Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10204/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: 51-492км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014170000000086

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13квітня2021року
		м. Київ
		 
		справа №554/10204/15-к
		провадження №51-492км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		виправданої ОСОБА_7 
		представника потерпілого ОСОБА_8 
		представника потерпілого ОСОБА_9 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Полтава, одруженої, з вищою освітою, працює директором ПП «Кампус Плюс», проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,
		виправданої за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі  КК) і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю в її діяннях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК. Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів. 
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в тому, що вона, обіймаючи посаду директора ПП «Кампус Плюс», будучи службовою особою:
		1) вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК (видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів), за таких обставин.
		ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, видала шляхом власноручного підписання від імені юридичної особи приватного права, всупереч її інтересам, офіційні документи, які містили завідомо неправдиві відомості: три позовні заяви ПП «Кампус Плюс» від 27липня 2009 року № 47, № 48 та № 49 про розірвання договорів купівлі-продажу частин нежитлової будівлі (готельного комплексу) від 01 грудня 2008року № 6608, від 04 грудня 2008 року № 6602 та № 6605 за адресою: АДРЕСА_2 , укладених між ПП «Кампус Плюс» та ОСОБА_10 . 
		Вказані позовні заяви містили завідомо неправдиву інформацію про невиконання ОСОБА_10 передбачених договорами обов`язків покупця щодо прийняття від продавця купленого майна та оплати його вартості та були подані з метою створення умов для заволодіння майном ОСОБА_10 шляхом обману до Октябрського районного суду м. Полтави, які в подальшому було об`єднано у цивільну справу № 2-2781 /10;
		2) вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК (видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів), за таких обставин.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, директор та засновник ПП «Кампус Плюс» ОСОБА_7 подала до Октябрського районного суду м. Полтави в якості доказів, що обґрунтовують позовні вимоги ПП «Кампус Плюс» під час розгляду об`єднаної цивільної справи № 2-2781/10, підроблені офіційні документи: письмові пояснення «по цивільному позову ПП «Кампус Плюс» до громадянина ОСОБА_10 про відмову від договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення та його розірвання» № 18 від 11 лютого 2010 року №19, від 11 лютого 2010 року та № 20 від 11 лютого 2010 року із додатками у трьох примірниках (до кожного письмового пояснення) договорів купівлі-продажу, які містили неправдиві відомості щодо придбання ОСОБА_10 у ПП «Кампус Плюс» будівельних матеріалів, для обману та переконання суду у невиконанні ОСОБА_10 істотних умов договорів купівлі-продажу щодо оплати ним вартості купленого майна, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, видала їх від імені юридичної особи приватного права, 12 лютого 2010 року під час судового засідання в Октябрському районному суді м.Полтави в якості доказів, що обґрунтовують позовні вимоги ПП «Кампус Плюс» під час розгляду об`єднаної цивільної справи № 2-2781/10;
		3) вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК (заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах), за таких обставин.
		Внаслідок проведення 07 вересня 2010 року державної реєстрації права власності на нерухоме майно (частину готельного комплексу) за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_10 , припинено право власності ОСОБА_10 , а засновником та власником ПП «Кампус Плюс» ОСОБА_7 незаконно набуто право власності на вказане нерухоме майно.
		Таким чином, директор ПП «Кампус Плюс» ОСОБА_7  набула без законних на те підстав право власності на нерухоме майно шляхом обману та заволоділа частиною готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 4176130 грн, яке належить ОСОБА_10 , чим заподіяла останньому матеріальних збитків в особливо великому розмірі.
		У подальшому директор, засновник та власник ПП «Кампус Плюс» ОСОБА_7 незаконно розпорядилась вказаним майном шляхом укладення 20 жовтня 2009року договору його купівлі-продажу з ТОВ «Аркс Груп», а отримані кошти використала на власні потреби;
		4) вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 212 КК (умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах), за таких обставин.
