Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/3205/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2021. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 20.04.2021
Номер судового провадження: A/855/2220/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3205/19                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  20 квітня 2021 року                                                                                          м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: 
		 
		 
		Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т.  Пилипенко О.Є. судді:Собків Я.М. 
		за участю секретаря:                                                                             Зуєнка Д.П. 
		 за участю: 
		представника позивача Скок В.С.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал"   на   рішення   Окружного адміністративного суду міста Києва   від   23.11.20   у справі за адміністративним позовом   Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих   до   Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м.Києві Подимайло Євгенії Володимирівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю   "Оптимум-Капітал"    про скасування рішення  , 
		 
		В С Т А Н О В И Л А: 
		 
		Київське учбово-виробниче підприємства №3 Українського товариства сліпих звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо прийнятого рішення від 22 травня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва від 25 вересня 2012 року №12624/0/18-1/009-12;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного інспектора будівельного відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подимайло Євгенії Володимирівни від 22 травня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва від 25 вересня 2012 року №12624/0/18-1/009-12. 
		У обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не дотримано вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698 в частині обов`язкового оприлюднення інформації щодо виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду. Крім того, забудовники земельної ділянки, які у встановленому законодавством порядку одержали документ про право користування земельною ділянкою та дотримуються її цільового призначення не можуть нести відповідальності та зазнавати негативних наслідків у зв`язку з невідповідністю Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, нормам законодавства не з їх вини. 
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року  позов задоволено.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч вищенаведених вимог чинного законодавства не оприлюднено на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції інформацію про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду. 
		Також суд зазначив, що посилання відповідачів на порушення органом містобудування та архітектури вимог абз.2 частини шостої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абз.2 пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва на житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (в редакції на момент видачі містобудівних умов) під час видачі Містобудівних умов через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є недоведеними та безпідставними.
		Висновки акта перевірки про порушення порядку надання позивачем містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва від 25.09.2012 №12624/0/18-1/009-12 є необґрунтованими.
		Відповідач-2, приймаючи рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, вийшов за межі наданих йому повноважень. Крім того, чинна на момент видання спірних містобудівних умов та обмежень редакція Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не передбачала можливості скасування містобудівних умов та обмежень. Таку можливість законодавець передбачив лише у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
		Таким чином, рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва від 25.09.2012 №12624/0/18-1/009-12, прийняте Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДВ) за відсутності законних підстав.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		У обґрунтування апеляційної скарги Товариство вказало, що суд першої інстанції не врахував, що  наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: намірами забудови земельної ділянки є будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, а відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804 (чинної містобудівної документації) за функціональним призначенням земельна по вулиці Вознесенський узвіз, 28-30 призначена для будівництва, є територією громадських будівель та споруд.
		Також скаржник зазначив, що факт не опублікування інформації про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду згідно з вимогами закону не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		Скаржник вказав, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5.ст. 242 КАС України не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.05.2019 у справі № 405/1090/17 відносно можливості органами державного архітектурно-будівельного нагляду встановлювати невідповідність намірів забудови земельної ділянки під час здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.
		Також суд не встановив, що позивач звернувся із позовною заявою через 9 місяців після прийняття відповідачем - 2 оскаржуваного рішення, тобто з пропущенням шестимісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України.
		Крім того, зазначив, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Відповідно до ч. 2  ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
		Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
		Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал" на розумний строк.
		Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум-Капітал»  надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії судових рішень, а саме: постанови Верховного Суду від 25 березня 2021 року по справі №640/15192/19 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 по справі №910/11316/19. В обґрунтування даного клопотання заявник зазначив, що посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №640/15192/19, якою підтверджено обставини, що наміри забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, є необґрунтованими, оскільки постановою Верховного Суду від 25 березня 2021 року по справі №640/15192/19 визнано нечинними рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, та провадження  у справі закрито. Крім того вказує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 по справі №910/11316/19 підтверджується та обставина, що позивач не має права користування земельною ділянкою на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва, а також підтверджується, що дана земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель історико-культурного призначення.
		Представник Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих до Державної архітектурно-будівельної інспекції України подав заперечення на вказане клопотання про приєднання до матеріалів справи зазначених доказів. 
		В запереченнях, зокрема, зазначив, що визнання  Верховним Судом нечинною постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №640/15192/19 жодним чином не свідчить про те, що наміри забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Більше того, відмова від позову у вказаній справі свідчить про те, що позивачі визнали законність оскаржуваних документів, в тому числі той факт, що наміри забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Щодо приєднання до матеріалів справи копії постанови  Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 по справі №910/11316/19, то представник позивача зазначив, що обставини, які встановлені у господарській справі №910/11316/19 жодним чином не стосується предмета розгляду даної адміністративної справи та не можуть свідчити про законність дій відповідача щодо прийняття у 2018 році оскаржуваного рішення. Крім того, позивачем  оскаржено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та зупинено її дію до закінчення її перегляду в касаційному порядку. 
