Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/2379/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2021. Зареєстровано: 21.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2021.
Дата набрання законної сили: 26.07.2021 (частково)
Результат оскарження 26.07.2021 Апеляційний суд Харківської області: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/645/206/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 645/2379/20
		Провадження № 2/645/206/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		14 квітня 2021 року м. Харків
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді Іващенко С.О.
		за участю секретаря судових засідань - Гурської С.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення моральної шкоди,
		В с т а н о в и в :
		Позивач АТ КБ «ПриватБанк»» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2012 у розмірі 6095,82 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн..
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з мето отримання банківських послуг, шляхом підписання заяви б/н від 03.02.2012 , згідно якої отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 03.02.2012 становить 6095,82 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредита.
		03.008.2018 року до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори направлена претензія відповідно до ст. 1281 ЦК України. 22.10.2018 отримана відповідь з якої вбачається, що претензію кредитора переслана до Четвертої ХДНК. 09.07.2019 позивачем отримана відповідь Четвертої ХДНК.
		Позивач зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.05.2020 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження. 
		10.06.2020 від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення моральної шкоди, якою просить стягнути з банку на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює у 100000,00 грн., посилаючись на те, що АТ КБ «ПриватБанк» неправомірно звернувся до суду про стягнення з неї заборгованості по кредиту як до спадкоємця після смерті її батька, оскільки такою вона не є. Спадщину після смерті батька ОСОБА_2 - позичальника, не приймала, заповіт складений на ім`я її брата ОСОБА_3 .
		Одночасно, 10.06.2020 відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог банку та відповідачем по справі визнати її брата ОСОБА_3 , яким прийнято спадщину після смерті батька за заповітом.
		20.07.2020 судом отримана відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , підтвердженням якого вважає відмітки у паспортах з адресою реє стації позичальника та відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.01.2021 зустрічний позов ОСОБА_1 судом прийнятий до спільного розгляду та об`єднаний в одне провадження. Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання сторони позивача за первісним позовом про витребування доказів. Витребувано з Четвертої Харківської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії спадкової справи, заведеної після смерті позичальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та з територіального підрозділу ЦНАП Немишлянського району м. Харкова щодо інформації про склад сім`ї та реєстрацію осіб за вищевказаною адресою, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Представник позивача до судового засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд даної справи без участі сторони позивача з проханням позовні вимоги задовольнити.
		Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним до судового засідання не з`явилась, надала через канцелярію суду заяву, якою просила розглянути справі за її відсутністю, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанку» залишити без задоволення, та задовольнити її зустрічні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.
		У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
		Позичальник ОСОБА_2 отримав в АТ КБ « ПриватБанк» 07.05.2010 грошові кошти у розмірі 6200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.05.2017 серія НОМЕР_1 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 03.02.2012 становить 6095,82 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту.
		Разом з тим, 12.07.2018 року до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори направлена претензія кредитора відповідно до ст. 1281 ЦК України про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 03.02.2012 у сумі 6095,82 грн., з включенням кредиторської вимоги АТ КБ «ПриватБанк » в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, яка була переадресована до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори.
		Відповідно до копії спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається наступне.
		Відповідно до заповіту зареєстрованого у спадковому реєстрі за №51493160 на випадок смерті заповів все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось та все те, що належатиме йому на день смерті , та на що він за законом матиме право заповів сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої ХДНК Полтєвою І.О. 28.07.2011 за номером в реєстрі нотаріальних дій 6-475.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.05.2017 серія НОМЕР_1 .
		27.09.2017 ОСОБА_3 звернувся до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідчений 28.07.2011 № 6-475 Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою.
		Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру заведена спадкова справа за № 592/2017.
		Як вбачається з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , наданої на виконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.01.2021 про витребування доказів, заяви про прийняття спадщини від відповідача ОСОБА_1 не надходило. Згідно довідки КЛ «Жилкомсервіс» від 21.12.2017 № 27943/2/07-05, на час смерті ОСОБА_2 разом з ним, відповідач по справі ОСОБА_1 зареєстрована не була.