		ОСОБА_7 як директор ПП «Кампус Плюс» з метою одержання неправомірної вигоди для себе ухилилася від сплати податку на прибуток, отриманого від продажу нерухомого майна ОСОБА_10 , шляхом невідображення об?єкту оподаткування доходів від продажу майна потерпілому на загальну суму 1697165 грн (без врахування суми ПДВ) у первинних документах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності, податковій звітності, зокрема у річних деклараціях ПП «Кампус Плюс» із податку на прибуток за 2008 рік.
		У зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК ОСОБА_7 було виправдано судом першої інстанції. Апеляційний суд підтримав таке рішення місцевого суду.
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		Скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги наявні у матеріалах кримінального провадження докази (документи, показання свідків та висновки експертів) та не надали оцінки взаємовідносинам ОСОБА_10 та виправданої, характер яких випливає із умов інвестиційного договору від 24квітня 2008 року та додатків до нього.
		Серед іншого представник звертає увагу на те, що потерпілий не підписував договори купівлі-продажу, специфікації до договорів, видаткові накладні щодо придбання в ПП «Кампус Плюс» будівельних матеріалів. При цьому ОСОБА_8 посилається на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 28 лютого 2010 року №1700/11-11, яким встановлено, що підписи на названих документах виконано не ОСОБА_10 . Вказує, що у ОСОБА_7 не було підстав зараховувати платежі за підробленими договорами купівлі-продажу будівельних матеріалів. Заперечує висновок місцевого суду у цій справі про те, що загальна сума вартості нерухомого майна потерпілим не проплачена, а тому має місце невиконання ОСОБА_10 зобов`язань покупця. Не погоджується із позицією апеляційного суду про те, що в порядку цивільного судочинства встановлено факт невиконання потерпілим зобов`язань з оплати інвестиційного договору, оскільки предметом цивільної справи №2/2781/10 цей договір не був.
		Також представник потерпілого вказує, що суди не врахували та не надали оцінки висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №2518/5597/11-19 від 25 липня 2011 року, згідно з яким підтвердити документами бухгалтерського обліку ПП «Кампус Плюс» наявність будівельних матеріалів не видається за можливе. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показам свідків сторони захисту, в яких є розбіжності.
		У касаційній скарзі ОСОБА_8 стверджує, що матеріалами кримінального провадження не підтверджено факту отримання потерпілим будівельних матеріалів, а документи з їх реалізації, на його думку, штучно виготовлені ОСОБА_7 .
		Крім цього, скаржник вважає, що суди нижчих інстанцій були упередженими під час дослідження доказів у даному кримінальному провадженні. Акцентує на тому, що суди неправильно застосували принцип правової визначеності, вказавши, що судові рішення в цивільній справі №2/2781/10 мають остаточне та преюдиційне значення для вирішення даного кримінального провадження. 
		ОСОБА_8 ставить під сумнів висновок спеціаліста від 28 липня 2010 року №785, так як спеціаліст не був попереджений про кримінальну відповідальність, а сам висновок, на думку скаржника, не є доказом у розумінні ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). Зазначає, що апеляційний суд не усунув порушень, допущених місцевим судом, апеляційний розгляд провів із порушенням норм КПК.
		Також скаржник не погоджується із висновком судів нижчих інстанцій про те, що фактична передача майна, придбаного потерпілим, не відбувалася, оскільки свідок ОСОБА_11 дав ствердні показання, які судами не взято до уваги. 
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
		Прокурор зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статей22, 23, 85, 86, 94, 370, 404, 419КПК, оскільки доводи апеляційної скарги прокурора неналежно перевірені, не надано оцінки окремим доказам, не зазначено, які докази взято до уваги, а які відхилено. 
