Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 513/459/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2021. Зареєстровано: 22.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2021.
Дата набрання законної сили: 24.05.2021
Номер судового провадження: 1-кп/513/17/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160420000081

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 513/459/20 
		Провадження № 1-кп/513/17/21 
		 
		Саратський районний суд Одеської області
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 квітня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160420000081 від 12 березня 2020 року стосовно 
		 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фараонівка Саратського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, 
		 В С Т А Н О В И В: 
		 08 лютого 2020 року о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, через неогороджений город проник на територію будинку АДРЕСА_1 , де відчинив металевий гачок на вхідних дверях та проник до приміщення гаража, звідки таємно, умисно викрав кормоподрібнювач марки Елікор - 1 вартістю 1135,25 гривень, належний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на вказану суму, після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
		 В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, підтвердив, що вчинив злочин за обставин, у спосіб та час, що вказані в обвинувальному акті, не оспорював кваліфікацію вчиненого та вартість викраденого майна. 
		 Показав, що 08.02.2019 року о 23 годині через неогороджений город він проник на територію будинку АДРЕСА_1 , де відчинив металевий гачок на вхідних дверях та проник в приміщення гаража, звідки викрав кормоподрібнювач марки Елікор - 1 синього кольору, що належить ОСОБА_7 .. Кормоподрібнювач приніс за місцем проживання. Згодом він зізнався у крадіжці та добровільно видав викрадений кормоподрібнювач марки Елікор-1. 
		 Потерпіла ОСОБА_7 була належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, до суду не прибула. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що викрадене майно їй повернуто, претензій матеріального характеру до обвинуваченого вона не має (т.2 а.с. 100.
		 Згідно висновку експерта № 235 ТГ від 30.03.2020 року ринкова вартість кормоподрібнювача марки Елікор - 1 станом на 08.02.2019 року могла становити 1135, 25 грн (т.2 а.с. 114-118).
		 Розписка ОСОБА_7 підтверджує, що 15.03.2020 року вона отримала кормоподрібнювач марки Елікор - 1 (т.2 а.с.111). 
		 Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими та достовірними, а сукупність доказів є достатньою для підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у інше приміщення. 
		 Згідно досудової доповіді, складеної Саратським районним сектором з питань пробації філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ризику небезпеки для суспільства, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, застосування примусових заходів медичного характеру, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (т.2 а.с.72-78). 
		 Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. 
		 При призначенні покарання суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		 Обвинувачений ОСОБА_4  вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, повністю визнав вину та щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг щодо нього до сільської ради не надходило, в громадських місцях поводиться добре; на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, завдану потерпілій матеріальну шкоду повністю відшкодував.
		 Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		 Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення собою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		 Ураховуючи наведені обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, передбачене в санкції ч.3 ст.185 КК України, та суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього в період іспитового строку обов`язки, встановлені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 ст. 76 КК України. 
		 На переконання суду таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		 Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричних експертів № 207 від 06.05.2020 року ОСОБА_4 , як на час вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, так і на теперішній час страждає на психічний розлад у вигляді "Легкої розумової відсталості з мінімальними поведінковими порушеннями", (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F70.1 за МКХ-10), ступінь виразності та глибина яких не позбавляють, але суттєво впливають на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними (ст. 20 КК України).
		У зв`язку з тим, що в період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється ОСОБА_4 страждав на психічний розлад у вигляді "Легкої розумової відсталості з мінімальними поведінковими порушеннями" та був здатний не повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, експертна комісія рекомендує застосувати відносно нього примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (т.2 а.с.119-121). 
		 Отже, даний висновок експерта підтверджує, що ОСОБА_4 перебував у стані обмеженої осудності і відповідальність за скоєне у такому стані настає на загальних підставах з урахуванням положень ч.2 ст.20 КК України.
		 В судовому засіданні прокурор, захисник та обвинувачений вважали за необхідне застосування стосовно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.
		 Відповідно до вимог ст.20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
		 Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. 
		 Відповідно до п.2 ч.1 ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення 
		 Положеннями ч.2 ст.94 КК України передбачено, що надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. 
		 Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування", надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких є критерієм обмеженої осудності (ч.1 ст.20, ч.2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.
		 Відповідно до п. 8 зазначеної постанови, така допомога може надаватися особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане, - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.
		У п. 6 постанови № 7 від 03.06.2005 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, визнано правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
		 Частиною ч.2 ст.504 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру. 
		 Отже, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин у стані обмеженої осудності, що є підставою, одночасно із призначенням покарання для вирішення питання щодо застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
		 З огляду на стан психічного здоров`я ОСОБА_4 , ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання та одночасно, врахувавши його обмежену осудність, застосувати примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.
		 Речовий доказ кормоподрібнювач марки Елікор - 1 залишити потерпілій ОСОБА_7 . 
		 Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави належить стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 628,04 гривні.
		 Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
		 У Х В А Л И В:
		 ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. 
		 На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		 Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 під час іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку.
		 Застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем його проживання.
		 Речові докази: кормоподрібнювач марки Елікор - 1 залишити потерпілій ОСОБА_8 .
		 Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки.
		 Вирок може бути оскаржено учасниками судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому. 
		   
		   Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...