Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Номер судового провадження: 11-253сап20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		08 квітня 2021 року
		м. Київ
		Провадження № 11-253сап20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Князєва В. С., 
		судді-доповідача Золотнікова О. С.,
		суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
		за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
		учасники справи:
		представники скаржника - Кравець Р. Ю., Мартиненко А. В.,
		представник Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С.,
		розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20, та
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
		1.  13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата у відповідному відмінку) зі скаргою на рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		2.  На обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на неврахування ВРП в оспорюваному рішенні всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. У скарзі не оспорюються висновки ВРП щодо помилковості рішення її Першої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) - істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду.
		3.  Водночас, на думку судді ОСОБА_1 , відповідач, кваліфікувавши його дії за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, залишив поза увагою аргументи скаржника щодо відсутності істотних  негативних наслідків його дій як обов`язкової юридичної ознаки наведеного дисциплінарного проступку. ОСОБА_1 наголошує, що він у своїй ухвалі про призначення будівельно-технічної експертизи свердловини обмежив повноваження експерта відносно фізичного впливу на земельну ділянку/родовище, дозволивши повне або часткове знищення об`єкта дослідження за умови передбачення такого методикою. За доводами скарги призначена слідчим суддею експертиза проводилася з дотриманням Методичних рекомендацій «Застосування неруйнівних методів дослідження», тому фізичного впливу на саму свердловину не здійснювалося, а було розрито лише частину земельної ділянки навколо зазначеного об`єкта. Посилається скаржник і на те, що дослідження на земельній ділянці здійснювалося за добровільною згодою її власників, котрі не мають жодних претензій з даного приводу. Суддя вважає необґрунтованими висновки ВРП про порушення ним вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), статті 41 Конституції України і статті 16 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки ці норми захищають не матеріальні об`єкти, а право власності, яким володільці земельної ділянки під час надання згоди на експертизу вільно розпорядилися. На переконання ОСОБА_1 , сам по собі факт фізичного впливу на об`єкт не може прирівнюватися до втручання у майнові права і за наведених вище обставин свідчити про порушення права людини мирно володіти своїм майном.  
		4.  Указані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оспорюваного акта відповідача. 
		5.  Велика Палата з огляду на частину сьому статті 266 та частину першу статті 341 КАС переглядає рішення ВРП в межах доводів скаргиОСОБА_1 . 
		Позиція ВРП
		6.  05 жовтня 2020 року ВРП подала до Великої Палати відзив на скаргу, в якому навела доводи про відсутність передбачених законом підстав для скасування оспорюваного рішення. Зокрема, відповідач вважає необґрунтованими доводи  ОСОБА_1 про відсутність істотних негативних наслідків його дій щодо призначення будівельно-технічної експертизи всупереч вимогам КПК. За твердженнями ВРП відповідні наслідки в виді невиправданого порушення цілісності ґрунтового покриву встановлено на підставі долучених до дисциплінарної скарги доказів - відеозаписів, на яких зафіксовано стан земельної ділянки. На переконання відповідача,  з огляду на очевидність і зрозумілість норм процесуального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а також значний досвід роботи ОСОБА_1 на посаді судді, його дії мали ознаки не простої суддівської помилки, а грубої недбалості як юридичної ознаки дисциплінарного правопорушення, передбаченого  пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Звертається увага у відзиві й на те, що ВРП виправила допущену дисциплінарним органом помилку, виключивши  з його рішення як зайву кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 зазначеного Закону й замінивши застосоване стягнення на більш м`яке за видом.   
		7.     З огляду на викладене ВРП просить у задоволенні скарги відмовити.
		Рух скарги
		8.     Велика Палата ухвалою від 03 вересня 2020 року відкрила провадження за скаргою  ОСОБА_1 на рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20.
		9.     Суддя-доповідач Великої Палати ухвалою від 05 жовтня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		10. У судовому засіданні 25 лютого 2021 року представник скаржника підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
		11. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.
