 жовтня 2019 року, тобто 94 місяців 17 днів, оскільки вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2019 року, який набрав законної сили 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України визнано невинним і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у редакції, чинній на час розгляду справи, установлено з 01 січня 2021 року мінімальну заробітну плату на рівні 6000,00 грн.
		Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 567 290 гривень 35 копійок (6000*94 місяці 17 днів).
		Проте встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за 567 290 гривень 35 копійок не позбавляє суд визначити цей розмір у більшому розмірі.
		Указане відповідає правовій позиції Великої палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
		Таким чином законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
		Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		Європейський суд з прав людини зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (справа «Нахманович проти Росії»).
		Суд дійшов висновку, що розмір гарантованого мінімуму за час перебування під слідством і судом з утриманням під вартою не в повному обсязі компенсує завданої позивачу шкоди, з огляду на таке.
		При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, дійшов висновку, що порушена проти ОСОБА_1 кримінальна справа мала тяжкі наслідки для нього, оскільки він тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього. ОСОБА_1 перебував під вартою в період 14.12.2011 року по 06.02.2013 року та з 09.02.2016 року по 03.06.2016 року, утримувався в умовах повної ізоляції від суспільства, був позбавлений можливості спілкування з членами сім`ї, неповнолітніми дітьми, родичами. В загальному ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 7 років 10 місяців 17 днів. Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя.
		З урахуванням установлених обставин у справі, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимог розумності і справедливості, суд вважає необхідним також врахувати ступінь страждань від безпідставного обвинувачення позивача у вчиненні злочину, тривалість обмеження його конституційних прав, а тому дійшов висновку, що достатньо підстав для визначення розміру компенсації у сумі 617 290, 35 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями державних органів (слідства та суду), саме такий розмір відповідає характеру та обсягу страждань позивача.
		Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не доведено належним чином понесення витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні.
		Отже, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.
		Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, зокрема сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги.
		Внаслідок постановлення виправдувального вироку суду позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає згідно прямої вказівки закону.
		Аналогічні висновки стосовно стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).
		Відповідно до частини першої, третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивач надав докази щодо понесених ним під час слідства та судового провадження судових витрат. Судом установлено, що вимога позивача з приводу відшкодування витрат пов`язаних із наданням правової допомоги підтверджується договорами про надання правової допомоги - захисту, додатками до договору, розрахунками наданої правової допомоги та квитанціями до прибуткового касового ордера. За таких обставин позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на його користь 260000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягає до задоволення.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду», Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги   ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду - задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1 617 290 (шістсот сімнадцять тисяч двісті дев"яносто) гривень 35 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди та 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
		У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 
		Відповідач: Офіс Генерального прокурора, місцезнаходження: 01011, вул.Різницька,13/15 м.Київ ЄДРПОУ 00034051
		Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, вул.Бастіонна,6 м.Київ ЄДРПОУ 37567646
		       Повний текст судового рішення виготовлено 19 квітня 2021 року.
		Суддя                            І.О.Гордійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...