		Колегія суддів, розглянувши подане клопотання про долучення до матеріалів справи вказаних судових рішень, зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Колегія суддів зазначає, що вказані судові рішення на момент ухвалення рішення суду першої інстанції не існували, до суду першої інстанції не подавалися   і   оцінка судом таким не надавалась, а тому в розумінні вимог ч.4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України не приймається судом апеляційної інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що Київське учбово-виробниче підприємство № З (УПВ-з) є землекористувачем земельної ділянки по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Київ (кадастровий номер 8000000000:85:381:0029) загальною площею 0,5691 га з цільовим призначенням 02.10 «для будівництва i обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. 
		Державна реєстрація земельної ділянки  проведена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 09 липня 2012 року. 
		Київському учбово-виробничому підприємству №3 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі №12624 /0/18-1/009-12 від 25 вересня 2012 року на об`єкт: «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі».
		Загальні дані:
		Назва об`єкта будівництва - будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. 
		Наміри забудови - будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. 
		Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2012 №03-9-00064.
		Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. 
		Посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності):
		- Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804. 
		- Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури м. Києва (рішення виконкому Київської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, 10.10.1988 №976, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979).  
		Функціональне призначення земельної ділянки - територія громадських будівель та споруд - відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.  
		Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2018 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві листом №10/26-19/0103/07 надіслав до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вимогу головного інспектора будівельного нагляду щодо надання належним чином засвідченої копії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва та копії документів, наданих замовником, для отримання зазначених містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
		Крім того,  вимагалось надати витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об`єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації стосовно земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва .
		Листом від 27 березня 2018 року №055/4207 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на виконання вищевказаної вимоги повідомив, що замовнику будівництва Київському учбово-виробничому підприємству №3 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі №12624 /0/18-1/009-12 від 25 вересня 2012 року для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, копії яких надано відповідачу.
		Додатково повідомлено, що у Департаменті відсутня технічна та матеріальна можливість для виготовлення копій документів, що містять значний обсяг та великий формат креслень.
		17 травня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Подимайло Євгенією Володимирівною проведено документальну перевірку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), за результатами якої складено відповідну довідку від 17 травня 2018 року.
		За результатами перевірки виявлено, що замовнику будівництва - Київському учбово-виробничому підприємству №3 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі №12624 /0/18-1/009-12 від 25 вересня 2012 року на об`єкт: «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі».
		Відповідно до намірів забудови планується будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.
		Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, функціональне призначення земельних ділянок - територія громадських будівель та споруд.
		Таким чином, на думку посадової особи,  наміри забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва не відповідають порушенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено вимоги абзацу 2 частини 6 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 04.09.2012) та абзацу 2 пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (чинного на час видачі містобудівних умов та обмежень), що в свою чергу є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
		У подальшому, 22 травня 2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві відповідно до наказу від 21 травня 2018 року №607 на підставі довідки про результати документальної перевірки від 17 травня 2018 року та направлення на проведення позапланової перевірки від 21 травня 2018 року №б/н, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
		За результатами перевірки додатково встановлено, що земельна ділянка площею 5691 кв.м. відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 09 липня 2012 року №03-9-00064, має цільове призначення - для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.
		Крім того, відповідно до наданих матеріалів на отримання містобудівних умов та обмежень існують розбіжності, а саме: відповідно до історико-містобудівного обґрунтування, розробленого Державним підприємством «Всеукраїнським науково-методичним та дослідно-інформаційним центром архітектурної спадщини», у висновках зазначено, що висоту окремих структурних блоків об`єкта проектування можливо підвищити до 27 м, в той час як відповідно до поданого замовником містобудівного розрахунку зазначено - висоту окремих структурних блоків об`єкта можливо підвищити до 47 м, а на схемі розрізу об`єкта проектування зазначена максимальна позначка об`єкта 37,4 кв.м. Окрім того, відповідно до техніко-економічних показників, зазначених у Передпроектних пропозиціях, наданих замовником, поверховість планується 9-11 поверхів (в т.ч. - 1 поверх і мансарда), а у п. 10 «Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва» Містобудівних умов та обмежень - 10 поверхів та цокольний. Тобто, вказані дані в Передпроектних пропозиціях, Містобудівному розрахунку та Містобудівних умовах та обмеженнях суперечать Історико-містобудівному обґрунтуванню.