		Обставини справи, установлені ВРП
		12. Указом Президента України від 29 вересня 2010 року № 922/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської областістроком на п`ять років. Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області.
		13. 03 лютого 2020 року до ВРП надійшла спільна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (унікальний номер КО-811/0/7-20) на дії судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 307/572/19.
		14. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 03  лютого 2020 року скаргу передано члену її Першої Дисциплінарної палати Маловацькому О. В. для перевірки.
		15. У скарзі зазначалося, що слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ухвалою від 23 жовтня 2019 року у справі № 307/572/19 (провадження № 1-кс/309/968/19), постановленою за межами  своїх визначених КПК повноважень, призначив будівельно-технічну експертизу належної  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свердловини АДРЕСА_2, чим порушив їх право власності. За змістом скарги, на підставі цієї ухвали всупереч установленій законом процедурі проведено експертизу на земельній ділянці, розташованій у зоні заборони проведення будь-яких земельних робіт, і в результаті застосованого способу дослідження свердловину пошкоджено на глибину близько 4-5 метрів. 
		16. За наслідками попередньої перевірки дисциплінарної член Першої Дисциплінарної палати ВРП Маловацький О. В. склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу.
		17. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 13 березня 2020 року № 754/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
		18. Рішенням від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю ОСОБА_1  до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм КПК для слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		19. За висновками дисциплінарного органу суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки за таких обставин.
		20. Тячівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області розслідувалося кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2018  року за номером №  12018070160000900 за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК. В заяві про злочин містилися відомості про використання ОСОБА_2 підробленого паспорта на свердловину АДРЕСА_2 , оскільки в цьому документі було зазначено відомості щодо розташування й технічних характеристик раніше спорудженої свердловини, тоді як, за даними акта передачі цього ж об`єкта, в порядку відновлення свердловини № 12, проведеного у 1999 році, на відстані 1,5 м від попередньої свердловини фактично було пробурено іншу, глибиною 110 м, з такими параметрами: 00.0-2.0 м-d 168 мм, 0.0-110 м-d 127 мм.
		21. З метою перевірки наведеної інформації слідчий звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019  року клопотання було задоволено й доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз провести зазначену експертизу для вирішення таких питань: 1) чи наявні на глибині 3 метрів та в радіусі  3 метрів навколо свердловини № 12 ( АДРЕСА_1 ) інші інженерно-геологічні об`єкти; 2) якщо є, то які саме і чи є серед них свердловина діаметром 168 мм.
		Для забезпечення належного проведення експертизи слідчий суддя на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 69 КПК надав експертам дозвіл на повне або часткове знищення об`єкта експертизи за умови, якщо таке передбачено методикою.
		22. Водночас 17 жовтня 2019 року, тобто за шість днів до постановлення  ОСОБА_1 зазначеної ухвали, набрав чинності Закон від 04 жовтня 2019 року № 187-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» (далі - Закон № 187-ІХ), на підставі якого встановлена КПК процедура залучення судових експертів зазнала змін. Зокрема, згідно зі статтями 243, 244 цього Кодексу в попередній редакції (положення яких фактично застосував ОСОБА_1 ) призначення експертизи за клопотанням сторін кримінального провадження належало до виключних повноважень слідчого судді чи суду. Законом від 04 жовтня 2019 року № 187-IX сторонам надано право самостійно залучати експертів, а вирішення даного питання слідчим суддею законодавець передбачив як виняток лише за клопотанням сторони захисту у випадках, передбачених статтею 244 КПК, - якщо для вирішення питань, що мають істотне значення для справи, необхідне залучення експерта, проте слідчий, прокурор його не залучили, або ж існують зазначені в цій статті обставини, що можуть зашкодити повноті і правильності висновку експертизи, призначеної стороною обвинувачення.