		В спадковій справі наявна ухвала Фрунзенського районного суду від 18.01.2018 № 645/5070/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про продовження строку на прийняття спадщини, яка залишена судом без розгляду.
		Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
		Відповідно до частини 1статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно з частиною 1статті 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Аналіз норм статей1216,1218,1219,1231,1268,1269,1296,1297 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.
		Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей1281,1282 Цивільного кодексу України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
		Згідно до ч.ч. 2, 3статті 1281 Цивільного кодексу України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
		Згідно п.п. 2.1 п. 2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
		Відповідно вимог п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 року №3253/5, у журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур`єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур`єром, чи надійшли поштою.
		Отже, виходячи із змісту статті 1281 Цивільного кодексу України та вищенаведених норм, які регулюють діяльність нотаріуса, - претензії кредитора визначені однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи, тому правомірним слід вважати, що законодавством допускаються два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: безпосередньо до спадкоємців; опосередковано, через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
		Так, у разі смерті боржника за кредитним договором спадкоємець несе відповідальність лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина 1статті 1282 Цивільного кодексу України).
		Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
		Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 ЦПК України).
		Згідно до пункту 4 частини 2статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		У ч.ч. 1, 2, 8статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно ст. ст.12,80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.
		Позивачем при зверненні до суду не надано доказів того, що єдиним спадкоємцем майна є саме відповідач, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно.
		Крім того, згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті позичальника ОСОБА_2 , міститься заповіт останнього, яким все майно заповідане сину ОСОБА_3 .
		Відомості про прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні , а отже позивачем не доведені.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до  ОСОБА_1  про стягнення боргу кредитором у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей щодо прийняття спадщини відповідачем, а також наявності та складу майна, одержаного відповідачем у спадщину, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Частиною другою п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п. 9, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
		Частиною 3 стаття 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статті 77 та 78 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.
		Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У відповідності до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України  доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		В обґрунтування заподіяння діями відповідача моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., позивач посилалась на те, що після отримання листа-претензії щодо кредитного боргу її померлого батька, вона неодноразово зверталась до різних підрозділів АТ КБ «ПриватБанку» з приводу того, що вона не є спадкоємцем батька, не приймала спадщину та не проживала з ним разом на час смерті. Позивач в зустрічному позові, обґрунтовуючи позовні вимоги, також посилалась на те, що нею було витрачено багато часу на вирішення даного питання, їй доводилось відпрошуватись з роботи. Усі поїздки здійснювались під час карантину, коли був обмежений рух транспорту, що створювало більше незручностей. Вважає, що своїми діями АТ КБ «ПриватБанк» завдав їй моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100 000,00 грн..
		Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.
		Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.
		Аналізуючи зібрані докази, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди.
		Проте, враховуючи глибину душевних страждань позивача, вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. суд вважає не співрозмірними заподіяній шкоді та завищеними.
		Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, які полягають у тому, що позивач за зустрічним позовом змушена була звертатись до різних підрозділів банку, нотаріальної контори та обов`язок доказування в суді, що суд сприймає як підставу для стягнення на користь позивача компенсації за завдану моральну шкоду. Проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути моральну шкоду в узагальненому вигляді моральних страждань в розмірі 3000,00 грн.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.
		Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
		Керуючись статтями12,13,43,49,76-81,89,141,259,263-265,268,272-274,279,354 ЦПК України, статтями509,525,526,611,625,1054,1216,1218,1268,1269,1270,1281,1282 ЦК України суд,-
		 
		  В И Р І Ш И В :
		В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
		Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з  Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн..).
		В іншій частині зустрічного позову відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 815,58 грн. (вісімсот п`ятнадцять грн.. 58 коп.).
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 25.22 грн. (двадцять п`ять грн.. 22 коп.).
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, б. 50;
		Відповідач -  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Повний текст рішення складено 20.04.2020.
		 
		Суддя-

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...