Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6001/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2021. Зареєстровано: 21.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2021.
Дата набрання законної сили: 20.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА
		про відмову у забезпеченні позову
		м. Київ
		20.04.2021Справа №  910/6001/21
		Господарський суд міста Київ у складі судді Коткова О.В., розглянувши без виклику представників сторін заяву № 29/03/21-4 від 29.03.2021 року "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології"
		 
		у справі № 910/6001/21
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал» 
		про визнання недійсним п. 7.2. субліцензійного договору
		 
		ВСТАНОВИВ:
		13 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» (позивач) надійшла позовна заява № 20210412-001-СЛД від 12.04.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал»  (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсним п. 7.2. субліцензійного договору № Р-202 від 01 грудня 2020 року. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний пункт 7.2. субліцензійного договору № Р-202 від 01 грудня 2020 року за своїм змістом суперечить вимогам ст. 203, 215, 229 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання його недійсним. 
		Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» подано заяву № 20210412-002-СЛД від 12.04.2021 року «Про забезпечення позову», в якій заявник просить до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал» вчиняти дії, направлені на дострокове припинення субліцензійного договору № Р-202 від 01 грудня 2020 року або додатку/додатків до субліцензійного договору № Р-202 шляхом односторонньої відмови відповідно до пункту 7.2. субліцензійного договору № Р-202.
		Підставою для вжиття заходів забезпечення позову є лист № 1330 від 01.03.2021 року ТОВ «Старлайт Діджитал» про односторонню відмову від субліцензійного договору № Р-202 від 01 грудня 2020 року, тому з метою недопущення втрати ТОВ «Мережа Ланет» права на ретрансляцію програми (телеканалів): СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), М1, М2, а в результаті забезпечення позову субліцензійний договір № Р-202 від 01 грудня 2020 року продовжить свою дію. Зазначено, що наслідком дострокового припинення договору, позивачу будуть завдані збитки у розмірі 15 млн. грн.
		Отже, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав ТОВ «Мережа Ланет» без нових звернень до суду, зокрема про відшкодування збитків. 
		Розглянувши заяву № 20210412-002-СЛД від 12.04.2021 року "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет», дослідивши подані разом з нею докази в цілому, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
		Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
		Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
		Заявник на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову стверджує, що 02.03.2021 року він отримав від ТОВ «Старлайт Діджитал» листа № 1330 від 01.03.2021 року про те, що останній в односторонньому порядку відмовляється від субліцензійного договору № Р-202 від 01 грудня 2020 року та додатків до нього.
		На думку заявника, обраний ним захід забезпечення позову узабезпечить недопущення втрати ТОВ «Мережа Ланет» права на ретрансляцію програми (телеканалів): СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), М1, М2, а субліцензійний договір № Р-202 від 01 грудня 2020 року продовжить свою дію, тоді як наслідком дострокового припинення договору позивачу будуть завдані збитки, розмір яких за розрахунками заявника, становить 15 млн. грн.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
		У поданій заяві заявник вказує, що середня кількість абонентів, яким надаються послуги з перегляду програм (програмна послуга), право на ретрансляцію яких ТОВ «Мережа Ланет» має на підставі договору становить 121  300 осіб. Припинення ретрансляції програм (телеканалів): СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), М1, М2 матиме значний негативний соціально-публічний ефект, оскільки значна частина абонентів позивача проживає в районах України, що межують з тимчасового окупованими районами України і ця частина абонентів втратить можливість перегляду програм українського телебачення. 
		Розглянувши заяву ТОВ «Мережа Ланет», суд відзначає, що заявником жодними доказами не підтверджено середню кількість абонентів, яким надаються послуги з перегляду програм (програмна послуга), право на ретрансляцію яких ТОВ «Мережа Ланет» має на підставі договору, яка, за твердженнями заявника, становить 121  300 осіб. Також заявником не підтверджено факт надання ретрансляції програм (телеканалів): СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), М1, М2 абонентам, які проживають в районах України, що межують з тимчасового окупованими районами України, як і не підтверджено факт виконання зобов`язань перед абонентами щодо надання доступу до перегляду вказаних вище програм (телеканалів).
		Більше того, обраний заявником спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову, а отже відсутній зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому неспроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
		Крім того, позовна заява містить вимоги, рішення про задоволення яких не вимагатиме примусового виконання.
		Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 136, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва 
		 
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні заяви № 20210412-002-СЛД від 12.04.2021 року "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» у справі № 910/6001/21 - відмовити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
		Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
		Дата підписання ухвали 20 квітня 2021 року.
		 Суддя                                                                                            О.В. Котков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...