		23. Відтак слідчий  суддя ОСОБА_1 призначив експертизу за клопотанням  слідчого за межами своєї компетенції, встановленої законом, чинним на час прийняття рішення. Допущену скаржником помилку Перша Дисциплінарна палата ВРП оцінила як вчинене внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції. Це порушення, за висновками дисциплінарного органу, виключило можливість здійснення досудового розслідування з дотриманням визначеної законом процедури в частині реалізації прав та обов`язків учасників процесу, пов`язаних із призначенням експертизи в передбаченому КПК порядку.  
		24. Зазначені дії ОСОБА_1 . Перша Дисциплінарна палата ВРП кваліфікувала за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		25. Крім цього, дисциплінарний орган констатував спричинення вищезгаданим порушенням суддею норм процесуального права істотних негативних наслідків у виді пошкодження земельної ділянки, на якій розташована свердловина. З огляду на викладене дії скаржника кваліфіковано також за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. 
		26. 30 червня 2020 року адвокат Кравець Р. Ю. як представник судді ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20.
		27. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 30 червня 2020  року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Худика М. П.
		28. Перевіривши відомості, наведені у скарзі, член ВРП Худик М. П. дійшов висновку про необхідність зміни рішення дисциплінарного органу в частині кваліфікації проступку і виду застосованого стягнення.
		29. За результатами розгляду скарги ВРП прийняла рішення від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		30. В оскаржуваному акті відповідач констатував, що призначення слідчим суддею експертизи за межами своїх визначених КПК повноважень становило вчинене внаслідок недбалості істотне порушення вимог процесуального закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Такі дії ОСОБА_1 , за висновками ВРП,  охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а тому юридична оцінка правопорушення ще й за підпунктом «а» пункту 1 цієї ж частини статті є зайвою. Кваліфікацію дій скаржника за цією нормою закону виключено з рішення дисциплінарного органу. 
		31. Окрім наведеного, ВРП визнала непропорційно суворим накладене на суддю дисциплінарне стягнення й замінила його на більш м`яке за видом - догану  з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ 
		Релевантні джерела права 
		32. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
		33. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП регламентовані Законом № 1798-VIII, прийнятим Верховною Радою України з метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013  року у справі «Олександр Волков проти України».
		34. Статтею  1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		35. Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
		36. Главою  4 розділу  II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
		Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті  49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
		Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
		37. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		38. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
		За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
		1)  скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
		2)  скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		3)  скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		4)  змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
		5)  залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
		39. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
		40. Частиною сьомою статті 266 КАС визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати.
		41. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
		42. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		43. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту  1 статті  6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту  1 статті  6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). 
		У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
		44. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.
		45. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		46. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		47. В пункті 2 Резолюції  Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007   року) акцентовано увагу на неприпустимості притягнення судді до  дисциплінарної відповідальності за поданням держави чи незадоволеної сторони, крім випадків, коли його визнано винуватим у вчиненні кримінального злочину або якщо поведінка судді суперечить встановленим професійним стандартам. 
		48. Відповідно до пункту 25 Рекомендації Київської конференції з питань незалежності судової влади в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії «Судове управління, відбір і підзвітність суддів» (Київ, 23-25 червня 2010 року), дисциплінарні провадження щодо суддів повинні стосуватися випадків грубої та невибачної професійної поведінки, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу.
		49. Аналогічний підхід сформульовано у Висновках першої експертної комісії Міжнародної Асоціації Суддів «Відповідальність суддів» (Туніс, 24-25 жовтня 1980 року): суддя не може бути відповідальним за свої рішення, якщо вони є результатом помилки у праві чи факті, але єдиний випадок, коли суддя несе відповідальність за свої рішення - це груба халатність або геть неправильна поведінка, тобто вчинки, які несумісні зі званням судді, що нормально і розумно виконує свої функції.
		Оцінка Великою Палатою рішення ВРП на предмет наявності підстав для його скасування
		50. З підстав, зазначених в пунктах 1-3 частини першої статті 52 Закону №  1798-VIII, рішення ВРП позивач не оспорює. Тому Велика Палата вважає за необхідне перевірити оскаржуваний акт лише на предмет наявності в ньому аргументованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви відповідних висновків ВРП.