		Сторона обвинувачення вказує, що місцевий суд не надав належної правової оцінки показанням потерпілого, надав перевагу одним доказам перед іншими без зазначення відповідних мотивів. Зокрема, вказує, що, відхиляючи як докази висновки спеціалістів, місцевий суд в основу виправдання поклав висновок судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2010 року №758, який є висновком спеціаліста, виготовленим на замовлення ОСОБА_7 . Стверджує, що не надано оцінки доказам стосовно зникнення оригіналів договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів. Зазначає, що судові рішення в адміністративній справі №816/2823/15 долучені до матеріалів кримінального провадження з порушенням вимог ч. 11 ст. 290 КПК. Акцентує, що апеляційний суд залишив поза увагою клопотання прокурора, викладене в апеляційній скарзі, про дослідження письмових доказів та допит свідків. Також стверджує, що суди не надали достатнього спростування доказам та доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи. Вважає висновки судів про недоведеність вини ОСОБА_7 необґрунтованими.
		На думку прокурора, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги прокурора не надав вичерпної відповіді на його аргументи, здійснивши формальний підхід до апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Представники потерпілого підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити.
		У ході судового розгляду прокурор не підтримала вимоги касаційних скарг сторони обвинувачення та представника потерпілого. 
		Захисник та виправдана заперечили доводи касаційних скарг та просили залишити їх без задоволення.
		 
		Мотиви суду
		Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.
		Згідно із ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Аргументи сторони захисту щодо невідповідності висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких міститься у ст. 411 КПК та на які є посилання в касаційних скаргах, згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
		 
		(1) Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК 
		Зі змісту зміненого обвинувального акта від 22 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_7 було пред?явлено обвинувачення у видачі шляхом власноручного підписання від імені юридичної особи приватного права, всупереч її інтересам, офіційних документів, які містили завідомо неправдиві відомості. Цими офіційними документами сторона обвинувачення вважає три позовні заяви ПП «Кампус Плюс» від 27 липня 2009 року №47, №48 та №49 про розірвання договорів купівлі-продажу частин нежитлової будівлі (готельного комплексу) в АДРЕСА_2 між ПП «Кампус Плюс» та ОСОБА_10 від 01 грудня 2008 року за реєстровим №6608, від 04 грудня 2008 року за реєстровим №6602 та №6605. Сторона обвинувачення стверджувала, що зазначені позовні заяви містили неправдиву інформацію про невиконання потерпілим умов зазначених договорів купівлі-продажу. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_7 видала ці позовні заяви з метою створення умов для заволодіння майном потерпілого шляхом обману та подала їх для розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави, які в подальшому були об?єднані в цивільну справу №2-2781/10. За другим епізодом ОСОБА_7 інкримінували підробку письмових пояснень до позовних заяв.
		Розглядаючи ці епізоди обвинувачення, суд першої інстанції вказав, що обвинувачення щодо  ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК не підтверджено ні за якісними ознаками предмета, ні за суб?єктивною стороною кримінального правопорушення. Суд першої інстанції також зазначив, що положеннями ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а тому подання ОСОБА_7 позову до суду є її невід?ємним правом. Таку ж позицію місцевий суд зайняв і щодо епізоду подання письмових пояснень до зазначених позовів. 
		Апеляційний суд під час апеляційної перевірки вироку місцевого суду погодився з тим, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та зазначив, що між потерпілим та виправданою виникли цивільні відносини, спори щодо яких були вирішені національними судами всіх інстанцій у порядку цивільного судочинства на підставі змагальності та диспозитивності.
		Надаючи правову оцінку рішенням судів нижчих інстанцій у частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (за обома епізодами), колегія суддів зазначає, що звернення до суду з позовною заявою від імені юридичної особи чи надання письмових пояснень до позовної заяви за жодних обставин не може кваліфікуватися як службове підроблення. Якщо в позовній заяві позивач посилається на інші документи (договори, доручення тощо), які інша особа вважає підробленими, то може йтися саме про підробку таких інших документів (конкретний договір, доручення тощо), але не про підробку позовної заяви чи пояснень до неї.
		Проте з обвинувального акта не слідує, що ОСОБА_7 інкримінували підробку конкретних договорів.
		Оскільки в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 йдеться про підробку саме позовних заяв та письмових пояснень до них, то Суд погоджується з висновками судів про виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст.366КК (за обома епізодами).