		На підставі вказаного акта позапланової перевірки Головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м.Києві Подимайло Є.В. 22 травня 2018 року прийнято рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва від 25.09.2012 №12624/0/18-1/009-12, прийнятого Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Згідно з вимогами статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №698 від 19 серпня 2015 року (далі по тексту - Порядок №698, в редакції станом на дату існування спірних правовідносин).
		Відповідно до пункту 2 Порядку №698 перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.
		Пункт 4 Порядку передбачає, що з метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду зокрема перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.
		Згідно з пунктом 5 Порядку у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:
		1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;
		3) письмово ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;
		4) вносити письмове подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив її призначення;
		5) вносити письмове подання про позбавлення посадової особи об`єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося;
		6) скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
		Відповідно до пункту 23 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.
		Пункт 29 Порядку №698 встановлює, що у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, відповідальність за яке встановлена законом, складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. У разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, яке може бути усунуто, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис) за формою згідно з додатком 5.
		Припис складається у двох примірниках. Один примірник надається керівнику об`єкта нагляду, або його заступнику, або уповноваженій керівником особі, другий залишається у головного інспектора будівельного нагляду, який його видав.
		Відповідно до пункту 32 Порядку якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.
		Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.
		Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
		Отже, за результатами виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного наділені правом видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч вищенаведених вимог чинного законодавства не оприлюднено на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції інформацію про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду.
		Як вбачається з матеріалів справи, Київське учбово-виробниче підприємство №3 є землекористувачем земельної ділянки по вул. Воскресенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Київ (кадастровий номер 8000000000:85:381:0029) загальною площею 0,5691 га з цільовим призначенням 02.10 «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».
		Державна реєстрація земельної ділянки проведена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 09 липня 2012 року.
		Позивач є замовником об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва», на здійснення якого позивачу Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 20 грудня 2014 року №ІУ 115143640678.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
		Частина п`ята статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
		Відповідно до частин четвертої-сьомої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
		Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
		Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано Київському учбово-виробничому підприємству №3 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва від 25.09.2012 №12624/0/18-1/009-12.
		Проте, відповідач вважає, що вказані містобудівні умови та обмеження надані з порушенням абзацу 2 частини 6 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 04.09.2012) та абзацу 2 пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (чинного на час видачі містобудівних умов та обмежень), що в свою чергу є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
		Відповідно до пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.
		Абзац другий пункт 2.4 вказаного Порядку передбачає, що підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б спростували факт надання позивачем усіх необхідних документів для отримання містобудівних умов та обмежень та доказів, які б підтверджували невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Щодо доводів скаржника про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та цільовому призначенню земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій; є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 17 даного Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		Приписами частини 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Стаття 20 Земельного кодексу України   встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених      статтею 122 цього Кодексу.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
		Як вбачається з інформації з Державного земельного кадастру та Державного акту серії ЯЯ №9385933, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на Вознесенському узвозі, 28-30 у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:85:381:0029), остання має цільове призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		Категорії земель за основним цільовим призначенням визначає стаття 19 ЗК України. Однією з таких категорій є землі житлової та громадської забудови (пункт «б» частини першої вказаної статті). До них належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).
		Крім того, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 від 23.07.2010 № 548, землі житлової та громадської забудови поділяються на землі житлової забудови (код 02) та землі громадської забудови (код 03). До земель житлової забудови належать землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва. До земель громадської забудови належать землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.
		Отже, землі житлової забудови, як і землі громадської забудови належать до однієї категорії земель - «землі житлової та громадської забудови» згідно п. «б» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України.
		Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №640/18866/18.
		Частиною 5 статті 20 ЗК України   передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно.
		Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
		Обраний власником вид використання земельної ділянки не має виходити за межі певної категорії та має бути обраний з урахуванням містобудівної документації.
		Також дотримано процедуру надання та оформлення земельної ділянки у постійне користування позивачу, видано державний акт на право користування земельною ділянкою, визначено її цільове призначення та відповідність намірів забудови такому призначенню.
		Отже, земельна ділянка на Вознесенському узвозі, 28-30 у Подільському районі м. Києва знаходиться у постійному користуванні Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, а наміри забудови зазначеної земельної ділянки - будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому, користувачем повністю дотримано послідовність оформлення документації щодо права постійного користування земельною ділянкою, отримано відповідні документи та відповідним чином їх зареєстровано.
		Колегія суддів наголошує на тому, що на час видачі уповноваженим органом містобудування та архітектури не було встановлено невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. 