		51. Оцінюючи рішення відповідача за наведеним критерієм, Велика Палата виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оспорюваного акта є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
		52. Відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вирішення питання щодо наявності чи відсутності в діях судді складу дисциплінарного правопорушення, його юридичної кваліфікації, обрання конкретного виду стягнення є виключними повноваженнями ВРП та її дисциплінарних органів. Проте рішення цих органів, як і акти інших суб`єктів владних повноважень, не можуть бути свавільними й необґрунтованими, а мають насамперед відповідати суті застосованих правових норм.
		53. ВРП в оскаржуваному рішенні погодилася з кваліфікацією дисциплінарним органом дій судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		54. З огляду на юридичні ознаки цього проступку критерієм оцінки акта відповідача на предмет наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності й належних мотивів таких висновків є позитивні відповіді на три питання: (1) чи допущено суддею порушення закону і якщо так, то чи було воно грубим? (2) чи настали істотні негативні наслідки? (3) якщо завдано шкоди правам і законним інтересам певних осіб, то чи перебуває вона у прямому причиновому зв`язку з допущеними суддею порушеннями?
		(1) Чи допущено суддею порушення закону і якщо так, то чи було воно грубим ?
		55. Згідно з частиною першою статті  5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття рішення. 
		56. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні відповідно до частини третьої статті 26 КПК вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		57. Мотивування прийнятого суддею ОСОБА_1 рішення про призначення експертизи відповідало вимогам процесуального закону, що був чинним у період з 15 березня 2018 року до 17 жовтня 2019 року. 
		58. Клопотання слідчого про залучення експерта від 23  вересня 2019 року на підставі ухвали Закарпатського апеляційного суду від 10  жовтня 2019 року було передано на розгляд до Хустського районного суду Закарпатської області, а 21 жовтня 2019 року надійшло до провадження слідчого судді ОСОБА_1 .
		59. Задовольняючи клопотання, скаржник не врахував, що 17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України від 04 жовтня 2019 року № 187-ІХ. Згідно з цим нормативно-правовим актом статті 242-244 КПК, якими слідчий суддя керувався під час прийняття рішення про призначення експертизи, були викладені в іншій редакції. Новою редакцією закону виключено повноваження сторони обвинувачення (слідчого) звертатися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта, а слідчого судді - розглядати такі клопотання. 
		Проте оцінивши порушення ОСОБА_1 норм процесуального права як грубе, ВРП не навела мотивів відповідної оцінки дій судді, не врахувала всіх обставин, які мали істотне значення для цього, а відтак зазначені висновки відповідача не можуть вважатися обґрунтованими.
		60. Зокрема, до повноважень слідчого судді, визначених у пункті 18 частини 1 статті  3  КПК, належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Таким чином, завдання слідчого судді полягає у перевірці під час кримінального провадження законності й обґрунтованості обмеження прав, свобод та інтересів людини чи юридичної особи й недопущенні їх порушень. 
		61. Від моменту набрання чинності КПК у 2012 році до 15  березня 2018 року сторона обвинувачення мала повноваження залучати експерта самостійно. Від цього дня до 17 жовтня 2019 року компетенцією залучати експерта за клопотанням сторони обвинувачення був наділений слідчий суддя. Отже слідчі судді протягом більш як півтора року застосовували повноваження щодо розгляду таких клопотань з метою дотримання прав, свобод та інтересів осіб під час досудового розслідування.
		62. Клопотання слідчого про залучення експерта слідчий суддя ОСОБА_1 отримав через один робочий день після набрання чинності змінами до КПК і розглянув його через три робочих дні після цього.
		63. Використання скаржником повноваження, яке на момент розгляду клопотання слідчого було виключено з КПК, є порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме частини  1 статті  242  КПК. Але щоб належним чином умотивувати оцінку наведеного порушення як грубого ВРП мала аргументувати, чому тривале здійснення суддею зазначеного повноваження ще три дні тому було гарантією дотримання прав, свобод та інтересів осіб, а зі спливом цього незначного періоду набуло не лише формальних ознак незаконності, а й такого ступеня тяжкості, що зумовлює притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. 