		 
		(2) Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 212 КК
		Відповідно до зміненого обвинувального акта від 22 липня 2019 року ОСОБА_7 звинувачували в тому, що вона як директор ПП «Кампус Плюс» з метою одержання неправомірної вигоди для себе ухилилася від сплати податку на прибуток, отриманого від продажу нерухомого майна ОСОБА_10 шляхом невідображення об?єкта оподаткування  доходів від продажу майна потерпілому на загальну суму 1697 165 грн (без врахування суми ПДВ) у первинних документах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності, податковій звітності, зокрема у річних деклараціях ПП «Кампус Плюс» із податку на прибуток за 2008рік.
		В основу виправдання ОСОБА_7 за вказаним епізодом суди поклали, зокрема, постанову слідчого ОВС СУ УМВС України в Полтавській області від 26 червня 2015 року, якою призначено проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у діяльності ПП «Кампус Плюс» за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року в частині перевірки повноти декларування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ПП «Кампус Плюс» за договорами купівлі-продажу від 01 грудня та 04 грудня 2008 року щодо продажу частини готельного комплексу із ОСОБА_10 . З метою її виконання в. о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області прийнято наказ від 09 липня 2015року №629 щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Кампус Плюс».
		Місцевий суд дійшов висновку, що зобов?язання ПП «Кампус Плюс» зі сплати податку не вважається узгодженим у зв?язку з визнанням протиправним та скасуванням зазначеного наказу від 09 липня №629 постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року в адміністративній справі №816/2823/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року. 
		Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 212 КК, суд першої інстанції також вказав, що податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати податків у сумі, яка інкримінована виправданій, останній не надходили. 
		У свою чергу, оцінюючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд зазначив, що судовими рішеннями в адміністративній справі встановлено відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки така перевірка вже проводилась та за її наслідками не встановлено порушень податкового законодавства (акт про результати планової виїзної перевірки ПП «Кампус Плюс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, яким не встановлено завищення або заниження скоригованого валового доходу).
		Суд першої інстанції вказав, що за наслідками податкової перевірки порушень податкового законодавства, що входять до предмета доказування у даному провадженні, не виявлено (а. с. 1-214, т. 3).
		З урахуванням наведеного, здійснюючи касаційну перевірку кримінального провадження за епізодом вчинення ОСОБА_7 діянь за ч. 1 ст. 212 КК, колегія суддів зазначає, що оскільки підставою для проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства була постанова слідчого, а інших доказів, які б доводили ухилення ОСОБА_7 від сплати податків немає, то виправдання її у зв`язку з недоведеністю в діяннях складу злочину за ч. 1 ст. 212 КК є обґрунтованим. 
		 
		(3) Щодо обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК
		Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 ставилося у вину набуття без законних на те підстав шляхом обману права власності на нерухоме майно (частину готельного комплексу), яке належить ОСОБА_10 , чим останньому заподіяно матеріальних збитків в особливо великому розмірі.
		Надаючи правову оцінку цьому обвинуваченню, місцевий суд зазначив, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави №2-2781/10 від 23 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 січня 2011 року, було визнано такою, що відповідає законодавству України, відмову ПП «Кампус Плюс» від нотаріально посвідчених договорів купівлі - продажу від 04 грудня 2008 року за №6602, №6608 та №6605, що укладені між ПП «Кампус Плюс» та  ОСОБА_10 (у додатках а.с. 42-47, 281-285, 321-322, т. 2). Таким чином, незаконність набуття потерпілим права власності на спірне майно була встановлена судом за участю сторін, на засадах змагальності, тому його державну реєстрацію було скасовано. Крім цього, цей суд вказав, що заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 . ОСОБА_7 в провину не ставиться і достатні та неспростовні докази цьому відсутні.
		У ході апеляційної перевірки суд апеляційної інстанції зазначив про невиконання потерпілим своїх зобов?язань за договорами купівлі-продажу, що встановлено судовими рішеннями в цивільній справі №2-2781/10, а тому дійшов висновку про обґрунтованість виправдання ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.