		З огляду на викладене, висновок відповідачів про порушення органом містобудування та архітектури вимог абз.2 частини шостої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абз.2 пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва на житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (в редакції на момент видачі містобудівних умов) під час видачі Містобудівних умов через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є недоведеними та безпідставними.
		Як встановлено судом першої інстанції, в межах адміністративної справи №640/15192/19 рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі міста Києва знаходиться на землях історико-культурного призначення, відведення яких під будівництво передбачене у виключних випадках. Зазначена земельна ділянка належить до території захисту традиційного характеру середовища та об`єктів культурної спадщини: територія державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», археологічна, охоронна зона, зона охоронюваного ландшафту, територія ландшафтної пам`ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро» (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року №976, 16 липня 1979 року №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979). Окрім того, земельна ділянка знаходиться у межах пам`ятки археології місцевого значення «Культурний шар Копирева кінця, ХІ-ХІІ ст.» (пункт 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» №12624/0/18-1-1/009-12, витяг з містобудівного кадастру м. Києва).
		Крім того, рішенням в адміністративній справі №640/15192/19 встановлено, що листом від 12 жовтня 2018 року №994/10-2/61-18 Міністерство культури України повідомило Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) про погодження проектної документації об`єкта "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі міста Києва", а також про необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
		Такий дозвіл надано Міністерством культури України 05 листопада 2018 року за №22-070/18з. Даний дозвіл надано на проведення земляних робіт з метою виконання робіт з облаштування допоміжної супровідної інфраструктури об`єкта: "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі міста Києва", з терміном виконання до 31 грудня 2018 року. Також у дозволі зазначено, що земляні роботи проводяться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої в установленому порядку, у тому числі Міністерством культури України від 12 жовтня 2018 року за №994/10-2/61-18.
		Таким чином, посилання суду першої інстанції на факти, встановлені у справі №640/15192/19 є доречними, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій були чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції.
		Разом з цим, висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, головний інспектор вийшла за межі наданих їй повноважень, що є самостійною підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає помилковим, оскільки такі повноваження надані головному інспектору Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак не можна стверджувати, що у даній частині відповідач діяв протиправно. 
		Разом з тим, такий висновок суду першої інстанції не впливає на правильність прийнятого судом рішення про задоволення позовних вимог.
		Колегія суддів вважає за доцільне  також зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання органами державної влади принципу правової визначеності, який передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовуватися представниками влади в тій чи іншій ситуації.
		Європейський суд у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
		Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.
		Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначає як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
		У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
		Щодо посилання скаржника на порушення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, колегія суддів враховує таке. 
		Відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2018 року Головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України Подимайло Євгенії Володимирівни проведено позапланову перевірку на об`єкті нагляду - в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, за результатами якої скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва від 25.09. 2012 року №12624/0/18-1/009-12, законним користувачем та забудовником якої є позивач.
		Однак, відповідач про результати даної перевірки не повідомив та не оприлюднив  дану інформацію на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції як на момент винесення спірного  рішення, так і на момент його оскарження.
		Отже, про винесення оскаржуваного рішення позивач дізнався лише в лютому 2019 року.
		На підтвердження даного факту, позивач звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради - орган, який видав Містобудівні умови та обмеження, на який 11.02.2019р. отримав офіційну відповідь, якою підтверджено факт скасування містобудівних умов та обмежень, згідно листа про надання інформації від 11.02.2019 №055-1479 та копію оскаржуваного рішення. 
		Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позивачем пропущений з поважних причин, оскільки останній не знав і не міг знати про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва від 25.09. 2012 року, оскільки офіційне оприлюднення на офіційному сайті ДАБІ відсутнє. 
		Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року поновлено строк звернення до адміністративного суду. 
		Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що не опублікування інформації  про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду згідно  з вимогами  закону не може бути окремою підставою для скасування оскаржуваного рішення не заслуговує на увагу,  оскільки дана обставина підтверджує протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка призвела до порушення позивачем строку звернення до суду. 
		Щодо посилання скаржника на ту обставину, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, колегія суддів враховує таке.
		Положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Жодних доводів стосовно того, що ця справа віднесена до категорії тих, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження скаржник не навів, а суд апеляційної інстанції наявності підстав для цього, визначених частиною четвертою статті 12 КАС України, не встановив.
		Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення про задоволення позовних вимог з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.   
		 
		Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А : 
		 
		Апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал"   залишити без задоволення, а  рішення   Окружного адміністративного суду міста Києва   від   23.11.20   - без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		        Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2021 року. 
		 
		Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко  Я.М. Собків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...