		64. Таких аргументів відповідач не навів. Натомість ВРП, констатуючи грубу недбалість судді, обмежилася посиланням на очевидність і зрозумілість правових норм, що підлягали застосуванню, безспірність допущених ОСОБА_1 порушень, а також його значний досвід роботи в галузі права й на посаді судді.    
		Однак, по-перше, очевидність та зрозумілість правових норм не є ознакою, за якою їх порушення автоматично стає грубим. 
		По-друге, мотивування цієї ознаки лише безспірністю факту недотримання закону є явно недостатнім, оскільки залишається поза увагою характер порушення (тяжкість, ступінь потенційного негативного впливу на права та свободи людини тощо).
		По-третє, вести мову про грубу недбалість як ознаку суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку можна лише після встановлення ознаки об`єктивної сторони, тобто грубого порушення закону в поєднанні з його наслідками. 
		65. Пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону № 1402-VIII як підставу дисциплінарної відповідальності судді передбачено два порушення, які можуть призвести до істотних негативних наслідків: (1) порушення прав людини і основоположних свобод; (2) інше грубе порушення закону. Отже законодавець визначив, що перше з них саме по собі є грубим порушенням закону. Поняття ж «інше грубе порушення закону» в Законі № 1402-VIII не конкретизовано і грубість його має бути визначена і мотивована в рішенні про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин дисциплінарної справи. 
		ВРП цього не зробила, хоча достатнє мотивування грубості порушення суддею закону як обов`язкової юридичної ознаки дисциплінарного проступку в цій справі має істотне значення з огляду на функціональне призначення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		 (2) Чи настали істотні негативні наслідки
		66. Для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом  4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII не достатньо встановлення факту формального порушення ним норм процесуального та/або матеріального права. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони дисциплінарного проступку в такому разі мають бути також істотні негативні наслідки.
		67. У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007   року) зазначено, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у  випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.
		68. У оскаржуваному рішенні мотивування ВРП наявності істотних негативних наслідків дій слідчого судді вичерпується посиланням на здійснення під час експертного дослідження фізичного впливу на земельну ділянку/родовище, що призвело до порушення попереднього стану об`єкта.  
		69. Велика Палата погоджується з висновками відповідача про доведеність факту фізичного впливу на об`єкт експертного дослідження, що не заперечується й у скарзі. Але вважає, що рішення не містить переконливих мотивів  оцінки ВРП самого цього факту  як істотного негативного наслідку.   
		70. Суддя ОСОБА_1 дійсно надав експертам дозвіл на повне або часткове знищення об`єкта експертизи, але зробив однозначне застереження: якщо таке знищення передбачено експертною методикою. Згідно з висновком експерта від 04  лютого 2020 року під час дослідження було здійснено розриття частини земельної ділянки навколо свердловини, а саму експертизу проведено з використанням методики неруйнівних методів.
		71. За обставин цієї справи ВРП мала пояснити у своєму рішенні, в який спосіб слідчий суддя міг одночасно доручити експертам провести судову будівельно-технічну експертизу і заборонити фізичний вплив на земельну ділянку (її розриття) за умови, що для виконання завдань кримінального провадження експертам необхідно було перевірити наявність чи відсутність на цій ділянці на глибині 3 метрів та в радіусі 3 метрів навколо свердловини інших інженерно-геологічних об`єктів.
		72. Крім цього, поза увагою в рішенні залишилося питання про те, як негативні, на думку ВРП, наслідки будівельно-технічного дослідження співвідносяться з позитивним результатом у вигляді висновку експертизи з питань, що мають значення для виконання завдань кримінального провадження.