		Натомість представник потерпілого ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі стверджує про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що ОСОБА_7 вчинила шахрайські дії шляхом обману для заволодіння майном потерпілого, маючи на це умисел.
		Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає таке.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_10 (покупцем) укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна від 04 грудня 2008 року, які посвідчені нотаріально:
		1) за реєстровим №6602, предметом якого виступає 3/100 частини нежитлової будівлі (готельного комплексу) загальною площею 111,2 м. кв. за 305578 грн (а.с. 104, т. 2);
		2) за реєстровим №6608, предметом якого виступає 1/10 частини нежитлової будівлі (готельного комплексу) загальною площею 334,8 м. кв. за 920030 грн (а.с. 129, т. 2);
		3) за реєстровим №6605, предметом якого виступає 1/10 частини нежитлової будівлі (готельного комплексу) загальною площею 171,6 м. кв. за 471557 грн (а.с. 135, т. 2).
		Загальна вартість майна за цими договорами становить 1697165 грн.
		ОСОБА_10 стверджував, що на виконання саме цих договорів переказав ПП «Кампус Плюс» грошові кошти, а саме:
		1) 03 грудня 2008 року згідно з платіжним дорученням №1259712542  804500,00 грн з вказанням призначення платежу  оплата договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року за 1/10 частину не житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі ПДВ 134083,33 грн;
		2) 11 грудня 2008 року згідно з платіжним дорученням №1263332224  515500,00 грн з вказанням платежу  оплата згідно договору купівлі-продажу від 04 грудня 2008 року за частину готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі з ПДВ 85833,33 грн;
		3) 17 грудня 2008 року згідно з платіжним дорученням №1265824952  377165,00 грн з вказанням платежу  доплата згідно договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року та 04 грудня 2008 року за частину готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі ПДВ 62860,83 грн.
		Загальна сума сплачених потерпілим коштів становить 1697165 грн.
		Під час судового розгляду ОСОБА_7 стверджувала, що ці кошти ОСОБА_10 сплатив за договорами купівлі-продажу будівельних матеріалів.
		У свою чергу потерпілий заперечував існування таких договорів, звертав увагу на те, що вони підроблені.
		Колегія суддів констатує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів, укладених між потерпілим та виправданою як директором ПП «Кампус Плюс».
		У суді першої інстанції ОСОБА_7 стверджувала, що під час проведення на підприємстві обшуків документи вилучались папками без належного опису, частина з яких у подальшому зникла, у тому числі й оригінали договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів.
		Водночас за результатами службової перевірки в ПП «Кампус Плюс» не встановлено місцезнаходження деяких документів, зокрема й оригіналів договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів від 01 грудня та 04 грудня 2008 року.
		Відповідно до висновку спеціаліста від 14 квітня 2010 року №172/тдд підписи та почерк, які слугували оригіналами для підписів у графах «Покупець- ОСОБА_10 »: на двох договорах б/н від 01 грудня 2008 року і одному договорі б/н від 04 грудня 2008 року, а також підписи, які слугували оригіналами для підписів в графах «Одержав  ОСОБА_10 » в видаткових накладних: КБ-002 від 11 грудня 2008 року, №КБ-003 від 11 грудня 2008 року, № КБ-004 від 11 грудня 2008 року, № КБ-005 від 11 грудня 2008 року, № КБ-006 від 16 грудня 2008 року, № КБ-007 від 17 грудня 2008 року, № КБ-008 від 17 грудня 2008 року, № КБ-009 від 17 грудня 2008 року, №КБ-10/1 від 26 грудня 2008 року, №КБ-10/2 від 26 грудня 2008 року, - імовірно виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою (а. с.148-150, т. 2). Суд першої інстанції визнав цей доказ недопустимим, мотивуючи своє рішення тим, що він зроблений на підставі ксерокопії документа і є лише ймовірним. 