		(3) Чи були наслідки в причиновому зв`язку з порушенням закону
		73. Для кваліфікації дій судді  за пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону № 1402-VIII причиновий зв`язок між порушенням вимог закону та його наслідком, що становить обов`язкову ознаку цього проступку, має бути необхідним. Інакше не можна виключати настання наслідків не через діяння, яке поставлену в провину судді, а в результаті іншої події чи дій інших осіб. Причиновий зв`язок між недотриманням правових норм і фактом спричинення шкоди характеризується тим, що діяння: має передувати цьому факту; повинно бути умовою, без якої настання наслідку категорично б виключалося; за своїми властивостями, як правило, має спричиняти саме такий результат, що має закономірно слідувати із вчиненої дії чи бездіяльності.
		74. Велика Палата раніше в своєму рішенні зазначала, що істотні негативні наслідки мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди. Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі (див. постанову від 21 січня 2021 року? ?у провадженні № 11-260сап20).
		75. В актах ВРП також наголошується на необхідності встановлення причинового зв`язку між порушеннями і завданою шкодою. Так, у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП № 33/1дп/15-21 від 13 січня 2021 року «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_7 » правильно зазначено, що такий зв`язок має бути прямим, неминучим та самостійно зумовленим порушенням норм процесуального права.
		76. Якщо ВРП вважала, що існує факт грубого порушення закону слідчим суддею, а наслідки цього є негативними й істотними, то вона мала навести мотиви власних висновків про існування прямого, неминучого причинового зв`язку таких наслідків з недотриманням правових норм.
		77. Процедура проведення експертизи у кримінальному провадженні включає такі етапи: прийняття рішення, безпосередньо експертне дослідження, складання висновку експерта. Діяльність на цих етапах здійснюється різними суб`єктами: слідчим суддею (стороною обвинувачення) на першій та експертом на другій і третій.
		78. Постановлення слідчим суддею ухвали про залучення експерта тягне за собою лише проведення експертизи. А ось наслідками здійсненого дослідження можуть бути як його результати, що мають процесуальне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так і побічні наслідки у вигляді фізичного впливу різного ступеню на об`єкт експертизи. У контексті цієї дисциплінарної справи йдеться саме про побічні наслідки експертного дослідження.
		79. Безумовно, слідчий суддя вже на етапі прийняття рішення про залучення експерта повинен передбачати, які дослідження і в який спосіб будуть проводитися на підставі його рішення, і з дотриманням вимог КПК вживати заходів для захисту прав і законних інтересів осіб, які можуть обмежуватися у зв`язку з виконанням експертизи. 
		80.  Беручи до уваги, що для експертного дослідження може знадобитися фізичний вплив на земельну ділянку/родовище, суддя ОСОБА_1 з посиланням на пункт  3 частини  5 статті  69  КПК надав дозвіл на повне або часткове знищення об`єкта експертизи лише за умови, якщо це передбачено методикою дослідження. Зазначене застереження, сформульоване слідчим суддею в резолютивній частині ухвали для уникнення заподіяння невиправданої шкоди земельній ділянці/родовищу, ґрунтувалося на вимогах зазначеної вище норми процесуального права і положеннях спеціального законодавства.
		81. Зокрема, за змістом пункту 3 частини 5 статті 69 КПК експерт лише з дозволу особи, котра його залучила, вправі застосувати спосіб дослідження, пов`язаний з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи або зміною властивостей останнього. 
		82. Статтею 5 («Максимальне збереження об`єктів дослідження») Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (в редакції, що діяла на час призначення і виконання експертизи) під час проведення судових експертиз пошкодження або витрату об`єктів дозволено лише в тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Окрім наведеного, спеціальними нормами підзаконних нормативно-правових актів передбачено застосування неруйнівних методів експертизи для мінімізації її можливих негативних наслідків у виді невиправданого знищення чи пошкодження об`єктів.
		83. Таким чином, з огляду на встановлену пунктом  9 частини другої статті  129  Конституції України засаду обов`язковості судових рішень і вимоги спеціального законодавства, експерти в ході дослідження зобов`язані були дотриматися застереження, зазначеного  в ухвалі слідчого судді. 
		84. Дискреція слідчого судді під час вирішення клопотання про залучення експерта обмежена лише встановленням обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання, аналізом належності поставлених на вирішення експерта питань до предмета доказування у кримінальному провадженні й необхідності спеціальних знань для їх з`ясування. Слідчий суддя не має ні реальної змоги, ні процесуальних повноважень перевірити майбутнє виконання експертом встановленого законом порядку дослідження. 
		85. Крім цього, з огляду на предмет перевірки органу досудового розслідування, рішення про призначення будівельно-технічної експертизи в ситуації, що розглядалася ВРП, було неминучим. Слідчий, звернувшись до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта, продемонстрував свої наміри провести дослідження з застосуванням спеціальних знань, оскільки вважав його результати важливими для виконання завдань кримінального провадження. Відтак, якби слідчий суддя не призначив експертизу, то слідчий на час постановлення відповідної ухвали (23  жовтня 2019 року) вправі був призначити її самостійно. Але і в цьому випадку спосіб здійснення фізичного впливу на земельну ділянку залежав би не від посадової особи, яка прийняла рішення про призначення експертизи, а від поведінки суб`єктів її безпосереднього виконання.
		86. Відтак відповідальними за настання побічних наслідків проведення експертизи у розглядуваній ситуації були експерти. 
		87. З огляду на зазначене ВРП, оцінивши порушення у зв`язку з проведенням експертизи попереднього стану земельної ділянки як істотний негативний наслідок дій ОСОБА_1 , мала аргументувати власний висновок про те, що невиконання чи неналежне виконання експертами вимог закону й ухвали слідчого судді в частині способу дослідження є необхідним, прямим і безпосереднім результатом прийняття суддею цього рішення за межами своїх визначених законом повноважень. Адже за відсутності такого зв`язку  дисциплінарна відповідальність скаржника за проступок, поставлений йому за провину, виключається. Оспорюваний акт відповідних аргументів не містить, як і обґрунтування того, що за умови призначення експертизи не слідчим суддею, а слідчим у межах власної компетенції, застосований метод дослідження був би сприятливішим для збереження об`єкта, негативні наслідки для власниці земельної ділянки/родовища не настали б або гарантії захисту прав і законних інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від їх настання були б вищими. 
		88. Крім цього, якщо ВРП вважала, що відповідальним за порушення в ході експертизи прав і законних інтересів володільців земельної ділянки/родовища є також слідчий суддя ОСОБА_1 , то вона, з урахуванням істотності порушення ним закону та обов`язку експертів щодо збереження об`єкта дослідження, повинна була визначити, в якій саме частині і якою мірою відповідальність за наслідки проведення експертизи покладається на слідчого суддю.
		89. Отже, відповідач, констатувавши наявність підстави дисциплінарної відповідальності судді, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення. Ба більше, оскаржуваний акт не містить посилань на мотиви, які би давали можливість дати позитивну відповідь хоча б на одне з зазначених вище питань щодо діяння, наслідків, причинового зв`язку між ними.
		90. Велика Палата не здійснює подальший аналіз оскаржуваного рішення (щодо встановлення суб`єкта права власності на об`єкт експертизи,  суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку, пропорційності застосованого стягнення тощо). Для скасування цього рішення достатньо констатованої Великою Палатою відсутності обґрунтування визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Наведене не дає підстав вважати оскаржуваний акт ВРП законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Висновки Великої Палати за наслідками розгляду скарги
		91. На підставі частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		92. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		93. Згідно із частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		94. З огляду на викладене Велика Палата вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги в розмірі 840 грн 80 коп.
		Керуючись статтями 266, 344, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 840 грн 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідачО. С. ЗолотніковСудді:Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко І. В. Григор`єваЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаВ. М. Сімоненко Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукС. П. ШтеликПостанову в порядку частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України оформив суддя Лобойко Л. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...