		Водночас поза увагою судів залишився висновок судово-почеркознавчої експертизи №1700/11-11 від 28лютого 2010 року щодо оригінальності підписів ОСОБА_10 на договорах купівлі-продажу будівельних матеріалів та видаткових накладних, згідно з якою відповідні підписи від імені ОСОБА_10 виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою з наслідуванням його підпису. Сторона обвинувачення звертала увагу суду апеляційної інстанції на цю обставину, однак вона залишилася поза увагою.
		В той же час, суди послалися на висновок комісійної судово-економічної експертизи від 06 серпня 2015 року № 162/15, проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, якою реалізація ПП «Кампус Плюс» будматеріалів фізичній особі ОСОБА_10 на загальну суму 1697 165 грн за грудень 2008 року документально підтверджується. При цьому також зроблено висновок, що за наявними матеріалами, наявність обліку витрат на будівництво об`єкту нерухомого майна, за 2007-2011 роки за адресою: АДРЕСА_2 на суму 11526 764, 45 грн в бухгалтерському обліку ПП «Кампус Плюс» підтверджується (а. с. 8-30 Т. 7).
		Суд звертає увагу, що названою комісійною експертизою не враховано результатів висновку судово-почеркознавчої експертизи №1700/11-11 від 28лютого 2010 року щодо оригінальності підписів ОСОБА_10 на договорах купівлі-продажу будівельних матеріалів та видаткових накладних, згідно з якою відповідні підписи від імені ОСОБА_10 виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою з наслідуванням його підпису. Суди не надали оцінки аргументам апеляційних скарг в цій частині та не оцінили висновки зазначених експертиз у сукупності.
		Разом з цим в основу виправдувального вироку суди поклали судові рішення у цивільній справі №2-2781/10, зокрема, рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23 березня 2010 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 січня 2011 року, якими вирішено цивільно-правовий спір за позовом ПП "Кампус Плюс" в особі ОСОБА_7 .
		У виправдувальному вироку місцевий суд вказав, що в цивільній справі брав участь також ОСОБА_10 зі своїм адвокатом, але в судовому порядку було захищено право ПП «Кампус Плюс» на спірне майно, що з огляду на засади юридичної визначеності, має преюдиціальне значення і для вирішення даного кримінального провадження.
		Однак такі посилання на висновки судів у справах інших юрисдикцій є неправильними, оскільки ці судові рішення не є преюдиціальними у кримінальному провадженні та не можуть використовуватися судами як вирішальний доказ під час встановлення наявності або відсутності вини особи в інкримінованому діянні.
		Відповідно до положень ст. 90 КПК рішення національного суду має преюдиціальне значення лише, якщо воно набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованихКонституцією Україниі міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Як наслідок, судове рішення суду іншої юрисдикції має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження лише у визначених цією статтею випадках.
		Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом. 
		Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють чи винна конкретна особа у його вчиненні. 
		Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Зазначене вище залишилося поза увагою апеляційного суду, який здійснив формальний підхід до вирішення апеляційних скарг, не надав оцінки низці аргументів сторони обвинувачення щодо наявності між потерпілим та виправданою цивільно-правових відносин. Пославшись на рішення судів у цивільній справі №2-2781/10, суди фактично не надали відповіді на аргументи апеляційних скарг у частині існування нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна, здійснення проплати ОСОБА_10 на їх виконання, призначення цих платежів, укладення договорів купівлі-продажу будівельних матеріальних. Не надано оцінки й показанням потерпілого, який стверджував, що не підписував договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів, а також тій обставині, що загальні суми договорів купівлі-продажу майна та договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів є однаковими.
		Такі обставини свідчать про порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК щодо апеляційної перевірки вироку місцевого суду та ставлять під сумнів законність та обґрунтованість рішення, прийнятого цим судом. 
		Суд вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними та призвели до передчасного висновку про відсутність у діяннях ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК, в силу чого ухвала цього суду підлягає скасуванню в частині залишення без змін вироку місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково.
		Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2020 рокув частині залишення без змін вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2019 року щодо виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		В решті ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...